ВІЛЬПРАФЕН®

ВІЛЬПРАФЕН® таблетки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

1 таблетка містить джозаміцину 500 мг;

допоміжні речовини: метилцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, полісорбат, натрію карбоксиметилцелюлоза, тальк, магнію стеарат, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), алюмінію гідроксид, сополімер метакрилової кислоти та її ефірів.

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, довгасті, двоопуклі, з рискою посередині.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТХ J01F A07.

Фармакологічні властивості.

Джозаміцин — антибіотик із групи макролідів широкого спектра дії, активний відносно грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, включаючи облігатні анаероби. Препарат активний також відносно мікоплазм і хламідій.

Після прийому внутрішньо препарат швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину після прийому. Через 45 хв після прийому 1 г препарату середня концентрація джозаміцину в плазмі становить 2,4 мг/л.

Джозаміцин добре проникає через біологічні мембрани і накопичується в різних тканинах: у легеневій та лімфатичній тканинах, піднебінних мигдаликах, органах сечовидільної системи, шкірі та м’яких тканинах. Зв’язування з білками плазми не перевищує 15%. Джозаміцин метаболізується в печінці та повільно виводиться з жовчю, а в незначній кількості (менше 15%) — з сечею.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційні захворювання, спричинені чутливими до джозаміцину мікроорганізмами: інфекції ЛОР-органів та дихальних шляхів, стоматологічні інфекції, інфекції шкірного покриву та м’яких тканин, інфекції сечостатевої системи.

Вільпрафен ® також рекомендований для застосування пацієнтам з алергійними реакціями на пеніцилін.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини, а також до будь-яких компонентів препарату; виражені порушення функції печінки і жовчовивідних шляхів.

Одночасне застосування з ерготаміном, дигідроерготаміном, цизапридом, пімозидом, івабрадином, колхіцином. Препарат протипоказаний жінкам, які годують груддю дитину, яка отримує цизаприд.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Джозаміцин є субстратом та інгібітором ізоферментів цитохрому P450 3A. Одночасне застосування джозаміцину з лікарськими засобами, які є субстратами цитохрому P450 3A, може збільшити рівень лікарських засобів у плазмі крові.

Протипоказані комбінації

Ерготамін та дигідроерготамін: можливий розвиток ерготизму з ризиком розвитку некрозу кінцівок (внаслідок зниженої печінкової екскреції ерготаміну/дигідроерготаміну).

Одночасне застосування алкалоїдів ріжків може спричинити підвищену вазоконстрикцію, скорочення судин. Тому слід уникати одночасного застосування алкалоїдів ріжків, і у разі наявності периферичних проявів та симптомів ерготизму припинити застосування препарату та розпочати відповідне лікування, зокрема місцеве тепло та прийом вазодилататорів.

Цизаприд: підвищений ризик виникнення шлуночкової аритмії, включаючи аритмію типу torsade de pointes.

Пімозид: підвищений ризик виникнення шлуночкової аритмії, включаючи аритмію типу torsade de pointes.

Івабрадин: підвищення концентрації івабрадину в плазмі крові та розвиток побічних реакцій (внаслідок зниженого метаболізму в печінці у зв’язку з дією джозаміцину).

Колхіцин: підвищений ризик побічних ефектів колхіцину аж до можливого летального наслідку.

Комбінації джозаміцину з іншими лікарськими засобами, що не рекомендуються

Ебастин: підвищений ризик шлуночкової аритмії в схильних пацієнтів (вроджений синдром подовженого інтервалу QT).

Похідні ріжків допамінергічної дії (бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід): підвищення концентрації дофаміну в плазмі з можливим підвищенням рівня його активності або появи симптомів передозування.

Джозаміцин може підвищувати дію бромокриптину мезилату та спричиняти сонливість, запаморочення, атаксію та інші побічні реакції. У разі інтоксикації бромокриптину мезилатом рекомендовано тимчасово припинити застосування останнього.

Триазолам: джозаміцин може підвищувати дію триазоламу та спричиняти сонливість. У разі передозування триазоламу рекомендовано тимчасово припинити застосування препарату. Повідомлялось про підвищену частоту деяких побічних реакцій (розлади поведінки).

Галофантрин: підвищений ризик шлуночкової аритмії типу torsade de pointes. При можливості припинити застосування макролідів. Якщо необхідне одночасне застосування даних лікарських засобів, слід перед застосуванням визначити тривалість інтервалу QT та надалі регулярно контролювати ЕКГ.

Дизопірамід: ризик збільшення побічних ефектів дизопіраміду: тяжка гіпоглікемія, подовження інтервалу QT та тяжка форма шлуночкової аритмії, включаючи аритмію типу torsade de pointes. При необхідності одночасного застосування даних лікарських засобів слід регулярно проводити клініко-біологічні дослідження та контроль ЕКГ.

Такролімус: підвищення концентрації такролімусу до рівня, що призводить до ураження нирок. Необхідно регулярно контролювати рівень такролімусу в крові.

Терфенадин та астемізол: одночасне застосування джозаміцину та антигістамінних засобів, що містять терфенадин чи астемізол, може спричинити затримку екскреції антигістамінних засобів. Це може призвести до аритмії, яка загрожує життю (див. розділ «Особливості застосування»).

Комбінації джозаміцину та інших засобів, що вимагають особливих застережень

Карбамазепін: підвищення концентрації карбамазепіну у в плазмі крові з симптомами передозування в результаті зниження його метаболізму в печінці. Лікування проводиться під клінічним спостереженням, з контролем концентрації карбамазепіну в плазмі крові та зі зниженням дози при необхідності.

Циклоспорин: підвищення рівня циклоспорину та креатиніну в крові, що підвищує нефротоксичний ризик. Необхідно регулярно контролювати концентрацію циклоспорину в крові, функцію нирок та проводити корекцію дози циклоспорину під час та після застосування макролідів.

Пероральні антикоагулянти: джозаміцин може посилити дію пероральних антикоагулянтів, таких як варфарин та його похідні, які є антагоністами вітаміну К. Джозаміцин знижує синтез вітаміну К бактеріями кишечнику. У разі виникнення кровотечі може бути рекомендовано припинити застосування джозаміцину та/чи пероральних антикоагулянтів та застосовувати вітамін К залежно від тяжкості кровотечі чи ступеня коагулопатії на підставі показника протромбінового часу чи міжнародного нормалізованого відношення.

Силденафіл: підвищення концентрації силденафілу із ризиком зниження артеріального тиску. У разі одночасного застосування з джозаміцином на початку лікування слід призначати мінімальні дози силденафілу.

Взаємодії, які слід брати до уваги:

Теофілін (та за екстраполяцією — амінофілін): існує ризик підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові, особливо у дітей. Рівень теофіліну може підвищуватися внаслідок подовженого періоду напіввиведення. У разі виявлення токсичності теофіліну слід відповідним чином відкоригувати доз теофіліну та контролювати концентрацію теофіліну в крові.

Особливі випадки зміни МНВ.

У пацієнтів, які застосовують антибіотики, виявлено численні випадки підсилення дії антагоністів вітаміну К. У разі наявності інфекційного та запального процесу складно встановити причину зміни МНВ. Визначеними факторами ризику зміни МНВ є вік, загальний стан пацієнта. Хоча зміни МНВ можуть виникати внаслідок застосування деяких антибіотиків: фторхінолонів, макролідів, циклінових антибіотиків, ко-тримазолу та деяких цефалоспоринів.

Особливості застосування.

Тяжкі шкірні побічні реакції

В деяких пацієнтів після застосування джозаміцину спостерігалися тяжкі шкірні побічні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса–Джонсона. При виникненні тяжких шкірних реакцій слід припинити застосування джозаміцину та призначити лікування та/чи вжити відповідних заходів.

Застосування джозаміцину не рекомендовано пацієнтам з порушенням функції печінки. У пацієнтів з печінковими розладами можливе підвищення рівня препарату в крові, тому таким пацієнтам слід з обережністю застосовувати джозаміцин. При необхідності застосування слід регулярно контролювати показники функції печінки та у разі потреби знижувати дозу препарату. Як правило, при тривалості лікування понад 15 днів у пацієнтів із захворюваннями печінки і жовчовивідних шляхів необхідно контролювати функцію печінки.

Гіперчутливість до еритроміцину та інших макролідних антибіотиків

Слід застосовувати з обережністю при відомій гіперчутливості до еритроміцину чи інших макролідних антибіотиків.

Перехресна стійкість антибіотиків групи макролідів

Слід враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотиків групи макролідів (наприклад, мікроорганізми, що є стійкими до лікування спорідненими за хімічною структурою антибіотиками, можуть бути також резистентними і до джозаміцину).

Резистентність до препарату

Як і при застосуванні інших макролідів, застосування джозаміцину, особливо протягом тривалого періоду, може призвести до розвитку резистентних мікроорганізмів чи грибкової інфекції; в таких випадках застосування лікарського засобу слід припинити та призначити відповідне лікування.

При застосуванні джозаміцину повідомлялось про розвиток псевдомембранозного коліту (див. розділ «Побічні реакції»), що слід брати до уваги у разі розвитку у пацієнта тяжкої діареї під час чи після застосування джозаміцину. У разі виникнення псевдомембранозного коліту застосування лікарського засобу слід припинити та почати відповідне лікування. В даній ситуації протипоказані лікарські засоби, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами

Як правило, не рекомендоване одночасне застосування джозаміцину та ебастину, похідних ріжків допамінергічної дії (бромокриптину, каберголіну, лізуриду, перголіду), триазоламу, галофантину, дизопіраміду, такролімусу, терфенадину та астемізолу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Існують обмежені дані щодо застосування джозаміцину у період вагітності. Відсутні докази при проведенні досліджень на тваринах щодо тератогенності чи затримки розвитку при застосуванні препарату в терапевтичних дозах. Препарат слід застосовувати вагітним чи жінкам з підозрою на вагітність тільки тоді, коли потенційна користь для жінки перевищує ризик для плода.

Джозаміцин виділяється з грудним молоком. Слід проконсультуватися з лікарем щодо годування груддю, який оцінить користь застосування препарату для матері та можливий ризик для дитини. Існують докази проникнення більшості макролідів, включаючи джозаміцин, в грудне молоко. Хоча кількість препарату, яку отримує новонароджений, є низька. Основний ризик полягає в порушенні мікрофлори кишечнику у дитини. Таким чином, грудне вигодовування можливе. У разі виникнення у дитини змін з боку шлунково-кишкового тракту (кандидоз кишечнику, діарея) необхідно припинити грудне вигодовування (чи прийом препарату).

У разі призначення цизаприду немовлятам чи новонародженим, мати, яка годує груддю, не повинна приймати макроліди через потенційний ризик побічної дії на плід (torsades de pointes).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Негативного впливу на здатність керувати автомобілем і механізмами не виявлено.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза для дорослих становить 1–2 г (2–4 таблетки) за 2­-3 прийоми.

У тяжких випадках дозу можна збільшити до 3 г і більше.

Рекомендована доза для дітей віком від 5 років становить 40–50 мг/кг маси тіла на день, розділена на кілька прийомів. Для досягнення чіткого дозування застосовують інші лікарські форми лікарського засобу Вільпрафен ® .

Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Препарат застосовують між прийомами їжі.

Зазвичай тривалість лікування визначає лікар. Відповідно до рекомендації ВООЗ щодо застосування антибіотиків, тривалість лікування стрептококових інфекцій становить не менше 10 днів.

Діти.

Вільпрафен ® застосовують дітям віком від 5 років, неможливо досягти чіткого дозування джозаміцину в лікарській формі таблетки для застосування дітям віком до 5 років.

Передозування.

При передозуванні можливі шлунково-кишкові розлади, такі як нудота, біль у животі і діарея, для яких має бути призначено відповідне лікування. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції.

Як і при застосуванні інших макролідів, у деяких випадках спостерігались незначні алергічні реакції (кропив’янка та інші шкірні висипання), а також помірні розлади з боку шлунково-кишкового тракту (анорексія, нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея).

Після проведення тестів, що оцінювали функцію печінки, повідомлялося про деякі випадки початкової гепатобіліарної недостатності, яка була оборотною після відміни лікування. Повідомлялось про випадки набряку обличчя.

Побічні реакції класифіковані за частотою їх виникнення: дуже часто ≥1/10, часто ≥1/100 та aбо післяреєстраційного нагляду.

З боку шлунково-кишково тракту

Невідомо: здуття живота, стоматит, запор, нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея, гастралгія, біль в животі.

Порушення метаболізму та харчування

Невідомо: анорексія, зниження апетиту.

Загальні розлади, порушення в місці введення

Невідомо: псевдомембранозний коліт.

Невідомо: реакції гіперчутливості, такі як шок, ангіоневротичний набряк Квінке та анафілактичні реакції, задишка, сироваткова хвороба, кропив’янка та свербіж.

З боку шкіри та підшкірної тканини:

Невідомо: пурпура, бульозний дерматит, мультиформна еритема, шкірний васкуліт, синдром Стівенса–Джонсона, кропив’янка та інші реакції з боку шкіри, такі як еритематозні та макулопапульозні висипи; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), токсичний епідермальний некроліз.

З боку гепатобіліарної системи

Невідомо: порушення з боку печінки та жовтяниця, що типово характеризується, але не обмежується холестатичними реакціями з помірним ураженням печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ та лужної фосфатази, холестатичний гепатит та цитолітичний гепатит.

Термін придатності.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; 1 блістер в картонній коробці.

Категорія відпуску.

Виробник.

Драгенофарм Апотекер Пюшл ГмбХ, Німеччина/Dragenopharm Apotheker Puschl GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Гелльштрассе 1, 84529 Титтмонинг, Німеччина/Gollstrasse 1, 84529 Tittmoning, Germany.

Заявник.

Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нідерланди/Astellas Pharma Europe B. V., the Netherlands.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Сильвіусвег, 62, 2333 BE Лейден, Нідерланди/Sylviusweg, 62, 2333 BE Leiden, the Netherlands.

У випадку виникнення побічних ефектів просимо направляти інформацію до представництва Астеллас Фарма Юроп Б. В. на адресу 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корп. 7-В, офіс 41, тел. 044–490–68–25, факс: 044–490–68–26.

ВІЛЬПРАФЕН СОЛЮТАБ таблетки дисперговані 1000 мг

ВІЛЬПРАФЕН СОЛЮТАБ (WILPRAFEN SOLUTAB ® )

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Затверджено МОЗ Украiни від 2017-06-12 р. № 640. Р.п. № UA/4350/02/01

Склад

діюча речовина: джозаміцин;

1 таблетка містить джозаміцину (у вигляді джозаміцину пропіонату) 1000 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію докузат, аспартам, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, ароматизатор полуничний.

Лікарська форма

Таблетки, що диспергуються.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Джозаміцин.

Код АТС

Клінічні характеристики

Показання.

Інфекційні захворювання, спричинені чутливими до джозаміцину мікроорганізмами: інфекції ЛОР-органів та дихальних шляхів, стоматологічні інфекції, інфекції шкірного покриву та м’яких тканин, інфекції сечостатевої системи.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів, а також до компонентів препарату; виражені порушення функції печінки і жовчовивідних шляхів.

Через вміст аспартаму препарат протипоказаний пацієнтам з фенілкетонурією.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована добова доза для дорослих становить 1,5 — 2 г. У тяжких випадках доза може бути збільшена до 3 г. Добова доза розподіляється на 2–3 прийоми.

Рекомендована доза для дітей (старше 5 років) становить 40–50 мг/кг маси тіла на день, розділена на 2–3 прийоми.

Таблетки дисперговані можна приймати двома різними способами: їх можна або ковтати цілими, запиваючи водою, або попередньо розчинити таблетку у воді. Таблетки слід розчиняти як мінімум у 20 мл води. Перед застосуванням ретельно перемішати одержану суспензію.

Зазвичай тривалість лікування визначає лікар.

Лікування слід продовжувати ще 48 годин після зникнення симптомів захворювання та нормалізації температури тіла.

Побічні реакції.

З боку шлунково-кишкового тракту та печінки: анорексія, нудота, блювання, абдомінальні порушення, пронос, псевдомембранозний коліт; в окремих випадках спостерігалося підвищення активності печінкових трансаміназ.

Алергічні реакції: рідко — кропив’янка та інші шкірні реакції.

Передозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування препарату в період вагітності та годування груддю показано при гострій необхідності під наглядом лікаря та після оцінки співвідношення ризик/користь лікування.

Діти. Препарат застосовують дітям віком від 5 років.

Дітям віком до 5 років препарат призначають у вигляді суспензії.

Особливості застосування

Вільпрафен Солютаб рекомендований для застосування пацієнтам з алергійними реакціями на пеніцилін.

Як правило, при тривалості лікування понад 15 днів у пацієнтів із захворюваннями печінки і жовчовивідних шляхів необхідно контролювати функцію печінки.

Слід враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотиків макролідів (наприклад, мікроорганізми, що є стійкими до лікування спорідненими за хімічною структурою антибіотиками, можуть бути також резистентними і до джозаміцину). У разі розвитку псевдомембранозного коліту препарат слід відмінити і призначити відповідну терапію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Негативного впливу на здатність керувати автомобілем і механізмами не виявлено.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оскільки бактеріостатичні антибіотики, такі як джозаміцин і бактерицидні антибіотики (пеніциліни та цефалоспорини), можуть взаємодіяти між собою, то слід ретельно зважити необхідність одночасного застосування цих препаратів.

При одночасному застосуванні з лінкоміцином можливе зниження ефективності Вільпрафену Солютабу.

Після одночасного застосування препарату Вільпрафен Солютаб та антигістамінних препаратів, що містять терфенадин або астемізол, може спостерігатися уповільнення виведення антигістамінних препаратів, що, в свою чергу, може спричинити загрозливі для життя порушення ритму серця.

При сумісному застосуванні Вільпрафену Солютабу з алкалоїдами ріжків слід враховувати можливість розвитку вираженого вазоконстрикторного ефекту.

Одночасне призначення Вільпрафен Солютабу і циклоспорину може призвести до підвищення рівня циклоспорину у плазмі крові. Збільшення концентрації циклоспорину може спричинити порушення функції нирок.

При одночасному застосуванні Вільпрафену Солютабу і дигоксину можливе підвищення рівня дигоксину в плазмі крові.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Препарат застосовують для лікування бактеріальних інфекцій; бактеріостатична активність джозаміцину, як і інших макролідів, обумовлена інгібуванням синтезу білка бактерій.

Джозаміцин є високоактивним щодо внутрішньоклітинних мікроорганізмів (Chlamydia trachomatis та Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila); грампозитивних бактерій (Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes та Streptococcus pneumoniae (pneumococcus), Corynebacterium diphteriae), грамнегативних бактерій (Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Haemophilus influenzae, Bordetella pertussis), а також проти деяких анаеробних бактерій (Peptococcus, Peptostreptococcus, Clostridium perfringens). Незначно впливає на ентеробактерії, тому мало змінює природну бактеріальну флору шлунково-кишкового тракту. Ефективний при резистентності до еритроміцину. Резистентність до джозаміцину розвивається рідше, ніж до інших антибіотиків групи макролідів.

Фармакокінетика. Джозаміцин є кислотостійкою речовиною, після прийому внутрішньо він швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті та досягає максимальної концентрації в плазмі через 1–2 години після прийому. Приблизно 15% зв’язується з білками плазми.

Джозаміцин добре проникає через біологічні мембрани і накопичується в різних тканинах: у легеневій, лімфатичній, піднебінних мигдаликах, органах сечовидільної системи, шкіри та м’яких тканинах. Джозаміцин метаболізується в печінці та повільно виводиться з жовчю, а в незначній кількості (менше 15%) — із сечею.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, довгастої форми, солодкі, із запахом полуниці, з надписом “IOSA” та рискою з одного боку і надписом «1000» — з іншого.

Термін придатності.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 таблеток, що диспергуються, у блістері; по 2 блістери в упаковці.

Категорія відпуску

Виробник

Фамар Ліон, Франція / Famar Lyon, France.

Місцезнаходження

29 Авеню Шарль де Голль, 69230 Сен-Жені-Лаваль, Франція / 29 Avenu Charles de Gaulle, 69230 Saint-Genis-Laval, France.

Заявник

Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нідерланди / Astellas Pharma Europe B. V., the Netherlands.

Місцезнаходження

Сильвіусвег, 62, 2333 BE Лейден, Нідерланди / Sylviusweg, 62, 2333 BE Leiden, the Netherlands.

Представництво в Україні Астеллас Фарма Юроп Б.В.: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, кор. 7-В, оф. 41.

Консультації та замовлення за телефоном

© Farmaco 1994-2024. Всі права захищені.

Вильпрафен (таблетки, суспензия) – инструкция по применению, аналоги, отзывы, цена

Сайт предоставляет справочную информацию исключительно для ознакомления. Диагностику и лечение заболеваний нужно проходить под наблюдением специалиста. У всех препаратов имеются противопоказания. Консультация специалиста обязательна!

Антибиотик Вильпрафен

Вильпрафен – антибиотик широкого спектра действия из группы макролидов. Его активно действующее вещество – джозамицин.

В терапевтических дозах препарат действует на болезнетворные микроорганизмы бактериостатически (угнетает их жизнедеятельность), а больших концентрациях действие его становится бактерицидным (губительным для бактерий).

Лекарственное средство эффективно в отношении многих микроорганизмов – грамотрицательных (менингококков, гонококков, гемофильной палочки, Хеликобактер пилори и др.) и грамположительных (стафилококков, стрептококков, пневмококков, коринебактерий дифтерии и др.). Его назначают также для борьбы с внутриклеточными микроорганизмами (хламидиями, микоплазмой, уреаплазмой и др.), а также с некоторыми анаэробными бактериями (пептококками, пептострептококками, бактероидами и клостридиями).

Вильпрафен быстро всасывается из пищеварительного тракта. Уже через час достигается его максимальная концентрация в крови. При этом Вильпрафен обладает длительным терапевтическим эффектом.

Препарат преодолевает плацентарный барьер и может выделяться с грудным молоком.

Лекарство неактивно в отношении энтеробактерий, поэтому практически не влияет на микрофлору кишечника.

80% Вильпрафена выводится с желчью, 20% – с мочой.

Формы выпуска

Препарат производится двумя фирмами: Yamanouchi Pharma S.p.A. (Italy) и Yamanouchi Pharma (Japan).

• Таблетки белого цвета, продолговатые, покрытые оболочкой, содержащие 500 мг активного вещества джозамицина. В картонной упаковке находится блистер из 10 таблеток.
• Диспергируемые (быстродействующие растворимые) таблетки Вильпрафен Солютаб имеют сладкий вкус и запах клубники. Они содержат 1000 мг действующего вещества джозамицина. В упаковке – два блистера с 5 или 6 таблетками.
• Суспензия Вильпрафена содержит 300 мг джозамицина в 10 мл. Расфасована в темные стеклянные флаконы по 100 мл.

Инструкция по применению Вильпрафена

Показания к применению

• фарингит (воспаление глотки);
• ларингит (воспаление гортани);
• синусит;
• средний отит (воспаление среднего уха);
• тонзиллит (воспаление миндалин);
• паратонзиллит;
• дифтерия (в комплексном лечении вместе с дифтерийным анатоксином);
• скарлатина (если у больного наблюдается повышенная чувствительность к препаратам пенициллина).

• коклюш;
• острые бронхиты;
• обострение хронического бронхита;
• пневмонии;
• бронхопневмонии;
• пситтакоз (орнитоз – инфекционное заболевание, передающееся человеку от больной птицы).

• стоматит;
• гингивит (воспаление десен);
• перикоронит (воспаление десен вокруг коренных зубов);
• периодонтит;
• альвеолит (воспаление лунки после удаления зуба);
• альвеолярный абсцесс.

• блефарит (воспаление век);
• дакриоцистит (воспаление слезного мешка из-за нарушения проходимости носослезного протока).

• сибирская язва;
• пиодермия;
• фурункулез;
• венерическая лимфогранулема;
• лимфаденит (воспаление лимфатических узлов);
• лимфангит (воспаление лимфатических сосудов);
• угри (акне);
• фолликулит;
• панариций (гнойное воспаление пальцев рук или ног);
• флегмона;
• абсцесс;
• рожистое воспаление (если у пациента наблюдается повышенная чувствительность к препаратам пенициллина);
• раневые инфекции, которые возникли в результате травм, ожогов и перенесенных операций.

• гонорея;
• пиелонефрит;
• простатит;
• сифилис (если у пациента наблюдается повышенная чувствительность к препаратам пенициллина);
• хламидиоз;
• микоплазмоз;
• уреаплазмоз;
• цистит;
• уретрит;
• цервицит (воспаление шейки матки);
• эпидидимит (воспаление придатка яичка).

Противопоказания

• Повышенная чувствительность к активному веществу – джозамицину, или вспомогательным компонентам препарата;
• аллергия на прием других антибиотиков из группы макролидов;
• заболевания печени, приводящие к тяжелому нарушению ее функций или к нарушению работы желчевыводящих протоков;
• недоношенность детей.

Побочные действия

• снижение или полная потеря аппетита;
• дискомфорт в желудке или животе;
• изжога;
• тошнота;
• рвота;
• нарушения стула – диарея или запор;
• стоматит;
• псевдомембранозный колит (как следствие длительной диареи).

• транзиторное (внезапное и преходящее) повышение активности печеночных ферментов в крови;
• нарушение оттока желчи;
• желтуха.

• отек Квинке;
• многоформная экссудативная эритема и злокачественная эритема (синдром Стивенса-Джонсона);
• анафилактоидная реакция;
• буллезный дерматит (аллергическая реакция, при которой на коже появляются большие пузыри, заполненные жидкостью);
• крапивница.

• молочница;
• преходящее нарушение слуха;
• пурпура (мелкие капиллярные кровоизлияния в кожу).

Лечение Вильпрафеном

Как принимать Вильпрафен?
Препарат принимают внутрь между приемами пищи, не разжевывая, запивая водой.

Таблетки Вильпрафен Солютаб можно проглатывать целиком или развести таблетку в 20 мл воды, перемешать и выпить полученную суспензию.

Если пациент забыл принять очередную дозу, то нужно немедленно это сделать, но ни в коем случае не принимать двойную дозу (вместе с “забытой”).

Не рекомендуется делать перерыв в лечении или преждевременно прекращать терапию. В этом случае достижение излечения маловероятно.

Дозировка Вильпрафена
Дозировка и курс лечения зависят от диагноза. Вильпрафен может назначить только врач.

Обычно терапевтическая суточная доза препарата для детей старше 14 лет и взрослых составляет 1-2 г и обязательно должна быть распределена на 2-3 приема (по 500 мг). В тяжелых случаях дозу Вильпрафена можно увеличить до 3 г в сутки.

Начальная доза препарата – 1 г.

Курс лечения может составлять 5 – 21 день; длительность его зависит от тяжести воспалительного процесса.

Микоплазмоз – по 500 мг (1 таблетка) 2-3 раза в сутки, курс лечения – 12-14 дней.

Обыкновенные и шаровидные угри – 500 мг (1 таблетка) 2 раза в день в течение первых 2-4 недель лечения, а потом по 500 мг 1 раз в день еще в течение 8 недель, чтобы закрепить результат лечения.

При лечении стрептококковых инфекций терапия должна продолжаться не менее 10 дней.

Антихеликобактерная терапия – 1 – 2 г в сутки 7-14 дней в комплексном лечении с другими препаратами.

Розацеа – по 500 мг (1 таблетка) 2раза в сутки, курс лечения – 10-15 дней.

Пиодермия – по 500 мг (1 таблетка) 2 раза в сутки, курс лечения – 10 дней.

Хронический пародонтит – по 500 мг (1 таблетка) 2 раза в сутки, лечебный курс – 12-14 дней.

Вильпрафен детям

Детям препарат назначают в виде суспензии или в виде разведенных в воде таблеток Вильпрафена Солютаб. Показания и противопоказания к назначению – те же, что и у взрослых.

Недоношенным детям Вильпрафен противопоказан.

Новорожденным и детям до 3 месяцев, а также детям с массой тела менее 10 кг Вильпрафен назначают в редких случаях, только после точного взвешивания.

Суточная доза для детей с массой тела менее 10 кг – 40-50 мг/кг веса ребенка; делится на 2-3 приема.

При весе ребенка 10-20 кг Вильпрафен назначают по 250-500 мг (1/4 или 1/2 таблетки) 2 раза в сутки. Желательно таблетку растворить в воде.

При детской массе тела 20-40 кг препарат назначают по 500-1000 мг (1/2 или целая таблетка) 2 раза в сутки.

Детям с массой тела более 40 кг назначают по 1000 мг (1 таблетка) 2 раза в сутки.

Вильпрафен при беременности и лактации

Препарат разрешается применять при беременности и во время лактации. Но при этом следует учитывать, что он проникает через плацентарный барьер и может выделяться с молоком. А значит, грудное вскармливание на период терапии придется прекратить.

Вильпрафен гинекологи часто назначают беременным для лечения хламидийной инфекции, но при этом тщательно оценивают состояние беременной и взвешивают все риски.

Лекарственное взаимодействие Вильпрафена

• Не рекомендуется назначать Вильпрафен одновременно с бактерицидными антибиотиками, например, пенициллинами и цефалоспоринами, так как возможно снижение их эффективности.
• Нельзя назначать совместно Линкомицин и Вильпрафен, потому что обоюдно снижается их терапевтический эффект.
• Вильпрафен замедляет выведение из организма Теофиллина, что может привести к интоксикации организма.
• При совместном назначении Вильпрафена и противоаллергических препаратов, содержащих астемизол или терфенадин, может замедлиться их выведение из организма, что приводит к развитию аритмии.
• При одновременном приеме Вильпрафена и алкалоидов спорыньи усиливается вазоконстрикция (сужение просвета кровеносных сосудов).
• При приеме Вильпрафена и циклоспоринов возможно повышение уровня последних в крови, что может обернуться токсическим действием на почки. Поэтому необходим постоянный контроль за количеством циклоспоринов в крови.
• Во время лечения Вильпрафеном возможно снижение эффективности противозачаточных таблеток. В таких случаях рекомендуется на период лечения прибегнуть к дополнительным негормональным методам контрацепции.
• Если принимать Вильпрафен с Дигоксином, возможно повышение концентрации последнего в крови.

Вильпрафен при уреаплазмозе

При уреаплазмозе Вильпрафен назначают трижды в день по 1 таб. 500 мг, или дважды в день по 1000 мг (Вильпрафен Солютаб).

При упорном течении уреаплазмоза существует схема, по которой прием Вильпрафена назначают каждые 2 часа. Дозировку при этом определяет только врач, индивидуально.

Одновременно с Вильпрафеном назначают метронидазол, а при необходимости – противогрибковые препараты (например, женщинам – свечи Полижинакс).

Длительность лечебного курса – не менее 10 дней.

Во время лечения нужно воздержаться от половой жизни. Отказаться от алкоголя, курения, соленых, острых и пряных блюд.

При сниженном иммунитете рекомендуется назначать одновременно иммуностимуляторы, такие как “Циклоферон” или “Неовир”.

Через две недели после окончания приема антибиотика можно сдавать первый контрольный анализ.
Подробнее об уреаплазмозе

Вильпрафен при хламидиозе

Препарат Вильпрафен предоставляет новые возможности при лечении хламидиоза. Это основное лекарственное средство, которое чаще всего назначают врачи. При этом он отлично переносится больными.

Сам Вильпрафен не убивает хламидии, а только угнетает их жизнедеятельность. Поэтому лечение хламидиоза должно быть комплексным: Вильпрафен назначают по 2 г в сутки, т.е. по 500 мг 4 раза или по 1000 мг 2 раза. Одновременно пациент получает один из следующих антибиотиков: Ровамицин, Тетрациклин, Клиндамицин.

Лечение назначается курсами, каждый из которых длится 7 – 10 дней. В каждом последующем курсе прием Вильпрафена продолжается, а второй антибиотик меняют.

Общую продолжительность лечения определяет врач на основании результатов контрольных анализов.
Подробнее о хламидиозе

Вильпрафен и алкоголь

Вильпрафен с алкоголем сочетать не рекомендуется.

При совместном приеме алкоголя и Вильпрафена возможны нарушения работы пищеварительного тракта, которые проявляются в виде тошноты, рвоты, поноса и болей в животе.

Также реакция может быть замедленной и проявиться со временем в виде цирроза печени из-за токсического воздействия Вильпрафена и алкоголя на печень.

Аналоги Вильпрафена

Отзывы о препарате

В интернете можно найти много положительных отзывов о Вильпрафене, где пациенты отмечают быстрый лечебный эффект препарата (уже при приеме первых доз), особенно при ангине, отите, гайморите, цистите. При этом побочные явления наблюдаются редко.

Авторы некоторых отзывов описывают расстройство стула и тошноту при лечении Вильпрафеном. Отмечается, однако, что эти неприятные эффекты исчезали самопроизвольно через несколько дней.

В отзывах врачей одобрительно отмечается возможность терапии Вильпрафеном при беременности.

Цена препарата в России и Украине

В России Вильпрафен 500 мг стоит от 524 до 613 руб. за упаковку.

В Украине Вильпрафен 500 мг стоит от 270 до 410 грн. за упаковку.