Війни на виснаження: хто і як у них вигравав

Російські прориви колонами бронетехніки та маневрена оборона українців першого місяця великого вторгнення змінилися “вогневим валом” та масованими штурмами армії РФ, а також вдалими наступами українських сил на Харківщині й Херсонщині восени 2022 року.

Але 2023 рік, попри наступальні кампанії обох сторін, мало змінив лінію фронту.

І це при тому, що лінія зіткнення палала, щодня відбувалися десятки бойових зіткнень, а армії щомісяця втрачали сотні одиниць техніки та тисячі бійців.

Так протистояння перетворилося на війну на виснаження – м’ясорубку, що методично перемелює армії та інші ресурси супротивників.

Така еволюція стала очевидною цієї осені, що і змушений констатувати генерал Залужний.

Історія знає десятки таких воєн у різних епохах та на різних континентах. Пригадаємо деякі з них та їхніх переможців.

Небажана стратегія

Автор фото, Міноборони України

У воєнній теорії війна на виснаження є протилежністю бліцкригу – замість “Києва за три дні” чи “Парижа за шість тижнів” ця стратегія потребує для перемоги значно більше часу і ресурсів.

Саме тому деякі теоретики, наприклад, Сунь-цзи і Гельмут фон Мольтке (молодший), вважали війну на виснаження небажаним розвитком подій, хоч і “необхідним злом”, коли немає альтернатив.

Головною ідеєю такої війни є поступове виснаження матеріальних, людських, економічних та всіх інших ресурсів супротивника, внаслідок чого ворожа армія втрачає здатність продовжувати боротьбу.

Серед ресурсів зокрема і бойових дух – це війна на демотивацію.

“Під знесиленням ми розуміємо поступове, через тривалість дії, виснаження фізичних сил та волі супротивника”, – писав прусський генерал Карл фон Клаузевіц у книзі “Про війну” в першій половині ХІХ ст.

А російський та радянський військовий вчений Олександр Свєчин у праці 1920-х років “Стратегія” особливу роль у війні на виснаження відводив економіці – тому самому “економічному фронту”, який зараз в українському дискурсі з різних причин перетворився на мем.

“Підготовка війни на виснаження має, головним чином, дбати про загальний, пропорційний розвиток та оздоровлення економіки держави, оскільки хвора економіка важких випробувань виснаження, звісно, витримати не може”, – писав Свєчин у одній зі своїх статей, які і зараз входять у навчальні курси Академії генштабу РФ.

Тобто у війні на виснаження держави протиставляють одне одній не тільки свої армії, а й економіки та промисловість.

Зрештою, долю обох світових воєн багато в чому визначили більш потужні економіки союзників, які встигли у потрібний час перейти на військові рейки.

Довготривалість воєн на виснаження несе для супротивників як можливості, так і ризики. Адже за довгі місяці і роки можуть не лише вичерпатися ресурси, але й змінитися політична ситуація всередині країн чи геополітична картина навколо них, можуть розпастися союзи чи утворитися нові.

Наприклад, десь у світі може початися інша велика війна. Або ж можуть розвинутися технологічні рішення та способи їхнього застосування, на чому зараз акцентує Валерій Залужний.

Попри всі очевидні виклики, військові командувачі регулярно вдавалися до стратегій виснаження. Потужніші армії вважали, що саме так їм вдасться поступово дотиснути слабшого супротивника. А слабші у воєнному плані намагалися затягнути час, щоб уникнути поразки у вирішальному бою і дочекатися змін балансу сил.

Але результати можуть бути непередбачуваними.

Так свого часу перський цар Дарій І зіткнувся з великими труднощами у поході проти скіфів на півдні сучасної України в VI ст. до н.е. А Наполеон у 1812 році взагалі програв росіянам – які тікали з Москви у надії, що “генерал Мороз” виснажить французів, і це спрацювало.

У ХХ столітті війни на виснаження також приносили різний результат.

Західний фронт Першої світової війни (1914-1918)

За планом начальника німецького Генштабу Альфреда фон Шліффена 1905 року, Німеччина мала захопити Париж приблизно за шість тижнів. Потім перекинути війська на схід, де розбити росіян, які не встигнуть мобілізуватися.

Для цього потрібно було сконцентрувати більшість сил німців на заході.

Утім, наступник фон Шліффена – фон Мольтке (молодший) – вважав це дуже ризикованим і трохи змінив план, запропонувавши перекинути більше німецької армії до кордонів з Російською Імперією.

Саме цей план і був реалізований на початку Першої світової війни.

3 серпня 1914 року Німеччина оголосила війну Франції й одразу вторглася у Бельгію і Люксембург, щоб обійти позиції французів. Їй справді це швидко вдалося і вона увійшла на територію Франції та почала стрімко просуватися до Парижа.

Французи та їхні союзники по Антанті британці відступали.

Але 5 вересня біля річки Марна вони змогли організувати контратаку. Йшов п’ятий тиждень наступу і німці все ще вкладалися у свої плани.

Але ту битву, відому як “Диво на Марні”, вони програли. Можливо, їм не вистачило сил, які Мольтке перекинув на схід.

Після цього був так званий “Біг до моря” – серія боїв і маневрів, коли супротивники намагалися обійти одне одного з флангів і першими вийти до Північного моря. У підсумку до моря вийшли обидві сторони, але перевагу це не дало нікому.

Французи, британці та німці почали окопуватися по всій довжині лінії зіткнення від Північного моря до кордону Швейцарії.

Так у середині листопада 1914 року маневрена війна на Західному фронті завершилася.

Почалася траншейна війна – війна на виснаження, яка вже потребувала тотальної мобілізації сил армій та суспільств країн, які брали в ній участь.

У 1916 році відбулися дві криваві битви: Верден і Сомма, які, попри величезну кількість втрат з обох боків (понад 1,5 млн загиблих), майже не призвели до змін лінії фронту. Після Битви на Соммі союзники, наприклад, просунулися на деяких ділянках на 8-10 км, на інших лінія фронту взагалі не змінилася.

Ситуацію в 1916 та 1917 роках можна описати назвою книги Ремарка “На Західному фронті без змін”.

Утім, зміни відбувалися в тилу – у Німеччини закінчувалися ресурси й вона втратила стратегічну ініціативу.

Не допоміг навіть вихід з війни Росії, що дозволило німцям вивільнити сили для Весняного наступу 1918 року, – до липня і він видихся. Однією з причин цього було погане постачання військ через складне економічне становище Німеччини.

У серпні 1918 року союзники перейшли в контрнаступ, що завершився Комп’єнським перемир’ям та Версальським договором – фіксацією поразки Німеччини.

Утім, окрім суто військових причин (невдачі швидкого наступу на Францію та війна на два фронти), були й інші фактори програшу німців на Західному фронті та у Першій світовій взагалі.

Серед них – перевага Антанти у економічних ресурсах, особливо після вступу США у війну на їхньому боці. Це дозволило краще забезпечувати союзні армії на фронті всім – від озброєнь та боєприпасів до харчів.

До цих причин також додалася морська блокада Німеччини, яка ще більше обмежила німців у ресурсах.

Зрештою, і в німецькому суспільстві, і в німецькій армії почали ширитися деморалізація.

Ремарк так описував настрій героя своєї книги Пауля Боймера в кінці битви на Західному фронті: “Кожен із нас знає, що війну ми програємо. Про це багато не кажуть. Ми відходимо, після нинішнього великого наступу союзників ми вже не зможемо просуватися вперед – у нас немає більше людей і боєприпасів”.

Війна у В’єтнамі (1955-1975)

Американські піхотинці під час розвідувальної місії у В’єтнамі

З 1946 року у В’єтнамі тривала Індокитайська війна, в якій французи намагалися зберегти свої колонії в регіоні.

Переважно мова йшла про бої французького експедиційного корпусу з в’єтнамцями, яких очолював герой боротьби проти японських окупантів під час Другої світової війни, прокомуністичний лідер Хо Ши Мін.

Французів підтримували США, які прагнули запобігти поширенню комунізму. Допомога ця була досить суттєвою – від танків до бойових літаків з пілотами.

Тож про певну військову присутність американців у В’єтнамі можна говорити вже з кінця 1940-х.

Французи, попри американську підтримку, війну програли і пішли з В’єтнаму, який після цього розділився по 17-й паралелі на дві країни: соціалістичний Північний В’єтнам і умовно капіталістичний Південний В’єтнам.

У 1955 році між ними спалахує конфлікт, який мав характер боротьби партизанського руху проти південнов’єтнамського уряду. Рух цей називався В’єтконг.

Так почалася довга війна у В’єтнамі, в якій участь Сполучених Штатів спершу знову обмежувалася лише військовою допомогою антикомуністичним силам.

В’єтконг отримував підтримку у вигляді зброї, боєприпасів та добровольців від Північного В’єтнаму, Китаю та СРСР по так званій “Тропі Хо Ши Міна” – 20 тисяч км мережі доріг через сусідні Лаос та Камбоджу.

“Тропа” була організована у 1959 році, і вже за два роки становище уряду Південного В’єтнаму погіршилося настільки, що він запросив допомоги у Сполучених Штатів. Ті відправили перші дві роти гелікоптерів.

А у 1964 році стався Інцидент у Тонкінській затоці – зіткнення між американським есмінцем USS Maddox та кількома північнов’єтнамськими катерами. Після цього Конгрес США дав право президенту Ліндону Джонсону використовувати американські війська без офіційного оголошення війни. У Сполучених Штатах Війна у В’єтнамі так і залишилася неофіційною.

Президент своїм правом скористався в 1965 році і США почали масове введення військ у В’єтнам – до кінця того року там діяли більше 180 тис. американських військових.

А в піковому 1968 році ця кількість взагалі становила понад 530 тис. бійців.

США використовували у В’єтнамі тактику масованих бомбардувань, у тому числі бомбами з напалмом, який випалював великі території джунглів. Проти джунглів застосовували також гербіцид Agent Orange, який мав знищувати листя (пізніше ця речовина буде визнана вкрай токсичною і від неї постраждали навіть самі американці).

Також армія США намагалася проводити великі операції з зачистки певних районів від В’єтконгу та завдавала ударів по інфраструктурі Північного В’єтнаму.

Але вся ця тактика була проблематичною з урахуванням в’єтнамського рельєфу.

Густі джунглі, рисові поля, багато річок та дельта ріки Меконг (якою пливли герої фільму “Апокаліпсис сьогодні”).

Місцевість була більш сприятливою для партизанської тактики В’єтконгу, особливо в умовах підтримки від населення.

В’єтконгівці зазвичай уникали прямих зіткнень з американськими силами, проти яких у них не було шансу.

Натомість вони вдавалися до маневрів і засідок.

Наприклад, у Битві в долині Я-Дранг В’єтконг та сили Північного В’єтнаму, використовуючи таку тактику, змогли завдати серйозних втрат американцям – більше 230 вбитих та понад 250 поранених (ця битва стала сюжетом для іншого фільму – “Ми були солдатами”). При цьому і в’єтнамці втратили багато бійців.

Іншим тактичним інструментом В’єтконгу була розвинута мережа багаторівневих тунелів, які вони використовували для укриття, переміщення та засідок. Місцевість біля входів у тунелі часто була замінована, що ускладнювало проникнення в них – в американській армії навіть були спеціальні підрозділи під назвою “тунельні щури” для бойових дій в таких умовах.

Важливим фактором у війні була військова допомога Північному В’єтнаму та В’єтконгу з боку Китаю, Північної Кореї та головне – Радянського Союзу.

СРСР надсилав в’єтнамцям фінанси, військових радників, боєприпаси та зброю.

Все це створило великі проблеми для американських військ у В’єтнамі, починаючи від втрат в авіації і завершуючи патовою ситуацією у всій війні.

Рахунок загиблих американських бійців скоро пішов на десятки тисяч.

Серед американської армії почала ширитися деморалізація, а широке висвітлення в’єтнамської війни в медіа породили антивоєнний рух у США і протести проти призову.

Ще більше посилило ці настрої фото 1968 року “Страта в Сайгоні” на якому бригадний генерал та начальник південнов’єтнамської поліції розстрілює полоненого в’єтконгівця у столиці Південного В’єтнаму.

В’єтнамська війна виснажила американське суспільство.

Новий президент США Річард Ніксон з 1969 року почав поступово виводити війська з В’єтнаму під егідою “в’єтнамізації” війни – тобто передачі відповідальності за неї армії Південного В’єтнаму.

На початку 1973 року була підписана Паризька мирна угода, за якою Сполучені Штати повністю виводили свої війська з В’єтнаму, а між Північним та Південним В’єтнамом встановлювалося перемир’я.

Американці справді пішли з В’єтнаму, а перемир’я майже одразу було порушене, і в 1975 році армія Північного В’єтнаму захопила Сайгон. Ця подія завершила Війну у В’єтнамі.

Вона коштувала Сполученим Штатам 58 тисяч загиблих і зниклих безвісти військових.

А ветерани після повернення часто стикалися з “В’єтнамським синдромом” – поєднанням ПТСР та почуттям сорому за участь у війні.

Втрати Північного В’єтнаму і В’єтконгу були значно більшими. Але саме ці сили стали переможцями 20-річної війни.

Радянсько-афганська війна (1979-1989)

Збігнєв Бжезінський, колишній радник з безпеки президента США, розповідав в одному з інтерв’ю: “У той день, коли радянські війська офіційно перетнули кордон Афганістану, я написав президенту Картеру: тепер у нас є можливість віддати СРСР його війну у В’єтнамі”.

Наприкінці 1970-х Радянський Союз прагнув зміцнити свій вплив у Центральній Азії й зокрема в Афганістані та остерігався там “активізації Сполучених Штатів”.

Тривогу СРСР викликала і можливість приходу до влади у сусідній країні ісламських фундаменталістів.

Тому радянська влада вирішила піти на введення у Афганістан “обмеженого контингенту радянських військ”, метою якого була оголошена підтримка афганського комуністичного режиму.

Офіційно цю війну радянська влада також ніколи не оголошувала й називала “інтернаціональною допомогою” – щось на зразок “спеціальної воєнної операції”.

Фактична ж війна почалася 27 грудня 1979 року зі Штурму палацу Аміна, коли радянські спецпризначенні вбили тодішнього правителя Афганістана Хафізуллу Аміна й привели до влади іншого прорадянського лідера.

Після цього почалося масове введення радянських військ у країну (до речі, одні з перших підрозділів перекидалися туди з аеродрому Гостомель).

Контингент радянських сил у різні роки варіювався від 30-40 тис. на початку вторгнення до 100-118 тис. у середині 1980-х.

Протистояв їм рух моджахедів (“захисників ісламської віри”). Їхню кількість неможливо підрахувати, адже він складався з багатьох груп, куди входили сотні тисяч афганців та добровольців з різних ісламських країн.

Найвідомішим польовим командиром моджахедів вважається Ахмад Шах Масуд (“Панджшерський лев”), чиї групи діяли у Панджшерській ущелині – районі, по якому проходять стратегічні шляхи Афганістану.

Ахмад Шах Масуд (в центрі) віддає накази офіцерам у своєму штабі під час мирних переговорів з комуністичним урядом після відходу радянських солдатів

Моджахеди не могли протистояти радянській армії у прямому бою, адже не мали ні бронетехніки, ні авіації.

Тому вони використовували партизанську тактику – засідки на конвої, диверсії, мінні пастки, напади на блокпости.

Радянські сили могли контролювати переважно великі міста, хоча й періодично проводили загальновійськові операції.

Наприклад, вони провели дев’ять “Панджшерських операцій”, які мали на меті здобути контроль над долиною. Це приносило лише частковий успіх й повністю регіон так ніколи і не був під контролем радянської армії. Ахмад Шах Масуд зміг пережити всі ці дев’ять операцій.

Протягом всієї війни СРСР прагнув підвищувати потенціал армії прорадянського уряду в Кабулі, але ті не змогли стати справді дієвим союзником.

Головна причина – загальна нелояльність афганців до СРСР. У 1985 році пілоти з афганської урядової армії навіть перегнали два радянських бойових гелікоптери Мі-24 у сусідній Пакистан.

Тож моджахеди користувалися як підтримкою місцевого населення, так і поповненням своїх лав за їхній рахунок.

Водночас моджахедів підтримували фінансово та матеріально Сполучені Штати, Пакистан, Саудівська Аравія та інші країни.

Найвідомішим символом американської підтримки були переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger, які почали передавати моджахедам у 1986 році. Приблизна кількість оцінюється у 1 тис. комплексів й це серйозно вплинуло на втрати радянської авіації та мораль пілотів.

Сполучені Штати постачали моджахедам й інші види озброєння та боєприпасів, проводили навчання майбутніх бійців у таборах афганських біженців у Пакистані, а також вели інформаційні кампанії для залучення добровольців.

У самому Радянському Союзі поступово поширювалося несприйняття війни в Афганістані.

Офіційні втрати замовчувалися, тому в народі розповсюджувалися історії про величезну кількість загиблих (“груз-200”) і поранених.

Радянські військові, які поверталися з війни (а їх було більше 600 тис.), також відчували проблеми з реінтеграцією в суспільство, що отримало назву “Афганський синдром”. Тоді ж з’явився вислів “я вас туди не посилав”.

На все це накладалася складна економічна ситуація в СРСР, викликана в тому числі витратами на війну в Афганістані та західними санкціями, накладеними через неї.

У підсумку в 1989 році Радянський Союз вивів свою армію з Афганістану.

Партизани-моджахеди на віддаленій базі в горах 1988 року в Афганістані. Закінчення радянської окупації зробило афганську армію більш вразливою перед цими силами, які боролися з встановленим СРСР афганським урядом.

За офіційними даними, радянська армія втратила там 15 тис. солдатів та офіцерів. Але існують припущення, що ця цифра може бути більшою за рахунок зниклих безвісти та померлих від ран і нещасних випадків.

За підрахунками авторів книги “Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України”, близько 3 тис. загиблих були з України.

Втрати серед моджахедів та загалом серед афганців були суттєво вищими.

Утім, якщо керуватися принципом “за ким залишилося поле бою”, то переможцями цієї війни на виснаження стали саме моджахеди.

Висновки для України

Війна на виснаження впливає на все суспільство, а не тільки на армії і дотичні до них державні структури. Навіть у Німеччині, США чи Радянському Союзі, які воювали на “чужих територіях”.

А причинами перемог у таких протистояннях можуть бути різні фактори – від вдалої оборони і переваги у ресурсах (Західний фронт), до орієнтації на місцевості і підтримки союзників (В’єтнам і Афганістан).

Останній фактор союзників є ключовим зараз і для України – про що і говорить Валерій Залужний, деталізуючи, якою має ця допомога саме для перемоги, а не продовження війни.

Однак є ще один атрибут абсолютно всіх переможців воєн на виснаження – це високий бойовий дух протягом всього “марафону”.

Віра у перемогу, при реалістичній оцінці ситуації (якою б складною вона не здавалася), – це те, що дозволяло перемагати більш потужних ворогів. І допоможе знову.

Автор фото, Генштаб / Президентська бригада

Освіта під час воєнного стану – 30 запитань та відповідей

У межах прямого ефіру “Година запитань”, який відбувся 15 квітня 2022 року, ми обговорили проблемні питання освіти в умовах воєнного стану, які найбільше хвилюють учасників освітнього процесу.

Щиро дякую за ініціативу та організацію ефіру проєкту DECIDE (Decentralization for Improved Democratic Education), який впроваджуєть,ся ГО DOCCU та PHZH International Projects in Education – IPE за підтримки Embassy of Switzerland in Ukraine / Посольство Швейцарії в Україні.

Запитань було дуже багато, не на всі вистачило часу в ефірі. Крім того, розуміємо, що не всі мають доступ до якісного інтернету, щоб подивитися трансляцію та її запис.

Тому ще під час ефіру пообіцяли, що зробимо текстову версію. Вибачте, що на це пішло трохи більше часу, ніж планували.

У дописі, який ми пропонуємо вашій увазі, ми зібрали відповіді на основні запитання, які звучали, а також на ті, на які не встигли відповісти.

Повторю тут те, з чого розпочав відповіді під час ефіру. Для мене ключовим принципом спілкування є чесність у відповідях на запитання.

Тому я для себе зробив умовний поділ запитань на три групи за критерієм наявності відповіді.

1. Відповідь є, нам відома і ми можемо її оприлюднити. До речі, маємо розуміти, що не всі відповіді можуть сподобатися, бо деякі з них містять інформацію про певні законні обмеження прав громадян в умовах воєнного стану.
2. Відповідь є, але нам невідома. Так само – якщо у освітнього омбудсмена немає повноважень на її оприлюднення. Тоді треба звертатися із запитом до тієї особи або установи, яка має інформацію і повноваження для надання відповіді. І після отримання оприлюднити для спільноти.
3. Відповіді немає в принципі. Причина – поки що відсутне належне нормативне регулювання. У такій ситуації я офіційно звертаюся до відповідних органів і прошу ухвалити певні нормативно-правові акти, які врегулюють цю ситуацію, щоб у цих складних умовах захищалися права всіх учасників освітнього процесу.

Саме виходячи з такого поділу, я відповідав на запитання.

ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС, ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ОТРИМАННЯ ДОКУМЕНТІВ ПРО ОСВІТУ

Дитина може здобувати освіту за дистанційною формою в закладі освіти, в якому навчалася раніше. Звертаємо увагу, навіть якщо заклад освіти фізично було зруйновано – він все одно може організовувати дистанційне навчання для всіх здобувачів. Тому найкраще – за мрожливості продовжити навчання дистанційно у своєму закладі освіти.

Якщо дистанційне навчання у закладі освіти не здійснюється, дитина може продовжити навчання в іншому закладі освіти на території України. Для цього один із батьків, опікунів чи інших законних представників, родичів повинен подати до закладу освіти відповідну заяву про зарахування (її скановану копію чи фотокопію). Заява подається будь-яким способом: особисто або електронною поштою, через месенджер або іншим зручним способом для заявника. Якщо у законних представників наявне свідоцтво про народження дитини та свідоцтво її навчальних досягнень – бажано скановані копії чи фотокопії цих документів додати до заяви.

Докладніше, як дітям-переселенцям продовжити навчання у закладах освіти – тут .

Як діти, що вимушено покинули Україну, можуть продовжити навчання – читайте тут .

2. Чи потрібно для зарахування до української школи довідку внутрішньо переміщеної особи?

Для зарахування до закладу освіти в Україні не потрібна довідка ВПО (крім зарахування до 1 класу, про це нижче), достатньо лише подати заяву (її скановану копію чи фотокопію) про зарахування одного з батьків чи інших законних представників. Заява подається будь-яким способом: особисто або електронною поштою, через месенджер або іншим зручним способом для заявника. Якщо у законних представників наявне свідоцтво про народження дитини та свідоцтво її навчальних досягнень – бажано скановані копії чи фотокопії цих документів додати до заяви.

Звертаємо увагу, що довідка ВПО може бути потрібна для зарахування до першого класу. Якщо в батьків внутрішньо переміщеної дитини немає свідоцтва про народження та медичної довідки – для зарахування дитини до першого класу вони можуть подати довідку ВПО. Водночас якщо документи на зарахування до 1 класу подають особи, які є внутрішньо переміщеними особами, але не зареєстрованими на цій території, заклад освіти сприяє їх реєстрації і не відмовляє у прийомі документів. Це визначено листом МОН від 16.04.2022 р. №1/4202-22 “Щодо зарахування до 1-го класу закладів загальної середньої освіти” та Порядком зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти .

3. Як дитині, яка внаслідок війни вимушено перемістилася за кордон, отримати українське свідоцтво про середню освіту?

Якщо дитина знаходиться за кордоном, є два шляхи отримання документа про освіту.

1. Якщо дитина продовжує навчатися дистанційно у школі на території України, то саме ця школа і видасть документ про освіту.

Навчатися дитина може у школі, де здобувала освіту до війни, або у будь-якій школі на території України.

Як записатися до школи – дивіться у попередньому запитанні.

1. Не завжди дитина може навчатися у школі, яка знаходиться на території України, оскільки у переважній більшості країн є обов’язковим навчання дітей у місцевих школах.

Тому для отримання документа про освіту (а особливо актуально це для учнів 9 та 11 класів) здобувач освіти може навчатися в Міжнародній українській школі, яка здійснює навчання дітей, що знаходяться за кордоном та координує освітній процес у суботніх школах. Гаряча лінія школи:+380990799252 (Whatsapp, Telegram). Графік роботи: понеділок – п’ятниця, з 10.00 до 14.00).

Також дитина може навчатися в українських суботніх школах. Для отримання документа про освіту, учень має навчатися в українських школах, із якими Міжнародна українська школа має укладений договір. З переліком таких шкіл ви можете ознайомитися за посиланням (на ваш пристрій завантажується документ).

Зверніть увагу, що дитина може також навчатися в українських суботніх школах, перелік яких надано Міністерством зовнішніх справ . Але дуже прошу уважно обирати школу для навчання дитини за кордоном , адже є непоодинокі випадки, коли російські школи маскуються під українські та отруюють душі наших дітей пропагандой “руськага міра” .

Якщо для закладів загальної середньої освіти можна організувати дистанційне навчання, то для закладів дошкільної освіти це досить складно. Оскільки навіть якщо зібрати дітей перед екранами та проводити для них заняття дистанційно, вони потребують особистої присутності в кімнаті дорослого задля безпеки дітей, а також щоб допомагати дитині організаційно. Вважаю, що там, де це можливо, – у безпечних населених пунктах заклади дошкільної освіти можуть працювати офлайн. Але наразі усі населені пункти на території України під загрозою ракетних ударів, тому необхідно при організації освітнього процесу враховувати наявність укриття у закладі освіти.

Там, де ситуація для очної роботи ЗДО небезпечна, необхідно оголошувати простій та виплачувати працівникам не менше ⅔ тарифної ставки. Це визначено статтею 113 Кодексу законів про працю України . Водночас закон не забороняє виплачувати більше ⅔ тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Також МОН видало лист від 02.04.2022 р. № № 1/3845-22 “Про рекомендації для працівників закладів дошкільної освіти на період дії воєнного стану в Україні” . Згідно з ним, керівникам закладів дошкільної освіти рекомендовано надавати освітні послуги із застосуванням різних форм організації освітнього процесу в ситуації, коли ЗДО повністю або частково припиняє діяльність у зв’язку з військовими діями, з використанням дистанційної та змішаної форми організації освітнього процесу.

Педагогам рекомендується організовувати освітній процес з урахуванням воєнної ситуації у населеному пункті (очне, змішане, дистанційне). Тобто працювати дистанційно заклади дошкільної освіти теж можуть, але, як я вже зазначав, таке навчання для дітей дошкільного віку організувати складно.

5. Чи доречно під час дистанційного навчання в умовах воєнного стану навантажувати впродовж навчального дня учнів тестами, самостійними та контрольними роботами?

В умовах воєнного стану освітні, навчальні програми та навчальний план рекомендується виконувати, ущільнюючи навчальний матеріал, організовуючи самостійну навчальну діяльність учнів, додаткові консультації з використанням технологій дистанційного навчання. Це визначено наказом МОН від 01.04.2022 року №290 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо окремих питань завершення 2021/2022 навчального року” .

Окрім здійснення навчального процесу постійної уваги також потребує питання психологічної підтримки дітей, тому перевантажувати дітей в таких умовах неправильно. Водночас звертаю увагу на вимоги: скільки часу діти різного віку можуть безперервно працювати з технічними засобами під час уроку, щоб не завдавати шкоди здоров’ю. Ці вимоги сформульовані, зокрема, у Санітарному регламенті для закладів загальної середньої освіти:

• для учнів 1 класів — не більше 10 хвилин;
• для учнів 2-4 класів — не більше 15 хвилин;
• для учнів 5-7 класів — не більше 20 хвилин;
• для учнів 8-9 класів — 20 — 25 хвилин.

При здвоєних навчальних заняттях для учнів 10-11(12) класів — не більше 25-30 хвилин на першому навчальному занятті та не більше 15-20 хвилин на другому навчальному занятті.

6. Як провести підсумкове оцінювання учня, який відмовляється або немає змоги долучитися до дистанційного навчання через воєнний стан?

Перш за все необхідно з’ясувати, чому учень не долучається до навчання, налагодити комунікацію з батьками та виробити спільно з ними шляхи продовження навчання для дитини.

• тематичного оцінювання;
• поточного оцінювання, отриманого учнями під час очного, змішаного і дистанційного навчання;
• підсумкового оцінювання за ІІ семестр, що може здійснюватися у вигляді письмової контрольної роботи, онлайн тестування, діагностичної роботи, усної співбесіди тощо;
• при оцінюванні учнів із музики, фізичної культури тощо за рішенням педагогічної ради пропонується враховувати результати їх навчання з відповідних предметів у закладах позашкільної освіти.

Річне оцінювання МОН рекомендує здійснювати на підставі семестрових оцінок.

Якщо поважних причин, які унеможливлюють навчання дитини, немає, то варто нагадати батькам, що відповідно до Закону України “Про освіту” , всі учні обов’язково мають здобувати загальну середню освіту. Батьки такого учня повинні нести адміністративну відповідальність за неналежне виконання батьківських обов’язків. Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, – тягне за собою від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ). Тому варто нагадати про це батькам учня, аби учень обов’язково продовжив навчання.

7. Чи повинен класний керівник збирати та подавати інформацію про місце перебування учнів та про те, чи продовжили вони навчання?

Відповідно до Закону України “Про освіту” , всі учні мають здобувати загальну середню освіту.

Щоб приймати відповідні управлінські рішення та краще налаштовувати освітній процес для дітей, які стали переселенцями або вимушено перемістилися за кордон, для держави важливо володіти даними, скільки здобувачів освіти продовжили навчання, де вони перебувають, з яких причин не продовжили навчання.

Важливо, щоб місцеві органи освіти об’єднаних територіальних громад вели окремий облік та формували реєстр здобувачів освіти за місцем їх перебування (навчання). Ці реєстри повинні містити прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дату народження, місце проживання (перебування), місце навчання (заклад освіти), попереднє місце проживання (перебування), попереднє місце навчання (заклад освіти), форму здобуття освіти, належність дитини до категорії осіб з особливими освітніми потребами. Про це зазначено в наказі МОН від 28 березня 2022 року №274 – «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні» .

Тому класний керівник має володіти інформацією про місце перебування кожного учня й те, чи продовжив він навчання і за необхідності надати її керівнику закладу освіти.

Але зверніть увагу, якщо ця інформація збирається закладами освіти, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, то у цьому випадку батькам та учням не варто надавати інформацію.

ВІДМОВА ВІД ВИВЧЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ

8. Як відмовитися від вивчення російської мови? Хто має приймати рішення щодо викладання російської мови під час війни? Адже навчальний рік ще триває, вчителів протарифіковано, але всі розуміють, що потрібно щось змінити

Можливе рішення, яке цілком у законному полі: до кінця навчального року оголосити простій для вчителів російської мови через неможливість викладати мову агресора.

На наступний навчальний рік – замінити у навчальних планах на інші, більш корисні предмети: наприклад, історію України, математику, англійську мову тощо.

Стосовно можливостей працювати для вчителів російської мови і літератури, то важливо враховувати, що під час навчання у педагогічному закладі вищої освіти вони вивчали і українську мову, і українську літературу, і зарубіжну літературу. Тому ці колеги цілком можуть пройти навчання, перекваліфікуватися і викладати інші спеціальності, передбачені дипломом про педагогічну вищу освіту.

Також нещодавно міністр освіти і науки України заявив про створення робочої групи в межах дисципліни “Зарубіжна література”. Робоча група буде оцінювати необхідність творів російських авторів у програмі курсу “Зарубіжна література ”.

9. Що робити студентам – майбутнім викладачам російської мови? Чи будуть зміни в університетських програмах?

В університетських освітніх програмах також мають бути відповідні зміни. Студенти, які наразі вивчали російську мову, щоб стати її викладачами, можуть викладати інші предмети, передбачені їхніми спеціальностями за дипломом.

На мою думку, необхідно переглянути ліцензовані обсяги щодо підготовки вчителів російської мови відповідно до потреб та запитів на навчання російською мовою. Наведу приклад, у 2022 році Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди оголосив прийом на навчання на освітній ступінь “бакалавр”, ліцензований обсяг на спеціальності:

– середня освіта (Українська мова і література) – 30 осіб;

– українська мова і література, польська мова в закладах освіти – 20 осіб;

– українська мова і література, англійська мова в закладах освіти – 30 осіб;

– російська мова, зарубіжна література, англійська мова в закладах освіти – 35 осіб.

Університет – за погодженням з МОН – цілком може переглянути цей розподіл, враховуючи фактичний стан справ.

ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ ТА ТЕРИТОРІЇ АКТИВНИХ БОЙОВИХ ДІЙ

10. Як мають здійснюватися виплати педагогам, що залишаються на тимчасово окупованих територіях? Куди звертатися по допомогу?

Поки що механізм здійснення виплат залишається неврегульованим. Оптимальним рішенням у цій ситуації вважаємо оголошення простою для всіх закладів освіти на всіх тимчасово окупованих територіях. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто під час воєнного стану керівник не може виплачувати працівникові закладу освіти менше ⅔ тарифної ставки. Це визначено статтею 113 Кодексу законів про працю України . Водночас закон не забороняє виплачувати вище, ніж ⅔ тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Водночас усі ми розуміємо, що частина керівників закладів освіти та управлінь освіти не мають змоги видати накази про простій, втратили доступ до печаток, електронних цифрових підписів, програмних систем нарахування, казначейських рахунків тощо для нарахування заробітної плати працівникам сфери освіти.

Ми зверталися до Верховної Ради України, центральних органів влади із відповідним листом та публічно з пропозиціями щодо підтримки освітян на окупованих територіях, зокрема:

• вирішити питання оголошення простою працівникам закладів освіти, яким не можуть оголосити простій через недієздатність органів управління освітою та закладів освіти на окупованих територіях;
• чітко визначитися та оприлюднити повідомлення, чи буде перераховуватися заробітна плата зараз, чи виплати будуть здійснені після звільнення тимчасово окупованих територій;
• уточнити критерії визначення колаборантів, щоб не допустити здійснення виплат тим, хто допомагає ворогу.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак також висловив підтримку українським освітянам на окупованих територіях .

Уряд працює над розв’язанням питань заробітної плати педагогічним працівникам з ТОТ.

Водночас звертаємо увагу, що, згідно з оновленим в умовах воєнного стану законодавством, за органами управління у сфері освіти місцевих органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та установ освіти залишається обов’язок забезпечити та організувати оплату праці працівників закладів освіти та установ освіти незалежно від їх поточного місця проживання (перебування) в Україні чи за її межами, у тому числі шляхом прийняття рішення (розпорядження, наказу) про оголошення простою у закладах освіти, що не можуть здійснювати освітню діяльність внаслідок збройної агресії російської федерації (наказ МОН від 28.03. 2022 року № 274 “ Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні” ).

Статтею 10 Закону України “ Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану визначено, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Також міністр освіти і науки 16 квітня заявив , що проведення виплат заробітної плати може здійснюватися, якщо на окупованій території відбувається освітній процес за українськими стандартами та є можливість виїхати на підконтрольну українській владі територію для здійснення казначейських процедур. Ті освітяни, які перейдуть на освітній процес за російськими стандартами, будуть розцінені як колаборанти та нестимуть кримінальну відповідальність. Директори, які звільнилися, щоб не працювати на окупантів у будь-якому разі отримають заробітну плату та будуть поновлені на роботі після встановлення української влади на цих територіях .

11. Як діяти педагогам, яких окупанти та місцеві колаборанти змушують співпрацювати або звільнятися з українських шкіл?

Ми розуміємо складність і навіть трагізм ситуації працівників закладів освіти, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, але все ж закликаємо не зраджувати свою державу та не співпрацювати з окупантами й колаборантами. На жаль, ми не можемо рекомендувати, як педагогам уникати цієї співпраці, адже все залежить від конкретної тимчасово окупованої території, ситуації, в якій знаходиться конкретна людина.

Вважаю, що всі записи в трудових книжках працівників, зроблені окупантами та колаборантами, або іншими працівниками під примусом мають бути визнані недійсними, а педагогічний стаж педпрацівника – вважатися неперервним.

Також звертаємо увагу, що до Кримінального кодексу України внесли зміни – доповнили статтею 111-1 Колабораційна діяльність. У цій статті зазначено, що здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

12. Як забезпечити виконання освітніх та навчальних програм, навчальних планів в умовах окупації, якщо заклад освіти призупиняв освітній процес від початку повномасштабної війни на тривалий час?

Якщо заклад освіти відновив освітній процес і є можливість організовувати дистанційне навчання з учнями – МОН рекомендує виконувати навчальні програми та навчальний план, ущільнюючи навчальний матеріал, організовуючи самостійну навчальну діяльність учнів, додаткові консультації з використанням технологій дистанційного навчання тощо та внести відповідні зміни до календарно-тематичного планування з предметів інваріантної та варіативної складової навчального плану закладу освіти для забезпечення якісного виконання програм без урахування показників із кількості днів. Це визначено наказом МОН від 01.04.2022 року № 290 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо окремих питань завершення 2021/2022 навчального року” .

13. Що робити працівнику, якщо зник зв’язок (інтернет, мобільний) із закладом освіти та всім регіоном на тимчасово окупованій території

Якщо працівник знаходиться на безпечній українській території, то він має зареєструватися як внутрішньо переміщена особа і може підшуковувати роботу за сумісництвом чи строковим трудовим договором . Найголовніше – вірити в ЗСУ та наближати звільнення тимчасово окупованих територій своєю роботою там, де він зараз знаходиться.

14. Як педагогам, які втратили документи про освіту, про підвищення кваліфікації, трудові книжки, інші документи, відновити їх?

На жаль, це поширена проблема, і не лише серед педагогічних працівників. Ми порушували це питання на рівні Кабінету Міністрів України. Поки що чітко прописані механізми вирішення цих питань нам невідомі. Нагадуємо, що свій електронний паспорт та ідентифікаційний код ви можете знайти в застосунку Дія.

Документи про освіту

Для тих, хто втратив документи про освіту, але має їхні реквізити чи копію, зокрема електронну, може підтвердити наявність освіти в Електронному реєстрі документів про освіту. Для підтвердження необхідно ввести наступні дані: вид документа, серія, номер, прізвище, ім’я, по батькові особи.

Але врахуйте, що у Реєстрі містяться відомості та дані про документи про освіту, виготовлені з 2000 року, крім інформації про випускників військових закладів вищої освіти та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Відновити документи про освіту можна, але якщо заклад освіти який видавав документ знаходиться на безпечній території.

Як відновити свідоцтво про освіту у разі його пошкодження або втрати – рекомендації.

Рекомендації, які відновити документ про професійну освіту – за посиланням.

Як отримати дублікат документа про вищу освіту – роз’яснення.

Трудова книжка

Якщо трудова книжка внутрішньо переміщеної особи залишилася у попереднього роботодавця, то можливо виготовити дублікат трудової книжки. Раніше, ще до воєнного стану, під час антитерористичної операції була наступна процедура отримання дублікату трудової книжки для ВПО. Згідно з пунктом 5.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників , внутрішньо переміщена особа мала подати заяву та отриману письмову інформацію в довільній формі зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник.

У разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться до трудової книжки. При цьому на першій сторінці дубліката робиться напис: “Дублікат анульовано”, посвідчується печаткою роботодавця за останнім місцем роботи працівника та дублікат повертається його власнику.

Сподіваємося, що невдовзі буде розроблений механізм отримання дублікату трудової книжки в умовах воєнного стану.

Також з 10 червня 2021 року в Україні офіційно діють електронні трудові книжки . Деякі роботодавці вже почали оцифровування трудових книжок, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі” . Якщо попередній роботодавець вже оцифрував трудові книжки, працівник може зайти свою трудову книжку на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України . Для цього необхідно створити свій особистий кабінет на цьому порталі. У Державній службі України з питань праці пояснюють , як це зробити.

Зареєструватися можна кількома способами:

• за кваліфікованим електронним підписом, який можна отримати в Державній податковій службі, акредитованому центрі сертифікації ключів, а також у деяких банках: ПриватБанк, ПУМБ, Креді Агріколь Банк тощо;
• за логіном і паролем – для цього необхідно зареєструватися на порталі за допомогою коду, отриманого в територіальних органах Пенсійного фонду України за наявності паспорта, ідентифікаційного коду та відповідної заяви;
• через сервіс ID.GOV.UA, який передбачає ідентифікацію за ЕЦП, за мобільним телефоном (Mobile ID) або наявності рахунку в одному з 27 банків України (Bank ID).

Найпростіше отримати цифровий підпис через банк.

Документи про атестацію

Для атестації педагогічних працівників створюються відповідні комісії. Атестаційні комісії I рівня у закладах освіти. Атестаційні комісії II рівня створюються у місцевих відділах освіти.

Тому, якщо заклад освіти та відповідно відділ освіти знаходиться на окупованій території, або в зоні бойових дій, або будівля, документи та архів цих установ знищено, то відновити документи про атестацію на відповідність займаній посаді, присвоєння кваліфікаційних категорій “спеціаліст”, “спеціаліст другої категорії”, “спеціаліст першої категорії” є проблемним. Але вважаю, що такий механізм має бути розробленим.

Атестаційні комісії III рівня створюються в Міністерстві освіти і науки України та в обласних департаментах управління, тому, на нашу думку, є можливість відновити інформацію про присвоєння педагогічних звань та кваліфікаційної категорії “спеціаліст вищої категорії”.

Поки що на це запитання немає відповіді. Наразі наказом МОН від 01.04.2022 року № 290 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо окремих питань завершення 2021/2022 навчального року” ) визначено, що інформацію на замовлення документів про освіту випускникам можуть подавати як заклади освіти, в яких вони навчалися раніше, так і заклади, де діти навчаються зараз.

16. Як випускнику з тимчасово окупованих територій взяти участь у національному мультипредметному тесті, якщо поганий Інтернет-зв’язок?

За інформацією Українського центру оцінювання якості освіти , у травні кожен на своїй Інформаційній сторінці обов’язково повинен підтвердити бажання складати НМТ і повідомити організаторам про те, у якому регіоні перебуватиме в липні. Усі абітурієнти складатимуть тест на безпечних територіях. Планується, що після підтвердження інформації про регіон перебування абітурієнтів розподілять у відповідні пункти тестування на безпечних територіях. Інформацію про свій пункт тестування можна буде знайти у своєму реєстраційному кабінеті. Механізм організації НМТ продовжує напрацьовуватися, тому поки що нам усім залишається очікувати офіційних роз’яснень від МОН та УЦОЯО.

Також в УЦОЯО наголошують абітурієнтам, що однієї реєстраційної картки достатньо для потрапляння до бази даних про потенційних учасників НМТ, і просять не створювати дублі реєстраційних карток і не надсилати свої документи до регіональних центрів оцінювання якості освіти повторно.

ТРУДОВІ ПИТАННЯ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

17. Чи потрібно працівникові ходити до закладу освіти, якщо в закладі оголошено простій?

Оголошення простою означає, що працівник не зобов’язаний виходити на роботу. Виходити на роботу працівник в такому разі має тільки якщо був виданий відповідний наказ місцевої військової адміністрації долучатися до робіт із забезпечення діяльності критичної інфраструктури.

Відповідно до нещодавно ухвалених змін у законодавстві, роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою (стаття 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” ).

Так, це законно, якщо це пов’язано з оголошенням простою у закладі освіти офіційним наказом керівника. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто під час воєнного стану керівник не може виплачувати працівникові закладу освіти менше ⅔ тарифної ставки. Це визначено статтею 113 Кодексу законів про працю України . Водночас закон не забороняє виплачувати вище, ніж ⅔ тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Зокрема, більший розмір може встановлюватися галузевими нормативними документами та колективними договорами.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто під час воєнного стану керівник не може виплачувати працівникові закладу освіти менше ⅔ тарифної ставки. Це визначено статтею 113 Кодексу законів про працю України . Водночас закон не забороняє виплачувати вище, ніж ⅔ тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Зокрема, більший розмір може встановлюватися галузевими нормативними документами та колективними договорами.

Відповідно до листа МОН №1/3378-22 від 07.03.2022 , оплата праці усім працівникам (педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам) закладів і установ освіти, навчання у яких призупинено, здійснюються в розмірі середньої заробітної плати, а тих педагогічних працівників, оплата праці яких здійснюється за тарифікацією, із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.

Якщо освітній процес відбувається в очному або дистанційному форматі, то заробітна плата виплачується у повному обсязі.

Докладніше про оплату праці – тут .

Якщо простій оголошено в закладі освіти не було, й освітній процес відбувається в очному, дистанційному або змішаному форматі, то заробітна плата працівникам виплачується у повному обсязі. Якщо працівника переводять на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, оплата праці за виконану роботу має бути не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

21. Чи можуть працівникам закладів освіти на період воєнного стану знімати доплати та надбавки?

Тут потрібно враховувати вид нарахування доплати чи надбавки. Наприклад, якщо педагог отримує доплату за класне керівництво, то її педагогічному працівнику буде правильним продовжувати виплачувати, оскільки навіть дистанційно педагог виконує свої обов’язки та координує роботу свого класу. Те ж саме стосується доплати за перевірку навчальних робіт учнів. Якщо ж працівник отримує доплати за завідування кабінетом і знаходиться за кордоном – то зрозуміло, що виконувати саме цю роботу дистанційно він не може – у такому разі правильним буде тимчасово не виплачувати ці доплати, оскільки поки що працівник не може виконувати цю роботу.

22. Чи може заклад освіти на певний час припинити роботу через нестачу фінансування і не виплачувати заробітну плату?

Не може. Це абсолютно незаконно. В такому разі в закладі освіти має бути встановлено простій. Простій – зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 Кодексу Законів про працю України).

Постановою Кабміну від 07 березня 2022 р. № 221 надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Також, згідно з листом МОН №1/3378-22 від 07.03.2022 , оплата праці усім працівникам (педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам) закладів і установ освіти, навчання у яких призупинено, здійснюються в розмірі середньої заробітної плати, а тих педагогічних працівників, оплата праці яких здійснюється за тарифікацією, із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.

Водночас роботодавець може тимчасово зупинити дію трудового договору у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин ( стаття 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” ).

Допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) (стаття 5 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” ).

Докладніше про організацію трудових відносин під час воєнного стану читайте тут .

24. Чи може керівник під примусом звільнити “за власним бажанням” педагогічного працівника, який знаходиться за кордоном і може працювати дистанційно?

По-перше, будь-який примус є незаконним: ані до заяв на звільнення, ані до заяв на відпустку. Закликаю освітян не піддаватися тиску та не писати під тиском жодних заяв. Якщо ви власноруч написали заяву на відпустку, відкликати працівника з відпустки може лише керівник закладу освіти – і для цього є чіткі підстави, які визначені законом. Довести, що така заява була написана під тиском або примусом також практично неможливо. Докладніше про це читайте тут .

По-друге, вчителі мають законне право працювати з-за кордону дистанційно. Чинне законодавство не встановлює жодних територіальних обмежень щодо робочого місця працівника в умовах дистанційної роботи.

Відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України , дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Також Міністерство освіти і науки України видало лист № 1/3463-22 від 15.03.2022 року щодо дозволу вчителям та викладачам дистанційно працювати з-за кордону.

25. Чи правомірна позиція керівників відмовляти у можливості працювати у дистанційній формі педпрацівникам, які обіймають посади: заступника директора, практичного психолога, педагога-організатора та вимушено знаходяться за кордоном?

Неправомірна. Працівники, які обіймають ці посади, також цілком можуть виконувати свої трудові обов’язки дистанційно. Нагадую, чинне законодавство не встановлює жодних територіальних обмежень щодо робочого місця працівника в умовах дистанційної роботи. Відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України , дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Також Міністерство освіти і науки України видало відповідний лист № 1/3463-22 від 15.03.2022 року щодо можливості дистанційної роботи працівників з-за кордону.

26. Чи правомірні дії керівництва закладу освіти, яке вимагає проводити дистанційне навчання на робочих місцях, не надавши гарантій безпеки під час повітряних тривог (відсутність укриття)?

Неправомірні. Міністерство освіти і науки України видало лист № 1/3463-22 від 15.03.2022 року у якому чітко зазначено, що “кожен працівник (педагогічний, науково-педагогічний та інші працівники) закладів і установ освіти, робота якого відбувається у дистанційному режимі, має самостійно визначити робоче місце та, відповідно, несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на обраному ним робочому місці, у тому числі за межами території України. Докладніше – у роз’ясненнях МОН та освітнього омбудсмена .

27. Чи можуть керівники закладів залучати педагогічний колектив до нічних чергувань, зокрема жінок, які мають малолітніх дітей?

У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. (стаття 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану ).

Але у період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки та жінки, які мають дитину до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота (стаття 8 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” ).

Працівники, які мають дітей (крім вагітних жінок, жінок, які мають дитину до одного року, осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та неробочі дні, направлятися у відрядження (стаття 9 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” ).

У період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем (стаття 6 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” ).

У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається всім працівникам тривалістю 24 календарні дні (стаття 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” ).

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки” (стаття 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” ).

29. Керівництво закладу освіти змушує працівників, які знаходяться за кордоном, заповнювати журнали? Як діяти працівнику, якщо він не може цього зробити?

Облік проведених занять та успішності учнів можна здійснювати в електронному форматі, а паперові журнали заповнити (якщо у цьому є потреба) після завершення дії воєнного стану. Ми зверталися до центральних органів влади щодо врегулювання питання заповнення класних журналів у паперовій формі з певною періодичністю безпосередньо у закладі освіти. Нормативно це питання поки що залишається неврегульованим.

30. Чи потрібно працівникам закладів освіти проходити під час воєнного стану медичні огляди? Чи може керівник закладу вимагати в педагогічного працівника проходити медичний огляд власним коштом?

Примус проходити обов’язкові медогляди власним коштом незаконний. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок” , витрати закладів і установ охорони здоров’я, пов’язані із проведенням обов’язкових медичних оглядів працівників бюджетних установ і організацій, покриваються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання відповідного закладу та установи охорони здоров’я. Управління освіти та заклади освіти мають закладати кошти на проходження медичних оглядів у своїх бюджетах та кошторисах і, відповідно, укладати договори із закладами охорони здоров’я на проведення медичних оглядів. Укладання договорів щодо медоглядів прямо передбачено п. 2.4 “Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій”, який затверджено наказом МОЗ від 21.05.2007 №246 .

Поки немає змін щодо скасування необхідності проходити медогляди під час воєнного стану. Водночас ми звертатимемося до Міністерства охорони здоров’я України за роз’ясненнями щодо цього питання.

Також про інші питання освіти в умовах воєнного стану – читайте в окремому розділі “Освіта в умовах воєнного стану” на нашому сайті .