Сульфадиметоксин (Sulfadimethoxinum) ATC-классификация

Сульфадиметоксин представляет собой антибактериальный препарат длительного действия из группы сульфаниламидов. История сульфаниламидных препаратов начинается с синтеза стрептоцида в 1935 г., а сульфаниламиды с пролонгированным действием появились в 1955 г. С момента открытия первого препарата и по сегодняшний день интерес к препаратам сульфаниламидного ряда то повышается, то снова снижается, поскольку с течением времени наиболее распространенные возбудители инфекционных болезней становятся резистентными к антибактериальным препаратам. Уже в 60-е годы ХХ в. появились исследования, которые описывали клиническое применение сульфадиметоксина, его биохимические особенности и спектр действия. Тем более что препарат применяется не только для лечения заболеваний у человека, но и в ветеринарной медицине (Bridges J.W., 1968).
По своей химической структуре сульфадиметоксин является гетероциклическим соединением. Он плохо растворим в воде, но хорошо — в слабощелочных и слабокислых средах, что обеспечивает его легкое растворение в просвете желудка и тонкой кишки.

Механизм действия

Механизм его действия реализуется через конкурирующий антагонизм с парааминобензойной кислотой (ПАБК). Микроорганизмы используют ПАБК для синтеза фолиевой кислоты с последующим ее превращением в дигидрофолат и тетрагидрофолат. Эти два вещества необходимы для синтеза пуриновых и пиримидиновых оснований. Сульфадиметоксин включается в бактериальный метаболизм вместо ПАБК благодаря своему сульфаниламидному фрагменту, что приводит к гибели микробных клеток. За счет этого сульфадиметоксин оказывает бактериостатическое действие. Поскольку фолиевая кислота не синтезируется в организме человека, препарат не оказывает действия на клетки. Активен в отношении многих грамположительных ( S. pneumoniae , Staphylococcus spp. , Streptococcus spp. ) и грамотрицательных бактерий ( E. coli , Klebsiella pneumoniae , Sh. dysenteriae , Proteus spp. ), а также в отношении хламидий, токсоплазмы и малярийных плазмодиев.
Необходимо учитывать, что сульфадиметоксин не будет действовать на штаммы возбудителей, которые резистентны к другим сульфаниламидам.

Показания к применению Сульфадиметоксина :

• ЛОР-инфекции (ангина, отит, синуситы);
• респираторные инфекции (бактериальные бронхиты, пневмония);
• инфекционные поражения желчевыводящих путей;
• специфические и неспецифические бактериальные инфекции мочевыводящих путей (Seneca H., 1966);
• кишечные инфекции (дизентерия, шигеллез) (Никонов В.А., 1968);
• бактериальные менингиты;
• специфические инфекционные поражения кожи и слизистых оболочек (трахома, гонорея (Скуратович А.А., 1973), рожистое воспаление, пиодермия) (Cordero A., 1962);
• токсоплазмоз;
• резистентные формы малярии (рекомендуется применять в комбинации с противомалярийными препаратами) (Korolkovas A., 1978).
Перспективным новым направлением для применения сульфадиметоксина и других сульфаниламидов является использование их лигандов с платиной или кобальтом в химиотерапии опухолей толстой кишки и молочной железы (Khowdiary M.M., 2016).

Режим дозирования

Сульфадиметоксин применяется для лечения инфекций легкой и средней степени тяжести у взрослых и детей в возрасте от 3 лет. Таблетки по 500 мг применяют внутрь 1 р/сут в одно и то же время. При этом терапевтическая доза для взрослых составляет 1–2 г, а поддерживающая — 0,5–1 г. Для детей терапевтическая доза определяется из расчета 25 мг на 1 кг массы тела, а поддерживающая, соответственно, — 12,5 мг/кг. Таблетку следует глотать целиком, не рекомендуется дробить или разжевывать (инструкция МЗ Украины). В случае пропуска очередного приема препарата не следует удваивать дозу при следующем применении.
После применения внутрь препарат всасывается слизистой оболочкой ЖКТ относительно медленно. После однократного применения сульфадиметоксин определяется в крови уже через 30 мин, однако максимальная его концентрация достигается в интервале 8–12 ч. Т_½ — 24–56 ч, что позволяет применять препарат 1 р/сут. Действующее вещество биотрансформируется в почках путем конъюгации с сульфатным остатком или глюкуроновой кислотой (Mengelers M.J., 1997). Длительное выведение связано как со свойством Сульфадиметоксина связываться с белками плазмы крови (до 90%), так и с такой особенностью, как реабсорбция почками из первичной мочи. Интересно, что сульфадиметоксин-глюкуронид в дальнейшем проходит тот же путь, что и конъюгированный билирубин, поэтому в случае применения препарата у больных с механической желтухой количество экскретируемого почками метаболита возрастает пропорционально билирубинурии (Eremeishvili M.G., 1983). Что интересно, метаболизм сульфадиметоксина не изменяется при комбинации с такими индукторами цитохрома Р450, как, например, фенобарбитал (Макаров В.А., 1978). В случае повреждения почечной паренхимы (например нефротический синдром), снижается реабсорбция метаболитов препарата и возрастает скорость его выведения из организма (Бобров В.И., 1981).
Длительность курса лечения определяют следующим образом: сначала назначают терапевтическую дозу препарата, а после нормализации температуры тела — на 2–3 дня поддерживающую. Таким образом, курс лечения обычно занимает от 7 до 14 дней в зависимости от тяжести течения инфекционного заболевания.
Препарат проникает через гистогематические барьеры, в том числе и через плаценту, поэтому его применение противопоказано в период беременности и кормления грудью. Однако он хуже, чем другие сульфаниламиды, проникает через гематоэнцефалический барьер, поэтому нецелесообразно применять его для лечения гнойных менингитов. Эксперименты на животных показали (Davis D.R., 1975), что при применении сульфадиметоксина у беременных самок следы препарата выявляют в крови и тканях новорожденных детенышей и вызывают у них развитие патологической гипербилирубинемии. Кроме того, в исследованиях доказано (Kishida K., 2004), что метаболиты сульфадиметоксина экскретируются в молоко.

Побочные реакции

К побочным эффектам относятся диспептические явления (сухость во рту, жажда, боль в животе, тошнота и рвота), гематологические симптомы (гемолитическая анемия, лейкопения, агранулоцитоз, метгемоглобинемия), нарушения функции печени (холестаз, желтуха, повышение уровня печеночных трансаминаз) вплоть до медикаментозного токсического гепатита (Kaufman S.F., 1967), что обусловливает существующие противопоказания. Применение Сульфадиметоксина противопоказано при непереносимости действующего вещества или вcпомогательных компонентов, а также если у больного ранее отмечались реакции непереносимости других сульфаниламидных препаратов. Кроме того, не следует назначать его для лечения пациентов с гематологической патологией (агранулоцитоз, гемолитическая анемия, порфирия, угнетение кроветворения в костном мозге, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы), почечной/печеночной/сердечной недостаточностью, тяжелыми аллергодерматитами. Для лечения подтвержденной метгемоглобинемии применяется 1% раствор метиленового синего, который вводят в/в. В тяжелых случаях можно также назначить форсированный диурез или гемодиализ.
Иногда при приеме сульфадиметоксина наблюдаются такие неврологические расстройства, как головная боль, головокружение, сонливость, периферическая и оптическая нейропатия. Учитывая такой побочный эффект, во время терапии необходимо отказаться от управления транспортными средствами и других видов деятельности, требующих повышенной концентрации внимания.
Кроме того, специфическим побочным эффектом сульфадиметоксина является кристаллурия, которая может проявляться болью в пояснице, изменением цвета мочи (вплоть до гематурии). Чтобы максимально снизить проявления этого побочного эффекта, на весь срок приема препарата больному рекомендуют дополнительно обильное щелочное питье.
Иногда при приеме сульфадиметоксина развиваются тяжелые реакции непереносимости: фиброзирующий альвеолит, псевдомембранозный колит, синдром Стивенса — Джонсона, синдром Лайела. Кроме того, наблюдаются дерматологические реакции — аллергодерматиты, крапивница и фотосенсибилизация.
Поскольку сульфадиметоксин является бактериостатическим препаратом, то для достижения устойчивого клинического эффекта необходимо сочетать его с бактерицидными антибактериальными препаратами, а также со средствами для симптоматического лечения. Однако при этом необходимо учитывать следующие факты лекарственного взаимодействия.

Особые указания

Активность и токсичность сульфадиметоксина повышаются при одновременном приеме с:
• парааминосалициловой кислотой;
• барбитуратами;
• производными пиразолона;
• индометацином;
• салицилатами;
• метотрексатом;
• фенитоином.
Действие сульфадиметоксина снижается при сочетанном применении с:
• фолиевой кислотой;
• бактерицидными антибиотиками (в том числе цефалоспоринами, пенициллинами);
• хлорамфениколом;
• нитрофуранами;
• налидиксовой кислотой;
• прокаином.
Сульфадиметоксин имеет свойство усиливать действие:
• НПВП;
• производных сульфонилмочевины;
• антагонистов витамина К;
• эритромицина;
• линкомицина;
• тетрациклина.
Сульфадиметоксин снижает эффект оральных контрацептивов. Противопоказано одновременное применение с непрямыми антикоагулянтами (неодикумарин, фенитоин). Кроме того, если сочетанно принимаются препараты, закисляющие мочу, то может наблюдаться усиление кристаллурии с образованием камней или скоплений песка в почках или мочевыводящих путях. Для контроля во время лечения необходимо регулярно проводить микроскопию осадка мочи.
Сульфадиметоксин активен в отношении стрептококков, однако не способствует их полноценной эрадикации, поэтому не может быть назначен для лечения инфекций, вызванных бета-гемолитическим стрептококком группы А из-за риска аутоимунных осложнений (гломерулонефрит, ревматизм). Таким пациентам после первичной терапии необходимо дополнять комплекс лечения бактерицидными антибиотиками пролонгированного действия и десенсибилизирующими средствами.
Для пациентов пожилого возраста возрастает риск развития тяжелых побочных реакций, поэтому для их лечения лучше подбирать другие противомикробные препараты.

Заключение

Таким образом, Сульфадиметоксин является антимикробным препаратом широкого спектра действия. Он удобен для применения, поскольку не требуется обеспечивать парентеральный путь введения — действующее вещество прекрасно всасывается после приема таблеток внутрь. Кроме того, длительный период поддержания терапевтической концентрации препарата в крови позволяет принимать его 1 р/сут, что является удобным режимом дозирования. Поскольку сульфадиметоксин — бактериостатический препарат, он отлично подходит для стартовой терапии даже если существует риск развития токсемии с прогрессированием в инфекционно-токсический шок. В дальнейшем после стабилизации состояния можно дополнить или заменить его антибиотиком с бактерицидным механизмом действия. Удобная форма выпуска позволяет подобрать индивидуальную дозу как для взрослых, так и для детей. Однако не следует забывать о риске развития побочных эффектов или передозировки препарата при самостоятельном его назначении. И тем не менее препарат время от времени становится актуальным, поэтому он должен находиться в арсенале как врачей общей практики, так и узких специалистов.

Сульфадиметоксин

Запальні процеси органів дихання – це патології, які вимагають негайного лікування правильно підібраними препаратами. Підібрати їх самому, зрозуміло, не можна, оскільки самолікування без аналізів та висновків професійного лікаря рідко коли бувають правильними. При багатьох видах запалень призначається Сульфадиметоксин, це антибактеріальний препарат, який не є антибіотиком. Він присутній в будь-якій аптеці, однак, перед застосуванням Сульфадиметоксину потрібно прочитати інструкцію.

Інструкція по застосуванню Сульфадиметоксину

Опис та склад. Сульфадиметоксин є відносно потужним антибактеріальним засобом, що є похідним сульфаніламіду. Після потрапляння всередину препарат швидко починає свою дію, яка в результаті триває протягом багатьох годин. Дія препарату зумовлена ​​тим, що вона діє за допомогою конкурентного антагонізму з ПАБК. Також тут присутнє й конкурентне пригнічення дигідроптероатсинтетази.

Sulphadimetoxin виробляється на основі речовини сульфадиметоксин – це аналог параамінобензойної кислоти (P-aminobenzoic Acidum), яка впливає згубно на цілий список мікробів та бактерій. У свою чергу шкідники можуть відноситися до самих різних шкідливих видів та класів.

Сульфадиметоксинові ліки також мають у своєму складі й допоміжні компоненти, а саме:

• Картопляний крохмаль (Capsicum annuum amuli);
• Полівінілпіролідон (polyvinylpyrrolidone);
• Полісорб (polisorb);
• Стеариновокислий кальцій (calcium glycerin).

Форма випуску Sulphadimetoxin – це таблетки, які приймаються всередину. Вже протягом кількох годин після потрапляння всередину спостерігається максимальна концентрація активної речовини в крові пацієнта. А початок дії препарату припадає на перші півгодини після прийому.

Інструкція по застосуванню. Сульфадиметоксин Дарниця призначається дорослим пацієнтам та дітям від 12 років. Зазвичай при призначенні сульфадиметоксинових ліків лікарі відштовхуються від рекомендованих виробником доз. У перший день лікування дорослій хворій людині призначають 1 г препарату на добу, а в усі наступні дні лікування, які йому належить пройти – по 500 мг на добу. Якщо справа стосується важкої хвороби, то доза може бути збільшена спецлікарем в індивідуальному порядку.

Пацієнтам дитячого віку призначають в перший день лікування 25 мг на 1 кг маси тіла. У всі інші дні, коли дитина буде продовжувати лікування, доза повинна відповідати 12,5 мг на 1 кг маси тіла на добу.

Сульфадиметоксин приймають один раз в день. Препарат вживають після прийому їжі. Лікування може тривати 7-10 днів та не більше. В ході терапії хворому дуже рекомендується пити багато лужної рідини. Незайвим буде й контроль за показниками загального аналізу крові та сечі.

Побічні ефекти. Зазвичай сульфадиметоксиновий препарат досить добре переноситься пацієнтами й лише зрідка у них виникають побічні явища препарату. Найбільша вірогідність зіткнутися з такими ефектами препарату є у тих осіб, які перевищують призначену дозу або мають протипоказання до застосування.

В окремих випадках прийом Сульфадиметоксину може супроводжуватися:

• Головними болями з симптомами мігрені (CEPHALEYA);
• Несприятливими проявами, що мають диспептичний характер (cryditatem);
• Нудотою та навіть блювотою (nausam);
• Гепатитом, який має холестатичну класифікацію (Hepatites cholestatic);
• Сверблячкою на шкірних покривах та небажаними висипаннями на них же (prurigine temerse agenre);
• Гарячкою від ліків (febricytantem);
• Лейкопенією (leukopenya);
• Стрімко розвиваючимся агранулоцитозом (agranulocytosis).

Запідозривши у себе побічні прояви препарату, які можуть мати вищеописаний характер, обов’язково скасуйте прийом препарату та відразу зверніться до лікаря.

Кому протипоказано ліки? Сульфадиметоксиновий препарат має деякого виду протипоказання до застосування, наявність яких бажано виявити заздалегідь. Тобто, якщо навіть у пацієнта немає протипоказань до застосування препарату, але він підозрює їх присутність у себе, то на самому початку лікування він повинен бути обережним та прислухатися до свого організму максимально ретельно.

Сульфадиметоксин не можна приймати в таких випадках:

• Висока чутливість, яка проявляється по відношенню до сульфаніламідів;
• У пацієнта пригнічується кровотворення в костномозговом відділі;
• Недостатність роботи печінки або нирок;
• Серцева недостатність, що протікає хронічно;
• Порфирія (porphyria);
• Азотемічні прояви (azotemia);
• Не можна приймати при вагітності та гв.

Крім того, заборонений й одночасний прийом антибактеріальних та спиртовмісних засобів. Спирт знижує ефективність препарату, а також навантажує всі внутрішні органи з додатковою силою. Останнє може стати причиною прояву багатьох побічних дій сульфадиметоксинового препарату.

Від чого призначають Сульфадиметоксин сьогодні?

Сульфадиметоксин, який не є антибіотиком – від чого ж застосовують його? Це питання цікавить багатьох людей, які випадково або невипадково дізнаються, що він ефективний та при ГРВІ. Як ми знаємо, зазвичай антибактеріальні засоби не застосовуються проти грипу та застуди, оскільки виявляються неефективними в лікуванні цих хвороб. Але сульфадиметоксинові таблетки мають інший принцип дії, при яких вірусні інфекції відступають швидко та безповоротно найближчим часом.

Антибактеріальні ліки призначається при:

• При застуді (frigus);
• Ангіні (fauciurm);
• Гаймориті (antritis);
• Дизентерії (tormina insaniam tollunt);
• Бронхіті (BRONCHITIS);
• Рожистих запальних процесах (vereo sacryo ignis);
• Отиті (profuerie);
• При лікуванні інфекцій, що потрапили в порожнину рани (infectionis vulnerie);
• При трахомі (aspritudini lipitudo);
• Запаленні легеневої тканини (Inflammatyone pulmone);
• Запаленні піднебінних мигдалин (inflammatyo tonsiliss);
• Запальних хворобах, що вражають центральну нервову систему (Potius);
• Важкою формою малярії (MEPHITIS).

Крім того, потрібно сказати, що Сульфадиметоксин застосовується в різних областях медицини:

• В гінекології (gynecolоgy). Засіб ефективно бореться з сечостатевими інфекціями, якими страждає жінка;
• В стоматології (Stomatology). Добре справляється із запальними проблемами, локалізованими в порожнині рота;
• В дерматології (dermatology). Системний вплив Сульфадиметоксину часто дуже до речі при лікуванні ускладнень в результаті важкого загоєння рани з інфекцією або без.
• В ветеринарії (veterinariy scientiamy). Препарат корисний своїми антибактеріальними властивостями для собак в післяопераційний період, під час лікування серйозних та глибоких ран та ін.

Перед тим як приймати засіб для лікування важкого запального або інфекційного ураження варто обов’язково порадитися з лікарем, навіть якщо ви вже раніше лікувалися цим засобом. Він підкаже найбільш оптимальне та ефективне дозування й може призначити допоміжні препарати, які можуть виявитися дуже до речі.

Ціна Сульфадиметоксину сьогодні

Даний антибактеріальний засіб можна купити в будь-якій аптеці без рецепту й будь-яких питань. Він навіть присутній в провінційних аптеках, оскільки є дуже корисним та практично незамінним в аптечці засобом. А все тому, що він має дуже широкий спектр дії.

Сульфадиметоксин на сьогоднішній день має досить бюджетну вартість, що дуже радує. Точну ціну можна дізнатися у аптекаря або в мережі інтернет.

При відсутності протипоказань даний засіб можна спокійно завести в своїй аптечці, не забуваючи дзвонити лікарю перед застосуванням.

Сучасні аналоги Сульфадиметоксину

При такій низькій вартості препарату в пік ГРВІ та грипу його часто розмітають з полиць аптек не тільки великих міст, а й глибинок. Що робити в таких випадках, коли препарата немає в продажу поблизу вашого будинку або в вашому населеному пункті? Правильно – шукати аналоги, у чому допоможе нижчезазначена інформація з переліком потенційних замінників:

• Argedine (Аргедин);
• Argosulphane (Аргoсульфан);
• Bacthrim (Бaктрім);
• Berlocid (Берлoцид);
• Groseptol (Гросептол);
• Dapson-Phatol (Дапсон-Фатол);
• Dvaseptol (Двасептoл);
• Dermazine (Дермазин);
• Ko-thrimoxazol (Ко-трімоксазoл);
• Kothrifarm (Клотріфарм);
• Streptonitol (Стрептoнітол);
• Sulithrime (Сулітрім);
• Sulgin (Сулгін);
• Sulphadimezin (Сульфатімезин);
• Sulphacetamide (Сульфацетамід);
• Sumethrolime (Суметролім).

Увага!

Використання Сульфадиметоксин без призначення лікаря або без дотримання його точних рекомендацій може призвести до різкого погіршення Вашого здоров’я. Прагніть вживати той чи інший препарат тільки після консультації з фахівцем. У разі виявлення побічних ефектів негайно припиніть прийом ліків і зверніться по кваліфіковану допомогу.

Сульфадиметоксин фото

Нажмите, чтобы увеличить.

Категорії

• Акушерство та гінекологія
  • Контрацептиви
  • Ліки від молочниці
    • Нормалізація мікрофлори
    • Протитуберкульозні
    • Здорове харчування
      • Замінник цукру
      • Вітаміни для вагітних і годуючих
      • Вітаміни для дітей
      • Вітаміни для шкіри, волосся, нігтів
      • Вітамінно-мінеральні комплекси
      • Загальнозміцнюючі вітаміни
      • Залізовмісні препарати
      • Кальцій Д3 (D3)
      • Полівітаміни
      • Риб’ячий жир
      • Тонізуючі засоби
      • Догляд за зубами і порожниною рота
        • Стоматологічні
        • Гормональні препарати
        • Захворювання щитоподібної залози (лікування)
        • Від болю в горлі
        • Вушні краплі
        • Жарознижуючі
        • Засоби від нежитю
        • Ліки від кашлю
          • Відхаркувальний засоби (препарати)
          • Дерматит, сухість шкіри, псоріаз, екзема
          • Ранозагоювальні засоби
          • Гіполіпідемічні препарати
          • Лікування ожиріння
          • Антианемічні засоби (препарати)
          • Гемостатичні засоби (препарати)
          • Препарати для розрідження крові
          • Анальгетики (Болезаспокійливі)
          • Анестезія та м’язові релаксанти
          • Вакцини (щеплення)
            • Пневмокок
            • Від нудоти і захитування
            • Плазмозамінники (розчини)
            • Протипаразитарні препарати
            • Очні краплі, мазі, гелі
            • Антидоти і ентеросорбенти
            • Лікування підшлункової залози
            • Препарати для шлунково-кишкового тракту
            • Пробіотики і пребіотики
            • Проносні засоби
            • Ферменти
            • Антидепресанти
            • Антиоксиданти
            • Заспокійливі засоби
            • Ліки для нервової системи
            • Нейролептики і нейропротектори
            • Ноотропи
            • Препарати для поліпшення мозкового кровообігу
            • Протиепілептичні препарати
            • Снодійні
            • Кісткова і хрящова тканина (відновлення)
            • Препарати для зовнішнього застосування
            • Протизапальні засоби
            • Гепатопротектори
            • Ангіопротектори і мікроциркуляція
            • Діуретики
            • Зниження холестерину
            • Серцево-судинні препарати
            • Лікування передміхурової залози
            • Препарати для сечостатевої системи і нирок
            • Гіпоглікемічні засоби
            • Препарати (засіб) для потенції
            • Лікування алкоголізму
            • Нікотинова залежність і тютюнопаління

            Інформація, зібрана на ресурсі, дозволяє максимально скоротити час на пошук інформації про конкретний лікарський засіб.

            Сульфадиметоксин (Sulfadimethoxinum) ATC-класифікація

            Сульфадиметоксин являє собою антибактеріальний препарат тривалої дії з групи сульфаніламідів. Історія сульфаніламідних препаратів починається із синтезу стрептоциду в 1935 р., а сульфаніламіди з пролонгованою дією з’явилися у 1955 р. Із моменту відкриття першого препарату і дотепер цікавість до препаратів сульфаніламідного ряду то підвищується, то знову знижується, оскільки з плином часу найбільш поширені збудники інфекційні хвороб стають резистентними до антибактеріальних препаратів. Уже у 60-ті роки ХХ ст. з’явилися дослідження, які описували клінічне застосування сульфадиметоксину, його біохімічні властивості та спектр дії. Тим більше що препарат застосовується не лише для лікування захворювань у людини, а й у ветеринарній медицині (Bridges J.W., 1968).
            За своєю хімічною структурою сульфадиметоксин є гетероциклічним з’єднанням. Він погано розчиняється у воді, але добре — у слаболужних та слабокислих середовищах, що забезпечує його легке розчинення у просвіті шлунка та тонкої кишки.

            Механізм дії

            Механізм його дії реалізується через конкуруючий антагонізм із параамінобензойною кислотою (ПАБК). Мікроорганізми використовують ПАБК для синтезу фолієвої кислоти із подальшим її перетворенням у дигідрофолат і тетрагідрофолат. Ці дві речовини необхідні для синтезу пуринових та піримідинових основ. Сульфадиметоксин включається у бактеріальний метаболізм замість ПАБК завдяки своєму сульфаніламідному фрагменту, що призводить до загибелі мікробних клітин. За рахунок цього сульфадиметоксин чинить бактеріостатичну дію. Оскільки фолієва кислота не синтезується в організмі людини, препарат не чинить дії на його клітини. Активний по відношенню до багатьох грампозитивних ( S. pneumoniae, Staphylococcus spp., Streptococcus spp. ) та грамнегативних бактерій ( E. coli, Klebsiella pneumoniae, Sh. dysenteriae, Proteus spp. ), а також по відношенню до хламідій, токсоплазми та малярійних плазмодіїв.

            Показання до застосування Сульфадиметоксину :

            • ЛОР-інфекції (ангіна, отит, синусити);
            • респіраторні інфекції (бактеріальні бронхіти, пневмонія);
            • інфекційні ураження жовчовивідних шляхів;
            • специфічні та неспецифічні бактеріальні інфекції сечовивідних шляхів (Seneca H., 1966);
            • кишкові інфекції (дизентерія, шигельоз) (Никонов В.А., 1968);
            • бактеріальні менінгіти;
            • специфічні інфекційні ураження шкіри та слизових оболонок (трахома, гонорея (Скуратович А.А., 1973), бешиха, піодермія) (Cordero A., 1962);
            • токсоплазмоз;
            • резистентні форми малярії (рекомендовано застосовувати в комбінації з протималярійними препаратами) (Korolkovas A., 1978).
            Перспективним новим напрямом для застосування сульфадиметоксину та інших сульфаніламідів є використання їхніх лігандів із платиною або кобальтом у хіміотерапії пухлин товстої кишки та молочної залози (Khowdiary M.M., 2016).

            Режим дозування
            

            Сульфадиметоксин застосовується для лікування інфекцій легкого та середнього ступеня тяжкості у дорослих та дітей віком від 3 років. Таблетки по 500 мг приймають всередину 1 р/добу в один і той же час. При цьому терапевтична доза для дорослих становить 1–2 г, а підтримувальна — 0,5–1 г. Для дітей терапевтична доза визначається з розрахунку 25 мг на 1 кг маси тіла, а підтримувальна, відповідно, — 12,5 мг/кг. Таблетку слід ковтати цілою, не рекомендовано подрібнювати або розжовувати (інструкція МОЗ України). У разі пропуску чергового прийому препарату не слід подвоювати дозу під час наступного застосування.
            Після прийому всередину препарат всмоктується слизовою оболонкою ШКТ відносно повільно. Після одноразового застосування сульфадиметоксин визначається у крові вже через 30 хв, однак його максимальна концентрація досягається в інтервалі 8–12 год. Т_½ — 24–56 год, що дозволяє приймати препарат 1 р/добу. Діюча речовина біотрансформується у печінці шляхом кон’югації з сульфатним залишком або глюкуроновою кислотою (Mengelers M.J., 1997). Тривале виведення пов’язане як з властивістю Сульфадиметоксину зв’язуватися з білками плазми крові (до 90%), так і з такою особливістю, як реабсорбція нирками з первинної сечі. Цікаво, що сульфадиметоксин-глюкуронід у подальшому проходить той самий шлях, що і кон’югований білірубін, тому в разі застосування препарату у хворих із механічною жовтяницею кількість екскретованого нирками метаболіту зростає пропорційно білірубінурії (Eremeishvili M.G., 1983). Що цікаво, метаболізм сульфадиметоксину не змінюється при комбінації з такими індукторами цитохрому Р450, як, наприклад, фенобарбітал (Макаров В.А., 1978). У разі пошкодження ниркової паренхіми (наприклад нефротичний синдром) знижується реабсорбція метаболітів препарату та зростає швидкість його виведення з організму (Бобров В.И., 1981).
            Тривалість курсу лікування визначають таким чином: спочатку призначають терапевтичну дозу препарату, а після нормалізації температури тіла — на 2–3 дні підтримувальну. Таким чином, курс лікування зазвичай займає від 7 до 14 днів залежно від тяжкості перебігу інфекційного захворювання.
            Препарат проникає через гістогематичні бар’єри, у тому числі через плаценту, тому його застосування протипоказане у період вагітності та годування грудьми. Однак він гірше, аніж інші сульфаніламіди, проникає через гематоенцефалічний бар’єр, тому недоцільно застосовувати його для лікування гнійних менінгітів. Експерименти на тваринах показали (Davis D.R., 1975), що при застосуванні сульфадиметоксину у вагітних самок сліди препарату виявляють у крові та тканинах новонароджених дитинчат, що може викликати у них розвиток патологічної гіпербілірубінемії. Окрім того, доведено (Kishida K., 2004), що метаболіти сульфадиметоксину екскретуються в молоко.

            Побічні реакції
            

            До побічних ефектів належать диспептичні явища (сухість у роті, спрага, біль у животі, нудота, блювання), гематологічні симптоми (гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, метгемоглобінемія), порушення функції печінки (холестаз, жовтяниця, підвищення рівня печінкових трансаміназ) навіть до медикаментозного токсичного гепатиту (Kaufman S.F., 1967), що обумовлює існуючі протипоказання.
            Застосування Сульфадиметоксину протипоказане при непереносимості діючої речовини або допоміжних компонентів, а також якщо у хворого раніше відмічалися реакції непереносимості інших сульфаніламідних препаратів. До того ж не слід призначати його для лікування пацієнтів із гематологічною патологією (агранулоцитоз, гемолітична анемія, порфирія, пригнічення кровотворення у кістковому мозку, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), нирковою/печінковою/серцевою недостатністю, тяжкими алергодерматитами. Для лікування підтвердженої метгемоглобінемії використовується 1% розчин метиленового синього, який вводять в/в. У тяжких випадках можна також призначити форсований діурез або гемодіаліз.
            Іноді при застосуванні сульфадиметоксину спостерігаються такі неврологічні розлади, як головний біль, запаморочення, сонливість, периферична та оптична нейропатія. Враховуючи такий побічний ефект, під час терапії необхідно відмовитися від керування транспортними засобами та інших видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги.
            Окрім того, специфічним побічним ефектом сульфадиметоксину є кристалурія, яка може проявлятися болем у попереку, зміною кольору сечі (навіть до гематурії). Аби максимально зменшити прояви цього побічного ефекту, на весь термін прийому препарату хворому рекомендують додатково велику кількість лужного пиття.
            Іноді при застосуванні сульфадиметоксину розвиваються тяжкі реакції непереносимості: фіброзуючий альвеоліт, псевдомембранозний коліт, синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лаєлла. Окрім того, спостерігаються дерматологічні реакції — алергодерматити, кропив’янка та фотосенсибілізація.
            Оскільки сульфадиметоксин є бактеріостатичним препаратом, то для досягнення стійкого клінічного ефекту необхідно поєднувати його із бактерицидними антибактеріальними препаратами, а також із засобами для симптоматичного лікування. Однак при цьому слід враховувати наступні факти медикаментозної взаємодії.

            Особливі вказівки

            Активність та токсичність сульфадиметоксину підвищується при одночасному застосуванні з:
            • парааміносаліциловою кислотою;
            • барбітуратами;
            • похідними піразолону;
            • індометацином;
            • саліцилатами;
            • метотрексатом;
            • фенітоїном.
            Дія сульфадиметоксину знижується при поєднаному застосуванні з:
            • фолієвою кислотою;
            • бактерицидними антибіотиками (у тому числі цефалоспоринами, пеніцилінами);
            • хлорамфеніколом;
            • нітрофуранами;
            • налідиксовою кислотою;
            • прокаїном.
            Сульфадиметоксин має властивість посилювати дію:
            • НПЗП;
            • похідних сульфонілсечовини;
            • антагоністів вітаміну К;
            • еритроміцину;
            • лінкоміцину;
            • тетрацикліну.
            Сульфадиметоксин знижує ефект оральних контрацептивів. Протипоказане одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами (неодикумарин, фенітоїн). Окрім того, якщо одночасно приймають препарати, що закислюють сечу, може спостерігатися посилення кристалурії з утворенням каменів або накопичення піску в нирках чи сечовивідних шляхах. Для контролю під час лікування необхідно регулярно проводити мікроскопію осаду сечі.
            Сульфадиметоксин активний по відношенню до стрептококів, проте не сприяє їх повноцінній ерадикації, тому не може бути призначений для лікування інфекцій, що викликані бета-гемолітичним стрептококом групи А через ризик аутоімунних ускладнень (гломерулонефрит, ревматизм). Таким пацієнтам після первинної терапії необхідно доповнювати комплекс лікування бактерицидними антибіотиками пролонгованої дії та десенсибілізуючими засобами.
            Для пацієнтів похилого віку зростає ризик розвитку тяжких побічних реакцій, тому для їх лікування краще підбирати інші протимікробні препарати.

            Висновок

            Таким чином, Сульфадиметоксин є антимікробним препаратом широкого спектру дії. Він зручний для застосування, оскільки не потрібно забезпечувати парентеральний шлях введення — діюча речовина чудово всмоктується після прийому таблеток всередину. Окрім того, тривалий період підтримки терапевтичної концентрації препарату в крові дозволяє приймати його 1 р/добу, що є зручним режимом дозування. Оскільки сульфадиметоксин — бактеріостатичний препарат, він чудово підходить для стартової терапії, навіть якщо існує ризик розвитку токсемії з прогресуванням в інфекційно-токсичний шок. У подальшому після стабілізації стану можна доповнити або замінити його антибіотиком із бактерицидним механізмом дії. Зручна форма випуску дозволяє підібрати індивідуальну дозу як для дорослих, так і для дітей. Проте не слід забувати про ризик розвитку побічних ефектів чи передозування препарату при його самостійному призначенні. І все-таки препарат час від часу стає актуальним, тому він має бути наявним в арсеналі як лікарів загальної практики, так і вузьких спеціалістів.