Реакція сечі

Реакція сечі або pH сечі показує, чи є сеча кислою, лужною або нейтральною. Реакція сечі є важливим тестом при діагностуванні та лікуванні ниркової недостатності, нирковокам’яної хвороби, захворювань органів дихання та деяких розладів процесів обміну (метаболічних процесів). За визначенням при pH=7 реакція сечі вважається нейтральною. Якщо pH7 ‒ сеча лужна. На практиці кислу реакцію сечі вважають важливим діагностичним фактором лише при досягненні pH значення 5,5 та менше. Одночасно про зсув реакції сечі в бік лужної стверджують при pH більшому за 6,5. Норма для реакції сечі знаходиться в межах між 5 та 7.

Вимірювання реакції сечі є корисним, доступним і простим у виконання дослідженням. Особливої важливості воно набуває при діагностуванні та лікуванні хворих на нирковокам’яну хворобу (нефролітіаз), яка спричинюється утворенням в нирках великих зростків кристалів солей або аморфних каменів. Слід, однак, пам’ятати, що реакція сечі надає корисну інформацію лише в комплексі з іншими тестами, наприклад дослідженням осаду сечі під мікроскопом.

Реакція сечі вимірюється різними методами, два з яких найбільше розповсюджені: застосування приладу pH-метру, оснащеного спеціальними електродами та використання тестових стрічок. Гарантовану якість та максимальну точність забезпечує застосування pH-метру, проте, на практиці найчастіше використовують тестові стрічки, з огляду на простоту виконання аналізу та доступну вартість. Тестовими стрічками може самостійно скористатись навіть пацієнт, тоді як для роботи з pH-метром необхідний кваліфікований лаборант та належні умови, які можна створити лише у медичній лабораторії. У разі виникнення сумнівів, результат, який одержано тестовою стрічкою, варто перевіряти саме pH-метром.

Дослідження, проведені на щурах, показали, що тестова стрічка дає результати з прийнятною точністю, якщо оцінювати їх статистично. Проте, одночасно показано, що у 25% випадків тестова стрічка дає результат, який відхиляється від істинного від 0,5 до 1 одиниці рН. На ймовірність такого відхилення треба завжди зважати, особливо при лікуванні нирковокам’яної хвороби. Припускають, що із збільшення значення pH зменшується точність вимірювання реакції сечі тестовою стрічкою.

Для одержання достовірного результату при вимірюванні реакції сечі потрібно зважати на наступне:

• в лабораторію має надходити свіжа сеча, а якщо такої можливості немає, то її слід зберігати у холодильнику;
• під час сну зменшується вентиляція легенів, внаслідок чого виникає т.з. респіраторний ацидоз, тому перша порція сечі після пробудження може бути занадто кислою;
• при бактеріальному забрудненні зразку або бактеріальних інфекціях нирок та сечових шляхів сеча набуває лужного характеру;
• дієта, багата цитрусовими та більшість овочів і бобових зміщують реакцію сечі у лужний бік;
• дієта з високим вмістом м’яса та журавлинного соку зміщує реакцію сечі у кислий бік.

Формування ниркових каменів пов’язане з реакцією сечі. Якщо розглядати зв’язок між pH та типом ниркового каміння, то:

• сильно кисле pH, яке менше 5,5, характерно для утворення уратного каміння (сечова кислота);
• слабко кисле pH між 5,5 ‒ 6,0 сприятливо для оксалатного каміння (оксалатів);
• лужне pH, яке більше ніж 7,0, сприяє появі фосфатного каміння (фосфатів).

За рахунок відмінності у розчинності кристалів солей при різних pH, каміння сечової кислоти ‒ урати, не зустрічаються при лужній реакції сечі, а фосфати не випадають в осад і не утворюють каміння в кислій сечі. При подагрі ‒ хворобі, яка характеризується високим вмістом сечової кислоти в рідинах організму, pH сечі може зменшитись навіть до рівня меншого за 5,0.

Крім лікування нирковокам’яної хвороби, реакцію сечі оцінюють й при інших захворюваннях. Її вимірюють при важких станах, переважно в умовах лікарняного стаціонару.

Реакція сечі зміщується у бік кислої при:

• ацидозі;
• неналежному лікуванні діабету;
• проносі (діареї);
• голодуванні;
• втраті рідини без достатньої компенсації, наприклад при блювоті;
• дихальній недостатності, коли вуглекислий газ затримується в тканинах організму і спричинює зростання кислотності крові та сечі.

Реакція сечі зміщується у бік лужної при:

• обструкції сечовивідних шляхів, наприклад перекриття камінням або пухлиною;
• обструкції воротаря шлунку (місце, де шлунок з’єднується з дванадцятипалою кишкою);
• отруєнні саліцилатами (похідними саліцилової кислоти);
• хронічній нирковій недостатністі;
• захворюваннях, які супроводжуються гіпервентиляцією (посиленим частим диханням).

Розшифрувати значення реакції сечі в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз сечі можна за допомогою програми автоматичного розшифрування.

Нетримання сечі у жінок: причини і лікування

Нетримання сечі у жінок – серйозна медична проблема, чия вага нерідко недооцінюється. Приблизно 38% жінок страждають від тієї чи іншої форми цього синдрому, а в літньому віці (після 70 років) нетриманням страждає кожна друга жінка.

1. Що таке нетримання сечі у жінок?
2. Від чого буває і які ознаки?
3. Прояви
4. Що робити і як лікувати?
5. Діагностика
6. Уродинамічні тести
7. Січовий щоденник
8. Медикаментозне лікування
9. Хірургічні методи лікування
10. Вправи Кегеля
11. Песарій
12. Народні засоби лікування
13. Дієта
14. Прокладки

Що таке нетримання сечі у жінок?

Нетримання сечі – це процес мимовільного сечовипускання, яке людина не в силах зупинити.

Сечовипускання – складний фізіологічний процес, в якому беруть участь не тільки органи сечовипускання, але і головний і спинний мозок. У нормі сеча утримується в сечовому міхурі через те, що тиск в сечівнику (уретрі) вище тиску в сечовому міхурі. Після того, як ситуація змінюється на протилежну, і тиск в уретрі знижується, а в сечовому міхурі – підвищується, відбувається акт сечовипускання.

Жінки частіше за чоловіків схильні до цього синдрому. Пов’язано це з особливостями будови жіночих сечостатевих органів. У жінок в порівнянні з чоловіками дуже короткий і широкий сечовипускальний канал. Тому жіночій уретрі, точніше, м’язам, її оточуючим, важче стримувати тиск з боку сечового міхура.

Нетримання сечі (інконтиненція) має такі основні форми:

• ургентне (імперативне),
• стресове
• змішане (ургентне і стресове),
• тимчасове,
• енурез,
• підтікання.

Від чого буває і які ознаки?

Причини нетримання сечі у жінок можуть бути різні. Інконтиненція може виникнути:

• після розвитку інфекційних захворювань жіночої сечостатевої системи (запалення сечового міхура, ендометрит, уретрит),
• в результаті пухлини,
• через слабкість м’язів сечового міхура і сфінктерів сечівника,
• після зсуву сечівника,
• через неврологічних порушень.

Найбільш поширена стресова форма нетримання сечі у жінок. Причини її розвитку – ослаблення зв’язок тазового дна і неправильна робота сфінктерів уретри, які не можуть протистояти навіть невеликого збільшення тиску з боку сечового міхура. Фактори ризику розвитку стану – куріння, клімакс.

Ургентна форма – друга за поширеністю форма нетримання. Найбільш часта її причина – гіперактивність сечового міхура. При цьому стані сечовий міхур реагує позивами на сечовипускання навіть при невеликих подразненнях і посилає імпульси сфінктера сечовипускального каналу, чого в нормі не повинно бути. Причини, які провокують цей стан – вживання алкоголю, нервове збудження, зміна температури, навіть звук води, що ллється.

Тимчасове (транзиторне) нетримання – минуща форма, яка розвивається після впливу алкоголю, через гострих інфекцій сечового міхура і статевих органів, при запорах. Після усунення провокуючого нетримання фактора сечовипускання повертається в норму.

Рідше виникає рефлекторне нетримання. Воно відбувається в результаті ураження головного або спинного мозку через енцефаліту, хвороб Паркінсона й Альцгеймера, інсульту, розсіяного склерозу, травм.

Фактором, що сприяє розвитку стану в зрілому віці, є складні пологи в анамнезі. Це пологи, що призвели до розриву або розтягування м’язів тазового дня, пологи за допомогою акушерських щипців.

Інша безсумнівна причина – менопауза. Після її настання зменшується вироблення естрогену в організмі жінки, що призводить до атрофії слизової оболонки уретри, ослаблення м’язів і зв’язок в промежині.

Також пошкодження м’язів промежини можуть спостерігатися у жінок, що займаються важкою фізичною роботою, підйомом важких предметів. На прискорення дегенеративних процесів впливає і похилий вік. Під впливом несприятливих факторів відбувається дислокація статевих органів і сечового міхура з сечівником.

Інші причини, що сприяють інконтиненції:

• операції на органах малого тазу (оофоректомія, аднексектомія, гістеректомія);
• запальні захворювання уретри і сечового міхура,
• зайва вага;
• діабет;
• куріння;
• синдром Альцгеймера;
• хвороба Паркінсона;
• інсульт;
• атеросклероз;
• хронічний кашель;
• прийом сечогінних препаратів або препаратів, що надають розслаблюючу дію на м’язи сечівника;
• спадковість;
• камені в сечовому міхурі;
• запори;
• променева терапія.

Продукти, які посилюють прояви нетримання:

• алкоголь,
• чай,
• кава,
• газована вода.

Прояви

Набір симптомів багато в чому залежить від типу патології. У багатьох випадках жінка відчуває, що сечовий міхур спорожнений не повністю, або що в вагіні знаходиться чужорідне тіло.

Ургентна інконтиненція визначається за такими симптомами, як сильні і нестерпні позиви до сечовипускання. Сечовий міхур при цьому заповнений далеко не повністю. Причому в більшості випадків жінка не встигає дійти до туалету. Може спостерігатися до 8-10 позовів в день.

При стресовій інконтиненції сеча виділяється мимоволі під час фізичного навантаження, сміху, бігу або швидкої ходьби, кашлю і т.д. При цьому позиви до сечовипускання відсутні.

Може спостерігатися і змішана форма нетримання сечі. У таких пацієнток присутні ознаки як ургентної, так і стресовій форм.

Енурез – форма захворювання, при якій сечовипускання відбувається абсолютно проти своєї волі, без зв’язку з конкретним провокуючим фактором. Ця форма частіше (в 99% випадків) зустрічається у дітей.

Підтікання сечі – форма синдрому, при якому після спорожнення сечового міхура випливає сеча, яка перебуває в уретрі.

Що робити і як лікувати?

Нетримання сечі – проблема, яка погіршує не тільки гігієну, але і якість життя, приносить емоційний дискомфорт, ускладнює соціальні відносини. Нерідко жінка змушена повністю міняти спосіб життя, уникати спілкування з людьми, відвідування громадських місць, кидати роботу.

Багато жінок не звертаються до лікаря, виявивши цю проблему, і намагаються боротися з нею самостійно. Особливо це стосується літніх пацієнток, які вважають, що інконтиненція – це варіант норми для їх віку. В результаті стан тільки погіршується, після чого лікування стає дійсно складним.

Звертатися з цією проблемою необхідно до уролога або до гінеколога, який підкаже, як лікувати нетримання сечі у жінок. Медицина розробила багато способів боротьби з інконтиненцією. Однак лікувати стан необхідно з урахуванням основного захворювання, його викликав.

Лікування нетримання сечі у жінок включає медикаментозні, хірургічні, психотерапевтичні методи, фізичні вправи, фізіотерапію (мікроструми, прогрівання, електромагнітний вплив).

Консервативні методи показані на початкових стадіях захворювання, при високих ризиках, пов’язаних з оперативним втручанням.

Діагностика

Але перш ніж призначити курс лікування, лікар проводить діагностику захворювання. Спочатку проводиться гінекологічний огляд та опитування пацієнтки з метою збору анемнезі. При цьому лікар прагне отримати наступну інформацію:

• причина патології,
• деталі розвитку патології,
• тривалість захворювання,
• вираженість симптомів інконтиненції,
• як часто виділяється сеча в нічний і денний час,
• приймає пацієнтка будь-які ліки,
• чи має пацієнтка якісь гінекологічні або урологічні захворювання.

Під час гінекологічного огляду можуть бути виявлені запальні процеси статевих органів, опущення або випадання матки і піхви. Пальпація низу живота допомагає виявити пухлини, визначити локалізацію болів.

Також з метою діагностики:

• проводиться УЗД сечового міхура і органів малого тазу,
• проводяться ренгенографіческіе, уродинамические і ендоскопічного дослідження сечового міхура,
• здається загальний аналіз сечі, що допомагає виявити запалення і інфекції сечовивідної системи.

Інструментальні методи дослідження сечового міхура:

• ретроградна цистометрія (оцінка резервуарний функції міхура),
• цистографія (рентгенографія сечового міхура з контрастною речовиною),
• прокладочний тест (визначення обсягу випливає з міхура сечі),
• урофлоуметрия (оцінка швидкості витікання сечі),
• Уретроцистоскопия (ендометріческій метод візуального дослідження сечового міхура і уретри),
• електроміографія (дослідження електричної активності м’язів сечового міхура).

Уродинамічні тести

Уродинамічні тести містять:

• стрес-тест,
• тест Бонні,
• тест прокладок (добовий або годинної).

Стрес-тест призначений для оцінки стану пацієнтки зі стресовою формою нетримання сечі. Пацієнтці з наповненим сечовим міхуром пропонується покашляти або тугіше. Якщо під час цього тесту випливає сеча, то це означає наявність стресової форми синдрому. Тест Бонні відрізняється від стресового тесту тим, що шийка сечового міхура піднімається за допомогою спеціального пристосування.

У тесті прокладок використовуються одноразові прокладки, що дозволяють оцінити, як часто з сечового міхура випливає сеча і в якому обсязі. Після закінчення певного періоду проводиться зважування прокладок і, виходячи з цього значення, обчислюється обсяг рідини, що витекла.

Січовий щоденник

Також важливим методом діагностики є самоспостереження. З цією метою пацієнтка повинна вести сечовий щоденник протягом як мінімум 2 тижнів. У щоденник заносяться частота сечовипускань за добу, обсяг рідини при кожному сечовипусканні, кількість епізодів мимовільного сечовипускання.

Медикаментозне лікування

З медикаментозних засобів призначаються естрогени, засоби, які зменшують обсяг урини, антидепресанти, адреноміметики (ефедрин), антихолінергічні засоби (оксибутинин, дриптан, толтеродин).

Метою медикаментозного лікування при допомогою симпатоміметиків є підвищення тонусу сфінктерів сечового міхура. Антихолінергічні засоби частіше застосовуються при синдромі гіперактивного сечового міхура. Вони дозволяють збільшити обсяг сечового міхура і розслабити його м’язові стінки. Антидепресанти (дулоксетин, іміпрамін) призначаються при стресовій формі нетримання сечі.

Ефективність препаратів, проте, висока лише тоді, коли не спостерігається анатомічних дефектів, що викликають інконтиненцією.

Хірургічні методи лікування

З хірургічних методів найбільшого поширення набула методика, при якій під уретру або шийку сечового міхура вводиться петля, що підтримує уретру в природному фізіологічному положенні. Подібні операції називаються слінгові. Вони займають приблизно півгодини під місцевим наркозом.

Кольпосуспензія Берча – ще один поширений вид оперативного лікування. Найчастіше вона проводиться лапароскопічним методом. Суть операції полягає в підвішуванні уретри до пахових зв’язкам. Операція проводиться під загальним наркозом.

Всього існує приблизно 200 різних хірургічних методик, що дозволяють усунути інконтиненцією. Серед них – використання об’ємообразуючих засобів, які фіксують уретру в потрібному положенні, вагінопластіка, протезування сфінктера уретри. Хірургічна операція частіше показана при стресовій формі нетримання сечі, рідше – при ургентної.

Вправи Кегеля

З інших консервативних методик широкого поширення набули вправи Кегеля. Так називається набір фізичних вправ, що дозволяють зміцнити м’язи промежини. Суть вправ Кегеля полягає в почерговому скорочення і розслабленні м’язів, що оточують вагіну і уретру.

Вправи складаються з наступних компонентів:

• швидке скорочення м’язів промежини,
• повільне розслаблення м’язів промежини,
• запобігання вольовим зусиллям уявного акта сечовипускання,
• виштовхування, що повторюють дії м’язів під час пологів.

Вправи слід виконувати три рази на день. Їх тривалість спочатку може складати всього декілька секунд, але поступово тривалість процедури доводиться до декількох хвилин. Зручність вправ полягає в тому, що їх можна виконувати в будь-який вільний час і в будь-якому зручному місці.

Песарій

Підтримці уретри в закритому стані при стресовій формі нетримання сприяє пессарий. Це пристосування з гуми, який вставляється всередину вагіни, близько до шийки матки. Песарій можна носити під час фізичних вправ.

Народні засоби лікування

Нетримання сечі у жінок було відомо дуже давно, і народними цілителями було розроблено чимало способів, які допомагають при цій патології. Це сік і настоянка подорожника, відвар з насіння кропу, настоянка з шавлії, деревію, кукурудзяних рилець.

Дієта

При інконтиненції важливо дотримувати правильну дієту. З раціону хворої видаляються продукти, які надають подразнюючу дію на сечовий міхур. В першу чергу, це гостре, солоне, мариноване, алкоголь, а також кава, міцний чай, шоколад, газовані напої. Якщо хвора страждає на ожиріння, то дієта повинна бути спрямована на зниження зайвої ваги.

Прокладки

Якщо від стану не вдається позбутися, то жінці доводиться якось пристосовуватися до ситуації. Тут можуть допомогти урологічні гігієнічні прокладки. Вони повинні добре вбирати сечу, підтримувати сухість шкіри, перешкоджати розмноженню бактерій і виникнення неприємних запахів.