Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (стаття 6 СК України, стаття 31 ЦК України, стаття 3 КПК України). Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 СК України, стаття 32 ЦК України, стаття 3 КПК України).
Слід зазначити, що малолітні та неповнолітні особи мають право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, які забезпечують їх побутові потреби, відповідають їх фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість.
Малолітня особа – це фізична особа, яка не досягла 14 років. Неповнолітня особа – це фізична особа у віці від 14 до 18 років.
Закон передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов'язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.
Так, неповнолітня дитина може самостійно укладати трудовий договір, навчатись водінню автомобіля, на власний розсуд змінити своє прізвище, власне ім'я та по батькові, займатися підприємницькою діяльністю, самостійно виїжджати за межі України.
Як довести воєнкомату, що на утриманні батька є малолітні діти? Як підтвердити у військоматі, що чоловік самостійно виховує 9-ти річну дитину? З матір’ю дитини розлучений, дитина мешкає з батьком, але зареєстрована …