Зміст:
- 1 Звуковий аналіз слова осінь
- 2 Ⅱ. ФОНЕТИЧНИЙ РОЗБІР СЛОВА «ДЗВІНОК»
Звуковий аналіз слова осінь
Звуковий аналіз слова осінь в українській мові:
1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова осінь.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова осінь – дошкільнятам, 1 – 4 клас
4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова осінь (знаходяться нижче на сторінці).
Повний фонетичний, звуко-буквений розбір слова осінь дивись далі!
Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова осінь:
- 1. Осінь
- 2. По складам: о ́ –сінь (2 склади; наголос на 1-му складі).
- 3. [ о ́ с ’ ін ’ ]
с [ с ’ ] – приголосний, глухий парний, м’який парний (правило D2 )
н [ н ’ ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, м’який парний (правило D2 )
Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка
Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:
Голосні звуки:
- На початку слова
- У середині та в кінці слова після голосного звука
- Після апострофа
- Після м’якого знака
Приголосні звуки:
- [й] – завжди м’який;
- [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
- Уподібнення за м’якістю:
- тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
- cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
- [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
- Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
- [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
- ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
- завжди позначає два звуки [шч]
- м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
- Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:- с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
- з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
- з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
- з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
- з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
- з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
- з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
- ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
- ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
- ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
- ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
- ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
- ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
- т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
- т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
- т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
- т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
- т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
- Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
- Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
легко – [лехко],
вогко – [вохко],
нігті – [н’іхт’і],
кігті – [к’іхт’і],
дігтяр – [д’іхт’ар],
дьогтю – [д’охт’у],
бігцем – [б’іхцем].
Ці слова потрібно запам’ятати. - Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.
Правила поділу слова на склади в українській мові*
- Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
- Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
- Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
- Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
- Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
- Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
- Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
- Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
- Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.
- підрахунок кількості літер;
- визначення числа звуків у слові;
- постановка наголосу;
- розподіл звуків на приголосні та голосні;
- класифікація кожного звуку;
- складання транскрипції (графічної форми слова).
- Транскрипція записується у квадратних дужках: .
- М’якість звуку позначається символом ”.
- Перед глухими дзвінкі приголосні приголомшуються: нігті – [нокт’і].
- Звуки [с], [з] у приставках слів пом’якшуються: роз’єднати – [раз’й’ед’ін’іт’].
- Деякі приголосні в словах не читаються: кістковий – [кісний”].
- Поєднання букв «сч», «зч» читаються як «щ»: щастя – [щ’аст’й’е].
- Подвоєний приголосний позначається «:»: поступовий – [паст’іп’ен:ий].
- Записати слово за правилами орфографії.
- Розділити слово за складами.
- Позначити ударний склад.
- Вимовити слово вголос і на підставі цього виконати транскрипцію.
- Описати голосні звуки по порядку, позначити, які є ударними, а які – ненаголошеними. Описати приголосні. Охарактеризувати їх: парні/непарні, дзвінкі/глухі, тверді/м’які.
- Підрахувати кількість звуків та літер у слові.
- Червоні вузли позначають тварин. Розмір вузла тварини варіюється в залежності від того, у скільких мовах зустрілося дієслово, цій тварині відповідне.
- Чорні вузли позначають семантичні переходи.
- Вузли інших кольорів відповідають дієсловам різних мов. За кожною мовою закріплено певний колір. Крім того, при наведенні курсору на вузол ви побачите підказку з відповідним дієсловом і назвою мови.
- Б (дзвінкий) – П (глухий);
- В – Ф;
- З – З;
- Д – Т;
- Г – К;
- Ж – Ш.
- Голосний – червоний колір;
- Згідний твердий – синій;
- Згідний м’який – зелений.
- Спочатку намалювати прямокутник.
- Його розділити навпіл по діагоналі.
- Першу частину зафарбувати синім кольором, другу – червоним.
- Слідом намалювати квадрат і зафарбувати його синім.
- Шишка, сосна:
- Білка, чашка: м’який приголосний
- Спідниця: літера Ю на початку
- Банан, жираф:
- Лимон, півень:
- Їжачок: завжди тверда Ж і йотована Е на початку
- Пальто:
- Бджола, зливу:
- Ворона, собака:
- Ракета:
- З одного голосного: Лелека, Якір.
- Починатися на приголосну та утримувати голосний: Дерево.
- Згодні без голосної, Й, Ь і Ъ відходять попереднього складу: Хлопчик, Чапля, Чайка, Чайник.
- Згодні відходять до складу з голосної: Кавун, Екран, Астра.
- На початку слова всі приголосні приєднуються до першої голосної: Стриж, Стрекоза.
Ⅱ. ФОНЕТИЧНИЙ РОЗБІР СЛОВА «ДЗВІНОК»
§ 20 § 20. Літера о позначає наголошений голосний [о] у таких положеннях: а) на початку слова: він, вісь, гострий, о хать; б) після голосних: зао хать, заочник, по далечінь, проо браз; в) після твердих приголосних (крім шиплячих; про положення після шиплячих див. § 22): будинок, сом, підлога, бік, ось, грім, брухт, струм, ком, гість, хід, цокати. § 32 § 32. У першому попередньому складі після твердих приголосних, крім голосних [и] і [у], і на початку слова, крім голосних [і] та [у] (про них див. §§ 5-13), вимовляється голосний [а]. Голосний [а] у цьому положенні на листі позначається літерою я або о. Таким чином, на місці букв а і про гласний [а] вимовляється: 1) після твердих приголосних: а) сади, дари, мала, пашу, старий, трава; шалун, шалаш, жари, жаркое, цари зм, цара пать; б) вода (вимовляється [вада]), нога (вимовляється [нага]), гроза (вимовляється [граза]), поля (вимовляється [пал❜ а]), моря (вимовляється [мар❜ а]), столи (вимовляється [ стали ]), плоди (вимовляється [плади]), прошу (вимовляється [прашу]), пішов (вимовляється [пашо л]), шофер (вимовляється [шаф❜ о́р), жонглер (вимовляється [жангл❜ о́]); 2) на початку слова: а) аптека, вірмен, аршин, аккорд, амбар; б) вікно (вимовляється [акно]), один (вимовляється [адин]), огурчик (вимовляється [агурок]), осики (вимовляється [асини]), одягнути (вимовляється [аде т❜ ]) . Голосний [а] 1-го попереджувального складу дещо відрізняється від ударного [а]: при його вимові Нижня щелепаопушена менше, розчин рота вже, задня частина спинки язика трохи піднята. Тому при точнішій транскрипції ці звуки слід розрізняти, наприклад, для позначення ненаголошеного [о] вживати знак Λ, зберігши букву а для ударного [а]: [вΛда] (вода). У цьому словнику-довіднику буква а використовується для позначення як ненаголошеного [а] (точніше [Λ], так і, [а] ударного. § 48 § 48. У заударних складах після твердих приголосних, крім гласних [и] та [у] (про них див. §§ 5-13), вимовляється гласний [ъ], який на листі позначається літерами про та а. Таким чином, на місці букв аі пров заударних складах вимовляється гласний [ъ]: а) ви́ дан (вимовляється [вы́ дън]), обрана (вимовляється [вы́ брънъ]), витяг (вимовляється [вы́ тъскъл]), робо тал (вимовляється [рабо тъл]), паркан (вимовляється [п’-забор]), на парканах (вимовляється [н-забор]), за парканами (вимовляється [з-забори]), корова (вимовляється [каров]), окна ( вимовляється [о кнъ]), справи (вимовляється [де лъ]), ви жал (вимовляється [вы́ жъл]), по калюжах (вимовляється [па-лу́ жъм]), в калюжах (вимовляється [в-лу́ жъх] ), за калюжами (вимовляється [за-лу жми]), калюжа (вимовляється [луж]), ви дряпал (вимовляється [вы църъпъл]), ку́рица (вимовляється [ку́ рицъ]), по у лицам (вимовляється [па-у́ лицъм]); б) виніс (вимовляється [ви нъс]), ви кид (вимовляється [ви бръс]), голову (вимовляється [го лъву]), на голову (вимовляється [на – гълъву]), на будинок (вимовляється [на – – дъм], у́зок (вимовляється [у́зак]), за домом (вимовляється [за-до́мъм]), на ста́ром (вимовляється [на-старий]), за канавой (вимовляється [зъ-кана́й] ), сіно (вимовляється [се нъ]), справа (вимовляється [де лъ]), багато (вимовляється [мно гъ]), на до (вимовляється [на дъ]). Таким чином, при ненаголошеності закінчення форми ім. п. та рід. п. од. ч. справу та справи або форми средн. та жіночий. пологів прош. часу заходило і заходило (є справа і немає діла; сонце заходило і місяць заходило) вимовляються однаково – з гласним [ъ] на кінці: [дел лъ], [зходи лъ]. Також однаково вимовляються форми телебачення. п. од. ч. та дат. п. мн. ч. чоловік. та середн. пологів: технікам і технікам, парканом і парканам, дулом і дулам, кріслом і крелам: [технікм], [забор], [дулм], [креслм]. Примітка. На кінці деяких незмінних слів іншомовного походження на місці літери о в заударному складі може вимовлятися голосний [о] без редукції, наприклад: авізо (може вимовлятися [зо]), ве то (може вимовлятися [то]), кре до (може вимовлятися [ до]), лега то (може вимовлятися [то]), але гро (може вимовлятися [ро]). За таких слів у словнику даються вимовні посліди. 1 Орфоепічний словник російської мови: Вимова, наголос, граматичні форми/ С.М. Борунова, В.Л. Воронцова, Н.А. Єськова; За ред. Р.І. Аванесова. – 4-те вид., стер. – М: Рус. яз., 1988. – 704 с. Ольга Гордєєва ЩО ТАКЕ ЗВУКОВИЙ АНАЛІЗ СЛОВА? Звуковий аналізслова – це визначення звуків у словіпо порядку та їх характеристика (Голосний – Ігласний, дзвінкий – глухий, м’який твердий) Звукова схема слова– це послідовність квадратиків – символів, викладених у тому порядку, що й звуки у слові. Як виконувати з дитиною ЗВУКОВИЙ АНАЛІЗ СЛОВА? Звуковий аналізвиконується шляхом послідовного виділення голосом звуків у слові та їх характеристики. Зробимо звуковий аналіз слова ДІМ: ддд-ом – перший звук Д – він приголосний, дзвінкий, твердий – позначимо його синім квадратиком із дзвіночком. д – ооо – м – другий звук О – він голосний – позначимо його червоним квадратиком. до -ммм – третій звук М – він приголосний, дзвінкий, твердий – позначимо його синім квадратиком з дзвіночком. В слові ДІМ 3 звуку, 2 приголосних та 1 голосний. Згідні звуки Д і М. Голосний звук Про. Назвемо звуки по порядку: ХАТА. Напишемо слово буквами:ХАТА ЗВУКОВИЙ АНАЛІЗ СЛОВА КІТ кькькь – іт – перший звук Кь – приголосний, глухий, м’який, позначимо зеленим квадратиком. В слові кит 3 звуки: 2 приголосних та 1 голосний. Згодні Кь і Т. Голосний І. Назвемо звуки по порядку Кь, І, Т. ПІДКАЗКА ДЛЯ БАТЬКІВ. Літери, що позначають дзвінкі звуки: М, Б, Р, Д, Н, У, Ж, Л, Р, З, Й. Літери, що позначають глухі звуки: П, До, Х, Т, Ф, Ш, З, Ч, Щ, Ц. Дзвінкий чи глухий звукдіти визначають поклавши руку на горло. Якщо під час вимовлення звуку«горло дзвенить» – звук дзвінкий. Якщо «не дзвенить»– глухий Літери, що позначають завжди тверді звуки: Ш, Ж, Ц. Літери, що завжди позначають м’які звуки: Щ, Ч, Й. Інші літери можуть позначати два звуку твердий та м’який: Т і Ть, П і Пь, К і Кь, Д і Дь і т.д. М’якість та твердість звуків діти визначають на слух: МЕЛЬ звук ль м’який. МЕЛ – звук л твердий. КІТ – звук До твердий. КІТ – звук Кь м’який. Батькиможуть проконтролювати наступним чином: Якщо на листі після згоди літери пишуться А, О, У, Ы, Е – то вона позначає твердий звук. Якщо на листі після згоди літери пишуться літери Е, Е, Ю, Я – то вона позначає м’який звук. Звуків Е,Е,Ю,Я – не буває, це голосні літери, що позначають м’якість приголосного на листі. Дзвінкі приголосні звуки на кінці сліву мові приголомшуються та замінюються парним глухим: Д – Т, Р – К, Б – П, Ж – Ш, В – Ф, З – С. Пишемо ЛІД – говоримо [ЛІТО] Пишемо НІЖ – говоримо [НОШ] Пишемо СНІГ – говоримо Літери Е, Е, Ю, Я, що стоять у словіпісля згоди позначають відповідно звуки Е, О, У, А. Все це необхідно враховувати під час виконання звукового аналізу слова.
При розборі важливо розрізняти поняття «літера» та «звук». Адже перші відповідають орфографічним правилам, а другі – мовним (тобто звуки аналізуються з погляду вимови).
Перш ніж приступити до звуко-літерного розбору, слід запам’ятати
У російській мові десять голосних звуків:
Перші п’ять позначають, що попередній приголосний є твердим, а другі – м’яким.
І двадцять один приголосний звук:
дзвінкі непарні звуки [Й’] [Л] [М] [Н] [Р] глухі непарні [Х] [Ц] [Ч’] [Щ’] дзвінкі парні [Б] [В] [Г] [Д] [Ж] [З] глухі парні [П] [Ф] [До] [Т] [Ш] [С] Дзвінки називають згодні, які утворюються за участю звуку, а глухі – за допомогою шуму. Парними називають ті приголосні, які утворюють пару глухий/дзвінкий. Наприклад, [Б]/[П], [В]/[Ф], [Г]/[К]. Непарні – ті, які не утворюють пари: [Л], [М], [Р].
При фонетичному аналізіслова варто пам’ятати, що приголосні [Ч’], [Щ’], [Й’] – завжди м’які, незалежно від того, який голосний утворює з ними склад. Згідні [Ж], [Ш] та [Ц] – завжди тверді.
[Й’], [Л], [Л’], [М], [М’], [Н], [Н’], [Р], [Р’] – сонорні звуки. Отже, при вимові цих приголосних звук утворюється переважно голосом, але з шумом. Усі сонорні – дзвінкі звуки.
У російському алфавіті є літери Ь, Ъ. Вони не утворюють звуку. Ь (м’який знак) служить для того, щоб пом’якшувати приголосні, після яких він ставиться. Ъ (твердий знак) має роздільну функцію.
Правила розбору на звуки
Зразок звуко-літерного розбору слова
База даних як граф
У дослідженні дієслів звуків тварин доводиться мати справу з чималою кількістю типів інформації: дієслова, мови, метафори, тварини, мовні приклади та переклади. Основна робота дослідника полягає в тому, щоб зрозуміти як ці елементи даних пов’язані між собою, визначити стійкі патерни та пояснити винятки. Інструмент, який ви зараз бачите перед собою, покликаний спростити перше з цих завдань – зрозуміти як пов’язані між собою дані, що цікавлять нас, – і для цього візуалізувати дані у вигляді графа.
У графі кожен вузол є тварина, дієслово будь-якої мови або певний тип семантичного переходу. Таким чином, щоб дізнатися, які дієслова відповідають певній тварині або які метафори бувають у певного дієслова, достатньо подивитися на зв’язки між відповідними вузлами.
Для того, щоб комфортно користуватися базою, необхідно запам’ятати деякі умовні позначення:
Для пошуку тварин і метафор певних мовахпризначені три пошукові вікна вгорі вікна: “Тварина”, “Мова” та “Метафора”. Наприклад, при вході на сайт ви бачите запит “кішка, собака”, “молдавська, грецька, “людина”. Цей запит дозволить вам дізнатися, у яких дієслів, що відповідають звукам кішок або собак у грецькій та молдавській мовах, є метафоричні зачення, пов’язані” з людиною Крім того, граф, побудований за таким запитом, показує, що у кішок і собак у цих двох мовах немає спільного дієслова.
У кожне вікно пошуку можна ввести 0, 1 або кілька пошукових елементів. Якщо ви шукаєте відразу кілька тварин або кілька мов, то їх назви потрібно вводити через кому, наприклад, “кішка, собака” або “китайська, польська”.
Список мов та відповідних кольорів, тварин та типів метафор можна побачити у вкладці “Про базу” або натиснувши на посилання.
База даних дозволяє відповідати на багато нетривіальних питань. Наведемо приклади таких питань та покажемо, як скласти запит до бази даних.
Чи є мова, в якій ведмеді та бджоли об’єднані загальним звуковим дієсловом?
Запит:[ведмідь, бджола], ,
Як аналізувати отриманий граф: два червоні вузли, що відповідають бджолі та ведмедеві, пов’язані безпосередньо лише одним кольоровим вузлом. Цей вузол відповідає хантийскому дієслову “omitɨ”. Отже, відповідь на поставлене запитання “так, така мова є”. Крім того, збудований граф може відповідати і на інші питання. Наприклад, однаковий розмір червоних вузлів показує, що дієслова, що відповідають цим тваринам, присутні в однаковій кількості мов. Можна також побачити всі метафори, пов’язані з ведмедем і бджолою, і дізнатися, чи є однакові семантичні переходи. (Так, їх два: гудіння музичних інструментів та мова.)
У яких мовах, крім російської, дієслово звуку коня може позначати гучний сміх?
Запит:[конь], , [сміх]
В отриманому невеликому графі кольорові вузли показують дієслова, що відповідають коні різних мовах. При наведенні курсору на вузол, що цікавить, ми можемо побачити саме дієслово і назву мови. Таким чином ми бачимо наступний список мов: фінську, молдавську, індонезійську, сербську, угорську, комі-перм’ятську, комі-зирянську, вірменську, ерзянську (шокшинську).
Від звуків яких тварин найчастіший метафоричний перехід у зону плачу?
Запит:, , [плач]
Так як нас цікавлять найчастіші тварини, то необхідно помітити на червоні вузли найбільшого розміру. Найбільшим вузлам відповідають тварини: осел, цуценя, собака, ведмідь. На цей запит граф виходить досить великий. Якщо вам потрібно зафіксувати деякі вузли у зручнішому положенні, перетягніть їх мишкою в потрібну область екрана.
З початком осені дорослим часто доводиться сідати за уроки разом із дітьми. Складно доводиться батькам першокласників, оскільки програма молодшої школи швидко забувається. освітні стандартичасто змінюються. Ще до початку читання та письма, коли вчорашні дошкільнята в 1 класі проходять абетку, їм дають завдання скласти звукову схему як слова, так і цілої речення. У таких випадках батькам на допомогу приходить інтернет із прикладами та зразками.
Звуко-літерний розбір слів
Вивченням літер та звуків, їх аналізом займається розділ російської мови під назвою фонетика. Для розкладання слова на звуки використовується транскрипція. Такий аналіз називається фонетичним. Батькам потрібно згадати, що таке голосні та приголосні літери, які звуки їм відповідають, що таке йотовані голосні і чим відрізняються букви першого та другого рядів.
Таблиця голосних та приголосних звуків російської мови
Знайти літерний ряд можна в книгах для початкових класівабо в Інтернеті. Як правило, літери розташовані у дві лінії. Голосні діляться на позначають м’якість і твердість приголосних, останні ж – на глухі та дзвінкі, парні та непарні.
Голосні, що визначають твердість: а, е, о, у, ы. Їм відповідають звуки: [а], [е], [про], [у], [и].
Голосні, що позначають м’якість: я, е, е, ю, і. Також їх називають йотованими, тому що ці літери складаються з двох звуків, якщо стоять на початку, після голосної або після м’якого та твердого знаків. Ці літери пом’якшують приголосні, що стоять перед ними.
Згодні бувають глухі та дзвінкі, вони утворюють шість пар:
Інші приголосні парними не є:
Крім того, є приголосні, які завжди м’які або завжди тверді, незалежно від наступної за ними голосної:
Літери Ь та Ъ не мають власних звуків. М’який знак пом’якшує згодний, твердий – ні.
Схема літер та звуків російської мови в таблиці для першого класу представлена на малюнку:
В освітній програмі”Школа Росії” прийнято позначати звуки квітами:
Злиття приголосної та голосної позначають прямокутником, розділеним навпіл. Одну частину зафарбовують синім або зеленим кольором, другу – червоною. Іноді в цій моделі додатково позначаються глухі та дзвінкі приголосні, наголос і поділ на склади.
Приклади
Для графічного зображеннязвукового складу слова можна підібрати кольорові картки. Для полегшення складання схеми спочатку доцільно використовувати написи на картинках. У перспективі можна самостійно накреслити схематичний склад слова у зошиті за клітинками за допомогою кольорових ручок або олівців.
Щоб показати алгоритм складання схеми, краще розпочинати звуковий запис односкладових слів за допомогою таблички.
Наприклад, слова із трьох букв: дуб, кіт, мак, цибуля, жук, рак. Спочатку треба написати транскрипцію.
Для слова «дуб» вона має такий вигляд: [дуп]. Далі описати схему, де перші два звуки являють злиття твердої приголосної та голосної, а третій – твердий приголосний. Тепер треба графічно зобразити результат:
Слова, що залишилися, також підходять під отриману схему.
Варіанти, де одна або обидві з приголосних м’які:
Слова з 4 звуків, що складаються з єдиної мови:
Слова з 2 складів:
Ще кілька прикладів із 2 складів та більше:
Як скласти схему речення
Поширений варіант завдань для першокласників – скласти схему речення. Це просте завдання. Тут не потрібно згадувати позначення для тих, хто підлягає і присудкам. Усі слова у реченні позначаються горизонтальними лініями. Якщо слово пишеться з великої літери, спочатку лінії малюється вертикальна риса. Наприкінці ставиться точка, знак оклику або знак питання.
Приклади
Зразки, як розкласти кілька пропозицій:
Зразки складової схеми
Під час навчання читання першокласників вчать, як розкласти слово на склади. Для цього достатньо пам’ятати, що склад утворює голосний. Наприклад, у слові “аркуш” один склад, а в слові “листя” – два.
Таким чином, склад може складатися:
На картинках приклади слів, розкладених на склади:
Тепер можна спробувати розкласти слово «Дельфін» на склади. І вирішити таке завдання.