Сніжноягідник: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 вересня 2016 🕒 12 хвилин 👀 19608 разів 💬 1 коментар

• Прослухати статтю
• Стисло про догляд
• Ботанічний опис
• Посадка сніжноягідника у відкритий ґрунт
  • Коли садити сніжноягідник у ґрунт
  • Як садити сніжноягідник
  • Як виростити сніжноягідник
  • Пересадка сніжноягідника в саду
  • Стрижка сніжноягідника
  • Шкідники і хвороби сніжноягідника
  • Насіннєве розмноження сніжноягідника
  • Розмноження сніжноягідника кореневою паростю
  • Поділ куща сніжноягідника
  • Розмноження сніжноягідника відсадками
  • Розмноження сніжноягідника живцями
  • Сніжноягідник білий (Symphoricarpos albus)
  • Сніжноягідник звичайний (Symphoricarpos orbiculatus)
  • Сніжноягідник західний (Symphoricarpos occidentalis)
  • Сніжноягідник горолюбний (Symphoricarpos oreophilus)
  • Сніжноягідник Шено (Symphoricarpos x chenaultii)
  • Сніжноягідник Хенаульта (Symphoricarpos x chenaultii)
  • Сніжноягідник Доренбоза (Symphoricarpos doorenbosii)
  • Коментарі

  Рослина сніжноягідник (лат. Symphoricarpos), або снігова ягода, або вовча ягода – рід листопадних чагарників родини Жимолостеві. У культурі ця рослина прикрашає собою парки й сквери вже понад двісті років. У роду близько 15 видів, що ростуть у природі тільки на території Центральної та Північної Америки, крім виду Symphoricarpos sinensis, батьківщиною якого є Китай. Наукова назва рослини походить із двох грецьких слів, які перекладаються як «збирати разом» і «плід», і якщо ви розглянете щільно притиснуті одна до одної ягоди сніжноягідника, то зрозумієте, чому його так назвали.

  Характерною особливістю чагарнику є саме його ягоди, які залишаються на кущах майже всю зиму й чиє насіння слугує їжею для омелюхів, перепелів, фазанів і рябчиків.

  Прослухати статтю

  Стисло про догляд

  • Посадка: навесні й восени.
  • Цвітіння: із липня або серпня.
  • Освітлення: яскраве світло або притінок.
  • Ґрунт: будь-який, у тому числі кам’янистий і вапняний.
  • Полив: тільки в посуху, увечері, при витраті 1,5-2 відра води під кожен кущ.
  • Підживлення: напровесні в прикореневу ділянку вносять 5-6 кг перегною або компосту, 100 г калійної солі та стільки ж суперфосфату. У середині літа при необхідності кущ підживлюють розчином 50 г Агріколи в 10 л води.
  • Обрізування: напровесні, перед початком сокоруху проводять санітарне і формувальне обрізування.
  • Розмноження: кореневою паростю, поділом куща, відсадками, живцями, рідше – насінням.
  • Шкідники: не вражають.
  • Хвороби: борошниста роса та сіра гниль плодів.
  • Властивості: рослина отруйна.

  Ботанічний опис

  У висоту чагарник сніжноягідник сягає від 20 см до 3 м. У нього округле суцільнокрає супротивне короткочерешкове листя завдовжки від 1 до 1,5 см, з однією або двома лопатями біля основи. Гнучкі гілки взимку не ламаються під вагою снігу. Квітки правильної форми, зеленувато-білого, червоного або рожевого забарвлення зібрані по 5-15 штук у пазухи або кінцеві суцвіття. Починається цвітіння сніжноягідника в липні або серпні. Плід сніжноягідника є еліпсоїдальною або кулястою соковитою кістянкою діаметром 1-2 см червоного, чорно-фіолетового, але найчастіше білого кольору з овальними стиснутими з боків кісточками. М’якоть білих плодів нагадує блискучий зернистий сніг. Плід сніжноягідника неїстівний. Рослина є медоносом.

  У декоративному садівництві найбільшої популярності набув сніжноягідник білий, або гронистий, завдяки своїй газо- і димостійкості, причому найчастіше привертає погляд живопліт зі сніжноягідника. Квітка сніжноягідник із рожевими плодами незатишно почувається в холодному кліматі, він воліє теплі зими й чорнозем.

  Посадка сніжноягідника у відкритий ґрунт

  Коли садити сніжноягідник у ґрунт

  Однією з основних переваг чагарнику, крім декоративності, є його невибагливість. Він може рости як під яскравим сонцем, так і в притінку, як у вологому ґрунті, так і в сухому. Якщо посадити сніжноягідник на схилі, що осипається, його густі кореневища зупинять ерозію й осипання ґрунту. Посадка сніжноягідника у відкритий ґрунт проводиться і навесні, і восени, але хоч коли б ви стали цим займатися, ґрунт на ділянці потрібно приготувати заздалегідь.

  Як садити сніжноягідник

  Якщо ви зібралися садити живопліт, вибирайте для цієї мети дво-чотирирічні саджанці сніжноягідника. Натягніть по лінії наміченої огорожі шпагат і викопайте уздовж нього траншею завширшки близько 40 і завглибшки до 60 см. На один погонний метр траншеї висаджують 4-5 кущів. При сольній або груповій посадці кущі розташовують на відстані 120-150 см один від одного. Розмір ями в цьому випадку має становити 65х65 см.

  Ями або траншею викопують заздалегідь: для осінньої посадки – за місяць, для весняної – з осені. Особливо важлива попередня підготовка, якщо на ділянці суглинний або глинистий ґрунт – до посадки саджанців ґрунт у ямі має осісти. У яму укладають шар щебеню й родючу ґрунтосуміш, приготовану з ріні, торфу та перегною або компосту з додаванням на кожну рослину по 200 г доломітового борошна, 600 г деревної золи і 200 г суперфосфату. Посадка сніжноягідника здійснюється таким чином, щоб після утоптуванням ґрунту в пристовбурних колах, поливу й осідання ґрунту в ямі його коренева шийка опинилася на рівні поверхні ділянки, але за півгодини до того, як помістити рослину в яму, її коріння бажано занурити в глиняну бовтанку. Саджанець упродовж перших 4-5 днів поливають щодня.

  Догляд за сніжноягідником у саду

  Як виростити сніжноягідник

  Унаслідок абсолютної невибагливості сніжноягідника за ним можна було б узагалі не доглядати, але якщо ви приділите йому бодай мінімум часу й уваги, він винагородить вас за це доглянутою, розкішною красою. Догляд за сніжноягідником полягає в мульчуванні пристовбурного кола відразу після посадки шаром торфу завтовшки 5 см, розпушуванні ґрунту на глибину 8-10 см, видаленні бур’янів, підживленні, обрізуванні, поливі та захисті від комах і шкідників, якщо в цьому виникне потреба. Полив сніжноягідника здійснюють тільки в посушливу пору – під кожен кущ у вечірній час виливають півтора-два відра води. Якщо ж літо відносно вологе, то поливати сніжноягідник не потрібно взагалі. Прополювати й розпушувати ґрунт у пристовбурних колах зручніше після дощу або поливання. Восени ґрунт навколо сніжноягідника перекопують.

  Навесні в пристовбурні кола рослини вносять 5-6 кг компосту або перегною, 100 г суперфосфату й стільки ж калійної солі. Удруге кущ сніжноягідника за потреби підживлюють у середині сезону розчином 50 г Агріколи в 10 л води.

  Пересадка сніжноягідника в саду

  Якщо ви з якоїсь причини вирішили пересадити сніжноягідник, робіть це якомога швидше, поки кущик не наростив потужну кореневу систему. Рослина легко зносить пересадку, а здійснюється вона в тому ж порядку і в той же час, що й первинна посадка. Головне в цьому процесі – правильно викопати кущ, заподіявши його корінню якнайменше шкоди. Річ у тім, що радіус площі живлення дорослого куща сніжноягідника становить від 70 до 100 см, тобто, щоб викопати його без сумних наслідків для здоров’я культури, вам потрібно обкопувати його по колу на відстані хоча б 70 см від куща.

  Стрижка сніжноягідника

  Обрізування сніжноягідник зносить легко. Найкращий час для стрижки крони – рання весна перед початком сокоруху. Видаляють усі поламані, сухі, підмерзлі, загущуючі, застарі й пошкоджені хворобою або шкідниками гілки, а здорові вкорочують на половину або хоча б на чверть. Не бійтеся обрізати кущ – квіткові бруньки у сніжноягідника закладаються на пагонах поточного року, а після обрізування чагарник легко відновлюється. Зрізи на гілках товщі 7 мм потрібно обов’язково обробити садовим варом. На кущах старше восьми років листя й квітки утворюються дрібні, пагони слабкі й короткі. Якщо ви це помітили, значить, пора проводити змолоджуюче обрізування «на пень» на висоті 50-60 см. За літо зі сплячих бруньок на залишках гілок утворюються молоді сильні пагони.

  Шкідники і хвороби сніжноягідника

  Сніжноягідник дуже стійкий до хвороб і шкідників, і зазвичай вони обходять його стороною, тому що сніжноягідник отруйний. Украй рідко, але все ж уражають рослину борошниста роса й сіра гниль плодів. Щоб запобігти зараженню сніжноягідника цими грибковими інфекціями, напровесні, до набубнявіння бруньок, кущі обробляють тривідсотковим розчином бордоської рідини. Якщо ж ви обробку не провели і рослина захворіла, обприскайте кущ одним із сучасних фунгіцидів – Тіовітом Джет, Фундазолом, Топазом, Скором, Квадрісом, Топсином або якимсь іншим препаратом із цього ряду.

  Розмноження сніжноягідника

  Насіннєве розмноження сніжноягідника

  Цей спосіб розмноження найбільш трудомісткий, окрім того, він потребує багато часу, але якщо ви нікуди не поспішаєте, то чому б не спробувати? Відділіть зерно від плодової м’якоті, покладіть у капронову панчоху й добре відтисніть. Потім помістіть насіння в воду, налиту в невелику посудину, добре збовтайте й дайте суспензії відстоятися: залишки м’якоті спливуть, а насіння осяде. Вийміть його і просушіть.

  Посів насіння краще здійснювати під зиму, але не у відкритий ґрунт: насіння дуже дрібне, і під час танення снігу воно може зійти разом із ним. Сіють насіння сніжноягідника в ящики, заповнені родючим ґрунтом із рівних частин річкового піску, торфу та перегною, а зверху «присолюють» піском і щільно накривають склом. Поливають посіви з дрібнодисперсного розпилювача або в піддон, щоб не вимити насіння з субстрату. Перші сходи з’являться навесні, а в кінці сезону їх можна буде пікірувати просто у відкритий ґрунт.

  Розмноження сніжноягідника кореневою паростю

  Кореневих пагонів навколо куща сніжноягідника з’являється багато – з них утворюються великі щільні куртини. Ця особливість сніжноягідника дає йому змогу зміщуватися з місця посадки й розростатися. Викопайте одну таку куртину й пересадіть. Цим ви заодно врятуєте кущ від загущення.

  Поділ куща сніжноягідника

  Напровесні до початку сокоруху або восени після падолисту кущ сніжноягідника, що занадто розрісся, викопують, ділять на частини й розсаджують діленки таким же способом, що і саджанці при первинній посадці. Кожна частина мусить мати добре розвинене коріння й міцні молоді гілки. І не забудьте після поділу куща обробити зрізи на коренях товченим вугіллям.

  Розмноження сніжноягідника відсадками

  Напровесні низько нагніть зростаючу молоду гілку, укладіть її в заздалегідь зроблену в ґрунті канавку, закріпіть у такому положенні й засипте ґрунтом, залишивши верхівку над поверхнею ґрунту. Усе літо доглядайте за відсадком: поливайте разом із кущем, удобрюйте, розпушуйте навколо нього ґрунт. Восени укорінений відсадок відокремлюють секатором від материнської рослини й пересаджують на постійне місце.

  Розмноження сніжноягідника живцями

  Розмножувати сніжноягідник можна зеленими й здеревілими живцями. Здеревілі відрізки завдовжки 10-20 см із 3-5 бруньками заготовляють пізньої осені або ранньою зимою й зберігають їх до весни в підвалі, помістивши в пісок. Зрізати верхній край потрібно над брунькою, а нижній навскіс.

  Зелені живці заготовляють рано-вранці, на початку літа, тільки-но закінчиться цвітіння сніжноягідника. Зрізати потрібно великі, добре розвинені й визрілі пагони. Визначити, чи достатньо дозрів пагін для розмноження живцюванням, дуже просто: його згинають, і якщо пагін при цьому ламається з хрускотом, це підтверджує його зрілість. Після зрізання живців негайно поміщають у посудину з водою. Зелені або здерев’янілі живці висаджують у ящики з субстратом того ж складу, що і для насіннєвого розмноження. Глибина посадки не більше 5 мм. Ящик із живцями поміщають у теплицю або парник і вкорінюють в умовах підвищеної вологості повітря і помірної вологості субстрату. До осені живці набудуть стійку кореневу систему, і їх пересаджують у ґрунт, укривши на зиму листям і ялиновим гіллям.

  Сніжноягідник після цвітіння

  Зими в середній смузі сніжноягідник зносить без укриття – навіть високо декоративні гібридні сорти рослини можуть витримувати холоди до -34 ºC. Але якщо навіть рослина й підмерзне при сильніших морозах, то за вегетаційний період повністю відновиться. Молоді кущі бажано на зиму високо підгортати землею.

  Як ви, напевно, вже зрозуміли, посадка сніжноягідника і догляд за ним не заберуть у вас багато часу й сил, зате його незвичайні плоди будуть прикрашати ваш сад і годувати птахів майже всю зиму.

  Види і сорти сніжноягідника

  Сніжноягідник білий (Symphoricarpos albus)

  Найбільш відомим видом роду є сніжноягідник білий, він же сніжноягідник гронистий, він же сніжноягідник кронистий, що росте в природі на відкритих схилах, по берегах річок і в гірських лісах Північної Америки від західного узбережжя до Пенсільванії. Висота сніжноягідника білого сягає півтора метра. Це листопадний чагарник із тонкими пагонами й округлою формою крони. Листок сніжноягідника цього виду яйцеподібний або округлий, простий, виїмчасто-лопатевий або цілокраїй, завдовжки до 6 см, зелений із верхнього боку листової пластини і сизий із нижнього. Дрібні, ніжно-рожевого відтінку квітки зібрано в гроноподібні густі суцвіття, розташовані по довжині всього пагона. Цвітіння рясне й настільки тривале, що водночас на кущі можна бачити й бутони, і плоди – білі, ошатні соковиті кулясті ягоди до 1 см у діаметрі, які впродовж тривалого часу тримаються на кущі.

  Зимостійкість сніжноягідника гронистого настільки ж висока, наскільки і його невибагливість до умов вирощування. У культурі цей вид із 1879 року, найчастіше його використовують для групових посадок, живоплотів і бордюрів. Наші читачі запитують: сніжноягідник білий – отруйний чи ні? Його плоди неїстівні, а речовини, що містяться в них, можуть викликати запаморочення, слабкість і блювоту. Привабливим для садівників є різновид сніжноягідника гронистого – сніжноягідник білий слабко блискучий (Symphoricarpos albus var. Laevigatus).

  Сніжноягідник звичайний (Symphoricarpos orbiculatus)

  Або сніжноягідник округлий, або сніжноягідник рожевий, або коралоягідник (Symphoricarpos orbiculatus), на своїй батьківщині отримав назву «індійська смородина». Росте він у Північній Америці на луках або по берегах річок. Це великий чагарник із тонкими пагонами й дрібним темно-зеленим листям із сизим сподом. Його рожеві квітки, як і квітки сніжноягідника білого, зібрано в короткі густі суцвіття. Дуже красива рослина восени, коли по всій довжині пагонів починають дозрівати коралові або пурпурово-червоні напівкулевидні плоди, вкриті сизим нальотом, а листя набуває пурпурового відтінку.

  Цей вид сніжноягідника не такий зимостійкий, як білий, проте його стійкості до холодів цілком достатньо для зимівлі в умовах середньої смуги. Сніжноягідник звичайний дуже популярний у Західній Європі, особливо його сорти Варієгатус із нерівною жовтуватою смугою по краях листя й Таффс Сільвер Ейдж із білою облямівкою.

  Сніжноягідник західний (Symphoricarpos occidentalis)

  Зі східних, західних і центральних районів Північної Америки, де він утворює зарості вздовж річок, струмків і на скелястих схилах. У висоту рослина сягає півтора метра. Листя ніжно-зеленого відтінку згори й повстяним опушенням зі споду. Цвітіння білих або ніжно-рожевих дзвонових квіток, зібраних у щільні короткі суцвіття, триває з початку червня до кінця серпня, поступово змінюючись появою м’яких, майже сферичних ягід блідо-рожевого або білого відтінку.

  Сніжноягідник горолюбний (Symphoricarpos oreophilus)

  Із західної частини Північної Америки росте у висоту до півтора метра. Листя у нього овальне або округле, з незначним опушенням. Квітки парні або поодинокі, рожеві або білі, дзвонові. Плоди білі, кулясті, з двома кісточками. Зимостійкість середня.

  Сніжноягідник Шено (Symphoricarpos x chenaultii)

  Гібридний нащадок сніжноягідника звичайного, або округлого, і сніжноягідника дрібнолистого, що вирізняється невисоким зростом, густим опушенням, гострим листям завдовжки до 2,5 см і рожевими ягодами з білими щічками. На жаль, цей гібрид неморозостійкий.

  Сніжноягідник Хенаульта (Symphoricarpos x chenaultii)

  Гібридний чагарник заввишки до 1,5 м і з таким же діаметром крони. Листя насиченого темно-зеленого кольору згори й сизе зі споду, розкривається рано й пізно опадає, рожеві квітки зібрано в суцвіття, округлі плоди кольором від білого до бузкового довго не опадають із куща. Найкращий сорт цього виду – сніжноягідник Хенкок.

  Сніжноягідник Доренбоза (Symphoricarpos doorenbosii)

  Об’єднує в собі групу гібридних сортів, виведених голландцем Дооренбосом схрещуванням сніжноягідника білого зі сніжноягідником округлим, що вирізняються компактністю й великою кількістю плодів:

  • Мазер оф Перл – сніжноягідник із темно-зеленим еліптичним листям і білими плодами з легким рум’янцем;
  • сніжноягідник Меджік Беррі вирізняється плодами яскраво-рожевого кольору, що рясно вкривають гілки;
  • Уайт Хейдж – сніжноягідник зі щільним прямостоячим кущем із маленькими білими ягодами;
  • сніжноягідник Аметист має підвищену морозостійкість. Його кущ сягає у висоту 1,5 м, листя темно-зелене, квітки рожеві, непоказні, плоди округлі, біло-рожевого відтінку.

  Окрім описаних видів, відомі сніжноягідники китайський, круглолистий, м’який, дрібнолистий і мексиканський.

  Підсніжник: вирощування в саду, види і сорти

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 22 лютого 2019 Перша редакція: 22 червня 2018 🕒 12 хвилин 👀 31376 разів 💬 1 коментар

  • Посадка й догляд за підсніжником
  • Квітка підсніжник – опис
  • Посадка підсніжників у відкритий ґрунт
    • Коли садити підсніжники в ґрунт
    • Як посадити підсніжники
    • Як виростити підсніжники
    • Пересадка підсніжників у саду
    • Розмноження підсніжників
    • Підсніжники після цвітіння
    • Хвороби підсніжників
    • Шкідники підсніжників
    • Підсніжник альпійський (Galanthus alpinus = Galanthus schaoricus)
    • Підсніжник кавказький (Galanthus caucasicus)
    • Підсніжник Борткевича (Galanthus bortkewitschianus)
    • Підсніжник кілікійський (Galanthus cilicicus = Galanthus rizehensis)
    • Підсніжник Елвіса (Galanthus elwesii)
    • Підсніжник складчастий (Galanthus plicatus)
    • Підсніжник широколистий (Galanthus platyphyllus = Galanthus latifolius)
    • Підсніжник ікарійський (Galanthus ikariae)
    • Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis)
    • Коментарі

    Підсніжник (лат. Galanthus) – рід трав’янистих багаторічників родини Амарилісові, що включає 18 видів і два природні гібриди. Наукова назва роду перекладається з давньогрецької як молочноквітковий і характеризує забарвлення квіток рослини. Англійцям підсніжник відомий під назвою «снігова сережка» або «снігова краплина», німцям – як «сніговий дзвіночок», а у нас його називають підсніжником за ранню появу на ще мертвій після зими землі – буквально «з-під снігу».

    Найбільше видів цієї рослини (16) можна зустріти на Кавказі, і 6 з них занесені до Червоної книги, оскільки перебувають під загрозою зникнення. Багато видів підсніжника вирощують як декоративні рослини, причому введені вони в культуру дуже давно. Наприклад, махрова форма Flore Pleno відома з 1731 року.

    Про підсніжники складено багато прекрасних легенд. Одна з них оповідає про те, що в день, коли Адам із Євою покинули Едем, ішов сніг, і замерзла Єва заплакала, а Творець, щоб утішити її, перетворив кілька сніжинок на найперші квіти на Землі – підсніжники.

    Посадка й догляд за підсніжником

    • Цвітіння: в першій половині весни, іноді вже з кінця березня.
    • Посадка: посадка цибулин у ґрунт – із липня по листопад.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: пухкий, вологий, добре дренований. На ділянці не має застоюватися дощова чи тала вода.
    • Полив: потрібен тільки в тому разі, якщо зима була безсніжна, а весна настала без дощів.
    • Підживлення: мінеральними комплексами зі зниженим умістом азоту.
    • Розмноження: переважно дітками, відокремленими від материнської цибулини, рідше – насінням.
    • Шкідники: гусінь метеликів-совок, нематоди, слимаки, кроти та миші.
    • Хвороби: іржа, сіра гниль, хлороз.

    Квітка підсніжник – опис

    Підсніжники – багаторічні цибулинні рослини з коротким періодом вегетації, тривалість якого безпосередньо залежить від клімату регіону виростання. Цибулини діаметром 2-3 см складаються з лусок віком від одного до трьох років. Щороку на цибулині наростає по три луски, у пазухах яких формуються дітки. Блискучі або матові, гладкі або складчасті, кілкоподібні з нижньої сторони листки підсніжника з’являються одночасно з квітками. Вони можуть бути забарвлені в будь-який відтінок зеленого кольору. Квіткова стрілка у підсніжників, у поперечному перерізі округла або злегка сплюснута, блискуча або сиза, завершується приквітковим листком і поникаючою квіткою. До кінця цвітіння стрілка стає порожнистою. Приквітковий листок складається з двох приквітків, а оцвітина – з шести листочків: трьох абсолютно білих зовнішніх і трьох внутрішніх – білих з утвореною штрихами зеленою плямою, розташованою ближче до верхівки. Цвітуть підсніжники в першій половині весни, запилюються їхні квітки комахами. Плід підсніжника – м’ясиста коробочка з кулястим насінням, що відкривається при його дозріванні.

    Посадка підсніжників у відкритий ґрунт

    Коли садити підсніжники в ґрунт

    Найкраще купувати й висаджувати цибулини підсніжників із липня по вересень, а якщо осінь тепла та тривала, то й по листопад. Намагайтеся не купувати посадковий матеріал із розкритими квітками, оскільки відразу ж після посадки вони в’януть і відмирають. Щоправда, цибулина залишається живою, але на наступний рік такі рослини цвітуть слабко, а можуть узагалі не зацвісти. Вибираючи посадковий матеріал, віддайте перевагу щільним, важким цибулинам із непошкодженими захисними оболонками, без ознак початку росту – коренів і зачатків квітконосів, оскільки цибулини, що рушили в ріст, доведеться висадити в ґрунт негайно. Не страшно, якщо на цибулині є порізи, аби не були пошкоджені луски. Не беріть м’яті чи вдарені екземпляри: забиті і притиснуті ділянки згодом майже напевно загниють.

    Придбаний посадковий матеріал можна зберігати не довше місяця, але якщо у вас немає можливості вчасно висадити цибулини в ґрунт, зберігайте їх у пластиковому пакеті з перфорацією, пересипавши стружками або тирсою.

    Як посадити підсніжники

    Весняні підсніжники люблять відкриті ділянки, хоча непогано ростуть й у притінку дерев і кущів. Ґрунт для цих підсніжників краще вологий, добре дренований і пухкий, але в місцях, де застоюється вода, і в важких глинистих ґрунтах їх краще не вирощувати. Цікаво, що квіти підсніжники самі регулюють глибину посадки: якщо ви занурите цибулину в ґрунт занадто глибоко, рослина утворює на квітконосі нову цибулину, але вже на потрібній їй глибині, якщо ж посадка буде недостатньо глибокою, цибулини згодом теж почнуть дрібнішати, але активно приростатимуть дітками.

    У будь-якому разі занурювати цибулини підсніжника в ґрунт потрібно не менше ніж на 5 см. Гарніше виглядають підсніжники в групі з 10-30 рослин.

    Догляд за підсніжниками в саду

    Як виростити підсніжники

    Посадка підсніжників та догляд у відкритому ґрунті за першими весняними квітами на диво прості. Поливати підсніжники нема потреби, оскільки ґрунт навесні після танення снігу насичений вологою. Якщо ж зима була безсніжною, а весна видалася сухою, то час від часу слід ґрунт на ділянці зволожувати, інакше підсніжники виростуть невисокими. Полоти бур’яни теж не доведеться: в цю пору бур’ян ще не росте. А ось підживлення зайвими не будуть, однак необхідно дотримуватися в цьому питанні певних обмежень: небажано вносити в ґрунт добрива з високим умістом азоту, що стимулює інтенсивне наростання листової маси, велика кількість якої в умовах підвищеної вологості й невисокої температури повітря може стати основою для розвитку грибкових хвороб. Вибирайте для підсніжників мінеральні комплекси, до складу яких входить більше калійних і фосфорних добрив, оскільки калій сприяє формуванню міцних здорових цибулин, що добре зимують у ґрунті, а фосфор стимулює цвітіння підсніжників.

    Пересадка підсніжників у саду

    Пересаджують підсніжники з одного місця на інше один раз на п’ять-шість років, хоча вони можуть рости на одному місці набагато довше. Річ у тім, що за один сезон на цибулині утворюється до двох діток, тобто за шість років вона може сильно обрости дочірніми цибулинами, які врешті-решт почнуть страждати від нестачі живлення. Ось тому цибулини потрібно ділити й розсаджувати.

    Розмноження підсніжників

    Для поділу й пересадки підсніжник викопують, поки його листя ще не зовсім зів’яло чи засохло. Цибулини ділять, не очищаючи від землі, і, припудривши зрізи вугільним порошком, негайно висаджують у підготовлений заздалегідь ґрунт.

    Вирощуються підсніжник і насіннєвим способом, проте немає сенсу витрачати час на посів насіння, оскільки підсніжники прекрасно розмножуються самосівом. Сіянці зацвітуть через 4-5 років.

    Підсніжники після цвітіння

    По завершенні цвітіння листя підсніжників зрізають не відразу, а тільки тоді, коли вони відімруть природним шляхом, інакше ви порушите процес відновлення цибулини, без якого стане неможливим цвітіння в наступному році. Крім того, листя допомагає цибулині накопичувати поживні речовини, щоб вона могла нормально перезимувати в землі.

    Якщо ви садили підсніжники в ґрунт під зиму, потрібно пізньої осені вкрити ділянку шаром торфу або перегною.

    Шкідники і хвороби підсніжників

    Хвороби підсніжників

    Підсніжники можуть потерпати від грибкових чи вірусних інфекцій. При ураженні вірусами на наземних органах рослини з’являються світло-зелені й жовтуваті штрихи чи мітки, фактура листя стає горбистою, а краї листової пластини загортаються. Хворий екземпляр потрібно негайно спалити, а місце, де він ріс, пролити міцним розчином марганцівки.

    Чорні або коричневі штрихи та плями на листках підсніжників можуть свідчити про їх ураження іржею, а пухнастий сірий наліт – ознака сірої гнилі. Уражені органи й ділянки потрібно вирізати та спалити, а рослини та ґрунт навколо них обробити розчином фунгіцидного препарату, приготовленого згідно з інструкцією.

    Жовті плями на листі підсніжників можуть бути ознакою хлорозу, що виникає через поганий дренаж або дефіциту в ґрунті заліза. Внесіть у ґрунт цей елемент у хелатній формі, і рослина поступово одужає.

    Шкідники підсніжників

    Із комах небезпеку для підсніжників становлять гусінь метеликів-совок і нематоди. Гусінь совок, що пошкоджує цибулини квітів, збирають і знищують восени під час прополювання, коли вони готуються до лялькування. Боротися з нематодами набагато складніше. Нематоди – дуже дрібні черв’яки, яких неозброєним оком не побачити, зате добре помітні наслідки їхньої руйнівної діяльності: по краях листя підсніжника з’являються жовтуваті пухлини неправильної форми, а на розрізі цибулини видно темну пляму, яка відокремлює уражену частину від здорової. Хворі рослини знищують, а здорові викопують, відмивають від землі й тримають 3-4 години у воді температури 40-45 ºC. На ділянці, де були виявлені нематоди, цибулинні рослини не висаджують упродовж 5 років.

    Але не тільки комахи є ворогами підсніжників. Докучають квітам також гризуни – кроти й миші, які пошкоджують під землею цибулини квітів або тягнуть їх у свої нори. Цибулини в місцях погризів починають гнити, рослини погано ростуть і виглядають ослабленими. Необхідно вилучити хворі цибулини, обрізати гниючі ділянки до здорової тканини, присипати зрізи золою або вугільним порошком і дати їм підсохнути. Врятувати від мишей цибулини підсніжників можна, якщо в діаметрі трьох метрів не садити багаторічників, що утворюють куртини, чи трав’янисті рослини з дернинами, в яких селяться миші: далі трьох метрів від своїх гнізд миші не відходять. Що стосується кротів, то для них потрібно розкладати по ділянці пастки й приманки з отрутою. Можуть завдавати шкоди підсніжникам і підземні слимаки, які живуть у багатих глинистих ґрунтах. Знищують черевоногих молюсків спеціальними засобами, але найкраще при посадці засипати цибулину по саму маківку рінню, а вже потім заповнити ґрунтом простір ямки, що залишився.

    Види і сорти підсніжників

    На початку статті ми написали, що науковцями описано 18 видів підсніжника, але насправді досі нема визначеності в питанні, що вважати видом, а що різновидом або формою. Пропонуємо вам знайомство з найвідомішими в культурі рослинами роду Підсніжник, а вже вид це або різновид, для вирощування великого значення не має.

    Підсніжник альпійський (Galanthus alpinus = Galanthus schaoricus)

    – ендем Західного Закавказзя з цибулиною завдовжки до 3,5 і діаметром до 2 см. Листя у рослини темно-зелене з сизим нальотом, широколанцетне, квітконос заввишки від 6 до 9 см, квітки білі.

    Підсніжник кавказький (Galanthus caucasicus)

    зростає в лісах нижнього та середнього поясів Центрального Закавказзя. У нього плоскі лінійні сизі листки завдовжки до 30 см, квітконоси заввишки до 10 см і білі запашні квітки завдовжки до 2,5 і діаметром до 1,5 см. На внутрішніх частках оцвітини зелені цятки, розташовані ближче до кінців пелюсток. У культурі рослина з 1887 року.

    Підсніжник Борткевича (Galanthus bortkewitschianus)

    – ендем Північного Кавказу, названий на честь видатного дендролога і лісовода В.М. Борткевича. У цієї рослини цибулина завдовжки 3-4 см при діаметрі 2-3 см, темно-зелене, вкрите сизим нальотом ланцетоподібне листя, квіткова стрілка заввишки до 6 см і білі квіти з зеленими цятками.

    Підсніжник кілікійський (Galanthus cilicicus = Galanthus rizehensis)

    зустрічається в горах і передгір’ях Малої Азії і в районі Батумі. Це рослина з лінійним темно-зеленим матовим листям, квітконосом завдовжки до 18 см і білими квітками з зеленими плямами на внутрішніх листочках оцвітини.

    Підсніжник Елвіса (Galanthus elwesii)

    названий на честь відомого колекціонера Джона Генрі Елвіса. Зустрічається вид у горах Південно-Східної Європи та Малої Азії, в Молдові й Одеській області України. Це високоросла рослина, квіткові стрілки якої можуть сягати у висоту 25 см. Листя у підсніжника Елвіса широке, голубувато-зелене, квітки запашні, великі, кулясті. Вид вирізняється мінливістю: в європейському садівництві культивується 15 форм підсніжника Елвіса. Наприклад:

    • Galanthus elwesii var. maxima – рослина з більшим, ніж у основного виду, листям із хвилястими краями.

    Підсніжник складчастий (Galanthus plicatus)

    виростає в передгір’ях Молдови, Румунії та Криму. Він належить до найбільших представників роду. Особливістю підсніжника складчастого є загнуті назовні краї листя. З початку цвітіння листя вкрите сизим нальотом, потім воно стає темно-зеленим і блискучим. Квітконоси витягуються в висоту до 25 см. Квітки завдовжки до 3 см і до 4 см у діаметрі мають сильний приємний аромат. У культурі вид із 1592 року. Існує близько десятка садових форм цього виду, найпопулярнішою з яких є Ваграм – сорт із махровими квітками.

    Підсніжник широколистий (Galanthus platyphyllus = Galanthus latifolius)

    зростає в альпійському і субальпійському поясах Головного Кавказького хребта і є однією з найбільш перспективних рослин для вирощування в північній зоні. Цибулини у нього завдовжки до 5 і діаметром до 3 см, листя блискуче, темно-зелене, квітконос завдовжки від 10 до 20 см, квітки білі з зеленою плямою.

    Підсніжник ікарійський (Galanthus ikariae)

    зростає в вапняних, кам’янистих і піщаних ґрунтах у вологих тінистих місцях Греції. Цибулина у нього завдовжки до 3 і діаметром до 2,5 см, листя тьмяне, зелене, квітконос заввишки до 21 см, квітки білі з зеленою плямою.

    Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis)

    або підсніжник звичайний зустрічається серед чагарників, на узліссях і відкритих місцях нижнього середнього й альпійського поясу Передкавказзя та гір Південної і Середньої Європи. Ця ранньовесняна рослина є найпопулярнішою серед садових підсніжників. У неї округла цибулина до 2 см у діаметрі, плоске сизе або темно-зелене листя, квітконоси, що сягають у висоту 12 см, і поодинокі пониклі запашні білі квіти до 3 см у діаметрі з зеленою плямою на кінцях внутрішніх листочків оцвітини. У підсніжника білосніжного до 50 садових форм, зокрема махрова:

    • var. flore-pleno – рослина з квітконосами заввишки до 10 см і оцвітиною, що складається не з 6, а з 12 великих листочків із жовто-зеленими плямами;
    • Lady Elphinstone – рослина з махровими білими квітками та жовтими мітками на сегментах внутрішнього кола;
    • Galanthus nivalis subsp. Angustifolius – вузьколиста форма підсніжника білосніжного, що відрізняється від основного виду меншими розмірами.

    Із сортів підсніжника білосніжного найчастіше вирощуються:

    • Арнотт – підсніжник із широкими і короткими зовнішніми листочками оцвітини;
    • Лютесценс – примхливий сорт із блідими й ніжними квітками;
    • Scharlockii – рослина з дрібною квіткою і довгим крилом на квітковій стрілці.

    Популярністю користуються також сорти підсніжника білосніжного Офелія, Пассі Грін Тіп та Viridapicis.