Розведення курей в домашніх умовах: фото та відео

Кури завжди виручали людей у ​​важкі часи. Якщо ви вирощуєте в домашніх умовах курей, то завжди є і м’ясо, і яйця. Важливо сказати, що розведення курей це не складно. Навіть діти можуть спокійно брати участь в процесі вирощування птиці. Якщо подивитися на сільський двір, то навряд чи знайдеться такий будинок, де немає курей. Кури — птиці невибагливі. Їм потрібен мінімальний догляд, а також трохи корму. Влітку можна курей тримати на вулиці, де їм буде трава, комахи і пісок. Найбільше підходить такий спосіб для утримування птиці звичайної породи.

В кожному холодильнику повинні бути дієтичні продукти — яйця і куряче м’ясо. У курячому м’ясі немає багато жиру, тому його і називають дієтичним. Крім того, в яйцях міститься багато білка і корисних амінокислот.

Однак варто зауважити, що м’ясо курки, вирощеної самостійно, відрізняється від тієї птиці, яка вирощувалася на спеціальній фермі. Домашня курка набагато корисніша, так як вона вирощується на домашніх продуктах. Фермерські кури їдять багато штучних кормів, які стимулюють їх зростання, а це не дуже добре.

Домашні кури несуть яйця з яскраво-жовтими жовтками. Ті яйця, які продають в магазині, знесли кури фермерів. Там жовтки бліді (див.фото). Це говорить про те, що в них мало каротину.

З чого почати розведення курей у домашніх умовах як бізнес

Отже, бачимо, що вирощувати курей в домашніх умовах — це корисне заняття . Однак не всі знають, з чого почати. І сьогодні ми розповімо про це. Спочатку потрібно наповнити свій мозок усіма можливими знаннями про цього птаха. Якщо оцінювати справу в цілому, то, здається, ніби нічого складного немає. Однак в деталях все складніше. Щоб не було зайвих проблем, потрібно визначити, яких курей краще вирощувати в домашніх умовах, якими кормами їх «пригощати». Важливо знати, як виводити потомство.

Є багато можливостей знайти необхідну інформацію. Це може бути книга, поради досвідчених фермерів, і, звичайно ж, інтернет. Якщо Ви зібралися вирощувати курей професійно, то пам’ятайте, що всі витрати відразу не окупляться. Починати вирощувати курей потрібно з невеликої кількості. Беремо тільки невибагливі породи.

Тепер саме час подбати про те, де буде жити птах. Це може бути проста огорожа на вулиці, сарай або під навісом. Можна змайструвати клітки. Тут доведеться подумати про їх розміри та матеріали, які знадобляться.

Відео: Як зробити курник своїми руками з підручних матеріалів

Курник — одна з найважливіших споруд для утримання птиці не тільки в домашніх умовах, але і на фермах. Якщо ви плануєте тримати курей і взимку, то потрібно обов’язково створити курник, де буде підігріватися повітря. Так само легко можна знайти будь-яку інформацію в інтернеті про те, як правильно зробити своїми руками курник.

Розмір курника безпосередньо залежить від того, скільки птахів буде утримуватися. Розрахунок, наприклад, будемо вести на 10 курей. Отже, ось які нюанси потрібно враховувати.

курник своїми руками з підручних матеріалів

Перед тим, як починати будівництво курника, необхідно створити просте креслення. Неможливо допускати похибки, так як відсутність необхідних умов в споруді для курей призведе до того, що птах перестане нести яйця, а то і зовсім — почне боліти. Тому бажано добре підготуватися. Не можна слухати тих «порадників», які говорять, що курник можна зробити з підручних засобів.

Важливо правильно вибрати місце для розташування курятника. Це повинно бути місце із середнім ступенем освітленості та не вологе. Обов’язково передбачається місце для вигулу птиці. Найкращий варіант курника — це той, на який світло потрапляє весь день. На одну курку необхідно виділяти до квадратного метра для прогулянок. Так легко можна розрахувати, скільки місця потрібно в загальному для вигулу птиці.

Будівництво курятника своїми руками

Як тільки вибрано місце для курника і вигулу, можна приступати до будівництва:

• Не рекомендується будувати курятник прямо на землі. Крім того, що птахові буде холодно, то їй ще й загрожуватимуть гризуни, типу мишей та щурів. Підлога може бути виконана з бетону. Можна просто зробити настил з дощок. Процес створення фундаменту не складний, але доведеться все ж попрацювати.
• Найвідповідальніший момент — це створення стін. Вони повинні бути міцними, не пропускати вітер. Можна використовувати не тільки дошки, але і газобетон — невеликі легкі блоки. Все залежить від того, скільки коштів Ви готові витратити на зведення споруди. Головне завдання — зробити курник теплим.
• Для даху використовується брус, дошки і шифер. Бажано, щоб крівля була також утеплена. Зону вигулу птахів необхідно відгородити сіткою. Відмінний варіант для даху — це двухскатная конструкція. Так на ній можна буде зберігати інструменти та інше начиння, яка потрібна при утриманні птахів.
• Внутрішнє оформлення курника — це важливий етап. Насамперед, обладнується освітлення і утеплення, якщо кури будуть тут зимувати. Для світла використовуються звичайні лампочки на 60 ватт. Бажано робити пару вікон, щоб природне світло потрапляв в курник. Якщо стіни не досить утеплені, то потрібно створити систему опалення. Використовуються електричні обігрівачі.

• Не забуваємо про годівниці та сідала в курнику. Заздалегідь потрібно приготувати інструменти для прибирання в курнику. Отже, все готово. Саме час подумати про те, чим годувати курей. Іноді досить буває одного комбікорму. Але краще, якщо Ви будете додавати в раціон харчування курей зерно. Зрозуміло, домашні харчові відходи також можна давати курям.
• Що стосується потомства, то його можна не купувати, а самостійно вивести в інкубаторі. Однак варто зазначити, що завдання це дуже складне. Необхідно запастися не тільки знаннями, але і терпінням, так як багато птиці в процесі вирощування може загинути. Найпростіше купити курчат.
• Для того щоб розуміти, які витрати йдуть на курей, складається кошторисна документація. У неї вносяться абсолютно всі витрати, які пов’язані з птахом. Це і корм, і будівництво курника.

Яку породу курей краще завести початківцю-птахівникові

Найважливіше — це вибір породи птиці. Цей етап визначається на самому початку. Необхідно визначити, що вам потрібно: м’ясо, яйця або і те, і інше.

1. Для м’яса добре підійдуть бройлери. Це птахи, яких вирощують навесні, влітку, а восени рубають. За короткий проміжок часу птах підростає, стає готовим на забій. Однак бройлерів дуже складно вирощувати в інкубаторах.
2. Для того, щоб було і м’ясо, і яйця, потрібно купувати звичайних білих курей або червоних білохвостих. Примітно, що ці породи будуть і відмінною прикрасою двору. Існують навіть виставки курей. Птах може бути не великий, але добре нести яйця.

А тепер потрібно визначитися, де купити курей-несучок? Можна зробити це на базарі, в спеціальних фермерських господарствах або просто у сусіда, що і буває в селах. Існує безліч можливостей. Найкраще купувати курей у перевірених постачальників. Так можна отримати не тільки гарантію того, що птах здоровий, але і деякі консультації щодо її правильного вирощування.

Поради для початківців-птахівників

Може здатися, що вирощування курей — це проста справа. Але як тільки справа переходить зі слів на вирощування, то з’являються складнощі.

• Так, курей потрібно добре і правильно годувати.
• Для того щоб птаха несла яйця, їй необхідно давати крім звичайних кормів траву, комах. Це вона зможе сама собі добути, гуляючи на вулиці. Але трава рано чи пізно закінчується на ділянці, так що доводиться збирати її на галявині. Додатково птицю потрібно годувати покупними кормами, кальцієм.
• Завжди потрібно наливати курям тільки свіжу воду. Особливо важливо це для бройлерів, які п’ють дуже багато води.
• Важливо створити зручне гніздо. Якщо курка відчує дискомфорт, то вона почне нестися не в гнізді, а в інших місцях, звідки буде складно витягувати яйця.
• Курка повинна проживати в теплі та сухості.
• Годувати птицю потрібно два рази в день, якщо в її раціоні є трава. Дуже добре підходять відходи зі столу.
• Після того, як у вас з’явиться досвід вирощування десятка курей, можна спробувати купити більше птиці. Як бачимо, легкої роботи не буває. Однак набагато приємніше їсти м’ясо курки, яка вирощена власними руками.

Відео: Розведення курей — корисні поради для початківців

Читайте також:

Українські породи курей: оптимальний вибір для органічних господарств

Село Бірки на Харківщині ще за часів Радянського Союзу вважалось в Україні столицею птахівництва. І нині, приїхавши сюди, вже на вокзалі чуємо цвірінчання курчат. Виявляється, це бабусі, не злякавшись навіть кількох пересадок, приїздять сюди з усіх куточків області, щоб поповнити свій пташиний двір курочками найкращих порід.

Ближче до Інституту птахівництва НААН України, який вже два роки як офіційно «понижений у рангу» до науково-дослідної станції, помічаємо — їдуть сюди не лише бабусі: біля будівлі чимало машин, у одному із приміщень бачимо цілу чергу людей, яка вишикувалась за покупкою. Директор установи Олександр Терещенко до курника нас провести відмовився, посилаючись на гігієнічно-санітарні норми, а от курчат, яких саме продавали, показав залюбки.

Пора курчат

Бірківська науково-дослідна станція нині активно реалізує курчат та індичат. Там зараз гаряча пора. Особливим попитом користуються породи Бірківська барвиста та Плімутрок білий. Саме на Харківщині у Бірках розташований єдиний племзавод в Україні, який замається їх вирощуванням на офіційному рівні.

«Усі селекційні птахи українського походження в нашій державі вже зникли. У нас залишився останній осередок, де їх можна знайти. Більшість поголів’я птиці нині завозиться з-за кордону, що дуже погано. Бо, не маючи власної племінної бази птахів, ми починаємо повністю залежати від іноземних реалізаторів», — з сумом розповідає Олександр Терещенко.

Він не скаржиться, що розробками колишнього інституту не цікавляться промислові гіганти, які зробили ставку на вирощування бройлерів. Каже, що науковці співпрацюють із ними, коли потрібно розробити, скажімо, певний державний стандарт.

«Золота жила» та нові тенденції в птахівництві

Натомість, заступник директора станції птахівництва Олег Катеринич запевняє — промислові підприємства колись-таки зацікавляться вітчизняними породами курей, і якщо зроблять ставку ще й на органічне виробництво, то не прогадають. Мовляв, цей сегмент ринку сьогодні дуже цікавий як для вітчизняного покупця, так і для європейського.

«Для України виробництво органічних яєць — це золота жила. В Європі нашому м’ясу бройлерів та яйцям важко конкурувати з тамтешніми виробниками, тому що цією продукцією їх ринок дуже насичений. А от ринок органіки у них забезпечений не повністю», — розповідає Олег Катеринич.

Виростити бройлера як органічну їжу, за його словами, практично неможливо. Ці птахи потребують спеціалізованого харчування і утримання, їх організм генетично «запрограмований» на інтенсивний ріст. А от українські породи курей для аграріїв, які хочуть займатися органікою, — найоптимальніший вибір. Вони невибагливі щодо умов утримання, на відміну від закордонних. Адже виведені в умовах «маємо те, що маємо».

«Засилля бройлерів — це не проблема, а перехідний період. Тому що вирощувати їх, як не крути, але найрентабельніше: гроші можна «відбити» за 32-42 дні. Проте, в Україні вже спостерігається перевиробництво як яєць, так і м’яса бройлерів. Виробники намагаються вийти на закордонні ринки, але це не так просто. Тому невдовзі почнеться новий етап — виробництво органічної продукції у птахівництві, вирощування так званих повільно зростаючих бройлерів. Адже збільшується попит на органічну продукцію. Бо у більшості розвинених країн з високим рівнем життя, в тій же Америці, бройлери — це їжа для бідних. У ціні там лише грудинка. Зараз пішла тенденція до вирощування довго зростаючих бройлерів, яких відгодовують не 32-42 дні, а 56 днів. Проблема засилля бройлерів з часом має зійти на нівець», — запевняє науковець.

Але що ж замість бройлерів можуть запропонувати птахівникам вітчизняні селекціонери?

Пташине різноманіття

У науково-дослідній станції птахівництва НААН серед яєчних порід курей зробили ставку на Бірківську барвисту.

«Бірківська барвиста курка — це приблизно 2-2,2 кг живої ваги, півні — 3-3,2 кг. За рік ці кури дають від 260 яєць. І що дуже добре — це порода, а не гібрид. Тобто ці кури можуть відтворюватися, кілька років власники точно можуть мати чистопородне потомство із усіма відповідними характеристиками», — розповідає директор науково-дослідної станції.

М’ясна порода курей, яку охоче купують на Бірківській станції, — це Плімутрок білий. Хоча вона також є гарною яєчною породою. Адже курки несуть у рік як мінімум 220 яєць. Проте, за словами Олександра Терещенка, вони вирізняються значно більшою м’ясною масою, ніж Бірківська барвиста. Курка Плімутрока білого важить від 3 кг, а півень — більше 5 кг.

«Не дивлячись на те, що ми розташувалися у Харківській області, до нас приїздять купувати птицю з усіх куточків країни. Навіть незважаючи на те, що ми продаємо її дорожче. Зараз оптова ціна одноденного курчати угорського походження м’ясо-яєчного типу, так звана «іспанка», на ринках коливається між 13-14 грн. Ми продаємо своїх курчат по 20 грн. І все одно люди приїжджають і купують, бо наша птиця вже зарекомендувала себе. І найголовніше, ми її продаємо вже вакцинованою», — розповідає Олександр Терещенко.

Серед фаворитів продажів науково-дослідної станції ще й кури м’ясо-яєчного напрямку «Геркулес». Вони невибагливі. Їх успішно утримують як на подвір’ях, так і у клітках. Проте реалізувати курей «Геркулес» промисловим підприємствам станція не може через обмежені генетичні можливості.

Заступник директора Олег Катеринич демонструє нам і інші породи курей, які не розводять, а швидше зберігають та відтворюють у науковій установі, щоб вони не зникли остаточно.

«Це Полтавська глиняста курка, яка входила до трійки найпоширеніших курей в Україні в 50-х роках минулого сторіччя. Оскільки ми працюємо переважно для населення, а для нього головне — гарний півень для холодцю, гарна велика курка для борщу та великі смачні яйця, ну, і неповторна прикраса для двору. Тому ми відновили ще й Полтавську чорну і зозулясту породи. Їх у нас поки небагато, бо ми обмежені перш за все фінансово, щоб їх утримувати. Але ця птиця користується дуже великим попитом», — ділиться здобутками Олег Катеринич.

Реалії єдиного в Україні центру птахівництва

Птахівництво в Україні, порівняно з тваринництвом, перебуває не у такому ж і поганому стані, стверджує Олександр Терещенко. Проте, додає, що добре на ринку почуваються лише великі виробники, які мають змогу експортувати продукцію в Європу, «завойовувати» нові ринки азійських, арабських та африканських країн. Завдяки великим продажам промислові підприємства «відбивають» гроші, витрачені на корм для птиці, який нині дуже дорогий. Через практично неконтрольоване вивезення зернотрейдерами української пшениці, ціна на комбікорм просто вражає птахівників своєю дороговизною. Дрібним господарствам при цьому як хочеш — так і крутись. Тим більше, якщо це органічні господарства, де до годівлі особливі вимоги. Отож, запитуємо у керівництва, який же нині стан справ у єдиному в Україні науково-дослідному центрі, який займається птахівництвом. Адже профілюється він саме на співробітницві з дрібними господарствами, одноосібниками та місцевим населенням.

«Ми досі вижили, бо у нас є ферма та два племінних заводи. І вести господарчу діяльність для державної установи зовсім невластиво. Стільки законодавчих протиріч та труднощів доводиться долати! Але завдяки цьому господарству станція живе, «тримається». Ми ведемо наукову роботу, покращуємо породи, займаємось селекцією. Завдяки птиці ми можемо покращувати економіку станції і щось заробляти у спецфонд. Виходить, що якщо держава нам дає одну гривню, то ми на ній заробляємо 70 копійок», — розповідає директор науково-дослідної установи.

Олег Катеринич нарікає, мовляв, нині в Україні висококваліфікованих спеціалістів в області птахівництва лишилось одиниці. Немає державних установ, які б займались селекцією та збереженням генофонду качок та гусей, від утримання яких свого часу Інституту птахівництва довелось відмовитись. Нині вже у науково-дослідному центрі, крім курей є лише невелике поголів’я індиків кросу «Харківський».

«У Радянському Союзі було лише два науково-дослідних інститути з птахівництва — один поблизу Москви, і один в Україні у Харківській області. З 30-х років у нас працювали над селекцією гусей, курей, качок та індиків. Тут була «Мекка», столиця союзного птахівництва. Все, що у нас є зараз із обладнання — це залишилось від того часу. Зараз ми в Україні єдині вчені-птахівники. Є кілька людей, які мають до нас дотичне відношення, тобто закінчували тут аспірантуру, докторантуру, захищали дисертації, працювали певний час. Таких фахівців по всій Україні назбирається людей сім. Я не беру до уваги молодь, яка приходить до нас на практику. Вони, можна сказати, птиці і не бачили, це несерйозні птахівники. Тому вся оця жменька науковців-птахівників в Україні зібралась отут на Харківщині в Бірках», — розповідає Олег Катеринич.

Науково-дослідна станція у Бірках як була, так і залишаться столицею птахівництва в Україні. Принаймні, у цьому можна переконатись, почитавши відгуки на різноманітних селянських та аграрних форумах, де спілкуються люди, які справді знаються на відмінних породах та кросах домашньої птиці.

Людмила Лутицька, Kurkul.com