Протитанковий їжак – проста оборонна конструкція

Проста та дієва споруда – протитанковий їжак – сьогодні відомий чи не кожному жителю України. На жаль, цей металевий виріб змушений був знову перекочувати зі сторінок підручників з історії на вулиці українських міст і через наступ ворожих танків, багато хто з нас побачив, які протитанкові їжаки в дії.

Незважаючи на різні сучасні конструкції для захисту у воєнний час, їжаки продовжують залишатися актуальними та користуються підвищеним попитом. У чому їх перевага та як працює протитанковий їжак, розповімо у нашому матеріалі.

Походження протитанкових їжаків

Хто вигадав протитанкові їжаки і як їх почали виготовляти? Це найпростіше загородження виготовляється з металу у вигляді об’ємних шестикінцевих зірок. Як оборонний засіб їжаки вперше використали в 1938 році. У 1941 році їжак був удосконалений генерал-майором технічних військ та тодішнім начальником територіальної оборони Києва Михайлом Горіккером.

Головний принцип виготовлення протитанкового їжака – це точність розрахунків. Максимальна висота – близько 1 м. Серед матеріалів переважно використовувалися нарізані рейки. У 40-х роках траплялися випадки, коли протитанкові їжаки розміри змінювалися, і зі стандартного їх збільшували в 1,5-2 рази і конструкція вже не виконувала своєї початкової ролі. Для правильної установки їжака важливо, щоб він був вищий за дорожній просвіт танка, але на рівній висоті (або нижче) від ґрунту до верхнього краю нижнього танкового лобового листа. У такій позиції їжак здатний перевертатися і не відсуватися. Його також необхідно встановлювати на стійкому асфальтовому покритті, оскільки на бетоні їжак може ковзати.

Основна мета їжака – це не тільки зупинка танка, а й виведення його з ладу. Якщо танкіст намагається відштовхнути їжак, той перекочується під днище і танк виявляється піднятим. Гусениці втрачають зчеплення із землею, танк починає буксувати і часто виявляється нездатним з’їхати з їжака.

Простий винахід у 40-х роках зміг забезпечити армію великою кількістю їжаків, а нескладна конструкція створила зручні умови для його встановлення та переміщення. Протитанковому їжаку навіть встановили пам’ятник, що нагадує про його визначну роль у воєнний час.

Зазначимо, що в контексті застосування їжаків в Україні для стримування російських танків, не можна однозначно відповісти на запитання, чи працюють протитанкові їжаки проти сучасних танків. Це пов’язано з тим, що танки, що використовуються у росії, далекі від поняття «сучасних» і створені, переважно, у радянський період історії.

Як створюють сучасні протитанкові їжаки

Як ми вже зазначали, зручність їжаків полягає в тому, що їх можна робити у великих кількостях із підручних матеріалів без застосування високих технологій і легко перекидати з однієї ділянки на іншу. Для виготовлення одного їжака вам знадобиться балка з висотою стінки 24 мм або швелер із висотою стінки 150 мм і вище. Як альтернатива, для виробу можуть підійти:

• кутники;
• квадратна та прямокутна труба;
• рейки;
• або будь-який інший великосортний прокат, який є в наявності.

Також необхідний зварювальний апарат, який може варити електродами 4 мм і безпосередньо електроди 4 мм. Можна використовувати потужний зварювальний напівавтомат. З’єднання може бути не тільки звареним, але й клепаним або болтовим. Головна умова – готова конструкція має витримувати вагу танка. Ще вам знадобиться болгарка для розкрою матеріалу. Далі описуємо, як зробити протитанковий їжак.

Приступаємо до виготовлення їжака:

1. Для одного їжака візьміть три шматки прокату, який необхідно розрізати на частини завдовжки 120-150 см.
2. Нарізавши метал, візьміть дві одиниці прокату (припустимо, ви робите їжак зі швелера) і розмістіть їх навхрест.
3. Після того, як буде розміщено один швелер по центру іншого, трохи змістіть його на розмір товщини швелера, щоб після зміщення був простір для третього швелера, і вже підготовлена ​​конструкція була зібрана посередині.
4. Всі «ніжки» їжака повинні вийти однакової довжини та мають бути якомога рівнішими. Зварювання елементів – строго по центру.
5. Беріть електрод і обварюйте примикаючі конструкції з усіх боків. Спочатку зварюйте два швелери з двох сторін. Далі поставте виріб вертикально, прикладайте третій швелер та обварюйте його. Третій швелер ставте так, щоб його центр був посередині їжака. Для додаткової міцності можна зробити вставки з листа 5 або 6 мм.

Інструкція з виготовлення їжака підготовлена на основі відео майстрів Dnipro-M

Зробивши один їжак, ви швидко наб’єте руку і витрачатимете на виготовлення однієї такої конструкції не більше 20 хвилин. Крім того, якщо ви вперше хочете успішно спорудити протитанковий їжак, креслення буде вам буде також необхідно.

Хто зараз виробляє протитанкові їжаки?

Допомога у захисті міст стала принциповим питанням для всіх українських компаній, незалежно від їхньої діяльності. Тому до виготовлення їжаків приєдналися всі: від великих цехів до невеликих майстерень. Протягом перших трьох тижнів бойових дій було виготовлено понад 35 000 протитанкових їжаків із сталі Метінвесту. Крім цього підприємства Групи та партнери виробляють шиповані ланцюги проти колісної техніки, протидесантні їжаки, бастіони для зміцнення міст, буржуйки та печі для опалення та розігріву їжі. Компанія також надала для зміцнення блокпостів понад 600 тонн піску та щебеню, 2,1 тисячі залізобетонних блоків та 60 плит, а також лісоматеріали.

Щоб долучитися до виготовлення їжаків та отримати необхідний прокат на металобазах “Метінвест-СМЦ”, напишіть у особисті повідомлення компанії у Facebook, Instagram та LinkedIn.

Ми раді, що ви зацікавилися інформацією з нашого блогу. І даємо згоду на використання матеріалів для навчальних цілей або особистого користування. Проте попереджаємо, що копіювання інформації для публічного розповсюдження – це порушення авторського права та інших прав інтелектуальної власності згідно з Бернською конвенцією та Законом України про авторське право №3792-XII.

Протитанкові їжаки: як працюють. Пам’ятник “Протитанкові їжаки”

У Великої Вітчизняної війни є відчутні,матеріальні символи. Знамениті зразки техніки, які уславили російська зброя на весь світ (танки Т-34, штурмовики Іл-2, бомбардувальники Пе-2, автомати ППШ), проводилися величезними, небаченими в історії людства тиражами. Збережені екземпляри цих грізних бойових одиниць зайняли свої місця на постаментах. Але були і зовсім на вигляд прості, і за розмірами зовсім не грандіозні оборонні засоби, цілком заслуговують того, щоб їм встановили пам’ятник. Протитанкові їжаки стримували наступ нацистських орд не менш ефективно, ніж знамениті протитанкові рушниці і гармати-сорокопятки, а вірніше, допомагали нашим артилеристам-бронебійникам, діючи з ними заодно.

1939 рік. Європа без «їжаків»

Гітлер починав війну, озброївшись легкимитанками і доктриною «бліцкригу». Стрімкі кидки рухомий бронетехніки, охоплення, «котли» – ось технологія, застосовуючи яку нацисти захопили більшу частину Європи, що не переймаючись тривалими облогами і затяжними боями. За Судетамі їм довелося зустрітися з загороджувальними спорудами, але чеські протитанкові їжаки виявилися нездатними завдати якої-небудь шкоди, їх просто розсовували і спрямовувалися в виникли проломи. Німецькі генерали припускали, що і в СРСР їм вдасться впоратися з поставленим командуванням завданням не гірше. Їх чекав дуже неприємний сюрприз.

«Смішна» перешкода

Коли німецькі танкісти вперше побачили нашіпротитанкові їжаки, вони абсолютно не спантеличені, а дехто з них навіть посміявся над «цими дурними російськими», думаючими, що сталевий кулак вермахту можна зупинити або хоча б затримати «ось цим». І справді, якась нехитра комбінація, зварена з балок або звичайних рейок, висотою всього-то метр або навіть нижче. Оглянувши в біноклі цей загадковий предмет, німці вирішили, що той і справді не представляє небезпеки, він навіть не вкопаний в землю. Ось чехи, ті, як справжні європейці, підійшли до завдання капітально, в виготовленні їх загороджень застосовувався бетон, що не заважав, втім, їх рухати. Подумавши, командири панцерваффе дали команду до наступу. Незабаром з’ясувалося, що не все так просто .

німецькі танки

Німецькі танки в перші роки війни (T-I, T-II іT-III) були легкими. Це означало, що їх вага не перевищувала 21 тонну, а бронювання днища практично було відсутнє. А ще в їх конструкції присутній важливий недолік – передня трансмісія. Саме вона страждала в першу чергу при наїздах на протитанкові їжаки. Шматок двотаврової балки пробивав тонкий метал днища і руйнував механізм. Німецька коробка передач – штука складна і дорога. Особливо танкова. Але це ще не все . Головна небезпека полягала зовсім в іншому обставині.

Як працює протитанковий їжак

Саме невеликі розміри сталевого «їжака» робилийого ефективним засобом. Якби він був великим, то проблем було б куди менше. Уперся в нього лобовою бронею, включив першу передачу, а потім потихеньку, потихеньку . Радянські протитанкові їжаки норовили, перекочуючись, залізти під днище, порушуючи зчеплення гусениць з землею. Спроба «з’їхати» приводила і зовсім до плачевного результату. Дно розпороти, маслопровід тече, КПП заклинило. І всі ці руйнування залишається лише сумно розглядати, та й то тільки в тому випадку, якщо через бруствер в цей момент не веде вогонь розрахунок протитанкової рушниці або артилеристи відпрацьовується влучність стрільби по слабо захищеним нижньому горизонтальному ділянці бронекорпуса. Тут вже і до детонації боєзапасу недалеко, та й бензин ось-ось спалахне. Машину потрібно залишати, а тут піхота вогнику підкинула. Загалом, заздрити німецьким танкістам в такий момент мисливців було замало.

“Зірочка” генерала Михайла Львовича Горіккер

Взагалі-то, зірка у нього була, причому на кожному погоні, генеральська. Служив М. Л. Горіккер начальником Київського танко-технічного училища. Але прославився він інший «зірочкою».

Горіккер – приклад справжнього російського офіцера, два Георгіївських хрести, отриманих в Німецьку війну, підтверджують, що був він не тільки розумний, але і сміливий.

Після нападу Німеччини відразу і гостро посталопитання про протитанкових засобах. Вимоги були нескладними, але жорсткими: технологічна простота, доступність матеріалів виготовлення і висока ефективність.

Будучи грамотним інженером (особливо в областібронетехніки), М. Л. Горіккер справив багато розрахунки, після яких запропонував свій протитанковий «їжак». Креслення був схвалений, в липні виготовили кілька досвідчених примірників і випробували їх на полігоні. Роль «мішеней» цього беззарядного пристрої грали легкі радянські танки Т-26 і БТ-5, вони перевершували німецькі аналоги (зокрема, ходова частина у них була куди краще, а трансмісія задня), але все одно сильно постраждали. Отже, в арсеналі Червоної Армії з’явилося нове засіб боротьби з бронетанкової технікою противника, назване зірочкою Горіккер. «Їжаками» його нарекли пізніше фронтовики, мабуть, вимовляти хитромудру прізвище винахідника виявилося непросто. Але отримати мало, потрібно ще вміти користуватися.

технологія виготовлення

Вже до липня всі підприємства прифронтових міст(Одеси, Севастополя, Києва та багатьох інших), котрі володіли необхідним обладнанням, отримали завдання виготовляти протитанкові їжаки. Все машинобудівні заводи стали військовими, з трудовими ресурсами питань не виникало, фахівців вистачало.

Технологія була проста, для кожного “їжака”були потрібні три відрізка двотаврової балки довжиною менше півтора метрів. Найкраще, якщо ці деталі виконувалися з міцної сталі, але найчастіше використовували рейки, трамвайні або залізничні, вони завжди були під рукою.

Їх слід зварити або міцно з’єднати іншим способом так, щоб при додатку певного зусилля готовий виріб могло перекочуватися, не руйнуючись.

бойове застосування

Для ефективного використання мало було знати, як зробити протитанковий їжак, потрібно засвоїти деякі особливості застосування цього засобу ПТО в умовах бою.

По-перше, встановлювати його найкраще наповерхні досить рівною, але не слизькою, інакше його буде нескладно відсунути за допомогою нехитрих допоміжних пристроїв (троса з гаком або петлею, наприклад). Дуже добре підходить мерзлий грунт або асфальт.

По-друге, важливо відстань між рядамиелементів оборони (а «їжаків» має бути багато, один нічого не вирішує). Воно повинно складати півтора метра (для першого і другого) і два з половиною – для наступних ешелонів. Як в будь-який фортифікації, чим більше контурів захисту, тим краще.

По-третє, «їжаки» в рядах можуть бути скріплені між собою, але наступна лінія повинна бути автономна від попередньої.

По-четверте, застосування колючого дроту небажано. Для неї кріплення особливе.

По-п’яте, підходи краще замінувати.

Порушення цих нехитрих правил в умовах фронту призводило до зниження бойової ефективності засобів, як і спроби зробити «зірочки Горіккер» великих розмірів, ніж це рекомендувалося інструкціями.

До речі, винахідник, якого можна назватигеніальним (за простоту рішення), мав і інші заслуги, він отримав багато урядових нагород і до, і після війни, в тому числі і Орден Леніна. А за «їжаки» йому уряд подарував фотоапарат ФЕД.

Війна тривала, і настав той довгоочікуваний перелом, після якого про оборону радянський генералітет вже не думав. Тільки наступ, і на всіх фронтах! А потім війна переможно закінчилася.

пам’ять

Багато герої полягли на безіменних висотках,закривши своїми тілами рідну землю. В кожному селі, місті чи селищі, через які пронісся вогненний вал фронту, сьогодні стоїть пам’ятник. Протитанкові їжаки стали символом незламності непокори всіх народів СРСР, які зуміли скрутити шию огидною нацистської гадині. Тепер їх можна робити великими і ставити на постаменти. Так вони і стоять, як мовчазні вартові, нагадуючи про сувору пору.

У 1966 році, недалеко від центру Москви, на 23-мукілометрі Ленінградського шосе, був встановлений незвичайний монумент. Стилізованими під протитанкові загородження гігантськими спорудами відзначена точка, в якій зійшлися наступаючі німецькі частини і чотири дивізії ополченців, складених з городян різних професій, різного віку і доль. Меморіал присвячений пам’яті москвичів, твердою в бою за столицю свою. Протитанкові їжаки в Хімках – один з багатьох монументів, що прославляють пам’ять наших предків. Винахід Горіккер було сталевим. Але не тільки в металі справу.

При відступі нацисти намагалися використовувати радянські «їжаки» для оборони Берліна та інших міст тодішнього Третього рейху. Їм вони не допомогли .