Двадцять років по тому. Чому США програли війну в Афганістані і що буде далі

Найдовша війна в історії США закінчується – до кінця літа американські війська підуть з Афганістану. Чому двадцятирічна військова кампанія Вашингтона фактично закінчилася провалом, що зараз відбувається в Афганістані і що чекає країну та весь регіон в цілому в осяжному майбутньому – в матеріалі РБК-Україна.

Жителі Афганістану не знають спокійного життя вже більше сорока років, з кінця 1970-х – після військового перевороту 1978 року, що спровокував громадянську війну і подальше вторгнення в країну радянських військ. З тих пір військовий конфлікт то трохи загасає, то знову набирає масштаби загальноафганського протистояння з активною участю зовнішніх гравців. І все це на тлі нескінченних терактів, повального зубожіння населення і безпрецедентних порушень прав людини.

Але навіть порівняно спокійні відрізки останніх десятиліть навряд чи можна назвати благополучними. Наприклад, 1996-2001 роки, коли територія країни, за винятком північних регіонів, опинилася під контролем ультрарадикального ісламістського руху “Талібан”. У проголошеному талібами “Ісламському еміраті Афганістан” були встановлені закони шаріату в їх максимально жорсткому трактуванні: жінкам було заборонено вчитися або працювати, злочинцям публічно рубали кінцівки, під забороною опинилися кіно і музика і т. д.

Світова спільнота напевно ще б довго обурювалася варварськими порядками талібів, не роблячи ніяких дій, якби не теракти 11 вересня 2001 року. “Талібан” відмовився видати американцям їх організаторів – керівництво “Аль-Каїди” на чолі з “терористом номер один” Усамою бін Ладеном. І вже у жовтні 2001-го США почали військову операцію в Афганістані, причому в основному силами авіації – наземний наступ вели опозиційні талібам афганські сили.

“Талібан” був фактично розгромлений за два місяці. Але перетворити Афганістан на мирну демократичну країну американцям не вдалося і за двадцять років.

Валіза без ручки

Рік-два таліби відновлювали сили і приблизно з 2003-го перейшли до масштабної партизанської війни проти проамериканського уряду Афганістану. США відповіли нарощуванням військового контингенту, який досяг пікової чисельності в 2010-11 роках. Тоді в країні перебувало близько ста тисяч американських солдатів плюс війська союзників по НАТО.

Але розгромити талібів ніяк не виходило, і з 2011-го чисельність американських військ почала поступово скорочуватися. Забезпечення порядку Вашингтон став перекладати на власне афганські урядові сили, на підготовку яких витрачалися мільярди доларів.

Рішення про вихід США з війни назрівало. Вирішальний крок у цьому напрямку зробив Дональд Трамп. У лютому 2020 року США і “Талібан” підписали мирну угоду, яка передбачала виведення всіх американських військ з Афганістану до травня 2021-го.

Рішення про виведення військ прийняв ще Трамп, Байден його підтримав (фото: GettyImages)

В обмін таліби зобов’язалися розірвати зв’язки з терористичними угрупованнями на кшталт тієї ж “Аль-Каїди”. Майбутнє країни повинно було визначитися на переговорах між “Талібаном” і офіційною афганською владою.

Втім, насильство це не зупинило, скоріше навпаки. Тільки за перші півтора місяці після “мирної угоди” таліби вчинили близько 4500 атак на урядові сили – в середньому по сто нападів на день. Переговори бойовиків з офіційним Кабулом велися з нульовим результатом.

Тим не менш, війська США та інших країн НАТО планомірно покидали Афганістан. Зміна влади у Вашингтоні на цей процес не вплинула – Джо Байден в цьому питанні продовжив політику свого попередника. У квітні поточного року новий президент США оголосив, що виведення американських військ закінчиться до 11 вересня 2021-го – тобто, рівно через 20 років після атаки на Всесвітній торговий центр в Нью-Йорку.

До того моменту в країні залишалося приблизно дві з половиною тисячі американських солдатів. На даний момент – лише кілька сотень. Пізніше Байден сам посунув дедлайн – остаточно піти з країни американці повинні до кінця літа.

“Ми йшли в Афганістан не для того, щоб будувати там державу”, – заявив Байден у липні, пояснюючи своє рішення вивести війська з країни. Хоча вся попередня політика Вашингтона свідчила якраз про зворотне.

Своїх початкових цілей – завдати поразки талібам і “Аль-Каїді” у відповідь на теракти 11 вересня – американці домоглися давно. Але надати ісламістам можливість взяти повноцінний реванш після виведення військ з Афганістану так і не наважилися. Тому ця війна швидко перетворилася для Вашингтона в класичну “валізу без ручки”: продовжувати війну – дорого, піти з країни – небезпечно.

“У нас вже є військовослужбовці, батьки яких воювали в Афганістані 20 років тому. Ви хотіли б відправити туди ще й їхніх дітей і онуків? Ви б відправили туди свого власного сина чи дочку?” – апелював Байден до емоцій американців. І більшість громадян з ним згодні – за опитуваннями, за виведення військ з Афганістану виступають більше 70% жителів США.

20-річна військова кампанія обійшлася Вашингтону дорого у всіх сенсах слова. Загальна кількість загиблих військових досягла майже двох з половиною тисяч, поранених – понад 20 тисяч осіб. За інформацією Пентагону, на військові операції в Афганістані США витратили 825 мільярдів доларів. Згідно з підрахунками авторитетного Університету Брауна, загальні пов’язані з афганською війною витрати набагато більші – 2,26 трильйона доларів. Це в 126 разів більше ВВП самого Афганістану за 2020 рік.

Таліби стрімко повертають Афганістан під свій контроль (фото: GettyImages)

Втім, всі ці витрати в кінцевому рахунку не виправдалися. Після початку евакуації решти американських військ, з 1 травня, таліби перейшли у впевнений наступ. Залишена де-факто один на один з ними афганська армія проявила себе з найгіршого боку. Багато загонів урядових військ взагалі не чинять наступаючим ніякого опору, масово здаючись в полон або залишаючи позиції і зброю в обмін на безперешкодний відступ.

Згідно з даними Long War Journal, проекту американського Фонду захисту демократій, ще на початку травня таліби контролювали 78 округів країни, уряд – 127, за контроль над рештою 193 округами велася боротьба. До середини липня ситуація радикально змінилася – “Талібан” захопив вже 222 округи, під контролем уряду залишилися лише 73, ще 112 – в “спірному” статусі.

Один з талібських командирів навіть заявив NBCNews, що він сам здивований тим, з якою швидкістю розвивається наступ. В руках талібів серед іншого опиняються численні трофеї, зокрема якісна американська зброя і техніка, якою США оснащували урядові війська.

За заявами самих талібів, зараз вони контролюють вже близько 85% території Афганістану, але ця цифра багатьом оглядачам все ж здається завищеною. Тим більше, що великі міста в основному ще залишаються під контролем офіційного Кабула.

За інформацією The Wall Street Journal, у червні розвідка США переглянула свої прогнози щодо того, як довго афганський уряд може протриматися після виведення американських військ. Згідно з попередніми оцінками – близько двох років, на тлі успішного наступу талібів цей термін скоротили до 6-12 місяців.

Афганський парадокс

У першій декаді липня урядовим силам нарешті вдалося домогтися хоч якихось, вельми обмежених успіхів, провівши ряд успішних контратак проти талібів на заході країни. Тому варіант того, що громадянська війна в країні може затягнутися надовго, також не можна відкидати. Тим більше, що в ряді провінцій місцеве населення почало масово записуватися до лав провладного ополчення – повернення до середньовічних талібських порядків теж хочуть далеко не всі пересічні жителі країни.

Ймовірно, підтримка влади в Кабулі серед населення була би більшою, якби за останні пару десятиліть вона не загрузла в нескінченних міжусобних конфліктах, повальній корупції і гризні за владу.

Так, попередні президентські вибори в 2019 році закінчилися глибокою політичною кризою. Їх результати вдалося оголосити тільки через п’ять місяців після дня голосування, причому переможений лідер Національної коаліції Афганістану Абдулла Абдулла не визнав перемогу свого конкурента Ашрафа Гані і оголосив про створення паралельного уряду. Помирити їх вдалося американцям, пригрозивши різким скороченням фінансової допомоги країні.

Урядові війська не можуть надати талібам належного опору (фото: GettyImages)

На цьому тлі “Талібан” щосили прагне виглядати якомога респектабельніше, намагаючись позбутися від звичного іміджу варварів-фанатиків. Навіть у розпал бойових дій таліби декларують свою прихильність “політичному врегулюванню конфлікту”. Крім того, обіцяють боротися з ІДІЛ і виробництвом наркотиків і навіть дотримуватися прав жінок на підконтрольних територіях.

Втім, як повідомляють західні медіа, на практиці в багатьох захоплених талібами районах школи були закриті або спалені, жінок змушують закривати не тільки волосся, але і все обличчя, а безбородого чоловіка можуть побити прямо на вулиці серед білого дня.

Не варто забувати, що і “Талібан” не являє собою єдиної монолітної сили з чіткою ієрархією і дисципліною, а скоріше є конгломератом безлічі великих і дрібних фракцій і локальних угруповань. Тому роздавати обіцянки західним журналістам можуть одні таліби, а встановлювати свої порядки в сільській глушині Афганістану – зовсім інші.

Багато пересічних афганців, які пам’ятають період 1996-2001 років, ніяким обіцянкам талібів не вірять. І потік біженців з країни вже почався – тільки в Таджикистан втекли близько тисячі афганських військових. В першу чергу, рятуватися від талібів доводиться тим, хто відкрито співпрацював з американськими військовими, наприклад, в якості перекладачів – таких налічується не менше 70 тисяч чоловік.

Близько 20 тисяч афганців подалися на “спеціальну емігрантську візу” (SIV), яка дозволяє отримати законний вид на проживання в США. Втім, тільки двом з половиною тисячам дозволять переїхати безпосередньо в США – інших, найімовірніше, направлять в треті країни або на зарубіжні американські військові бази. Як повідомляє The New York Times, в якості проміжної бази для афганських біженців розглядається острів Гуам, що належить США і розташований посеред Тихого океану.

Але гуманітарна криза може стати далеко не єдиним наслідком переходу Афганістану під контроль талібів. Ще небезпечніше потенційне перетворення країни в одну величезну базу для тероризму та ісламського фундаменталізму.

Афганістан може перетворитися на базу для терористів і радикальних ісламістів (фото GettyImages)

Сам “Талібан” запевняє, що жодних планів щодо “експорту революції” за кордон у нього немає. Але населення сусідніх країн, зокрема, пострадянської Середньої Азії, може радикалізуватися і самостійно, під враженням успіху талібів, які в сухому залишку змогли здобути перемогу над найпотужнішою державою світу, та й усім колективним Заходом.

Для того, щоб заспокоїти Росію, яка розглядає середньоазіатські країни як свою зону інтересів, до Москви вирушила ціла делегація талібів, яка провела зустрічі з представниками російської влади. Примітно, що в РФ (на відміну від США) “Талібан” при цьому офіційно визнаний забороненою організацією.

Вакуум сили в регіоні, що утворився після відступу американців, напевно хотіли б заповнити інші великі міжнародні гравці. Але про плани направити в країну повноцінний військовий контингент на зміну американському поки не заявив ніхто – лише Туреччина виявила бажання взяти під охорону аеропорт Кабула. Очевидно, головним вигодонабувачем у цій ситуації виявиться Пакистан, який на Заході беззастережно вважають головним союзником “Талібану”, скільки б влада країни не запевняла у зворотному.

Крім того, відступ американців може посилити і всюдисущих китайців, які зблизилися з Пакистаном на ґрунті спільного протистояння Індії. Як пише у статті для Daily Mail директор британського Інституту досліджень кризових ситуацій Марк Алмонд, Китай може отримати через територію Афганістану сухопутний доступ до Близького Сходу.

“Пекін впевнений, що у нього вийде перемогти там, де століттями програвали Уайтхолл (загальна назва уряду Великобританії, – ред.), Кремль і Білий дім, просто тому, що він не зацікавлений в тому, щоб змінювати афганське суспільство”, – пише Алмонд.

Як написав у своїй статті для Politico екс-радник військового керівництва США в Афганістані Картер Малкасян, за час перебування в Афганістані американці так і не змогли зрозуміти цю країну і мотивацію її жителів, роль релігії та національної ідентичності в їхньому житті, що і призвело США до нинішніх невтішних результатів всієї кампанії, зробив висновок автор.

“Афганістан продемонстрував парадокс: можна виграти битви і все одно програти війну”, – резюмувало Associated Press.

Чому “Талібан” так швидко захопив Афганістан. Коротке пояснення перебігу війни

Ініціатива явно на боці “Талібану”, тоді як афганський уряд відчайдушно намагався утриматися при владі.

Як випливало з доповіді розвідки США, яка потрапила у медіа минулого тижня, наступ на столицю Афганістану Кабул було питанням кількох тижнів. А сталося ще швидше.

Чому це відбувається так швидко?

Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО включно з Британією більшу частину минулих 20 років тренували афганські урядові сили безпеки та оснащували їх усім необхідним.

Безліч американських і британських генералів заявляли, що армія Афганістану нарешті сильна і потужна. Сьогодні ці заяви виглядають порожніми.

Сили уряду і “Талібану“

Попри багаторічну підтримку США, афганська урядова армія має серйозні проблеми з дезертирами і корупцією

Теоретично в афганського уряду зараз мала би бути перевага завдяки силам, які є у його розпорядженні.

На папері національні сили безпеки нараховують понад 300 тис. бійців. Сюди входять армія, поліція та військово-повітряні сили.

Але в реальності у країни завжди були проблеми з необхідною кількістю військових і поліцейських.

Афганська армія та поліція мають непросту історію, наповнену численними втратами, дезертирством і корупцією. Деякі командири, наприклад, вимагали платню для солдатів, яких просто не існує – так званих “солдатів-привидів”.

Спеціальний головний інспектор США з питань відновлення Афганістану у своєму останньому звіті для американського конгресу висловлював “серйозне занепокоєння через руйнівний вплив корупції… та сумнівну точність даних про реальний стан сил”.

Джек Вотлінг з британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) каже, що сама афганська армія ніколи не знала, скільки точно військовослужбовців вона нараховує.

До цього, за його словами, можна додати ще й проблеми з оснащенням та моральним духом.

Солдатів часто відправляли служити в регіони, де в них не було сімейних чи племінних зв’язків. Це одна з причин, чому частина афганських військових так швидко залишала без бою свої позиції.

Силу “Талібану” оцінити ще важче.

Антитерористичний центр США у Вест-Пойнті оцінює ядро талібів у 60 тис. бійців. Разом з іншими угрупованнями та прихильниками “Талібану” ця цифра може зрости до 200 тис.

Але доктор Майк Мартін, колишній британський офіцер, який знає мову пушту та досліджує історію конфлікту в афганській провінції Гільменд у своїй книзі An Intimate War, застерігає від того, щоб сприймати “Талібан” як моноліт.

За його словами, “це скоріше коаліція незалежних власників “франшизи”, які пов’язані одне з одним, найімовірніше, лише тимчасово”.

Майк Мартін додає, що і уряд Афганістану так само розколотий на регіональні фракції.

В афганській історії не раз траплялося, що родини, племена та навіть чиновники переходили на інший бік. Часто вони робили це, щоб вижити.

Доступ до зброї

З точки зору грошей та озброєння афганський уряд, знову ж таки, повинен би мати перевагу.

Він отримував мільярди доларів на зарплати солдатів та їхнє оснащення – переважно від США. У звіті згаданого головного інспектора вказано, що загалом на сферу безпеки Афганістану витратили понад 88 млрд доларів.

Автори звіту зловісно додали: “Відповіддю на питання про те, наскільки ефективно розпорядилися цими коштами, стануть результати бойових дій безпосередньо на місцях”.

Повітряні сили Афганістану мають забезпечити критичну перевагу на полі бою.

Але вони постійно боролися за те, щоб утримувати свої 211 літальних апаратів та екіпажі для них (останнє стало серйозною проблемою, коли таліби почали спеціально полювати на пілотів).

Тож є питання, чи зможуть ці сили виконувати завдання, які їм ставлять командири на землі.

Саме тому в небі над такими містами, як Лашкаргах, під час наступу “Талібану” довелося залучати Повітряні сили США. Зараз незрозуміло, як довго Сполучені Штати будуть допомагати літаками.

“Талібан” отримує багато коштів від торгівлі наркотикам, але є в нього і підтримка з-за меж Афганістану – переважно від Пакистану.

А зараз таліби ще й захопили трофейну зброю та обладнання в урядових сил безпеки (зокрема й те, що свого часу постачали Сполучені Штати): військові машини “Хамві”, прилади нічного бачення, кулемети, міномети та артилерію.

Це при тому, що Афганістан вже був перенасичений зброєю після радянського вторгнення.

Та й “Талібан” продемонстрував, як навіть найбільш грубі методи можуть перемагати більш технологічну силу.

Згадати хоча б про втрати американських і британських сил від СВП – саморобних вибухових пристроїв.

Знання і розуміння місцевості – ще одна перевага талібів.

Фокус на північ і захід

Автор фото, Reuters

В Афганістані вже багато біженців через наступ талібів

Попри роздрібленість “Талібану” все одно можна побачити чіткий план його просування.

Бен Баррі, у минулому командир бригади у британській армії, а зараз науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень, визнає, що досягнення талібів можуть бути досить меркантильними.

Але додає: “Якби ви писали план кампанії, вам було б важко придумати щось краще за це”.

Він радить сфокусуватися на протидії “Талібану” на півночі та заході, а не на півдні, де вони мають свої традиційні фортеці, а центри регіонів один за одним переходять до їхніх рук.

Таліби також захопили ключові пункти перетину кордонів та блокпости, позбавивши уряд такої потрібної готівки від митних надходжень.

Ще “Талібан” перейшов до активної тактики цілеспрямованих убивств ключових посадовців, активістів за права людини та журналістів. Повільно, але впевнено знищуючи ті невеликі досягнення, яких країна досягла за 20 років.

Стратегію афганського уряду зрозуміти складніше.

Обіцянки відбити території, які захопив “Талібан”, дедалі більше виглядають порожніми.

На думку Бена Баррі, виглядає так, що уряд робить ставку на утримання великих міст.

Спеціальних сил в уряду не так і багато – близько 10 тис. бійців. І їх уже розділили на групи.

“Талібан”, як видається, виграє і у сферах пропаганди та інформаційної боротьби.

Бен Баррі каже, що ініціатива на полі бою підіймає їхній бойовий дух та дає відчуття єдності.

Уряд натомість відстає – там йдуть сварки та звільнення генералів.

Чим все завершиться?

Поза сумнівами, ситуація виглядає не найкращим чином для афганського уряду.

Але Джек Вотлінг з RUSI каже, що поки позиції військових погіршуються, “ситуацію ще можуть врятувати політики”.

Якщо уряд зможе схилити на свій бік лідерів племен, то це дасть йому шанс, каже експерт.

Про це ж говорить і Майк Мартін, який звертає увагу на дії колишнього військового діяча Абдула-Рашида Дустума. Він вже укладає угоди.

Літній період боїв невдовзі завершиться – афганська зима ускладнить маневри сухопутних армій.

Не виключено, що до кінця року в країні буде зберігатися патова ситуація, а уряд чіплятиметься за кілька міст.

Ситуація може навіть докорінно змінитися, якщо “Талібан” розколеться.

Але зараз виглядає так, що всі зусилля США і НАТО принести мир і стабільність Афганістану були такими ж марними, як і військова спроба Радянського Союзу перед цим.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Чому в Афганістані досі триває війна

В результаті конфлікту загинули десятки тисяч людей, а мільйони були змушені переселитися в інше місце.

Таліби пообіцяли не робити Афганістан базою для терористів, які загрожуватимуть Заходу.

Але останніми тижнями вони почали швидко відвойовувати території у солдатів афганської армії, які намагаються захистити крихкий уряд країни.

“Талібан” також пообіцяв провести національні мирні переговори, але багато хто побоюється, що це призведе лише до погіршення громадянського конфлікту.

Втім, Джо Байден, четвертий американський президент, який даватиме раду наслідкам найдовшої в історії США війни вартістю сотні мільярдів доларів, призначив символічну дату повного виведення військ – 11 вересня 2021 року.

Чому США воювали в Афганістані та чому вона тривала так довго?

Ще 2001 року США відповіли на терористичні атаки в Нью-Йорку та Вашингтоні, які сталися 11 вересня й забрали життя майже 3 тисяч людей. Американський уряд визнав винними в нападах ісламське угрупування “Аль-Кайда” та її лідера Усаму бен Ладена.

Бен Ладен перебував в Афганістані під захистом талібів – ісламістів, які були при владі з 1996 року.

Коли вони відмовилися його передати, США почали військовий наступ на Афганістан. Вони швидко усунули талібів і пообіцяли підтримати демократію та ліквідувати терористичну загрозу.

Автор фото, Reuters

Конфлікт в Афганістані став найдовшою війною Сполучених Штатів

Бойовикам вдалося вислизнути й пізніше перегрупуватися.

До США приєдналися їхні союзники з НАТО, а 2004 року до влади прийшов новий уряд Афганістану, але смертоносні напади талібів тривали.

“Нарощування військ”, організоване президентом Бараком Обамою 2009 року допомогло відтиснути “Талібан”, але ненадовго.

2014 року, наприкінці найкривавішого періоду війни з 2001 року, міжнародні сили НАТО завершили своє бойове завдання, поклавши відповідальність за безпеку на афганську армію.

Таліби негайно цим скористалися й захопили більше територій.

Між США й талібами поступово розпочалися мирні переговори, в яких афганський уряд участі практично не брав. І домовленість про вивід військ була досягнута в лютому 2020 року у Катарі.

Угода між США і “Талібаном” не припинила нападів талібів. Вони змістили свій фокус на сили безпеки Афганістану та цивільному населенні, продовжуючи вбивства. Їхні сфери контролю зростали.

Хто такі таліби?

Радикальний ісламістський рух “Талібан” виник під час громадянської війни, яка розпочалася після виведення радянських військ у 1989 році на південному заході та прикордонних районах Пакистану.

Вони обіцяли боротися з корупцією та покращити безпеку, але також дотримувалися суворої форми ісламу.

До 1998 року вони взяли під контроль майже всю країну.

Вони запровадили власну жорстку версію шаріату, або ісламського законодавства, й ввели жорстокі покарання. Чоловіків зобов’язали відрощувати бороду, а жінок – носити бурку, яка покриває голову й все тіло. Телебачення, музику й кіно заборонили.

Після втрати влади таліби перегрупувалися у прикордонних районах Пакистану.

Наразі вони мають 85 тисяч штатних бійців і є сильнішими, ніж будь-коли з 2001 року.

Скільки жертв забрала ця війна?

Людські втрати визначити точно важко. Кількість жертв серед сил коаліції зареєстрована краще, ніж втрати талібів та цивільного населення Афганістану.

Згідно з дослідженням Університету Брауна, втрати афганських сил безпеки становлять 69 тисяч людей. А кількість вбитих бойовиків дорівнює приблизно 51 тисячі, стільки ж жертв і серед мирного населення.

Хлопчики дивляться на місце вибухів у Кабулі в липні 2021 року. Майбутнє цих дітей невизначене

З 2001 року загинули понад 3500 солдатів коаліції – приблизно дві третини з них американці. Понад 20 тисяч американських солдатів отримали поранення.

За даними ООН, Афганістан є третьою країною у світі за кількістю переміщених осіб.

З 2012 року близько п’яти мільйонів людей втекли і не змогли повернутися додому. Вони переїхали в інші райони Афганістану або знайшли притулок у сусідніх країнах.

Дослідження Університету Брауна також визначило фінансові витрати США. Кошти, які пішли на утримання військових та відновлення Афганістану й Пакистану, до 2020 року дорівнювали 978 млрд доларів.

Що буде далі?

Очевидне питання: чи захоплять таліби країну знову?

Президент Байден висловив упевненість, що бойовики не скинуть уряд у Кабулі.

Однак за оцінками американської розвідки, це може статися протягом шести місяців після виведення військ.

На початку серпня таліби вже контролювали майже половину країни, згідно з дослідженнями ВВС та інших.

Уряд Афганістану оскаржив деякі територіальні претензії бойовиків – у кількох ключових містах тривали запеклі бої й деякі з них залишилися в руках бойовиків.

США заявляють, що залишать від 650 до 1000 військовослужбовців для охорони посольства США, аеропорту Кабула та інших ключових урядових установ.

Таліби заявили у відповідь, що будь-які війська, залишені на території Афганістану, можуть стати мішенню.

Ще одне велике побоювання стосується того, що країна може знову стати полігоном для тероризму.

Представники “Талібану” наполягають на тому, що вони повністю дотримуватимуться угоди і не дозволятимуть будь-якому угрупуванню використовувати афганську землю як базу для нападів на США та їхніх союзників.

Вони кажуть, що мають на меті лише запровадження “ісламського уряду” і не становлять загрози для будь-якої іншої країни.

Але багато аналітиків стверджують, що “Талібан” і “Аль-Кайда” – нероздільні, бойовики останнього угрупування є частиною “Талібану” й активно проводять тренування.

Важливо також пам’ятати, що “Талібан” не є централізованою та об’єднаною силою. Деякі лідери, можливо, й хочуть дотримуватися угод із Заходом, не розпалюючи конфлікту.

Однак радикально налаштовані представники руху можуть відмовитися розривати зв’язки з “Аль-Кайдою”.

Незрозуміло також, якою потужною є наразі “Аль-Кайда” і чи здатна вона відновити свою глобальну мережу.

До того ж існує регіональне відділення терористично-ісламістського угрупування “Ісламська держава” (провінція Хорасан), проти якого виступають таліби.

Як і “Аль-Кайду”, “Ісламську державу” послабили США та НАТО, однак після виводу військ організація може перегрупуватися.

Наразі число її бойовиків становить від кількох сотень до 2000, але вона може спробувати закріпитися в Казахстані, Киргизії та частині Таджикистану, що може стати причиною серйозного занепокоєння в цих регіонах.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!