Герань наукова назва

Семейство гераниевые. Происходит от греческого ‘geranion’, уменьшительное от ‘geranos’ – журавль. Уже Диоскорид использовал это название для отдельных представителей семейства и указывал на форму плода, напоминающую клюв журавля или аиста.

Герань – одна из любимых цветоводами культур. Отметим сразу, что не следует путать растения из рода Geranium (герань) и растения из рода Pelargonium. Их часто в просторечье называют геранью и выращивают в комнатах, а летом выносят в открытый грунт. В Германии герань называют Storchschnabel, что значит “аистиный нос”, в Англии и США – Cranesbill, “журавельник”. В Болгарии герань называют “здравницей” за лекарственные свойства большинства видов.

Описание: известно около 300 видов, распространенных в умеренной зоне, преимущественно Северного полушария и в горных районах тропических областей. Однолетние и многолетние корневищные, травянистые растения. Стебли 40-60 см высотой, вильчато-разветвленные. Листья пальчато-лопастные или пальчато-рассеченные. Цветки одиночные или по два, пазушные, иногда собраны в соцветия.

Долгое время садовады мало интересовались журавельником. Однако в последние годы вес изменилось, появилась даже мода на герань. Высоко ценится красота соцветий и листьев этого растения, появляются новые сорта и оттенки. Важно лишь создать тот минимум условий, который необходим для их успешного роста. В культуру в основном введены крупные, с красивыми листьями и яркими цветками корневищные и клубненосные растения.

Месторасположение: большинство рекомендуемых гераней – растения субальпийских и альпийских лугов гор Европы и Кавказа. Альпийский луг – это яркое солнце, влажный воздух, плодородная, хорошо дренированная почва и довольно короткий, даже в южных горах, период вегетации. Большинство описанных видов гераней светолюбивы. Это герани великолепная, гималайская, грузинская, далматская, Ендраса, крупнокорневищная, мелкотычинковая, пепельная, плосколепестная, герань Ренарда. Могут расти на солнечных местах и в полутени (теневыносливы) герани кровяно-красная, луговая, болотная. К тенелюбивым гераням, предпочитающим расти в местах, где царят тень, влага и умеренные температуры, относятся герани, связанные своим происхождением с лесами: герани красно-бурая, лесная и герань Роберта.

Большинство гераней, как и другие луговые растения, – растения со средней потребностью во влаге. На общем фоне выделяется самая влаголюбивая герань – болотная, растение мокрых лугов и берегов водоемов. К наиболее засухоустойчивым растениям, хорошо переносящим временный недостаток влаги, можно отнести скальные герани: далматскую, Ендраса, крупнокорневищную, пепельную, герань Ренарда. Опыт показал, что все описанные герани нормально переносят и избыток влаги во влажные годы, разумеется, при отсутствии застойного увлажнения, и ее недостаток в засушливые периоды.

Почва: для нормального роста, обильного и длительного цветения все герани нуждаются в рыхлых дренированных плодородных почвах. Большинство гераней хорошо растут на кислых, слабокислых и нейтральных почвах. Но герань далматская, герань Ендраса, кровяно-красная, пепельная и герань Ренарда предпочитают почвы, богатые известью, в которых рН равно 8. Единственно, что для всех гераней, кроме герани болотной, является важным -это отсутствие застойного увлажнения. На тяжелых, богатых питательными веществами, глинистых почвах хорошо растут герань суковатая, луговая. Слегки кислые, торфяные почвы подойдут для герани черноглазой.

Температурный режим: несмотря на то что большинство описываемых гераней – растения южных районов, они вполне холодостойки. Лишь у гераней с зимующими листьями (герань кровяно-красная и герань красно-бурая) произошло их преждевременное отмирание. Впрочем, весной выросли молодые зеленые листья, и цветение было таким же обильным, как обычно. Более обильно герани цветут в годы с теплой весной и жарким летом.

Уход: в правильно созданном цветнике герань быстро разрастается, и ее плотные кусты препятствуют росту сорняков. Поэтому уход за посадками герани довольно прост. Это тщательная прополка цветников в мае до появления массы листьев. В это же время почву рыхлят и в нее вносят вразброс комплексные минеральные удобрения. Хорошо герань реагирует и на внесение золы. В дальнейшем уход заключается при необходимости в поливе, а после увядания цветов надо срезать отцветшие побеги. Осенью, в конце сентября, у гераней с незимующими листьями обрезаются надземные побеги и укладываются в компостную кучу. Герани с зимующими листьями обрезать нельзя. Герань черноглазая требует подвязки. У герани луговой при летней обрезке иногда наблюдается вторичное цветение осенью.

Болезни и вредители: изредка повреждается бурой пятнистостью, мучнистой росой. Для того чтобы избежать мучнистой росы срежте растение после цветения или в начале периода увядания. После срезания следующие отростки будут крепче. Появятся новые листочки, которые частично переносят зиму. Большие, кустистые виды можете скосить после цветения. Они снова вырастают и чаще всего цветут вторично. При грибных заболеваниях, проявляющихся в появлении бурых пятен на листьях, эти листья срезаются и сжигаются. Случаи грибных заболеваний отмечаются во влажные, холодные годы и не оказывают решающего влияния на состояние растений.

Размножение: герани размножают и семенным, и вегетативным способом.

Все герани обильно плодоносят. Но здесь садовник встретится с трудностями. При созревании плодов семена разбрасываются, и сложно уловить момент, наилучший для их сбора. Собранные в августе семена можно высевать в грунт свежесобранными, чтобы они успели образовать сеянцы до морозов. Но более надежно семена высевать под зиму, в момент, когда почва уже схвачена заморозками. В этом случае семена прорастут весной, выбрав удобный для себя срок. Массовые всходы появляются в мае, а уже на следующий год сеянцы зацветают. Но часто мы покупаем семена в магазинах, поэтому приходится их сеять в марте в горшочки с последующей пикировкой. Можно высевать семена в апреле в еще холодную почву. Сеянцы, которые появляются довольно быстро, сначала подращивают в питомнике. В цветник рекомендуется высаживать уже сформировавшийся кустик, лучше двулетний. Поскольку потом мы рассчитываем выращивать растение много лет без деления и пересадки, расстояние между кустиками должно быть не менее 40 см.

Быстрее и проще вырастить герань из делёнки. При размножении сортовых гераней это лучший способ. Герань без проблем размножается делением куста и отрезками корневищ с почкой возобновления. Деление можно проводить и ранней весной, до начала активного отрастания листьев, и в конце лета. Конечно, второй срок более благоприятен. Дело в том, что в это время растение находится почти в состоянии покоя и корни и корневище можно хорошо отряхнуть от почвы и не торопясь посадить на новое место. Главное обратить внимание на состояние почек возобновления. Они должны быть плотными, не гнилыми, не пересохшими. В течение сентября на делёнках образуются молодые корни, с которыми растения и перезимуют. Особенность рекомендуемых гераней (кроме герани Роберта) их долголетие. Куст без деления и пересадки может украшать цветник до 10-15 лет, делаясь при этом все более декоративным. Лишь после 10-12 лет становятся заметны признаки старения: появление отмерших частей в центре куста. Но лучше этого не ждать, а кусты 9-10-летнего возраста поделить и посадить на свежую почву.

Весна. Герани от зимнего покоя просыпаются позже многих других растений. Лишь при установлении устойчивых среднесуточных температур около 5 °С начинается их рост. Почка возобновления, зимующая немного ниже уровня почвы, появляется на поверхности и раскрывается. Появившийся “кулачок” свернутых листьев выглядит как пушистый круглый шарик. Но вот он раскрывается, и начинается бурный рост листьев. Как правило, это явление в средней полосе России отмечается в первой декаде мая. К концу мая большая часть листьев полностью сформировалась, достигла нормального, присущего виду размера. Однако новые листья у гераней появляются и растут в течение всего сезона. Это и обеспечивает яркую свежесть куста весь сезон. В конце мая почти у всех гераней появляются побеги с бутонами.

Види герані

L герань Це трав’янисті рослини, які стали дуже популярними завдяки своїм прекрасним квітам та легкому вирощуванню та розмноженню. В основному вихідці з Південної Африки, вони дуже сільські і витримують легкі морози. Їх особливо використовують як горшкові рослини (або сівалки), але вони також можуть сформувати кольорові грядки в якомусь куточку саду.

Вони пристосовуються до всіх типів ґрунтів, і єдине, про що вони попросять вас, – це те, що ви поміщаєте їх на сонячну виставку і поливаєте приблизно 3 рази на тиждень влітку та решту року один-два рази на тиждень. Але, крім того, існує кілька видів герані, кожна з яких красивіша. Чи хотіли б ви знати, що вони собою являють і різниці між ними?

Знання герані

Ми використовуємо слово герань, щоб говорити про рослини двох родів, які хоч і мають багато спільного, але належать до двох абсолютно різних родів. Один з них – герань, це герань, скажімо чиста, а інший – пеларгонія. Давайте трохи знатимемо характеристики кожного з них, щоб нам було легко їх диференціювати:

• герань: це однорічні, дворічні або багаторічні рослини, що походять переважно зі східної частини Середземноморського регіону. Листя прості, часто пальматично розділені, з округлою формою і зубчастим краєм. Квітки згруповані в зонтики і бувають червоними, рожевими, білими або жовтими.
• Пеларгонія: це багаторічні трав’янисті або чагарникові рослини, особливо корінними в Африці. Листя округлі, дещо розділені, зеленого кольору. Квітки у нього дрібні, з тонкими пелюстками і згруповані в зонтики. Вони можуть бути різного кольору: рожевий, фіолетовий, білий тощо.

Отже, давайте подивимось, які найбільш представницькі види кожного роду.

Види герані роду герань

Герань це однорічні або багаторічні рослини, які дають дуже ефектні квіти, що мають велику декоративну цінність. Крім того, вони не вимагають особливого догляду, оскільки, як правило, вони протистоять холоду краще, ніж пеларгонія. Однак слід знати, що деякі види захищені.

Герань розсічена

Зображення – Wikimedia / Fornax

El Герань розсічена є однорічною травою, яка, безумовно, є рідною для Канарських островів досягає 20-30 сантиметрів у висоту. Він має глибоко розділене листя і дає рожеві квіти.

Герань люцидова

Зображення – Wikimedia / Cwmhiraeth

El Герань люцидова є Рослина родом з Європи зі стеблами до 30 сантиметрів заввишки. Листя яскраво-зелені і дещо розділені. Навесні він дає рожеві квіти.

Герань макроррізум / Geranium molle (Герань доріг)

Зображення – Wikimedia / Svdmolen

Герань дорожня, наукова назва якої Геран гель (до Geranium macrorrhizum), є європейською однорічною рослиною, яка досягає 40 сантиметрів у висоту. Його квіти розпускаються навесні і влітку, і вони рожеві.

Герань піренаїкова

Зображення – Wikimedia / xulescu_g

El Герань піренаїкова є багаторічною рослиною, що родом з Південної та Західної Європи виростає від 30 до 70 сантиметрів заввишки. З весни до осені дає квіти пишного бузкового кольору.

Герань пурпурова (Лапка ноги)

El Герань пурпурова є однорічна рослина заввишки до 70 сантиметрів відомий як лапка ноги. Він родом з Канарських островів і цвіте, виробляючи дрібні рожеві квіти.

Geranium robertianum

Зображення – Вікімедіа / Джолі

El Geranium robertianum є однорічною травою, що родом з Європи, Азії та Північної Африки досягає 10-45 сантиметрів у висоту. Листя у нього трикутні, дуже розділені, а квіти рожеві.

Герань круглолиста (Саусана)

Зображення – Wikimedia / Krzysztof Ziarnek, Kenraiz

Саусана, наукова назва якої – Герань круглолиста, є рослиною, що походить з Європи виростає до 30 сантиметрів заввишки. Квітки цвітуть навесні та влітку, ніжного бузкового кольору.

Geranium sanguineum

El Geranium sanguineum є багаторічною рослиною, родом з Європи виростає до 40 сантиметрів заввишки. Квітки у нього фіолетово-червонуваті і з’являються з кінця весни до кінця літа.

Герань сильватична

Зображення – Wikimedia / xulescu_g

El Герань сильватична є травою, що походить з Європи, особливо Скандинавії, яка досягає у висоту від 30 до 60 сантиметрів заввишки. Лопатеві, а квіти фіолетові.

Види герані роду пеларгонія

Пеларгонії – це особливо цікаві рослини для садів, терас, балконів . Будучи багаторічним, коли ми купуємо або даруємо такий, ми можемо бути впевнені, що будемо насолоджуватися ним кілька років.

Найпопулярнішими його видами є:

Пеларгонія велика (Рожева герань)

Зображення – Wikimedia / Emőke Dénes

El Пеларгонія велика, відома як рожева герань, – багаторічна чагарникова рослина, родом з Південної Африки. Він досягає висоти 100 сантиметрів, так що це ідеально мати в якості низької живоплоту в саду або у великому горщику, що прикрашає терасу.

Пеларгонія хрустяща (Лимонна герань)

Зображення – Вікімедіа / Девід Дж. Стенг

Відома як лимонна герань або запашна лимоном герань Пеларгонія хрустяща це чагарникова рослина з Південної Африки. Він виростає від 0,80 до 1,5 метрів, і є одним з найкращих запахів (лимон, звичайно). Недоліком є ​​те, що він не протистоїть морозу, тому йому потрібен захист взимку, якщо температура опуститься нижче 0 градусів.

Пеларгонія велика (Арахісова герань)

Відома як петрушка герань Пеларгонія велика – чагарникова рослина, родом з Південної Африки досягає максимальної висоти 1,5 метрів. Його квіти дуже гарні, настільки, що рекомендується висаджувати їх на видимій ділянці, наприклад, у сівалці біля входу в будинок.

Pelargonium graveolens (Герань проти комарів)

Зображення – Вікімедіа / Ерік Хант

Герань проти комарів, наукова назва якої – Pelargonium graveolens, є чагарниковою рослиною, що походить з Південної Африки, Зімбабве та Мозамбіку. Зростає до висоти 1-1,5 метра, і дуже цікаво відлякувати настирливих комарів.

Пеларгонія цитрусова (Герань цитронела)

Зображення – Wikimedia / Mokkie

Пеларгонія ‘citrosum’ – сорт Pelargonium graveolens який відомий як герань цитронела. Це дуже схоже, але на відміну від цього дає менші квіти.

Пеларгонія горотинна (Мальвон)

Зображення – Вікімедіа / Алехандро Баєр Тамайо з Вірменії, Колумбія

El Пеларгонія x hortorum це щось середнє Пеларгонії інквінани y Пеларгонія зональна. Він відомий як мальва, звичайна герань, садова герань або кардинал, і зростає від 30 до 60 сантиметрів у висоту. Протягом значної частини року вона дає велику кількість квітів, тому не соромтеся мати його в якості центрального елемента та / або в кашпо ter.

Пеларгонія пелюсткова (Циганка)

Зображення – Wikimedia / Stojanoski Slave – Silfiriel

Герань, відома в народі як “циган”, наукова назва якої – Пеларгонія пелюсткова, їх ідеально поставити на зовнішніх сходах або на балконі, оскільки мають тенденцію звисати. Це багаторічна рослина, яке оцінить перебування у дуже світлому місці, і, хоча воно дещо посухостійке, воліє часті поливи, щоб цвісти протягом весни та літа.

Пеларгонія зональна (Зональна герань)

Зображення – Вікімедіа / Єжи Опіола

Зональна герань, наукова назва якої – Пеларгонія зональна, є найбільш відомим. Їх також іноді називають Пеларгонія x hortorum. Можна сказати, що це «герань усього життя». Це багаторічна рослина, яка може досягати максимальної висоти двох метрів, хоча найпоширенішим є те, що воно не перевищує 50см. Дуже корисно як горщик або для створення привабливих кольорових плям у саду.

Його квіти можуть бути червоними, рожевими, оранжевими або білими. Хоча листя, як правило, зелені, можуть бути до 3 кольорів. Але останні – сорти, які з’явилися нещодавно.

Які основні догляди за геранью?

Якщо ви хочете мати герань, ми рекомендуємо це поставте його в світлу зону (бажано на вулиці, на сонці), і щоб ви поливали його 3-4 рази на тиждень влітку та 1-2 на тиждень решту року. Крім того, дуже важливо, щоб у теплу пору року ви обробляли його 10% циперметрином, щоб запобігти муху герані.

Ви можете заплатити з кінця зими до наближення осені, бажано з природними добривами, такими як гуано, але якщо ви обираєте хімічні, універсальні рідкі добрива або добрива квітучих рослин дають дуже хороші результати.

Хочете ви мати це в саду або в горщику ви повинні мати на увазі, що грунт або субстрат повинні мати хороший дренаж, оскільки він не протистоїть перезволоженню. Ось чому ми рекомендуємо вам додати шар приблизно в три сантиметри арліту, незалежно від того, де ви його будете мати, і що ви змішаєте землю з 20-30% перліту або пемзи.

Нарешті, якщо ви живете в районі, де зареєстровані морози, ідеальним є те, що ви тримаєте його в приміщенні до повернення весни.

Повний шлях до статті: Садівництво на » Квіти » Види герані