Тема 4. ВИВЧАЄМО ЖИВУ ПРИРОДУ ЗЕМЛІ – § 22. Властивості організмів – § 23. Живлення тварин
Багатоклітинний організм — людина.
Методи дослідження організмів — спостереження, експеримент.
Властивості організмів — вік, розмір, колір.
2. За якими властивостями організми відрізняються від неживих природних тіл?
За такими властивостями : живлення, дихання, розмноження, ріст.
3. Визнач, про які властивості організмів ідеться в таких реченнях: 1. Корова жує траву. 2. З яєць курки вилупились курчата. 3. У небі кружляє орел. 4. Перед дощем закрились пелюстки квітки.
1) Живлення.
2) Розмноження.
3) Рух.
4) Подразливість.
Методи дослідження гельмінтів
Копрологіческіеполіпи дослідження (дослідження калу) в діагностиці гельмінтозів мають велике значення, так як багато гельмінти паразитують у кишечнику або органах з ним пов’язаних, а яйця їх виділяються з випорожненнями.
Екскременти досліджуються двома методами:
1. Макроскопічний – виявляють гельмінтів, їх головки, членики, обривки стробіли. Невеликі порції калу, перемішують з водою в плоскій ванні або чашці Петрі і переглядають при хорошому освітленні на темному тлі, при необхідності користуючись лупою. Всі підозрілі освіти пінцетом переносять у іншу чашку з водою або на предметне скло в краплю розведеного гліцерину.
При методі відстоювання досліджувану порцію фекалій розмішують з водою в скляному циліндрі, після відстоювання зливають верхній шар води. Так повторюють кілька разів. Коли рідина стане прозорою її зливають, а осад переглядають в чашці Петрі.
2. Мікроскопічний – для виявлення яєць і личинок гельмінтів. Існує багато методів дослідження.
1). Нативний мазок – найбільш поширений і технічно доступний метод дослідження. Можна виявити яйця і личинки всіх гельмінтів. Однак, при невеликій кількості яєць їх не завжди вдається знайти. Тому використовується метод збагачення.
1). Метод Фюллеборга – це метод збагачення, заснований на спливанні яєць гельмінтозів в насиченому розчині NaCl (1,2 – щільність; 400 г NaCl на 1 літр води; 40% розчин NaCl). Метод більш ефективний, ніж нативний мазок. У скляні банки поміщають 2-5 г фекалій і заливають розчином NaCl, розмішують і через 45 хвилин знімають плівку, що утворилася металевою петлею, поміщають краплю гліцерину на предметне скло. Досліджують під мікроскопом. Недолік методу – уповільнене виспливаніе яєць різних гельмінтів, карликовий ціп’як – через15-20 хвилин, аскарид – 1,5 години, волосоголовець – 2-3 години.
2) Метод Калантарян – також метод збагачення, але застосовується насичений розчин NaNO3 (1,38 щільність). Більшість яєць спливає, не потрібно дослідження осаду. Недолік – тривале витримування яєць в розчині, призводить до того, що деякі яйця починають набухати і осідати на дно, зникаючи з поверхневою плівки.
3. Метод Горячева – заснований на принципі осадження яєць, виявлення дрібних яєць трематод. Як розчин використовують насичений розчин NaCl і зверху обережно нашаровуються 3-4 мл розчину фекалій. Через 15-20 годин яйця трематод осідають на дно. Рідину зливають, осад на предметне скло і під мікроскоп.
4. Метод закручування по Шульману- для виявлення в калі личинок гельмінтів. Досліджують тільки свежевиделенние фекалії. 2-3 г поміщають в скляну банку і доливають 5-кратну кількість води, швидко розмішують паличкою, не торкаючись стінок банки – 20-30 хвилин, потім паличку швидко виймають, і краплю рідини на кінці переносять на предметне скло і проводять мікроскопію.
5. Метод Бермана – заснований на здатності, личинок гельмінтів мігрувати, у напрямку до тепла, і служить для виявлення їх у фекаліях.
6. Метод Харада і Морі (метод вирощування личинок) та рекомендується для дослідження на анкілостомітози. Метод заснований на тому, що в теплі і на вологій фільтрованої папері з яєць анкилостомид розвиваються філяріовидні личинки, які легко можна виявити. На середину смужки фільтрованої паперу наносять 15 г калу, папір з фекаліями поміщають в банку, так, щоб нижній кінець був занурений у воду, а верхній закріплений пробкою. Банку витримують в термостаті 28 0 С протягом 5-6 днів. Філяріовидні личинки розвиваються за цей час і спускаються в воду. Рідина досліджують під лупою. Якщо важко виявити, рідина центрифугують, убивши попередньо личинок нагріванням до 60 0. Лаборант повинен працювати в рукавичках.
7. Методи на ентеробіоз – виявлення яєць гострики і бичачого ціп’яка.
а) зішкріб з періанальних складок – ватним тампоном, туго намотаним на дерев’яну паличку і змочену 50% розчином гліцерину. В лабораторії тампон змивають 1-2 краплями 50% водним розчином гліцерину.
б) метод липкою лепти (метод Грехема)
Липку стрічку прикладають до періанальних складок, потім липким шаром до предметного скла і проводять мікроскопію.
В) зішкріб з допомогою очних паличок (метод Рабиновича). Для періанального зіскобу використовують скляні очні палички, широка частина яких покривається спеціальним клеєм, що дозволяє утримувати яйця гостриків.
Дослідження крові, жовчі, мокротиння і м’язів
Мікроскопія крові – виявляють личинки філярій.
Дослідження дуоденального вмісту і жовчі. Яйця і личинки гельмінтів паразитують у печінці, жовчному міхурі, підшлунковій залозі (опісторхоз, фасціольоз, дікроцелілз) і дванадцятипалій кишці (стронгілоїдоз).
Дослідження мокротиння – яйця параганіма, личинки аскариди, некатора, стронгілоїди, елементи ехінококового міхура.
Дослідження м’язів – при підозрі на трихінельоз досліджують м’язи хворого або трупа, а також м’ясо, імовірно став причиною зараження людини. З метою тріхінеллоскопіі м’яз розрізають на дрібні шматочки і поміщають в компресор, це два широких, товстих скла, які розчавлюють м’язи і личинки трихінел виявляються у вигляді капсул – метод компресії.
Метод переварювання – м’язи заливають штучним шлунковим соком (розчин соляної кислоти і пепсин). М’язи перетравлюються, а личинки легко виявляються. Визначення інтенсивності інвазії: кількість личинок до 200 на 1 г м’язової тканини – помірна інтенсивність інвазії; до 500 – інтенсивна; понад 500 – сверхинтенсивного інвазія.
Серологічні методи дослідження (виявлення антитіл в сироватці крові) використовуються для діагностики трихінельозу, ехінококозу, альвеококозу, цистицеркоза і ряду інших гельмінтів. Ці методи особливо цінні, коли наявність паразита в організмі іншими більш доступними шляхами довести не вдається. Слід враховувати, що серологічні реакції не є абсолютним показником наявності чи відсутності паразита, що обумовлено і станом імунітету і специфікою тієї чи іншої реакції.