Стародавній Китай: історія. Винаходи і книги стародавнього Китаю

Стародавній Китай є однією з найбільш таємничих країн на нашій планеті. Навіть зараз ця держава разюче відрізняється від своїх сусідів практично в усьому. Але головна відмінна риса китайців полягає в тому, що вони не містики, а практики. Ніде не було зроблено стільки винаходів, як у цій країні. А релігія і філософія Стародавнього Китаю показує надзвичайну мудрість цього народу.

• Виникнення держави Шань-Інь
• Докази існування держави
• Природа
• Природні умови, описані в легендах
• Населення
• Національності, що населяють країну
• Вірування
• Навчання
• Відкриття № 1
• Відкриття № 2
• Відкриття № 3
• Відкриття № 4
• Інші винаходи

Виникнення держави Шань-Інь

Найдавнішим періодом в історії Китаю, який можна вивчити за здобутими археологами матеріалами, а також на підставі наявних документів, є епоха, що відноситься до XVIII-XII століттів до н. е. У цей час тут існувала держава Шан-Інь. Його історія залишилася в переказах, які свідчать, що приблизно в 1400 році до н. е. якийсь вождь на ім ‘я Пань Ген разом зі своїм племенем прийшов в Аньян і побудував гарне місто Шан на річці Хуанхе. Назву городища було дано не тільки державі, а й цілій династії царів.

Далі в легенді говориться, що чжоуські племена, які жили поблизу річки Вей, у XII столітті до н. е. захопили стародавню країну. Після розгрому столиці Шан, що сталося в 1124 році до н. е., завойовники дали йому ще й назву Інь. Також у легенді було сказано, що правитель Пань Ген жив мирно і ні з ким не воював.

Докази існування держави

До 30-х років минулого століття епоху Шань-Інь вивчали тільки на підставі легенди. Але 1928 року розпочали археологічні розкопки, під час яких знайшли пам ‘ятки матеріальної культури, які підтвердили переказ про існування держави Шан. Руїни міста виявили в окрузі Аньян, біля села Сяотунь, що на півночі провінції Хенань (Китай). Історія Стародавнього світу тут постала у всій красі. Крім залишків численних будинків, ремісничих майстерень, храму і царського палацу, було знайдено близько 300 гробниць, 4 з яких належали царській династії. Останні поховання виділялися серед інших своїми значними розмірами і розкішним убранством.

Завдяки розкопкам, вчені зробили висновок, що вже в той час існувало значне класове розшарування суспільства. Крім гробниць аристократів, археологи виявили поховання простіше, а також ті, які належали явним біднякам. Крім того, царська усипальниця виявилася справжньою скарбницею. У ній знайшли близько 6 тис. предметів з бронзи, золота, перламутру, нефриту і черепахи. З цими археологічними знахідками відкрилися нові можливості в справі вивчення багатовікової історії Китаю.

Природа

Ця країна на 80% складається з гір і плоскогорій. Природа тут надзвичайно красива. Західний Китай – це найбільше у світі високогір ‘я, тому воно має різко континентальний клімат. Східна частина країни розташована трохи нижче і має доступ до моря, а також тут є великі долини річок, що і зумовило появу в цих місцях важливих торговельних шляхів. У цьому регіоні переважає м ‘який клімат, тому він відрізняється від Західного Китаю великою різноманітністю рослинності. Природно, що саме на сході утворилася найдавніша держава зі своєю землеробською культурою.

Природа Стародавнього Китаю дещо відрізняється від сучасної. Так, у північній частині цієї держави лісами була покрита незрівнянно більша площа, ніж зараз. Це змогли визначити за написами на ворожих кістках, які розповідали про полювання, що часто організовувалися на оленів. А в “Книзі пісень” є згадки про великі ліси. Зелені масиви багато в чому сприяли більш рівномірному випаданню опадів. Це давало тутешнім жителям можливість полювати. Крім того, вони мали багато деревини для виготовлення знарядь праці та будівництва будинків.

Природні умови, описані в легендах

Стародавній Китай завжди славився своїми переказами. У них часто розповідалося про боротьбу народу з небезпечною річкою і про їхню наполегливу боротьбу за організацію землеробського господарства. З давніх переказів видно, що китайці постійно вели боротьбу з повенями, причиною яких була Жовта річка. Води, що виходили з берегів, несли з собою катастрофічні лиха, руйнуючи багатолюдні селища і знищуючи посіви. Крім того, жителі Стародавнього Китаю намагалися за допомогою системи штучного зрошення якомога рівномірніше розподіляти воду по всій території країни.

Населення

Гірські регіони, плоскогір ‘я і степи, які прилягали до долин річок, завжди були заселені численними кочовими племенами. Люди Стародавнього Китаю, які населяли родючі рівнини, постійно оборонялися від грабіжницьких набігів гірських, степових і кочових племен, а це значно гальмувало розвиток не тільки культури, а й державності. Поступово китайці змогли колонізувати ті регіони, де господарювали відсталі войовничі народи. Але на цих землях ще протягом довгого часу зберігалося кочове скотарство, оскільки воно мало величезне значення в житті стародавніх держав.

Національності, що населяють країну

Стародавній Китай за своїм етнічним складом був досить різноманітним. Відомо, що ця країна займає величезну територію, де живе четверта частина населення всієї планети. Тому здається природним, що і в стародавні часи воно не було настільки однорідним. В історичних документах згадуються різні племена, які постійно стикалися один з одним, воювали і торгували. З північного і північно-західного боку китайці сусідили з монголами, тунгусами і маньчжурами, а на півдні і південному заході – з племенами Тибету, Індії та Бірми.

Вірування

Релігія Стародавнього Китаю не була персоніфікованою. На відміну від інших країн світу, тут не будували храмів, присвячених будь-якому конкретному божеству, а роль жерців виконували найчастіше державні чиновники. Найбільше китайці шанували різного роду парфумів, які уособлювали саму природу, а також померлих предків шан-ді.

Найважливіше місце в житті цього народу займав культ, присвячений духам землі. Їм робили постійні жертвопринесення, які супроводжувалися молитвами і проханнями на хороший урожай. Найчастіше їх записували на черепашачих панцирах або баранячих лопатках. І все це супроводжувалося спеціальними ритуалами, які прирівнювалися до справ державної важливості. Ці церемонії завжди були серйозно і ретельно підготовленими.

Релігія Стародавнього Китаю ділила все суще на дві частини – інь (чоловіче) і ян – (жіночий початок). Перша з них уособлювала яскраве, світле, сильне, тобто все позитивне, що є в житті, а друга – навпаки, була пов ‘язана з Місяцем і втілювала в собі темряву і слабкість.

Навчання

Народи, що населяють Стародавній Китай, мали свою систему світогляду. Вони вважали, що світ – це хаос, і в ньому є животворні частинки – ці. Небо вважалося прабатьком всього живого, що є на землі. Але його не шанували як Бога, до якого можна звернутися і попросити що-небудь. Небо для китайців – лише якась абстрактна сутність, абсолютно байдужа до людей. Саме тому існує безліч філософій, якими замінюють їм божества.

Вчення Стародавнього Китаю дуже різноманітні. Описати їх усі в одній статті неможливо. Тому коротко розгляньмо три найпоширеніші.

1. Конфуціанство – це система, заснована на найдавніших традиціях, що включають в себе борг і гуманізм. Для його послідовників головним є суворе дотримання всіх ритуалів і правил. Засновником цього навчання був чиновник, що належить до древнього роду Кун Фу-цзи.
2. Китайський буддизм з “явився завдяки близькому сусідству з Індією приблизно в I столітті до н. е. Самі ідеї буддизму китайцям припали переважно до смаку. Але два моменти цього навчання вони прийняли без захоплення. Справа в тому, що індійські ченці могли просити милостиню, а для китайців така поведінка вважалася ганебною. Другим моментом була ідея чернецтва. До приходу буддизму тут не знали подібного способу життя. Чернечий орден вимагав відмовитися від імені, а для китайця це означало зречення своїх предків.
3. Даосизм має щось спільне з конфуціанством. В основу навчання покладено концепцію Дао – досить складного і багатогранного поняття, з яким повинні з ‘єднатися його послідовники. Досягти цієї мети можна тільки дотримуючись законів моралі, медитуючи і відмовляючись від непотрібних матеріальних цінностей. Засновник навчання – архіваріус Лао-цзи.

Відкриття № 1

Першим з найбільших винаходів Стародавнього Китаю є папір. Підтвердження цього факту можна знайти в китайських літописах, що відносяться до часу династії Східна Хань. У документі сказано, що 105 року папір придумав придворний євнух Цай Лун. До цього записи вироблялися на спеціальних скручених сувоях, зроблених з бамбукових смуг, на глиняних або дерев ‘яних табличках, на сувоях з шовку тощо. Більш давні письмени, датовані II століттям до н. е. (правління династії Шан), були написані на панцирях черепах.

Вже в III столітті папір, винайдений Цай Лунем, отримав широке застосування. Технологія її виробництва була такою: суміш з кори тутового дерева, пеньки, тканин і непридатних для лову риби мереж кип ‘ятили до тих пір, поки вона не перетворювалася на пульпу. Потім її розтирали до однорідної маси і додавали трохи води. Отриману суміш завантажували в спеціальне сито з тростини і струсили. Після цієї процедури на дні утворювався рівний і тонкий волокнистий шар. Далі його відкидали на плоскі дошки. Робили відразу кілька таких відливок. Потім дошки клали один на одного і міцно зв ‘язували, при цьому зверху ще ставили вантаж. Застосування цієї технології робило паперовий аркуш міцним, легким, рівним і зручним для письма.

Відкриття № 2

Після винаходу Стародавнього Китаю № 1 з “явилось друкарство. Вперше весь його технологічний процес був описаний китайським вченим Шень Ко в 1088 році. У книзі говориться, що винахід наборного шрифту і літер з обпаленої глини належить якомусь майстру Бі Шену.

Відкриття друку в IX столітті потягнуло за собою і зміну техніки переплетення. Наприкінці епохи Тан книги, які раніше мали вигляд сувоїв, перетворилася на стопку паперу, яка нагадувала звичну всім брошуру. Під час правління династії Юань, а це 1271-1368 роки, корінець книги стали виготовляти з більш жорсткого паперу, а пізніше і прошивати нитками. На щастя, багато книг Стародавнього Китаю збереглися й донині. Першим повноцінним друкованим виданням вважається Алмазна сутра. Вона була виготовлена при династії Тан, яка правила з 618 по 907 рік. Довжина сувоїв Алмазної сутри становить 5,18 м.

Відкриття № 3

Наступним за важливістю винаходом є порох, який з ‘явився в X столітті. Його використовували у вигляді начинки для запальних снарядів. Судячи з китайських літописів, ствольну порохову зброю в битвах вперше застосували в 1132 році. Воно являло собою бамбукову трубку, в яку поміщали порох і підпалювали. Таким чином, ворогу завдавалися відчутні опіки. Через 125 років китайці винайшли рушницю, але вже стріляючу кулями. Це була бамбукова трубка, заряджалася порохом і кулями. Приблизно наприкінці XIII – початку XIV століття в Китаї з “явилися залізні гармати, які стріляли кам” яними ядрами.

Але порох застосовували не тільки для військових цілей. Він використовувався в якості дезінфікуючого засобу при лікуванні всіляких ран і язв, а також під час численних епідемій. Практично весь Стародавній Схід, Китай теж не був винятком, вірив, що всі злі духи бояться не тільки гучного звуку, але і яскравого світіння. Тому з незапам ‘ятних часів у китайський Новий рік у дворах традиційно розводили багаття, в яких спалювали бамбук. Починаючи згорати, він шипів і з тріском лопався. З появою порохових зарядів, що створювали набагато більше шуму і світла, від старого способу святкування стали відмовлятися. У наші дні вже важко собі уявити Новий рік без різнокольорового феєрверку, який використовується практично по всьому світу.

Відкриття № 4

Наступний винахід – компас. Його прототип з “явився в епоху династії Хань, яка правила з 202 року до н. е. до 220 року н. е. Але початковим його призначенням було ворожіння, а не навігація. Стародавній компас був схожий на тарілку з покладеною на неї ложкою, ручка якої вказувала строго на південь. Цей прилад, що визначає сторони світу, вперше був описаний в китайській книзі “Уцзин Цзун ‘яо” в 1044 році. Інший різновид компаса відливали із залізних або сталевих болванок у вигляді риби, яку поміщали у воду. Для точного визначення курсу зазвичай використовували відразу два вище згаданих пристрої.

Більш вдосконалену конструкцію цього приладу описав все той же китайський вчений Шень Ко в 1088 році в “Записках про струмок снів”. У своїй праці він докладно охарактеризував магнітне схиляння, яке вказує справжню північ, а також пристрій самого компасу з голкою.

Інші винаходи

Деякі відкриття китайців багато в чому сприяли тому, що більшість напрямків культури і мистецтва стали доступними не тільки багатим людям, але і широким масам простого населення. Абсолютно всі винаходи Стародавнього Китаю перерахувати досить важко. Ось тільки кілька з них: чай, шовк, вилка, фарфор, зубна щітка, гроші, локшина, гонг, барабан, гральні карти, арбалет та мн. ін. Але більшість вчених вважають, що головними винаходами були все-таки папір, книгодрукування, компас і порох.

Китайцы — мудрые и гениальные

Китайцы остаются самым многочисленным народом на планете. Они считаются одними из самых трудолюбивых в мире, коллективизированных и мудрых людей. Культура Китая включает традиции, сложный в глазах европейцев жизненный уклад, почитание старших, поклонение предкам. История китайского народа удивительна, а реалии современной жизни сильно отличаются от остального мира.

Название

Слово «Китай», которое на китайском звучит как «чжунго», означает «центр». В данном контексте подразумевается географическое положение. Ранее страна именовалось Чжунго — Срединное государство. Впервые это название появилось еще в 1045 году до н.э. Под центром понимали небольшую территорию, окружавшую столицу. До нас дошло и другое название — «Поднебесная». На китайском языке оно звучит как «тянься». В период правления династии Хань всех жителей называли ханьцами и считали, что они живут под небом.

На латинице страну записывают как China. Историки расходятся во мнении о том, кто первый стал употреблять это название. Наиболее популярной версией считается персидское происхождение — персы писали Chīn, указывая на правителей из династии Цынь. От персов слово перешло к римлянам, которые придумали слово Cina.

История

Китайскую цивилизацию принято считать одной из самых старых в мире. Согласно письменным источникам ее возраст не менее 3500 лет. Период до 221 года до н.э принято называть доимперским. Он является наиболее малоизученным — историкам известно немногое. Первая китайская династия называлась Ся, ей управлял император Юй. Правление Ся длилось довольно долго — с 20 по 18 века до н.э. Ся разделяли власть между духовенством и светскими правителями. Позднее полномочия светского правителя стали формальными. Ся приписывается создание первых календарей, которые на тысячу лет были забыты, а затем возвращены в обиход.

Доимперский период включает правление династий Шан и Чжоу. Историки полагают, что обе династии исповедовали тотемизм. Строй Шан был матриархальным. Чжоу являлись скотоводами, они пришли на смену Шан и оставались правителями до 3 века до н.э. Чжоу постоянно сталкивались с войнами и имели слабую централизованную власть, что привело к исчезновению династии. С наступлением императорского периода, продлившегося почти 2 тысячи лет, Китай превратился в одну из сильнейших стран мира.

Целостность Китай обрел с приходом к власти императора Цинь, который начал объединение разделенных царств. Он завоевал соседние территории, ему приписывают портрет сильного лидера с явными политическими амбициями. Именно его могилу охраняет терракотовая армия.

Значимый вклад в историю Китая внесла Тан — династия, правившая с 618 до 907 года н.э. Подход к управлению представителей Тан наглядно демонстрирует бурное развитие при поддержке со стороны государства культуры, торговли, прикладного искусства. Расцвет поэзии и философии приходится именно на период танской династии. Однако постепенно в стране начинаются междоусобицы, Тан приходит в упадок, монгольские завоеватели все чаще наступают и к 13 веку завоевывают значительные территории, основывая династию Юань. Китайцам удалось отбиться, но примерно в середине 17 века они вновь подверглись нападению — монголы воспользовались очередной междоусобицей, которая привела к уничтожению династии Мин. В результате права на престол остались за китайцами, но в 1911 году императорскому строю пришел конец. Синьхайская революция положила начало народной республике, именуемой в наши дни КНР. Коммунистическая партия находится у власти с 1949 года.

Характер

Многие представляют китайцев как мудрых и доброжелательных людей. В большинстве случаев это действительно так, однако важно понимать, что в зависимости от сферы деятельности люди в Китае могут быть очень разными. Известно, что в вопросах дипломатии китайцы считаются одними из самых хитроумных, зачастую проблемных переговорщиков. В общении с китайскими предпринимателями можно обнаружить церемониальность, подобную чайной церемонии. Китайцы не скупятся на дружелюбные выражения, комплименты, шутки — все для достижения конечной цели. История китайской дипломатии насчитывает не одну сотню лет. В военном деле китайцы достигли больших успехов, однако всегда уповали на дипломатию как на лучшее оружие. От природы китайцы являются любопытными людьми. Расспросить иностранца о жизни и даже самых простых мелочах — дело долга. Китайцы не стесняясь могут разглядывать туристов, активно обсуждая их внешний вид.

Большое любопытство связано с длительным периодом самоизоляции. Географическое положение такой жизни лишь способствовало, поэтому китайцам долго приходилось налаживать сообщение с представителями иных государств. До недавнего времени в истории страны был неприятный период, включавший оккупацию, войну среди гражданского населения, противостояние с Японией и революционные движения. Однако это не сделало народ агрессивным. Китайцы остаются застенчивыми, когда им делают комплименты, любознательными, а молодежь активно интересуется модными тенденциями на Западе.

Китайцы не считают себя амбициозным народом. У них принято, чтобы каждый занимал свое место. Чиновникам запрещено иметь бизнес, а предпринимателям — становиться чиновниками. Именно они говорят, что жить в эпоху перемен — сущее наказание. Когда приезжаешь в Китай, может показаться, что города в нем живут бурной жизнью, а люди все время куда-то спешат. В действительности такая хаотичность объясняется густонаселенностью. Сами китайцы — народ неспешный и любящий размеренную жизнь.

Особенности

В сравнении с особенностями европейского жизненного уклада Китай может показаться другой планетой. У китайцев не принято делать комплименты девушкам при первой встрече, особенно в плане внешности. Отношение к женщинам в принципе особое: жена главы семьи принимает гостей, но не участвует в застолье, а только ухаживает за всеми. Гости же не должны уделять хозяйке внимания больше, чем ее мужу. Постепенно в крупных городах обычай уходит в прошлое, что регламентируется Конституцией КНР. Женщина имеет равные права с мужчиной во всех отношениях. Пускай пока номинально.

Необычное отношение у китайцев к рукопожатиям. Подавать можно левую и правую руку — для них это не имеет значения. Сам процесс рукопожатия может проходить произвольно: китаец то покрутит руку, то потянет вниз или просто похлопает по запястью другой руки. Китайцам просто незнаком такой ритуал, хотя молодые люди уже успели его освоить. Некоторое время даже в государственных газетах публиковались правила рукопожатия. Вот еще ряд особенностей китайской жизни:

• В знак особого уважения китайцы хлопают друг друга по плечам, теребят за рукав или локоть. Раньше подобное проявление симпатии порицалось законом и строгими нравами. Сейчас настали другие времена, людям стало легче проявлять друг к другу дружелюбие и теплоту;
• Рассказывая о себе, китайцы указывают пальцем не в грудь, а на нос. Использовать пальцы для указания на других людей считается неприличным — так делают в спорах во время потасовок;
• Услышав обвинение, человек из Китая может улыбнуться. Это вовсе не означает насмешку, китайцы так сообщают о чувстве вины. В знак извинений человек демонстрирует открытую правую ладонь. Именно такой жест покажет прохожий, случайно толкнувший другого;
• Распространенной привычкой является вращение карандаша, ручки или маленьких шариков. Упражнение хорошо разрабатывает мышцы кисти, снимает нагрузку с закрепощенных суставов;
• Язык жестов в китайском обществе развит очень сильно. Если вы приложите большой палец к верхней фаланге мизинца, то покажете таким образом неодобрение. Сложив пальцы обеих рук, укажете на романтическую связь между двумя людьми. Во время праздников взрослые китайцы поздравляют друг друга жестом «сжатый кулак открытая ладонь». Его часто используют бойцы ушу в знак приветствия зрителям и уважения друг к другу;
• При употреблении риса пиалу держат одной рукой, а другой удерживают палочки. Это не только особенность, но обычай, берущий корни с древних времен. Чашка риса всегда символизировала благополучие, которое нужно крепко держать.

Традиции

1. Палочки считаются в Китае более удобными и полезными в отличие от вилок. В процессе использования палочек задействуется ряд мышц, что позволяет поддерживать их в тонусе.
2. Пользоваться ножами считается дурным тоном. Пищу предварительно нарезают на удобные кусочки.
3. Накладывать блюдо отдельно принято из общей тарелки. Хозяин дома в знак особого уважения положит самый лучший кусок гостю.
4. Поверх пиалы палочки не кладут — этот жест принят за дурной. Палочки надо класть рядом с тарелкой.
5. Палочки для еды предназначены именно для употребления пищи. Жестикулировать столовыми приборами не стоит.
6. Чай наливают в чашку не до краев, а вино, наоборот, не скупясь. Китайцы всегда пьют до дна, но стараются сохранять облик.
7. Чокаться со старшими принято так, чтобы рюмка была чуть ниже.
8. Во время курения пачку сигарет предлагают уже распечатанной.Если вы дадите китайцу прикурить, в знак благодарности он коснется вашей руки средним и указательным пальцем.
9. Прощальный жест «до свидания» выглядит так: открытая ладонь покачивается взад-вперед, а не из стороны в сторону. Маятниковое движение указывает на отрицание.
10. Нельзя подзывать детей или взрослых пальцем. Исключительно ладонью.
11. Супы подаются после горячих блюд.
12. Культура трапезы отличается в зависимости от регионов.
13. Лишние деньги китайцы тратят в ресторане или покупают деликатесы.
14. Серьезные вопросы решаются при застольях, это касается деловых задач тоже.
15. В Китае принято пользоваться именными печатями, которые изготавливаются из камня.
16. Китайцы живут скромно, так как по природе своей скромны. У большинства невысокий материальный достаток.
17. Распространенным увлечением в Китае является разведение канареек, рыбок или цветов. Люди часто увлекаются спортом, каллиграфией, живописью.
18. Работа ведется 6 дней в неделю. Отпуска бывают крайне редко.
19. Перед деловой встречей китайцы обязательно интересуются биографией потенциальных партнеров, их семейной жизнью, достижениями, увлечениями.

Праздники

Традиционно невеста надевает на свадьбу красное платье. В последнее время цвет стал меняться на белый — более привычный европейцам. Влияние Запада прослеживается во многих аспектах жизни. Ранее же свадебное празднество представляло собой пышный обряд, что было связано с большими затратами. Браки в Китае очень прочны — средняя статистика по разводу не превышает 5%.

Похоронный обряд требует 3 раза поклониться фотографии умершего. В Китае часто прибегают к кремированию. В качестве траурного цвета избирается белый, китайцы надевают траурные повязки, нося их на рукавах.
Новый год отмечают с близкими и друзьями. Как и в европейских странах, праздник в первую очередь семейный. В Новый год нужно входить без долгов. Это тот редкий момент, когда можно получить отпуск на работе. Празднуется китайский Новый год с 20 января до 20 февраля. Конечно, отдыхать почти месяц не дадут, однако неделя на праздник будет.

Китайцы празднуют День Весны. В этот праздник принято расклеивать бумажные надписи прямо у входа в дом. В последнюю ночь перед праздником вся семья собирается и ужинает. Затем ожидают наступления Нового года. Праздник Весны считается одним из самых пышных в Китае — его сопровождают парады с танцами драконов, хороводы лодок и акробатические выступления.

Знаменитый Праздник китайских фонарей проходит в атмосфере таинств. Люди едят сладкие печенья и любуются красивыми фонарями, которые впервые появились еще в 1 веке нашей эры. Фонари продают на больших ярмарках. Там можно купить самые разные по форме и размерам сувениры. Китайские умельцы не скупятся проявлять фантазию, создавая удивительные образцы. На праздник обязательно устраивают яркие фейерверки.

Луна у китайцев имеет более важное значение, чем солнце. Почти все праздники отмечаются по Лунному календарю. Однако есть несколько дней, которые посвящаются только солнцу. Их называют Ханьши и Цинмин.

Праздники совпадают с русской Пасхой и часто выпадают на полнолуние. В Ханьши и Цинмин принято вспоминать усопших, дарить предкам жертвоприношения. Близкие собираются вместе и вспоминают родственников. Название Ханьши в буквальном смысле означает «холодная пища». Происхождение связано с легендой о подданном одного принца, являвшегося наместником престола при династии Цзинь. Однажды принц подвергся изгнанию и долгое время скитался. Верный оруженосец сопровождал господина, заботился о нем и кормил. В определенный момент еды не осталось, и оруженосец вырезал часть бедра, чтобы накормить принца. Господин оправился и смог вернуть право на престол, но совершенно позабыл о самом верном слуге. Оруженосец принял это за оскорбление и ушел в отшельники. Ставший правителем принц вспомнил о нем и просил вернуться на службу, но бывший оруженосец отказал государю. Принц оказался крайне жесток, повелел сжечь лес, где укрывался отшельник, привести его во дворец и наказать. Оруженосец остался непреклонен и предпочел погибнуть от огня, сгорев в лесу. Этот поступок впечатлил правителя, который повелел в память о проявленной стойкости каждую годовщину гибели оруженосца гасить пламя в очагах. Сходство с Пасхой в Ханьши проявляется в разукрашивании яиц, правда, обычай соблюдается не во всех районах страны.

Еда

Китайцы обожают сочетать разные вкусы. Они считают, что исключительно сладкая или соленая пища притупляет чувства, поэтому вкусы необходимо разнообразить. Комбинирование различных ингредиентов позволяет поварам создавать иногда необычные кулинарные шедевры, которые понравятся далеко не всем иностранцам. Испокон веков профессия повара в Китае совмещалась с профессией лекаря. Китайцы придают большое значение пище и напиткам, а народная медицина до сих пор главенствует над современной. Медикаментозному лечению народ предпочитает употребление чеснока, имбиря, лука и других даров природы. В Китае в огромном количестве используют соевый соус. В продукте содержится большое количество витаминов и макроэлементов. В связи с соленым привкусом нет необходимости использовать соль в чистом виде.

Конфуцианство проникло и в кулинарию. Следуя канонам, повара должны готовить пищу так, чтобы она не оказалась переваренной или недоваренной, обязательно добавлять в блюда специи, красиво сервировать и подавать. В среднем на каждое блюдо может приходиться 20 вариантов приготовления. В Китае повара применяют мгновенную тепловую обработку для сохранения полезных веществ и вкусовых качеств.

Китайская трапеза традиционно начинается с зеленого чая. Сперва следуют закуски или горячие блюда, непременно легко усваиваемые и практически без специй. Затем следуют супы и разнообразные кушанья в нечетном количестве. Внимание уделяется не только сервировке, но и цветовой гамме в целом. Завершают трапезу десертом и чаем.

Примечательно отношение китайских кулинарных критиков к пище. Они оценивают ее по большому ряду критериев: липкости, упругости, сочности и т.д. Чтобы добиться наивысших результатов, повар должен использовать разные специи. Среди них есть и весьма редкие, например, бадьян, мускат, экстракт бобов.

В отличие от европейцев, китайский народ не часто ест куриные яйца, заменяя их утиными и перепелиными. Молочная продукция тоже не очень широко распространена. Китайцы предпочитают сою и продукты на основе ее изготовления. Стандартного хлеба в широком понимании у китайцев нет. Он заменен на маньтоу — маленькие булочки, которые могут начиняться мясом или сладкой начинкой. Название маньтоу переводится как «голова варвара». С этими непримечательными кулинарными творениями связана легенда, согласно которой для успешного пересечения реки духам нужно было преподнести человеческую жертву. Однажды хитрый полководец сделал голову из теста, обманув духов.

О лапше легенд придумано немного, хотя она поистине легендарный продукт. Чаще нее в Китае едят разве что только рис. Любимыми десертами китайцев остаются фрукты, карамелизированные яблоки, желе из фикуса, сладкий черепаший суп, рисовые шарики. Среди напитков доминирует чай, для которого придумано более сотни рецептов и способов приготовления.

Национальный костюм

В Китае национальная одежда во все времена была яркой и пестрой. Постепенно сформировался традиционный облик костюмов для мужчин и женщин. Мужская одежда включала брюки и рубашку. Штаны мешкообразные скрывались за низким подолом, поскольку считались фактически нижним бельем. Под ними, однако, были еще одни штаны под названием «таоку». В зависимости от времени года они могли быть плотными или тонкими.

Китайские рубашки обрели популярность во всем мире. На родине их параметры регламентируются государством. В целом все они имеют короткую длину и носятся навыпуск. Впервые рубашки стали носить при династии Тан, отсюда название «танские». Цвета китайцы предпочитают спокойные, ближе к нейтральным. Часто одежда декорируется вышивками. Примечательно, что существует четкое разделение на повседневные и деловые наряды.

Женские национальные китайские костюмы чрезвычайно разнообразны. Для девушек из знатного рода при пошиве одежды использовали шелк, декорирование происходило с использованием золота, драгоценных камней, жемчуга. В традиционном виде китайский женский костюм подходит скорее для праздников, чем для повседневной носки.

Платье ципао, напротив, можно носить каждый день. Оно характеризуется облегающим кроем и разрезами вдоль боков. Родиной ципао считается Маньчжурия. Сегодня оно получило популярность далеко за пределами Китая. Звезды Голливуда, девушки из богатых семей, любительницы востоковедения — все стараются приобрести хотя бы одно такое платье. Шьется ципао из плотного натурального шелка, поэтому его можно носить довольно долго. Для всех китайских костюмов характерно использование воздушных петель, изысканных и одновременно простых форм.

Китайский народ показывает себя непревзойденным с разных сторон. Пройдя невзгоды, он сумел достичь больших высот. Древние времена не забыты китайцами, ведь они несут поистине великие достижения. Китайское искусство, изобретения, наука, театр, трудолюбие и единство — вот то немногое, чем восхищается весь мир.