Євген Кошовий

Один з найбільш улюблених зірок Кварталу 95 Євген Кошовий з’явився на світ у середині весни 1983 року. День народження – 7 квітня. Нерідко шанувальники задаються питанням про те, звідки саме походить комедіант, оскільки вважають артиста росіянином. Так от, народився Женя в Харківській області, а його рідне місто – селище сільського типу Ковшарівка. За національністю Кошовий є українцем.

Батько Євгена Кошового Віктор Якович був казаняром, а його дружина Надія Іванівна виховувала дітей у дитячому садку. Також, крім Жені, в сім’ї була ще одна дитина – старший брат кварталівця Дмитро (народився у 1976 році, 25 січня).

Коли Кошовому було всього п’ять років, його батьки прийняли рішення перебратися з селища в невелике містечко Алчевськ в Луганській області, але і там жити було досить нудно. Коштів на покупку телевізора не було, тому брати шукали, чим себе розважити самостійно. Наприклад, Жені і Дімі «доводилося» грати у футбол прямо вдома, і, за словами Кошового, від цього він був по-своєму щасливий.

Цікаво, що долю Євгена кардинально змінила покупка телевізора. В ефірі транслювали виступи талановитих артистів, які виконували пісні, танцювали і захоплювали аудиторію, звідси і було виникнення серйозної дитячої мрії. Кошовий захотів стати одним з тих людей з телевізора. Тому паралельно з загальною освітою (вчився в школі No 6 і брав участь у всіляких шкільних постановках) отримував і творчу у музичній школі. У 1992 році почав навчатися грі на саксофоні.

Але ось Віктор Якович і Надія Іванівна були явно проти такого повороту подій, адже бачили сина у «більш серйозній» сфері. Євген Кошовий повинен був продовжити сімейну традицію і, як усі чоловіки родини, піти в металурги. На ці коментарі молодий артист не зважав, бо точно знав, яким бачить своє майбутнє. Він не уявляв життя без творчості. Тому після отримання повної середньої освіти подав документи в Луганський коледж культури. Кошовий незабаром став студентом акторського факультету. Тоді на конкурс вдалося пройти всього 15 потенційним студентам.

Вперше спробував себе у ролі комедіанта у період студентства. У 2000 році Женю помітили хлопці з команди Кого покликати? Клубу веселих і кмітливих (КВК) і запросили на репетицію. Незабаром зрозуміли: треба терміново брати у свою «банду». Навіть його заразливий сміх вплинув на рішення гумористів з університету.

Вже в 2001 році відбувся концерт Вищої Ліги КВК у російській столиці – в Москві. В ньому в якості учасника більш популярною команди Ва-Банк взяв участь і Кошовий. На одному зі зльотів КВК познайомився з хлопцями з групи 95 кварталу з Кривого Рогу, які якраз роздумували про те, щоб створити нову творчу студію.

У 2003 році стало відомо про намір вже тоді відомого комедіанта Володимира Зеленського (нині президент України) створити Студію Квартал 95. Пізніше туди запросили приєднатися хлопця з прізвиськом Женя Лисий, завдяки чому і був створений улюблений тандем публіки Євгенія та Володимира. Сталося це в 2004. Це доленосна частина біографії шоумена.

Цікаво, що до команди Квартал 95 він приєднався вже з новим іміджем – без волосся. Ще в період Квк, коли артист повинен був зіграти російського композитора і співака Олександра Розенбаума, обстриг волосся і потім вирішив не відмовлятися від улюбленої «зачіски». Сумно тільки те, що Кошовий справді наважився пожертвувати волоссям, але в ефірі номер з пародією на Розенбаума так і не показали.
Перший випуск Кварталу 95 з Євгеном Кошовим в офіційному складі команди вийшов в лютому 2005. Веселі хлопці і неперевершена Олена Кравець миттєво полюбилися публіці, як і формат новомодного шоу. Кварталівці жорстко жартували над політиками і не боялися перевтілюватися у них на сцені. Так, Кошовий за час діяльності встиг приміряти образи спортсмена і мера міста Києва Віталія Кличка, екс-секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександра Турчинова, сина колишнього президента України Віктора Януковича та інших.

Раніше в інтерв’ю Женя казав, що сміх робить життя веселіше, а люди від нього стають щасливішими. Одна з принад його професії – можливість багато сміятися прямо на роботі.

Одним Кварталом творча діяльність Кошового не обмежилася. Він знімався в таких проектах, як «Розсміши коміка» з Володимиром Зеленським, «Україна, вставай», «Бійцівський клуб» і «Ліга Сміху».

Женю також можна було спостерігати в кіно. З участю артиста вийшли повнометражні фільми, а також декілька багатосерійних фільмів. У багатьох з них Кошовий знімався з Володимиром Зеленським.

Цікаво, що за роки напруженої праці Кошовий зумів придбати кілька автомобілів – два, Dodge і Jeep Liberty. Він – справжній фанат машин.

На превеликий жаль найбільш затятих прихильниць коміка, він одружений. З майбутньою дружиною Євген Кошовий зустрівся в 2005 році. З Ксенією комедіант познайомився у популярному столичному клубі, де нерідко проводив час з друзями. У минулому Кошова стала випускницею школи танців в Росії і приєдналася до знаменитого балетного колективу Freedom, заснований Оленою Коляденко. У 2007 році зірка Кварталу 95 одружився. Пропозицію Євген робив без кільця.

«У мене тоді просто грошей не було на кільце, я збирав на машину», – пояснив раніше Кошовий і додав, що дружина все зрозуміла. Як вже зазначалося, авто кварталівець все ж таки придбав.

Весілля відбулося на базі відпочинку недалеко від столиці.

Варто відзначити, що зараз Євген не розлучається з дружиною. Кілька років тому Ксенія стала костюмним директором Кварталу 95.

Через рік після весілля, 15 січня, народилася Варвара – перша дитина в сім’ї. Вона – творча людина, володіє приголомшливим голосом. У 2014 в родині Євгена Кошового сталося поповнення. 10 вересня на світ з’явилася його друга дочка, яку назвали Серафимою. Без своїх дівчаток артист тепер життя не уявляє, як і його дружина.

Євген Кошовий залишається одним з найулюбленіших зірок Кварталу 95 і, незважаючи на те, що Зеленському вдалося зайняти пост президента країни, йти за другом той не збирається. Він пишається своєю родиною, як і родина пишається самим Кошовим, і продовжує радувати українців новими перевтіленнями на телебаченні.

Скільки років Чернігову та коли варто святкувати День міста – коментар історика

Сьогодні, 21 вересня, – День міста Чернігова. Причому вже багато років ми чуємо, що нашому рідному красеню більше ніж 1300 років. Однак є твердження, що насправді Чернігову не стільки років, і взагалі День міста варто відзначати в якийсь інший день, бо від дати 21 вересня дуже віє радянською минувшиною.

Розібратися в усіх цих питаннях журналісту ЧЕline допомагав чернігівський історик, кандидат історичних наук Максим Блакитний.

«У 80-х роках святкували 1500-річчя Києва. А Чернігів і в літописі, й історично завжди поруч із Києвом. За віком ці міста майже однакові. Тож не можна сказати, що цифру в 1300 років узяли зовсім зі стелі, хоча вона насправді більш натягнута. З одного боку, археологічні знахідки, датовані VII і VIII століттями, на території Чернігова віднайдені. Але вони не вказують на те, що тоді було саме місто Чернігів. Можливо, в той час на цій території було якесь село. А село в давнину це така річ: сьогодні є, через рік – пограбували, спалили і нема села», – у коментарі для ЧЕline зазначив Максим Блакитний.

За його словами, про інтенсивний розвиток саме міста свідчать знахідки Х-ХІ сторіччя, коли вже існувало укріплене городище – ознака того, що є місто по суті. І в закордонних джерелах Чернігів 1300-річної давності не згадується.

«Якби місто на той час було, то в письмових джерелах чи переказах воно якось фігурувало б. Натомість у Х – ХІ сторіччі Чернігів уже згадується в іноземних джерелах. Навіть перша згадка про Чернігів у «Повісті минулих літ», датована 907 роком, перебільшена. Літопис писався значно пізніше, в кінці ХІ – на початку ХІІ століття, і що міста згадували – це було з якоїсь політичної мотивації», – повідомив історик.

Тож виходить, що історичні й археологічні факти вказують на те, що нашому Чернігову понад 1000 років, можливо – 1100.

Із давниною, здається, розібралися. Переходимо до безпосередньо до дня святкування.

«21 вересня 1943 року Чернігів було звільнено від нацистських загарбників, тобто був бій за Чернігів. Тож традиція святкувати День Чернігова саме 21 вересня – це спадщина із радянського періоду. Але ж місто було і до 1943 року, і задовго до цієї дати щось таки святкували», – сказав пан Максим.

Між тим, упродовж останніх років ми дедалі інтенсивніше намагаємося позбавлятися багатьох речей із радянського минулого. Тому періодично виникає ідея, що День Чернігова треба відзначати в іншу дату.

«Одна з пропозицій – святкувати його у день надання Чернігову Магдебурзького права. Це було 23 березня 1623 року. До речі, через два роки буде ювілей – 400 років. Ця дата чудово відображає загальний розвиток міста. Пропозиція цієї дати розглядалася в колі істориків-науковців, але не дуже активно. Принаймні, цю тезу чую років приблизно десять.

Можна розглядати й інші пропозиції. Залежно від того, на чому хочеться робити акцент. Наприклад, на якійсь достовірній історичній згадці, скажімо, з часів князівства. Обрати доленосну для міста подію, але таку, щоб і вік Чернігова підкреслювала.

А, можливо, доцільно підлаштуватися під погодні умови, щоб було свято не тільки для містян, а й для туристів і гостей. Тоді, з огляду на це, День міста варто проводити в теплі місяці. Бо ось чув, що нині був запланований фестиваль повітряних куль, але через несприятливі погодні умови його перенесли», – зауважив Максим Блакитний.

Як буде надалі – побачимо. А нині чернігівці вітають одне одного із Днем міста. Бо для багатьох із нас Чернігів – найкраще місто на землі!

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко, фото — Віталій Гриць