топити

ТОПИ́ТИ¹, топлю́, то́пиш; мн. то́плять; недок., перех. і неперех.

1. що, у чому, чим і без додатка. Розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін.

Розібралась [Маруся], роздяглась, давай піч топити і вечерять наставляти (Кв.-Осн., II, 1956, 27);

Вона була гірше наймички; вся важка робота була на їй: і в печі топила, і воду носила, Горпина ж тілько коштувала, чи смачне вариво (Мирний, І, 1954, 61);

Катря сидить біля грубки на ослінчику, топить (Вас., III, 1960, 118);

Біля залізної пічки сиділи Котигорошок, Мишко Цимбал, Стьопа Шандрук і топили сухим бур’яном (Донч., Ю. Васюта, 1950, 76);

В хаті холодно. Ще грубки не топили. Тому, як дмухнути, — пара сивенька з рота (Головко, І, 1957, 149);

В селі моєму топлять: Ясні дими стоять, І пахощі картоплі Дітвору веселять (Рильський, І, 1960, 187).

2. перев. з дієсл. варити. Палити дрова, солому і т. ін. в печі, плиті для приготування їжі.

— А я, — каже [кума], — почула, догадалася,, що се ви… Мабуть, втомилися. Може, голодні? А я сьогодні й не топила! Чим прийматиму? (Вовчок, VI, 1956, 286);

Приходжу я додому, а хазяїни ждуть мене з базару. Не топили й не варили (Н.-Лев., III, 1956, 265);

Прийшов бурлак та до хати, Чи нема що вечеряти? Господиня не топила, Вечеряти не варила (Фр., XIII, 1954, 37);

Збіжжя — на горище, дітей на піч, від столу до порога настеляють дошки.. і так живуть [мешканці Криничок], не топлячи, не варячи, доки річка вгамується, доки повінь спаде (Гончар, Таврія, 1952, 16).

3. Обігрівати (приміщення), розпалюючи й підтримуючи вогонь у печі, грубці і т. ін. або включаючи опалювальну систему; опалювати.

Клим хати не топив і дві зимі [зими] й дві літі [два літа], Від того, бач, що дорогі дрова; І Клим мій одубів… (Бор., Тв., 1957, 165);

Пані Констанція має свої фантазії — в неї топлять соломою (Коцюб., II, 1955, 254).

ТОПИ́ТИ², топлю́, то́пиш; мн. то́плять; недок.,перех. Нагріваючи, робити м’яким, рідким.

З тіста бгали [дівчата] шишечки; Оливо топили (Бор., Тв., 1957, 60);

Вона, ота Урака, Біля коминка присіла Вкупі з сином, з тим Ласкаром, Топлять олово, ллють кулі (Л. Укр., IV, 1954, 168);

Весняне сонце ясніло у всій красі, топило сніги, сушило болота і втискалося до кожного кутика. будило найменшого черв’ячка, найдрібнішу мушку до нового життя (Кобр., Вибр., 1954, 103);

На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (Томч., Готель. 1960, 286);

*Образно. І щось у грудях топить лід В любові несказанній, І я дивлюсь тобі услід, Як сонцю в день останній (Мас., Сорок. 1957, 257);

// Добувати плавленням; виплавляти, витоплювати.

— Я керую великим комбінатом. Ми топимо чавун і варимо сталь (Рибак, Час. 1960, 797);

— На завод піду, алюміній буду топити (Коцюба, Нові береги, 1959, 463);

Герої нашого часу приборкують сили космосу й атома, сіють хліб і топлять метал, підіймають цілину і підкоряють Антарктиду (Літ. Укр., 30.IV 1963, 1).

◊ Лій топи́ти див. лій.

ТОПИ́ТИ³, топлю́, то́пиш; мн. то́плять; недок., перех. і без додатка.

1. Силою занурюючи в воду, змушувати опускатися, падати на дно; затоплювати.

Броньові кораблі там на морі — реквієм для піратів морів, тих, що вміють топити та бити лиш беззбройних (Сос., І, 1957, 494);

[Балтієць:] Щоб не дісталась могутня зброя — Чорноморська ескадра — в руки ворога, треба негайно топити бойові кораблі (Корн., І, 1955, 60);

// Покриваючи хвилею, заливаючи водою або кидаючи, затягаючи у воду людину, тварину, змушувати тонути.

[Співець (кидається до Тірци, за ним юрба розбуджених людей):] Та я ж тебе, злочиннице, втоплю! [Юрба:] Топіть її! топіть! Вона посміла втопити наші святощі сіонські! (Л. Укр., II, 1951, 155);

[Дівчата:] Прощавайте, соколи наші… Нехай вас сонце не пече, нехай вас дощі не мочать, нехай вас море не топить (Вас., III, 1960, 23);

— Божевільний, що ти робиш? Мого чоловіка… Не смій! Не смій топити! Але Прохор знову пірнув під воду і, вхопивши Карпа за ногу, потягнув у глибину (Шиян, Баланда, 1957, 154);

— Топіть їх, клятих шкідників [жучків кузьки], топіть! (Донч., VI, 1957, 57);

*Образно. Правда з моря вирятовує, а неправда в калюжі топить (Номис, 1864, № 6689).

Топи́ти по́гляд (о́ко, о́чі, зір) у що, в чому, куди, де — спрямовувати погляд (очі, зір) на що-небудь; втуплюватися поглядом (очима, зором) у щось.

Дарма топлю очі в крайнебо блакитне; Усім воно ясне, ласкаве, привітне; ..Від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси. II, 1956, 31);

Любо звуки пити і пісні гірського потоку, безміром життя упиватися, топити око в ніжних розмріяних світлах. (Хотк., II, 1966, 49);

Дзвіниця… ні, друга́: ця на стовпах, А та була.. висока; Звідтіль не раз топив я своє око По темрявих, замислених лугах (Стар., Поет. тв., 1958, 173).

2. в чому, перен. Заглушати, тамувати в собі думки, почуття, переживання, зазнаючи знегод, горя і т. ін.

Роби на других дні та ночі, На хвилю праці не заспи; А візьме сум, заплачуть очі, — У чарці горенько топи… (Граб., І, 1959, 51);

Тож у горілці здебільшого топили [селяни] тоді свої численні біди, своє безземелля, образи та кривди (Крот., Сини. 1948, 19).

◊ Топи́ти в кро́ві́ — здійснюючи масове кровопролиття, ліквідовувати щось.

Кругом клекотів і сміявся вогонь, валились будівлі неначе живі, страждання братів ми топили в крові (Сос., І, 1957, 451);

Топи́ти го́ре див. го́ре.

3. Заливати, покривати (про воду, хвилю і т. ін.).

У старовину, як води в річці було мало, то й в балці сухо було; а як її більшало в річці, то вона заливала й балку, а в великі дощі розливалася широко й далеко по степу, топлячи хліб (Гр., І, 1963, 402);

*Образно. Вівса, пшениці, ячмені — все це зіллялось в одну могутню хвилю; вона все топить, все забирає в полон (Коцюб., II, 1955, 227).

4. перен., розм. Ставити кого-небудь у безвихідне становище, робити когось до краю нещасним.

Вийшов батько двері одчиняти, я йому в ноги кланяюсь та плачу: — Татоньку ріднесенький, не топіть своєї дитини! (Вовчок, І, 1955, 62);

— Може, в йому обрік грає, бо він багатого батька син. Може, цей обрік переграє в йому, і він осядеться. Тоді я прийму його за зятя.. Хіба я не мати, щоб топила свою дочку? (Н.-Лев., VI, 1966, 365);

— Дочка, звісно, не хотіла [заміж], цілий тиждень від заручин до весілля все було плаче та просить: «Матіночко рідна, не топіть ви моєї головоньки!» (Л. Укр., III, 1952, 470);

// Зводити наклеп на кого-небудь; обмовляти, видавати когось.

— На каверзи пускаєшся, п’янице? Не тілько себе губиш — других топиш! (Мирний, І, 1954, 284);

Шугалія сподівався на його підтримку, а коли Перегуда умив руки, то Пилип, видно, плюнув на все й почав топить [на суді] і його (Кучер, Трудна любов, 1960, 594).

Значення в інших словниках

1. топити — 1. (занурюючи в рідину, опускати вниз) потопляти. 2. (розпаливши, підтримувати вогонь для тепла в приміщенні) протоплювати, палити в чомусь (у печі). 3. (робити м’яким, нагріваючи) розтоплювати, (метал, скло) плавити. Словник синонімів Полюги
2. топити — топи́ти 1 дієслово недоконаного виду підтримувати вогонь топи́ти 2 дієслово недоконаного виду затоплювати топи́ти 3 дієслово недоконаного виду робити м’яким, рідким Орфографічний словник української мови
3. топити — (оливо) розтоплювати, ви-, (з чим) с-; (човен) затопляти, по-, спускати на дно; (горе) заглушувати, тамувати; (зір) втоплювати; П. губити, руйнувати. Словник синонімів Караванського
4. топити — (молоко) прягти, запрягти, напрягти, попрягти, упрягти, пряжити, запряжити, попряжити, упряжити, (піч) палити, запалювати, запалити, позапалювати, напалювати, напалити, понапалювати, опалювати, опалити, поспалювати, пропалювати, пропалити, розпалювати. Словник чужослів Павло Штепа
5. топити — ТОПИ́ТИ¹, топлю́, то́пиш; мн. то́плять; недок., що і без прям. дод. 1. що, у чому, чим і без дод. Розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін. Розібралась [Маруся], роздяглась, давай піч топити і вечерять наставляти (Г. Словник української мови у 20 томах
6. топити — I топлю, топиш; мн. топлять; недок., перех. і неперех. 1》 що, у чому, чим і без додатка. Розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці і т. ін. 2》 перев. з дієсл. варити. Палити дрова, солому і т. ін. в печі, плиті для приготування їжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. топити — зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні. Фразеологічний словник української мови
8. топити — I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Словник синонімів української мови
9. топити — Топи́ти, топлю́, то́пиш, -плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. топити — Топити, -плю, -пиш гл. 1) Топить, потоплять. Веди мене, моя мати, та де вода холодніша, топи мене, моя мати, а що я найкращіша. Мет. 263. 2) Топить (печь). Чужу хату топить — свої очі сліпить. Шейк. 3) Плавить, растапливать, вытапливать. Словник української мови Грінченка

Як правильно топити піч – поради та правила

Сьогодні зустріти піч можна хіба що у стареньких заміських будинках або лазнях. Більшість думає, що розтопити піч – завдання легке та не завдає багато клопоту. Насправді, так і є, проте, щоб правильно розтопити піч, необхідно знати певні правила.

Як правильно розтопити піч – дивіться в нашому матеріалі.

Підготовка

Спершу потрібно підготувати необхідні матеріали та оглянути конструкцію печі:

• уважно огляньте піч та димову трубу – якщо ви знайшли тріщини, їх необхідно закласти глиняним розчином;
• у газоході та димовій трубі не повинно бути сажі, інакше сільська піч буде погано віддавати тепло, а сажа в димоході може загорітися і викликати пожежу;
• підготуйте паливо – у піч не можна кидати будь-що. Дрова мають бути сухі, їх волога не повинна перевищувати 30%. Крім того, вибирайте дрова середнього розміру.

Щоб уникнути утворення шару сажі, в печах не можна спалювати пластик, гуму та інше побутове сміття.

Процес топки печі

Незалежно від того, дрова чи вугілля ви використовуєте, процес топки печі буде однаковим.

1. Очистіть камеру для топки кочергою чи віником. Не забудьте також видалити залишки попелу з притворів дверцят, щоб вони вільно зачинялися.
2. Щоб розтопити грубу, укладіть кілька зім’ятих аркушів паперу та сухих дров. Не використовуйте рідке паливо чи інші суміші для розпалу багаття.
3. Сухі та тонкі дрова складіть будиночком або хрест навхрест.
4. Відкрийте каглянку (засувка у димарі для збереження тепла) десь наполовину, а дверцята прочиніть на чверть.
5. Через відкриті дверцята основної камери підпаліть папір, а потім причиніть їх.
6. Щоб спостерігати за процесом горіння, дверцята залиште трохи відчиненими.
7. Коли вогонь розгориться, слідкуйте за дровами та вчасно підкидайте нові.