Історія виникнення та сучасний стан олімпійських ігор

Виникнення олімпійських ігор. Існує безліч міфів про виникнення Олімпійських ігор. Найпочеснішими їхніми родоначальниками вважають богів, міфічних героїв, дарів і правителів. Точно встановлено, що перша відома нам Олімпіада відбувалася в 776 р. до н. е. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися на свято для народу, служили свого роду конгресом для правителів і філософів, конкурсом для скульпторів ί поетів, драматургів і співаків. Це був час загального перемир’я між ворожими полісами.

Фізичне формування міцного тіла і сильної волі займало виняткове місце в житті греків. Споконвічне цього вимагала специфічна (полісна) форма державності. Фізична підготовка чоловічого населення забезпечувала в такий спосіб силу і безпеку самого поліса, оскільки гарантувала добру підготовку й витривалість членів військового ополчення. Крім того, своєрідний уклад життя, характерний для край з порівняно м’яким кліматом, схиляв греків до проведення вільного часу за стінами будинку.

Ті юнаки і чоловіки, в основному хлібороби й ремісники, що виконували сезонну роботу, воліли систематично займатися спортом. У той час гармонійний розвиток тілесних і духовних якостей був самоціллю або однією з цілей колективу вільно народжених. Духовна доблесть і краса тісно пов’язувалися з фізичною красою. Тому абсолютно закономірно, що фізичні вправи на тих або інших полісних змаганнях і святах складали істотну частину життя кожного, і не дивно, що вони одержали своє завершення в Олімпійських іграх.

Олімпіади звеличували людину, тому що вони відбивали світогляд, наріжним каменем якого були культ досконалості духу і тіла, ідеалізація гармонійно розвинутої людини — мислителя й атлета. Олімпіонику — переможцеві ігор — співвітчизники відплачували почестями, яких удостоювалися боги. Олімпійський герой, увінчаний вінком, одягнений у пурпурні шати, урочисто від’їжджав у рідне місто на колісниці, але не через звичайні ворота, а через пролам у стіні, який того ж дня городяни зашпаровували, щоб олімпійська перемога, яка ввійшла в місто, ніколи не покидала його.

У місті встановлювалася статуя на честь переможця, складалися хвалебні оди, влаштовувалися бенкети. Окремо потрібно сказати про статуї. Це не були точні портрети переможців; особистість переможця увічнювалася тільки через ім’я, написане на постаменті. Уже значно пізніше допускалося зображення не божества або обожненого героя, а реальної людини.

Але не тільки фізична краса і пропорційність частин тіла служили «перепусткою» для участі в Олімпіаді. Враховувався і духовний елемент. Учасник змагань повинен був бути морально бездоганним, з незаплямованою репутацією. Ця вимога пояснювалася культовим характером свят — можна образити бога, допустивши до змагань непорядну людини, що порушить святість його храмових володінь. Тому допущені до ігор юнаки символізували собою гармонію, красу, доблесть, моральність і духовність. Справедливим є твердження, що перемогу приносить не тільки фізична підготовка, але й морально-вольові якості учасника.

Відлуння тисячоліть

Центром олімпійського світу давнини був священний округ Зевса в Олімпії — гай уздовж ріки Алфей, недалеко від струмка Кладей, що впадає в неї. У цьому прекрасному місці Еллади майже триста разів улаштовувалися традиційні загальногрецькі змагання на честь бога-громовержця. Вітри іонічного моря хитали могутні сосни і дуби на вершині пагорба Кронос. Біля його підніжжя розкинулася заповідна територія, тишу якої раз на чотири роки порушувало олімпійське торжество. Такою була Олімпія, про велич якої нагадують нам античні автори, а картину олімпійських видовищ передають статуї і зображення на вазах і монетах. Згодом біля священної Олімпії виросло однойменне містечко в оточенні апельсинових і маслинових гаїв.

Нині Олімпія — типове провінційне містечко, що живе на прибутки від туризму. У ньому абсолютно все є олімпійським: назви вулиць і готелів, страви в тавернах, сувеніри в численних магазинчиках. Визначною пам’яткою міста є археологічний і Олімпійський музеї. За містом протікає струмок Кладей, через який перекинуто кам’яний місток, що виводить до заповідної Олімпії. Нічим не примітний вхід до священного гаю. Під ногами почорнілий мармур сходин і плити священного черепашнику. Росте дика олива, гілками якої вінчали колись голови олімпійників. До неба тягнуться могутні сосни і дуби, а над ними — блакитне небо, під яким були побудовані величні споруди. На жаль, їх не пощадили ні розливи рік, ні землетруси, ні час. Але якими урочистими є залишки, колишньої величі!

Олімпія – центр олімпійського світу

Своєю донині збереженою славою Олімпія повністю зобов’язана Олімпійським іграм, що проводилися там раз на чотири роки і тривали лічені дні. У перервах між іграми безлюднів величезний стадіон, заростала травою бігова доріжка стадіону, вкривалися дикою порослю схили пагорба і насипів, що служили для глядачів трибуною.

Не лунав стукіт копит і гуркіт колісниць на сусідньому іподромі. Не тренувалися атлети на просторій площі гімназії та в монументальному будинку палестри. Не лунали голоси в леонідайоні — готелі для почесних гостей.

Зате під час Олімпійських ігор усе навколо оживало, кипіло життя. Прибували десятки тисяч атлетів і гостей, вщерть заповнювалися грандіозні на ті часи спортивні споруди, які за своєю суттю мало чим відрізнялися від сучасних спортивних комплексів. На Олімпіадах виявляли лише переможця в окремих видах змагань — олімпіоника. Але в основному збиралися для того, щоб узяти участь в обрядовому святі, присвяченому Зевсу.

Один із поетичних міфів Давньої Греції оповідає про те, як виник олімпійський стадіон За легендою, приблизно в XVII ст. до н. е., Геракл і його чотири брати висадилися на Пелопоннеському півострові. Там біля пагорба з могилою титана Кроноса, переможеного в боротьбі своїм сином Зевсом, Геракл на честь перемоги свого батька над дідом організував змагання зі своїми братами з бігу. Для цього на майданчику біля підніжжя пагорба він відміряв відстань у 11 стадій, що відповідало 600 його ступням. Імпровізована бігова доріжка завдовжки 192 м 27 см і стала основою майбутнього олімпійського стадіону. Протягом трьох століть саме на цій примітивній арені проходили ігри, названі пізніше Олімпійськими.

До 776 р. до н. е. усі держави, розташовані на Пелопоннеському півострові, почали брати участь в Олімпіадах і саме з цієї дати почалася традиція увічнювати імена переможців.

Офіційно свято тривало п’ять днів. Напередодні урочистого відкриття Олімпійських ігор на березі ріки Алфей поблизу стадіону розкидали намети. Сюди, крім численних шанувальників спорту, прямували торговці різними товарами і власники розважальних закладів. Так, ще в давні часи, в організаційну підготовку Ігор втягувалися різні соціальні прошарки населення Греції.

Олімпійські ігри зі зростанням їхньої популярності впливали на центр Олімпії — Альтис. Більше 11 століть в Олімпії проводилися ігри, у яких брали участь жителі всієї країни. Подібні ж ігри відбувалися також в інших центрах країни, але жодні з них не могли зрівнятися з Олімпійськими.

Історія виникнення олімпійського вогню

У грецькій міфології вважалося, що всі мистецтва в людей від Прометея. У міфології Прометей був протипоставлений Зевсу, займав позицію мученика, який пожертвував собою заради людей. Підступний і жорстокий Зевс діяв проти суперника, використовуючи грубе насильство. Одна з найкрасивіших легенд минулого оповідає про богоборця і захисника людей Прометея. Прометей, благодійник людей, дарував людству незалежність від природи.

Він викрав вогонь з Олімпу, приніс його в очереті й навчив смертних користуватися ним. Як говорять міфи, Зевс звелів Гефесту прикувати Прометея до Кавказької скелі, пробив йому груди списом, а величезний орел щоранку прилітав клювати печінку титана, яка Щодня виростала знову. Прометей був врятований Гераклом. Греки вміли любити своїх богів, вони хотіли висловити свою вдячність цьому титанові, тому культ Прометея втілився в одному з видів Олімпійських ігор — змаганні бігунів з палаючими смолоскипами.

Фігура цього титана залишається і сьогодні одним із найяскравіших образів у грецькій міфології. Вираз «вогонь Прометея» означає прагнення до високих цілей у боротьбі зі злом. Хіба не той самий зміст вкладали і древні, коли близько трьох тисячоліть тому запалювали олімпійський вогонь у гаю Альтиса?

Під час літнього сонцестояння учасники змагань і організатори, прочани і вболівальники віддавали почесті богам, запалюючи вогонь на вівтарях Олімпії. Переможець змагань із бігу удостоювався почесті запалити вогонь для жертвопринесення. Блиск цього вогню припиняв на час війни, приводив до згоди ворогуючі сторони, суперництво віталося тільки на бігових доріжках. От чому потім була відновлена традиція запалювання вогню, а пізніше і доставки його до місця проведення змагань. Церемонія запалювання вогню, який проноситься не тільки через країни, але й континенти — особливий олімпійський ритуал.

Вперше олімпійське полум’я спалахнуло в перший день Ігор на стадіоні Амстердама в 1928 р. Однак не залишилося жодних свідчень, що цей вогонь був доставлений, як велить традиція,, естафетою з Олімпії, Початок смолоскиповим естафетам, що приносили вогонь з Олімпії у міста проведення Олімпіад, було покладено в 1936 р. Біг факелоносіїв — один із найбільш урочищ стих моментів Ігор. 20 червня 1936 р. в Олімпії був запалений вогонь, що долав потім 3075 кілометровий шлях дорогами Греції, Болгарії, Югославії Угорщини, Чехословаччини й Німеччини. А в 1948 р. смолоскип уперше здійснив морську подорож.

Але не все було так чудово і радісно в Історії Олімпійських ігор. У 394 р. н. е. римський імператор Феодосій І видав указ, що забороняє подальше проведення Ігор. Імператор прийняв християнство і вирішив викорінити антихристиянські ігри, що прославляють язичницьких богів. Імператорський указ виконувався півтори тисячі років. У наступні століття спорт утратив те демократичне значення, якого надавали йому в Давній Греції, він перестав відігравати роль найбільш доступного засобу спілкування між народами.

Відродження олімпійських ігор

В епоху Ренесансу, коли знову виник інтерес до мистецтва Давньої Грени, згадали і про Олімпійські ігри. На початку XIX ст. «юрт у Європі одержав загальне визнання, тому природно, що виникло прагнення організувати щось подібне й грандіозне, де спортсмени з різних країн світу могли б показувати високі результати. Передісторією, своєрідним поштовхом до цього стало проведення локальних ігор у Грещї (1859, 1870, 1875, 1879 pp.). В організації міжнародного Олімпійського руху активну участь брав французький суспільний діяч, педагог та історик П’єр де Кубертен. Наприкінці XVIII ст. зростання економіко-культурного спілкування між державами було настільки високим, що заклик П’єра де Кубертена «Потрібно зробити спорт інтернаціональним, потрібно відродити Олімпійські ігри,1» знайшов належний відгук у багатьох країнах.

23 червня 1894 р у Парижі у Великому залі Сорбонни зібралася комісія з відродження Олімпійських ігор, її генеральним секретарем став П’єр де Кубертен. Потім оформився Міжнародний олімпійський комітет — МОК, до якого увійшли найбільш авторитетні й незалежні громадяни різних країн. За рішенням МОК ігри 1 Олімпіади повинні були відбутися у квітні 1896 р. у столиці Греції. Енергія Кубертена й ентузіазм греків подолали багато перешкод, про які буде сказано нижче, і дозволили виконати намічену програму. Перші Ігри викликали в публіки неймовірний інтерес, трибуни стадіону, розраховані на 70 тисяч місць, вмістили в себе 80 тисяч глядачів.

Усі присутні на стадіоні побачили барвисті церемонії відкриття і закриття відроджених Ігор, нагородження переможців змагань. Про успішно проведені Олімпійські ігри усьому світові розповіла преса, і громадськість зі схваленням зустріла починання.

Ще на початку підготовки Ігор в Афінах виникли фінансові труднощі, пов’язані з економікою Греції. Прем’єр-міністр країни Триконіс відразу ж заявив Кубертену, що Афіни не в змозі здійснити настільки великий міжнародний захід, пов’язаний з великими фінансовими витратами й обсягами робіт для перебудови міста і підготовки спортивних споруд. Лише підтримка населення допомогла подолати цю перешкоду. Провідні суспільні діячі Греції утворили Організаційний комітет і відшукали кошти. До фонду підготовки Ігор надходили внески від приватних осіб, що склали великі суми. Були випущені поштові марки на честь Олімпійських ігор. Дохід від їхньої реалізації пішов у фонд підготовки. Енергійна робота Оргкомітету А участь усього населення Греції принесли бажаний результат.

Довгоочікуваний захід відбувся, але спортивні результати змагань розчарували багатьох. Причиною тому була непідготовленість Греції, яка не змогла надати якісних спортивних споруд та устаткування.

Знаменитий Панафінський стадіон, закутий у білий мармур, для такого масового видовища виявився явно замалим. Спортивна арена була занадто вузько», та й до того ж із нахилом на одному краю, що завдавало незручності легкоатлетам. М’яка гарова доріжка до фінішу помітно піднімалася, а віражі виявилися занадто крутими. Плавці, через брак басейну, змагалися у відкритому морі, де старт і фініш були позначені розтягнутими між поплавцями канатами. Незручності відчували не тільки спортсмени, але і/І уболівальники з різних країн. Небачений приплив туристів, що приїхали до Афін, потрібно було десь розмістити, додатково знайти для них обслуговуючий персонал, а також чимось нагодувати.

Сьогодні Мармуровий стадіон в Афінах служить історичним пам’ятником.

Розвиток ігор у XX столітті

Сьогодні організація сучасних Олімпійських ігор під силу лише економічно розвинутим країнам. Для проведення цього заходу обираються тільки ті міста, що мають необхідні спортивні споруди, а також можуть належним чином прийняти необхідну кількість гостей, Виносячи рішення про чергові ігри 1900— 1904 pp. у Парижі й Сент-Луїсі, МОК керувався тим, що в цих містах одночасно проводилися всесвітні виставки. Розрахунок був простий — обрані міста у Франції і США вже мали мінімально необхідні спортивні споруди, а підготовка до всесвітніх виставок забезпечувала умови для обслуговування туристів і учасників ігор.

На змаганнях ігор II Олімпіади в Парижі були показані досить високі результати. Однак розрахунки на використання вже існуючих споруд і поєднання Ігор із всесвітньою виставкою себе не виправдали. Змагання відбувалися на аренах, розташованих далеко одна від одної і не розрахованих на велику кількість глядачів. Легкоатлетам були відведені в Булонському лісі ґрунтові доріжки Ресінг-клубу, змагання з плавання проходили в Аньєрі, гімнастика — у Венсенському лісі, фехтування — у Тюільрі, теніс — на острові Пюто. Паризькі ігри стали частиною програми третьої Всесвітньої виставки. Вони привабили мало глядачів, були слабко висвітлені в пресі.

Ще менш ефективними виявилися ігри III Олімпіади, проведені вперше на Американському континенті в Сент-Луїсі, їх так само приурочили до всесвітньої виставки 1904 р. Переважну більшість учасників склали самі американці. Змагання проводилися головним чином на спортивних майданчиках університету Вашингтона, розрахованих на 40 тис. місць. Бігова доріжка стадіону мала пряму — 200 м. Плавці стартували в штучному руслі ріки на території виставки з наспіх збитого плоту. ЦІ ігри залишили малопомітний слід в історії олімпійського руху.

Організатори IV Олімпіади в Лондоні врахували помилки попередників. У столиці Великобританії за короткий термін був побудований стадіон «White-city» із трибуною на 100 тис. місць. На його території побудували стометровий плавальний басейн, арену для змагань борців і ковзанку зі штучним льодом.

Олімпійські ігри в Лондоні поклали початок спорудженню спортивних комплексів. Правильність цього рішення відразу підтвердили високі результати, показані спортсменами — учасниками IV Олімпійських ігор.

V Олімпіада була проведена в Стокгольмі. Чітка робота організаційного комітету, а головне — спеціально побудований королівський стадіон — принесли Іграм заслужений успіх. Малий розмір стадіону, дерев’яний козирок над трибунами створювали добру видимість І акустику. Стадіон був обладнаний круговими проходами і тунелями. Надалі спортивні комплекси, спеціально побудовані для проведення в них Олімпійських ігор, вирізнялися унікальністю форм І високим технічним оснащенням.

Ігри VII Олімпіади 1920 року відбулися в бельгійському місті Антверпені Олімпійський стадіон був вирішений як споруда міського призначення. Тут аматори спорту вперше спостерігали за хокейними матчами, проведеними на штучному льоду. Для змагання велосипедистів був обладнаний великий велодром «Garden-city». Ділянка каналу Вільбрек перетворилася на водний стадіон для змагань із веслування. Футбольний турнір проходив на стадіоні «Біршот» Там під час церемонії відкриття Олімпійських ігор був піднятий білий прапор із п’ятьма переплетеними кільцями, що символізують єдність спортсменів усіх континентів, і пролунала олімпійська присяга.

VIII Олімпійські ігри знову відбулися на території Франції. Цього разу ретельна підготовка до змагань проводилася в Парижі. Організаторами ігор був оголошений архітектурний конкурс на найкращий проект олімпійського стадіону. Переможцем конкурсу став М. Фор-Дюжарик. Він розробив проект стадіону на 100 тис. місць, з комплексом спортивних споруд для змагань із різних видів спорту й олімпійське селище для 2 тис. спортсменів. Проект реалізувати не вдалося, але він послужив стимулом для створення подібних комплексів у майбутньому. У передмісті Парижа для частини спортсменів були побудовані дерев’яні одноповерхові будинки з туалетами і душовими кабінами.

Ігри IX Олімпіади (1928 р.) відбулися в Амстердамі — великому економічному й культурному центрі Нідерландів. До ігор у межах міста був побудований стадіон, що примикав до міського парку. Олімпійський комплекс містив у собі басейн для плавання, тенісний корт, зали для боксу, боротьби, фехтування, тренувальні майданчики. Поблизу стадіону проходив канал із гаванню для яхт, був побудований готель.

Ігри X Олімпіади в американському місті Лос-Анджелес (1932 рік) позначені початком формування олімпійського комплексу міста, куди входили стадіон, плавальний басейн, олімпійське селище. Побудований в античному стилі стадіон «Колізей» (1923 р.) до олімпіади був реконструйований. Над центральною аркою стадіону горів олімпійський смолоскип.

Для розселення спортсменів уперше було споруджене олімпійське селище з 700 збірних житлових будиночків. Проживання спортсменів із різних країн в одному селищі сприяло встановленню тісних контактів і взаєморозуміння.

Однак віддаленість місця проведення Ігор від європейських країн і недостатній розвиток транспортних зв’язків негативно позначилися на числі учасників.

У 1932 році ігри XI Олімпіади вирішено було провести в Берліні. У 1933 році в Німеччині до влади прийшли нацисти, які почали використовувати підготовку Олімпіади у своїх пропагандистських цілях. Для проведення Ігор у Берліні був зведений комплекс, що вирізнявся надмірною пишнотою. Проект архітектора Вернера Марха на іграх був визнаний гідним золотої медалі.

XІV Олімпійські ігри, проведені в 1948 році в Лондоні, наочно продемонстрували, наскільки великим є потяг людей до миру і взаємного співробітництва.

Організовані в умовах жорсткого післявоєнного режиму економії, вони, однак, . привабили рекордне для того часу число країн-учасниць (59) і безліч туристів.

Нових спортивних споруджень до Ігор не побудували. Але вперше змагання з плавання проводилися в критому басейні.

У XV Олімпіаді 1952 р. у Хельсінкі, у числі 69 національних команд, уперше на олімпійську арену вийшли спортсмени Радянського Союзу. Дебютанти, усупереч прогнозам, домоглися вражаючих успіхів. У неофіційному заліку вони за очками розділили перші й другі місця із загальновизнаними фаворитами — спортсменами США.

Ігри XVI Олімпіади були вперше проведені на Австралійському континенті в Мельбурні. Віддаленість олімпійської столиці від переважної більшості розвинутих країн, своєрідні кліматичні умови створювали певні труднощі для учасників і гостей Ігор, що прибули на Зелений континент. Але організатори доклали багато старань, щоб подолати ці перешкоди. Високі спортивні досягнення, показані посланцями різних країн, стали найкращою оцінкою діяльності Оргкомітету.

Ігри XVII Олімпіади 1960 р. у Римі можна вважати початком нового напрямку в організації підготовки наступних олімпіад. Уперше була зроблена спроба охопити все коло питань, що підлягають вирішенню Організаційним комітетом. Поряд із підготовкою і будівництвом спортивних комплексів велику увагу приділили удосконалюванню інфраструктури олімпійської столиці — Рима.

У древньому місті проклали сучасні автомагістралі, ряд старих будинків І споруджень знесли, деякі найдавніші пам’ятки архітектури Рима були переобладнанні для проведення в них змагань з окремих видів спорту. Показові ігри Римської Олімпіади також тим, що з них велися телевізійні трансляції у деякі країни Європи.

При підготовці XVIII ігор у Токіо (1964 p.), було витрачено 2668 млн доларів.

Організатори Олімпійських ігор на Азіатському континенті підготували більше ПО різних об’єктів для змагань і тренувань спортсменів. Характерним для токійських ігор стало те, що в спортивному суддівстві була вперше використана електроніка. Новий етап у розвитку засобів масової інформації відкрили телевізійні передачі, трансльовані через супутники.

У 1968 р. Олімпійські ігри були проведені на території Латинської Америки. Місто Мехіко з честю виконало почесний обов’язок хазяїна XIX Ігор.

Організатори ігор XX Олімпіади в Мюнхені врахували досвід Риму, Токіо й Мехіко І зробили все можливе, щоб перевершити досягнення попередників. Олімпійський комплекс містив у собі оригінальної конструкції стадіон, універсальний палац спорту, криті велотрек і басейн. Крім того, був побудований стрілецький комплекс, гребний канал, іподром і ряд інших спортивних споруд. Організатори Ігор оголосили Мюнхен олімпійським центром коротких відстаней І зелених ландшафтів.

Головною ареною для XXII Олімпіади став московський стадіон у Лужниках. Організатори Ігор усебічно вивчили досвід своїх попередників, традиції Олімпійського руху. Для спортсменів-учасників були зведені величезні корпуси Олімпійського селища, у якому розміщалося до 15 тис. чоловік. До Москви спорудили нові під’їзні колії, протягли лінії метро, у кілька разів збільшили готельний фонд.

XXVII Олімпійські ігри знову пройшли в Австралії — у Сіднеї. Підготовка до змагань була проведена на найвищому рівні, оснащення відповідало останньому слову техніки. Єдине, із чим не змогла впоратися жодна технічна новинка, так це з кліматичними умовами. Здається, що це непідвладно нікому.

З давнини Олімпійські Ігри були головною спортивною подією всіх часів І народів. На період проведення Ігор усі країни припиняли війни, на землі панувала згода. Боротьба за звання найкращого велася гідними людьми І тільки в чесній боротьбі.

Багатовіковий олімпійський рух подолав чимало перешкод на своєму шляху, перебував колись навіть у забутті. Але незважаючи ні на що Олімпійські Ігри живі й донині. Звичайно, це вже не ті змагання, не те вшановування переможців. Важко сьогодні уявити, наприклад, в’їзд чемпіона в рідне місто через пролам у стіні.

У наші дні Олімпіади — одна з найбільших подій у світі. Ігри технічно оснащені — за результатами стежать комп’ютери і телекамери, час визначається ся з точністю до тисячних часток секунди. Аматори спорту в будь-якому куточку світу можуть приєднатися до всесвітнього свята — супутникові антен» спрямовані на всі сторони світу. З удосконалюванням спортивного устаткування, удосконалюються і види спорту. До розряду олімпійських вводяться нові спортивні ігри.

За останні роки олімпійський рух набув грандіозних масштабів, і столиці Ігор на час їхнього проведення стають столицями світу.

НСК “Олімпійському” виповнюється 100 років: що варто знати про головну спортивну арену України

12 серпня виповнюється 100 років головній спортивній арені України — Національному спортивному комплексу “Олімпійський”. В цей день 1923 року на “Червоному стадіоні ім. Л. Троцького були проведені змагання першої Олімпіади Київщини. Відтоді почалася історія одного з найбільших стадіонів Європи. “Ми-Україна” розповідає історію створення та цікаві факти про НСК “Олімпійський”.

Стадіон міг з’явитися значно раніше

Ідея збудувати у Києві стадіон виникла ще 1913 року. Тоді ж було розроблено проєкт та обрано місце для будівництва біля Черепанової гори, де з 1840 року розташовувався Олексіївський парк. Найкращого місця для стадіону не вдалося знайти, тож парком вирішено було пожертвувати. Цим планам стала на заваді Перша світова війна.

Стадіон збудували для покращення боєздатності червоноармійців

Ініціатором будівництва стадіону був військовий комісар Київської губернії Лайош Гавро. Вважається, що саме він наказав збудувати у Києві стадіон з метою покращення боєздатності солдатів Червоної армії, яким було б де займатися спортом. Споруду назвали у традиціях того часу — “Червоний стадіон імені Троцького”.

Як трибуни використовувалися схили Черепанової гори. Північну та західну трибуни збудували з уламків будівель, засипавши їх землею. Для розміщення глядачів навколо спортивного поля були влаштовані довгі лави, складені у 10 рядів. Такі трибуни були розраховані на 14 тисяч місць.

Після відкриття стадіон продовжували будувати

Відкриття “Червоного стадіону ім. Троцького” в Києві, 1923 рік. Фото з відкритих джерел

Днем народження стадіону вважається 12 серпня 1923 року. Цього дня були проведені змагання першої Олімпіади Київської області. Однак після офіційного відкриття стадіон продовжували добудовувати.

У 1924 році частково перебудували футбольне поле, облаштували бігові доріжки, роздягальні та душові. Починаючи з 1925 року на стадіоні проходила більшість матчів на першість міста. “Червоний стадіон” дав великий поштовх розвитку масового спортивного руху у Києві.

Нова столиця — нові вимоги до стадіону

У 1934 році столиця України перемістилася з Харкова до Києва. Через це до стадіону з’явилися нові вимоги, адже він мав уміщати більше глядачів. І тому його довелося майже повністю перебудувати. Конкурс на найкращий проєкт київського стадіону виграв молодий архітектор Михайло Гречина.

Він спроєктував трибуни на 50 тисяч місць, що зробило київський стадіон одним із найбільших у СРСР. Загальна площа займаної території становила 80 гектарів, а сам стадіон оточувала широка алея, засаджена кленами.

Повторне відкриття у день війни

Будівництво за проєктом Гречина тривало 5 років. У результаті з’ явилась не лише повноцінна футбольна арена, але й адміністративний комплекс, спортивні зали, господарські приміщення, суддівські кімнати та кабінети лікарів.

Коли масштабна реконструкція закінчувалася, було призначено нову дату урочистого відкриття стадіону — 22 червня 1941 року. Мав відбутись товариський футбольний матч. Але саме в цей день війська нацистської Німеччини напали на СРСР. Відкриття стадіону скасували, а матч пообіцяли провести у перший тиждень після війни.

На київському стадіоні українські футболісти обіграли нацистів

“Червоний стадіон” в роки німецької окупації, 1942 рік. Фото з відкритих джерел

Замість “червоних” стадіон відкрили стадіон німецькі окупанти у 1942 році. Тут пройшов матч між німецькою та київською командами. До речі, тоді перемогли українці. Потім німці використовували стадіон для своїх цілей. Зокрема у центральному павільйоні стадіону окупанти обладнали гараж.

Під час бойових дій стадіон суттєво пошкодили як німецькі, так і радянські війська. Навмисно спортивну арену не бомбили, але туди все одно залітали снаряди. Тому після звільнення міста довелось проводити реконструкцію. Остаточно відкрили стадіон лише 25 червня 1944 року. А в 1962 році “Червоний стадіон імені Троцького” змінив назву на “Центральний стадіон”.

Перша трибуна “Червоного стадіону” в день відкриття після німецької окупації, 1944 рік. Фото з відкритих джерел

Реконструкція 1967 року: нові трибуни електронні табло

Наступна реконструкція стадіону сталася під час підготовки до 50-річчя жовтневої революції у 1967 році. Тоді ж добудували другий поверх трибун, завдяки чому місткість “Центрального” стала вдвічі більшою. Тепер стадіон уміщав 100 тисяч осіб.

“Центральний стадіон”, встановлення трибун верхнього ярусу, 1967 рік. Фото з відкритих джерел

Також обладнали зали для тенісу, волейболу та льодовий комплекс. Збудували коментаторські кабіни над верхнім ярусом трибуни, трамплін для стрибків на лижах. Крім цього, було встановлено два нові електронні табло. Одне показувало дату, час і температуру повітря, а друге — рахунок матчу та авторів забитих голів.

Стадіон отримує сучасну назву

У 1996 р. стадіон знову перейменували, він отримав сучасну назву — Національний спортивний комплекс “Олімпійський”. З метою приведення “Олімпійського” до сучасних міжнародних стандартів наприкінці 90-х років провели чергову реконструкцію.

Встановили індивідуальні сидіння, в результаті чого місткість зменшилася до 83 тисяч місць. Також замінили покриття бігових доріжок і футбольного поля, яке почало відповідати міжнародним вимогам.

Євро-2012: “Олімпійський” виходить на міжнародний рівень

Остання реконструкція НСК “Олімпійського” відбулась, коли він готувався прийняти Євро-2012. Роботи почалися у 2008 році й тривала аж 38 місяців.

У ході реконструкції замінили трибуни, дах, конструкції стадіону та підсобні приміщення. Над трибунами спорудили спеціальний мембранний дах, який не лише накриває 100% глядачів, а й став візитівкою “Олімпійського”. У жовтні реконструйований стадіон 2011 року відкрила своїм виступом співачка Шакіра.

Перший матч на оновленому стадіоні відбувся 11 листопада 2011 року. Це була товариська гра між збірною України та збірною Німеччини. Подію відвідали 69720 глядачів. Матч закінчився з результатом 3:3.

Наразі стадіон може вмістити понад 70 тисяч глядачів. Майже 1500 місць виділено для преси та 150 — для людей з обмеженими можливостями. Стадіон у Києві має статус елітного та відповідає всім вимогам УЄФА.

Рекорди НСК “Олімпійського

Після Євро-2012 ще однією масштабною спортивною подією на київському стадіоні став фінал Ліги чемпіонів. Матч відбувся 26 травня 2018 року, у ньому іспанський “Реал Мадрид” переміг англійський “Ліверпуль” з рахунком 3:1. Тоді “Олімпійський” відвідало близько 20 тисяч уболівальників із-за кордону.

“Реал Мадрид” переміг у фіналі Ліги чемпіонів на НСК “Олімпійський”, 2018 рік. Фото з відкритих джерел

Іншим досягненням стало проведення на стадіоні концерту Мадонни. Спеціально для неї облаштували понад 10 гримерок. Співачка привезла із собою не один фургон меблів, техніки та персоналу.

Після цього НСК “Олімпійський” увійшов у каталог майданчиків, на яких можна проводити концерт першого рівня. До речі, Мадонна встановила абсолютний рекорд касових зборів на концертах в Україні — майже $5 мільйонів.

Рекордною кількістю відвідувачів “Олімпійського” стало близько 90 тисяч глядачів. Саме стільки людей прийшло на концерт гурту “Океан Ельзи” у 2016 році.

Відвідувачі концерту “Океану Ельзи” у НСК “Олімпійський”, 2016 рік. Фото з відкритих джерел

“Олімпійський” часто стає місцем встановлення рекордів. Так, київський масажист у 2016 році встановив рекорд “Найтривалішого безперервного сеансу масажу”. Він тривав 13 годин 42 хвилини. А у 2017 році на стадіоні зафіксовано рекорд з дальності кидка фрисбі – 106 м 13 см. У 2018 році 1832 дівчини на стадіоні одночасно стрибали на скакалці.

Чи знали ви, що.

У 1880-х роках на місці, де у наші дні проводять спортивні змагання, колись були городи киян. Унікальне фото опубліковано на сторінці Facebook-спільноти “Клуб корінного киянина”.

• До 1949 року на стадіоні взагалі не було табло. Після кожного забитого голу співробітник стадіону мав підійматися сходами, щоб замінити таблички на фанерному щиті. Вперше електронне табло глядачі побачили 10 квітня 1963 року на матчі “Динамо” – “Спартак”. На табло було видно рахунок матчу із зазначенням хвилин, на яких було забито м’ячі.

• У 1965 році на стадіоні з’явилося табло з годинником посередині та електричними лампами. Їх включали по команді оператора, щоб показати рахунок матчу. Цього ж року вперше з’явилась можливість проводити змагання ввечері завдяки встановленим прожекторам.

• На початку 90-х на території навколо стадіону була барахолка, де торгували з розкладачок і коробок. У фарцівників можна було знайти джинси Wrangler та Montana, аудіокасети та жувальні гумки.

• У ході реконструкції 2008-2011 років на стадіон привезли газон у десяти морозильних камерах та 800 рулонах, який два роки вирощували у Словаччині під наглядом британських фахівців.

• Система обслуговування вболівальників обладнана 43 кіосками швидкого харчування. Завдяки стаціонарній фабриці-кухні на арені одночасно зможуть нагодувати 60 тисяч гостей: 4 000 гостей у VIP-зоні та 54 тисяч осіб у фаст-фудах.

• Серед світових музичних гуртів на “Олімпійському” виступали: Depeche Mode, Red Hot Chili Peppers, Muse, Hurts, Poets of the Fall.

• 19 квітня 2019 року на стадіоні відбулися дебати між Петром Порошенком та Володимиром Зеленським у рамках другого туру Виборів президента України. Дебати відбувались з 19-ї до 20-ї години, на них були присутні 22 тисячі глядачів.

Нагадаємо, на монументі “Батьківщина-Мати” у Києві встановили український тризуб. Що варто знати про одну з найвищих скульптур світі?

Щорічний огляд місць проведення Олімпійських ігор з 1896 року

Сучасні Олімпійські ігри почалися в 1896 році, через 1503 роки після скасування стародавніх Олімпійських ігор. Ці Ігри, які проводяться кожні чотири роки — за кількома винятками (під час Першої та Другої світових воєн) — сприяли спілкуванню між кордонами та по всьому світу.

Спортсмени на кожній з цих Олімпійських ігор зазнали труднощів і боротьби. Одні подолали бідність, а інші – хвороби та каліцтва. Проте кожен виклався на повну та змагався, хто найшвидший, найсильніший і найкращий у світі. Відкрийте унікальну історію кожної з Олімпійських ігор.

Олімпійські ігри в Афінах 1896 року

Перші Олімпійські ігри сучасності відбулися в Афінах, Греція, протягом перших тижнів квітня 1896 року. 241 спортсмен, який змагався, представляли лише 14 країн і носили спортивну форму клубу замість національної форми. З 14 країн, які беруть участь, одинадцять офіційно зареєстровані в протоколах нагородження: Австралія, Австрія, Данія, Англія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Швеція, Швейцарія та Сполучені Штати.

Олімпійські ігри в Парижі 1900 року

Другі Олімпійські ігри сучасності проходили в Парижі з травня по жовтень 1900 року в рамках Всесвітньої виставки. Ігри були пронизані дезорганізацією та мало розголошувалися. Змагалися 997 спортсменів із 24 країн.

Олімпійські ігри в Сент-Луїсі 1904 року

Ігри III Олімпіади проходили в Сент-Луїсі, штат Миссурі, з серпня по вересень 1904 року. Через напруженість, пов’язану з російсько-японською війною та труднощами з потраплянням до Сполучених Штатів, лише 62 із 650 спортсменів, які змагалися, прибули з-за кордону. Північна Америка. Було представлено лише 12-15 націй.

Неофіційна Олімпіада в Афінах 1906 року

Маючи на меті відновити інтерес до Олімпійських ігор після того, як ігри 1900 і 1904 років не викликали великої помпи, Афінські ігри 1906 року були першими та єдиними «інтеркальованими іграми», які мали проводитись кожні чотири роки (між регулярними іграми) і лише приймати місце в Афінах, Греція. Президент Сучасної Олімпіади оголосив Ігри 1906 року неофіційними.

Олімпійські ігри в Лондоні 1908 року

Спочатку заплановані на Рим, четверті офіційні Олімпійські ігри були перенесені до Лондона після виверження Везувію. Ці ігри були першими з церемонією відкриття і вважаються найбільш організованими.

Стокгольмська Олімпіада 1912 року

На п’ятих офіційних Олімпійських іграх вперше були використані електричні пристрої для відліку часу та система оповіщення. Змагалися понад 2500 спортсменів з 28 країн. Ці ігри досі вважаються одними з найбільш організованих на сьогодні.

Олімпіада 1916 року

Через зростання напруженості під час Першої світової війни Ігри були скасовані. Спочатку вони були заплановані на Берлін.

Олімпійські ігри в Антверпені 1920 року

VII Олімпіада відбулася відразу після Першої світової війни, в результаті чого кілька країн, знищених війною, не змогли змагатися. На цих Іграх вперше з’явився олімпійський прапор.

Олімпійські ігри в Парижі 1924 року

На прохання та честь президента та засновника МОК, що йде у відставку П’єра де Кубертена, VIII Олімпіада була проведена в його рідному місті Парижі з травня по липень 1924 року. Перше Олімпійське селище та церемонія закриття Олімпіади відзначили нові особливості цих Ігор.

Олімпійські ігри в Амстердамі 1928 року

На IX Олімпіаді було представлено декілька нових ігор, у тому числі гімнастику для жінок і чоловіків з легкої атлетики, але особливо помітно, що МОК додав до репертуару Ігор цього року Олімпійський вогонь і церемонію запалювання. Участь взяли 3000 спортсменів із 46 країн.

Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі 1932 року

Оскільки світ зараз відчуває наслідки Великої депресії, поїздка до Каліфорнії на X Олімпіаду здавалася нездоланною, що призвело до низької кількості відгуків із запрошених країн. Внутрішній продаж квитків також був поганим, незважаючи на невеликий удар від знаменитостей, які зголосилися розважати натовп. У змаганнях взяли участь лише 1300 спортсменів, які представляли 37 країн.

Олімпійські ігри в Берліні 1936 року

Не знаючи, що Гілтер прийде до влади, МОК присудив Берліну право проведення Ігор у 1931 році. Це викликало міжнародні дебати щодо бойкоту Ігор, але в підсумку змагалися 49 країн. Це були перші телевізійні ігри.

Олімпійські ігри 1940 і 1944 років

Спочатку заплановані на проведення Ігор у Токіо, Японія, погрози бойкоту через розпалювання Японією війни та занепокоєння Японії тим, що Ігри відволікатимуть від її військової мети, призвели до того, що МОК присудив Іграм Гельсінкі, Фінляндія. На жаль, у зв’язку з початком Другої світової війни в 1939 році ігри були взагалі скасовані.

МОК не запланував проведення Олімпійських ігор 1944 року через триваючі руйнування світу Другою світовою війною.

Олімпійські ігри в Лондоні 1948 року

Незважаючи на численні дебати щодо того, чи продовжувати Ігри після Другої світової війни, XIV Олімпіада проходила в Лондоні з липня по серпень 1948 року з деякими післявоєнними змінами. Японію та Німеччину, агресорів Другої світової війни, не запрошували до змагань. Хоча Радянський Союз був запрошений, але відмовився від участі.

Олімпійські ігри в Гельсінкі 1952 року

На XV Олімпіаді в Гельсінкі (Фінляндія) до змагань додалися Радянський Союз, Ізраїль і Китайська Народна Республіка. Радянський Союз створив власне Олімпійське селище для спортсменів Східного блоку, і відчуття «схід проти заходу» пронизало атмосферу цих Ігор.

Олімпійські ігри в Мельбурні 1956 року

Ці Ігри проходили в листопаді та грудні як перші Ігри, що проходили в Південній півкулі. Єгипет, Ірак і Ліван протестують проти Ігор через вторгнення Ізраїлю в Єгипет, а Нідерланди, Іспанія та Швейцарія бойкотували через вторгнення Радянського Союзу в Будапешт, Угорщина.

Римська Олімпіада 1960 року

XVII Олімпіада в Римі вперше за понад 50 років повернула Ігри в країну їх походження через перенесення Ігор 1908 року. Це також був перший раз, коли Ігри повністю транслювалися по телебаченню, і вперше використовувався олімпійський гімн. Це був останній раз, коли Південній Африці було дозволено змагатися за 32 роки (до закінчення апартеїду).

Олімпійські ігри в Токіо 1964 року

XVIII Олімпіада стала першим використанням комп’ютерів для збереження результатів змагань і першими іграми, на які Південна Африка була заборонена через расистську політику апартеїду. Змагалися 5000 спортсменів з 93 країн. Індонезія та Північна Корея не брали участі.

1968 Мехіко

Ігри XIX Олімпіади були затьмарені політичними заворушеннями. За 10 днів до церемонії відкриття мексиканська армія розстріляла понад 1000 протестуючих студентів, убивши 267 з них. Ігри тривали без коментарів з цього приводу, і під час церемонії нагородження за виграш золота та бронзи в бігу на 200 метрів двоє американських спортсменів підняли одну руку в чорних рукавичках на знак честі руху Чорна сила, що призвело до заборони Ігри.

Олімпійські ігри в Мюнхені 1972 року

XX Олімпіада найбільше запам’яталася палестинським терактом, у результаті якого загинули 11 ізраїльських спортсменів. Незважаючи на це, церемонія відкриття продовжилася на день пізніше, ніж було заплановано, і змагалися 7000 спортсменів із 122 країн.

Олімпійські ігри в Монреалі 1976 року

26 африканських країн бойкотували XXI Олімпіаду через те, що Нова Зеландія грала в незалежних іграх з регбі проти Південної Африки, яка все ще залишалася апартеїдом, у роки, що передували Іграм 1976 року. Звинувачення (здебільшого бездоказові) були висунуті проти кількох спортсменів, підозрюваних у використанні анаболічних стероїдів для підвищення продуктивності. Змагалися 6000 спортсменів, які представляли лише 88 країн.

Московська Олімпіада 1980 року

XXII Олімпіада є першими і єдиними Іграми, які відбудуться у Східній Європі. 65 країн бойкотували Ігри через війну Радянського Союзу в Афганістані. «Олімпійські ігри бойкоту», відомі як Liberty Bell Classic, проходили в той же час у Філадельфії, щоб прийняти учасників з тих країн, які бойкотували.

Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі 1984 року

У відповідь на бойкот Сполученими Штатами Ігор у Москві 1980 року Радянський Союз і 13 інших країн бойкотували XXIII Олімпіаду в Лос-Анджелесі. На цих Іграх також відбулося повернення Китаю вперше з 1952 року.

Олімпійські ігри в Сеулі 1988 року

Розлючена тим, що МОК не висунув їх на участь у проведенні Ігор XXIV Олімпіади, Північна Корея спробувала згуртувати країни до бойкоту, але їй вдалося лише переконати союзників Ефіопію, Кубу та Нікарагуа. Ці Ігри ознаменували повернення їх міжнародної популярності. Змагалися 159 країн, які представляли 8391 спортсмен.

Олімпійські ігри в Барселоні 1992 року

Оскільки в 1994 році МОК прийняв рішення проводити Олімпійські ігри (включаючи зимові) у парні роки, що чергуються, це був останній рік, коли літні та зимові Олімпійські ігри проходили в один рік. Він також був першим з 1972 року, на який не вплинули бойкоти. Змагалися 9365 спортсменів, які представляли 169 країн. Країни колишнього Радянського Союзу об’єдналися в Єдину команду, що складається з 12 із 15 колишніх республік.

Олімпійські ігри в Атланті 1996 року

XXVI Олімпіада відзначила сторіччя заснування Ігор у 1896 році. Це була перша Олімпіада, яка відбулася без державної підтримки, що призвело до комерціалізації Ігор. У результаті вибуху в Олімпійському парку в Атланті двоє людей загинули, але мотив і злочинець так і не були встановлені. Змагалися рекордні 197 країн і 10320 спортсменів.

Олімпійські ігри в Сіднеї 2000 року

XXVII Олімпіада, визнана однією з найкращих ігор в історії Олімпійських ігор, прийняла участь 199 країн, і на неї майже не вплинули будь-які суперечки. Найбільше медалей заробили США, за ними йдуть Росія, Китай та Австралія.

Олімпійські ігри в Афінах 2004 року

Безпека та тероризм були в центрі підготовки до XXVIII Олімпіади в Афінах, Греція, через загострення міжнародного конфлікту після терористичного нападу 11 вересня 2001 року. На цих Іграх піднявся Майкл Фелпс, який заробив 6 золотих медалей у змаганнях з плавання.

Олімпійські ігри в Пекіні 2008 року

Незважаючи на протести проти дій приймаючого Китаю в Тибеті, XXIX Олімпіада продовжилася за планом. 43 світові та 132 олімпійські рекорди були встановлені 10 942 спортсменами, які представляли 302 національні олімпійські комітети (країни, організовані в одну представлену «команду»). З тих, хто брав участь в Іграх, вражаючі 86 країн отримали медалі (заробили принаймні одну медаль) на цих Іграх.

Олімпійські ігри в Лондоні 2012

Лондонська XXX Олімпіада стала господарем найбільшої кількості Олімпіад у Лондоні. Відзначено найбільше випадків , коли одне місто приймало Ігри (1908, 1948 та 2012). Майкл Фелпс став найбільш титулованим олімпійським атлетом усіх часів із доповненнями за рік у 22 олімпійських медалі. Найбільше медалей заробили США, друге і третє місця посіли Китай і Велика Британія.

Олімпіада 2016 Ріо-де-Жанейро

XXXI Олімпіада стала першим змаганням для нових учасників Південного Судану, Косово та олімпійської команди біженців. Ріо – перша країна Південної Америки, яка прийме Олімпійські ігри. Підготовку до Ігор затьмарили нестабільність влади країни, забруднення її затоки та російський допінговий скандал. Сполучені Штати заробили свою 1000-ту олімпійську медаль під час цих ігор і заробили найбільше на XXIV Олімпіаді, за ними йдуть Велика Британія та Китай. Бразилія посіла сьоме місце в загальному заліку.

Олімпійські ігри в Токіо 2020

7 вересня 2013 року МОК призначив Токіо (Японія) проведенням XXXII Олімпіади. Стамбул і Мадрид також були кандидатами. Спочатку Ігри мали розпочатися 24 липня і завершитися 9 серпня 2020 року, але їх перенесли через пандемію COVID-19. Тепер вони мають відбутися з 23 липня до 8 серпня 2021 року.