§ 17-18. Монгольська навала. Утворення Золотої Орди. Відновлення Галицько-Волинського князівства за Данила Романовича

У 1206 р. в монгольських степах під владою Чингісхана об’єдналися монгольські племена. Як вам уже відомо з курсу всесвітньої історії, протягом 1207-1222 рр. монголи підкорила Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію, частину Персії та Закавказзя, створивши могутню імперію.

Наприкінці другого десятиліття XIII ст. монгольські хани почали готуватися до вторгнення у прикаспійські та причорноморські степи, в яких панували основні вороги монголів — половці. Для розвідування шляху до вторгнення через ці землі було направлено 30-тисячне військо під керівництвом найдосвідченіших полководців Чингісхана Субедея і Джебе.

У 1222 р. монгольське військо несподівано подолало Кавказькі гори та опинилося в них у запіллі половців. Останні у битві на березі річки Сіверський Донець зазнали поразки. Потім монголи рушили до Криму, де захопили венеціанську фортецю Судак.

Тим часом тесть галицького князя Мстислава Удатного половецький хан Котян звернувся по допомогу до руських князів: «Якщо не допоможете нам, будемо ми сьогодні порубані, а вас завтра порубають». На з’їзді у Києві князі вирішили дати монголам бій у половецьких степах.

Битва на Калці

У середині квітня 1223 р. об’єднане військо руських князів і половців, що налічувало 50-60 тис. воїнів, зібралося на острові Хортиця, що на Дніпрі. Монголи, дізнавшись про це, направили до руських князів послів із пропозицією відмовитися від походу, оскільки їм були потрібні лише половці. Але князі відхилили це, до того ж убивши монгольських послів.

31 травня (за іншими відомостями — 16 червня) 1223 р. головні сили русько-половецького війська і монголів зустрілися на річці Калка (зараз Кальчик, притока річки Кальміус, що впадає в Азовське море).

Субедей. Китайський малюнок

Розгляньте малюнки. Які події битви на Калці вони ілюструють?

Спочатку русько-половецьке військо примусило монголів відійти на лівий берег річки. Мстислав Удатний не захотів ні з ким ділитися славою і вступив у бій без погодження з іншими князями. Так, його полки, волиняни Данила Романовича і половці переправилися через Калку й атакували монголів, які під ударом важкоозброєних дружинників почали відступати. Але половці не витримали монгольського контрудару й кинулися врозтіч, вносячи сум’яття у лави руських дружин. Під час битви Данило був поранений у груди, але все-таки продовжував керувати своїми полками. Князь зміг організовано вивести військо з бою, уникнувши монголів, які переслідували русичів три дні, і з незначними втратами повернутися додому.

Коли стало зрозуміло, що полки Мстислава Удатного й половці зазнали поразки, інші князі так і не рушили в бій, щоб переломити його на свою користь. Це дало монголам змогу розбити руські полки поодинці. Найзавзятіше чинив опір великий київський князь Мстислав, який устиг збудувати укріплений табір. Монголи три дні намагалися його захопити, але їхні спроби були невдалими. Тоді вони підступом зламали опір. Мстислав піддався обіцянці, що монголи відпустять обложених і не проллють їхньої крові в обмін за викуп. Але тільки-но руські князі склали зброю, монголи «людей посікли, а князів подавили, поклавши під дошки. А самі на верх сіли пирувати».

Під час битви, як пише літописець, «руські князі зазнали такої поразки, якої ще не було ніколи»: загинули шість князів, лише кожен десятий воїн повернувся неушкодженим.

Крім утрат княжих дружин, перша зустріч із монголами ніяк не позначилася на внутрішньому розвитку Русі.

Коли вперше монголи з’явилися на Русі? Якими були результати битви на річці Калка?

2. Монгольська навала на північно-східні князівства

Після десятирічної перерви в 1235 р. монголи почали готуватися до завойовницького походу на Захід. Очолив Великий західний похід онук Чингісхана хан Батий (Бату). Монгольська армія була добре навченою й дисциплінованою. Її основу складала важка кіннота. До армії також увійшли загони підкорених племен (одним із них були татари — саме тому руські літописці назвали це військо монголо-татарським). Монгольське військо також мало велику кількість різних метальних і стінобитних машин, якими опікувалися китайські інженери.

Батий. Китайський малюнок

Монгол у поході. Китайський малюнок

Після розгрому Волзької Булгарії перший удар монголів на початку зими 1237 р. припав на Рязанське князівство. Батий, пославши до рязанських князів Юрія та Олега послів, вимагав, щоб йому дали «десятину» — десяту частину людей, майна і зброї. Князі відмовилися виконувати такі умови. Не маючи підтримки, рязанські князі почали діяти самостійно. Княжа дружина у відчайдушному бою зустріла ворога на кордоні князівства, але була здолана. Після цього монголи взяли в облогу Рязань, яка чинила опір шість днів. Місто було знищено вщент, князі та їхні родини загинули. Проте рязанці не припинили опору. Загін воєводи Євпатія Коловрата ще довго завдавав відчутних ударів монголам, здійснюючи стрімкі набіги.

Далі настала черга Володимиро-Суздальського князівства. Воно теж не змогло вистояти перед монгольською навалою.

Штурм монголами Рязані. Діорама

Оборона Козельська. Діорама

Відмовившись від походу на Новгород, монголи повернули на південь у степи. По дорозі наприкінці березня 1238 р. головні сили монголів підійшли до невеличкого чернігівського міста Козельськ. Протягом семи тижнів Батий намагався зламати опір його жителів. Лише після того, як монголи підвезли облогові машини, їм удалося потрапити до Козельська. Останні захисники міста здійснили відчайдушно сміливий крок. Уночі вони вийшли з палаючого міста і, винищивши чотири тисячі монголів та облогові машини, усі полягли. За відчайдушний опір монголи назвали Козельськ «Злим містом», а всіх, хто залишився, винищили.

Які князівства першими зазнали Батиєвої навали?

3. Падіння Переяславського та Чернігівського князівств

Навесні 1239 р. монголи вдерлися у межі Переяславського князівства і взяли в облогу Переяслав. Місто мало сильні укріплення. Очолив оборону міста єпископ Симеон. Як свідчить літопис, ворог узяв Переяслав 3 березня 1239 р. «списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михаїла сокрушив. І єпископа, преподобного Симеона, вони убили».

Восени 1239 р. монголи підступили до Чернігова. Князь Мстислав Глібович дав бій монголам під стінами міста, але «переможений був, і безліч із воїнів його побито було». Князь із рештою дружини був змушений рятуватися втечею. 18 жовтня вороги ввірвалися до міста, пограбували і спалили його. Далі монголи зруйнували Глухів, Путивль, Вир, Рильськ та інші.

Захоплення монголами Переяслава. Діорама

Руїни Спаської церкви у Переяславі

Монголи в захопленому Переяславі

Монголи під стінами Чернігова

Наприкінці року монгольське військо підійшло й до Києва, але не наважилося на його штурм і відійшло в Степ. Цього ж року монголи здійснили похід у Крим, підкоривши його своїй владі.

Коли монголи захопили Переяслав і Чернігів?

4. Оборона Києва. Монгольська навала на Галицько-Волинську державу

У 1240 р. Батиєва навала докотилася до меж Галицько-Волинської держави, яка тільки-но об’єдналася під владою Данила Романовича (Галицького). Саме перед монгольським наступом до володінь Данила приєднали Київ, управління яким доручили тисяцькому Дмитру, талановитому і хороброму воєначальнику.

Штурм Києва монголами

Монгольська навала на Південно-Західну Русь

Кияни, відчуваючи, що їм доведеться чинити опір монголам, які вже хазяйнували в інших князівствах, готували місто до облоги. Вони відновлювали мури й вали міста, що були найбільшими серед міст Східної Європи.

На початку літа на лівому березі Дніпра з’явився великий розвідувальний загін, який направив посланців до міста з пропозицією здатися, проте кияни відхилили її. Наприкінці літа 1240 р. величезне монгольське військо з півдня вдерлося в межі Київського князівства. Першими прийняли на себе удар залоги міст-фортець уздовж річки Рось, що прикривали Київ від набігів кочовиків. Усі 23 фортеці після запеклого опору були вщент зруйновані монголами. Потім така ж доля спіткала міста, що безпосередньо прикривали Київ: Вітичів, Василів, Білгород, Біла Церква та інші.

5 вересня 1240 р. Батий підійшов до стін Києва і розпочав його облогу. Головний удар був спрямований в районі Лядських воріт (де тепер у столиці майдан Незалежності). Тут монголи зосередили основну масу облогових машин, які, як пише літописець: «безперервно били день і ніч». Зрештою, 19 листопада в мурах міста з’явилися проломи. Монголи пішли на штурм. У перший день вони зуміли оволодіти стінами і валом міста Ярослава, але далі просунутися не змогли. Скориставшись перервою, кияни створили нову лінію оборони вздовж укріплень міста Володимира. 6 грудня монголи прорвали укріплення в районі Софійських воріт (тому їх ще називають Батиєвими) і підійшли до останнього рубежу оборони міста, що був зведений захисниками біля Десятинної церкви. Останні захисники чинили відчайдушний опір, але Батий знову застосував облогові машини. Під їхніми ударами кам’яні стіни Десятинної церкви не витримали і завалилися, поховавши під уламками останніх захисників. До рук монголів потрапив поранений тисяцький Дмитро, якому вони на знак поваги дарували життя.

Розгляньте малюнки. Складіть розповідь «Захист останнього рубежу. Під стінами Десятинної церкви». Чи правильно вчинили кияни та жителі інших міст Русі, що до останнього захищали рідні міста? Свою відповідь аргументуйте.

Італійський мандрівник Плано де Карпіні про відвідання Києва в 1246 р.

«Коли ми їхали через їхню землю, ми знаходили незліченні голови і кістки мертвих людей, які лежали на полі, бо місто це було досить великим і дуже багатолюдним; а тепер воно зведено майже нанівець, ледве існує там 200 будинків, а людей там тримають вони в найтяжчому рабстві». (До навали місто мало 9 тис. дворів, і мешкало в ньому 50 тис. осіб).

• 1. Через скільки років після монгольської навали посланець Папи Римського відвідав Київ? 2. Яку картину спустошень він побачив? 3. Якими були наслідки навали для Києва?

Руїни Десятинної церкви. Малюнок невідомого художника початку XIX ст.

На початку 1241 р. монголи вдерлися на Волинь, прямуючи до Володимира. Несподівано для себе завойовники зіткнулися із сильним опором міст-замків Колодяжин, Данилів і Кременець. Зрозумівши, що облога затягнеться надовго, а приступ принесе великі втрати, Батий змінив тактику. Облишивши неприступні замки, він розділив свою армію на декілька сильних загонів, які розійшлися по землях Галичини й Волині, знищуючи все на своєму шляху. Основними силами Батий узяв в облогу Володимир. Боротьба за місто була кривавою — воно боронилося до кінця. Останніми осередками опору стали муровані церкви, які після відходу ворога залишилися заповненими трупами, про що свідчать дані археологічних досліджень. Так само завзято захищалися й інші міста князівства — Звенигород, Галич, Райки, Ізяслав тощо. Лише новозбудований і сильно укріплений Холм та гірські фортеці відбили напади ворогів.

Поки монголи паплюжили землі Галицько-Волинської держави, князь Данило Романович безуспішно намагався схилити до спільної боротьби проти монголів правителів Угорщини та Польщі. Останні сподівалися, що навала їх омине, одначе монголи, здолавши карпатські перевали, вступили в межі Угорщини і Польщі, де продовжили свій похід до Адріатичного моря, завдавши угорцям і полякам нищівної поразки.

Проте 1242 р. монголи повернулись у Причорноморські та Прикаспійські степи, де заснували свою державу — Золоту Орду.

5. Наслідки монгольської навали

Монголська навала відрізнялася від попередніх грабіжницьких набігів кочовиків. Монгольська верхівка прагнула не лише збагатитися за рахунок пограбування, а й поставити під залежність своєї імперії захоплені князівства та отримувати з них постійний дохід.

Історики не мають єдиної точки зору на наслідки навали. Одні твердять, що лише окремі райони були спустошені, а загалом руські князівства зберегли свій потенціал. Інші наголошують, що наслідки навали були катастрофічними. Мали місце величезні людські втрати. Із 74 літописних міст колишньої Русі-України було розорено 49. 14 із них уже не відродилися, а 15 із часом перетворилися на села. У перші 50 років монгольського панування не було побудовано жодного нового міста, а домонгольського рівня кам’яного будівництва було досягнуто лише через сто років. Занепав ряд ремісничих спеціальностей, було втрачено секрети виробництва ювелірних виробів (емаль, зернь, чернь). Деякі райони знелюдніли, скоротилися посівні площі, занепала торгівля. Монгольська навала також призвела до значних демографічних утрат, було знищено багато представників руської еліти.

Розгляньте карту. Території яких сучасних держав входили до складу Золотої Орди?

І все ж, попри такі наслідки, навала не зупинила розвитку розорених земель. Поступово населення відродило міста і господарство. Після розгрому монгольських військ на Синіх Водах у 1362 р. українські землі було звільнено від їхнього панування.

Якими були наслідки монгольської навали для Русі?

6. Монгольське панування на українських землях.

Після Батиєвої навали українські землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Переяславщини потрапили під владу Золотої Орди.

На підкорених землях монголи вимагали, щоб народи «давали їм десяту частину від усього — як від людей, так і від майна». Крім того, монголи збирали плужне (податок із плуга), мито, подвірне (податок із двору), корм (перевезення та утримання ханських послів). Для визначення розмірів надходжень від податків і поборів на підкорених землях монголи здійснювали переписи населення і майна. Крім того, монголи запроваджують баскакську систему. Вона передбачала призначення баскаків (намісників) на певні території. Баскаки з військовим загоном, об’їжджаючи свої володіння, збирали данину і здійснювали нагляд над своїми територіями. На землях, де монголи зберегли княжу владу, сам князь повинен був збирати данину і відправляти її в Орду. Також князь мав отримувати ярлик — дозвіл на княжіння у своїх володіннях.

До особливостей золотоординського панування можна зарахувати те, що руські землі не було безпосередньо долучено до складу Золотої Орди (за деяким винятком). Також на території Русі не існувало постійно діючого адміністративного апарату завойовників. До того ж монголи толерантно ставилися до християнства і православного духовенства. Останнє не сплачувало данину та інші податки.

Словничок

Баскак — намісник хана на певній території. Збирав данину і судив.

Ярлик — дозвіл хана князеві на княжіння.

Панування монголів на українських землях, окрім значних людських і матеріальних утрат, мало наслідком і «знекняження» окремих земель. Так, Переяславське князівство було ліквідовано, а його землі перейшли під безпосередню владу монголів. Київське князівство майже всю другу половину XIII – початок XIV ст. теж залишалося без князя. Лише на початку 30-х рр. XIV ст. в письмових джерелах з’являються згадки про київських князів. У чернігово-сіверських землях у перші роки після навали Ольговичі ще утримували владу. Після загибелі в Орді Михайла Всеволодовича вони теж утратили її. Постійні набіги, зловживання баскаків та інші негаразди призвели до значного знелюднення земель Переяславщини та Чернігівщини.

Отже, монголи фактично знищили Київське, Переяславське і Чернігово-Сіверське князівства. У межах цих земель постали монгольські округи — «тьми».

Як здійснювалася влада Золотої Орди над руськими князівствами?

7. Відновлення Галицько-Волинської держави

Монгольська навала хоч і зруйнувала ключові центри земель Галич і Володимир-Волинський, не завдала значної шкоди Галичині та Волині. Ці землі навіть не потрапили в безпосередню залежність від Орди. Більшість міст і господарство земель швидко відновилися, проте єдність Галицько-Волинської держави було порушено. Данилові Романовичу і його братові Васильку знову довелося долати опір свавільних бояр і відстоювати своє право на князівство в боротьбі із сином чернігівського князя Михайла Всеволодовича Ростиславом, який спирався на Угорщину і Польщу.

Схема битви під Ярославом

Турнір між воєводою Воршем та князем Ростиславом під обложеним містом Ярославом. Ростислав був повалений з коня і зазнав поранень

Вирішальна битва між противниками відбулася 17 серпня 1245 р. під Ярославом, де Данило разом зі своїм братом Васильком здобув блискучу перемогу.

Це була одна з найбільших битв на Русі в XIII ст. У цій битві Данило проявив неабиякий талант полководця. Він розмістив війська так, що навмисно послабив центр своїх позицій. Це дало змогу під час бою заманити угорське військо і дружину Ростислава під фланговий удар своєї добірної кінноти. У полон потрапили командувачі угорських і польських військ, а також багато ворожих Данилу бояр. Лише Ростиславові вдалося втекти. Спочатку він переховувався у Польщі, а потім назавжди оселився в Угорщині.

Перемога під Ярославом поклала край боротьбі за відновлення єдності Галицько-Волинської держави. Для приборкання боярства Данило стратив чимало боярських ватажків.

Яким було становище Галицько-Волинської держави після Батиєвої навали? Перемога в якій битві дала змогу Данилу Романовичу відновити єдність Галицько-Волинської держави?

8. Боротьба Данила Романовича проти монгольського панування

Після перемоги під Ярославом Данило отримав від хана Батия вимогу віддати йому Галич. Як пише галицький літописець, Данило «зажурився, що не встиг зміцнити свою землю фортецями, і подумав з братом своїм, і поїхав до Батия, говорячи: “Не дам пів отчини своєї, але поїду до Батия сам!”». Перед тим як поїхати до Орди, Данило залишив Василька правителем Волині, щоб у такий спосіб зберегти самостійність хоча б Волинської землі. Батий, всупереч побоюванням, зустрів переговорника досить прихильно. Хан поважав мужніх і сповнених гідності людей. Хоча Данилові довелося визнати зверхність монгольського правителя, вона виявилася досить умовною. Князь лише мав надавати ханові допоміжні загони в його походах. Але навіть така залежність обтяжувала Данила. Літописець з цього приводу писав: «О, лихіше лиха честь татарська!»

Ціною особистого приниження Данило зберіг цілісність своєї держави, не впустив татарських баскаків (намісників, збирачів данини) до своєї землі, здобув перепочинок для підготовки до збройної боротьби з Ордою.

Князь Данило перед ханом Батиєм

Атака галицької важкоозброєної кінноти. А. Теленик «Дружина Данила Галицького в поході»

Повернення Данила від хана спонукало правителів Угорщини, Польщі та Литви шукати з ним союзу і розв’язання всіх суперечливих питань. Угорський король Бела на знак скріплення альянсу навіть віддав заміж свою доньку за сина Данила Лева. Проте у своїх намірах Данило головними союзниками вбачав не сусідів на заході, а руських князів, яких обтяжувала влада монголів. Таким союзником став Великий князь володимиро-суздальський Андрій Ярославич, молодший брат Олександра Невського. Андрій, який вів незалежну політику від Орди, скріпив союз із Данилом, одружившись із його донькою. В Орді пильно стежили за подіями в руських князівствах і, щоб випередити несприятливий для себе розвиток подій, завдали несподіваного удару по Володимиро-Суздальському князівству. Андрій був змушений рятуватися втечею до Швеції.

Незважаючи на втрату союзника, Данило не полишив своїх намірів звільнитися з-під влади Орди. Він продовжував зміцнювати свою владу і потугу власної держави. Із цією метою Данило заснував окрему Галицьку митрополію, яка мала стати центром церковного життя всіх руських князівств. Митрополитом було призначено одного з найближчих до князя урядників Кирила. Згодом його було затверджено на цій посаді константинопольським патріархом. Проте митрополит не став опорою князеві в його політиці та згодом перебрався до Володимиро-Суздальського князівства.

Значну увагу Данило приділяв розбудові укріплених міст, які, як стверджує літописець, були опорою «проти безбожних татар». Для будівництва і заселення нових міст Данило запросив багато майстрів (особливо зброярів) із Європи та руських князівств: «Ішли вони день у день. І юнаки, і майстри всякі утікали (сюди) од татар — сідельники і лучники, і сагайдачники, і ковалі заліза, і міді, і срібла».

Готуючись до зіткнення з монголами, Данило реорганізував військо. Княжу важкоозброєну кінну дружину переозброїли за зразком західноєвропейських рицарів. Також було створено легку кінноту, озброєну луками і шаблями за зразком монголів. Так, князь запозичив усе краще у воєнному мистецтві Заходу та Сходу.

Напередодні відкритого зіткнення Данило все ж таки вирішив спертися хоч на якихось союзників. Після тривалих переговорів було досягнуто згоди з Папою Римським Інокентієм IV Папа в 1253 р. закликав християн Польщі, Чехії, Моравії, Сербії та Померанії до «хрестового походу» проти монголів і надіслав Данилові королівську корону, сподіваючись підпорядкувати собі православну митрополію Галицько-Волинської держави. Данило Романович без особливих урочистостей коронувався в Дорогичині.

Корона Данила Романовича (реконструкція)

Коронація Данила Романовича. Худ. А. Пилиповський

Коронація Данила стала важливою подією в історії України. Відтоді Галицько-Волинське князівство стало Руським королівством, спадкоємцем Русі-України.

Приводом до виступу проти монголів стало прагнення князя підкорити своїй владі Болохівські землі (західну частину колишнього Київського князівства), що ввійшли до складу Орди після навали. У 1254-1255 рр. війська князя вторглися до Болохівської землі й підкорили її.

Наскельна фортеця Тустань у Карпатах (реконструкція М.Ф. Рожка. Сучасний вигляд місця її розташування)

Новий хан Берке у відповідь на дії Данила вислав проти нього військо на чолі з намісником Куремсою. Однак Данило відбив наступ. Це був перший успіх руських князів у боротьбі з монголами.

Улітку 1258 р. хан Берке спрямував до Галицько-Волинської держави величезне військо на чолі з досвідченим полководцем Бурундаєм, який вирішив діяти хитрістю і залякуванням. Він запросив Данила і Василька на знак підтвердження своїх зобов’язань перед Ордою взяти участь у спільному поході проти Литви. Брати, не маючи реальної можливості вчинити опір, погодилися. Похід на Литву був показово жорстоким. Після демонстрації сили Бурундай заявив: «Якщо Ви мої мирники (союзники), розкидайте городи свої всі». Протистояти новій навалі сил не було, а оголошений Папою Римським «хрестовий похід» так і не відбувся. На знак покори було розібрано укріплення Данилова, Стіжка, Львова, Кам’янця, Луцька, а Володимира — спалені. Лише залога Холма відмовилася коритися вимогам монголів і відбила всі їхні спроби захопити місто.

Похід Бурундая у черговий раз зруйнував усі плани Данила і Василька, яким довелося починати все спочатку.

На схилі віку Данило робить кроки на зближення з Литвою, єдиною реальною силою, яка могла допомогти Галицько-Волинській державі в боротьбі з монголами. Для скріплення союзу старший син Данила одружився з донькою литовського князя Міндовґа.

Однак реалізувати нові плани Данило так і не встиг.

Яка роль Данила Романовича в історії Галицько-Волинської держави?

Практичне заняття №4 «Данило Романович — будівничий Галицько-Волинської держави»

ВИСНОВКИ

У 1237-1241 рр. русичі зазнали спустошливої навали монголів. Руські князівства, що діяли нарізно, були приречені на загибель. Проте стійкий опір Русі-України підірвав завойовницький запал монголів. Оселившись у степах, монголи заснували державу Золота Орда (Улус Джучі), що стала складовою могутньої монгольської імперії. Руські князівства потрапили під панування завойовників.

Тривалий час монгольській експансії протистояла Галицько-Волинська держава на чолі з Данилом Романовичем.

Монгольське панування затримало і змінило подальший розвиток руських князівств.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

• 1. Чому руські князівства зазнали поразки від монголів?
• 2. Обговоріть у групах. Який вплив мала монгольська навала для економічного, політичного, соціального, культурного розвитку Русі-України?
• 3. Як проявлялося панування монголів на землях Південно-Західної Русі?
• 4. Чим відрізнялися набіги половців від навали монголів? Назвіть не менше трьох причин, які робили монголів більш небезпечними противниками.
• 5. Які держави прагнули загарбати землі Галицько-Волинського князівства?
• 6. Як складалися відносини Данила Романовича із Золотою Ордою? Поясніть його слова: «О, лихіше лиха честь татарська!»
• 7. Чому, попри завзяту боротьбу, королю Данилу так і не вдалося позбутися монгольської зверхності?
• 8. За допомогою додаткових джерел підготуйте презентацію про життя Данила Романовича.

10 фактів про легендарний фільм “Тіні забутих предків”

4 вересня 1965 року відбулася презентація фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”. Тоді, під час прем’єри, почалась акція проти арештів українських інтелектуалів

Прем’єрний перегляд фільму “Тіні забутих предків” став знаковим і для історії українського кіно, і для цілого дисидентського руху, який пізніше отримає назву “шістдесятництво”.

Перегляд фільму, який вже був відзначений закордонними нагородами, зокрема, золотою медаллю на міжнародному кінофестивалі в Мілані, перетворився на стихійну демонстрацію протесту.

Реакція влади була блискавичною. Активних учасників протесту звільнили із займаних посад або відрахували із навчальних закладів. Та й сама кінокартина на тривалий час опинилася під забороною. Ця акція стала зразком у боротьбі українства за свої права.

Журналісти Еспресо.TV зібрали ще 10 фактів про фільм, якому судилося стати одним із шедеврів світового кінематографа.

1. “Тіні забутих предків” – екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Сценарій фільму був затверджений у грудні 1962 року, на засіданні художньої ради Київської кіностудії ім. О. Довженка з нагоди святкування сторіччя від дня народження Коцюбинського. Сценаристами “Тіней” виступили Іван Чендей, відомий тоді як упорядник закарпатських казок, та Сергій Параджанов, режисер Київської кіностудії.

2. Для Івана Миколайчука головна чоловіча роль у “Тінях…” стала першою в кінематографі. Про його проби Сергій Параджанов пізніше згадував так: “Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпували з нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора…”

3. “Створити для фільму геніальну музику” – саме таке завдання поставив режисер перед композитором Мирославом Скориком. Окрім авторської, фільм насичений і народною музикою в автентичному виконанні. Композитор згадував, що гуцульських музик навіть возили до Києва, щоб зробити запис у павільйоні, адже отримати правильне звучання просто неба було дуже важко. Утім нелегко було розмістити і десять трембіт у пасажирський салон літака, що успішно і зробив Параджанов.

4. На час знімального процесу режисеру запропонували поселитися в готелі. Однак такий варіант Сергій Йосипович відхилив. Натомість поселився серед гуцулів. Вивчав їхні звичаї і побут. Місцеві жителі дарували Параджанову вишиванки, ікони, та частували банушем. А він їм віддячував Київськими тортами та вчив готувати голубці із виноградного листя.

5. Одного разу кілька днів режисер жив по сусідству зі знаменитою бабцею. Ніхто не знав, скільки їй років, казали, що більше сотні. Параджанов познайомився з нею та подарував французькі парфуми, а вона розповіла, як ходила з Іваном Франком збирати гриби.

6. В одній коломийці Сергій Параджанов почув алегорію на нерівний шлюб – чоловік захомутав наречену у ярмо. У своєму фільмі режисер буквально здійснив обряд ярма над героями – Іваном та Палагною. Це обурило гуцулів, які боялись ганьби через неіснуючий в них обряд. Сам режисер пояснював суть епізоду так: Іван одружується на Палагні, свідомо знаючи, що їм обом доведеться тягнути ярмо власного шлюбу.

7. Під час зйомок у Карпатах Параджанов багато конфліктував із оператором фільму Юрієм Іллєнком. Останній після чергової сварки навіть викликав режисера на дуель. Були вибрані час дуелі, відстань і зброя – гуцульські пістолі. Обоє прийшли в назначений час із секундантами, втім дуель не відбулася. Щоб потрапити до місця поєдинку, треба було перейти через річку Черемош. Злива напередодні зірвала міст.

8. Всесвітнє визнання стрічки – це плід мольфарських чар. Принаймні на це натякнув останній відомий мольфар (так гуцули називають людину, наділену надприродніми здібностями) Михайло Нечай. Він жив у селі Верхній Ясенів на Івано-Франківщині та у 1960-х роках консультував Сергія Параджанова з приводу гуцульської самобутності та історії краю.

9. Іван Дзюба, активний учасник акції протесту, що відбулася під час перегляду фільму в Києві, згадував, що побоювався сварки із Параджановим за зірвану прем’єру. Утім режисер не лише не образився, а й підтримав протест, оскільки і сам був людиною позасистемною, із величезною жагою до свободи.

10. “Тіні забутих предків” отримали 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.