Як часто можна приймати душ, щоб не нашкодити шкірі: дерматолог дав несподівану відповідь

Деякі експерти переконані, що якщо ви чистите свою шкіру надто часто, особливо за допомогою жорсткого мила чи скрабу, ви можете зняти важливий захисний шар. Зрештою це може призвести до сухості, роздратування та свербіння шкіри. Та докторка Дженні Лю розповіла, чи справді це так працює.

Як часто можна митися в душі?

Попри побоювання багатьох експертів, дерматологиня Дженні Лю переконана, що миття у душі кожного дня – ідеальне для вашого тіла. Насправді саме це вона рекомендує своїм пацієнтам, особливо тим, які схильні до екземи шкіри.

Докторка Лю переконана, що зволоження, особливо у ванній, а не в душі, особливо корисне для рогового шару шкіри та покращення його якості. Окрім того, зволоження допомагає покращити проникнення місцевих ліків та зволожувального крему.

Митися в душі можна щодня / Фото Pexels

Роговий шар – це зовнішній шар вашої шкіри, і за допомогою ванної ви можете її зволожити, а також видалити мертві клітини та суху шкіру. Окрім того, якщо вона свербить, купання також може її заспокоїти.

Дійсно щоденний душ або ванна без використання зволожуючого крему пошкоджує шкіру, особливо якщо ви агресивно очищаєтесь і використовуєте жорстке мило,
– все ж застерегла дерматологиня.

Тож для того, щоб правильно очистити шкіру, дотримуйтеся таких правил:

• зберігайте час контакту з водою не більший, ніж 15 – 20 хвилин;
• використовуйте теплу воду, а не дуже гарячу чи холодну;
• якщо ви не брудні, вам навіть необов’язково використовувати мило;
• нанесіть зволожувальний крем на вологу шкіру відразу ж після душу.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Вітамін Д та його сумісність з іншими вітамінами та мінералами

Більшість корисних елементів ми отримуємо з їжею. Для підтримки здоров’я людині потрібна різна кількість кожного нутрієнта. При недостатньому вживанні мікро- та макроелементів погіршується загальний стан людини, слабшає імунітет, що зрештою призводить до різних хвороб.

Наше здоров’я залежить від вітамінів, і щоб зрозуміти цей зв’язок, потрібно з’ясувати їхню історію. На початку XX століття були визнані в їжі лише три основні поживні речовини: білок, вуглеводи та жири. Погана санітарія та гігієна вважалися головними причинами всіх болячок. Люди почали дезінфікувати їжу, щоб видалити бактерії перед її вживанням. Рис шліфували разом із зернами, що означало руйнування життєво важливих вітамінів групи В та виникнення їхнього дефіциту. Це призвело до збільшення кількості випадків двох поширених захворювань тієї епохи: пелагри та бері-бері. Стерилізація молока знищила вміст вітаміну С, тому цинга стала загальновідомою проблемою.

Вчені, які намагалися вирішити ці проблеми, почали виявляти, що їжа містить понад три поживні речовини. Таким чином, у 1912 році Казимир Функ запровадив термін “вітамін”. Він також висунув ідею про те, що різні захворювання можна вилікувати за допомогою поживних речовин і протягом наступних кількох десятиліть він та інші вчені визначили різні вітаміни, відомі нам сьогодні.

Так, приводом для вивчення вітаміну Д став рахіт, який був типовим явищем у дітей не одне століття. У 1890-х роках вчені почали шукати конкретні продукти харчування, які могли б запобігти цій хворобі. Такі міркування були засновані на знанні того, що два інших захворювання, цинга та бері-бері, можуть бути попереджені шляхом додавання до раціону певних продуктів.

У 1921 році доктор Макколлум протестував модифіковане масло печінки тріски на хворих собаках. Воно допомогло вилікувати чотирилапих, тому вчений дійшов висновку, що компонент, який міститься в даному продукті, лікує рахіт. Він назвав його вітаміном Д.

На жаль, заповнити добову норму цього елемента за допомогою їжі практично неможливо. Інше джерело – сонце також не завжди забезпечує достатній його рівень в організмі, особливо в осінньо-зимовий період. Будучи за своєю структурою гормоном, його рецептори знаходяться по всьому тілу та допомагають забезпечити нормальне функціонування цілого організму. Отже, лікарі рекомендують його приймати як дітям, так і дорослим додатково у вигляді добавок у профілактичних чи лікувальних цілях на постійній основі.

Для того, щоб кальциферол приносив максимум користі для здоров’я, необхідно знати про його сумісність з іншими речовинами. Тому в цій статті ми з’ясуємо, з чим вітамін Д не можна приймати, а також, як і з чим його пити для кращого засвоєння.

Поєднання вітамінів та мінералів між собою

Прийом біологічно активних добавок корисний багатьом людям, але є деякі вітаміни та мінерали, які не слід вживати разом. Адже вони можуть перешкоджати засвоєнню один одного або навіть викликати небажані побічні ефекти.

Ознайомитись з нутрієнтами, які конфліктують між собою чи дружать, можна за допомогою таблиці нижче.

Перехресна таблиця сумісності поживних речовин