Артеріальний пульс

Пульс — це коливальний рух стінки артерій, що виникає внаслідок скорочень серця та еластичності судинних стінок.

Дослідження пульсу полягає в огляді артерій, що розташовані поверхнево під шкірою, пальпації та аускультації. У дорослої особи пальпаторно (з обох сторін) досліджують: внутрішню сонну, променеву, плечову, стегнову, підколінну, тильну артерію стопи та задню великогомілкову артерії.

Слабкий пульс на артеріях або його відсутність (при збереженій скоротливій здатності серця) сигналізує про значний стеноз судин, тоді як неможливість пропальпувати пульс на задній великогомілковій або тильній артерії стопи може у здорових осіб бути наслідком анатомічних особливостей цих судин.

Різницю між амплітудами пульсу на симетричних артеріях можна спостерігати при: звуженні просвіту артерій (найчастіше на фоні атеросклеротичного ураження), розшаруванні аорти, аневризмі аорти, хворобі Такаясу, коарктації аорти, надклапанному стенозі аортального клапана.

Оцінюючи пульс, можна виявити дефіцит пульсу ( pulsus deficiens ), тобто різницю між числом серцевих скорочень і числом пульсових хвиль, визначених пальпаторно протягом хвилини, що пов’язано з відсутністю механічного ефекту деяких скорочень. Найчастіше це явище зустрічається у людей з швидкою фібриляцією передсердь або з численними шлуночковими екстрасистолами;

Надмірна затримка пульсу, часто із низькою амплітудою на стегнових артеріях, порівнюючи з сонними, дозволяє запідозрити коартацію аорти.

Шуми над артеріями з’являються, зазвичай, коли діаметр просвіту судини зменшується на 50 %. Коли звуження збільшується, шум стає гучнішим і довшим, але зникає при дуже великому звуженні або повній оклюзії судини. Шуми стають гучнішими також тоді, коли збільшується хвилинний об’єм (напр. при анемії) або місцевий кровоплин (напр. під час фізичного навантаження).

Класична класифікація неправильного пульсу за:

а) частий пульс ( pulsus frequens )

б) рідкий пульс ( pulsus rarus )

а) ритмічний пульс ( pulsus regularis )

б) аритмічний пульс ( pulsus irregularis ), напр. повна аритмічність при фібриляції передсердь

а) великий ( pulsus magnus vel altus ), спостерігається зокрема при артеріальній гіпертензії

б) малий ( pulsus parvus ), типовий для систолічної серцевої недостатності

4) тривалістю систолічної хвилі (швидкість пульсу):

б) повільний ( pulsus tardus ).

Пульс швидкий та великий виникає при недостатності аортального клапана, відкритій артеріальній протоці та інших станах гіперкінетичного кровообігу (найкраще оцінювати на променевих артеріях). У хворих із вираженою недостатністю аортального клапана можна спостерігати швидкий пульс із дуже швидким підйомом і падінням систолічної хвилі, який називають пульсом Коррігана або симптомом «водяного молота» (розд. І.Н.2).

Пульс малий і повільний виникає при стенозі аортального клапана (найкраще оцінювати на сонних артеріях).

Гіпокінетичний пульс (пов’язаний, як правило, зі зменшеним об’ємом викиду лівого шлуночка або сповільненим відтоком з лівого шлуночка або підвищеним периферичним судинним опором) має малу амплітуду, хоча може швидко наростати; виникає напр. при серцевій недостатності.

Гіперкінетичний пульс (пов’язаний зі збільшенним серцевим викидом при зменшеному периферичному опорі судин) може спостерігатися при недостатності аортального клапана, відкритій артеріальній протоці, станах гіперкінетичного кровообігу або при гіпертрофічній кардіоміопатії з обструкцією вихідного тракту і недостатності мітрального клапана.

Подвійний пульс ( pulsus bisferiens ), тобто пульс з 2-ма позитивними хвилями під час систоли, викликаний наявністю додаткової хвилі потоку крові; виникає при гіпертрофічній кардіоміопатії з обструкцією вихідного тракту і комбінованій ваді, що включає недостатність і стеноз аортального клапана.

Дикротичний пульс ( pulsus dicroticus ), тобто пульс, в якому одна хвиля припадає на період систоли, а друга на початок діастоли; зазвичай, спостерігається при тампонаді серця, тяжкій серцевій недостатності і при гіповолемічному шоці (рідко у здорових молодих людей).

Ниткоподібний пульс ( pulsus filiformis ) частий, слабкого наповнення; виникає при шоці, рідко під час гарячки або тампонади серця.

Парадоксальний пульс ( pulsus paradoxus ) — під час вдиху наповнення пульсу зменшується, або пульс повністю зникає, що супроводжується зниженням систолічного артеріального тиску на >10 мм рт. ст. Клінічно значущий парадоксальний пульс виявляють під час спокійного дихання, а його точну оцінку можна провести за допомогою сфігмоманометру. Парадоксальний пульс присутній, якщо І тон Короткова вислуховується лише під час видиху.

Парадоксальний пульс виникає при:

1) більшості випадків тампонади серця (відсутній при співіснуванні дефекту міжпередсердної перегородки та недостатності аортального клапана, напр. при розшаруванні висхідної аорти, ускладненому тампонадою серця)

2) констриктивному перикардиті ( у 30 % хворих, головним чином при супутньому перикардіальному випоті)

3) масивній тромбоемболії легеневої артерії

5) астмі і тяжкому ХОЗЛ, коли спостерігаються великі коливання інтраторакального тиску.

Альтернуючий пульс ( pulsus alternans ) – відчутна варіабельність амплітуди пульсу, що супроводжує варіабельність систолічного артеріального тиску. Найчастіше виникає, як симптом недостатності лівого шлуночка (розд. І. Ł.1).

Близнюковий пульс ( pulsus bigeminus) , тобто пульс, в якому після кожного нормального серцевого скорочення виникає шлуночкова екстрасистола; виникає при ектопічних екстрасистолах, що супроводжують синусовий ритм, AB-блокаді по типу Самойлова-Венкебаха з провідністю 3:2 та за наявності непроведеної передсердної екстрасистоли після кожного другого синусового збудження.

Яка частота пульсу є нормальною: порівняльна таблиця

Після фізичних навантажень, емоційних переживань, а також у ситуаціях, які трактуються людиною як небезпечні, частота пульсу збільшується. Водночас нормальна частота серцевих скорочень не є гарантією того, що людина повністю здорова. Попри це, контролювати цей показник – вкрай важливо. Чому, дізнайтеся з цієї статті.

Якою повинна бути частота пульсу у стані спокою

Якою є частота пульсу в спокої / Фото Unsplash

Стан спокою передбачає, що людина є фізично та емоційно розслабленою і саме у такому стані проводяться заміри частоти серцевих скорочень. Якщо вони виходять за межі здорових показників, це сигналізує про порушення кровообігу, внаслідок чого серце працює із перебоями.

Нормальна частота пульсу у дітей, старших 10 років та дорослих коливається у межах від 60 до 100 ударів за хвилину. У дітей молодшого віку вона є більшою, а у людей, які професійно займаються спортом, частота пульсу може бути менше ніж 60 ударів за хвилину, а часом – навіть 40 ударів за хвилину (у стані спокою).

За даними Національного інституту охорони здоров’я США, нормальними показниками частоти пульсу у стані спокою у немовлят і дітей є:

Нормальний пульс (ударів за хвилину)

Частота серцевих скорочень може варіюватися у межах зазначених показників – змінюватися у відповідь на фізичні навантаження, підвищення/зниження температури тіла, емоційні переживання чи зміну положення тіла (наприклад, відразу після швидкого підйому з лежачого у сидяче положення).

Що таке частота серцевих скорочень

Яка частота скорочень серця є нормою / Фото Unsplash

Як ми вже пояснювали, частота серцевих скорочень – це кількість ударів серця за хвилину. Серце – це м’язовий орган. Скорочуючись, воно помпує кров, насичену киснем та поживними речовинами, до всіх органів і тканин організму, після чого забирає від них вуглекислий газ та інші шкідливі сполуки.

Здорове серце постачає органам і тканинам якраз таку кількість крові і з такою частотою, яка їм потрібна конкретно у цей момент для здійснення тієї чи іншої діяльності.

Наприклад, коли нам страшно, то це автоматично провокує викид гормону адреналіну, який змушує наше серце битися швидше. Так організм готується використати більше кисню та енергії для втечі або ж протистояння потенційній небезпеці.

Синонімом до слова “пульс” є “серцеві скорочення”, тобто те, скільки разів на хвилину наші судини скорочуються і розслабляються у відповідь на помпову діяльність серця. Частота пульсу точно відповідає частоті серцебиття, оскільки скорочення серця викликає підвищення тиску у судинах, що призводить до помітної пульсації.

Тобто, міряючи пульс, ми фактично міряємо частоту серцевих скорочень.

Якою є норма пульсу під час фізичних навантажень

Під час фізичних навантажень частота серцевих скорочень природно збільшується. Помірне підвищення частоти серцевих скорочень є цілком закономірним, оскільки організм потребує більше кисню та енергії, а отже серце повинно активніше помпувати кров. Проте важливо навантажувати серце дозовано і регулярно.

З часом, якщо людина тренується постійно, частота серцевих скорочень нормалізується. Тобто серце буде скорочуватися рідше, водночас його робота буде ефективнішою. Під час тренувань зможе спокійно перекачувати кров, забезпечуючи потребу організму у кисні та необхідних поживних речовинах.

Кардіотренування мають на меті зниження цільового пульсу – частоти серцевих скорочень при фізичних навантаженнях. Не менш важливим є й такий показник як максимальний пульс – він демонструє максимальну спроможність і продуктивність серця. Максимального пульсу людина досягає при високоінтенсивних фізичних навантаженнях.

Фахівці Американської асоціації серця встановили, що максимальна частота серцевих скорочень під час фізичних навантажень може становити приблизно 220 ударів за хвилину мінус вік людини. Тобто якщо людині, наприклад, 20 років, визначити її максимальну частоту серцевих скорочень під час фізичних навантажень можна шляхом простого арифметичного підрахунку: 220 – 20 = 200 (ударів за хвилину). Оскільки організм кожної людини по-різному реагує на фізичні навантаження, норма цільового пульсу вимірюється діапазоном, який називається “цільовою зоною пульсу”.

У цій таблиці подано цільові зони пульсу для різних вікових груп:

Цільова зона пульсу під час фізичних навантажень на 50 – 80% фізичних можливостей (ударів за хвилину)

Середня максимальна частота серцевих скорочень під час фізичних навантажень на 100% фізичних можливостей (ударів за хвилину)