В'ЯЗИ, ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці.
В'язь — ранньомодерний тип кириличного декоративного письма, шрифт. Відомий з XIII століття у південнослов'янських пам'ятках, з кінця XIV — початку XV ст.
ЯЗИК, а, ч . 1. Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості.
БУРЯЧИННЯ, я, с. Бурякова гичка, ботвина.
1. З усіх сил, наскільки можливо.
Під абсолютно вільним тілом розуміють тіло, яке може переміщуватися в просторі в будь-якому напрямі . Більшість тіл – невільні, їх рух обмежується взаємодією з іншими тілами. Тіла, які обмежують рух даного тіла в просторі, називаються в'язями. Сила, з якою в'язь діє на дане тіло, називається реакцією в'язі.
С. Т. У. Ф. Х. Ц. Ч. Ш. Щ. Ь. Ю. Я. в’язи. Тлумачення із "Словника української мови"* В’ЯЗИ, ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці. Кайдашиха вхопила його [ півня], скрутила йому в’язи, потім дорізала (Н.-