Відпочинок в Греції: все, що потрібно знати туристам (фоторепортаж)

У літньому туристичному сезоні 2021 року Греція увійшла до топ-5 найпопулярніших країн, куди найчастіше їздили на відпочинок українські туристи.

З одного боку, ця сонячна країна приваблює туристів мальовничою природою, теплим морем, багатою історією, фірмовою архітектурою, смачною кухнею і розслабленою атмосферою свята. З іншого боку, Греція відкрила кордони для українців ще в травні 2021 року, коли більшість країн Європи все ще залишалися закритими.

Греція почала приймати туристів з України в травні 2021 року / фото Марина Григоренко

УНІАН підготував добірку корисних порад та рекомендацій, які варто врахувати перед поїздкою до Греції.

Коли в Греції туристичний сезон

Греція настільки різноманітна країна, що їздити туди можна цілий рік, лише підбираючи найбільш оптимальний формат відпочинку. Так, високий пляжний сезон тут, як правило, триває з травня по вересень, але, якщо говорити начистоту, в цей час тут занадто спекотно. Тим же, хто полюбляє морський відпочинок при більш помірних температурах, підійде жовтень-листопад і березень-квітень, хоча за бажання в Греції можна відшукати місця, де купатися комфортно цілий рік.

На островах у Греції тепло до листопада / фото Марина Григоренко

З листопада по березень в Греції активно працюють гірськолижні курорти. Так-так, і такий формат відпочинку тут є. А все тому, що в Греції зустрічаються відразу три кліматичних типи – основний середземноморський, а також альпійський і помірний.

Ну а оскільки Греція – країна з дуже багатою культурою та історією, в екскурсійні подорожі сюди можна літати цілий рік. Більш того, в зимовий період блукати по місцевих визначних пам’ятках куди приємніше, ніж в літню спеку.

Набагато приємніше ходити на екскурсії не в літню спеку / фото Марина Григоренко

До того ж, як приємно вирватися з холодної української зими туди, де температури навіть у грудні-лютому рідко опускаються нижче 10 градусів тепла.

Як потрапити до Греції

В останні роки додалася велика кількість нових рейсів до Греції з України, в тому числі від бюджетних авіакомпаній. Зрозуміло, в основний туристичний сезон туди літає набагато більше рейсів, головним чином за рахунок чартерів на популярні курорти від туроператорів. Проте, в Афіни або Салоніки без проблем можна потрапити і взимку.

В Афіни літаки з України літають цілий рік / фото Марина Григоренко

Ну а далі – вибирати вам: залишатися у великих містах або відправлятися на острови, яких в Греції близько 2000 тисяч. Найкраще переміщатися по країні внутрішніми авіарейсами найбільшої грецької авіакомпанії Aegean Airlines або ж по морю – поромне сполучення тут також дуже добре налагоджене.

Правила в’їзду до Греції

На даний момент, щоб потрапити на територію Греції, громадянам України необхідно виконати одну з умов (також стосується внутрішнього переміщення між островами):

• надати сертифікат вакцинації проти COVID-19 (Pfizer BioNtech, Moderna, Astra Zeneca/Oxford, Johnson+Johnson/Janssen, Sinovac Biotech, Sinopharm та інші) в друкованій або цифровій формі, в тому числі в додатку “Дія” з QR-кодом
• надати негативний результат ПЛР-тесту на SARS-CoV-2, який зроблений не раніше ніж за 72 години до прибуття на пункт пропуску в Греції)
• надати негативний результат тесту на антиген (швидкий тест), який необхідно зробити не раніше ніж за 48 годин до прибуття
• надати довідку про перенесену коронавірусну хворобу, видану через 30 днів після дати першого позитивного тесту, і яка діє протягом 180 днів після нього

Варто врахувати, що при в’їзді на територію Греції можливе тестування окремих мандрівників методом випадкового відбору. Якщо його результат виявиться позитивним, то з вами зв’яжуться представники МОЗ для переміщення на 14-тиденний карантин в спеціальних готелях за рахунок держави Греція.

Вищезазначені вимоги поширюються також на дітей віком від 12 років.

Для переміщення на острови в Греції теж потрібен covid-сертифікат / фото Марина Григоренко

Крім того, необхідно заповнити спеціальну форму PLF за 24 години до перетину кордону.

Також для безвізового в’їзду в Грецію потрібен діючий біометричний закордонний паспорт і поліс медичного страхування на весь термін перебування в країні, що покриває витрати на лікування корнавірусу.

Що відомо про грецьку медицину

Особливістю Греції є те, що країна розташована на островах – і це впливає на надання медичної допомоги, оскільки не на кожному острові є медики і лікарні. Тому, наприклад, щоб доставити людину до клініки, потрібно скористатися поромом, який ходить за графіком. Якщо не встигли – чекайте.

З медициною в Греції найкраще в Афінах і на Криті / фото Марина Григоренко

Однак якщо сталася критична ситуація, наприклад, аварія або катастрофа, варто скористатися викликом допомоги по телефону 166. В такому випадку до постраждалих може прибути санавіація. Якщо ж мова йде про менш критичні ситуації, вам можуть надати рекомендації. і попросять зачекати.

Так, наприклад, у страховій компанії ІНГО розповіли: коли їхня клієнтка пошкодила ногу в Греції і була підозра на перелом, грецькі медики відмовили в наданні екстреної допомоги. Вони пояснили це тим, що пором відійшов, а причини для виклику швидкої допомоги немає. Постраждалій запропонували прикладати холод до пошкодженої ноги і купити знеболювальне в місцевій аптеці. До речі, вони є на кожному острові, й фармацевти говорять грецькою, англійською, французькою та російською мовами.

Щоб надати медичну допомогу в цій ситуації, страхова скористалася послугами приватної швидкої допомоги. Жінку оперативно доставили в медустанову, де її прооперували.

Без якісного страхового поліса лише виклик приватної швидкої обійдеться туристу приблизно в 250 євро, а якщо це віддалений острів і необхідне транспортування катером – від 450 євро.

З островів хворих доводиться евакуювати санавіацією чи морем / фото Марина Григоренко

При цьому через “острівну особливість” в Греції популярна послуга “консультація по вайберу”. По телефону лікарю направляються скарги на самопочуття. Проаналізувавши їх і уточнивши симптоматику, він може поставити діагноз, призначити лікування і навіть скинути рецепт.

Але, на відміну від українських медиків, грецькі не дуже охоче призначають аналізи. Іноді доводиться просто просити їх призначити додаткові медичні обстеження.

Також туристи, яким довелося побувати в грецьких клініках, скаржаться на чистоту і сервіс. Якщо це державний медичний заклад, то там буде брудно, а лікарі можуть курити в своїх кабінетах. І точно будуть черги. Вони діляться за пріоритетністю: критична ситуація, люди, які можуть почекати, і незначна симптоматика. Тому якщо ваше звернення не є критичним, доведеться знову почекати.

Неохайність грецьких міст, на жаль, передалася і лікарням / фото Марина Григоренко

У приватних клініках більш уважні лікарі. Вони працюють цілодобово, але такі заклади розташовані на великих островах. Ціни різні, але в середньому від 55 євро за консультацію, а за візит до стоматолога доведеться заплатити 70 євро.

Найкраща медична інфраструктура облаштована в Афінах і на острові Крит, а також в регіонах Ахея, Салоніки і Халкідікі.

Які цікаві місця в Греції варто відвідати

Зрозуміло, за екскурсійною програмою туристи найчастіше відправляються в столицю – Афіни . Саме тут знаходиться знаменитий Акрополь і ще з десяток інших знакових пам’яток епохи Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, а також ціла купа прикладів візантійської архітектури. А ще Афіни – це місто музеїв, адже тут діє більше двох сотень музеїв і приватних галерей.

В Афінах величезна кількість пам’яток античності / фото Марина Григоренко

Але чи не головна родзинка Афін – особлива атмосфера свята і розслабленості, адже люди тут вміють радіти життю. Місто неймовірно живе і на його вулицях вельми органічно сусідять старовинні будівлі та сучасні графіті.

Увечері Афіни гудуть і сяють – молодь окупує численні кафешки, сувенірні крамниці працюють до глибокої ночі, а вуличні музиканти доповнюють картину.

Сувенірні лавки в Греції працюють до глибокої ночі / фото Марина Григоренко

Крім того, можна вирушити в друге за величиною місто країни – Салоніки у Центральній Македонії. Місто багате на пам’ятки ранньохристиянського і візантійського зодчества, внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також велику кількість музеїв. Крім того, в його околицях розташована чимала кількість невеликих населених пунктів, які влітку окупують туристи.

Також туристи люблять відпочивати в Греції на островах. Їх тут настільки багато, що часом зробити вибір стає непосильним завданням. Зрозуміло, найпопулярнішим є острів Крит – це найбільший грецький острів, на території якого аж три аеропорти: Іракліон, Ханья і Сітія. В цілому туристична інфраструктура Криту вважається найкращою в порівнянні не тільки з іншими грецькими островами, але з багатьма популярними європейськими курортами.

На Криті найкраща інфраструктура в Греції / фото Марина Григоренко

Знайти, чим зайнятися на Криті – також не буде проблемою. Крім морського відпочинку, тут знаходиться величезна кількість пам’яток: як археологічних, так і природних. Стародавні розкопки, візантійські фортеці, найбільша ущелина Європи в парку Самарія, унікальні печери, зелене плато Ласіті та навіть безлюдний острів. Це далеко не повний список тутешніх чудес.

Ще один популярний острів в Греції – Родос . Це разом з Критом один з найтепліших грецьких островів, де, до того ж, однозначно є що подивитися. А ще Родос неймовірно інстаграмний.

Серед інших мальовничих островів Греції, які також можна відвідувати не тільки влітку – “зелені” Корфу , Закінф і Кефалінія . Звісно, взимку ви тут навряд чи зможете скупатися (якщо ви, звичайно, не екстремали), але зате можна довго бродити по зелених пагорбах, насолоджуючись природою і морським бризом.

Крім того, є в Греції можливості й для активного зимового відпочинку. В першу чергу мова йде про гірський масив Парнас в Центральній Греції. Це одна з найкрасивіших вершин країни, де в останні роки облаштували кілька непоганих гірськолижних курортів, поки ще маловідомих широкій масі туристів.

Також за зимовим екстримом можна відправитися в Фалакро , Сівши , Ворас і ті ж Салоніки . Чи варто говорити, що тут ще й неймовірно красиво і цікаво!

Ще кілька корисних фактів про Грецію

1. З 2002 року національною валютою Греції стало євро, тож взяти з собою в дорогу готівку буде взагалі не проблемою. При цьому греки вельми неохоче впроваджують у себе оплату картками (бо треба платити комісію). Тому якщо у великих містах на материку картою розплатитися можна практично скрізь (навіть в маленьких магазинчиках), то на островах вам може знадобитися більше готівки.

2. Офіційна мова в Греції – грецька, зі своїм особливим алфавітом. Втім, в популярних туристичних місцях легко можна зустріти вивіски англійською і навіть російською мовами. Зі спілкуванням в туристичній Греції також не буде проблем – тут багато людей в достатній мірі володіють англійською мовою, також нерідко персонал готелів і ресторанів говорить російською мовою.

3. Грецька кухня – це окремий вид насолоди (і один з найяскравіших видів середземноморської кухні). Типова грецька їжа є простою, барвистою і ароматною, а найбільш характерним елементом харчування греків вважається велика кількість оливкової олії практично у всіх стравах. В цілому, трави і спеції в Греції використовуються набагато частіше, ніж в інших середземноморських кухнях.

Заклади харчування в Греції завжди забиті / фото Марина Григоренко

Найбільш популярні овочі в грецькій кухні – томати, баклажани, картопля, зелена квасоля, перець і цибуля. Також в пошані фета та інші види сиру, виноградне листя, цукіні та йогурт. Крім того, греки активно використовують м’ясо – свинина, баранина і козлятина. Популярні й риба, молюски та інші морепродукти. У десертах переважають мед і горіхи.

Серед найпопулярніших страв грецької кухні – запіканка з баклажанів та м’яса мусака , тушковане м’ясо в густому цибульному соусі стіфадо , баранина в глиняному горщику клефтіко , запіканка з макаронів з м’ясом, сиром і яйцем пастітсіо , фаршировані м’ясом баклажани папутсак’я , начинені фаршем перці або помідори геміста , голубці у виноградному листі долма , маленькі шашлики на дерев’яних шпажках сувлакі , пиріжки з листкового тіста з різними начинками пітес , а також домашні ковбаски луканіка хор’ятика , в які, крім м’яса, додають різні інші продукти.

Греція: сільське господарство або високі технології

У суперечці про умови угоди Єврогрупи з Грецією виникло питання про успішну економічну модель. Країна ризикує програти змагання з більш розвиненими економіками і відкотитися на рівень 80-х років.

Фото: Getty Images/Ian Waldie

Туризм та агросектор – це найбільш відомі галузі грецької економіки. У минулому році був поставлений новий рекорд – країну відвідали майже 22 мільйони туристів. Країна займає третє місце в світі з вирощування оливок після Італії та Іспанії. В обох галузях є простір для зростання, хоча його й не надто багато. Кількість туристів в осяжному майбутньому може зрости до 24 мільйонів на рік, свідчить дослідження міжнародної консалтингової компанії McKinsey. Що стосується сільського господарства, то Греція може спробувати зосередитися на виробництві екологічно чистих продуктів, таким чином, намагаючись збільшити прибутки. Але, можливо, є й інші шляхи розвитку.

Не боятися змін

“Якби грецька оливкова олія більше не проходила процедуру очищення в Італії, це було б вже велике досягнення”, – вважає Крістоф Шаласт, професор Франкфуртської школи фінансів та управління, який виступає як радник-експерта для багатьох східноєвропейських країн з перехідною економікою. Але концентрація на туризмі та сільському господарстві навряд чи принесе Греції багато користі в довгостроковій перспективі. “Лише це не створить добробуту”, – впевнений науковий директор з наукової роботи Німецького інституту економічних досліджень в Берліні (DIW) Александр Крітікос.

Порівнюючи становище Греції з розвиненими індустріальними країнами Єврозони, він підкреслює: перебуваючи всередині “конгломерату держав, які постійно модернізуються, можна від них відстати”. До цього слід додати, що грецькі фірми вкрай малі. “Більшість людей працюють на підприємствах, що мають до дев’яти співробітників”, – підкреслює експерт. У порівнянні з більш великими конкурентами, вони програють у бюджетному відношенні. Хорошим кроком для Греції був би розвиток інноваційних технологій, які мають потенціал до зростання. “Не так добре відомі вже існуючі успіхи греків в галузі високих технологій, особливо в інформатиці, фармакології та енергетиці”, – зазначає Крітікос.

Фахівці залишають країну

На думку берлінського економіста, зі своїми “високопродуктивними ресурсами” Греція поводилась вкрай “марнотратно, галузь стала зарегульованою настільки, що зростання припинилося, а багато фахівців змушені були залишити країну”. Згідно зі статистикою 85 відсотків грецьких дослідників вже встигли перебратися працювати за кордон, Крітікос вважає, що “ці дані дають уявлення і про те, наскільки високим міг би бути потенціал”. За коментарями DW звернулася в грецьке міністерство економіки, але відповіді до моменту публікації так і не надали.

В іншому дослідженні, зробленому на замовлення Єврокомісії в 2014 році, робиться наступний висновок: конкурентоспроможності Греції заважає надмірне регулювання та застарілі бюрократичні структури. “Загадка відсутності грецького експорту”, – так зветься європейське дослідження – може бути вирішена тільки за допомогою структурних реформ.

Грецькі автомобілі

На практиці ступінь державного втручання в грецьку економіку можна “частково порівняти з економічними системами минулого у соціалістичній Центральній та Східній Європі” пояснює професор Шаласт. Від країн з перехідною економікою Греція, однак, може дечому повчитися. Наприклад, як проводити структурні реформи, а також, як створювати й розвивати інноваційну індустрію. “Чому в Греції не може існувати автомобілебудування, як місце збірки для інших автовиробництв?”, – запитує франкфуртський учений.

Бум автоскладальних підприємств у таких країнах, як Чехія й Румунія, що не входять в Єврозону, Шаласт не вважає доказом на користь виходу Греції з валютного союзу. Навпаки, на його думку, “на прикладі Португалії, Іспанії, Ірландії або деяких країн Балтії добре видно, що реформи можна проводити і разом з євро”.

Ризик провалу на рівень 1980-х

Як відомо, інших поглядів дотримується економіст Ганс-Вернер Зінн, директор мюнхенського інституту економічних досліджень Ifo. Лише поза зоною євро, використовуючи сильно девальвовану драхму, Греція може розраховувати на позитивне майбутнє – як країна туризму та сільського господарства. “У грецьких аграріїв знову багато роботи, сільська галузь там здатна дати багато робочих місць”, – сказав Зінн в інтерв’ю DW.

Чи піде Греція наперекір ЄС?

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

Йому заперечує директор з наукової роботи DIW Крітікос. Лише євро могло б перешкодити Греції відкотитися до стандартів розвитку 80-х років. Бо всі галузі, що мають шанс на майбутнє, такі, як ІТ-сфера, фармакологія, сонячна і вітрова енергетика, вимагають інвестицій. Але їх не буде, якщо країна покине Єврозону. “У цьому випадку треба розраховувати, що Греція знову включить грошовий друкарський верстат, а інфляція зросте до 30 відсотків”, – стверджує Крітікос. Вчений упевнений: “Тоді взагалі ніхто і ніколи не буде інвестувати в цю країну, бо буде занадто великий ризик втратити свої капіталовкладення в занадто слабкій валюті”.

Торгівля в середньовічній Європі

Торгівля і комерція в середньовічному світі розвинулися настільки, що навіть відносно невеликі громади мали доступ до щотижневого ринку й, можливо , за день їзди можна було знайти більші, проте менш часті ярмарки, де весь асортимент споживчих товарів того періоду був запропонований. Ринки та ярмарки організовувалися власниками великих маєтків, міськими радами, а також деякими церквами та монастирями, які, отримавши на це дозвіл від свого суверена, сподівалися отримати дохід від податків, отриманих з власників кіосків, і підвищити місцеву економіку, оскільки покупці користувалися периферійними послугами. Міжнародна торгівля існувала з римських часів, але поліпшення транспорту, розвиток банківської справи, а також економічний розвиток Північної Європи спричинили бум у 9 столітті нашої ери. , Наприклад, англійська шерсть у величезних кількостях відправлялася виробникам у Фландрії; Венеціанці, завдяки хрестовим походам розширили свої торгові інтереси до Візантійської імперії та Леванту, також з’явилися нові фінансові інструменти, які дозволяли навіть дрібним інвесторам фінансувати торгові експедиції, які перетинали тогочасну Європу як у морях, так і на суші.

Ринки та магазини

У селах, містечках і великих містах, яким монарх надав дозвіл, ринки регулярно влаштовувалися на громадських площах (а іноді й у трикутниках), на широких вулицях або навіть у спеціально побудованих залах. Ринки також організовувалися біля багатьох замків і монастирів. Як правило, проводилися вони один або два рази на тиждень, у великих містах також могли бути щоденні ринки, або ж ринки певних товарів, таких як м’ясо, риба або хліб. Продавці певних товарів, які сплачували власнику маєтку або міській раді за привілей мати прилавок, зазвичай розташовувалися поруч один з одним у одному районі, щоб конкуренція була високою. Продавці м’яса та хліба, як правило, були чоловіками, проте жінки все ж часто складали більшість серед торговців, і вони продавали такі повсякденні продукти, як яйця, молочні продукти, птицю та ель. Були і посередники, які купували товари у виробників і продавали їх на ринку, такожж іноді власники лавок або виробники могли платити продавцям, щоб ті продавали їхні товари за них. Окрім ринків, у двері приватних будинків стукали й продавці товарів, яких називали торгашами.

Торгівля звичайними, малоцінними товарами залишалася переважно місцевою справою через транспортні витрати. Торговці повинні були сплачувати мито в уздовж дороги та на таких місцях, як мости чи гірські перевали, тому на великі відстані перевозилися виключно предмети розкоші. Переміщення вантажів човнами чи кораблями було дешевшим і безпечнішим, ніж по суші, але була можливість отримати збитки від поганої погоди та піратів. Отже, місцеві ринки були постачальниками в місцевих фермерів, ті ж хто хотів не повсякденних речей, наприклад одягу, тканини або вина, повинні були йти півдня або більше до найближчого міста.

Торговці зазвичай жили над своєю крамницею, яка мала велике вікно на вулицю з прилавком, що виступав з-під дерев’яного навісу.

У містах споживач мав, крім ринків, додаткову опцію – магазини. Торговці зазвичай жили над своєю крамницею, яка представляла собою велике вікно на вулицю з прилавком, що виступав з-під дерев’яного навісу. У містах крамниці, що продавали однотипні товари, часто скупчувалися в одних і тих самих районах, знову ж таки, щоб посилити конкуренцію та полегшити життя міських інспекторів. Іноді місце розташування було безпосередньо пов’язане з товарами, що продавалися, наприклад продавці коней зазвичай перебували біля міських воріт, щоб спокусити мандрівників, що проходять повз. Або продавці книг концентрувалися біля соборів та пов’язаних з ним навчальних закладів. Ті професії, які включали товари, якість яких була надзвичайно важливою, як-от ювелірні сайстри та зброярі, зазвичай працювали поблизу адміністративних будівель міста, де за ними могли пильно спостерігати регулятори. У містах також були банкіри та лихварі, більшість із них були євреями, оскільки церква забороняла християнам лихварство. Як наслідок такого об’єднання торгівельних підприємств, багато вулиць отримали назву, яка описувала найбільш представлену в них торгівлю, здебільшого такі назви збереглися і до сьогодні.

Торгові ярмарки

Торгові ярмарки — це масштабні розпродажі, які зазвичай проводилися щорічно у великих містах, де люди могли знайти більший асортимент товарів, ніж на місцевому ринку, а торговці могли купувати товари оптом. Ціни також, як правило, були нижчими, оскільки між продавцями була більша конкуренція. Ярмарки процвітали у Франції, Англії, Фландрії та Німеччині в 12-13 століттях нашої ери, причому одним з найвідоміших районів для них був регіон Шампань у Франції.

Ярмарки, які проводилися в червні та жовтні в Труа, у травні та вересні в Сен-Аюлі, за Великого посту в Бар-сюр-Об і в січні в Ланьї, заохочувалися графами Шампань, які також надавали послуги охорони правопорядку та виплачували зарплату армії чиновників, які наглядали за ярмарками. Торговці вовною, сукном, прянощами, вином та всіма іншими товарами збиралися з усієї Франції і навіть приїжджали з-за кордону, зокрема з Фландрії, Іспанії, Англії та Італії. Деякі з цих ярмарків тривали до 49 днів і приносили графам здоровезний дохід; ярмарки були настільки важливими, що французькі королі навіть гарантували захист купців, які подорожували на ярмарки та з них. Ярмарки в провінції Шампань не тільки прославилися по всій Європі, але й всесвітньо популяризували шампанські вина (у той час це ще не той ігристий напій, який у сімнадцяому столітті винайде П’єр Периньйон).

Для багатьох простих людей ярмарки в будь-якому місці були великою подією. Людям зазвичай доводилося їхати більше дня, щоб дістатися до найближчого ярмарку, і тому вони залишалися на декілька днів у численних тавернах і корчмах. Існували публічні розваги, такі як танці дівчат з провінції Шампань та всілякі виступи вуличних артистів. Також існувало ще кілька неприємних аспектів, таких як азартні ігри та проституція, які створювали ярмаркам погану репутацію, особливо з точки зору духовенства. У 15 столітті торговельні ярмарки почали занепадати, оскільки люди отримали змогу купувати більше речей будь-де і будь-коли.

Розширення міжнародної торгівлі

Торгівля в Європі за часів раннього середньовіччя до певної міри продовжувалася, як і за римлян, причому судноплавство було основоположним для переміщення товарів з одного кінця Середземного моря до іншого, а також через річки та водні шляхи з півдня на північ і навпаки. Проте масштаби міжнародної торгівлі в цей ранній період викликають суперечки серед істориків. Було переміщення товарів, особливо предметів розкоші (дорогоцінні метали, коні та раби), але в яких кількостях і чи включали операції гроші, бартер чи обмін подарунками, неясно. Єврейські та сирійські купці, можливо, заповнили вакуум, що залишився після занепаду Риму, тоді як Левант також торгував з Північною Африкою та маврами в Іспанії. Ймовірно, що міжнародна торгівля все ще залишалася справою лише елітарної аристократії і підтримувала економіку, а не рухала її.

У 9 столітті нашої ери починає вимальовуватися більш чітка картина міжнародної торгівлі. Італійські міста-держави під номінальним правлінням Візантійської імперії почали захоплювати торгові шляхи Середземного моря. Зокрема Венеція та Амальфі, до яких пізніше приєдналися Піза та Генуя та інші порти на півдні Італії. Товари, якими торгували між арабським світом і Європою, включали рабів, прянощі, духи, золото, коштовності, вироби зі шкіри, шкури тварин і розкішний текстиль, особливо шовк. Італійські міста спеціалізувалися на експорті таких тканин, як льон, непрядена бавовна та сіль (товари, які спочатку надходили з Іспанії, Німеччини, Північної Італії та Адріатики). Тут розвинулися важливі внутрішні торгові центри, такі як Мілан, які потім передавали товари до прибережних міст для подальшого експорту до більш північних міст. Про торговельні зв’язки через Середземне море свідчать описи європейських портів у роботах арабських географів і велика кількість арабських золотих монет, знайдених, наприклад, на півдні Італії.

У 10 і 11 століттях нашої ери Північна Європа також була міжнародним експортером. Вікінги захоплювали велику кількість рабів у набігах, а потім продавали їх далі. Срібло вивозилося з копалень Саксонії, зерно з Англії – до Норвегії, а скандинавська деревина та риба – в іншому напрямку. Після нормандського завоювання Британії в 1066 р. н.е. Англія змінила вектор тогрівлі до Франції та Нідерландів, імпортуючи тканини та вино та експортуючи злаки та вовну, з яких фламандські ткачі виготовляли текстиль.

З заснуванням міжнародних торгових постів у портових містах, де іноземним купцям дозволили проживання, відбувся вибух Міжнародної торгівлі .

Оскільки італійське тріо Венеції, Пізи та Генуї здобувало все більше й більше багатств, вони розповсюджували свої торгові щупальця й далі, створюючи торгові пости в Північній Африці, та торговельну монополію в Візантії. Потім вони надали хрестоносцям транспортні й бойові човни та людей, а взамін отримали постійне представництво в містах Леванту з дванадцятого століття. У тому ж столітті Північні хрестові походи дали південній Європі ще більше рабів. Також на південь йшли такі дорогоцінні метали, як залізо, мідь та олово. У 13 столітті розпочалася торгівля на великі відстані менш цінними, повсякденними товарами, оскільки торговці отримували вигоду від кращих доріг, каналів і особливо більш технологічних кораблів; фактори, які в сукупності скорочують час транспортування, зменшують втрати та роблять таку торгівлю більш привабливою. Крім того, коли товари надходили до місця продажу, більше людей тепер мали змогу їх купити, завдяки зростаючому міському населенню, яке працювало у виробництві або саме торгувало.

Торгові порти та регулювання

Міжнародний бізнес процвітав, оскільки багато міст-портів створювали міжнародні торговельні пости, де іноземним купцям дозволялося тимчасово проживати та торгувати своїми товарами. На початку 13 століття нашої ери Генуя, наприклад, мала 198 постійних торговців, з яких 95 були фламандцями і 51 французами. Були також і німецькі торговці на знаменитому (досі існуючому) мосту Ріальто у Венеції, в районі Стілярд у Лондоні, і кварталі Тиске брюгге в Бергені в Норвегії. Торговці з Марселя та Барселони постійно таборували в портах Північної Африки. Економічна міграція досягла таких масштабів, що ці порти створили власні консульства для захисту прав своїх громадян, а магазини та послуги виникали відповідно до їхніх різноманітних смаків у їжі, одязі та релігії серед мешканців.

З цим зростанням, торговельні відносини між державами та правителями стали складнішими, до них додалися посередники та агенти. Торгові експедиції фінансувалися багатими інвесторами, які, вкладаючи весь початковий капітал, часто отримували 75% прибутку, а решта надходила торговцям, які збирали товари, а потім відправляли їх туди, де на них був попит. Такий вид інвестицій називався commenda. Альтернативна установка, societas maris, полягала в тому, щоб інвестор надав дві третини капіталу, а купець — решту. Тоді прибуток ділився 50-50. За цими великими інвесторами, розвинулися консорціуми дрібних інвесторів, які вкладали свої гроші задля прибутку в майбутньому, але не могли дозволити собі заплатити за цілу експедицію. Таким чином, були розроблені складні механізми запозичень і кредитування, до яких залучено дуже велику кількість сімей, зокрема в італійських містах. З’являлося все більше фінансових інструментів для спокуси інвесторів і надання кредиту, таких як кредитні ноти, переказні векселі, морське страхування та акції компаній.

Саме тоді торгівля набула такого вигляду, який ми можемо побачити й сьогодні, з добре налагодженими підприємствами, якими керують покоління купців з однієї родини (наприклад, Медічі з Флоренції). Були посилені зусилля щодо стандартизації якості продукції та написані трактати про те, як порівнювати ваги, розміри та монети в різних культурах. Державний контроль посилився з кодифікацією звичаєвих торговельних законів і правил, а також із запровадженням тепер уже дуже знайомих податків, зборів і протекціоністських квот. Також були й і ідеї , як найкраще обійти ці правила, як зазначено в цьому уривку про торгових чиновників Константинополя, взятому з довідника флорентійського торговця Франческо Бальдуччі Пеголотті, La Practica della Mercatura:

Пам’ятайте, що якщо ви проявите повагу до митників, їхніх клерків і «туркменів» [сержантів] і підсунете їм трішки грошей, вони також будуть поводитися дуже ввічливо і коли ви наступний раз привезете товари, вони накладуть значно менше мито (Blockmans, 244)

До середини 14 століття нашої ери італійські міста-держави навіть торгували з такими далекими партнерами, як монголи, хоча це збільшення глобальних контактів принесло небажані побічні ефекти, такі як Чорна смерть (пік 1347-52 н.е.), яка потрапила в Європу через щурів на італійських торговельних кораблях. Не боячись, європейські піонери — як релігійні, так і комерційні — попрямували в інший бік, і тому острови Кабо-Верде були відкриті португальцями в 1462 році нашої ери, а через три десятиліття Христофор Колумб відкрив шлях до Нового Світу. Далі, у 1497 році н.е., Васко да Гама сміливо плив навколо мису Доброї Надії, щоб досягти Індії, так що до кінця Середньовіччя, світ раптом став набагато більш пов’язаним місцем, яке принесло небагатьом багатство, а багатьом відчай.

Бібліографія

• Anonymous. The Oxford History of Medieval Europe. Oxford University Press, 2002.
• Blockmans, W. Introduction to Medieval Europe 300–1500. Routledge, 2017.
• Creighton, O.H. Castles and Landscapes. Equinox Publishing Limited, 2004.
• Gies, F. Life in a Medieval City. Harper Perennial, 2016.
• Gies, F. Life in a Medieval Village. Harper Perennial, 2016.
• Keen, M. The Penguin History of Medieval Europe. Penguin Books, 1991.
• Leyser, H. Medieval Women. Orion Pub Co, 2002.
• Mathew, D. Britain and the Continent 1000-1300& Europe) by Donald Matthew. Hodder Education.
• McDowall, D. An Illustrated History of Britain. Pearson Education Ltd, 1989.
• Rollason, D. Early Medieval Europe 300-1050. Routledge, 2012.
• Stevenson, T. Champagne. Sotheby Parke Bernet Pubns, 1986.