Яким спортом в якому віці найкраще займатися?

У 20 років ми перебуваємо в чудовій фізичній формі і можемо показати свої найкращі результати в спорті. У 30 і 40 років ми вже не зможемо досягти таких результатів, але ми можемо залишатися активними впродовж всього життя

Всім відомо, що помірні фізичні навантаження позитивно впливають на здоров’я. При цьому вплив може бути дуже різним.

Фізична активність знижує ризик серцевих захворювань, захищає від деяких видів раку і запобігає розвитку діабету другого типу.

До того ж, заняття спортом підтримують наше психічне здоров’я: організм виробляє більше ендорфінів, що позитивно впливає на наш настрій і самооцінку.

Але також очевидно, що спорт для 20-річної людини – це зовсім не те саме, що і спорт для 40-річної. Логічно було б припустити, що є види спорту, які більше підходять для певного віку.

Якщо не враховувати віковий фактор при виборі фізичної активності, можна іноді завдати серйозної шкоди здоров’ю.

Автор фото, Getty Images

Залишаючись активними і в зрілому віці, ми забезпечуємо собі гарне самопочуття і настрій

У журналі The Conversation опублікували дискусію вчених про те, яка фізична активність в якому віці буде сприяти збереженню здоров’я.

Професор фізіотерапії Джулі Бродерік з Трініті-коледжу в Дубліні розповідає про загальні рекомендації вчених для представників різних вікових груп

У дитинстві

Фізичні вправи допомагають дітям розвиватися, зміцнюють м’язи, розвивають впевненість в собі і своїх силах і сприяють підтримці здорового режиму сну і бадьорості.

Автор фото, Getty Images

Важливо, щоб у дитини завжди залишався час на “вільну” фізичну активність – наприклад, на гру в парку або на дитячому майданчику

У дитинстві важливо спробувати займатися різними видами спорту, щоб розвинути різні здібності дитини. Підійде все – від плавання до ігор з м’ячем і боротьби. Також важливо, щоб у дитини був час на “вільну” фізичну активність – на гру в парку або на дитячому майданчику.

Підлітковий вік

З часом інтерес у дітей до спорту, як правило, згасає, особливо це характерно для дівчаток, говорить пані Бродерік.

Однак спорт у цьому віці допоможе не лише залишатися в гарній фізичній формі, але й знизити рівень стресу і позбутися страхів, характерних для підлітків.

У цьому віці краще обрати командні види спорту. Це допоможе зберігати мотивацію під час занять спортом, розширити коло спілкування підлітка і навчить його дисципліні.

Автор фото, Getty Images

У підлітковому віці головне допомогти дитині не втратити інтерес до спорту

Якщо обирати з некомандних видів спорту, то це може бути плавання, гімнастика та легка атлетика.

У 20 років

У це десятиліття нашого життя ми можемо показати свої найкращі результати в спорті, кажуть фахівці.

Швидкість реакції у цьому віці досягає свого піку, організм відновлює сили максимально швидко, кисень потрапляє в кров значно швидше, ніж у молодшому або старшому віці.

Автор фото, Getty Images

У 20 років ми можемо показати свої найкращі результати в спорті. На фото: швейцарський сноубордист Патрік Бургенер

Якщо вам 20 років або біля того, намагайтесь досягти своїх максимальних результатів. Спробуйте свої сили у різних видах спорту: регбі, веслуванні, важкій і легкій атлетиці.

Постарайтеся, щоб ваші тренування були різноманітними: чергуйте аеробні навантаження з анаеробними і силовими вправами.

У 30 років

У цьому віці важливо зберегти м’язи сильними, а серцево-судинну систему – здоровою. Як правило, у цьому віці у нас сидяча робота і багато сімейних турбот, тому нам складно знайти час на спорт.

Отже, треба діяти з розумом. Не кидати тренування через брак часу, а проводити короткі, але дуже інтенсивні тренування, відомі як високоінтенсивні інтервальні тренування (HIIT-тренування). Це – велосипед, біг, лижні перегони та плавання.

Автор фото, Getty Images

У 30 років саме час взятися за розум

Жінкам у цьому віці, особливо після народження дитини, рекомендують робити вправи Кегля, спрямовані на зміцнення і розвиток м’язів тазового дна.

Чергування різноманітних вправ робить тренування ефективним і приносить радість. Якщо цього не робити, тоді інтерес до спорту швидко згасне.

У 40 років

У цьому віці ми зазвичай починаємо набирати вагу. І, на думку експертів, силові тренування в цьому віці – саме те, що потрібно.

Силові тренування допоможуть нам не лише не набрати вагу, а й сповільнити втрату м’язової маси. Втрати м’язової маси в середньому складають від 3 до 8% за 10 років.

Автор фото, Getty Images

Якщо ви раніше ніколи не займалися силовими видами спорту, краще не намагатися відразу підняти штангу. Почніть з вправ з гантелями

Якщо ви ніколи раніше не робили силових вправ, краще почати з гантелей, а вже пізніше перейти на силові тренажери.

Якщо ви ще не почали бігати, то зараз саме час. Біг допоможе зберегти здоров’я серцево-судинної системи, каже пані Бродерік.

А якщо до цього ще додати пілатес, то можна ще і добре зміцнити м’язи спини.

У 50 років

Наші фізичні здібності особливо помітно знижуються в цьому віці. Ми все частіше стикаємося з болем, дискомфортом, дають про себе знати різні хронічні захворювання. Часто розвивається діабет другого типу.

Жінки стають особливо схильні до серцево-судинних захворювань через зміни у гормональному фоні – головним чином через зниження рівня естрогену.

Автор фото, Getty Images

50-річним варто особливу увагу приділяти кардіонавантаженням

Рішення – як мінімум два тренування на тиждень мають бути силовими, щоб ви могли зберегти м’язову масу.

Також як мінімум два тренування на тиждень слід присвячувати кардіовправам – це може бути швидка ходьба або легкий біг. Крім того, ці тренування можна поєднувати з абсолютно іншим навантаженням – на кшталт йоги або гімнастики тай чи, котрі допоможуть розвинути почуття балансу і рівноваги.

У 60 років

Після 60 років ризик виникнення або загострення хронічних захворювань зростає. Як відзначають фахівці, фізична активність допоможе знизити ці ризики.

Найкорисніша фізична активність в цьому віці, з точки зору фахівців, – бальні танці. Також вони радять два тренування на тиждень присвячувати нескладним вправам на розвиток сили і гнучкості.

Ідеальний вибір – аквааеробіка, оскільки під час занять у воді можна добре зміцнити м’язи, при цьому навантаження на суглоби буде мінімальним.

Автор фото, Getty Images

Для літніх людей ідеальне тренування – це бальні танці

І не забувайте про кардіонавантаження. Підійде прогулянка швидким кроком.

У 70 років і далі

У цьому віці важливо підтримувати активність і не допускати травм. До того ж, фізичні навантаження допомагають підтримувати ваші когнітивні здібності на колишньому рівні.

Намагайтеся протягом тижня гуляти і робити нескладні силові вправи. Але перед цим обов’язково проконсультуйтесь зі своїм лікарем.

Найголовніше – підтримувати фізичну активність все життя.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Асоціація лікарів та психологів

Деякі види спорту можуть підвищити ризик розвитку розладів харчової поведінки

Заняття спортом може підвищувати впевненість у собі, покращувати психічне і фізичне здоров’я у спортсменів, а також приводити до відчуття єдності з іншими. Але іноді змагальний стрес і необхідність виглядати певним чином робить спортсменів більш уразливими до розвитку розладів, наприклад, РХП.

В цілому близько 1-5% населення схильні до ризику розвитку розлади харчової поведінки, (анорексії або булімії), для спортсменів це число може досягати 30%.

Види спорту, які представляють найбільший ризик

Розлади харчової поведінки можуть виникати в будь-якому виді спорту. Однак деякі особливо «небезпечні».

За словами Рона Томпсона, доктора філософії, що спеціалізується на РХП, види спорту, в якому важлива низька вага викликають небезпеку розвитку розладів харчової поведінки.

У таких видах спорту як гімнастика, дайвінг, веслування, балет, біг, їзда на велосипеді, скачки на конях, бойові мистецтва, є певні вимоги до ваги. Адже вважається, що низька маса тіла дає спортсмену конкурентну перевагу.

Спорт, що має певну естетичну складову, також може підвищити ризик розвитку розладу харчової поведінки. Як повідомляє Національний Інформаційний центр РХП, особливо високий ризик розвитку розлади у фігуристів.

У таких видах спорту основна вимога – мати низьку вагу. Наприклад, в парному фігурному катанні, партнерки відчувають, що повинні бути якомога менше, щоб було легше виконувати кидки і трюки.

Канадська чемпіонка з парного катання і срібний призер олімпійської збірної Кірстен Мур-Тауерс роками страждала від розладу харчової поведінки. Їй немов давали послання, що потрібно стати менше, щоб домогтися успіху.

Труднощі зі сприйняттям тіла

Спортсменки можуть зіткнутися з проблемою сприйняття тіла після того, як їх тіло обросло м’язами, що в культурі вважається менш жіночним.

Мур-Тауерс ненавиділа своє спортивне тіло, і хотіла бути худою. Вона сіла на обмежуючу дієту, стала боятися їжі, очищатися після, і врешті-решт у неї розвинулася булімія.

Келсі Джонстон, координатор інформаційно-просвітницької роботи в NEDIC, підозрює, що через негласні норми до одного типажу тіла, спортсмени починають бути незадоволені своїм зовнішнім виглядом. «Обмежений діапазон ваги і форми спортсменів може зміцнити ідеал стрункої привабливості і сприйняття того, що здоров’я і фізична форма пов’язані з худобою».

Спортсмени, які носять більш відкриту форму, схильні негативно ставитися до свого тіла, що потенційно може призвести до розвитку РХП.

45% плавців відчувають стрес від того, як їх тіло виглядає в купальнику. Волейболісти у відкритій формі теж схильні більш негативно ставитися до своєї фігури.

Негативний образ тіла може грати роль в розвитку розладів харчової поведінки, але переживання про свій зовнішній вигляд і прийому їжі можуть бути проявом набагато глибшої проблеми. У спортсменів розлад харчової поведінки часто виникає через необхідність тримати все під контролем.

Тиск конкуренції на спортсменів

Часто якості гарного спортсмена є симптомами РХП. Завищені очікування, перфекціонізм, конкурентоспроможність і гіперактивність – це характеристики успішних конкурентоспроможних спортсменів. Однак ці ж риси можуть привести до проблем з харчуванням.

Інші симптоми розладу харчової поведінки, такі як дієта і надмірні тренування є нормою в змагальних видах спорту, і на них не звертають уваги. Навпаки, це вважається проявом професіоналізму.

Багато спортсменів відчувають величезний тиск зі свого боку, з боку тренерів і товаришів по команді. Тренери можуть навіть заохочувати нездорову втрату ваги за рахунок дієти, надмірних навантажень і іншої шкідливого поведінки.

Національна чемпіонка США Рейчел Флетт згадує свій досвід підліткового дозрівання, коли вона тільки заявляла про себе в світі фігурного катання. «Перед моїм першим чемпіонатом світу мені сказали, що я повинна скинути 10 кг за один тиждень».

Такі спортсмени, як Флетт, які починають змагатися в юному віці, мають високий ризик розвитку РХП.

Профілактика розладів харчової поведінки у спортсменів

Коли справа доходить до розладу харчової поведінки, необхідно негайне лікування для запобігання серйозних ускладнень, таких як слабкість кісток, поліорганна недостатність і смерть. Розуміння ознак розладу харчової поведінки у спортсменів важливо для початку своєчасного лікування.

Ознаки розлади харчової поведінки у спортсменів:

• Одержимість вагою
  Підрахунок калорій
  Обмеження споживання калорій
  Надмірні фізичні навантаження (більше, ніж вимагає тренер)
  Збій менструального циклу
  Слабкість і швидка стомлюваність
  Зниження спортивних результатів

Для спортсменів адекватна дієта важлива не тільки для працездатності, але і для їх загального стану здоров’я і благополуччя. Якщо ви або ваші знайомі виявили симптоми розладу харчової поведінки, невідкладно зверніться за допомогою.