Тис ягідний (негній-дерево) Taxus baccata L.

Таксономічна належність: Родина Тисові — Taxaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Рідкісний реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Зх., Центральна та Пд.-Сх. Європа, гірські масиви Середземномор’я, Кавказ, Близький Схід. На пд. до Азорських о-вів, Північної Африки та Ірану. В Україні — Карпати (Передкарпаття, Закарпаття), Гірський Крим. Адм. регіони: Лв, Ів, Зк, Чц, Кр.

Чисельність та структура популяцій: У Карпатах є значна кількість ізольованих популяцій, із яких найбільша у заказнику «Княж-Двір» (біля 22 тис. екз.). Зрідка трапляється у інших місцях та Закарпатті — Карпатський БЗ, Великобичківський, Межигірський, Усть-Чорнянський, Ясинський лісокомбінати. У Гірському Криму групами або поодиноко від Карабі-яйли до АйПетрі. Найчисельніші популяції у долині р. Бельбек (с. Вел. Садове) (2 тис. екз.), Великий Каньйон Криму (400 екз.), г. Тирки (с. Генеральське) (800 екз.). Найстаріші дерева мають вік понад 1000 р. і діаметр до 1,5 м (ур. Уч-Кош).

Причини зміни чисельності: Лімітує комплекс природних факторів: кліматичні, едафічні (наявність карбонатів), ценотичні та господарська діяльність (вирубування заради цінної деревини).

Умови місцезростання: У Карпатах росте двома смугами, пов’язаними з поширенням букових лісів: північний макросхил від 400 до 800 м н.р.м., пд. — 600–900 м н.р.м. в Гірському Криму — у верхній частині пд. (700–1200 м н.р.м.) та на пн. (500–1200 м н.р.м.) макросхилі Головної та Другої гряди. Приурочені до тінистих неморальних лісів на бурих евтрофних ґрунтах на карбонатах, в ущелинах, на скелях, крутих схилах, в умовах специфічного мікроклімату (високої вологості повітря, затінення). Росте в другому деревному ярусі в Карпатах — букових та ялицево-букових лісів (союз CephalantheroFagion, кл. Querco-Fagetea), у Криму — скельнодубових та букових лісів (союз Dentario-quinquefoliiFagion sylvaticae). Мезофіт, умброфіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Хвойне дерево або кущ 3–16 м заввишки, з пластинчатою або гладкою корою. Тривалість життя до 1–3 тис. років. Деревина міцна, червоного кольору. Хвоя голкоподібнолінійна, зверху темно-зелена, блискуча, знизу — світло-зелена, матова. Насіння оточене соковитим червоним арилюсом. Запилюється у квітні–травні. Плодоносить у вересні–жовтні. Розмножується насінням і вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Угруповання занесені до Зеленої книги України, Охороняють в Карпатському БЗ, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ та ряді заказників, зокрема, «Княж-Двір». Заборонено порушення місць зростання, рубки та обрізку окремих частин дерева, пересадка.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують досить широко.

Господарське та комерційне значення: Декоративний (художні промисли, народні обряди, вінки), як будівельний матеріал, для озеленення, лікарське, фітонцидне. Отруйна рослина.

Джерело: Екофлора України, 2000; Определитель высших растений Украины, 1987; Стойко, 1966; ЧКУ, 1996; Boratynski, Didukh, Lucak, 2001.

В Україні є заказник, де росте найбільше дерев тису ягідного в Європі

Княждвірський заказник розташований на території філії Коломийське лісове господарство, що на Прикарпатті. У заказнику росте понад 20 тисяч рослин. У народі тис ягідний ще називають “негнийдерево”. І недаремно, адже тис справді не гниє у воді і не тоне у ній.

Ще одна його особливість – росте надто повільно. За рік тис виростає до трьох сентиментів, а його насіння сходить 2 роки.

Науковці стверджують, що тис почав зникати з українських Карпат у другій половині 18 ст., і не тільки через кліматичні зміни, а й через те, що селяни данину платили деревиною тису, повідомляють на сторінці у соцмережі Товариство лісівників України.

Нині нових насаджень цього дерева майже немає. Збереглися вони у заповіднику Княждвірський, та поодинокі рослини ростуть на території лісфонду Вигодської, Болехівської, Осмолодської, Солотвинської та Надвірнянської філій.

Тис у Княждвірському заказнику має у середньому понад 200 років. А рости дерево може до 4-5 тисяч років. У давнину з тиса виготовляли луки, гарматні ядра, домовини, оскільки його деревина дуже міцна і не піддається гниттю. Вважається, що середовище навколо цього дерева – стерильне, бо тис виділяє сильні фітонциди, які гальмують розвиток бактерій і шкідників.

Тис (Taxus) – сімейство Тисів (Taxaceae)

Рід Taxus (Тис) налічує 8 видів, види Тиса близькі між собою (частково прийнято вважати підвидами). Більшість видів Тиса росте в північній півкулі. Зростає на заході і сході Північній Америці, Західній – Центральній і Південній Європі, на півночі доходить до західної Норвегії, де знаходиться саме північне природне місцепроживання Тисів, південній Швеції, північній Африці, північному Ірані і в Східній Азії.

Рослина Тис в основному це маленькі дерева, рідше кущі, з вічнозеленим голчастим листям. Від інших хвойних Тис відрізняється дуже густою кроною. Тис дводомна хвойна рослина. Чоловічі квітки схожі на сережки, округлі жовтуваті головки сидять на короткому черешку в пазухах листків, жіночі квітки не помітні. Плоди у Тиса сильно відрізняється від інших хвойних рослин. Вони не утворюють здеревілих шишок. Замість шишок утворюються яскраво-червоні бокаловидні м’ясисті околоплодники (ягоди) діаметром 1,5 см. Всі частини рослини дуже сильно отруйні, крім околоплодников, м’ясисті яскраво-червоні околоплодники солодкуваті на смак і не отруйні. Всі інші частини тиса містять поряд з відомими токсинами і інші отрути, такі як міріціловий спирт і таксікатін, смертельна доза листової маси тиса становить 50-100 г. Відомі неодноразові випадки масового смертельного отруєння тварин.

Кора червона пластинчаста, листя лінійні з жовтуватими або сірувато-зеленими смужками знизу, характеризуються вигином черешка, від чого їх розташування виглядає дворядно, гребінчастим. Тис росте дуже повільно. Виключно довговічна рослина, в сприятливих умовах живе до 3-4 тис. років. Тис любить вологе повітря і свіжі що містять вапно грунти, не боїться забрудненого повітря, але йому зовсім не підходить погано дренований грунт перенасичений взимку вологою.

Для любителів рослин тис дуже цінний як ніяка інша хвойна рослина. Тис сама тіньовитривала рослина з усіх деревних хвойних порід. Тис дуже цінний завдяки своїй можливості виносити кореневий тиск інших більших дерев. Тис дуже добре переносить стрижку, навіть сильну, що дає можливість з нього створювати різні фігури, це мистецтво називається топіарне, їм займалися ще в епоху Відродження. Його цінність відома вже кілька сотень років, його використовували в історичних насадженнях як надійна і довговічна рослина. З Тисів створюють класичні бордюри, формовані надійні і довгоживучі щільні вічнозелені живоплоти і фігурні композиції.

Ще цікавіший і різноманітний став асортимент Тисів з появою великого вибору плоскозростаючих і колонних компактно-зростаючих сортів, які можна використовувати в самих різних ситуаціях.

Розглянемо найбільш морозостійкі Тис види і сорти, які без особливих проблем можуть застосовуватися в декоративному озелененні по всій території України.

Тис види і сорти, назви і фото, опис характерних рис, умови вирощування, застосування в ландшафтному дизайні:

Taxus baccata (тис ягідний, або тис європейський, або тис звичайний)

Тис ягідний дводомне хвойне вічнозелене маленьке дерево або великий кущ. Зростає в природі під захистом світлих букових, липових, кленових, ялицевих і ясеневих лісів в субальпійській і альпійськой зонах, на свіжих – вологих рихлих гумусних лужних грунтах, у вологому кліматі, з м’якою зимою по всій Європі, доходячи на сході до західної Білорусії, в Північній Африці, Малій Азії, Кавказі, в Північній Персії. У середній Європі його висота досягає до 18 м., на Кавказі до 27 м. висоти, ширина крони може перевищувати висоту. У природних умовах росте досить швидко, в сприятливі роки річний приріст у висоту близько 25 см., в ширину близько 20 см., в культурі зростає повільніше, у віці 30 років досягає 3-4 м. висоти. Довго живучий, живе до 1000 років. Крона розлога дуже густа, яйцеподібна або неправильно округла, часто багатоверхова, часто зрощеними стовбурами, піднятими і іноді звисаючими гілками. У зростаючих на відкритому місці гілки ростуть від землі. В цілому форми росту дуже мінливі. Хвоя голчаста плоска слабо вигнута, поступово загострена, 2-2,5 см. завдовжки, на основних пагонах розташована спірально, на бічних гілочках двустрочна, з верху блискуча чорно-зелена, з низу матова жовто-зелена, живе 6-8 років. На жіночих особинах утворюються численні насіння довжиною 6-7 мм. і 3,5 мм. шириною, укладені в м’ясистий ягодоподібний яскраво-червоний прісемяннік, прісемяннік охоплює насіння до самої верхівки, звідси і назва – тис ягідний. Плодоношення починається з 25-30 років, плодоносить щорічно до глибокої старості. Численні декоративні яскраво-червоні тісові ягоди дозрівають ближче до осені, довгий час служать барвистою окрасою рослини. Коріння дуже глибокі густо-розгалужені, з великою кількістю тонких коренів. Виносить кореневий тиск інших дерев, вітростійкий. Самий тіньовитривалий з усіх європейських рослин, комфортно себе почуває там де інші види хвойних гинуть. Морозостійкий, але на несприятливих місцях (на сухих сонячних місцях розташування) може постраждати в безсніжні зими, трохи чутливий до пізніх заморозків, добре відновлюється. В цілому невимогливий до грунтів і вологи, добре росте навіть на помірно сухих бідних слабокислих грунтах, погано переносить сильно кислі грунти. Віддає перевагу свіжим або вологім багатим поживними речовинами вапняним грунтам, любить підвищену вологість повітря. Виносить міський клімат. Рекомендується для створення стрижених живоплотів і фігурних композицій. Зона зимостійкості 6В

Тис ягідний дуже декоративна рослина, має багато садових форм і сортів, але на жаль вони не досить морозостійкі для вирощування в середній смузі України. Для вирощування в садах по всій території України є більш морозостійкі і не менш декоративні види тисів.

Taxus cuspidata (тис гострий або тис далекосхідний)

Тис гострий морозостійке маленьке дерево або великий кущ, по зимостійкості на багато перевершує тис ягідний і повністю підходить для вирощування в садах і парках по всій території України. На відміну від інших видів тиса, листочки тиса гострого закінчуються тонким гострим закінченням. Ще одна відмінність в будові насіння, оливково-коричневі насіння всього на половину а то і менше занурені в соковиту яскраво-червону кровельку. Ареал тиса гострого охоплює південну частину Далекого Сходу, Сахалін і Південні Курили, Корею і Японські острови, зростає в горах на острові Хондо на висоті 1000-2000 м., на Шікоку на висоті 1400-2400 м. над рівнем моря. Крупний кущ до 20 м. заввишки з широкою яйцевидно-овальною кроною, з пірамідальними густо-розгалуженими гілками і безліччю коротких пагонів. Чим північніше росте тим менше висота, а на північній межі ареалу тиса приймає карликову сланку форму. Довгоживучий, доживає до 1500 років. У культурі повільно зростаючий, розміри в середньому 2,5-3,5 м. заввишки і шириною, з віком розростається в ширину, в віці 40 років близько 6-8 м. шириною. Хвоя неправильно дворядна 1,8-2,6 см. завдовжки і 2,5-3,0 мм. шириною, різко загострена, на кінчику з коротким тонким і гострим шипиком, зелена, восени злегка буріє, живе 4-5 років. Дуже тіньовитривалий, виносить кореневий тиск інших дерев, вітростійкий, добре переносить сильну обрізку і міський клімат, газо і димостійкій. До грунтів і вологи не вимогливий, оптимально росте на свіжих або вологих багатих поживними речовинами добре дренованих грунтах, від кислих до лужних. Рекомендується для одиночних і невеликих групових посадок, формованих живоплотів, створення нижнього ярусу насаджень. Зона зимостійкості 5А

Taxus × media (тис середній)

Тис середній не є природним видом, це гібрид двох природних видів, тиса ягідного і тиса гострого. Він поєднав у собі всі кращі якості обох предків, високу стійкість до низьких температур від тиса гострого і декоративні форми тиса ягідного. Тис середній морозостійкий, дуже тіньовитривалий, до грунтів і вологи не вимогливий, оптимально зростає на всіх свіжих або вологих родючих і дренованих грунтах від кислих до лужних, добре переносить сильну стрижку, стійкий до міського клімату, виносить кореневий тиск. На сьогоднішній день виведено велику кількість сортів (культиваторів), від карликових до великих кущів. Розглянемо найбільш популярні і цікаві з них:

Taxus × media (тис середній) ‘Farmen’

Кущ з щільною компактною ширококущовой кроною, з тонкими жорсткими густо-розгалуженими гілками. Повільноростущий, річний приріст у висоту 10 см., в ширину 15 см. Розміри дорослої рослини близько 2 м. заввишки і 3,5 м. шириною. Хвоя темно-зеленого кольору, широка, жорстка, загострена, радіально розташована. Інші ознаки і особливості Taxus x media. Застосовується для низьких живоплотів. Щільність посадки в ряду: 2-3 шт. на пог. м. Зона зимостійкості 5А

Taxus × media (тис середній) ‘Hatfieldii’

Сорт чоловічий, низькорослий потужний щільний кущ конічної або ширококонічной форми, досягає 1,7-2,2 м. в висоту і до 1,2-1,3 м. діаметр крони. Швидкість зростання середня, досягає в віці 10 років до 1,5 висоти. Пагони жорсткі розташовані вертикально, покриті темно-зеленими голками. Молоді прирости трав’янисто-зелені контрастно виділяються на тлі старої хвої. Інші ознаки і особливості Taxus x media. Рекомендується для вільно зростаючих і стрижених живоплотів. Крок посадки: в ряду через 0,5-0,6 м. Зона зимостійкості 5В

Taxus × media (тис середній) ‘Hicksii’

Популярний високорослий кущ колоновидной форми, з довгими жорсткими вертикальними густо-розгалуженими гілками. Росте досить швидко, річний приріст у висоту 15 см., в ширину 10 см. Доросла рослина досягає 3-5 м. висоти і 3-4 м. ширини. Хвоя блискуча темно-зелена, молоді прирости світліші на тон. Жіноча форма, рясно зав’язує насіння покриті яскраво-червоною м’ясистою оболонкою. Інші ознаки і особливості Taxus x media. Рекомендується для стрижених живоплотів. Щільність посадки в ряду: 2-3 шт. на пог. м. Зона зимостійкості 5В

Taxus × media (тис середній) ‘Hillii’

Великий прямостоячий густий з строго вертикальними жорсткими гілками кущ. Швидкість зростання середня, річний приріс в висоту 10-15 см., в ширину 10 см. Розміри дорослої рослини близько 3-5 м. висота і 2-3,5 м. ширина. Хвоя з верху блискуча зелена, з низу сіро-зелена. Інші ознаки і особливості Taxus x media. Рекомендується вирощувати в формованих живоплотах. Щільність посадки в ряду: 2-3 шт. на пог. м. Зона зимостійкості 5А

Тис дуже приваблива для озеленення рослина, краще за всіх інших дерев переносить тінь і кореневий тиск. Добре переносить сильну постійну стрижку, що дає можливість створювати різні фігури, стійкий до міського клімату. Але не варто забувати, всі частини тиса крім ягодообразних м’ясистих околосемянніков дуже отруйні, особливо дуже сильно отруйна хвоя, смертельна доза хвої тиса становить 50-100 г. Відомі неодноразові випадки масового смертельного отруєння коней і худоби, особливо коней. Краще купувати оригінальні сорти (культиватори) «тиса середнього», вони більш морозостійкі і декоративні. Тис добре розмножується живцюванням, укорінення живців відмінне. Черенковать можна не тільки однорічні пагони (вони занадто малі), але і дворічні з п’ятою. Розмножується Тис і насінням, але плодоношення починається тільки з 25-30 річного віку.

Якщо розділ, види Тиса і його декоративні садові форми (культиватори), умови вирощування та використання в ландшафтному дизайні, був Вам корисний і цікавий, поділіться будь ласка з друзями в соціальних мережах:

Велика Подяка за Поширення!