Тарас Шевченко: Біографія та цікаві факти

9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині народився майбутній великий український поет, художник та борець за права людини — Тарас Григорович Шевченко. Село Моринці, розташоване серед мальовничих степів, стало колискою для одного з найяскравіших талантів українського народу.

Родина та селянське життя в Моринцях

Шевченкова родина була звичайними селянами, які ведучи побут на своїй невеличенькій ділянці землі, ділили ті самі труднощі та радощі, що й інші жителі Моринців. Мати, Катерина, була дбайливою господинею та матір’ю, яка завжди намагалася виховати своїх дітей в дусі християнської моралі та національних традицій. Отець, Григорій, був трудівником, який вчив свого сина працелюбності та честі.

Селянське життя в Моринцях було сповнене роботи в полі, родинних свят та народних звичаїв. Юний Тарас з раннього дитинства був обізнаний з традиціями свого народу, що пізніше відбилося в його творчості. Він любив слухати народні пісні, легенди та оповідання, які передавалися з покоління в покоління.

Смерть батька і переход до статусу слуги

Трагедія спіткала родину Шевченків, коли Тарасу було лише 11 років: його батько помер. Відтоді життя сім’ї раптово змінилося. Не маючи можливості утримувати господарство, мати змушена була віддати молодого Тараса на службу до місцевого дяка. Від цього моменту його дитинство закінчилось, і почалося життя слуги. Незважаючи на складні життєві обставини, в душі молодого Шевченка залишалася надія на краще майбутнє.

Освіта та самоосвіта

Перші кроки в мистецтві та літературі

Хоча дитячі роки Тараса пройшли в умовах тяжкої фізичної праці та соціальної нестабільності, його душа завжди прагнула до мистецтва. Ще в Моринцях він виявив здібності до живопису, а своєму першому вчителю він завдячує основам малюнка. Також Шевченко з раннього дитинства виявив любов до слова, особливо до народних пісень та оповідань.

Вже в юності, будучи в Санкт-Петербурзі, він серйозно займався живописом. Його твори, сповнені глибокої емоційності та національного колориту, привертали увагу фахівців. Але мистецтво для Шевченка не було просто хобі або професією — це був спосіб виразити свої почуття, думки та погляди на світ.

Знайомство з відомими особистостями, які допомогли йому у навчанні

У Санкт-Петербурзі доля привела Шевченка до знайомства з видатними особистостями свого часу. Однією з ключових фігур у його житті став відомий художник Карл Брюллов. Захоплений талантом молодого українця, Брюллов не лише підтримував його, але й надавав уроки живопису, допомагаючи вдосконалити його навички.

Також значущою особистістю для Шевченка став поет Василь Жуковський. Саме він допоміг Шевченкові купити свободу від кріпосництва. Жуковський також був тим, хто підтримував Шевченка у його літературних зусиллях, допомагаючи розширити його кругозір та вивчити класиків світової літератури.

Ці зустрічі і підтримка цих особистостей були вирішальними в житті Шевченка, допомагаючи йому не тільки здійснити своє природне прагнення до освіти, але й взяти своє місце серед видатних митців свого часу.

Період в Санкт-Петербурзі

Вступ до Академії мистецтв

Санкт-Петербурз став місцем, де Тарас Шевченко відкрив для себе нові горизонти. Важливим етапом у його житті та кар’єрі став вступ до Імператорської Академії мистецтв. Це було можливо завдяки підтримці видатного художника Карла Брюллова та інших покровителів. Академія надала Шевченкові можливість отримати професійну освіту, поглибити знання у живопису та графіці, а також вивчити основи архітектури.

Публікація «Кобзаря» та інших творів

Під час перебування в Санкт-Петербурзі Шевченко активно працював над своєю літературною діяльністю. Найбільшим його досягненням цього періоду стала публікація «Кобзаря» в 1840 році. Ця збірка поезій не лише принесла йому славу, але й стала символом українського національного відродження. Твори Шевченка, сповнені патріотичних мотивів, стали батьківським гніздом української літературної мови.

Знайомство та співпраця з іншими видатними діячами культури

Період життя в Санкт-Петербурзі був часом знайомств та співпраці Шевченка з іншими видатними діячами культури того часу. Він був у тісних відносинах з такими особистостями, як Микола Гоголь, Євген Гребінка, Іван Нечуй-Левицький та інші. Ці зустрічі не тільки збагачували Шевченка як митця, але й допомагали йому формувати свій власний унікальний стиль, в якому відчувається глибокий вплив української культурної спадщини.

Політична діяльність та заслання

Участь у Кирило-Мефодіївському братстві

Значна частина життя Тараса Шевченка була присвячена не лише мистецтву, але й політичній діяльності. Особливе місце в цьому контексті займає його участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Ця таємна організація, що діяла в Києві у 40-х роках XIX століття, ставила за мету створення демократичної, федеративної слав’янської республіки на території України. Ідеї братства були спрямовані на боротьбу проти царського самодержавства та соціальної несправедливості.

Арешт, суд та вирок.

Активна участь Шевченка в діяльності братства не залишилася непоміченою для царських органів. У 1847 році він був арештований разом з іншими членами організації. Після судового процесу Шевченкові було винесено вирок у вигляді заслання без права писати та малювати. Це було справжнє випробування для митця, яке змусило його зазнати жорстокості і трагізму життя у полоні.

Життя в засланні та обмеження на творчість

Після арешту в 1847 році за участь у Кирило-Мефодіївському братстві Шевченко був засланий як рядовий солдат до Оренбурзького корпусу на південь Російської імперії. Йому було заборонено писати та малювати, і він провів у засланні більше 10 років.

Цей період у житті Шевченка часто називають його «засланськими роками», і він сильно позначився на його здоров’ї та настрої. Однак, незважаючи на заборони, Шевченко таємно продовжував писати і малювати, залишивши після себе чимало творів, створених під час заслання.

Період заслання став одним з найтяжчих у житті Шевченка. Він перебував на службі в різних казахських станицях, зазнаваючи численних труднощів. Заборона на творчість, яка була йому накладена, не змусила Шевченка зупинити своє мистецьке слово. Він продовжував творити втайки, що підтверджується численними збереженими ескізами та віршами з цього періоду. Ці роки показали нескорений дух митця, його віру в краще майбутнє для України та впертість у боротьбі за своє право на творчість.

Повернення з заслання

Повернення до літературної та художньої діяльності

У 1857 році Тарас Шевченко був нарешті звільнений і повернувся до своєї творчої діяльності. За час заслання його слава не погасла, а, навпаки, росла, завдяки передачі його творів з рук до рук, їхньому підпільному друку та розповсюдженню серед українців.

По поверненні, він активно захопився живописом, графікою та літературою. В цей період Шевченко створив ряд відомих картин, що відображали його думки про Україну, його народ та історію. Його вірші також набули нових граней, де були відображені його досвіди заслання та спогади про батьківщину.

Останні роки життя в Санкт-Петербурзі

Після повернення з заслання Тарас Шевченко провів декілька років в Україні, але потім вирішив оселитися в Санкт-Петербурзі – культурному центрі Російської імперії. У цьому місті він продовжив свою творчу та громадську діяльність, ставши невід’ємною частиною інтелектуального життя столиці.

Тут він зустрічався з видатними діячами культури та мистецтва, відновив стосунки зі старими друзями та знайомими. Проте, незважаючи на активне життя в столиці, Шевченко не забував про свою батьківщину, її мову, традиції та історію. Його творчість та діяльність в Санкт-Петербурзі стали важливою частиною його спадщини, що підкреслює його багатогранність як митця і громадського діяча.

Смерть та спадщина

Обставини смерті та поховання на Чернечій горі

Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі. Його смерть стала великою втратою не лише для близьких і друзів, а й для всього українського народу. Поет, який став голосом свого народу, був втрачений, але його слова та ідеї залишилися жити у серцях людей.

Згідно з його останнім бажанням, тіло Шевченка було перевезено на Україну і поховане на Чернечій горі біля Києва. Місце його вічного спокою швидко стало місцем паломництва для українців з усієї країни.

Значення його творчості для наступних поколінь українців

Тарас Шевченко став символом національної ідентичності, боротьби за свободу і справедливість. Його творчість стала незмінним джерелом натхнення для наступних поколінь українських митців, письменників та громадських діячів. Його вірші, наповнені любов’ю до рідної землі, протистоянням тиранії та прагненням до свободи, стали гімнами опору проти всяких форм опресії.

Вплив на сучасну українську культуру

Спадщина Тараса Шевченка залишається актуальною і в сучасній Україні. Він є не лише великим поетом та художником, а й символом національної ідентичності. Його портрети можна побачити в домівках, школах та інших установах по всій країні. Його твори вивчаються в школах, а його ім’я носить безліч вулиць, площ, шкіл та університетів.

Сучасні українські артисти, письменники, музиканти та кінематографісти часто звертаються до його творчості за натхненням, переосмислюючи його ідеї в контексті сучасних реалій. Шевченко залишається вічним символом української духовності, культури та національної свідомості.

Тарас Шевченко – видатний український поет, художник і громадський діяч, чия творчість та життя вражають своєю глибиною та масштабністю. Ось 30 цікавих фактів про нього:

1. Ранні роки: Народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в селянській родині.
2. Слуга: У віці 11 років, після смерті батька, Шевченко став слугою у місцевого священика.
3. Купівля волі: В 1838 році Шевченка отримав волю за кошти, зібрані його друзями-художниками.
4. Академія мистецтв: Після звільнення від кріпацької залежності Шевченко навчався в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв.
5. «Кобзар»: У 1840 році вийшла перша збірка віршів Шевченка під назвою «Кобзар».
6. Арест: У 1847 році Шевченко був заарештований за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства.
7. Заслання: Після аресту Шевченка було вислано в Оренбург, а потім до Аральського моря без права малювати та писати.
8. Художник: Незважаючи на популярність як поета, Шевченко також був відомий як художник.
9. Повернення: Після десяти років заслання, у 1857 році, Шевченко повернувся до Росії, але йому було заборонено повертатися на Україну.
10. Наукова діяльність: Шевченко також був активним дослідником. Він займався археологічними розкопками в Україні.
11. Смерть: Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі.
12. Поховання: Спочатку похований у Санкт-Петербурзі, але пізніше його тіло було перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
13. Пам’ятники: На честь Шевченка в Україні та за її межами було встановлено численні пам’ятники.
14. Літературна премія: В Україні існує літературна премія імені Тараса Шевченка.
15. Музей: В Києві розташований музей Шевченка, де зібрана велика колекція його робіт.
16. Графіка: Окрім живопису, Шевченко також працював у графіці, створюючи літографії та етюди.
17. Селф-портрети: Шевченко створив ряд селф-портретів, які допомагають нам краще зрозуміти його внутрішній світ.
18. Дружба з Вражевським: Шевченко мав тісні стосунки з іншим відомим українським художником – Костянтином Вражевським.
19. Поезія на тему кріпацтва: Багато віршів Шевченка присвячені темі кріпацтва та соціальній несправедливості.
20. Любов до України: Головною темою його творчості була любов до України та її народу.
21. Релігійні мотиви: У Шевченковій поезії часто зустрічаються релігійні мотиви та образи.
22. Любовні вірші: Шевченко написав ряд глибоко емоційних любовних віршів.
23. Відношення до жінок: У його творах жінка часто зображується як символ рідної землі, матері та коханої.
24. Мова: Шевченко писав переважно українською мовою, хоча знав і російську.
25. Театральні постановки: Багато його творів було екранізовано або поставлено на сцені.
26. Відношення до влади: Шевченко критично ставився до самодержавної влади Російської імперії.
27. Шевченко в народній традиції: Його ім’я та творчість стали невід’ємною частиною української культурної спадщини.
28. Літературний вплив: Шевченко вплинув на ряд наступних поколінь українських письменників та поетів.
29. Автографи: Існує багато його автографів, які є предметом збору для колекціонерів.
30. Сучасна культура: Ім’я та образ Тараса Шевченка часто використовуються в сучасній українській культурі – в музиці, літературі, кіно та інших видах мистецтва.

теги: коли і де народився тарас шевченко, цікаві факти

Повернення Тарзана

— Га? — здивувався граф, озирнувшись до своєї молодої дружини. — Хто чарівний? — І він роззирнувся навсебіч, намагаючись побачити предмет її захоплення.

— О ні, любий, нічого, — відповіла графиня, і її й без того свіже обличчя трохи зашарілося. — Я лише згадала про ці дивовижні хмарочоси, як їх там у Нью-Йорку називають. — І гарненька графиня зручно вмостилася в своєму корабельному кріслі та знову взяла до рук часопис, який завдяки отому “нічого” ковзнув їй на коліна.

Її чоловік знову занурився в свою книжку, але не без деякого подиву, бо лише за три дні після їхнього від’їзду з Нью-Йорка графиня зволила вголос наректи ті самі хмарочоси чарівними, хоч доти називала їх бридкими.

Згодом граф відклав книжку.

— Ольго, тут дуже нудно, — сказав він. — Чи не вполювати мені когось, хто також знемагає від нудьги, і чи не зібрати гурт для покеру?

— Не дуже ви чемний, мій чоловіче, — відповіла молода жінка, усміхаючись, — але й мені так само нудно, і тому я можу пробачити вам. Ідіть і грайте у свої нудні карти, якщо вже так бажаєте.

Коли він пішов, графиня дозволила собі лукаво позирнути на ставного, високого молодика, який ліниво розкинувся в кріслі неподалік.

— Чарівний! — вихопилося в графині знову.

Графині Ользі де Куд було двадцять років. Її чоловікові сорок. Добра й вірна дружина, вона, однак, нареченого собі не вибирала, отож не була ані безтямно, ані палко закохана в того, кого обрали для неї доля та її батько — російский аристократ. З того, що, коли вона побачила молодого незнайомого красеня, у неї вихопився легкий вигук захвату, не належить робити жодних висновків щодо її вірності чоловікові. Вона захоплювалася наївно і щиро, так як могла б захоплюватися чудовим взірцем будь-якої породи. До того ж молодик був поза сумнівом гарний із себе.

Щойно вона глянула побіжно на його профіль, він підвівся, щоб піти з палуби.

Графиня де Куд зробила знак служнику, який проходив повз неї.

— Хто цей пан? — спитала вона.

— У списку пасажирів він записаний під іменем пана Тарзана з Африки, — відповів служник.

“Нічого собі володіння!” — подумала вона, і її зацікавленість цією людиною зросла ще більше.

Коли Тарзан поволі йшов до кімнати для курців, він наштовхнувся саме біля входу до неї на двох чоловіків, які схвильовано перешіптувалися. Тарзан не звернув би на них жодної уваги, якби один з них винувато не глянув у його бік. Ці люди нагадали Тарзанові мелодраматичних злочинців, яких він бачив у виставах паризьких театрів. Обидва були смагляві, темноволосі, а погляди, якими вони нишком обмінювалися, ще більше підсилювали цю схожість.

Тарзан увійшов до кімнати для курців і сів збоку. У нього не було найменшого бажання розмовляти з будь-ким, і, попиваючи абсент, він дозволив своїм думкам відлинути, радше з почуттям жалю, до останніх тижнів свого життя.

Його увесь час мучила думка, чи мудро він вчинив, коли поступився своїми правами задля людини, якій не був нічим зобов’язаний. Щоправда, Клейтон йому подобався, але питання зводилося тут не до цього. Він відмовився від своїх прав не задля Вільяма Сесіля Клейтона, лорда Грейстока. Він зробив це задля жінки, яку вони обоє — він і Клейтон — кохали і яку дивна примха долі віддала Клейтонові, а не йому.

Через те, що вона кохала його, Тарзана, змиритися з цим було ще важче. І одначе Тарзан знав, що не міг вчинити інакше, аніж так, як тієї ночі на маленькій залізничній станції у далеких Вісконсінських лісах. Для нього найважливіше — її щастя, а короткочасне знайомство з культурою та культурними людьми навчило його, що для більшості з них життя без грошей і без становища — нестерпне.

Джейн Портер була народжена для одного й другого, і якби Тарзан позбавив її майбутнього чоловіка багатства і становища, то прирік би її на муки. Тарзанові жодного разу не спало на думку, що якби Клейтон позбувся свого титулу та маєтків, то, можливо, Джейн відмовилася б від нього, бо ж Тарзан наділяв й інших непохитною чесністю та доброзичливістю, які мав сам. У цьому випадку він не помилявся. Якби на Клейтона спало якесь лихо, Джейн вважала б себе ще більш пов’язаною з ним.

Від минулого Тарзан перенісся думками в майбутнє.

Він намагався з приємністю думати про своє повернення в джунглі, де народився і виріс, про суворі дикі джунглі, де з двадцяти двох років свого життя ві_н пробув двадцять.

Але хто ж зрадіє його поверненню у джунглі з усіх тих істот, що населяють джунглі? Ніхто. Лише Тантора, слона, він міг би назвати своїм другом. Усі решта почнуть полювати на нього або кинуться від нього навтьоки, як це було й раніше.

Навіть мавпи його власного племені не простягнуть йому братньої руки.

Якщо цивілізація нічого іншого і не навчила Тарзана, годованця Великих мавп, то одного вона до певної міри його навчила: тужити за товариством подібних до себе і відчувати щиру радість і тепло спілкування з ними.

І такою самою мірою цивілізація прищепила йому огиду до всякого іншого життя. Йому важко було тепер уявити собі світ без друга — без живої істоти, яка. розмовляла б з ним новими мовами, які він так полюбив. Отож майбутнє, яке він сам собі намалював, не дуже усміхалося Тарзанові…

Коли Тарзан розминав сигарету, сідаючи в крісло, його погляд випадково впав на дзеркало, що стояло перед ним, і він побачив у ньому стіл, за яким четверо чоловіків грали в карти. Невдовзі один з них підвівся і відійшов — тоді підійшов інший. Тарзан міг бачити, як йому чемно запропонували місце, яке звільнилося, аби гра не уривалася.

Це був один з двох чоловіків — менший на зріст, — яких Тарзан спіткав біля входу до кімнати для курців.

Ця обставина зродила в Тарзанові слабку іскру цікавості, і, думаючи й далі про своє майбутнє, він не випускав з уваги дій гравців за столом, що стояв у нього за спиною Крім добродія, який щойно приєднався до гри, Тарзан знав на ймення лише одного з гравців. Він сидів навпроти нового партнера, і звали його граф Рауль де Куд. Дуже послужливий служник пароплава показав його Тарзанові. як одну із знаменитостей серед пасажирів: граф посідав важливу посаду у французькому військовому міністерстві.

Раптом дзеркало цілковито прикувало до себе увагу Тарзана. Увійшов другий мелодраматичний змовник і став за стільцем графа. Тарзан помітив, що смаглявий чоловік озирнувся і обстежив поглядом кімнату. Але не достатньо уважно, бо не помітив уважних очей Тарзана в дзеркалі.

Крадькома він щось витяг зі своєї кишені. Тарзан не міг роздивитися, що саме, бо рука чоловіка прикривала предмет.

Він повільно наблизив руку до графа і потім дуже спритно підкинув те, що було в руці, графові в кишеню, а сам залишався на тому місці, звідки міг стежити за картами де Куда. Тарзан був приголомшений: він весь перетворився в увагу і не пропускав анінайменших подробиць того, що відбувалося.

Гра тривала після цього ще близько десяти хвилин, доки граф виграв чималу суму в того добродія, який останнім сів до столу. І тут Тарзан помітив, як людина за спиною графа кивнула головою своєму товаришеві. Гравець вмить підвівся і вказав пальцем на графа.

— Якби я знав, що мосьє — професійний шулер, я не дав би так легко втягнути себе в гру. — сказав він.

Граф і двоє інших гравців зірвалися на ноги.

Де Куд сполотнів.

— Шановний, що ви хочете цим сказати? — вигукнув він. — Ви знаєте, з ким говорите?

— Я знаю лише, що востаннє розмовляю з людиною, яка шахраює в картах, — відповів той.

Граф перегнувся через стіл і дав тилові ляпаса; решта кинулася розбороняти їх.

— Шановний, тут якесь непорозуміння! — вигукнув один з гравців. — Адже це граф де Куд з Франції!

— Якщо я помиляюсь, я охоче вибачусь, — сказав той, хто кинув звинувачення, — але, перш ніж я це зроблю, нехай граф пояснить, що це за додаткові карти в нього в кишені. Я бачив, як він опускав їх туди.

Чоловік, який на очах у Тарзана всунув якусь річ у кишеню графа, повернувся, щоб вислизнути з кімнати, але, на його прикрість, йому перетнув шлях високий сіроокий незнайомець.

— Пробачте, — гостро сказав смаглявець, силкуючись пройти.

— Постривайте! — сказав Тарзан.

— Але чому? — жваво вигукнув той. — Дозвольте мені пройти.

— Постривайте! — сказав Тарзан. — Тут є одна обставина, яку ви, поза сумнівом, зможете пояснити.

Чолов’яга вже не володів собою. Він буркнув якусь лайку і схопив Тарзана за вилоги, щоб відштовхнути його вбік. Тарзан лише осміхнувся, взяв чолов’ягу за комір і потяг назад до столу. Ніколай Роков уперше відчув на собі силу м’язів, власник яких виходив переможцем із сутичок з Нумою-левом та Теркозом, величезною мавпою.

Людина, яка кинула де Кудові звинувачення у шулерстві та двоє інших гравців стояли й дивилися на графа. Сцена сварки привернула увагу ще кількох пасажирів і всі чекали розв’язки.

— Цей тип збожеволів! — сказв граф. — Благаю вас, обшукайте мене.

— Звинувачення просто сміховинне, — сказав один з тих, що грали.

— Вам достатньо буде зазирнути в кишеню графового сюртука, і ви побачите, що звинувачення дуже серйозне, — наполягав той, хто почав. — Якщо ніхто інший не бажає, я сам це зроблю.

— Ні, — сказав де Куд. — Я дозволю себе обшукати лише джентльменові.

— Марно обшукувати графа. У нього є в кишені карти. Я сам бачив, як їх туди поклали.

Усі з подивом озирнулися в бік того. хто вимовив, ці слова, і побачили чоловіка чудової статури, який тяг за комір смаглявого, що впирався.

— Це шантаж, — гнівно вигукнув де Куд. — У мене в сюртуку немає карт. — І з цими словами він стромив руку в кишеню.

На хвилину серед невеличкого гурту запанувала глибока мовчанка. Граф смертельно зблід, потім витяг назад руку. У ній лежали три карти.

Він дивився на них з німим жахом та подивом, і рум’янець гніву розпливався по його обличчю. Жаль і зневага відбивалися на обличчях тих, хто був свідком зганьблення чоловіка.

— Це була змова! — почав сіроокий незнайомець. — Панове, граф не знав, що ці карти у нього в кишені. Їх запхали туди без його відома, коли. він сидів за столом. Я сидів там, у кутку, в кріслі і бачив у дзеркалі все, що трапилось. Ось цей тип, якого я щойно перехопив при спробі втечі, поклав карти до кишені графа.

Де Куд перевів погляд від Тарзана на чолов’ягу, якого той міцно тримав.

— Боже мій, Ніколай! — вигукнув він. — Ви?

Відтак повернувся до того, хто його звинувачував, і поглянув на нього впритул.

— А вас я й не впізнав, — сказав граф. — Ви зняли бороду, Павлович, і це змінило ваше обличчя.