Чому на Червоній планеті заходи Сонця сині, а на Блакитній – червоні: пояснення

У тому, що колір заходів Сонця на Марсі вийшов блакитним, а не багряним, винен пил у повітрі.

Стало відомо, чому заходи сонця на Марсі сині, а не червоні / колаж УНІАН, фото ua.depositphotos.com, NASA

Коли ми дивимось на Землю та Марс, здається, що їм довелося обрати основну колірну схему та дотримуватися її. Земля являє собою типову блідо-блакитною точкою, і навпаки ж, Марс не дарма отримав прізвисько “Червоної планети”. Але коли ми говоримо про захід сонця, схема перевертається рівно навпаки: наші яскраві червоні заходи на Землі контрастують з блідо-сапфіровими заходами на Марсі.

Різні палітри насправді базуються на одних і тих же наукових принципах. Заходи сонця на Марсі блакитні, так само, як у нас небо блакитне, а захід сонця червоний. Уся справа в розсіюванні сонячного світла на молекулах, що складають нашу атмосферу. Про це пише IFLScience.

Попри те, що сонячне світло виглядає білим, воно включає багато хвиль різної довжини, які ми розпізнаємо як різні кольори, а молекули та частинки пилу взаємодіють лише з певними довжинами хвиль. Розсіюючи певні ділянки світлового спектру, ці частинки створюють той колір, який ми бачимо.

Атмосфера Марса сильно відрізняється від атмосфери Землі як за складом, так і за щільністю. Марсіанська атмосфера дуже розріджена. Її тиск відповідає приблизно 1 відсотку земного. Щоб відчути такий низький тиск на Землі, вам потрібно бути на висоті більше 30 кілометрів. Також їй не вистачає азоту і кисню.

Атмосфера Марса складається з вуглекислого газу і містить багато пилу. Цей дрібний пил має тенденцію розсіювати червоне світло, тому небо здається червонуватим, пропускаючи синє світло. На Землі все навпаки. Синє світло відбивається від молекул повітря, надаючи нашому небу характерний відтінок, а на заході і світанку переважають довші хвилі.

Коли Сонце з’являється низько над горизонтом, світлу доводиться долати більшу відстань в атмосфері, тому він розсіюється сильніше. Залишається тільки колір, який ми бачимо. На Землі ми маємо більш широку палітру червоних кольорів, яка насправді посилюється попелом вулканів і пилом пожеж. На Марсі ми отримуємо холодний синій відтінок.

Марсоходи Perseverance, Curiosity, Spirit, Opportunity, InSight і Zhurong стали свідками незвичайного блакитного заходу.

Захід сонця на Марсі, знятий у 2005 році марсоходом Spirit / фото NASA/JPL-Caltech

Марс і Земля – одні з небагатьох місць, де ми можемо побачити зміни кольору атмосфери на заході і на світанку. Багато інших земних тіл Сонячної системи або не мають достатньо щільної атмосфери, щоб створити такий ефект, або мають настільки щільні хмари, що ви нічого не зможете побачити.

Серед таких, наприклад, Венера, де тиск, температура та кислотні хмари вбили б вас задовго до заходу сонця. Титан (найбільший супутник Сатурна, – УНІАН) може бути винятком, але захід сонця там може опинитися в інфрачервоному діапазоні або ж це буде випадковим явищем, коли хмари розійдуться в потрібний момент.

Захід сонця на Марсі – новини

Як повідомляв УНІАН, марсохід Perseverance зафіксував “блакитний захід сонця” над горизонтом Червоної планети. На знімку можна побачити, як Сонце сідає за марсіанський горизонт і світиться холодним блакитно-зеленим кольором, а небо над Червоною планетою починає темніти.

Вас також можуть зацікавити новини:

На Марсі знайшли три підземних озера. Чи є в них життя?

Три підземних озера виявили в районі Південного полюса Марса за допомогою радара автоматичної міжпланетної станції Європейського космічного агентства Mars Express. Раніше, в 2018 році, там вже знайшли одне таке озеро.

Оскільки наявність води є ключовою умовою існування життя, її відкриття на будь-якому космічному тілі привертає особливу увагу. Однак, як припускають вчені, вода в марсіанських озерах настільки солона, що в ній не виживуть і найстійкіші мікроби.

Оскільки атмосфера Марса дуже розріджена, а температури нижчі, ніж в Антарктиці, на його поверхні води в рідкому стані бути не може. Озера лежать на глибині приблизно півтора кілометра під полярною шапкою з льоду і піску.

Міцна ропа

Оскільки і там температура тримається на рівні значно нижчій за точку замерзання, дослідники пояснюють рідкий стан води високим вмістом в ній солей.

Основне озеро оточене трьома водоймами менших розмірів

Експерименти показали, що вода, насичена солями магнію і перхлорату кальцію, перетворюється на лід при -123 °C.

“Ці досліди продемонстрували, що солоні водойми можуть існувати протягом цілих геологічних періодів навіть при температурах, типових для полярних районів Марса, – говорить співавтор дослідження Граціела Капрареллі з університету штату Південний Квінсленд в Австралії. – Але виникнення і збереження таких підземних озер вимагає високої солоності”.

Розглянули з орбіти

Відкриття зробили за допомогою радара Marsis на борту орбітальної станції Mars Express, що обертається навколо Червоної планети з грудня 2003 року.

Автор фото, ESA/DLR/FU Berlin / Bill Dunford

Значні запаси рідкої води виявили під шапкою Південного полюса Марса

Радар використовує технологію, що застосовують для вивчення підлідних озер в Антарктиді, Гренландії і Канаді, адаптовану до умов Марса.

“Найімовірніше пояснення наявних даних полягає в тому, що інтенсивність відбиття від поверхні Марса зростає в місцях, де є великі резервуари з рідиною”, – говорить Себастьян Лауро з університету Тре в Римі.

У 2018 році, аналізуючи інформацію від Marsis, дослідники припустили існування в районі Південного полюса підземного озера завдовжки близько 20 км.

Це відкриття ґрунтується на 29 замірах, зроблених в 2012-2015 роках. Зараз міжнародна група дослідників, багато з яких працювали і в 2018 році, додатково проаналізувала дані ще 134 замірів за період з 2010 по 2019 рік.

“Ми не лише підтвердили початкове відкриття, але й знайшли ще три озера меншого розміру, що оточують основний, – каже Олена Петтінеллі з університету Тре. – Через обмежені технічні можливості радара і його віддаленість від марсіанської поверхні, ми не можемо впевнено сказати, чи пов’язані вони між собою”.

Сліди ранніх форм життя

Чи може існувати в озерах будь-яка форма життя, залежить від ступеня їхньої солоності. На Землі в дуже солоних водоймах виживає тільки особливий тип бактерій – галофіли.

“Виникнення єдиного підлідного озера можна було б віднести на рахунок якихось виняткових обставин, наприклад, наявності поруч прихованого під крижаною шапкою вулкана. Але відкриття цілої системи озер свідчить про те, що їхнє формування – процес відносно простий і поширений, і що такі озера, ймовірно, існували протягом значної частини історії Марса”, – говорить науковий керівник програми Marsis Роберто Ороса.

“Тому в них можуть зберегтися сліди тих форм життя, які були на Марсі, коли там були щільна атмосфера, тепліший клімат, вода на поверхні планети, і умови нагадували ті, що були на Землі в ранній період”, – вважає вчений.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.