Україна: транспорт

Тра́нспорт Украї́ни — багатофункціональна структура, що задовольняє потреби національної економіки у транспортному забезпеченні та є складником транспортної і виробничої інфраструктури держави на напрямках міжнародних транспортних коридорів, які відіграють важливу роль у світових інтеграційних процесах.

Зміст

Загальні відомості

В Україні розвинені всі основні види транспорту: залізничний, автомобільний, морський, річковий, авіаційний, трубопровідний, підземний (метрополітен). Згідно з офіційною статистикою Держстату за 2019, послугами пасажирського транспорту скористалося 4 262,4 млн пасажирів.

Через Україну проходить 4 транспортні коридори, визначені Критською конференцією (1994) в рамках Європейського співтовариства: Західна Європа — Київ, Венеція — Київ, Гельсінкі — Александруполіс, а також Дунайський водний коридор та Міжнародний транспортний коридор Балтійське море — Чорне море.

Залізничний транспорт

Є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв’язки і потреби населення в перевезеннях. Залізничним транспортом здійснюється майже 82 % вантажних і 36 % пасажирських перевезень. Експлуатаційна мережа залізниць України складає 19,8 тис. км (без урахування окупованих територій). Частка електрифікованих становить 47,2 %. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають 4 місце на Євразійському континенті і 3 місце в Європі. Українські залізниці безпосередньо межують і взаємодіють із залізницями РФ, Білорусі, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини й забезпечують роботу із 40 міжнародними залізничними переходами, а також обслуговують 18 українських морських портів Чорноморсько-Азовського басейну.

Найбільшим підприємством галузі є АТ «Українська залізниця», яка здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому й міждержавному сполученнях та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць. До сфери «Укрзалізниці» входять 6 залізниць: Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська, а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.

Найбільші залізничні вузли: Київ, Львів, Харків, Дніпро, Запоріжжя. Інвентарний парк пасажирських вагонів основних перевезень становить 4,3 тис. одиниць. Також в наявності швидкісні електропоїзди «Hyundai» — 10 одиниць; швидкісні електропоїзди «Тарпан» Крюківського вагонобудівного заводу в Полтавській області — 2 одиниці.

Водний транспорт

Морський транспорт

Основу морського транспорту України становлять «Чорноморське морське пароплавство», «Азовське морське пароплавство» та «Українсько-Дунайське пароплавство», що володіють транспортним флотом сумарним тоннажем 5,2 млн т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць. Морські перевезення здійснюють 38 державних підприємств з оборотом близько 10 млрд грн на рік.

Портова система України налічує 18 морських портів, до яких належать 175 перевантажувальних комплексів і 8 судноремонтних заводів. 13 портів знаходяться на континентальній території України і 5 — на тимчасово окупованій території АР Крим. Загальна потужність континентальних портів та терміналів становить 313,3 млн т. Найбільші порти України: Одеса, Чорноморськ, Миколаїв, Маріуполь, Південний (Одеська область). Від ефективності функціонування морських портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення, відповідності системи управління та розвитку інфраструктури сучасним міжнародним вимогам залежить конкурентоспроможність вітчизняного транспортного комплексу на світовому ринку.

Основними перевагами морської портової галузі України є:

• високий експортний потенціал вантажів чорних металів, вугілля, залізорудного концентрату та зернових;
• наявність потужностей з обробки вантажів;
• вигідне розташування морських портів для забезпечення транзитних вантажопотоків;
• наявність нормативно-правової бази щодо можливості залучення приватних інвестицій для розвитку портової галузі;
• наявність висококваліфікованих спеціалістів портової галузі.

Річковий транспорт

Стає все затребуванішим в Україні. Перевезення внутрішніми водними шляхами розглядаються Урядом України як вид транспорту, який необхідно розвивати для підтримки української економіки через збільшення кількості транспортних та логістичних альтернатив з метою створення більш ефективної та стійкої логістичної системи. Розвиток річкового транспорту, що забезпечує «зелені» перевезення, матиме значний вплив на соціальний розвиток та навколишнє середовище України. Внутрішній водний транспорт вже в найближчій перспективі може відновити втрачені позиції і скласти серйозну конкуренцію залізничному та автомобільному транспорту.

Загальна довжина судноплавних річок України, що використовуються як водні шляхи, становить 2 241 км, з яких р. Дніпро є найважливішою воднотранспортною магістраллю (1 200 км). Басейн Дніпра займає близько 65 % річкового простору України. По Дніпру та притоках — Прип’яті та Десні — здійснюється понад 90 % усіх перевезень річкового транспорту в країні. Найбільші порти на Дніпрі — Київ, Дніпро і Запоріжжя. На території України діють 16 річкових портів та терміналів сумарною пропускною здатністю 60 млн т вантажообігу на рік з перспективою зростання до 80 млн т до 2030 (за умови переорієнтації перевезень на водний транспорт, активізації міжнародної торгівлі та залученні нових вантажів на внутрішньому водному транспорті шляхом лібералізації перевезень).

Річковий транспорт України системою каналів зв’язаний з річками Білорусі та Польщі, що дає вихід до Балтійського моря. По р. Дунаю здійснюється зв’язок з Придунайськими країнами та країнами Чорного та Середземного морів. Вдале географічне розташування базових портів Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ (Одеська обл.) сприяє створенню транспортного вузла, який забезпечує зовнішньоекономічні інтереси України в цих країнах. Однією з найбільших судноплавних компаній України і придунайського регіону є ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», яке має у своєму розпорядженні річковий і мор­ський флот. Компанія виробляє 20 % транспортної продукції на протязі 2 400 км від гирла р. Дунаю до порту Кельхайм (Німеччина), а також здійснює пасажирські перевезення та надає туристичні послуги.

Автомобільний транспорт

До складу автомобільного транспорту України входять підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, заклади освіти, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. Автомобільний транспорт за рахунок високої мобільності, значної різноманітності транспортних засобів за вантажопідйомністю, призначенням, конструктивними й економічними характеристиками має вагоме значення для перевезення на невеликі відстані.

Автобусне обслуговування є практично у всіх містах і населених пунктах України. Автобус — це також основний засіб зв’язку між містом і селом. На його частку припадає основний обсяг роботи з освоєння пасажиропотоків у приміських зонах. Маршрутне таксі як різновид автобусногосполучення працює на фіксованих маршрутах локальних територій для зв’язку станцій міського транспорту з мікрорайонами, культурно-побутовими підприємствами.

Автомобільний транспорт щороку перевозить понад 1800 млн пасажирів, що становить близько 55 % від загальної кількості перевезених пасажирів усіма видами транспорту.

Загальна протяжність автомобільних доріг України станом на 2020 становила 169,6 тис. км. З них доріг державного значення — 52,0 тис. км, місцевого значення — 117,6 тис. км.

Авіаційний транспорт

Включає підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, заклади освіти, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Регулярним повітряним сполученням з Україною пов’язані 42 країни світу. Однією з істотних проблем розвитку авіатранспорту в Україні є надмірна централізація транспортних потоків — більшість авіарейсів в Україні відбуваються з аеропорту «Бориспіль», хоча з 2015 в Україні спостерігається стабільне зростання обсягів пасажирських авіаперевезень і поступове падіння частки аеропорту «Бориспіль» в загальному пасажиропотоку країни.

За даними Державної повітряної служби України, станом на 2021 в Україні діють 20 аеропортів, 9 аеродромів цивільної авіації та 41 злітно-посадковий майданчик. Ще чотири аеропорти припинили діяльність або зруйновані в зв’язку україно-російським конфліктом в Криму, Донецькій і Луганській областях. Польоти з деяких регіональних міжнародних аеропортів тимчасово не здійснюються з економічних причин, проте в 2015–2020 спостерігається відновлення польотів з деяких раніше закритих аеропортів.

У 2019 міжнародні регулярні пасажирські перевезення здійснювали 10 вітчизняних авіакомпаній до 45 країн світу. Найбільша авіакомпанія України — «Міжнародні авіалінії України», заснована у 1992 як базовий перевізник нової незалежної держави. На міжнародних трасах успішно працюють найбільші у світі українські вантажні літаки АН­225 «Мрія» та АН­124 «Руслан».

Міський транспорт

До міського транспорту належать автобуси, метрополітени, трамваї, тролейбуси, таксі. Автобусне перевезення існує між усіма населеними пунктами України, понад 400 міст і селищ міського типу мають автобуси загального користування для внутрішньоміських перевезень. Метрополітени споруджені у містах Києві (запущений у 1960, діють 3 лінії, 52 станції, експлуатаційна довжина 69,6 км, річне перевезення пасажирів 496,1 млн), Харкові (запущений у 1975, діють 3 лінії, 30 станцій, експлуатаційна довжина 38 км, перевезення пасажирів 607 млн на рік), Дніпрі (запущений у 1995, діє 1 лінія, 6 станцій, експлуатаційна довжина 7,8 км, щорічне перевезення — 7,5 млн. пасажирів).

Перші трамвайні колії прокладено 1892 у м. Києві, 1894 м. Львові, 1898 у м. Дніпрі. Трамвайне перевезення існує у 18 містах України. Лінії швидкісного трамваю (легкого метро) діють у Києві (протяжність 17 км) і Кривому Розі (протяжність 18 км). Проблеми екології, а також енергетична криза й вища вартість проїзду на інших видах транспорту поступово повертають трамваю його колишню роль і запитаність.

Тролейбуси використовуються переважно в містах, проте існують тролейбусні системи, які мають приміське та міжміське сполучення. Тролейбусний рух вперше в Україні було організовано у м. Києві (1935) і у м. Харкові (1939). В Україні існує 48 тролейбусних систем, зокрема тролейбусним сполученням охоплені усі обласні центри (окрім Ужгорода).

Щороку наземний міський електричний транспорт перевозить понад 1,5 млрд пасажирів, зокрема трамваї — 630 млн, тролейбуси — 950 млн.

Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт є найбільш економічним засобом транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, різних хімічних продуктів. Це відносно новий вид транспорту. В Україні виник у 1920-ті у Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід («Дашава — Стрий — Дрогобич»; 1924).

Станом на 2021 територією України проходять транзитні газопроводи, якими транспортують газ із РФ до Західної Європи, а також внутрішньодержавні газопроводи, серед яких найбільші «Шебелинка — Харків», «Шебелинка — Дніпро — Кривий Ріг — Одеса», «Шебелинка — Диканька — західні райони України». З Прикарпаття газопроводи йдуть на Чехію, Словаччину і Польщу.

Україна володіє 13 підземними сховищами газу (ПСГ) загальним обсягом понад 32 млрд м³, які є частиною газотранспортної системи України і призначені для забезпечення безперебійної поставки газу в європейські країни за рахунок накопичення запасу в літні місяці з подальшим використанням у зимовий період. Комплекс українських підземних газосховищ за потужністю посідає третє місце у світі (після США і РФ).

Нафтопровідний транспорт України має 19 нафтопроводів загальною протяжністю 3506,6 км, морський нафтовий термінал «Південний», а також 28 нафтоперекачувальних станцій, 18 з яких задіяні в транспортуванні нафти, а 10 — переведені в режим утримання в безпечному стані. Діють нафтопроводи «Долина — Дрогобич», «Битків — Надвірна», «Качанівка — Охтирка», «Тнідинці — Прилуки — Кременчук — Херсон», «Кременчук — Черкаси», «Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон», який також підведено до м. Одеси. Територією західних областей (Волинської, Львівської, Закарпатської) прокладено європейський нафтопровід «Дружба».

2001 був побудований нафтогін «Одеса-Броди» завдовжки 674 км, який планували продовжити до портів Балтійського моря і використовувати для транспортування каспійської нафти. Наразі нафтогін працює в реверсному режимі: з нафтогону «Дружба» нафту перекачують до терміналів порту «Південний». Існує план продовження нафтогону до міста Плоцька (Мазовецьке воєводство; Польща) і далі на балтійські термінали.

Нафтопровідним транспортом поставляється 93,6 % усієї нафти, яку споживає Україна. Провідним підприємством, що здійснює безперебійний транзит газу до європейських споживачів, імпортує газ, забезпечує зберігання нафти і газу, постачання природного і скрапленого газу споживачам є вертикально-інтегрована компанія «Нафтогаз України».

Джерела

1. Водний транспорт // Міністерство інфраструктури України. URL: https://mtu.gov.ua/timeline/Vodniy-transport.html
2. Про автомобільний транспорт: Закон України № 2344-III від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 22. Ст. 105. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text
3. Статистичні дані в галузі авіатранспорту // Міністерство інфраструктури України. 2019. URL: https://mtu.gov.ua/content/statistichni-dani-v-galuzi-aviatransportu. html
4. Технічний стан автомобільних доріг загального використання // Міністерство інфраструктури України. URL:https://mtu.gov.ua/content/tehnichniy-stan-avtomobilnih-dorig-avtomobilnih-dorig-zagalnogo-vikoristannya.html

Література

1. Запорожець О. І., Бойченко С. В., Матвєєва О. Л. та ін. Транспортна екологія. Київ : Центр учбової літератури, 2017. 507 с.
2. Мухін В. В. Газотранспортна система України як фактор енергетичної безпеки країн Європи // Економіка і прогнозування. 2014. № 2. С. 49–61.
3. Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.

Здійснення торгівлі з лотка на території ринку

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Визначення основних понять

• Торгівля – вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов’язаних із цим послуг(Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 “Роздрібна та оптова торгівля»).

• Роздрібна торгівля з лотків і на ринках Ця група включає роздрібну торгівлю будь-якими видами нових або уживаних товарів, що здійснюється з пересувних наметів, лотків для вуличної торгівлі або на стаціонарному місці на ринку включає класи:

– роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;

– роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям;

– роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами;

• Торговельна діяльність – ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 “Роздрібна та оптова торгівля»).
• Ринок – це суб’єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (Правила торгівлі на ринках).
• Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством .
• Лоток – торговельний об’єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце. (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 “Роздрібна та оптова торгівля»).

Здійснення торгівлі на ринках

Торгівля на ринках здійснюється відповідно до Правил торгівлі на ринках, які встановлюють основні вимоги до облаштування території ринку та торгового місця.
Зокрема, адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції – проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об’єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.
Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Всі ці учасники господарських відносин є суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівельну діяльність в порядку передбачену чинним законодавством України.
Відповідні суб’єкти здійснюють торгівельну діяльність після їх державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності (Державна реєстрація фізичної особи – підприємця).
Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля з лотків

Одним із видів торговельних об’єктів у сфері роздрібної торгівлі через який здійснюється продаж товарів є лоток.

Лоток – торговельний об’єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце.

Лоток як торговельний об’єкт розміщується в установленому порядку.
Розташування лотків на ринку має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування. Суб’єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення лотків обладнанням необхідним для здійснення торгівлі (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативно-правових актів.
Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу підакцизних товарів та технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену.

Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладки і зберігання запасів товарів тощо. Засоби вимірювальної техніки, що використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне тавро територіального органу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку. У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів, на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб’єкта господарювання, що організував торгівлю: для юридичної особи – найменування, адреси і номера телефону; для фізичної особи – підприємця – прізвища, імені та по батькові, номер свідоцтва про державну реєстрацію і найменування органу, що здійснив таку реєстрацію.

Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови.

Працівники суб’єкта господарювання, які здійснюють торгівлю з лотка на ринку зобов’язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України “Про захист прав споживачів”, виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати спеціальну підготовку. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативно-правових актів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку. Забороняється продаж товарів, які імітують продовольчі товари (мають їх форму, запах, колір, вигляд, оформлення, маркування, об’єм або розмір) і ставлять під загрозу безпеку або здоров’я споживачів, зокрема дітей, які можуть сплутати їх з продовольчими товарами, покласти до рота, смоктати або їсти, що може призвести до задухи, інтоксикації, перфорації або непрохідності шлунково-кишкового тракту. У документах на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний товар.

При торгівлі з лотків забороняється безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів, а також примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена.
Лотки розміщуються із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування.

При здійсненні торгівлі, ціни на товари і продукцію обов’язково зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін.

Обов’язки суб’єктів господарювання при реалізації товарів

При здійсненні торгівлі суб’єкт господарювання зобов’язаний:

• надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;
• усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;
• забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;
• перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;
• забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства;
• забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об’єктах;
• створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об’єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Медичні книжки пред’являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.

Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги. Працівник, який здійснює продаж товарів з лотка та з яким споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом. Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси. При здійсненні торгівлі з лотка забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в грошовому ящику тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей працівників, які здійснюють продаж товару.
У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб’єкта господарювання замінити її або сплатити вартість. Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) з лотків поза територією ринку (виїзна, виносна торгівля) здійснюється із розміщенням тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм. На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності. За порушення правил торгівлі на ринках настає адміністративна відповідальність передбачена стаття 159 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.