Груша Пакхам: фото и описание

С грушей человечество познакомилось более 2000 лет назад. Это дерево, близкий родственник яблони (а также розы и рябины), даёт очень вкусные плоды, которые нравятся и взрослым, и детям. Кроме этого, грушевое дерево очень ценится как материал у краснодеревщиков и мастеров по изготовлению музыкальных инструментов. Древесина одновременно и красиво смотрится, и мягкая для обработки, и в то же время достаточно хорошо держит форму.

Одной из самых любимых гурманами разновидностью является груша Пакхам (Вильямс Пакхамс). Ее родина — Австралия, но сейчас разводится в Аргентине, Чили, ЮАР. От других сортов отличается специфическим нежным кисло-сладким вкусом.

История происхождения

Сорт Вильямс появился в 18 в, его родина — Англия. Своё название получил в честь популяризатора данного сорта — Ричарда Вильямса. А автором сорта груша Вильямс Пакхамc (в народе ее знают как груша Аргентина) с 1890 г. является селекционер Чарльз Пэкхам из Австралии, откуда, в частности, её и привозят. Плодоносит она летом, осенью, зимой и ранней весной — с января по сентябрь.

Важно! В южном полушарии январь — пик лета.

Отличается от остальных подвидов своего сорта не только вкусовыми характеристиками, но и местом, где растет: груша Пакхам встречается в аргентинских, австралийских, южноафриканских и чилийских фруктовых садах. В России и странах СНГ она не произрастает, хотя предпринимаются попытки выращивания на подвое дикушки или обычной рябины. Впрочем, вероятнее всего её встретить в магазине.

Описание сорта

Плоды отличаются кисло-сладким вкусом. Их «визитная карточка» — небольшие твердые вкрапления, благодаря которым груша Пакхам аппетитно хрустит на зубах, при этом мякоть довольно мягкая. Ещё одна интересная характеристика — чтобы плоды стали ещё вкуснее, они должны немного полежать при комнатной температуре. Вкусовые качества от этого только повышаются: груша становится слаще и мягче и еще больше хрустит как чипсы. Только в отличие от этого лакомства фрукты не только вкусные, но ещё и полезные для организма.

Груши Пакхам крупные, вырастают весом до 170-200 г. Плоды зеленовато-жёлтые, а мякоть кремового (чуть бледно-коричневого с небольшой примесью светло-красного) цвета. С ума сводит, конечно, аромат, который делает их особенно аппетитными.

Выбирая груши в магазине, стоит брать твёрдые плоды, которые лучше выдержать 2-3 дня при комнатной температуре. Чаще всего их для сохранности покрывают специальным составом на основе воска, поэтому перед приемом в пищу нужно тщательно помыть.

Важно! Этот сорт считается одним из самых сладких, немного уступая, например, груше Конференция. По содержанию углеводов выигрывает в выразительности вкуса и совсем не приторный.

Хранить груши можно долго, но при температуре 2-0°С в тёмном помещении, подвале, холодильнике (но не морозилке) или неотапливаемой комнате. Этот сорт является позднеосенним (по российским меркам), поэтому не боится достаточно низких температур. Перед тем как оставить груши на хранение, следует осмотреть их на наличие очагов гнили и механических повреждений. Подпорченные плоды не будут долго лежать, а хорошие продержатся до конца ноября — начала декабря.

Польза груши

Плоды данного сорта относятся к категории диетических. Благодаря высокому содержанию фруктозы и низкому количеству кислот они могут быть разрешены даже при заболеваниях поджелудочной железы, при которых фрукты других сортов употреблять в пищу не рекомендуется. Польза груши Пакхам заключается также в высоком содержании пектина. Он полезен для кровообращения и помогает организму очиститься от шлаков, нормализовать уровень холестерина. Для очищения организма также полезна клетчатка, которая в больших количествах содержится в этом заморском сорте. Поможет груша Пакхам и мягко вывести лишнюю воду из организма. Также этот сорт груши полезен для щитовидной железы, для лучшего усвоения железа и кроветворения.

Вообще этот сорт один из рекордсменов по содержанию углеводов, но при этом не создаёт проблем с фигурой. К тому же груша — источник витаминов и провитаминов, таких как А, витамины группы B, витамин С и бета-каротин. Ещё одно полезное свойство этого фрукта — в нём много полезных микроэлементов, таких как медь и кремний.

Выращивание

Выращивать грушу Пакхам в климате Средней полосы России и постсоветского пространства в промышленных масштабах попыток не предпринималось. Хотя есть информация о подвоях, привитых на дикушку. Однако районирования для северных широт этого сорта пока не проводилось. В естественных, а скорее привычных ей для обитания условиях, груша Пакхам растёт не только в жаркой Австралии, но и в достаточно умеренных по климату странах. Поэтому выращивание этого сорта теоретически возможно в местах, где нет сильных заморозков и достаточно солнца, например, в Краснодарском крае, Крыму.

Для прививки можно использовать айву, на которой груша начинает плодоносить уже через 3-4 года. Впрочем, в условиях субтропиков и тропиков и сорт плодоносит достаточно быстро и приносит урожаи до 400 ц с 1 га.

Пока что тому, кто собирается высаживать грушу Пакхам в России, можно следовать общим для всех «вильямсов» рекомендациям. Данная группа сортов не самоопыляющаяся, поэтому рядом должны быть высажены другие разновидности груш. Универсальными опылителями для них являются, например, широко известные сорта Лесная Красавица, Оливье де Серр, Любимица Клаппа.

Важно! Любит это дерево глинистые почвы, но растёт хорошо везде, кроме песчаников и щебенистой земли.

Дальнейший уход

Уход за грушей данного сорта также достаточно прост. Главное, вносить подкормки круглый год, кроме зимы. Груша любит азотные удобрения, поэтому весной лучше вносить твёрдые или жидкие удобрения под корень, летом — опрыскивать жидкими (калийными и фосфорными), в сентябре добавить ещё немного азотных, а перед зимой внести калий и суперфосфат в приствольный круг.

Также нужно защитить деревья от парши, обработав 3 раза во время цветения бордоской жидкостью (1%). В целях профилактики, чтобы спасти плоды от вредителей, деревья опрыскивают карбофосом. После осыпания листьев по осени нужно очистить приствольный круг: перекопать с золой и замульчировать. Рекомендуется укладка лапника и агроволокна, чтобы спасти корни от вымерзания в первые 3 года. Можно также побелить ствол в целях защиты от вредителей.

Важно! Для защиты от морозов деревце лучше дополнительно укутать.

Как и многим плодовым культурам груше Пакхам угрожают монилиоз (гниль плодов) и чёрный рак. От первого недуга спасают подрезка, регулярный сбор урожая и уничтожение зараженных фруктов. В случае заражения раком лечение не поможет, только удаление пораженных веток. Для этого подойдет стерильный секатор. Срезать нужно, захватив пару сантиметров здоровой части. После этого промыть «рану» медным купоросом и заделать смесью глины и коровяка или садовым варом.

Желающим вырастить этого «заморского гостя» у себя в саду нужно просчитать риски, оценить климатические особенности и рассчитать силы, так как первые 3 года груша потребует к себе пристального внимания. Ее нужно будет обрабатывать от вредителей и болезней, подкармливать и укрывать на зиму. Ну, а те, кто не хочется рисковать, но желает попробовать вкусные плоды, стоит отправится в ближайший супермаркет, где они по осени продаются в большом количестве.

Описание и характеристики груши сорта Пакхам, посадка, выращивание и уход

Груша, известная под названием Пакхам, эмигрировала в Россию сравнительно недавно. До этого она росла в Австралии и Южной Америке. Ее вкусовые качества полюбились многим россиянам. Пакхам — сладкий, с кислинкой фрукт, очень сочный, но с плотной мякотью. Плоды после уборки хранятся в прохладном месте. При правильном хранении фрукты не теряют аромат и свои вкусовые свойства.

Описание, характеристики и история происхождение сорта

Груша Пакхам появилась в садах отечественных садоводов сравнительно недавно. Родом она из Австралии. Является разновидностью сорта Барлетт. Пакхам была выведена в конце 19 столетия австралийцем Ч. Пэкхамом. В Россию эти фрукты экспортируются из Чили, Аргентины и ЮАР. Саженцы можно посадить в регионах с умеренным климатом, но на зиму их необходимо утеплять.

Описание дерева

Растение имеет пирамидальную форму. Вырастает до 3 метров. Ветви у дерева крепкие. Листья — среднего размера, гладкие, зеленого цвета. Под тяжестью урожая ветви опускаются и придают дереву раскидистую форму. Пакхам дает урожай лишь на 4 или 5 год после посадки. Затем плодоносит регулярно на протяжении 30 лет.

Урожайность — более 100 килограмм фруктов с одного дерева.

Описание плода

Пакхам формирует крупные плоды. Вес одного фрукта — 150-190 грамм. С виду они грушевидной формы, слегка бугристые. Кожица у них шероховатая. Фрукты вначале имеют зеленоватый цвет, но по мере созревания желтеют. По всей поверхности видны зеленовато-коричневые точечки.

Спелый плод имеет ароматную, сладкую и сочную мякоть. На разрезе он светло-кремового цвета и плотной структуры. Вкус у Пакхам сладковато-кислый. При раскусывании спелый фрукт хрустит, а его мякоть имеет каменистые образования.

Плюсы и минусы груши Пакхам

• высокая урожайность;
• отличные вкусовые свойства;
• сорванные плоды долго хранятся.

• низкая морозостойкость;
• часто болеют и подвергаются атакам вредителей.

Особенности выращивания растения

Пакхам — теплолюбивое растение. Его рекомендуется высаживать в местах, защищенных от ветра. Груша любит много солнечного света и не переносит болотистой почвы. Избыток влаги может вызвать гниение корней.

Выбор места и времени для посадки

Пакхам растет на любой почве, но предпочитает глинистый грунт и чернозем. Может дать урожай на песчаной земле, если ее удобрить органикой и минеральными веществами. Груша не любит слишком влажную почву. Ее не желательно высаживать в тени других деревьев. Пакхам не склонна к самоопылению. Ее рекомендуется высаживать вблизи других сортов груш.

Сажать Пакхам можно ранней весной или поздней осенью. Весенняя посадка предпочтительна для регионов с теплым климатом. Саженцы закапывают в землю до распускания почек. Осенью деревца сажают до наступления морозов, чтобы они успели приспособиться к новой среде.

Подготовка посадочной ямы

Перед посадкой нужно вырыть неглубокую яму – до 1 метра глубиной. Какое-то время она должна постоять открытой. Выкопанную землю перемешивают с перегноем, песком и минеральными удобрениями (калием и суперфосфатом).

Подготовка саженцев

Посадочный материал лучше покупать в рассадниках. Саженцам должно быть не более двух лет. Высота растения для посадки — около 1,5 метра. У деревца должны быть гибкие ветки и крепкая корневая система. Перед посадкой саженец помещают на 12 часов в раствор Гетероауксина. Он стимулирует рост корневой системы.

Схема посадки

Часть выкопанной и удобренной земли засыпают обратно в яму. Затем в нее погружают саженец и присыпают почвой до корневой шейки. После посадки под корень вливают два ведра отстоявшейся воды.

Правила ухода за грушей

При правильном уходе и регулярном удобрении Пакхам дает хороший урожай. Деревья нуждаются в ежегодной обрезке и омоложении. В засушливую пору их рекомендуется поливать.

Пакхам удобряют несколько раз в год. Вначале — ранней весной, до появления первых цветов, в грунт вносят азотные удобрения и коровяк. В первой половине лета груша нуждается в калийной, магниевой и фосфорной подкормке. После сбора плодов на зиму деревце можно удобрить калием и фосфором.

Поливать деревья желательно в засушливую пору. Обязательно — в период цветения и завязывания плодов. Молодые деревца нуждаются в регулярном поливе. После весенней высадки их необходимо подливать через день (по одному ведру воды). После полива грунт желательно разрыхлять. Рекомендуется землю около деревца мульчировать сухим сеном или корой деревьев.

Обрезка и омоложение

Формирование кроны проводят ранней весной, до распускания почек. Обрезают боковые, старые, сухие и больные ветки. Их срезают полностью, не оставляя пеньков. Оставляют молодые побеги и несколько приствольных крупных веток. Крону рекомендуется прореживать и поздней осенью. Каждые 5 лет дерево омолаживают. Оставляют молодые побеги, а старые обрезают.

Молодые деревца, до наступления морозов, желательно утеплить. Их стволы обставляют соломой, камышом или сухими стеблями кукурузы. Сверху дополнительно дерево обматывают мешковиной или пленкой.

Защита от болезней и вредителей

Пакхам часто болеет. Этот фрукт нередко атакуют насекомые-вредители. Для предупреждения заболеваний рекомендуется проводить профилактические мероприятия и опрыскивать деревце специальными химическими препаратами. В случае болезни дерево лечат, а заболевшие плоды или ветви удаляют.

Из-за грибка на листьях, а потом и на самих плодах, появляются коричневые пятна. Фрукт трескается, его мякоть становится закостенелой. Инфицированные груши убирают с дерева, а плоды опрыскивают однопроцентной Бордоской смесью или раствором медного купороса.

Грибковая инфекция приводит к гниению плодов. Зараженные фрукты снимают с дерева, а саму грушу опрыскивают химическими препаратами (Хорус, Бордоская смесь, Строби). Для профилактики используют Фитоспорин-М.

Болезнь поражает ствол и ветки. Микроорганизмы образуют мелкие трещинки, они разрывают кору. В рану попадают грибки и вызывают гниение. Пораженный участок срезают и обрабатывают раствором медного купороса, затем замазывают глиной.

Для борьбы с насекомыми используют инсектициды. Поврежденные листья и завязи, а также мертвые после опрыскивания вредители, падают на землю под деревом. Этот мусор нужно сгребать и сжигать на костре.

Сбор и хранение урожая

Собирать фрукты рекомендуется в начале сентября, до полного созревания, когда они слегка пожелтели. Плоды срывают с дерева и помещают в корзины или ящики. Хранить фрукты рекомендуется в прохладном месте. Здесь они дозревают на протяжении 14 дней. Температура хранения — от 0 до 2 градусов. Груши не теряют свои вкусовые свойства и внешний вид на протяжении 1-2 месяцев.

Груша Пакхам — одна из вкуснейших груш

Данный сорт появился в наших краях сравнительно недавно. Хотя выведен он был в 1890 году известным австралийским селекционером Чарльзом Пэкхамом. Как Вы догадались, сорт был назван в честь ученого. Груша Пакхам – одна из представительниц сорта Бартлетт.

Потребители ценят фрукт за его непревзойденный вкус и аромат. На сегодняшний день пока нет подробного описания сорта. Однако в данной статье Вы найдете наиболее полную информацию о нем. К примеру, мы расскажем, как выглядят плоды, как долго их можно хранить и в чем польза данного фрукта.

Плоды сорта Пакхам: внешний вид и особенности

Сами по себе плоды окрашены в зеленый цвет. Кожура у них шероховатая. На вкус фрукты кисло-сладкие. Мякоть очень нежная. Внешний вид фруктов можно назвать необычным. Представьте: крупный зеленый плод с бугристой поверхностью и многочисленными точечками.

Груша Пакхам считается чуть ли не самой ароматной из всех сортов. Чаще всего на прилавки магазинов данная культура попадает из таких стран, как Аргентина, Чили и ЮАР. К слову, в свежих фруктах низкий уровень кислотности (около трех десятых процента). А сахаристость, наоборот, высокая (около двадцати процентов). Также в мякоти зачастую образуются каменистые клетки, которые можно почувствовать при употреблении плода.

В чем польза груши Пакхам

Наверное, многим известно, что издревле грушу используют в качестве лекарственно средства. Ведь плоды этого растения богаты на витамины и полезные микроэлементы. Непосредственно сорт Пакхам отличается большим содержанием углеводов. При этом, калорийность плода невысокая.

Помимо этого, данный сорт выводит из организма человека тяжелые металлы и токсины. Велико содержание нерастворимой клетчатки в этом фрукте. Она, в свою очередь, нормализует работу кишечника и желудка. Спелая груша оказывает благоприятное воздействие на работу щитовидной железы. Благодаря этому, организмом без труда усваивается железо, но, при этом, выводятся излишки воды.

Груша Пакхам принимает участие в процессе формирования гемоглобина. Не многие знают, что мякоть плода содержит такое вещество, как пектин. Чем оно полезно – спросите Вы. Дело в том, что пектин снижает уровень холестерина в крови. Полезные микроэлементы и витамины, которых большое количество в плодах груши, заметно укрепляют иммунную систему организма.

Как долго можно хранить груши Пакхам

У данного сорта есть удивительная особенность. Чтобы фрукт стал сочным и вкусным, нужно, чтобы он полежал. Т.е. свои вкусовые особенности груша приобретает через некоторое время после сбора урожая.

Идеальным температурным режимом для груши Пакхам является ноль (максимум плюс два) градуса. При этой температуре фрукты не будут терять свой товарный вид два месяца. Таким образом, плоды пролежат вплоть до ноября.

В заключении хочется отметить плюсы сорта Пакхам. Прежде всего, это богатый аромат фрукта. Также растение богато на витамины и микроэлементы. Культура относится к позднеосенним разновидностям. Поэтому весенние перепады температур не скажутся на урожае. Также нельзя не отметить большой размер плодов. Главным минусом растения садоводы считают каменистые клетки.

Груша Пакхам: опис сорту, де росте, калорійність, фото

Груша Пакхам – джерело необхідних поживних речовин. Будучи гіпоалергенної, вона дозволена для вживання дітям від 6 місяців.

Характеристика груші сорту Пакхам

характеристика сорту

Є недавно виведеним сортом. Основою стала груша Барлетт.

Дозрівання припадає на січень і триває до початку осені. Характерними особливостями сорту є наявність великих важких плодів з горбками і точками по всій шкірці. Плододи груші Пакхам мають свою унікальність – легкий, запашний аромат у поєднанні із солодко-кислуватий присмак.

опис дерева

Саджанець має вузьку пірамідальну крону. Гілки міцні. Листя середнього розміру. Згодом під вагою плодів гілки нахиляються.

Гідність сорти – регулярна родючість. Перші врожаї з’являються приблизно на 4-5-й рік. І на протязі 20-30 років врожайність є стабільною. В середньому з 1 га землі можна зібрати 30-40 тонн груш.

Груша зростає практично в будь-якому грунті за винятком піщаної та щебенево. Кращими є глинисті грунти.

опис плода

До фази дозрівання плоди набувають зеленувато-жовтий окрас. Але до моменту споживання колір стає кремовим.

Поверхня злегка шорстка. М’якоть в розрізі світла, соковита. На смак солодка. Злегка хрумтить при розкусуванні через наявність кам’янистих клітин.

Плоди мають зеленувато-жовтий окрас

Відповідно до опису, плоди мають:

• низьку калорійність – всього 48 ккал / 100 г;
• високий процентний вміст вуглеводів – 10,9 г / 100 г плоду;
• низьку кислотність;
• велика кількість клітковини, яка покращує роботу шлунково-кишкового тракту;
• пектин, який знижує рівень холестерину;
• високий вміст фруктози, фосфору, заліза, фолієвої кислоти, калію, які покращує роботу підшлункової залози, серця та інших м’язів.

Вживання стиглих плодів цього сорту сприяє швидкому виведенню з організму важких металів і отруйних компонентів. Великим плюсом є те, що ці груші можуть зберігатися до 2-х місяців при дотриманні температурнийх умов.

За рахунок того, що м’якоть НЕ водяниста, плоди зручні в транспортуванні. Вони не сильно схильні до пошкоджень.

За рахунок пізнього дозрівання Пакхам погано переносить перепади температур, на відміну від літніх сортів груш. Після збору врожаю треба провести ретельну перевірку плодів на наявність дефектів.

Зберігання слід здійснювати в темних, прохолодних, добре вентильованих приміщеннях, з температурою від 0-2 ° С. Для цього підійдуть льоху, кімнати без опалення, склади для овочів або фруктів. Не рекомендується зберігати з продуктами, які мають різкий запах.

Зимові сорти потребують якісного утеплення кореневої системи. Для молодих деревець додатково проводять такі заходи:

• стовбури обмотують плівкою, картоном, соломою, або листям лопуха, соняшнику;
• не допускають заростання бур’янами околоствольних кіл;
• необхідний ретельний і регулярний полив;
• осіння підгодівля проводиться калієвими і фосфорними добривами;
• потрібна побілка стовбурів;
• мульчують торфом або тирсою шаром до 25 см.

Перед настанням холодів слід обробити рослини розчинами «Екоберіна» або «циркону». За рахунок цього підвищується стійкість до несприятливих погодних умов.

захист

Саджанці вимагають додаткового захисту від обмерзання. Для цього їх закутують в мішковину. Старі дерева ще й оберігають від можливих гризунів, огортаючи низ стовбура щільної полотняні тканиною і просочують засобами від шкідників. Мульчування проводять за допомогою перегною, тирси, соснових гілок, подрібненої корою.

добриво

Підживлення проводиться протягом усього року, крім зими. Основні етапи:

1. З приходом весни під корінь вносяться рідкі або тверді добрива. До літа підгодовувати препаратами, що містять азот. З червня прийнято вносити азотовмісні препарати способом обприскування.
2. У липні застосовуються мінеральні та азотні поджівкі. Можливе додавання фосфору і калію.
3. У вересні останній термін підживлення азотними речовинами. Вона необхідна для стимуляції росту. Перед початком зими рекомендується підгодувати калієм і суперфосфатом в пристовбурні кола.

Зимові сорти вимагають посиленого захисту в холодні дні. Якщо посадка проводилася влітку, то полив варто проводити регулярно. Оскільки такі дерева ще не досить вкоренилися, то їх пристовбурні області вимагають частого прорихліванія, прополювання і добрива.

Сорти груші Пакхам потребує якісного догляду

полив

Після висадки в грунт саджанці повинні бути забезпечені вологою. Після зрошення земля обережно розпушується щоб уникнути появи кірки. Щоб вода швидко не випаровувалася, місце поливу присипають гноєм і сухим листям, травою.

обрізка

Дорослі дерева вимагають обрізки старих гілок, щоб дати старт новим, молодим. Цей процес спрямований на правильне формування стовбура. Часто через рясні врожаї гілки ламаються. Тому попереджується утворення непотрібних розвилок.

Шкідники і хвороби

Груша піддається атакам комах-шкідників або хвороб. Найпоширенішими захворюваннями є:

1. Парша. Там, де завівся грибок, зараження відбувається з листя. З’являються салатові плями. Далі сліди гнилі переходять на сам плід, на якому незабаром з’являються тріщини. В процесі м’якоть костеніє. Слід негайно зібрати всі зіпсовані фрукти для уникнення інфікування здорових плодів. Профілактикою буде обприскування дерев 1% бордоською сумішшю.
2. Моніліоз або гниль плодів. По всьому плоду, поширюючи спори грибків, розростаються бежеві опуклі плями, нарости. Легко поширюються по повітрю з комахами або вітром між усіма деревами на ділянці. Такі плоди швидко обсипаються. Профілактикою послужить своєчасне підрізання дерев, частий збір і ліквідація заражених плодів.
3. Чорний рак. З’являється на корі гілок і стовбурі. Спершу у вигляді дрібних тріщин, розростаючись і збільшуючись в розмірах, розриваючи в кінці кору дерева. Краї рани темного бурого кольору, в які легко потрапляють мікроби, а також спори грибків, що провокують хвороби. Уражена ділянка зрізають стерильним інструментом, зачіпаючи здорову частину. Потім рану змочують розчином мідного купоросу і закладають глиною з коров’яком.

Для усунення шкідників використовуються інсектициди, фунгіциди. Також проводять викурювання за допомогою тютюну, різких запахів.

Для боротьби з паршею використовують розчин з мідного купоросу і бордоською рідини. Обприскуються тільки заражені ділянки рослини. Якщо розчин потрапить на здорове листя, він може їх обпекти.

Позбутися від моніліозу можна за допомогою спеціальних хімічних препаратів. Кращими серед них є «Хорус», «Строби», «Бордоська суміш», «Абіга-Пік». Також підійдуть біологічні засоби захисту – «Алірін-Б», «Гамаір» і «Планріз».

Груша Пакхам: детальна характеристика сорту

Сорт груш пакхам вперше був привезений з далекого континенту Австралія і являє собою зелені плоди з трохи шорсткою поверхнею. Відразу варто відзначити, що він не росте в України і найчастіше імпортується з таких країн, як Аргентина, Чилі і ПАР.

За розміром плоди досить великі, з хрусткою і соковитою м’якоттю всередині, має кисло-солодкий смак. Стигла груша в розрізі являє собою гладку поверхню кремового кольору.

Груші пакхам цінуються за чудовий смак і аромат, більш того, вважаються чи не найбільш ароматним сортом з усіх існуючих на даний момент.

Поживність плодів і енергетична цінність

Груші даного сорту виділяються тим, що мають великий відсоток вмісту вуглеводів при низькій калорійності плода. На додаток до цього мають вкрай низькою кислотністю. Для більш вираженого смаку, фрукти найкраще вживати не відразу, а дати їм трохи часу відлежатися і дозріти. Важливо знати, що груші містять в м’якоті кам’янисті клітини, які характерно хрумтять при розкусуванні.

Енергетична цінність груш пакхам на 100 грам продукту.

Корисні властивості

Ще з давніх часів лікарські властивості груш дуже сильно цінувалися в усьому світі, адже вони наділені вітамінами і великою різноманітністю корисних мікроелементів. Зокрема, груша містить чималу кількість клітковини, яка нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту, прискорює обмін речовин в організмі і сприяє зниженню зайвої ваги.

1. Груші містять безліч вітамінів, серед яких A, B1, B2, C, бета-каротин і фолієва кислота.
2. Плоди груш пакхам сприятливо впливають на роботу щитовидної залози, внаслідок чого організм здатний без праці засвоювати залізо і виводити зайву воду.
3. У м’якоті плоду міститься пектин, який часто ще називають «санітаром організму». Він сприяє нормалізації кровообігу, знижує рівень холестерину і стабілізує обмін речовин.
4. Вживання в їжу стиглих груш сприяє виведенню токсичних речовин і важких металів з організму людини, що є вкрай корисним властивістю при нинішній забрудненого оточуючого середовища.
5. За поживними властивостями плодам характерна низька кислотність і високу кількість вуглеводів, що надає груші збалансований смак, а організму – енергію для роботи.
6. Завдяки наявності фруктози, груші можна приймати людям, що мають проблеми з підшлунковою залозою.
7. Крім усього вищесказаного, вони зміцнюють імунну систему людини, сприяють формуванню гемоглобіну, і в цілому є незамінною складовою корисного раціону.

Способи і терміни зберігання

• сорт і його особливості вносять свої корективи в спосіб зберігання плодів. Для прикладу, якщо необхідно довго зберігати свіжі груші, то для цього необхідно використовувати виключно зимові сорти – їх кладуть в прохолодне приміщення ще не доспевшімі, і вони дозрівають вже під час зберігання.
• груші пакхам відносяться до пізньоосінній різновидів сортів і мало схильні до перепадів температур. Крім цього, їх унікальність полягає в тому, що для більш истонченного смаку і соковитих плодів, необхідно грушам дати час відлежатися, так як свої смакові властивості вони проявляють лише після закінчення певного проміжку часу після збору.
• перед складанням фруктів, їх необхідно перевірити на наявність пошкоджень, щоб уникнути появи гнилі. Ідеальним місцем для зберігання плодів є темна і прохолодна кімната, з температурою від нуля до двох градусів за Цельсієм. В якості такого приміщення цілком може виступати льох, підвал або неопалювана кімната.
• в даному середовищі груші можуть лежати до трьох місяців і не втратять свій зовнішній вигляд і смакові якості, як підсумок плоди повністю збережуться до кінця осені і будуть вас радувати своїм смаком і поживними властивостями.

Пізнавальні факти

І на закінчення наводимо вам сім найцікавіших фактів про ці чудові фруктах. Приготуйтеся, деякі з них можуть дивувати і вражати:

1. Всього в світі нараховують близько трьох тисяч різновидів груш.
2. Роза і груша – близькі сестри. Обидва рослини належать одному загону – розоцвітих. Крім них, туди так само входять інжир, малина і яблуня. Всього порядок нараховує близько двох тисяч рослин.
3. Груші пакхам містять такі корисні мікроелементи як фосфор і кальцій, які здатні надійно зміцнити зубну емаль.
4. Відомий філософ «Гомер» назвав грушу «їжею богів». І не спроста, адже на сьогоднішній день це один з найпопулярніших фруктів
5. До появи тютюну в Європі найчастіше курили саме листя груші.
6. Один плід містить п’яту частину добової норми споживання клітковини і десяту – вітаміну C.
7. З недавніх пір садівники навчилися прищеплювати груші з деревом горобини. Як підсумок, груші прекрасно на ньому ростуть, проте плоди стають менш соковитими і мають характерну для ягід горобини терпкість.

Як показує практика, виведений Чарльзом Пакхамом сорт не просто так придбав таку велику популярність. Незрівняний аромат плодів і велика кількість вітамінів зробили грушу пакхам незамінним елементом раціону активного і здорового людини.

Як завжди будемо раді вашим коментарям, всього вам доброго.

груша Пакхам

З грушею людство познайомилося більше 2000 років тому. Це дерево, близький родич яблуні (а також троянди та горобини), дає дуже смачні плоди, які подобаються і дорослим, і дітям. Крім цього, грушеве дерево дуже цінується як матеріал у червонодеревців і майстрів з виготовлення музичних інструментів. Деревина одночасно і красиво виглядає, і м’яка для обробки, і в той же час досить добре тримає форму.

Однією з найулюбленіших гурманами різновидом є груша Пакхам (Вільямс Пакхамс). Її батьківщина – Австралія, але зараз розлучається в Аргентині, Чилі, ПАР. Від інших сортів відрізняється специфічним ніжним кисло-солодким смаком.

Історія походження

Сорт Вільямс з’явився в 18 в, його батьківщина – Англія. Свою назву отримав на честь популяризатора даного сорту – Річарда Вільямса. А автором сорту груша Вільямс Пакхамc (в народі її знають як груша Аргентина) з 1890 р є селекціонер Чарльз Пекхем з Австралії, звідки, зокрема, її і привозять. Плодоносить вона влітку, восени, взимку і ранньою весною – з січня по вересень.

Важливо! У південній півкулі січень – пік літа.

Відрізняється від інших підвидів свого сорту не тільки смаковими характеристиками, але і місцем, де росте: груша Пакхам зустрічається в аргентинських, австралійських, південноафриканських і чилійських фруктових садах. У України і країнах СНД вона не росте, хоча робляться спроби вирощування на підщепі дікушкі або звичайною горобини. Втім, найімовірніше її зустріти в магазині.

опис сорту

Плоди відрізняються кисло-солодким смаком. Їх «візитна картка» – невеликі тверді вкраплення, завдяки яким груша Пакхам апетитно хрумтить на зубах, при цьому м’якоть досить м’яка. Ще одна цікава характеристика – щоб плоди стали ще смачніше, вони повинні трохи полежати при кімнатній температурі. Смакові якості від цього тільки підвищуються: груша солодшає і м’якше і ще більше хрумтить як чіпси. Тільки на відміну від цих ласощів фрукти не тільки смачні, але ще й корисні для організму.

Груші Пакхам великі, виростають вагою до 170-200 г. Плоди зеленувато-жовті, а м’якоть кремового (трохи блідо-коричневого з невеликою домішкою світло-червоного) кольору. З розуму зводить, звичайно, аромат, який робить їх особливо апетитними.

Вибираючи груші в магазині, варто брати тверді плоди, які краще витримати 2-3 дні при кімнатній температурі. Найчастіше їх для збереження покривають спеціальним складом на основі воску, тому перед прийомом в їжу потрібно ретельно помити.

Важливо! Цей сорт вважається одним з найсолодших, трохи поступаючись, наприклад, груші Конференція. За змістом вуглеводів виграє в виразності смаку і зовсім не нудотний.

Зберігати груші можна довго, але при температурі 2-0 ° С в темному приміщенні, підвалі, холодильнику (але не морозилці) або неопалювальній кімнаті. Цей сорт є пізньоосінній (за українськими мірками), тому не боїться досить низьких температур. Перед тим як залишити груші на зберігання, слід оглянути їх на наявність вогнищ гнилі і механічних пошкоджень. Зіпсовані плоди не будуть довго лежати, а хороші протримаються до кінця листопада – початку грудня.

користь груші

Плоди даного сорту відносяться до категорії дієтичних. Завдяки високому вмісту фруктози і низькій кількості кислот вони можуть бути дозволені навіть при захворюваннях підшлункової залози, при яких фрукти інших сортів вживати в їжу не рекомендується. Користь груші Пакхам полягає також у високому вмісті пектину. Він корисний для кровообігу і допомагає організму очиститися від шлаків, нормалізувати рівень холестерину. Для очищення організму також корисна клітковина, яка в великих кількостях міститься в цьому заморському сорті. Допоможе груша Пакхам і м’яко вивести зайву воду з організму. Також цей сорт груші корисний для щитовидної залози, для кращого засвоєння заліза і кровотворення.

Взагалі цей сорт один з рекордсменів за змістом вуглеводів, але при цьому не створює проблем з фігурою. До того ж груша – джерело вітамінів і провітамінів, таких як А, вітаміни групи B, вітамін С і бета-каротин. Ще одна корисна властивість цього фрукта – в ньому багато корисних мікроелементів, таких як мідь і кремній.

вирощування

Вирощувати грушу Пакхам в кліматі Середньої смуги України і пострадянського простору в промислових масштабах спроб не робилося. Хоча є інформація про підщепах, щеплених на дікушку. Однак районування для північних широт цього сорту поки не проводилося. У природних, а скоріше звичних їй для проживання умовах, груша Пакхам росте не тільки в жаркій Австралії, але і в досить помірних по клімату країнах. Тому вирощування цього сорту теоретично можливо в місцях, де немає сильних заморозків і досить сонця, наприклад, в Краснодарському краї, Криму.

Для щеплення можна використовувати айву, на якій груша починає плодоносити вже через 3-4 роки. Втім, в умовах субтропіків і тропіків і сорт плодоносить досить швидко і приносить врожаї до 400 ц з 1 га.

Поки що того, хто збирається висаджувати грушу Пакхам в України, можна слідувати загальним для всіх «Вільямс» рекомендацій. Дана група сорт не самозапилюватися, тому поруч повинні бути висаджені інші різновиди груш. Універсальними обпилювачами для них є, наприклад, широко відомі сорти Лісова Красуня, Олів’є де Серра, Улюблениця Клаппа.

Важливо! Любить це дерево глинисті грунти, але росте добре скрізь, крім пісковиків і щебенево землі.

подальший догляд

Догляд за грушею даного сорту також досить простий. Головне, вносити підживлення цілий рік, крім зими. Груша любить азотні добрива, тому навесні краще вносити тверді або рідкі добрива під корінь, влітку – обприскувати рідкими (калійними і фосфорними), у вересні додати ще трохи азотних, а перед зимою внести калій і суперфосфат в пристовбурні кола.

Також потрібно захистити дерева від парші, обробивши 3 рази під час цвітіння бордоською рідиною (1%). З метою профілактики, щоб врятувати плоди від шкідників, дерева обприскують карбофосом. Після осипання листя по осені потрібно очистити пристовбурні кола: перекопати з золою і замульчувати. Рекомендується укладання гілля і агроволокна, щоб врятувати коріння від вимерзання в перші 3 роки. Можна також побілити стовбур з метою захисту від шкідників.

Важливо! Для захисту від морозів деревце краще додатково укутати.

Як і багатьом плодовим культурам груші Пакхам загрожують Моніліоз (гниль плодів) і чорний рак. Від першого недуги рятують підрізування, регулярний збір врожаю та знищення заражених фруктів. У разі зараження раком лікування не допоможе, тільки видалення уражених гілок. Для цього підійде стерильний секатор. Зрізати потрібно, захопивши пару сантиметрів здорової частини. Після цього промити «рану» мідним купоросом і закрити сумішшю глини і коров’яку або садовим варом.

Бажаючим виростити цього «заморського гостя» у себе в саду потрібно прорахувати ризики, оцінити кліматичні особливості і розрахувати сили, так як перші 3 роки груша потребує до себе пильної уваги. Її потрібно буде обробляти від шкідників і хвороб, підгодовувати і вкривати на зиму. Ну, а ті, хто не хочеться ризикувати, але бажає скуштувати смачні плоди, варто відправиться в найближчий супермаркет, де вони по осені продаються у великій кількості.

Груша Пакхам опис сорту, де росте, калорійність, фото

Груша Пакхам: фото і опис

Груша Пакхам виникла на ринку України не так давно. Цей сорт росте на території Південної Америки та Австралії. За чудовий смак плоди полюбили більшість садівників. М’якоть досить щільна, однак при цьому соковита, на смак солодка з меншим присутністю кислинки. Після збору врожаю груші Пакхам можна зберігати в прохолодному, добре провітрюваному місці.

Де росте груша Пакхам

Груша Пакхам вважається варіацією сорти Бартлетт. Виведенням гібрида в XIX столітті почав займатися селекціонер Ч. Пекхем, після цього дерево отримало відповідне найменування.

До України фрукти були завезені з Чилі, Аргентини і ПАР. Матеріал для посадки підійде для розведення в місцях з кліматом помірних широт, з цього слід передбачити, що на зиму саджанці потребують укриття.

Опис сорту груші Пакхам

Дозрілі плоди сорту Пакхам мають довгасту і форму неправильну, в основному, присутні маленькі горбки. Середня маса плоду складає 200 м Шкірка шорстка, соковитого в зеленому кольорі, є вставки. У момент розвитку відтінок змінюється на жовтий або кремовий.

Молоді саджанці подібні на піраміди з розлогою кроною. Розмір листя усереднений, на дереві їх є небагато. Коли плоди починають дозрівати, гілки опускаються до земля, роблячи форму дерева невірною. У дорослому стані дерево здатне виростати до трьох метрів у висоту. Цвітіння і плодоношення досить пізніше, дерево може радувати урожаєм близько 80 років.

характеристики плодів

У момент розвитку плоди набувають жовтий колір, після цього груші стають кремового відтінку. М’якоть соковита і солодка, при вживанні в їжу хрумтить.

Стиглі плоди є низькокалорійними, при цьому в грошах міститься безліч вітамінів, мікро- і макроелементів. Беручи в їжу груші сорту Пакхам, можна вивести з організму токсичні елементи. Якщо забезпечити ідеальні умови для зберігання, то зібраний урожай буде триматися в підвальному приміщенні близько 2 місяців.

Переваги, і недоліки сорти

Вивчаючи переваги груші сорту Пакхам, слід підкреслити:

За враженнями садівників, серйозними недоліками є:

• досить невисокий рівень стійкості до морозів;
• схильність захворювань і атакам комах-шкідників.

Перш ніж перевагу віддати конкретному сорту груші, рекомендується вивчити притаманні характерності.

Ідеальні умови для вирощування

Якщо передбачати опис груші сорту Пакхам та відгуки садівників, то робимо висновок, що саджанець підходить для вирощування в самих різних регіонах, де спостерігаються помірні кліматичні умови. Одним мінусом є невисокий рівень стійкості до морозів, і необхідність в укритті на зиму. Без укривних робіт коренева система може підмерзнути, що призводить до загибелі всього дерева.

Посадка і догляд за грушею Пакхам

Щоб досягти високої врожайності, потрібно забезпечити груші Пакхам належний догляд. Щоб дерева були здоровими, доводиться проводити заходи з профілактики по боротьбі з шкідниками та хворобами.

Правила посадки

Для посадки підбирають саджанці віком до 2 років і висотою до 1,5 м. Гілки у молодого дерева неодмінно повинні бути гнучкими, а коренева система міцною. Перш ніж посадити грушу Пакхам у відкритий грунт, слід протягом 12 годин потримати коріння в стимуляторе зростання (наприклад, в Корневином або гетероауксину), що дасть можливість прижитися саджанця набагато краще. Після того як роботи закінчені слід полити грушеві дерева, на кожен корінь йде близько 20 л води.

Полив і підгодівля

Добрива вносять протягом цілого року:

• по весні під коріння застосовують рідкі добрива, влітку – препарати з вмістом азоту;
• в липні рекомендується вносити мінеральні і азотні підживлення, якщо знадобиться можна додавати фосфор;
• у вересні застосовують азотні речовини;
• перед приходом зими вносять калій і суперфосфат.

Постійно поливають саджанці, не так давно посаджені у відкритий грунт. Після поливу землю рихлять, що дає можливість виключити виникнення земляний кірки. Щоб вода випаровувалася потихеньку, землю навколо грушевого дерева мульчують, засинаючи гноєм або сухим листям.

Появою молодих дерев починають займатися по весні, до настання періоду вегетації. Для цього слабкі бічні пагони видаляють повністю, через що більш міцні гілки безперешкодно кріплять підставу дерева.

Обрізанням дорослих грушевих дерев займаються 2 рази протягом року:

• ранньої навесні;
• пізньої осені, коли рух соків сповільнюється. В даному випадку потрібно видаляти старі гілки і проріджувати крону.

Груша Пакхам потребує побілки для того, щоб в процесі росту ствол не був піддається обмороженню та опіків від сонця. В іншому випадку на дерев’яній корі виникають тріщини, в які потрапляють шкідники, спори грибків і починається процес зараження фруктового дерева. Придбати приготований розчин можна в спеціальному магазині або підготувати його своїми силами.

Підготовка до зими

Коренева система груші сорту Пакхам потребує укриття на зиму. Алгоритм роботи виглядає так:

1. Стовбур обмотують за допомогою паперу, картону або соломи.
2. Навколо посадкової ями прибирають властиві бур’яни.
3. Перш ніж відправити дерево на зимівлю, його добре поливають.
4. Якщо знадобиться можна додати добрива.

Щоб грушеве дерево краще переносило невисоку температуру, потрібно заздалегідь обробити рослина за допомогою розчину «Екобін» або «Циркон».

При вирощуванні груш беруть до уваги, що є сорти, які здатні до самостійного запиленню, але більшість грушевих дерев, включаючи і сорт Пакхам, є самобесплодни. Якщо процес запилення відбувається справжнім шляхом, то ніякого результату не буде, і плоди не зав’яжуться. Як запилювачів для цього сорту застосовують Лісову Красуню, Олів’є де Серра, Улюблена Клаппа.

Якщо знадобиться можна запилювати плодові дерева своїми силами. Для цього набувають спеціалізований препарат в магазині і згідно з наявною інструкції проводять запилення груші Пакхам.

врожайність

Перш ніж приступити до висадки матеріалу для посадки, рекомендується заздалегідь вивчити переваги, мінуси і характерності груші сорту Пакхам. В основному, посадка повинна бути груповий, не слід садити дерева поодиноко, тому що існує велика ймовірність того, що саджанець загине.

В основному, плодоношення багате. Почати збирання готового врожаю можна через 4 роки після того, як дерево було висаджено у відкритий грунт. Період активного плодоношення припадає на сьомий рік життя дерева. Як встигли помітити кваліфіковані садівники, з кожного примірника можна зібрати від 80 до 150 кг стиглих плодів.

Поживність груші Пакхам

Поживність груші Пакхам становить 42 ккал на 100 грам, плюс до всього, в складі є:

• білки – 0,7 г;
• жири – 0,2 г;
• вуглеводи – 10,9 г;
• кислотність вважається помірною.

Плоди містять корисні речовини, проте вони можуть погано впливати на шлунково-кишкового тракту, тому не рекомендується:

• запивати фрукти водою;
• приймати в їжу на голодний шлунок;
• поєднувати з м’ясними і сирними продуктами.

Якщо триматися таких рад, то груші сорту Пакхам принесуть організму значну користь.

Захворювання і шкідники

Дуже часто грушу Пакхам вражає гниль, грибок і комахи. Проводячи профілактичні заходи і раннє лікування, можна зберегти здоров’я дереву. Серед найчастіших проблем садівники відзначають такі:

• парша – плоди зараженого дерева починають тріскатися і дерев’яніти;
• гниль – захворювання, яке заносять птиці, через що на плодах з’являються нарости;
• чорний рак – зараження піддається саме дерево, кора починає змінюватися.

Для усунення захворювань можна застосувати народні методи або інсектицидні препарати.

Відгуки про грушу Пакхам

висновок

Груша Пакхам цінується багатьма садівниками за високу врожайність. З кожного дерева збирають від 80 до 150 кг стиглих плодів, з 1 га отримують до 40 т груші. Плоди мають безліч позитивних якостей: чудовий смак, соковитість, тривале зберігання. Груші цього сорту містять багато вітамінів, завдяки чому їх радять дорослим і дітям.

Груша «Вільямс Пакхам»: характеристика, посадка і догляд

Груша – улюблений багатьма десерт. Як і яблуко, вона має хрустку соковиту м’якоть, але тільки груші притаманний той особливий смак і аромат, за який можна дізнатися її навіть із заплющеними очима. Всі ці чудові властивості плода – у вищих його проявах – уклав в себе австралійський сорт – груша «Вільямс Пакхам».

Історія сорти

Сорт груші «Пакхам» відносно молодий, але коріння його йдуть далеко в минуле. В кінці XVIII століття англійським садівником Вілером на основі давньої груші Звичайної був виведений новий сорт плоду з прекрасними характеристиками. Автор не зміг домогтися визнання свого дітища, і всі лаври дісталися Річарду Вільямсу, якому вдалося в XIX столітті популяризувати грушу. В результаті рослина назвали його ім’ям – груша Вільямса.

Смакові якості настільки припали до смаку споживачам, що сорт розійшовся по світу, знаходячи нові імена. У України його називають «Дюшесс річний», в Америці – «Бартлетт». З’являються нові різновиди груші Вільямса, які мають свої особливості і відмінності: «Кюре» (зимовий), «Бон-Кретьєн», «Руж Дельбара» (червоний). Всі вони виростають в України і Європі, за винятком самого ароматного з них – «Вільямса Пакхам».

Працюючи з саджанцями «Бартлетта», австралійський селекціонер Чарльз Пекхама в 1890 році отримав плід з яскраво вираженим ароматом і приємним кисло-солодким смаком. Зібраний плід, витриманий деякий час в кімнатному температурному режимі, набирає соковитість і вважається повністю дозрілим.

У наш час сорт вирощують в Австралії. На території Африки він виростає в ПАР. «Пакхам» культивують в Чилі та Аргентині. Всі ці країни є найбільшими експортерами даного сорту груші.

опис

Плоди груші великі (до 200 г), довгасті, неправильної форми, з легкими горбками. Поверхня шорстка, зеленого кольору і з частими вкрапленнями. При дозріванні набуває жовті та кремові відтінки.

М’якоть соковита, хрустка, з виразним ароматом і ніжним мускатним смаком.

Молоді деревця нагадують піраміду з міцною кроною. Листя середнього розміру, на дереві їх небагато. Під вагою врожаю гілки опускаються, створюючи неправильну форму крони. Доросле дерево за зовнішнім виглядом важко назвати пірамідальним. Рослина велика, сильна, з середнім зростанням (близько 3 метрів). Цвітіння і плодоношення має пізніше. Може дожити до 80 років.

«Пакхам» вважає за краще теплий невлажний клімат, погано переносить низькі температури. Сорту потрібно запилення, тому його вирощують разом з іншими підвидами груші Вільямса.

Рослина любить глинисті грунти, але зростає практично в будь-якому грунті, за винятком пісковика.

врожайність

Дерево плодоносить рясно. Перший урожай дає на 4 рік після висадки. Активне плодоношення починається на 7-8 рік життя рослини. Урожайність відзначається від 80 до 150 кг плодів з одного дерева.

вирощування

Висадка посадкового матеріалу відбувається навесні або на початку осені. Навесні грушу слід садити після заморозків, але до розпускання бруньок. Восени висаджують після вегетації рослини, до холодів, щоб саджанець встиг зміцніти.

Посадковий матеріал повинен бути віком не менше 2 років, висотою близько 1,5 м, з гнучкими пагонами і міцної свіжої кореневою системою.

Перед посадкою слід замочити саджанець на 10-12 годин в розчині гетероауксину для стимуляції кореневої системи. У цей час необхідно підготувати посадковий грунт з перегноєм, суперфосфатом і сірчанокислим калієм.

Дерева садять на добре освітленому, але не вітряному місці. Груша не любить підвищену вологість, тому при близькому приляганні грунтових вод необхідно подбати про дренажі. Оптимальним можна вважати перебування води на глибині не менше 2,5 м.

У догляді за сортами Вільямса немає нічого незвичайного – стандартний набір дій: полив, підживлення добривами і обрізка перед холодами. Землю у прикореневій системи необхідно мульчувати.

Молоді рослини для активного вкорінення поливають майже через день. Дорослі дерева не потребують зайвої вологи. Залежно від опадів їх можна поливати 3-8 разів протягом сезону. Після зрошення грунт слід акуратно подпушью і присипати сухою землею з гноєм.

підживлення

Удобрювати рослина можна в будь-який час року (крім зими). Ранньою весною збагачують прикореневу систему у вигляді поливу або присипання добривами. Слабке цвітіння дає привід підгодувати рослина додатково після осипання зав’язі.

У жарку пору року дерева обприскують азотовмісними препаратами. В середині літа використовують мінеральні підгодівлі з додаванням калію, суперфосфату, азотистих зрошень. Для активації росту на початку осені можна знову удобрити азотистими добавками.

Готуючи рослина до зими, його підгодовують органікою з фосфатами і калієм під час перекопування.

Обрізка і омолодження

Крону молодих рослин слід формувати навесні – до вегетаційного періоду. Всі бічні пагони потрібно обрізати, давши можливість зміцнитися основним, найміцнішим, гілкам. Їх залишають від 5 до 7 штук.

З дорослим деревом працюють двічі на рік: ранньою весною і пізньою осінню, коли загальмовано сокодвижение. Видаляються старі сухі гілки, проріджується крона.

Омолодження виробляють з деревами після 10 років плодоношення для відновлення врожайності. Видаляються всі гілки, за винятком кількох – найсильніших. Концентрація поживних речовин в домінуючих гілках дасть можливість зміцніти дереву і сформувати нову здорову крону.

Хвороби і шкідники

Груша піддається грибковим, гнильним захворювань, нападу комах. Для того щоб дерево зберігалося здоровим, слід проводити профілактичні та своєчасні лікувальні заходи. Розглянемо найбільш часті проблеми грушевого дерева.

• Парша. Починає долати рослина з листя, потім переходить на плоди. Уражені фрукти дерев’яніють і тріскаються, їх потрібно вчасно видаляти, щоб не втратити урожай здорових плодів. Заражені частини рослин обприскують бордоською сумішшю або розчином мідного купоросу.
• Моніліоз (плодова гниль) спорами атакує плід, покриваючи його наростами і плямами. Захворювання розноситься вітром і комахами на здорові дерева. Необхідно прибирати уражені плоди і гілки, обробляти рослини протигрибковими хімічними препаратами ( «Строби», «Абіга-Пік», «Хорус»).
• Стовбури і крону дерева вражає Чорний рак , як наслідок, велика кількість тріщин деформує кору деревини. Уражені ділянки зрізують і обробляю мідним купоросом, запечатують глиною.

зберігання

Груша «Пакхам» відноситься до пізніх сортів. Вона добре переносить транспортування і зберігання. При правильному температурному режимі плоди не псуються близько 2 місяців. У зірваний вигляді соковитість і солодкість груші тільки збільшується. Тривалий термін зберігання допомагає визріванню.

Фрукти зривають недозрілими, перевіряють на наявність пошкоджень, акуратно укладають в ящики і зберігають у темному холодному приміщенні.

Поживна та енергетична цінність

Всі фрукти смачні і корисні, а груша – просто джерело вітамінів:

• вітамін С зміцнює імунну систему;
• вітаміни групи В (В1, В2, В5, В6) покращують роботу нервової системи, допомагають впоратися з депресіями і стресами, незамінні в процесах енергообміну і зростання клітин;
• вітамін А бере участь у всіх найважливіших функціях організму (у формуванні скелета, шкірних покривів), необхідний для імунітету і зору.

Організм не може обходитися без органічних кислот, їх вміст у груші покращує її харчову цінність:

• фолієва кислота (В9) стимулює метаболізм, в ній потребують імунна і серцева системи;
• нікотинова кислота (РР) бере участь у розщепленні жирів і вуглеводів, підвищує активність червоних тілець, нормалізує кровообіг, покращує пам’ять.

Груша багата клітковиною (1,9 г), очищає кишечник від калових каменів і шлаків. Вона містить безліч корисних мікроелементів: фтор, йод, марганець, залізо, кальцій.

Дубильні речовини, що знаходяться в плодах, благотворно впливають на шлунково-кишковий тракт.

Груші мають великий відсоток пектину, який сприяє зниженню рівня холестерину і нормалізації обмінних процесів. Благотворно впливає на серцево-судинну і кровоносну системи, діє профілактично при загрозі цукрового діабету і злоякісних пухлин. Пектин продукує вітамінне насичення організму і допомагає боротися із зайвою вагою.

Висока присутність фітонцидів стимулюють протимікробні процеси. Флавоноїди корисні при діабеті, алергії, захворюваннях серця, так як зміцнюють судинну систему і мають протизапальні властивості, пригнічують деякі види пухлин.

Розглядаючи калорійність і БЖУ (білки, жири, вуглеводи) груші «Пакхам», можна відзначити наступні показники на 100 грам продукту:

• невисока калорійність – 46 ккал;
• білки – 0,75 г;
• жири – 0,15 г;
• великий вміст вуглеводів – 11 г;
• помірна кислотність.

Плоди груші сприяють виведенню важких металів і токсинів з організму людини. Чим інтенсивніше запах груші, тим більше вона наділена корисними речовинами.

Але плоди цієї рослини потрібно їсти правильно: їх активний вплив на шлунково-кишковий тракт може зіграти злий жарт:

• не варто фрукти запивати водою, тим більше молоком;
• не можна їсти плоди на голодний шлунок або у вечірній час доби: вони перетворяться в непотрібний цукор;
• груші несумісні з м’ясом і сиром.

Дотримуючись нехитрих правил, можна отримати масу користі і задоволення від поїдання смачних і соковитих плодів.

Детальніше про грушу сорту “Вільямс Пакхам” ви дізнаєтеся з наступного відео.

Груша Пакхам: фото, полезные свойства, выращивание

Груша Пакхам – это осенний сорт, известный с начала XIX века. Его ценят за вкусные и сладкие плоды. Для выращивания культуры на садовом участке важно найти для дерева подходящее место. В течение сезона за грушей регулярно ухаживают: поливают, вносят удобрения, обрезают крону.

Польза и калорийность груши Пакхам

Груша Пакхам богата витаминами и минералами. В мякоти содержится фруктоза, глюкоза, витамины A, C, B, Е, P, йод, каротин, кальций, фолиевая кислота, антиоксиданты. В кожице имеются пищевые волокна, в мякоти – нерастворимая клетчатка.

Калорийность груши Пакхам на 100 грамм составляет 48 ккал. Это достаточно низкие показатели. Содержание белков и жиров составляет 0,5%, углеводов – 4,9%. По соотношению БЖУ груша Пакхам подойдет для диетического рациона. Ее можно употреблять детям, взрослым и пожилым людям.

Регулярное употребление груши Пакхам приносит пользу для здоровья:

• укрепляет иммунитет;
• улучшает деятельность сердца и поджелудочной железы;
• выводит из организма токсины и тяжелые металлы;
• нормализует пищеварение;
• ускоряет выздоровление после простудных заболеваний;
• восстанавливает гормональный фон;
• помогает восстановить силы;
• замедляет процесс старения кожи;
• укрепляет костные ткани.

От употребления груши лучше отказаться при наличии индивидуальной непереносимости. При острых хронических болезнях предварительно консультируются с врачом.

Описание груши Пакхам

Груша Пакхам также известна как Триумф Пакгама. Свое название получила в честь австралийского селекционера, который стал автором этого сорта. Это дерево слабой силы роста, с широкой пирамидальной кроной. Побеги его редкие, расположены несимметрично.

Скелетные ветви находятся под углом 40° к стволу. Кора дерева серого цвета, побеги — средних размеров, зелено-коричневой окраски. Старые ветви имеют красноватый отлив. Облиственность растения высокая. Склонность к образованию побегов — низкая. Ветки покрыты кольчатками.

Листья на дереве средних размеров, вытянутые, обратнояйцевидной формы. Листовая пластина изгибается вверх по центральной прожилке. Кончик ее склоняется вниз. По краям наблюдается зазубренность. Черешок — короткий. Почки небольшие, конусовидные, коричневые.

По описанию сорта груша Пакхам — средних габаритов. Масса ее составляет около 150 г. Форма — грушевидная, поверхность покрыта бугорками. Кожица достаточно прочная, зеленовато-желтого цвета. При хранении она приобретает светло-желтую окраску. Груша покрыта ржавыми точками и пятнами.

Мякоть плода белого цвета, сочная и нежная. Вкус ее кисло-сладкий, имеет слабый мускатный аромат. Урожай снимают, когда он достигнет товарной спелости. Такие плоды имеют твердую и терпкую мякоть.

Внимание! Грушу Пакхам используют в пищу, когда ее кожица станет светло-желтой, а мякоть — более мягкой.

Груша Пакхам районирована на территории Северного Кавказа. В других регионах вырастить этот сорт достаточно проблематично. Растение не устойчиво к весенним похолоданиям и часто вымерзает зимой. При нехватке тепла плоды не набирают достаточно сахара. Поэтому их вкус значительно отличается от груши, выращенной в жарком климате.

Где растет груша Пакхам

Груша Пакхам выведена в Австралии. Сегодня это один из наиболее успешных коммерческих сортов. Его выращивают на территории Америки, Европы, Средней Азии. Наибольшие поставки урожая реализует Аргентина. В южном полушарии сорт созревает в начале февраля. В России груша Пакхам встречается редко, в основном, на юге страны.

Характеристики сорта

При выборе сорта Пакхам для выращивания учитывают его характеристики. Особое внимание уделяют стойкость к засухе и морозам, оценивают урожайность и сферу применения.

Засухоустойчивость, морозостойкость

Груша Пакхам устойчива к засухе. За счет мощной корневой системы дерево самостоятельно добывает влагу. Рекомендуется поливать сорт в период цветения и в начале плодоношения.

Стойкость культуры к морозам низкая. Завязи страдают от весенних заморозков. Повысить холодостойкость помогает осенняя подготовка. После суровых зим часто подмерзают кольчатки и цветковые почки.

Опылители

Сорт Пакхам самобесплодный. Для формирования завязей нужен опылитель. С целью повышения урожайности на участке высаживают как минимум два сорта. Основное условие – это цветение в один период.

Груша Пакхам выпускает бутоны в средние сроки. В зависимости от региона выращивания, это начало или середина мая. Для сорта Пакхам подойдут следующие опылители: Конференция, Нарт, Левен, Дево и Вильямс.

Урожайность

После посадки дерево плодоносит на 3 — 4-й год. Продуктивность сорта стабильная и высокая. Урожай снимают во второй половине сентября. Груша готова к употреблению в ноябре. Спелые плоды долго висят на ветках.

С каждого дерева снимают 80 — 120 кг плодов. На урожайность положительно влияет уход: поступление влаги, подкормки, обрезка. Большое значение имеет место выращивания. Культуре требуется обилие тепла и солнечного света.

Область применения

Основное назначение сорта Пакхам – столовое. Урожай используют в свежем виде в качестве десерта. За счет позднего созревания эту грушу редко применяют для домашних заготовок. Однако из плодов можно получить варенье, джемы, компоты.

Плотная мякоть и кожица позволяют груше Пакхам выдерживать долгие перевозки. Этим объясняется коммерческий успех сорта. Урожай без проблем хранится в домашних условиях, холодильнике или погребе.

Достоинства и недостатки

Преимущества сорта Пакхам:

• хорошие товарные качества;
• отличный вкус, высокое содержание полезных веществ;
• сдержанная сила роста;
• достойная урожайность.

• подверженность парше;
• низкая зимостойкость;
• сладкие плоды получают только в жарком климате.

Правила посадки

Сорт груши Пакхам высаживают на участок в определенные сроки. Для культуры выбирают солнечный участок с легким плодородным грунтом.

Рекомендуемые сроки

Посадочные работы проводят осенью, за 3 — 4 недели до наступления холодов. В южных регионах это октябрь или начало ноября. Растение успеет прижиться на новом месте, а весной начнет активно развиваться.

Выбор места и подготовка почвы

Под грушу выбирают солнечное место с западной или южной стороны. Идеально подойдут склоны и возвышенности. Наилучший грунт – серый лесной или чернозем. Для выращивания не подойдут плотные, песчаные и бедные почвы. Перед посадкой их состав улучшают с помощью удобрений, торфа и перегноя.

Перед посадкой необходимо подготовить грунт. На выбранном месте готовят котлован размером 70 см. Его глубина составляет не менее 1 м. Для заполнения ямы требуется субстрат: плодородная земля, 30 кг компоста, 1 кг суперфосфата, 200 г калийной соли. В тяжелую почву вносят речной песок, в легкую – торф и глину.

Выбор и подготовка саженцев

Лучше всего приживаются двухлетние саженцы сорта Пакхам. При покупке обращают внимание на состояние корневой системы и ствола. Выбирают экземпляры без трещин, наростов, гнилых участков. Перед высадкой корни груши опускают в чистую воду на 12 часов.

Алгоритм посадки

Посадку груши Пакхам проводят в следующем порядке:

1. Выкапывают котлован.
2. Если почва содержит много глины, то на дно ямы помещают дренажный слой из керамзита или битого кирпича. Его толщина составит 10 — 15 см.
3. Половину субстрата помещают в яму, куда также выливают ведро воды. Место посадки оставляют на 2 недели, чтобы произошла усадка почвы.
4. В центр котлована вбивают деревянный кол для подвязывания груши.
5. Оставшийся грунт насыпают в виде небольшого холма.
6. Саженец помещают на вершину холма и засыпают пустое пространство в яме плодородной землей.
7. Почву уплотняют и обильно поливают.
8. Грушу подвязывают к опоре. В приствольный круг насыпают перегной для мульчирования.

Последующий уход

Груша Пакхам медленно разрастается, поэтому ей редко требуется обрезка. После посадки центральный проводник обрезают на ¼. Затем определяют 5 — 7 скелетных ветвей, остальные отростки удаляют. Если появляются сухие или сломанные побеги, то их также ликвидируют.

Сорт Пакхам поливают дважды за сезон: перед цветением и при формировании завязей. На 1 кв. м выливают 2 ведра воды. Ранней веной дерево опрыскивают слабым раствором мочевины. После цветения почву поливают раствором Нитроаммофоски. В июле вносят калийно-фосфорные составы.

Поздней осенью дерево готовят к зимовке. Его ствол окучивают землей, дополнительно насыпают слой перегноя. Для молодой груши сооружают каркас, к которому крепят нетканое полотно.

Вредители и заболевания

Сорт Пакхам подвержен парше. Это грибковое заболевание, которое диагностируют по бурым пятнам на листьях и плодах. Постепенно поражение увеличивается, плоды становятся твердыми и растрескиваются. Бороться с паршой помогает бордоская жидкость.

Груша страдает от нападения вредителей: листовертки, тли, галлового клеща. Чтобы избавиться от насекомых, используют препараты Агравертин или Искра. Обработки проводят до созревания урожая. Для профилактики ежегодно под деревом убирают опавшую листву, выполняют зачистку и побелку ствол.

Заключение

Груша Пакхам приносит хороший урожай при выращивании в теплом климате. Ее плоды отлично хранятся и перевозятся. Назначение сорта — универсальное. Дерево высаживают на солнечное место. В период вегетации за ним ухаживают путем поливов, подкормок, обрезки.

Отзывы

Много лет покупал грушу Пакхам в супермаркете. Очень нравились ее крупные плоды с бугристой кожицей и то, как окраска плода меняется на желтую, если он полежит в тепле, а вкус улучшается: мякоть становится сочной и сладкой. В прошлом году решил вырастить грушу Пакхам на своем участке. Сделал прививку к местному сорту. Надеюсь в скором времени получить урожай. Дерево хорошо зимует. Сила роста побегов ниже средней. К сожалению, без химических обработок на листьях появляются признаки парши.

Груша Пакхам уже много лет растет у меня на даче. Плоды созревают достаточно поздно, ближе к сентябрю. Они тяжелые, мясистые, желто-зеленого цвета. Кожица покрыта коричневыми точками. Консистенция мякоти напоминает яблоко. Вкус груши Пакхам очень приятный, освежающий и в меру сладкий. Знаю, что она полезна при сердечных заболеваниях, переутомлениях и депрессии. А уход за деревом минимальный: обязательно поливаю ее в жару, весной подкармливают органикой.