Назви міст татарською мовою. Міста Татарстану: список та цікаві факти

На сьогоднішній день республіка Татарстан – російський регіон, що активно розвивається. Тому багатьох цікавить, як розвиваються міста Татарстану, список їх наведено у цій статті. Саме це республіку сьогодні багато хто розглядає як місце для переїзду та пошуку роботи найближчим часом.

Скільки міст у республіці?

Найбільші міста, крім селищ міського типу, це Казань, Набережні Човни, Нижньокамськ та Альметьевськ.

Не такі численні інші міста Татарстану. Список по алфавіту виглядає наступним чином: Агриз, Азнакаєво, Арск, Бавли, Болгар, Бугульма, Буїнськ, Єлабуга, Заїнськ, Зеленодольськ, Іннополіс, Кукмор, Лаїшево, Леніногорськ, Мамадиш, Менделєєвськ, Мензелінськ, Нурлат, Загалом у республіці 24 міста.

Населення міст Татарстану

Столиця Татарстану – Казань – є містом-мільйонником. На момент останнього перепису населення в ньому проживало 1 231 878 осіб.

Ще у трьох населених пунктах кількість мешканців перевищує 100 000 осіб. Так що загалом дуже населені в республіці Татарстан міста. Список населення можна скласти такий:

• Набережні Челни (майже 530 тисяч жителів).
• Нижньокамськ (236 000 з невеликим).
• Альметьєвськ (трохи більше 150 000).

Список міст Татарстану за чисельністю населення, в яких проживає понад 50 000 осіб:

• Зеленодольськ (98000).
• Бугульма (86000).
• Єлабуга (73 000).
• Леніногірськ (63 000).
• Чистопіль (60 000).

Варто відзначити, що всього в республіці проживають майже 4 мільйони людей. Міста Татарстану, список за чисельністю яких можна знайти у цій статті, оцінювалися за кількістю мешканців на початку 2016 року, коли здійснювався перепис населення.

Казань

Знайомство із цим регіоном найкраще розпочати зі столиці. У тому випадку, якщо міста республіки Татарстан, список яких ви щойно дізналися, вам були незнайомі, то про Казань ви просто не могли не чути. До республіканського центру в останній рік прямують великі фінансові потоки. Будується багато спортивних арен та об’єктів інфраструктури. Цікавий факт, що саме Казань стала столицею Універсіади у 2013 році.

Саме місто засноване 1005 року. Такої думки дотримуються сучасні історики. Завдяки цьому висновку, 2005 року столиця Татарстану відзначила тисячоліття. Під таку круглу дату було виділено чимало федеральне бюджетне фінансування, що допомогло місту стати одним із найрозвиненіших у Росії.

Варто відзначити, що підставою для того, щоб вважати Казань такою, що заснована так давно, стали розкопки, проведені на території місцевого кремля. Фахівці знайшли чеську монету, яку було викарбувано приблизно у 930 році, а також кам’яну кладку, залишки дерев’яної міської межі та багато інших артефактів.

До вивчення знахідок було залучено вчених із 22 країн світу. Незважаючи на це, багато істориків і сьогодні вважають, що існування Казані до XIV століття – це лише блеф.

У 90-ті роки Казань була містом, яке славилося насамперед небувалим розгулом злочинності. У кримінології навіть виник особливий термін “казанський феномен”. Він означав молодіжні злочинні угруповання, що виникали за територіальною ознакою. Наразі ситуацію вдалося виправити. Понад 90% вбивств розкриваються гарячими слідами.

Цікаво, що останніми роками Казань стала однією зі спортивних столиць Росії. У місті є професійні команди, які виступають у елітних дивізіонах, у всіх популярних ігрових видах спорту. “Рубін” – у футболі, “Ак Барс” – у хокеї, “Зеніт” – у волейболі, “Унікс” – у баскетболі. Причому всі ці команди останніми роками ставали чемпіонами країни.

Набережні Челни

Вивчаючи міста Татарстану, список яких є в цій статті, наступними до відвідування можна порадити Набережні Човни. Цей населений пункт розташований на березі річки Ками.

Зважаючи на археологічні розкопки, перші поселення на цьому місці з’явилися ще в третьому тисячолітті до нашої ери. Підставою міста вважається 1626 рік, коли селяни з сусідньої Єлабуги заснували Чалнінський ремонт. Це село, яке знаходиться на території сучасного мікрорайону Бумажників.

Це великий промисловий центр Каме. Тут працює картонно-паперовий комбінат, автомобільний завод, розвиваються електроенергетика, машинобудування, будівельна та харчова галузі. Однією з основних організацій є компанія КАМАЗ із виробництва вантажівок.

Цікавий факт, що Набережні Челни є чи не єдиним містом у країні, де відбуваються регулярні змагання з тривалості безпосадкового польоту голубів. Ці змагання відбуваються щороку, починаючи з 1986-го.

Нижнєкамськ

Міста Татарстану, список яких повинен знати кожен, хто має намір побувати в цій республіці, перераховані не до кінця. Нижнекамськ – це одне з наймолодших міст Татарстану, яке з’явилося в 1961 році. Нижнекамськ заснували з нагоди масової забудови узбережжя річки Ками заводами та підприємствами. Це був своєрідний майданчик, на якому реалізовувалися оригінальні плани забудови та планування міст.

У цьому населеному пункті розташований один із найбільших у країні центрів розвитку нафтопромисловості. Зокрема, розвивається нафтохімічна, переробна та енергогенеруюча промисловість. Тут виробляється близько 25% усієї промислової продукції Татарстану.

Альметіївськ

Четвертим за кількістю населення та значущості в республіці є місто Альметьєвськ. Як і Нижньокамськ, він з’явився в середині XX століття, у 1953 році.

На даний момент місто відоме насамперед тим, що тут розташовується штаб-квартира компанії “Татнафта”. Вона забезпечує місто більшістю бюджетних вливань. Також тут розташовано кілька малих нафтових компаній та базується виробництво нафтогазових труб.

Іннополіс

Іннополіс – одне з найнезвичайніших міст Татарстану. Офіційно в ньому проживає лише 96 осіб.

Це місто, засноване в 2012 році, стало одним із перших у Росії проектів IT-села. У передмісті Казані було створено інноваційний центр. Це населений пункт з житловими будинками та офісними будівлями. Зрештою, в ньому розмістяться близько 20 000 фахівців у галузі IT-технологій. Офіційним партнером цього проекту став центр “Сколково”, який активно підтримував президент, а згодом прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв.

На сьогоднішній день Іннополіс – одне з найменш населених міст Росії. Крім офіційних мешканців, наразі є близько двох з половиною тисяч осіб, які орендують житло. У місті збудовано університет, кампус, спортивний стадіон, футбольне поле, житлові квартали. Це одне із найпривабливіших міст для жителів Росії.

Росія, крім російських міст, має у своєму складі і різні республіки інших народностей. До них належить і Татарстан, населення якого не лише з одних татар. Ця держава має величезну культурну спадщину, вивчення якої дуже цікаве. Міста Татарстану, здавалося б, сильно відрізняються один від одного, але одночасно вони мають велику кількість схожих рис. Саме про ці моменти й йтиметься.

Про республіку

Татарстан розташований у районі середнього Поволжя. Належить він до Приволзького федерального округу. Площа Татарстану обмежена такими областями, як Ульянівська, Самарська, Кіровська та Оренбурзька, а також республіками Марій Ел, Чувашія, Удмуртія та Башкирія. Столицею цього суб’єкта Російської Федерації є місто Казань.

Вся площа Татарстану становить близько 68 тисяч квадратних кілометрів. Загальна чисельність населення – 3868,7 тисячі осіб. Серед суб’єктів Російської Федерації республіка перебуває в сьомому місці за кількістю проживаючих біля. Щільність населення Татарстану – п’ятдесят сім осіб на квадратний кілометр. Це набагато вище за середній показник по країні (8,57 осіб на квадратний кілометр).

У давнину біля даного суб’єкта РФ проживали финно-угорские племена. Їх усунули громади булгар, які змогли створити власну державу. Але й їхній час не тривало довго – монголо-татари все зруйнували. Нинішня територія Татарстану входила до складу Золотої Орди. І лише після її розпаду з’явилося Казанське ханство. Іван Грозний включив його до складу Російського царства. Після цього була створена Казанська губернія, яку за часів революцій перейменували на Татарську АРСР. При розпаді Радянського союзу республіка набула нової назви – Татарстан.

Про населені пункти та основні національності республіки

До населених пунктів, крім міста-мільйонника Казані, входять ще двадцять шість міст. Три з них (Набережні Човни, Нижньокамськ, Альметьевськ) мають понад 100 тисяч жителів. У таких населених пунктах, як Зеленодольськ, Бугульма, Єлабуга, Леніногорськ, Чистополь, проживає понад 50 тисяч. Неймовірно багатонаціональна республіка Татарстан. Населення її різноманітне. Воно налічує понад 173 національності. Серед них:

• татари (близько 53,2% від населення);
• росіяни (39,7%);
• чуваші (3,1%);
• удмурти (0,6%);
• башкири (0,36%);
• інші національності (менше 3,1%).

Чисельність населення областям показує, що відсоток татар майже переважають у всіх районах трохи менше, ніж російських.

Казань – серце республіки

Столиця будь-якої держави – це її гордість. Так можна сказати і про Казань. Походження цього міста так само древнє, як і походження самої республіки Татарстан. Недарма ж у старослов’янські часи територія суб’єкта РФ мала назву “Казанське ханство”.

Казань є перлиною республіки Татарстан, населення всіма силами підтримує збереження культурної спадщини, але водночас і вносить у вигляд міста сучасні риси. На сьогоднішній день населений пункт – сучасний центр, який зовсім не втратив колишньої величі.

На території Казані проживає трохи більше мільйона жителів. Це найбільше місто республіки. Переважно він населений російськими татарами (приблизно 48% і 47% відповідно). Інші національності трапляються відносно рідко. Саме тому у релігійних поглядах переважають два напрями: православне християнство та іслам суннітського спрямування.

Відмінні риси інших міст республіки

Крім міста-мільйонника, на території Татарстану є інші примітні населені пункти. Наприклад, Набережні Човни. За часів Радянського союзу це місто було провідним країною щодо виробництва вантажних автомобілів КамАЗ. Саме ця подія перетворила звичайне невелике містечко на прогресивний центр. У той час місто навіть перейменовували в Брежнєв, але таке рішення якось не прижилося. Довелося адміністрації повертати колишню назву.

Інше дуже цікаве місто – Альметьєвськ. Це найстаріший населений пункт республіки Татарстан, населення якого є цінним носієм традицій та легенд колишнього Казанського ханства. Одночасно Нижнєкамськ – наймолодше місто республіки. Але, що дивно, він знаходиться на третьому місці після Казані та Набережних Човнів за кількістю жителів.

Окрім перерахованих міст є й інші примітні населені пункти. Всі вони навіть на фото мають якусь невловиму схожість у будинках, вулицях та інших дрібницях. Але водночас із цим відчувається й різниця між цими містами.

На закінчення

Татарстан входить до десятки найбільших суб’єктів, що належать Російській Федерації. Краса його столиці не псується із роками. Місто стає все кращим і сучаснішим. Населення переважно складається з росіян і татар, так що бажаючим відвідати цю славну республіку не важко спілкуватися з місцевими жителями. А вже їхня дружелюбність і гостинність вразить будь-кого.

Зміст 1 Башкортостан 2 Кіровська область 3 Марій Ел … Вікіпедія

Міста проведення ЧС-2018 з футболу: Казань– Казань обрана одним із російських міст, які приймуть матчі чемпіонату світу з футболу 2018 року. Казань – столиця Республіки Татарстан, великий науковий, економічний та культурний центр. Татарстан розташований у самому центрі. Енциклопедія ньюсмейкерів

Республіка Татарстан складається з наступних адміністративно-територіальних одиниць: 43 муніципальних району, 2 міських округи. Зміст … Вікіпедія

Історія Татарстану … Вікіпедія

Башкири, що мешкають на території Республіки Татарстан. Зміст 1 Башкири у житті регіону 2 Чисельність башкир у Татарстані … Вікіпедія

Населення Республіки Татарстан за результатами перепису 2010 року становило 3 786 488 осіб. Татарстан займає 8 місце за чисельністю населення, серед суб’єктів Російської Федерації. 1 Чисельність населення . Вікіпедія

Державний герб Республіки Татарстан Герб Республіки Татарстан є державним символом Республіки Татарстан … Вікіпедія

У Республіці Татарстан 21 місто, 21 селище міського типу та 897 сільрад. Зміст 1 Міста 2 Селища міського типу 3 Села 3.1 … Вікіпедія

Президент Республіки Татарстан штандарт … Вікіпедія

Книжки

• Ірпінь. Між Сходом та Заходом (16+) Супруненко Ю.П.. Черговий випуск книги серії «Історичний путівник» присвячений Казані. У подорож столицею Татарстану та її околицями читачів запрошує відомий географ, письменник та краєзнавець Ю.
• Ірпінь. Між Сходом та Заходом, Супруненко Ю.. Черговий випуск книги серії “Історичний путівник” присвячений Казані. У подорож столицею Татарстану та її околицями читачів запрошує відомий географ, письменник та краєзнавець Ю.

НАБЕРЕЖНІ ЧЕЛНИ(у 1982-1988 рр.. Брежнєв), місто в Російській Федерації, Республіка Татарстан, розташоване в Прикам’ї, в 225 км на схід від Казані. Пристань на лівому березі Ками, за 17 км від залізничної станції Кругле Поле на лінії Агриз – Акбаш. Аеропорт. Районний центр. Населення 513,5 тис. осіб (2001). Заснований у 1626 році. Місто з 1930 року.

Основні промислові підприємства: ВАТ «КамАЗ» (вантажні та легкові автомобілі). Нижньокамська ГЕС. Ремонтно-механічний завод; ВО «Тателектромаш». Виробництво будматеріалів. Підприємства харчової (м’ясокомбінат, хлібозавод, пивзавод, горхарчокомбінат, а також м’ясокомбінат та молочний комбінат у селищі Сидорівка), деревообробної (меблева фабрика) та легкої промисловості.
Перші російські переселенці організували ремонт Мис Челни в 1626 на покинутій раніше населенням землі, яка стояла пусткою і заросла лісом. Раніше тут проживало напівкочове населення, але покинуло ці землі, це, ймовірно, відбулося в період підкорення Казанського ханства. У назві слово «човни» є переосмисленням тюркського «чали» (гора, косогор, гола височина) у російське «човн» (човен). У 1982-88 рр. місто називалося Брежнєв на прізвище радянського партійного та державного діяча Л. І. Брежнєва (1906-82). Бурхливий розвиток міського будівництва розпочався у 1969 у зв’язку зі зведенням заводу «КамАЗ».

Набережні Челни. Бульвар Ентузіастів.

Освітні та культурні установи: Камський політехнічний інститут, Набережно-Челнінський державний педагогічний інститут, Недержавний релігійно-філософський інститут, Ведичний університет Махаріші, філія Волгоградської державної академії фізичної культури. Театр ляльок.

На околиці міста знаходиться кліматична курортна місцевість Тарлівка.

ЗЕЛЕНОДІЛЬСЬК, місто в Татарії, районний центр, розташований на лівому березі Волги, за 38 км на захід від Казані. Пристань, залізничний вузол Зелений Дол. Населення 99,6 тис. мешканців (2001). Село Зелений Дол засноване в 1865 році, місто з 1932 року.

Основні промислові підприємства: «Завод імені Серго» (машинобудівний), суднобудівний завод імені Горького, фанерно-меблевий комбінат, швейна та меблева фабрика. У місті діє філія Казанського державного університету. За 21 км від Зеленодольська знаходиться Раїфський Богородицький монастир. Поблизу міста розташовані Раїфська ділянка Волзько-Камського заповідника, кліматичний курорт Василівський.

НИЖНЕКАМСЬК, місто в Російській Федерації, Республіка Татарстан, розташоване в Прикам’ї, на лівому березі р. Кама, за 35 км від залізничної станції Кругле Поле, за 237 км на схід від Казані. Річний порт. Районний центр. Населення 224,4 тис. осіб (2001). Заснований на початку 1960-х років. Місто з 1966 року.

Нижньокамськ. Міська соборна мечеть.

Основні промислові підприємства: ВАТ «Нижньокамськнафтохім» (етиленгліколь, каучук, дизпаливо, бензин для хімічної промисловості), «Нижньокамськшина»; підприємства харчової та легкої промисловості.

Виникло як селище при будівництві Нижньокамського комбінату.

Освітні установи: Нижньокамський хіміко-технологічний інститут Казанського державного технологічного університету, філія Казанського інституту бізнесу та управління, філія Московського гуманітарно-економічного інституту.

АЛЬМЕТЬЄВСЬК, місто в Російській Федерації, Республіка Татарстан, розташоване в Прикам’ї, на схилах Бугульмінсько-Бєлебеївської височини, на лівому березі р. Зай (притока р. Кама), за 16 км на північний захід від залізничної станції Альметьєвська, за 279 км на південний схід від Казані. Населення 140,7 тис. осіб (2001). Заснований у 1950 році. Місто з 1953 року.

Герб Альметьевська було прийнято 9 жовтня 1987 року.

Альметіївськ– Найбільший центр нафтової промисловості Татарії. Основні галузі промисловості: видобуток нафти та газу (Ромашкінське нафтогазове родовище); виробництво машин та обладнання для нафтовидобувної промисловості (заводи: занурювальних електронасосів, автотрактороремонтний, трубний, газопереробний, «Нафтамаш», шиноремонтний); виробництво будматеріалів (заводи: цегляний, залізобетонних виробів, глинопорошок). Панчішно-шкарпеткова фабрика. Харчові підприємства. Альметьевськ – початковий пункт магістрального нафтопроводу «Дружба», нафтопроводів Нижній Новгород, Перм, Самару та інших.

З 17 ст. дома сучасного міста існували поселення. Заснований як робоче селище Альметьєво у зв’язку з відкриттям та розробкою нафтових родовищ. Освітні та культурні установи: академія нафти та газу імені І. М. Губкіна, філія Казанського інституту бізнесу та управління. Драматичний театр. Картинна галерея.

ЧИСТОПОЛЬ, місто (з 1781) в Російській Федерації, Республіка Татарстан, розташоване на лівому березі р. Кама (Куйбишевське водосховище), за 125 км від залізничної станції Нурлат, за 144 км на південний схід від Казані. Вузол автомобільних шляхів. Аеропорт. Районний центр. Населення 66,2 тис. Чоловік (2001).

Основні промислові підприємства: заводи – «Схід» (вартовий), ремонтний, «Автоспецобладнання», авторемонтний, лікеро-горілчаний. Фабрики: швейна, трикотажна, взуттєва, меблева, кондитерська. Комбінати: м’ясний, молочний та інші. У Чистопольському районі виявлено родовища мергелів, скляних пісків.

Спочатку на початку 18 ст. засноване село Чисте Поле. Місто з 1781 р., центр Чистопольського повіту, назва поступово трансформувалося у Чистополь. Наприкінці 19 ст. Чистополь – великий центр торгівлі зерном. До 1917 – друге за значенням місто Казанської губернії (після Казані).

Чистополь – батьківщина хіміка А. М. Бутлерова, композитора С. А. Губайдуліної.
Наукові, освітні та культурні установи: конструкторсько-технологічне бюро «Вектор»; факультет Казанського державного технічного університету.

Краєзнавчий музей (Музей повітового міста). Літературний музей Б. Л. Пастернака, Музей історії годинникового заводу.

Вінниця. Микільський собор.

Пам’ятники архітектури: Миколаївський собор (1838). У Чистопольському районі збереглися залишки золотоординського міста Джуке-Тау (10-15 ст.).

БУГУЛЬМА, місто в Російській Федерації, Республіка Татарстан, розташоване в Прикам’ї, на схилах Бугульмінсько-Бєлебеївської височини, в місці впадання р. Бугульмінка у нар. Зай (басейн р. Волга). Залізнична станція. Аеропорт. Районний центр. Населення 93,1 тис. осіб (2001). Заснований у 1736 році як слобода. Статус міста отримав у 1781 році.

Основна галузь промисловості: нафтовидобуток (ПЗ «Татнафтогеофізика», «Нафтаавтоматика»). Заводи: механічний, цегляний, залізобетонних виробів, електротехнічного обладнання, ремонтно-механічний, фарфоровий. Харчова промисловість (м’ясний, молочний заводи), виробництво будматеріалів. У районі розводять велику рогату худобу, розвинене клітинне звірівництво (норка, нутрія, лисиця, печінка), бджільництво. Виявлено родовища бітуму, будівельного піску, глини, вапняку, доломіту.

З 1950-х років. у зв’язку з відкриттям родовищ нафти – центр нафтовидобувного району Татарії.

У місті розташований науково-дослідний та проектний інститут нафти.

Музеї: краєзнавчий, чеського письменника Я. Гашека.

Пам’ятники архітектури: церква 18 ст. у селі Спаське; Михайло-Архангельська церква (1898-1902) та Петропавлівська церква (1841) у селі Ключі; водяний млин (кінець 19 ст.) у селі Петрівка. Іллінська церква (1827) у селі Солдатська Письменка, Богоявленська церква (1806) у селі Сула, Діонісіївська церква у селі Чиркове.

ЄЛАБУГА, місто в Російській Федерації, Республіка Татарстан, розташоване на р. Кама, при впаданні до неї р. Тойма, за 79 км від залізничної станції Кізнер, за 215 км на схід від Казані. Районний центр. Населення 67,2 тис. Чоловік (2001). Заснований у другій половині 16 ст. Місто з 1780 року.

Найважливіші галузі промисловості: нафтова, легка, харчова. Заводи: автомобільний (ЕлАЗ) та арматурний.

Виник як татарське селище Алабуга. Зі збільшенням частки російського населення селі зводиться православна церква і з’являється особливо шанована ікона Трьох Святителів (Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоуста), за переказами, подарована церкві царем Іваном Грозним. З цього часу село стає селом під назвою Трьохсвятське; додатково використовується також татарська назва у спотвореній формі Єлабуга. З кінця 17 ст. Трьохсвятське було відоме як палацове село. З 1780 – повітове місто Єлабуга. Деякий час місто перебувало у Вятському намісництві. Завдяки зручному географічному розташуванню, у 18 – 19 ст. Єлабуга активно розвивалася як торговельний центр.

Єлабуга – батьківщина художника І. І. Шишкіна.

Освітні та культурні установи: Єлабузький державний педагогічний інститут. Музеї ім. М. І. Цвєтаєвої (загинула та похована в Єлабузі), історико-архітектурний та художній музей-заповідник, краєзнавчий музей (в експозиції – предмети ананьїнської культури (8-3 ст. до н. е.), фрагменти кераміки булгарського періоду (12) -14 ст.), зброя Селянської війни 1773-74 рр., Одяг та національні прикраси татар, росіян, удмуртів, марійців).

Єлабуга. Чортове городище. На задньому плані ліворуч – Спаський собор.

Серед пам’яток архітектури Єлабуги Єлабузьке (Чортове) городищена місці стародавнього булгарського міста, що зберегло залишки трьох ліній укріплень; Казансько-Богородицький монастир (1868), Великий Спаський собор, Микільська, Покровськата Троїцькі церкви (перша третина 19 ст.). До пам’ятників цивільної архітектури належить будівля Єпархіального училища, збудована у 1898-1903.

Неподалік Єлабуги знаходиться Ананьїнський могильник, який дав назву цілому етапу в історії угро-фінських народів епохи раннього заліза (7-3 ст. до н. е.).

Тетюші

Тетюші, районний центр у Татарії, за 180 км на південь від Казані. Розташований на Волзі, на березі Куйбишевського водосховища (пристань), за 45 км на схід від залізничної станції Буа на лінії Казань – Ульяновськ. Населення 10,9 тис. осіб (1992; 4,8 тис. у 1897; 4,8 тис. у 1926; 10,4 тис. у 1979).
Заснований у 1574-78 (за іншими відомостями, у 1555-57) як Тетюська застава. У 1781 призначений повітовим містом Казанського намісництва (з 1796 – губернії). Наприкінці ХІХ ст. в Т. були чотири церкви і мечеть, були відкриті повітове училище, жіноче училище, татарська школа для хлопчиків, татарське жіноче медресе, земська лікарня, богадільня, дитячий сирітський будинок. Основними заняттями мешканців були торгівля хлібом, рибальство, обслуговування пристані. Проводилося щорічно 2 ярмарки. У сучасному Т.: комбінати – молочний, м’ясний, хлібопродуктів; заводи – рибний, пивоварний, комбікормовий, механічний (філія Казанського вертольотного); підприємства деревообробної промисловості (меблева фабрика та ін.); цегельний завод та ін. Краєзнавчий музей. Серед старовинної забудови Т. зберігся собор казанської Божої Матері (колишній Троїцький; 1773).
У Т. народився художник М. В. Купріянов – один із діячів творчої співдружності Кукринікси.

НУРЛАТ, районний центр у Татарії, за 268 км на південний схід від Казані. Розташований на р. Кондурча (басейн Волги). Залізнична станція на лінії Ульяновськ – Челябінськ. Аеропорт. Населення 25,0 тис. осіб (1992; 18,3 тис. у 1979).
Місто – з 1961. Н. – центр сільськогосподарського району з промисловістю, орієнтованою на переробку місцевої сировини. Цукровий, комбікормовий, ремонтно-механічний заводи; м’ясний та масломолочний комбінати.

Мензелінськ

Мензелінськ, районний центр у Татарії, за 292 км на схід від Казані. Розташований у Прикам’ї, на низькому березі р. Мензель, за 65 км на схід від залізничної станції Кругле Поле на лінії Агриз – Акбаш. Аеропорт. Населення 15,2 тис. осіб (1992; 7,5 тис. у 1897; 7,5 тис. у 1926; 17,4 тис. у 1979).
Заснований у 1584-86. У 1781 отримав статус повітового міста Уфимської губернії. Наприкінці XIX – на початку XX ст. було 6 церков, мечеть, жіночий монастир, земська лікарня, жіноча прогімназія, міське училище та ін., діяли пивомедоваренний, спирто-очисний, паточний, сірниковий, свічковий, цегельні заводи. Далеко за межами губернії був відомий Мензелінський ярмарок. Сучасний М. – центр сільськогосподарського району з підприємствами з переробки місцевої сировини. Управління розвідувального буріння. Драматичний театр.
М. – батьківщина хірурга академіка В. Н. Шамова. У М. навчався татарський поет Муса Джаліль.

МЕНДЕЛІЇВСЬК, районний центр у Татарії, за 238 км на схід від Казані. Розташований у Прикам’ї, за 4 км від пристані Тихі Гори (на Камі), за 70 км на південь від залізничної станції Можга на лінії Казань – Агриз, за ​​15 км від залізничної станції Тихонове на лінії Агриз – Бугульма. Населення 20,1 тис. осіб (1992; 13,8 тис. у 1979).
М. виріс біля хімічного заводу, заснованого в середині ХІХ ст. та реконструйованого в роки радянської влади; до 1967 – селище Бондюзьке. Перейменований на честь Д. І. Менделєєва, який працював на хімічному заводі. У сучасному М. – хімічний завод та завод з виробництва мінеральних добрив.
Поблизу М. – видобуток нафти.

Мамадиш

Мамадиш, районний центр у Татарії, за 167 км на схід від Казані. Розташований у Прікам’ї, на правому березі нар. Вятка (притока Ками), за 80 км на південний схід від залізничної станції Кукмор на лінії Казань – Єкатеринбург. Населення 12,7 тис. Чоловік (1992).
За переказами, місто отримало свою назву на ім’я першого поселенця – волзького татарина, що переселився сюди з м. Булгар, зруйнованого Тамерланом. За царя Михайла Федоровича в М. з’явилися російські поселенці, які називали М. Троїцьким селом. У 1781 отримав статус повітового міста. У сучасному М.: бавовняна фабрика, виробництво взуття та інші підприємства.

ЛЕНІНОГОРСЬК, в Татарії, республіканського підпорядкування, районний центр, за 322 км на південний схід від Казані. Розташований на схилах Бугульмінсько-Бєлєбеївської височини. Залізнична станція (Письм’янка) на лінії Акбаш – Набережні Човни. Населення 64,1 тис. осіб (1992; 53,1 тис. у 1979).
Виникнення робочого селища на місці села Нова Письм’янка пов’язане з відкриттям у 1948 та розробкою Ромашкинського родовища нафти. Місто Л. – з 1955. Сучасний Л. – один із центрів видобутку нафти та газу. Заводи: “Автоспецобладнання”, автоматизації. Виробництво будматеріалів. Факультет Державної академії нафти та газу. Музей історії татарської нафти. Виставковий зал.

Лаїшеве

ЛАІШЕВО, селище міського типу, районний центр у Татарії, за 62 км на південний схід від Казані. Розташований на березі Куйбишевського водосховища. Населення 6,9 тис. осіб (1989; 3,7 тис. у 1897; 3,8 тис. у 1926; 6,5 тис. у 1979).
У 1781 утворено повітове місто Лаїшева Казанського намісництва. З 1926 – сільське поселення, з 1950 – селище міського типу.

ЗАЇНСЬК, в Татарії, республіканського підпорядкування, районний центр, за 287 км на схід від Казані. Розташований у Прікам’ї, на р. Степовий Зай (притока Ками), поблизу однойменної залізничної станції на лінії Агриз – Бугульма, на автодорозі Альметьевськ – Набережні Човни, за 55 км на південний захід від пристані Набережні Човни. Населення 38,5 тис. осіб (1992; 30,0 тис. у 1979).
Заснований у 1652-56 як прикордонна фортеця на Закамській межі – військовій лінії від Волги до гирла нар. Ік. До 1978 – селище Новий Зай, потім місто З. У сучасному З.: автоагрегатний завод ВО “КамАЗ”, завод залізобетонних конструкцій, завод експериментальних модульних металоконструкцій; будівельний комбінат; харчові підприємства (цукровий завод та ін.). ДРЕС. Ліспромгосп.

Булгар

Булгар, Болгарія, районний центр в Татарії, за 140 км на південь від Казані. Розташований у Поволжі, на березі Куйбишевського водосховища (пристань), за 100 км на північ від залізничної станції Чердакли на лінії Ульяновськ – Уфа. Аеропорт. Населення 8,4 тис. осіб (1992; 2,8 тис. у 1897; 3,5 тис. у 1926; 8,2 тис. у 1979).
Утворений у 1781 р. на Волзі під назвою Спаськ – із села Спаська (Чертиково). Служив перевалочним пунктом сільськогосподарських вантажів (головним чином жито, житнє борошно, гречана крупа, овес) для сусідніх міст. Наприкінці ХІХ ст. у Спаську діяли церква, лікарня, богадельня, 3 училища, банк. У 1926-35 – Спаськ-Татарський, у 1935-91 – Куйбишев. Сучасний Б. – центр сільськогосподарського району, переважають підприємства харчової промисловості (м’ясокомбінат та ін.).
На південь від сучасного Б. – городище Болгар (Булгар), стародавня столиця Волзько-Камської Болгарії (X-XIV ст.). Збереглися кам’яні та цегляні споруди XII-XIV ст., у тому числі багатоколонна соборна мечеть, так звана Чорна палата (кубічна купольна споруда XIV ст.), мавзолеї, Біла та Червона палати (громадські лазні), християнський храм вірменської колонії. Архітектурно-археологічний музей-заповідник.

БУЇНСЬК, районний центр у Татарії, за 137 км на південний захід від Казані. Розташований у Поволжі, на лівому березі нар. Карли (ліва притока р. Свіяга). Залізнична станція (Буа) на лінії Ульяновськ – Свіяжськ. Вузол автошляхів (Казань – Ульяновськ та ін.). Населення 17,2 тис. осіб (1992; 4,2 тис. у 1897; 4,7 тис. у 1926; 15,5 тис. у 1979).
Перша літописна згадка відноситься до 1691. У 1780 отримав статус повітового міста Симбірського намісництва. З 1830 щорічно проводилися осіння та зимова ярмарки. До кінця XIX ст. у Б. – кам’яний собор та кам’яна каплиця, дерев’яна мечеть, татарське медресе; було відкрито повітове училище; діяли 2 шкіряні, 5 цегляні, горщиковий та інші заводи, 6 мукомолен. З 1922 пущені в експлуатацію шкірзавод, паровий млин, ковальсько-слюсарна майстерня.
У сучасному Б: електромеханічний завод; стрічкоткацька та ватяна фабрики; підприємства харчосмакової (м’ясокомбінат, маслосиродельний, дріжджовий та цукровий заводи, махоркова фабрика) промисловості. Діють (після реставрації) Троїцька церква та мечеть.

Арск

Арск, селище міського типу, районний центр у Татарії, за 65 км на північний схід від Казані. Розташований на р. Козанка (притока Волги). Залізнична станція на лінії Казань – Іжевськ. Вузол автошляхів. Населення 13,7 тис. осіб (1989; 1,2 тис. у 1897; 2,6 тис. у 1926; 11,5 тис. у 1979). Заснований за переказом ханом Батиєм у XIII ст. У 1552 за указом Івана Грозного в А. посланий воєвода зі стрільцями, в 1606 А. став фортецею.
У 1781 утворено повітове місто А., в 1775 залишено за штатом. З 1926 – сільське поселення, з 1938 – селище міського типу.

АЗНАКАЄВО, у Татарії, республіканського підпорядкування, районний центр, за 376 км від Казані. Розташований у Прикам’ї, на схилах Бугульмінсько-Бєлєбеївської височини, за 34 км на північ від залізничної станції Ютаза на лінії Ульяновськ – Уфа. Населення 34,3 тис. осіб (1992; 25,8 тис. у 1979).
Місто – з 1987. В А. – підприємства будматеріалів та харчової промисловості, авторемонтний завод.
Поблизу А. – видобуток нафти та газу.

АГРИЗ, районний центр у Татарії, за 304 км на схід від Казані. Розташований біля підніжжя Сарапульської височини, березі р. Агризка (басейн Волги). Великий транспортний вузол залізничних ліній на Казань, Єкатеринбург, Іжевськ. Аеропорт. Населення 19,4 тис. осіб (1992; 20,3 тис. у 1959; 18,9 тис. у 1979).
Заснований як селище у зв’язку з будівництвом залізниці Казань – Єкатеринбург. Місто – з 1938. А. – центр сільськогосподарського району. Підприємства залізничного транспорту, цегельний завод.