Усім військом керував кошовий отаман із суддями, осавулами, писарем; паланками – полковник з осавулом і писарем. Козаки офіційно титулували один одного товаришем, а гурт козаків – "товариством".
| Козаки | |
|---|---|
| Командир | гетьман |
| Козаки у Вікісховищі |
Першими козацькими гетьманами літописці та пізніші історики називають черкаського та канівського старосту — Остафія Дашкевича і хмільницького старосту — Прецлава Лянцкоронського. Також згадується Юрій Пац. В польських письмових джерелах саме слово «козак» стосовно українських козаків з'явилося в 1516 рр.
Близько 1554 року волинський князь українсько-литовського походження Дмитро Вишневецький нижче Дніпрових порогів на острові Мала Хортиця розпочав будівництво форпосту для захисту проти татарської навали. Ця подія ознаменувала заснування Запорізької Січі – козацької фортеці та бази для походів морем та суходолом.
На чолі війська стояв гетьман. Він був головою козацької держави, мав повну адміністративну владу, брав активну участь у законодавчій діяльності, судовій справі.
Коли про запорожців дізналися всі Перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорозьких козаків узагалі — 1489 рік — у «Хроніці Польській» Марціна Бельського, яка описує похід польського війська під проводом королевича Яна Ольбрахта проти татар.
Українські козаки — козацькі війська, які початково були організовані задля оборони Київсько руських земель, що увійшли до складу Великого Князівства Литовського, Руського й Жемайтійського, від степових орд у часи тотального наступу Східного Світу і Великого Степу (в межах …