Ображені мурахи, товариські таргани. Чи мають комахи почуття та емоції?

Багато десятиліть ідея про те, що комахи мають почуття та емоції, вважали в науковому світі єретичним жартом. Але в міру накопичення даних вчені переглянули думку, що здавалася очевидною. Нові відкриття ставлять незручні запитання.

Теплого осіннього дня 2014 року Девід Рейнолдс мав виступити на важливому засіданні у чиказькому Сіті-голі – помпезній будівлі міської адміністрації з мармуровими сходами, класичними колонами та склепінчастими стелями.

Рейнолдс з-поміж іншого відповідав у мерії за боротьбу з комахами у громадських будівлях. Одним із пунктів порядку денного було обговорення асигнувань на наступний рік на цю боротьбу.

Не встиг посадовець почати свою промову, як на стіну виповз величезний тарган. Блискуче чорне тільце різко вирізнялося на білому тлі. Тарган неквапно повз у лише йому відомому напрямку, зухвало виставляючи себе напоказ та немов дражнячи людей.

“Уповноважений, скільки вам потрібно наступного року на знищення тарганів?” – вигукнув один з депутатів міських зборів. Запитання було настільки своєчасним, що зал вибухнув сміхом. Почалося метушливе полювання за шестиногим нахабою.

Про цей випадок написала газета Chicago Tribune. Ситуація виглядала комічно, оскільки тарган з’явився, як то кажуть, у тему. А ще тому, що ми вважаємо комах роботоподібними істотами, нездатними на думки й почуття.

Припущення, що тарган просто розважався чи захотів погратися, звучить безглуздо. Але. чи так вже безглуздо?

Під час досліджень з’являється все більше доказів того, що комахи можуть відчувати доволі велику гаму емоцій. Вони радісно дзижчать, виявивши щось приємне, і впадають у відчай від неприємних речей, які не в змозі змінити. Вони можуть поводитись оптимістично, цинічно, злякано і реагують на біль так само як ссавці.

Звичайно, ніхто ще не бачив тужливого комара, скривджену мурашку чи нахабного таргана (хоча щодо останнього – як знати). Але те, що їхні почуття складніші, ніж ми вважаємо, – факт, який з кожним роком отримує дедалі більше підтверджень.

Почавши вивчати поведінку та емоції дрозофілів, професор нейробіології Оксфордського університету Скотт Ведделл жартував: “Але я не збираюся досліджувати їхні амбіції”.

Золоті черепахові жуки демонструють свої емоції особливо яскраво

Сьогодні словосполучення “заповзята комаха” вже не звучить анекдотично. Ведделл встановив, що дрозофіли звертають увагу на те, що роблять інші особини, і здатні вчитися одне в одного.

Між іншим, британський уряд офіційно визнав, що еволюційні родичі комах – краби і омари – мають почуття, і підготував законопроєкт, який забороняє варити їх живцем.

Але як визначити, що відчувають комахи? Як відрізнити осмислену реакцію від автоматичної? І чи маємо ми тепер ставитись до них інакше?

Закон еволюції

Комахи – найчисельніший клас членистоногих безхребетних тварин.

До них належать бабки, жуки-довгоносики, бджоли, цвіркуни, жуки-богомоли, мухи, метелики, воші тощо.

Перші комахи з’явилися щонайменше 400 млн років тому, тобто задовго до появи динозаврів.

З одного боку, вони дуже схожі на інших тварин, з іншого – разюче від них відрізняються. Комахи, як люди, мають серце, мозок, кишківник, чоловічі та жіночі статеві органи, але не мають легенів і шлунка.

Не мають вони й кровоносної системи – у порожнині їхніх тіл циркулює своєрідна рідина, що відповідає за транспортування поживних речовин та виведення відходів життєдіяльності.

З’являється все більше свідчень того, що мозок комах та інших живих істот має певну схожість щодо пізнавальних здібностей.

Бджоли, наприклад, можуть рахувати до чотирьох. Таргани – дуже соціальні, вони утворюють групи, тримаються разом та спілкуються між собою.

Мурахи здатні знаходити в навколишньому середовищі предмети, що підходять для виконання певних завдань і користуватися ними – наприклад, занурюють у рідку їжу шматочки губчастих тканин і у такий спосіб доставляють її до мурашника.

Навіть на перший погляд мозок комах достатньо розвинений, щоб вони могли відчувати різні почуття. Але навіщо їм це?

Китайські воскові бджоли від страху “кричать”, змушуючи свої тіла вібрувати

Почуття – це нервові збудження, що формуються у відповідь зміни навколо і програмують нашу поведінку. Вони виникли під час еволюції, оскільки допомагали тваринам, а потім і людям, реагувати правильно та підвищували здатність організму до виживання й продовження роду.

Приміром, таке найпростіше та фундаментальне почуття, як голод. Він змушує живу істоту змінювати свою поведінку, а саме – зосередитись на пошуку їжі, пояснює професорка ентомології Оксфордського університету Джеральдін Райт.

Інші емоції теж є своєрідним мотиватором. Гнів спонукає протистояти агресії, щастя – робити те, що приносить задоволення.

Це стосується й комах. Вуховертка, що відчуває збудження, коли бачить їжу, має менше шансів загинути від голоду й спраги, а та, що панікує й прикидається мертвою, коли бачить хижака, – загинути в його щелепах.

Єретична ідея

Створюючи у 2001 році дослідницьку групу, професор Ведделл поставив собі просте завдання. Він хотів з’ясувати, чи шукають дрозофіли їжу активніше, якщо певний час не їли і, відповідно, чи знайоме їм почуття голоду.

Дрозофіли: чи маємо ми ставитись до них інакше?

Замість слова “голод” Ведделл вживав термін “мотивація”.

Згодом дослідження інтелекту комах стали популярними, а замість “мотивації” почали казати “примітивні емоції”.

У людей, як і в інших хребетних – щурів, собак, корів, риб чи шпаків – пережита травма формує підвищену обережність.

До певного часу нікому не спадало на думку перевірити, чи так це у комах.

У 2011 році Джеральдін Райт з колегами з Університету Ньюкасла, де вона тоді працювала, вирішила цим зайнятися.

“Коли фізіологи вивчають людські емоції, вони можуть запитати людей, що ті відчувають”, – каже вона. Виявлення емоцій у бджіл потребує значної винахідливості.

Спочатку дослідники привчили бджолиний рій пов’язувати певний запах з отриманням солодкого нектару, а інший запах – з неприємним для них розчином хініну.

Потім поділили рій на дві групи. Одну трусили. Бджоли терпіти цього не можуть, оскільки це є сигналом небезпеки з боку хижаків. А іншій групі дозволяли спокійно насолоджуватися солодким напоєм.

Потім бджолам запропонували різні незнайомі їм аромати. Ті, кого не лякали, довірливо простягали назустріч свої хоботки, а бджоли з першої групи поводилися обережніше. У цьому їхні реакції нагадували людські.

Експеримент показав, що у збудженому стані у бджіл знижується вміст у мозку так званих гормонів задоволення – дофаміну та серотоніну, а також властивого лише комахам гормону октопаміну, який, як вважають, відповідає за позитивні очікування.

За словами Джеральдін Райт, основний набір хімічних речовин у мозку надзвичайно стійкий та сформувався сотні мільйонів років тому. Тож почуття комах можуть бути куди ближчими до наших, ніж вважають.

Недвозначний сигнал

Сучасне сільське господарство зробило більшу частину нашої планети ворожим середовищем для комах

Якщо комахи відчувають емоції, то вони повинні якось їх демонструвати.

Над цією проблемою розміркував ще Чарльз Дарвін.

У своїй книзі “Вираження емоцій у людини і тварин” він стверджував, що міміка, рухові та звукові реакції формувалися тисячоліттями під час еволюції.

Приміром, багатьом тваринам властиво видавати у стані збудження гучні звуки. Лелеки клацають дзьобом, комахи стрекочуть, а бджоли дзижчать по-іншому, коли роздратовані.

І звуками вони не обмежуються. Ось, наприклад, жук під назвою “золота черепашка”, схожий на крихітну черепаху, яку занурили у розплавлене золото. Розкішний колір утворюється завдяки відбиттю світла від наповнених особливою рідиною жолобків у його панцирі.

Але візьміть його у руки, і жук на ваших очах стане темно-червоним, як переливчасте сонечко.

Неприємна правда

Найбільше суперечок викликає питання, чи здатні комахи відчувати біль.

“Є багато свідчень, що личинка дрозофіли відчуває фізичний біль. Коли ми її стискаємо, вона намагається втекти. Але чи можна трактувати неприємні відчуття як біль в емоційному сенсі, ми не знаємо. Це головна проблема”, – каже Грег Нілі, професор функціональної генетики Сіднейського університету.

З’являється дедалі більше доказів того, що комахи здатні відчувати біль у людському розумінні. Ба більше – вони можуть страждати від нього тривалий час.

Якщо сформувати у плодових мушок асоціацію між певним запахом і чимось неприємним, вони уникатимуть цього запаху у майбутньому.

“Зовсім як у людей, які страждають після травми від тривалого невропатичного болю”, – каже Нілі.

Світ переживає справжній геноцид комах, вони зникають з дикої природи жахливими темпами

Питання у кількості

Усе це підводить нас до неприємних висновків.

Комахи найбільше страждають від людського впливу. Їх знищують у величезних кількостях, постійно і не замислюючись.

Тільки у Сполучених Штатах 3,5 квадрильйона комах щороку труять інсектицидами, 2 трильйони гинуть під колесами машин у Нідерландах.

За останні 25 років кількість летючих комах у заповідниках по всій Німеччині скоротилася вчетверо. Близько 400 тисяч видів перебувають на межі повного зникнення.

Відкриття того, що комахи мають емоції й почуття, ставить перед вченими незручне запитання.

Якщо використання комах для наукових дослідів ні в кого не викликає особливих заперечень, то стосовно інших сфер життя є проблеми.

Один історичний прецедент вже є: у країнах ЄС суттєво обмежили використання інсектицидів, які призводять до загибелі бджіл.

Чи наслідують цей приклад інші країни та регіони світу?

Комах все частіше пропагують як гуманну й екологічно прогресивну заміну м’яса хребетних. Але чи стане це моральною перемогою? Зрештою, підраховано, що замість однієї корови доведеться вбити 975 225 коників.

Можливо, думка про те, що комахи здатні до почуттів, дуже засмучує, тому ми так неохоче погоджуємось з цим.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.

Як зробити свій будинок максимально непривабливим для тарганів

Таргани – один із найпоширеніших видів комах на планеті. Вони легко пристосовуються до найскладніших умов та швидко розмножуються.

“На цей момент, – пише USA Today, – ентомологам відомо про 4500 видів тарганів. При цьому сусідами з людьми є всього 30. Інші мешкають у природних умовах, в основному, в регіонах з вологим, теплим кліматом”.

Опинившись у будинку таргани насамперед “окупують” кухні та санвузли. І якщо ви проігноруєте їхню присутність, через місяць-два кількість комах істотно зросте, і позбутися їх буде вкрай складно.

Експерти зазначають, що особливо активно таргани проникають у наші квартири та будинки з настанням холодів. І ваше завдання в цьому випадку зробити своє житло найменш привабливим для них. Ось яких мір вас слід насамперед вжити.

Як захистити свій будинок від тарганів і швидко позбутися їх

Доктор Чанглу Ван із факультету ентомології з Ратгерського університету рекомендує наступне:

• Зберігайте продукти у герметичних контейнерах.
• Часто пилососьте, щоб видалити яєчні мішечки та частини тіла комах.
• Дезінфікуйте поверхні, заражені тарганами.
• Розставте пастки для тарганів у дверних отворах. Їх можна придбати в роздрібних мережах
• Перевіряйте товари доставлені до вас додому.

Крім того, каже експерт, не зайве переконатися, що протимоскітні сітки на вікнах без дірок; ущільнювачі навколо дверей та вікон щільно прилягають до поверхні; зливні отвори закриті мідною сіткою.

Якщо ви живете у власному будинку, рекомендується також видаляти або обрізати всю рослинність (дерева, чагарник, траву), що росте поряд з будинком, оскільки саме звідти таргани проникають усередину житла.