У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Для працівника запис у трудовій книжці про звільнення за угодою сторін в цій ситуації є найбільш вигідним, а роботодавець більш захищений від оскарження працівником його звільнення.
Також, кожен працівник має право звільнитися у будь-який день, якщо роботодавець порушує щодо нього законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38, ч. 2 ст.
44 КЗпП). У випадку звільнення без поважних причин працівник зобов'язаний повідомити роботодавця про наступне звільнення письмово за два тижні відповідною заявою. Якщо працівник вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права утримувати його, затримуючи розрахунок та видачу трудової книжки.
Загалом, 2 тижні – це строк на звільнення, якщо немає поважної причини. Двотижневий строк не застосовують, якщо працівник має поважну причину для звільнення. Такі працівники можуть указувати будь-яку дату звільнення. Якщо причину прямо не зазначено в цій статті, то поважність причини вирішує сам роботодавець.
Звільнення працівників у разі скорочення штату або чисельності працівників завжди пов’язується з їх вивільненням із виробничого процесу. Тому під терміном «вивільнення працівників …