Курочка, мишка та півник

Ж или собі, були собі там, де може, й зовсім не жили та не були, курочка, мишка та півник. Якось курочка знайшла житнє зернятко. Знайшла його й закудкудакала: — Ко-ко-ко, ко-ко-ко! Гляньте-но, що я знайшла! Хто віднесе зерно до млина? — Я — ні,— сказала мишка. — Я теж ні,— сказав півник. Понесла курочка сама зернятко до млина. Мірошник змолов його на борошно. — Хто понесе борошно додому? — спитала курочка. — Я — ні,— сказала мишка. — Я теж ні,— сказав півник. Понесла курочка сама борошно додому. — Хто замісить тісто на хліб? — спитала курочка. — Я — ні,— сказала мишка. — Я теж ні,— сказав півник. Замісила курочка тісто сама. — Хто затопить піч? — спитала вона, коли тісто висходилось. — Я — ні,— сказала мишка. — Я теж ні,— сказав півник. Гаразд. Запалила курочка вогонь у печі сама. — Хто спече хліб? — спитала вона. — Я — ні,— сказала мишка. — Я теж ні,— сказав півник. Спекла курочка хліб сама. — А хто ж їстиме хліб? — спитала курочка, коли спекла вже хліб. — Я! — сказала мишка. — Я теж! — сказав півник. — Ні! — відповіла курочка.— Хліб я з’їм сама із своїми курчатками. Так і сталося. Коли хліб добре випікся, курочка з своїми курчатками зі смаком його з’їли. Через тиждень курочка знову знайшла житнє зернятко і знову надумала спекти хліб. Тільки-но мишка та півник почули про це — схопили зернятко, побігли з ним до млина, змололи його на борошно й хутенько принесли додому. Півник замісив тісто на хліб, а мишка допомогла курочці розпалити в печі. Спекли курочка, мишка та півник хліб і смачно його з’їли гуртом: курочка з курчатами, мишка та півник. Ото був добрий обід!

Курочка, мишка та півник (угорська казка)

Жили собі, були собі там, де, може, й зовсім не жили та не були, курочка, мишка та півник.

Якось курочка знайшла житнє зернятко. Знайшла його й закудкудакала:

– Ко-ко-ко, ко-ко-ко! Гляньте-но, що я знайшла! Хто віднесе зерно до млина?

Понесла курочка сама зернятко до млина. Мірошник змолов його на борошно.

– Хто понесе борошно додому? – спитала курочка.

Понесла курочка сама борошно додому.

– Хто замісить тісто на хліб? – спитала курочка.

Замісила курочка тісто сама.

– Хто затопить піч? – спитала вона, коли тісто висходилось.

Гаразд. Запалила курочка вогонь у печі сама.

– Хто спече хліб? – спитала вона.

– А хто ж їстиме хліб? – спитала курочка, коли спекла вже хліб.

– Ні! – відповіла курочка.– Хліб я з’їм сама із своїми курчатками. Так і сталося. Коли хліб добре випікся, курочка з своїми курчатками зі смаком його з’їли.

Через тиждень курочка знову знайшла житнє зернятко і знову надумала спекти хліб.

Тільки-но мишка та півник почули про це – схопили зернятко, побігли з ним до млина, змололи його на борошно й хутенько принесли додому.

Півник замісив тісто на хліб, а мишка допомогла курочці розпалити в печі.

Спекли курочка, мишка та півник хліб і смачно його з’їли гуртом: курочка з курчатами, мишка та півник.