Міома матки: причини, діагностика, лікування

Міома матки (лейоміома, або фіброматоз) є моноклональним доброякісним новоутворенням, яке розвивається з гладкої мускулатури міометрія з великим компонентом позаклітинного матриксу, що містить колаген, протеоглікан і фібронектин (Ierardi A.M. et al., 2021). Фіброматоз — поширене захворювання, діагностується у 20% жінок віком від 30 років та у 40% пацієнток віком від 40 років. Враховуючи естроген-залежність міоми матки, ризик розвитку хвороби підвищується під час вагітності або при застосуванні оральних контрацептивів та знижується після настання менопаузи (Ierardi A.M. et al., 2021).

Якими є перші симптоми міоми матки?

Симптоми міоми матки:

• рясні кров’янисті виділення або тривалі менструальні кровотечі (більше 7 днів), які можуть призвести до залізодефіцитної анемії;
• збільшена у розмірі матка може провокувати здуття живота, біль у нижній частині живота, шлунково-кишкові симптоми (діарею чи закреп) та симптоми з боку сечовивідних шляхів (часте сечовипускання, затримку сечі або ніктурію);
• багато жінок можуть не відчувати жодних симптомів незалежно від розміру міоми;
• порушення фертильності (Tinelli A. et al., 2021).

Міоми зазвичай діагностують випадково під час клінічного обстеження чи візуалізації. Клінічні симптоми більш характерні для підслизових міом, ніж для невеликих субсерозних або інтрамуральних міом. Більш виражені ознаки частіше спостерігаються при великих інтрамуральних або субсерозних міомах (Contegiacomo A. et al., 2021).

Причини виникнення міоми матки

Точні причини розвитку міоми матки до кінця не вивчені. Виникнення фіброматозу може бути пов’язане з факторами ризику, генетичними механізмами.

Згідно з результатами дослідження, підвищення рівнів естрогену та прогестерону призводить до збільшення мітотичної активності (підвищена інтенсивність поділу клітин), що зумовлює соматичні мутації. Збільшену кількість рецепторів естрогену виявлено у непухлинних ділянках міометрія міоматозної матки.

Існує теорія, що патогенез міоми матки подібний до реакції на травму із синтезом позаклітинного фіброзного матриксу. Ішемічне пошкодження міоми може бути пов’язане з посиленням синтезу судинозвужувальних речовин під час менструації. З іншого боку, пошкодження судин, що забезпечують фіброматоз, призводить до гіперекспресії основних факторів зростання фібробластів при лейоміомах.

Згідно з епідеміологічними даними, існує зв’язок між ростом міоми та факторами ризику, такими як вік, раса, ожиріння, спадковість, репродуктивні фактори, статеві гормони, артеріальна гіпертензія та інфекція. Що ж небажано вживати при міомі матки? Соя та соєве молоко, м’ясо, риба, алкоголь, молочні продукти мають потенційну здатність впливати на захворювання, пов’язані з гормонами, і, таким чином, можливо, також на утворення та зростання міоми (Tinelli A. et al., 2021).

Стадії та класифікація міоми матки

Міоми можна класифікувати залежно від їх розташування на:

• субмукозні або підслизові (розвиваються у міометрії);
• інтрамуральні (розвиваються в тілі матки, можуть збільшуватися та розтягувати матку);
• субсерозні (формуються на зовнішній стороні матки, що називається серозною оболонкою);
• міоми на ніжці;
• міоми шийки матки (розташування вузлів у шийці матки).

Інтрамуральні міоми — найпоширеніші, тоді як субмукозні — менш поширений тип (Contegiacomo A. et al., 2021).

Стадії розвитку лейоміоми:

0-ва стадія — формування, які не проростають у ендометрій;

1-ша стадія — вузлова міома матки починає проростати в міометрій;

2-га стадія — вузли проростають у матку більш ніж наполовину;

3-тя стадія — вузли повністю зрощені з ендометрієм.

Діагностика хвороби

Для діагностики фіброматозу лікар проводить:

• гінекологічний огляд (лікар може відчути неправильну форму матки);
• трансвагінальне або трансабдомінальне ультразвукове дослідження малого тазу;
• магнітно-резонансну томографію малого тазу;
• гістероскопію — через піхву направляється невелика камера, іноді використовується для того, щоб заглянути всередину матки, де можуть розташовуватися міоми (при субмукозних формах міоми);
• гістеросальпінгографія — дослідження прохідності маткових труб за допомогою рентгену або ультразвукового дослідження з додаванням контрастних речовин.

Терапія при міомі матки

У жінок з клінічними симптомами фіброматозу тактика лікування вибирається залежно від стану хворої, розміру та локалізації міоми, віку та бажання пацієнтки зберегти фертильність або матку (Contegiacomo A. et al., 2021).

Медикаментозне лікування

Методи лікування при фіброматозі: консервативне чи хірургічне. Основна терапія — гормональні препарати:

• комбіновані препарати, що містять естрогени та гестагени (дідрогестерон та естроген; дроспіренон та естроген);
• лікарські засоби, що містять гестагени та естрогени для послідовного застосування (дідрогестерон та естроген; левоноргестрел та естроген);
• гестагени (дезогестрел);
• естрогени та гестагени у фіксованих комбінаціях (левоноргестрел та етинілестрадіол; дезогестрел та етинілестрадіол; гестоден та етинілестрадіол; дроспіренон та етинілестрадіол; норельгестромін та етинілестрадіол; хлормадінон та етинілестрадіол);
• антигонадотропні засоби та подібні препарати: сухий екстракт плодів прутняка звичайного;
• анти-гонадотропін рилізинг гормони (ганірелікс) (Компендіум).

Коли потрібно проводити операцію?

Вибір лікування при міомі матки визначається віком пацієнтки та бажанням зберегти фертильність або уникнути радикальних операцій, таких як гістеректомія. У жінок, які раніше мали вагітність, при міомах матки в основному використовують радикальну гістеректомію, тоді як консервативні стратегії є кращими для пацієнток, які бажають зберегти фертильність. Міомектомія, емболізація маткових артерій та видалення міоми є альтернативними методами лікування для збереження матки.

В останні роки потреба в альтернативах операції зумовила розвиток інших підходів, особливо методів термічної абляції, які включають високоінтенсивний сфокусований ультразвук, радіочастотну абляцію та черезшкірну мікрохвильову абляцію. Ці нові методи все частіше використовують для мінімально інвазивного лікування при симптоматичних лейоміомах (Ierardi A.M. et al., 2021).

Раніше часто виконували відкриту міомектомію (ВМ), проте лапароскопічна міомектомія (ЛМ) останнім часом стала більш поширеною. Тим не менш, фіброматоз може рецидивувати після ЛМ та ВМ. Згідно з результатами дослідження, після ЛМ відзначають більш високу частоту рецидивів, ніж після ВМ, ймовірно, у результаті ручного видалення міоми при ОМ, яке є більш вичерпною екстракцією міоматозних утворень меншого розміру, ніж при ЛМ. Іншими словами, менша кількість залишкових міоматозних мас після ВМ сприяє більш низькій частоті післяопераційних рецидивів (Yasushi Kotani et al., 2018).

Емболізація міоми матки є безпечним та ефективним органозберігальним методом лікування за наявності симптомів, пов’язаних з міомою, на підставі широкого спектра опублікованих даних, включаючи рандомізовані контрольовані дослідження. Емболізація міоми матки полягає в ендоваскулярній інфузії емболічних агентів у судинну ділянку матки з метою зменшення кровопостачання міоми, що викликає інфаркт доброякісного утворення та зменшення його об’єму за збереження кровотоку в нормальному міометрії та ендометрії (Contegiacomo A. et al., 2021).

Профілактика хвороби

Низьке споживання фруктів та зелених овочів пов’язане з вищим ризиком утворення міоми. Крім того, дефіцит вітаміну D асоціюється з підвищеним ризиком розвитку фіброматозу. Серед жінок віком 35–49 років у групі з нормальним рівнем вітаміну D ймовірність виникнення міоми була на 32% нижчою, ніж у групі з дефіцитом цього вітаміну. У пацієнток із фіброматозом відзначали значно нижчу концентрацію вітаміну D у порівнянні зі здоровими жінками. Крім того, вітамін А має антипроліферативну дію на міому матки (Tinelli A. et al., 2021).

Згідно з результатами досліджень, для жінок, які споживають чотири порції фруктів чи овочів на день, характерний нижчий ризик розвитку міоми матки порівняно з пацієнтками, які вживають лише одну порцію фруктів чи овочів на день.

Які продукти харчування впливають на міому матки? Екстракти деяких видів овочів та фруктів містять фітохімічні речовини, що володіють in vitro ефективністю щодо проліферації міоми матки (броколі, білокачанна капуста, китайська капуста, помідори, яблука, полуниця), тому їх можна використовувати при цій патології (Tinelli A. et al., 2021 ).

Міома матки та вагітність

У період вагітності в організмі жінки збільшується вироблення естрогену та прогестерону. Фіброми можуть розвиватися та швидко рости під час виношування дитини. У вагітних ймовірність розвитку міоми, як і раніше, є нижчою, ніж у невагітних. Згідно з результатами досліджень, міома вражає 20–40% усіх жінок та лише 0,1–3,9% вагітних.

Поліпи матки: причини, симптоми, лікування

Про причини виникнення поліпів, симптоми, діагностику та методи лікування розповів лікар-гінеколог клініки CALM Тарас Войток.

Що потрібно знати про поліпи

Поліп – це доброякісне утворення, яке виникає на слизовій оболонці матки (ендометрію) або на шийці матки. Поліп прикріплюється до матки за допомогою “ніжки”.

Поліпи ендометрію, шийки матки, гіперплазія ендометрію – все це гіперпластичні процеси ендометрію. Вони потребують особливої уваги та лікування.Поліп – це залозиста тканина, яка щомісяця під час менструації повинна відторгатися від базального шару ендометрію і виходити у вигляді менструальних кровотрат. Якщо цього не відбувається, то ця тканина починає розростатися. Поліпи можуть досягати досить великих розмірів.

Чим небезпечне захворювання

Гіперпластичні процеси ендометрію потребують особливої уваги та лікування, адже існує високий ризик злоякісної трансформації ендометрію.

За скільки часу доброякісне утворення може перерости у злоякісне, лікарі сказати точно не можуть. Але у 85 % це може бути від 1 до 10 років.

У практиці гінеколога трапляються жінки, які у 32-33 роки отримували гістологічний висновок – рак тіла матки.

Поліпи також можуть спричинити безпліддя.

99% жінок за наявності поліпів едометрію не можуть завагітніти. Поліпи виконують роль фізіологічної спіралі, яка виключає можливість жінки завагітніти.

Але, якщо все-таки завагітніти вдалося, поліп може вплинути на розвиток плоду (рідко може викликати завмерлу маткову вагітність) частіше викликає маткові кровотечі чи інші ускладнення.

За поліпами, які виявлені під час вагітності, спостерігають і після пологів видаляють.

Причини появи поліпів

Поліпи шийки матки і поліпи ендометрію утворюються на фоні запальних змін, які були раніше. Запускаються процеси, відбуваються гормональні зміни, які призводять до росту поліпа.

Запальні процеси: хронічний ендометрит, часті кольпіти, які супроводжуються висхідною інфекцією; анаеробна інфекція, яка викликає запальні зміни.

Поліпи зазвичай утворюються там, де найбільше був сконцентрований запальний процес.

Група ризику

Найчастіше поліпи з’являються у жінок після 40-45 років.

Симптоми захворювання

У більшості випадків перебіг поліпу безсимптомний. Але можуть проявлятися і симптоми:

• порушення менструального циклу;
• кровотечі;
• кров’янисті виділення у період менопаузи;
• болі у животі, особливо під час менструації;
• неприємні або болісні відчуття під час статевого акту.

Діагностика

Рекомендовано щороку на 5-7 день менструального циклу проводити трансвагінальне ультразвукове дослідження (УЗД). Так поліпи можна виявити на більш ранніх стадіях.

Лікування

Основним методом лікування поліпів є їхнє оперативне видалення. Є два способи видалення: гістероскопія і діагностичне вишкрібання.

Гістероскопія

Гістероскопія – це малоінвазивне хірургічне втручання. Цей метод є єдиним виправданим методом видалення утворення. Гістероскоп, який на кінці має петлю, вводять через піхву у матку і під відеонаглядом за допомогою біполярної коагуляції видаляють поліп разом з ніжкою.

Операція триває 10-20 хв при внутрішньовенному наркозі. У лікарні пацієнтка перебуває 1-3 години. Активний спосіб життя жінка може розпочати вести вже через добу після операції.

Далі за результатами гістологічного дослідження новоутворення лікар визначає подальше лікування пацієнтки. Якщо поліп супроводжується хронічними запальними змінами, то проводиться протизапальна терапія. Якщо це гормональні зміни, то призначається гормональна терапія. Протирецидивне лікування може зайняти від 3 до 6 місяців.

Після гістероскопічного видалення поліпа у цьому ж місці зазвичай поліп більше не з’являється. Він може виникнути вже на іншій ділянці матки, якщо протирецидивна терапія не призначалася чи була недостатньою.

Діагностичне вишкрібання

Це застарілий метод видалення поліпів (переважно у районних лікарнях). Операцію виконують за допомогою спеціального металевого інструменту – кюретки. Вишкрібаються всі стінки матки, тому вона травмується.

Оскільки, це вишкрібання проводиться наосліп, то ніжки поліпів, зазвичай, залишаються у порожнині матки. Як наслідок, захворювання рецидивує у 80-90 % пацієнток. Це один із найнеефектиніших методів видалення поліпів. Такі жінки, як правило, кожні 3-6 місяців роблять вишкрібання.

Ускладнення

Під час гістероскопічних операцій як і під час будь-яких хірургічних втручань, можуть бути різні ускладнення: від травм сечового міхура, прямої кишки до перфорації матки (коли в ній утворюється отвір). Але процедура робиться під контролем відеосистеми, тому будь-яке ускладнення можна попередити або ліквідувати після процедури, якщо таке трапилося.

Протипоказання до видалення поліпів

Протипоказань до видалення поліпів практично не існує. Якщо не брати до уваги такі серйозні захворювання, як коронавірус, грип, пневмонія.