Зміст:
«А горілка – це горілка», або Що і як пили в СРСР
На честь Першотравня, колись одного з найбільш улюблених радянських свят, яке цьогоріч співпадає зі світлим Великоднем – за радянської влади, до речі, «майже» забороненим – розповідаємо про ковбасу і горілку, а також про багато чого іншого, не менш цікавого, навіть парадоксального, що було в Радянському Союзі. Що їли (дивіться ТУТ) і що пили громадяни «Союзу нерушимого» за всіх вождів, і що при цьому казали. Друга розповідь присвячена горілці та іншим алкогольним напоям.
Водка, яку не потіснили ні радіо, ні кіно
У ленінській концепції побудови соціалізму спочатку не було місця спиртному. Не розглядалося воно і як джерело «легких грошей». Але невдовзі стало зрозуміло, що це чергова утопія і що державна монополія на виробництво і продаж алкоголю – найшвидший спосіб поповнення казни. Спочатку більшовики почали продавати так звану «риковку», яка отримала свою чудернацьку назву завдяки тодішньому голові РНК (Рада народних комісарів) Олексію Рикову (1881-1938), але «монополькою» вона ще не була. Її міцність не перевищувала 30 градусів, що у багатьох викликало глузування, зокрема і в професора Преображенського з «Собачого серця».
“. а горілка має бути у сорок градусів, а не у тридцять”
Однак вже 28 серпня 1925 року була опублікована постанова Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР «О введении в действие положения о производстве спирта и спиртных напитков и торговле ими», а з 1 жовтня 1925 року держава почала випускати і продавати спиртні напої міцністю 38 градусів і торгувати ними. Одразу ж з’явився анекдот: «Зустрілися на тому світі Микола ІІ з Леніним. «А що, Ілліч, водку продаєте?» – «Продаємо». – «А скільки градусів?» – «Тридцять вісім». – «І варто ж було з-за двох градусів таку колотнечу влаштовувати!». Вільний продаж спиртного викликав небувалий ажіотаж і радість, особливо у маргіналізованих прошарків населення. Люди обіймалися і цілувалися, вітаючи одне одного з появою у вільному продажу горілки. Згодом держава налагодила виготовлення 40-градусної горілки.
У грудні 1927 року на ХV з’їзді ВКП(б) Сталін демагогічно заявив про намір поступово згорнути випуск водки, «…вводя в дело вместо водки такие источники дохода, как радио и кино». Проте з кожним роком держава лише нарощувала об’єми виробництва алкоголю.
«Нам водка строить и жить, и стучать помогает…»
За Сталіна горілка «лилася рікою». Якщо на хліб та на інші продукти з кінця 20-х до першої половини 30-х років діяла карткова система, то горілку завжди продавали без талонів. Радянський нарком Анастас Мікоян у 1936 році, злегка перефразувавши Сталіна, заявив, що якщо до революції пили з горя і злиднів, «пили именно, чтобы напиться и забыть про свою проклятую жизнь… Теперь веселее стало жить. От хорошей и сытой жизни пьяным не напьешься… Весело стало жить, значит, и выпить можно…» Алкоголізація радянського суспільства за Сталіна зростала шаленими темпами. Виробництво і продаж алкоголю з кожним роком лише збільшувався, а ціни зменшувалися. Горілка в 1947 році подешевшала на 33%, у 1953 – ще на 11%; міцні та десертні вина в 1950 році – на 49%, а пиво – на 30%. По всій країні відкривалися «наливайки» – заклади, в яких алкоголь можна було купити на розлив. У так званих «чайних» спивалася величезна кількість людей: колишніх фронтовиків, стахановців…
«Наливайки» – заклади, в яких алкоголь можна було купити на розлив
Письменник Еммануїл Казакевич записав у щоденнику в травні 1950 року: «День Перемоги… Я зайшов у пивну. Два інваліди і слюсар-водопровідник… пили пиво і згадували війну. Один плакав, потім сказав: «Якщо буде війна, я знову піду»…» Напившись, люди говорили все, що думали про владу, тому донощикам було чим займатися.
«Радянське шампанське» – символ-ілюзія заможного життя
Виробництво і споживання горілки зростало, і для того, щоб бодай якось «ошляхетнити» ситуацію, вирішили налагодити виробництво шампанського. Начебто Сталін був невдоволений, що стахановці п’ють тільки горілку – мовляв, чому б передовикам виробництва не підійняти келих шампанського – аристократичного напою? Влітку 1936-го, з’явилася постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «О производстве советского шампанского, десертных и столовых вин «Массандра»». Вже наступного, 1937 року, кримський завод «Новий Світ» випускав 12 тисяч пляшок напою в день. До 1941 року планували збільшити випуск у 60 разів.
До виготовлення «буржуазного напою» підходили по-радянськи – замість трирічної, або хоча б річної витримки, термін витримки радянського шампанського становив… 25 днів.«Радянське шампанське», між іншим, з’явилося вчасно, адже саме тоді відбулася «реабілітація» раніше забороненої ялинки і святкування Нового року. Таким чином, ігристе вино на десятиліття стало елементом святкового столу радянських людей, створюючи ілюзію заможності. Шампанське вже не вважали «буржуазним» напоєм, а навпаки – «ознакою матеріальних статків і заможності».
Варто зауважити, що серед радянської еліти вітчизняні алкогольні напої не були популярними, так само, як і інші товари й продукти радянського виробництва. Еліта надавала перевагу всьому закордонному. Сучасник згадував, як один із високопосадовців НКВС, побачивши на столі відомого російського письменника Максима Горького радянське вино, присоромив того: «Что ж вы, Алексей Максимович, разве можно это пить? Сказали бы нам, мы бы подкинули ящичек заморского изысканного напитка. » Горький у відповідь лише крякнув і почервонів як рак.
Закручування антиалкогольних гайок по-хрущовськи
Хрущов, прийшовши до влади і побачивши цифри лікеро-горілчаного виробництва, жахнувся. Почалася гарячкова антиалкогольна кампанія. Позачинялися кіоски, палатки, магазинчики, чайні. А люди, звиклі до «наливайок», почали шукати місця, де можна було б випити. Це відобразилося і на фольклорі кінця 50-х, початку 60-х років: «Міліціонер соромить громадянина, котрий справляє малу нужду на паркан: «Як вам не соромно! Дивіться – он поряд вбиральня». – «Не можу ж я справляти нужду там, де мої товариші випивають і закусюють…» Якщо раніше за самогоноваріння передбачалася лише догана, то з травня 1961 року могли вже посадити на три роки в тюрму. У 1962 році подорожчали не тільки м’ясо, масло, молочні продукти, але й алкоголь. Відтоді ціни на горілку зростали. У знаменитому радянському фільмі Леоніда Гайдая «Діамантова рука» за головним героєм Семеном Семеновичем Горбунковим у виконанні Юрія Нікуліна приїздить «липове» таксі і на ньому номери: «28-70 ОГО» – це прямий невдоволений натяк режисера на високі ціни на горілку (пляшка горілки коштувала 2 рублі 87 копійок). Глядач одразу «зчитував» натяк.
Після зміщення Хрущова з’явився віршик: «Товарищ, верь, придет она, / На водку старая цена, / На закуску будет скидка, / Ушел на пенсию Никитка!»
Брежнєвські ЛТП, або «зелений змій» на нарах
За Хрущова в країні проводилася активна антиалкогольна кампанія, яка, після суворої сталінської доби мала дещо карнавальний характер. Активізувалася діяльність медвитверезників, з’явився окремий розділ медицини – наркологія. Лікарі-наркологи займалися передусім реабілітацією алкоголіків. Тоді ж з’явився і препарат для лікування осіб, які зловживають спиртним – антабус, який існує й досі. Однак за Брежнєва допомога держави людям, які страждали алкогольною залежністю, набула примусового і репресивного характеру. Перші ЛТП – лікувально-трудові профілакторії відкрилися в 1974 році. Це були наркологічні заклади закритого типу, які були під опікою МВС СРСР. Той, хто туди потрапляв, змушений був займатися важкою, або монотонною працею, а за спробу втечі нещасного алкоголіка могли на рік позбавити волі. Перебування в подібних закладах від згубної пристрасті не лікувало, але фактично калічило подальшу долю тих, хто «сидів» в ЛТП. Наприкінці 80-х років по всьому СРСР нараховувалося понад триста ЛПТ. У них «лікувалося» понад 300 тисяч осіб.
Перші ЛТП – лікувально-трудові профілакторії відкрилися в 1974 році
До того ж, за Брежнєва було підвищено ціни на міцні алкогольні напої. Вірнопіддані одразу ж відреагували: «Было пять, а стало восемь. / Все равно мы пить не бросим. / Передайте Ильичу – / Нам и десять по плечу». І тут же – прозорий натяк – «Ну а станет двадцять пять / Будем снова Зимний брать!»
«Андроповка» і горбачовські талони на горілку
За короткого перебування на посаді чекіста Андропова, ціни на горілку суттєво знизилися. Пляшка «андроповки» коштувала 4 рублі 50 копійок, а до того – 5 рублів 20 копійок. Напій звався лаконічно і без вигадок: «Водка». Але дотепники «розшифрували» назву: «Вот Он Добрый Какой Андропов».
Остання антиалкогольна кампанія в СРСР відбулася за тверезих Горбачова і Лігачова (вони не вживали й досі не вживають. – Ред.) і мала майже абсурдистські риси. В країні викорчовувалися виноградники, а горілку можна було купити в обмеженій кількості тільки після 14:00. До того ж, виникло ще й Всесоюзне добровільне товариство тверезості (ВДОБТ), куди загнали добровільно-примусово майже 15 мільйонів людей.
Народ злився, проклинав Горбачова, стояв у довжелезних чергах, калічився там і складав анекдоти, які брав, по суті, з життя: «Доба Горбачова. Помирає чоловік похилого віку. Рідня запитує у нього останнє бажання. Той, облизуючи пересохлі губи, шепоче: «Горілочки б…» – «Дають тільки за довідкою про смерть». – «У-у-у, щасливі!» – з заздрістю каже старий і помирає».
. горілка стала «другою валютою»
У горбачовську добу горілка стала «другою валютою», були запроваджені талони на алкоголь, в країні в гігантських розмірах зросло самогоноваріння, почались перебої з цукром, крім того, громадяни почали пити лосьйони, одеколони, денатурат і навіть клей.
Один із сучасників згадував, як він купував у галантерейному відділі універмагу популярний тоді одеколон «Шипр», а чолов’яга, що стояв поруч, штовхнувши його в бік, довірливо сказав: «Бери краще «Кармен», він смачніший!»
Справжньою альтернативою горілці в брежнєвсько-горбачовську добу для найширшого загалу були низькосортні плодово-ягідні вина за доступними цінами. Народ називав їх «плодово-вигідними». В УРСР ще випускали дивний напій під назвою «Верховина», який в народі швидко здобув влучний «епіграф» – «прощавай розум». Міцність плодово-ягідних вин доходила до 28 градусів, що робило «бормотуху» реальною конкуренткою горілці. Про популярність плодово-ягідних вин свідчать цифри: їх продаж у 1970-1980-х роках зріс на 250%, тоді як горілки – на 25%, коньяку – на 27%. Можна сказати, що невибагливому радянському споживачу було байдуже, що пити – аби з ніг валило.
Легендарний «Солнцедар» (стверджувалося, що це виноградне вина, просто кріплене спиртом) лагідно називали «фарбою для парканів», «клопомором» і навіть «найкращим радянським контрацептивом». Загалом, якщо філологами ще не написано дисертацій про всі ці «поганяла» для популярних та рідкісних радянських простонародних радощів – то це неодмінно слід зробити. Бо за ними – епоха.
Епілог
…А потім, втомившись від боротьби з власним народом (не лише на ґрунті алкогольних заборон), Союз сконав. Мало хто тоді за ним плакав, навпаки – гучно відзначили це діло спиртом «Роял» невідомого походження. А ще потім настала доба алкогольного «ренесансу» – народ таки добився, чого хотів, – випити і закусити можна всюди, цілодобово і без обмежень, лише плати – десятки видів горілки на полицях супермаркетів, вина – французьке, італійське, чилійське… та й наше, зовсім непогане, наприклад, від колишнього міністра енергетики – Івана Плачкова… А ще – віскі, ром, текіла, коньяк на будь-який гаманець. В тому числі, за всіма параметрами, на гаманець в природі неіснуючий – по 10, 20, 30 і більше тисяч доларів за пляшку…
Коротше. Знайте міру! Вона у кожного своя…
Світлана Шевцова, Київ
Уперше за кілька років подешевшала горілка
У січні в Україні алкоголь подорожчав всього лише на 1%.
“Уперше за кілька років ціна горілки в січні не зросла, а навіть впала – на 18 копійок. Через те що акциз на алкогольні напої, окрім зроблених із коньячних спиртів, не піднявся. Конкуренція на внутрішньому ринку горілки призвела до зниження ціни. Пляшка горілки на кінець січня коштувала 81 гривню”, – написав у Facebook директор асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.
Він наголосив, що вино і пиво вітчизняного виробника подорожчали менш, ніж на 1%. Середня пляшка українського вина 0,75 л коштує 58,8 грн. Середня ціна півлітрової пляшки пива становить 13,8 грн.
“Сигарети подорожчали на 2%. Найдешевші без фільтра додали в ціні 30 копійок. Тепер у середньому коштують 20,7 гривні. Преміальний сегмент подорожчав на 70 копійок. Їх середньостатистична вартість 32,7 гривні. Середній ціновий сегмент на кінець січня коштував 26,9 гривні, додав 60 копійок”, – каже Дорошенко.
Експерт додав, що цього року будемо спостерігати невелике зменшення долі тіньового алкоголю. Адже вартість алкоголю сильно зростала у попередні роки через те, що Україна випередила план підвищення акцизів, передбачений договором про Асоціацію з ЄС.
Ціни в торговельних мережах зростають через 1 або 2 місяці після подорожчання долара. Олексій Дорошенко зазначив, що подорожчання твердих сирів на початку року – це звичайне явище. В України грудень закінчився знеціненням гривні. Наслідки побачили в січні поточного року. Тому, незважаючи на те, що гривня знову зміцнилася, найближчими місяцями не варто чекати падіння цін. Хіба що на оптових ринках.
Скільки коштує горілка: зведення цін у провідних магазинах
Горілка буває різна, не тільки за своїм складом і якістю, але і по ціновій категорії. Вартість однієї пляшки по мінімуму встановлюється Мінфіном. Так в роздріб дешевше 190 рублів за пляшку об’ємом 0,5 літра знайти не вийде, тому що з червня 2016 року це мінімальна вартість горілки, встановлена державою.
Вартість горілки
Задаючись питанням про те, скільки коштує горілка, можна бути точно впевненим, що дешевше 190 рублів її в Росії не купити. При цьому об’єм від 0,37 літра вже прирівнюється до вартості полторашки, а ось більший літраж» за цінами розраховується вже в залежності від обсягу та собівартості (з урахуванням тих самих мінімальних вимог). Регулюванням вартості алкогольної продукції в Росії займається окрема Федеральна служба, а от приймає рішення про підняття мінімальної ціни вже Мінфін.
На думку директора ЦИФРА Віктора Дробиза від підйому вартості нічого не зміниться, адже на ринку і так практично неможливо зустріти цей алкогольний напій дешевше 200 рублів. Це в СРСР горілка коштувала копійки, а зараз навіть сама «бюджетна» низької якості триває від 200 і вище. За старою вартістю мінімум 185 рублів магазини вже встигли розпродати найдешевші пляшки. А за нинішньої мінімальної випускаються одиниці марок, серед яких:
- Добрий ведмідь;
- Калина червона;
- Стара марка.
По суті, підвищення мінімального порогу вартості в 2016 році стало виключно політичним ходом, а не комерційним, тому що на ринок воно абсолютно не впливає, так і собівартість пляшки горілки практично не зростає. Зростають витрати на сировину і послуги фірм-посередників. В СРСР ціни на цей напій, що вважався своєрідною рідкою валютою, скакали то вгору, то вниз. Сьогодні вони тільки зростають, зате стояти у величезних чергах прихильнику алкогольного напою не доводиться. Головне встигнути купити до години заборони на продаж.
Вітчизняна недорога горілка
Незважаючи на те, що мінімум за 0,5 літра сьогодні становить 190 рублів, виробники все одно рідко коли можуть поставити ціну навіть нижче 230 рублів, тому що це не виправдовується комерційно. За самою мінімальною ціною продавати можуть тільки теоретично ті виробники, яким не доведеться витрачатися на логістику і доставку свого продукту в інші регіони. Якщо виробник хоче отримати вигоду, він буде ставити найбільш підходящу для себе вартість, з урахуванням своєї цільової аудиторії.
Низька цінова категорія, ціни за пляшку 0,5 л
В середньому придбати недорогу горілку можна в межах 200-300 рублів. Саме на цей ціновий сегмент і припадають основні продажі по всій горілчаної ніші Росії. Але якість цього напою буде значно поступатися більш дорогим представникам ніші, особливо закордонним.
Російська горілка середнього цінового сегмента
В середньому ціновому сегменті представлений алкоголь більш якісний, приємний на смак, опрацьований і ароматний. Але коштувала по сировині така горілка не набагато дорожче самої дешевої, тому що собівартість цього напою дуже низька.
Вітчизняна горілка середньої цінової категорії, ціна за пляшку 0,5 л
Горілка від закордонних виробників
Вартість пляшки горілки від закордонного виробника буде значно вище середнього. І не важливо, скільки вона коштувала у себе на батьківщині, тут в ціну будуть включені вартість перевезення і прибуток для кінцевого продавця, що здійснює перепродаж імпортної пляшки. Цей принцип поширюється навіть на алкоголь, вироблений в країнах СНД.
Імпортна горілка (ціни за пляшку 0,5 л в рублях)
Собівартість на горілку
Незалежно від того, скільки коштувала куплена пляшка, собівартість горілки буде радикально нижче. В середньому за найпростіший напій, без добавок, виходить близько 1$. Але в ціну однієї пляшки буде входити ще вартість перевезення, акцизу, ПДВ і мінімального прибутку для виробника (прибуток по мінімуму становить також близько 1$). Незважаючи на те, що собівартість однієї пляшки буде дуже низькою, брати найдешевшу все одно не варто (хіба що в цілях протирання). А ціна нижче 190 рублів і зовсім повинна навести на думки про паленом продукті.