Жимолость: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 10 лютого 2019 Перша редакція: 10 серпня 2015 🕒 18 хвилин 👀 81226 разів 💬 0 коментарів

• Прослушхати статтю
• Посадка й догляд за жимолостю
• Ягода жимолость – опис
  • Жимолость їстівна (лат. Lonicera edulis)
  • Жимолость блакитна, або жимолость синя (лат. Lonicera caerulea)
  • Коли саджати жимолость
  • Як посадити жимолость
  • Вирощування жимолості
  • Чим підживити жимолость
  • Плодоношення жимолості
  • Пересадка жимолості
  • Жимолость після плодоношення
  • Коли обрізувати жимолость
  • Як обрізувати жимолость
  • Як розмножити жимолость
  • Жимолость з насіння
  • Розмноження жимолості живцями
  • Розмноження жимолості комбінованими живцями
  • Розмноження жимолості зеленими живцями
  • Розмноження жимолості відсадками
  • Розмноження жимолості поділом куща
  • Корисні властивості жимолості
  • Жимолость – протипокази
  • Коментарі

  Рослина жимолость (лат. Lonicera) – типовий рід родини Жимолостеві, представлений приблизно двомастами видами в’юнких, повзучих або прямостоячих чагарників. Латинську назву жимолость отримала на честь німецького науковця Адама Лоніцера, хоча Карл Лінней віддавав перевагу назві «капріфоль» – саме жимолость капріфоль (запашна) найчастіше вирощувалася тоді в європейських садах.

  У природі жимолость поширена в Північній півкулі, але найбільше видів цієї рослини зростає в Східній Азії та Гімалаях.

  Сьогодні в садах культивується як в’юнка жимолость, вирощувана найчастіше для вертикального озеленення, так і жимолость садова, що викликає зацікавлення і як декоративна рослина, і як джерело смачних та корисних плодів.

  Прослушхати статтю

  Посадка й догляд за жимолостю

  • Посадка: з весни до осені, окрім травня та червня.
  • Цвітіння: залежно від виду та сорту з червня до вересня.
  • Освітлення: яскраве сонце або притінок.
  • Ґрунт: пухкі, дреновані, не дуже вологі й не дуже бідні ґрунти.
  • Полив: 2-3 рази за сезон і тільки в сильну спеку, витрата води – від 8 до 10 л на кожен кущ.
  • Підживлення: якщо в яму при посадці вносилися добрива, перші два роки рослині підживлення будуть не потрібні. Надалі напровесні та перед цвітінням у ґрунт уносять розчини комплексних мінеральних добрив. Улітку проводять позакореневе підживлення сечовиною та мікроелементами. Восени в пристовбурні кола під перекопування вносять деревну золу.
  • Обрізування: санітарне обрізування – напровесні, до набубнявіння бруньок, або після падолисту. Кущам, які досягли 15-річного віку, у ці ж терміни проводять омолоджувальне обрізування.
  • Розмноження: насінням, відсадками, паростю та зеленими живцями.
  • Шкідники: попелиця, жимолостеві кліщі, щитівки, гусінь трача, мінерів і молей-пістрянок, п’ядуна, рослиноїдні блощиці, пальцекрилки.
  • Хвороби: рамуляріоз, церкоспороз, борошниста роса, віруси огіркової мозаїки й мозаїки різуха.

  Ягода жимолость – опис

  У наших садах поряд із такими визнаними ягідними культурами, як малина, полуниця, аґрус і смородина, в останні роки з’явилися окультурені в недавньому минулому суниця, лохина та ожина. А зовсім недавно ми розповіли вам про рослину, яка набирає популярності – актинідія. Що ж до жимолості, то в культурі вирощується переважно два види жимолості садової – жимолость їстівна та жимолость блакитна, або синя, а також численні сорти, в основу яких покладено два цих види.

  Жимолость їстівна (лат. Lonicera edulis)

  – прямостоячий листопадний чагарник заввишки близько метра з молодими тонкими опушеними зеленими пагонами, що мають у деяких місцях фіолетовий відтінок. Старі пагони голі, завтовшки до трьох сантиметрів, покриті корою жовто-бурого відтінку, яка відшаровується вузькими смугами. Крона у жимолості їстівної куляста, густа, листя завдовжки до 7 см, довгасто-ланцетне з круглими прилистками. Молоде листя, як і молоді пагони, густо опушене, старе листя опушення втрачає зовсім або частково. Жовтуваті лійкоподібні квіти, розташовані в пазухах листків попарно, зацвітають у травні або на початку червня. Плоди жимолості їстівної завдовжки від 9 до 12 мм темно-синього кольору з сизим нальотом залежно від сорту мають різну форму – округлу, еліптичну, циліндричну. М’якоть плодів жимолості червоно-фіолетового кольору, насіння темно-коричневе, дрібне – розміром близько 2 мм.

  Жимолость блакитна, або жимолость синя (лат. Lonicera caerulea)

  – дерев’яниста листопадна рослина, що досягає у висоту 2-2,5 м. Пагони прямостоячі, злегка зігнуті, крона компактна. Кора бура із сірим або червоним відтінком, так само легко, як і кора жимолості їстівної, відокремлюється від стовбура смугами. Листя жимолості синьої супротивне, еліптичне, майже сидяче, завдовжки до 6 см, завширшки до 3 см. Блідо-жовті правильні дзвонові квітки зібрані в суцвіття в пазухах декількох нижніх пар листків. Плід – запашна довгаста еліптична ягода темно-блакитного кольору із сизим нальотом і гіркувато-солодким смаком, що нагадує чорницю. Росте жимолость швидко, живе і плодоносить довго – до 80 років. Сорти жимолості садової самобезплідні, тому для того, щоб дочекатися плодів, потрібно висаджувати на одній ділянці кілька різних сортів, щоб комахи-запилювачі жимолості могли забезпечити їхнє перезапилення. У деяких місцевостях жимолость є найважливішим медоносом.

  Посадка жимолості

  Коли саджати жимолость

  Саджати жимолость можна з весни до осені, але тільки не в травні або червні – в цей час у жимолості найактивніший ріст пагонів. Якщо ви хочете посадити жимолость навесні, то робити це потрібно до розпускання бруньок, і слід враховувати, що жимолость пробуджується дуже рано. Але все ж краще висаджувати жимолость восени, з кінця вересня до середини жовтня. Перед тим, як саджати жимолость, виберіть найкомфортніше для її вирощування місце, доведіть склад ґрунту до потрібних показників, викопайте ями і підживіть до посадки саджанці жимолості. Найбільше для жимолості підійде світла, захищена від вітру, низинна, болотиста ділянка – вона може перебувати біля паркану або в оточенні інших кущів. Для жимолості краще родючий ґрунт – суглинний або супіщаний. У бідний ґрунт вносять органіку, а якщо водневий показник ґрунту на ділянці зміщений у кислу сторону, внесіть у ґрунт доломітове борошно або крейду.

  Кущ жимолості перед посадкою ретельно оглядають, видаляють поламані пагони і коріння, задовге коріння вкорочують до 30 см довжини.

  Як посадити жимолость

  Посадка жимолості їстівної або будь-якої іншої здійснюється в ями, вириті за схемою 40х40х40, відстань між ямами – від метра до двох залежно від виду і сорту жимолості. В яму вносять 10-12 кг добре перепрілого гною або перегною, 100 г подвійного суперфосфату, 300 г деревної золи, 30 г сульфату калію – все це ретельно перемішують із родючим ґрунтом з верхнього шару і формують на дні ями горбочком, на який встановлюють кущ жимолості. Розправивши коріння рослини, його засипають пухким ґрунтом. Коренева шийка після посадки повинна опинитися на глибині 3-5 см. Ущільніть ґрунт навколо саджанця, зробіть навколо нього бортик на відстані 30 см і вилийте на утворений майданчик відро води, а після того, як вода вбереться, замульчуйте ґрунт навколо куща перегноєм, торфом або сухою землею.

  Догляд за жимолостю

  Вирощування жимолості

  Як виростити жимолость у своєму саду й отримати багатий врожай плодів? Сподіваємося, що і посадка жимолості, і догляд за нею не здадуться вам складними, оскільки жимолость потребує того ж, чого і всі інші рослини – поливу, виполювання, розпушування ґрунту навколо куща, своєчасного внесення добрив, правильного обрізування та захисту від шкідників і хвороб. Але майте на увазі: що кращим буде догляд за жимолостю, то ошатнішими будуть її кущі і багатшим буде врожай ягід. Полегшує догляд за жимолостю той факт, що перші три роки після посадки кущ потрібно тільки високо підгортати по весні, поливати, розпушувати ґрунт і видаляти навколо нього бур’яни, а за умови використання мульчі робити це доведеться нечасто. Обрізати молоді рослини не потрібно. Поливають жимолость помірно, але в суху погоду, особливо в кінці весни і на початку літа, полив необхідний рясний, оскільки від нестачі вологи жимолость гірчить, і якість врожаю може опинитися під загрозою. Якщо погода м’яка, без сильної спеки і з регулярними помірними дощами, поливають жимолость 3-4 рази за сезон, кількість води, що виливається під кожен кущ за один раз, – 10 літрів. Після поливань і дощів проводьте акуратне розпушування ґрунту навколо куща з одночасним видаленням бур’яну. Коренева система жимолості залягає не надто глибоко, тому і розпушування має бути поверхневим – не глибше, ніж на 7-8 см. Якщо ділянку замульчувати, робити це можна буде крізь мульчу, причому набагато рідше.

  Чим підживити жимолость

  Перші два роки після посадки жимолость не підживлюють. Потім добрива вносяться через рік, і перевага віддається органіці. Пізньої осені жимолость підживлюють п’ятьма кілограмами компосту, 100 грамами золи і 40 грамами подвійного суперфосфату на кожен м² ділянки. Щороку навесні перед розкриттям бруньок у ґрунт вносять аміачну селітру в кількості 15 г на м² або виливають під кожен кущ по відру води з розчиненою у ній столовою ложкою сечовини. Третій раз за сезон необхідно підживити жимолость після врожаю, на початку липня, і складається це літнє підживлення з розчину нітрофоски або нітроамофоски в пропорції 25-30 г на 10 літрів води або з розчину гноївки (1:4), розведеної в 10 літрах води.

  Плодоношення жимолості

  Коли дозріває жимолость? Цвіте і плодоносить жимолость рано – ягоди зріють щорічно вже наприкінці червня або на початку липня. Дозрілі плоди багатьох сортів дуже швидко опадають, тому здійснювати збір жимолості потрібно вчасно, інакше можна втратити більшу частину врожаю. Як тільки ягоди набули темно-синього кольору, настав час їх збирати. Якщо ви вирощуєте неопадаючий сорт, то можна почекати ще тиждень, а якщо ягоди вашої жимолості опадають швидко, то збирати врожай найкраще струшуванням плодів з гілок на постелену під кущем тканину чи плівку – таким чином ви знімете тільки стиглі ягоди. Плоди жимолості дуже ніжні, легко пошкоджуються, тому їх укладають у невелику посудину тонким шаром. Довго ягоди не зберігаються навіть у холодильнику, тому потрібно їх заморозити і зберігати надалі в морозильній камері. Можна зварити з ягід варення чи подрібнити їх у блендері і потім змішати з цукром у пропорції 1:1 для зберігання в холодильнику, або 1:1,25, щоб зберігати при кімнатній температурі. Ця перетерта з цукром жимолость – чудовий полівітамінний еліксир для лікування застуди, особливо якщо ви додасте до жимолості малину чи полуницю. Готують із жимолості також домашні лікери та вина.

  Пересадка жимолості

  Пересадка дорослого куща жимолості – справа нелегка: потрібно обкопати кущ, визначивши, де закінчується коренева система, потім викопати кущ, перенести його на нове місце і посадити. Процес трудомісткий, але переживати за жимолость не варто – вона чудово дасть собі раду. Коли пересаджувати жимолость, щоб процес пройшов максимально безболісно для рослини, і вона встигла прижитися до настання зими? Найкраще це робити влітку, після того, як урожай ягід жимолості буде зібрано, але до зими ще буде достатньо часу, щоб жимолость могла прийнятися і адаптуватися на новому місці. Як доглядати за жимолостю після пересадки? Після такого стресу кожна рослина потребує посиленого поливу, і жимолость у цьому не є винятком.

  Жимолость після плодоношення

  Після збору врожаю слід здійснити літнє підживлення жимолості. Не забувайте поливати рослину і обрізати пагони, що порушують форму куща, а також за необхідності обробляти її від комах-шкідників. Жимолость – дивовижна рослина, і якби вона щедро не плодоносила смачними та корисними ягодами, її все одно варто було б вирощувати через її високі декоративні якості. Але здоров’я, а, отже, і краса рослини залежить від того, як ви за нею доглядаєте. Дотримуйтеся агротехніки, стежте за змінами у зовнішньому вигляді рослини, щоб можна було швидко усунути будь-яку проблему, що виникне.

  Обрізування жимолості

  Коли обрізувати жимолость

  Перші два-три роки після посадки жимолость навряд чи потребуватиме обрізування, та й потім, якщо ріст пагонів іде нормально і кущ не надто загущений, можна з обрізуванням не поспішати. Тобто бувають випадки, коли до обрізування куща беруться вже після досягнення ним семи-восьмирічного віку. Але деякі фахівці пропонують обрізувати пагони саджанців відразу після посадки до 7-8 см, а вже потім чекати, поки кущ наростить зелену масу. Обрізувати жимолость краще восени.

  Як обрізувати жимолость

  Якщо вам здалося, що кущ став загущуватися, виріжте деякі нульові гілки, що ростуть із землі. Видаліть сухі, зламані, коротенькі гілочки – вони все одно не будуть добре плодоносити. Прорідіть кущ усередині, щоб світло проникало крізь гілки і листя в саму його гущу. Плоди утворюються в основному на міцних річних пагонах, тому через майбутній урожай вкорочувати пагони поточного року не слід, обріжте краще кінці пагонів зі слабким приростом, якщо середина та основа пагона досить сильні. Старі гілки, що погано плодоносять, можна вирізати. Видаляйте також пагони, що низько ростуть і заважають вам обробляти ґрунт навколо кущів. Старий кущ можна омолодити, зрізавши практично всі пагони і гілки, але залишивши молоду парость навколо пня. Навесні проведіть санітарне обрізування куща – злегка підріжте обморожені кінці пагонів, видаліть хворі, зламані гілки. Обрізування жимолості після плодоношення проводиться для підтримки наданої кущу форми.

  Розмноження жимолості

  Як розмножити жимолость

  Жимолость розмножується насінням, поділом куща, зеленими, здеревілими і комбінованими живцями, а також відсадками. У кожного з цих способів є свої плюси і свої мінуси. Наприклад, розмноження їстівної жимолості насінням здійснити нескладно, але оскільки жимолость – рослина перехреснозапильна, властивості батьків у потомстві не зберігаються і, як правило, нові рослини поступаються в якості батьківським. Тому насіннєвий спосіб розмноження використовується в основному для селекційних експериментів. Поділом куща можна розмножувати рослини, яким уже виповнилося 6 років, а коли кущу жимолості виповниться 15 років, це буде вже занадто складно зробити навіть за допомогою сокири і пилки. Тому найефективнішими способами розмноження можна вважати живцювання жимолості і розмноження відсадками. Однак ми готові дати вам інформацію про кожний із цих способів, щоб ви самі визначили, який із них вам більше підійде.

  Жимолость з насіння

  Розмажте по туалетному паперу пару стиглих ягід, намагаючись розсунути насінини жимолості таким чином, щоб вони перебували на відстані 1 см одна від одної. Дайте їм висохнути, потім проставте на папері рік і скачайте її в рулон – у кімнатній температурі прорісність насіння жимолості зберігається близько двох років. Якщо ви хочете зайнятися пророщуванням насіння в поточному році, то отриманий у червні посадковий матеріал потрібно відразу ж посіяти у вологий ґрунт, закладаючи його всього на один міліметр. Ящик або контейнер із посівом відразу помістіть у теплицю або накрийте склом. Слідкуйте за тим, щоб верхній шар ґрунту не пересихав. Тижні за три почнуть з’являтися сходи. Пізньої осені винесіть ящик у сад, і якщо ви сіяли зимостійкий сорт, то сіянці, накриті снігом, нормально переживуть зиму. Якщо ви посіяли насіння жимолості восени, у жовтні-листопаді, то, минаючи етап пророщування в теплиці, відразу винесіть ящик із посівом у двір під сніг, щоб насіння протягом зимових місяців пройшло природну стратифікацію і ранньою весною дружно рушило у зростання. Щоб прискорити проростання вже скарифікованого насіння, внесіть його навесні в теплицю, і коли висота сіянців досягне 2-3 см та вони матимуть дві-три пари справжніх листків, проведіть пікірування сіянців за схемою 5х5 на підготовлену грядку в саду. Регулярно поливайте саджанці, звільняйте грядку від бур’янів і розпушуйте після поливання ґрунт. За рік розсадіть саджанці за схемою 20х20. За 3-4 роки саджанці почнуть плодоносити, і у вас з’явиться можливість визначити, у яких із них найсмачніші ягоди. Саме ці саджанці і слід залишити як ягідну культуру, пересадити на постійне місце, і років через 7-8 вони стануть плодоносити рясно, а їхні ягоди набудуть гарних смакових якостей. Решту саджанців можна використовувати як зелену огорожу.

  Розмноження жимолості живцями

  Вважається, що з одного зрілого куща можна отримати близько двохсот живців. Як розмножувати жимолость живцями? Здеревілі живці жимолості заготовляють ранньою весною, до початку розпускання бруньок, із найміцніших однорічних гілок діаметром не менше 7-8 мм. Довжина живця 15-18 см. Висаджують їх у теплицю або просто на грядку, коли земля розмерзнеться після зими. Заглиблюють живці в ґрунт сантиметрів на десять за умови, що дві верхні бруньки залишаться над поверхнею. Зверху живці вкривають лутрасилом або плівкою, щоб коренеутворення пройшло успішніше. Укорінення відбувається протягом місяця.

  Розмноження жимолості комбінованими живцями

  Після цвітіння, в травні або червні, зріжте з рослини однорічний пагін зі зростаючими на ньому пагонами поточного року. Нарізають живці якраз із пагонів поточного року, але таким чином, щоб на них залишилася «п’яточка» однорічного пагона, з якого вони ростуть. Висадіть живці на грядці, заглиблюючи у ґрунт на 3-5 см, і поставте над ними укриття із плівки. Догляд за жимолостю після розмноження полягає в помірному поливанні живців 2-3 рази на день, щоб у них швидше почали рости верхівки – вірна ознака того, що у живців вже утворилося коріння.

  Розмноження жимолості зеленими живцями

  Існує ще один спосіб – розмноження жимолості влітку зеленими живцями. Найкращі живці отримуються із зелених пагонів поточного року під кінець їхнього активного росту. Це трапляється в пору, коли плоди жимолості стають темно-синіми – приблизно на початку червня. Розмір нарізуваних живців повинен бути з олівець. Укорінюють їх у ґрунті так само, як і здерев’янілі живці, але вони більшою мірою потребують того, щоб і ґрунт, і повітря під плівкою перебували у вологому стані. Обробка нижніх зрізів живців гетероауксином прискорить їхню приживлюваність. Наступної осені підрослі саджанці висаджують на постійне місце.

  Розмноження жимолості відсадками

  Це найпростіший спосіб розмноження: у червні ґрунт навколо кущів розпушують і злегка «піднімають». Вибирають зі зростаючих у нижній частині куща кілька міцних однорічних пагонів, пригинають їх до поверхні ґрунту, пришпилюють дротом у декількох місцях, а потім присипають три-п’ятисантиметровим шаром ґрунту і не забувають протягом сезону їх поливати. Наступної весни секатором відокремте вкорінені відсадки від материнської рослини і пересадіть їх на постійне місце – за два роки з кожного відсадка розвинеться повноцінний кущик жимолості.

  Розмноження жимолості поділом куща

  Рано восени або навесні, до початку набрякання бруньок жимолость, що досягла шести років, викопують і за допомогою секатора або, якщо знадобиться, пилки розділяють кущ на кілька частин. Ретельно продезинфікувавши зрізи, кущики розсаджують на нові місця. Якщо ви візьметеся ділити занадто дорослий кущ, це може привести до плачевного результату – рослина загине.

  Як бачите, посадка і розмноження жимолості, а також догляд за нею не є складними або особливо трудомісткими процедурами. Мабуть, тому так швидко зростає серед садівників популярність цієї культури.

  Хвороби жимолості та їхнє лікування

  Жимолость стійка до хвороб, проте іноді уражається захворюваннями, серед яких можна назвати червонувато-оливкову плямистість, борошнисту росу, туберкуляріоз, або всихання гілок, почорніння гілок – ці хвороби викликаються грибковою інфекцією. Кожна грибкова хвороба має свою симптоматику: від одних грибків жимолость засихає, її пагони буріють або чорніють, від інших жимолость жовтіє і обсипається завчасно. У рідкісних випадках жимолость вражає рак, а також вірусні хвороби – крапчастість листя і мозаїка-різуха. Проти вірусів ліків ще немає, а от грибні хвороби лікують такими фунгіцидами, як бордоська суміш, колоїдна сірка, Скор, оксихлорид міді та інші. Не чекайте, коли на кущі жимолості з’явиться якась хвороба, вживайте превентивних заходів, щоб не допустити цього у принципі – проводьте профілактичну обробку кущів фунгіцидами ранньою весною, перед початком активного зростання, і пізньою осінню, перед зимівлею, і тоді вам не доведеться з відчаєм констатувати, що жимолость засохла або почорніла від невідомої хвороби.

  Шкідники жимолості і боротьба з ними

  Загалом жимолость до шкідників і хвороб стійка, але іноді і їй доводиться потерпати від навали тих чи інших шкідників. Вченими виявлено 37 шкідників, що харчуються листям жимолості, і один, який живиться її ягодами – гусениця жимолостевої пальцекрилки пошкоджує плід у час його дозрівання, від чого він завчасно синіє, потім сохне й опадає. Решта шкідників – жимолостева, верхівково-жимолостева і жимолостево-ялинова попелиці, жимолостеві мінери, жимолостеві смугастий трач, акацієва, яблунева комоподібна і вербова несправжня щитівка, трояндова листовійка, жимолостева міль-пістрянка і жимолостевий кліщ – пошкоджують листя жимолості, обплутуючи його павутинням. Проти листогризучих шкідників використовують препарати Інта-Вір, Елексар або Децис, а проти сисних комах жимолость обробляють Рогором, Актеліком, Конфідором та іншими препаратами подібної дії.

  Сорти жимолості

  Їстівна жимолость відрізняється від неїстівної кольором ягід – у їстівних видів ягоди темно-синього кольору із сизим нальотом. З їстівних видів жимолості у культурі вирощуються алтайська, блакитна, камчатська та їстівна, або жимолость Турчанінова. Кожен із цих видів був у тій чи іншій мірі використаний для виведення нових сортів. Їстівні сорти жимолості поділяються за термінами дозрівання на:

  • ранньостиглі, що дозрівають до середини червня (Блакитне Веретено, Принцеса Діана, Роксана, Гжельська Рання);
  • середньостиглі, що починають плодоносити з третьої декади червня (Омега, Попелюшка, Сувенір, Шахиня);
  • пізньостиглі, ягоди яких достигають в останній тиждень червня (Зимородок, Ласунка, Німфа, Раменська).

  Залежно від розмірів куща жимолості поділяються на:

  • низькорослі – ті, що не перевищують півтора метра – до таких належать сорти Сувенір, Ласунка, Омега, Камчадалка;
  • середньорослі, що досягають двометрової висоти, представлені сортами Зимородок, Попелюшка, Шахиня, Куминівка;
  • високі – вище двох метрів, серед яких сорти Блакитне Веретено, Німфа і Фортуна.

  Але більша частина садівників воліє поділяти сорти жимолості на солодкі, врожайні і великоплідні. Якщо вас цікавлять сорти, що дають високі врожаї, вам підійдуть Принцеса Діана, Німфа, Маша, Сувенір і Консервна. Для любителів великих ягід, у смаку яких солодкість переважає над кислотою, інтерес становлять Троє друзів, Захват, Дочка Велетня, Німфа, Дельфін, Пам’яті Куминова, Югана. Тим, хто полюбляє ягоди з кислинкою і суничним присмаком, можна вирощувати Камчадалку, Попелюшку, Синичку і Роксану. Присмак лохини має Сибірячка. А такі сорти, як Німфа, Омега і та ж Сибірячка, добре зарекомендували себе тим, що не обсипаються з куща при дозріванні.

  Пропонуємо вашій увазі опис сортів жимолості, найбільш часто згадуваних у розділі:

  • Принцеса Діана – кущ до 2 м заввишки, крона овальна, пагони голі, подовжене листя з округлою вершиною яскраво-зеленого кольору. Плоди великі, циліндричної форми, завдовжки до 4 см і діаметром до 1 см. Поверхня плоду слабо горбиста, смак десертний, солодко-кислий, приємний;
  • Шахиня – кущ заввишки до 180 см, крона конічної форми, листя тонке, темно-зеленого кольору. Цей сорт добре використовувати для декоративного озеленення. Плоди подовжено-циліндричні з «обрубаною» верхівкою за широким «блюдцем». Шкірочка ніжна, смак солодко-кислий;
  • Німфа – сильнорослий кущ з овальною розлогою кроною. Пагони опушені, велике овальне листя з гострою вершиною темно-зеленого кольору. Плід має форму широкого веретена, у деяких ягід вигнутого, шкірка тонка, смак кисло-солодкий, злегка терпкий;
  • Сувенір – кущ заввишки до півтора метра з овальною густою кроною, прямі пагони слабко опушені, листя овальне, темно-зелене, плоди подовжено-циліндричні з овальною основою і злегка загостреною верхівкою, смак кисло-солодкий.

  Властивості жимолості – користь і шкода

  Корисні властивості жимолості

  Чим корисна жимолость? У плодах жимолості містяться цукри (галактоза, сахароза, глюкоза і фруктоза), органічні кислоти (щавлева, бурштинова, лимонна і яблучна), провітамін А, вітамін С, вітаміни В1, В2, В9, мікроелементи (калій, магній, залізо, кремній, кальцій, фосфор, натрій, йод, цинк і мідь), а також пектини та дубильні речовини. У зв’язку з цим ягоди жимолості здатні підвищувати шлункову секрецію і підсилюють травну властивість шлункового соку. Мають вони жовчогінну, сечогінну, антицинготну, загальнозміцнюючу, в’яжучу, проносну, протигрибкову, противірусну, антиоксидантну та антибактеріальну дію.

  Народні цілителі використовують їх при лікуванні хвороб шлунка, проносів і запорів, гіпертонії, анемії, а також із лікувально-профілактичною метою, як жарознижувальний, судиннозміцнюючий і полівітамінний засіб при серцево-судинних захворюваннях. Сік ягід жимолості виводить лишаї, відвар ягід очищає очі, знімає больові відчуття в роті і горлі. Користь жимолості не тільки в її їстівних ягодах – корисні і неїстівні види рослини, такі, як жимолость капріфоль.

  Наприклад, відваром з її гілок лікують нирки, підвищують апетит в ослаблених затяжною хворобою людей, миють голову для зміцнення коренів волосся. Тибетські цілителі застосовують препарати з кори жимолості як болезаспокійливий засіб при головному болі і суглобовому ревматизмі. Відваром кори і гілок жимолості лікують водянку. Екстракт жимолості, що має відлущуючу дію, застосовується при лікуванні екземи. Вітаміни, поліфеноли, глікозиди, таніни і катехіни, що містяться в рослині, роблять жимолость не просто корисним, а іноді просто необхідним цілющим засобом.

  Жимолость – протипокази

  Їстівні види жимолості не мають протипоказань, однак при переїданні її плодів можуть виникати розлад шлунку і м’язові спазми, а також висип на шкірі. Будь-який корисний продукт при надмірному споживанні може стати небезпечним, і жимолость у цьому не виняток. Ось і вся шкода жимолості, якої варто побоюватися.

  Неїстівні види жимолості теж цілющі, але якщо ви не знаєте, як приготувати з них відвар або екстракт, краще не намагайтеся це робити. І запам’ятайте: їсти можна тільки сині або чорні ягоди жимолості, а види з червоними і помаранчевими плодами отруйні!

  Що таке жимолость, як садити? Корисні властивості

  Жимолость – в’юнкий чагарник, що росте в дикій природі і є одним з улюблених рослин для посадки в приміській зоні. У нашій країні його використовують для вирощування в садах, де він може служити як жива огорожа. Це ароматний чагарник, здатний за короткий час затягнути паркан висотою до 5 метрів. Спираючись на перголу, грати або паркан, карабкающаяся жимолость дуже декоративна. При посадці перевагу віддають місцях, де можна насолоджуватися її ароматом якомога частіше. Декоративна кучерява лоза може виростати до 5-6 м у висоту, і досягає свого максимального зростання через 5 років після посадки.

  Що таке жимолость? Характеристика жимолості їстівної: посадка і догляд розмноження

  Жимолость відбувається з західного Китаю, де утворює густі зарості. Об’єднує близько 200 різноманітних видів. Виходець з теплого клімату, рослина піддавалося різним випробуванням. Селекціонери доклали зусиль, щоб вивести сорти, адаптовані до різних природних і кліматичних умов. Були виведені районовані сорти, здатні протистояти заморозків. У зв’язку з цим лоза стала більш поширеною і зараз навіть жителі Півночі можуть дозволити собі вирощувати жимолость. Вона швидко розвивається, її молоді пагони ростуть на 1,5-2 м за сезон. Це властивість чагарнику дозволяє створювати красиві ландшафтні композиції, прикрашати альтанки і про простір біля будинку.

  Цікаво!Назва рослини перекладається як «козячий лист», тому іноді жимолость ще називають «козячий виноград».

  Ароматні, красиво квітучі лози, піднімаються за підтримки підставок до висоти 4-6 м. Листя еліптичної форми щільні, зверху темно-зелені, знизу блакитно-сірі. Вони зберігають свій колір до пізньої осені одними з останніх в саду.

  Квітка жимолость каприфоль, фото

  Спочатку пагони мають світло-зелений відтінок, але під впливом сонячного тепла і світла стають рожевими. З віком пагони покриваються сірою корою. Кора починає трохи лущитися згодом.

  Ніжні, в основному двоколірні квітки, є головною визначною пам’яткою жимолості. Подовжені суцвіття, зібрані в букети особливо декоративні. У серединці кожна квітка світліше (білий або кремовий) а пелюстки зазвичай темно-червоні або темно-рожеві. Крім червоного і рожевого, існують також жовтий, фіолетовий і білий кольори пелюсток.

  Жимолость каприфоль (Lonicera caprifolium)

  Аромат весь час сильний, але ввечері він стає особливо помітним. Тичинки виходять далеко за межі суцвіть, що підсилює декоративність рослини і нагадує його тропічне походження. Життя квітки триває 3-4 дні, а в цілому цвітіння проходить близько трьох тижнів. Через постійне появи нових суцвіть, загальний декоративний вигляд триває довго.

  Оранжево-червоні плоди цієї рослини також мають декоративними якостями. Вони дозрівають на початку серпня і прикрашають кущ до пізньої осені. На тлі темно-зеленою зелені яскраві ягоди виглядають ефектно. Плоди деяких видів жимолості вживають в їжу; деякі, навпаки, отруйні, в тому числі жимолость звичайна, широко поширена.

  Жимолость можна використовувати в судовому ландшафті по-різному: вона відмінно виглядає в групових посадках з хвойними, рожевими, іншими ліанами, декоративними кущами. При правильному вирощуванні та догляді, жимолость здатна захоплювати своєю красою і ароматом майже півстоліття.

  Квіти рослини медоносні, їх охоче відвідують бджоли, тому близькість до пасіки буде дуже корисна.

  Як садити жимолость їстівну? Підготовка ґрунту й посадка

  Ця рослина досить невибаглива і не вимагає особливого догляду. Успішне вирощування залежить від виконання послідовності догляду за молодим рослиною. Турбота за жимолостю полягає в поливі (в жарку пору року), мульчировании, підгодівлі добривами і обрізки. Прополюють землю, коли кущ росте. Пухнаста грунт отримує тепло і кисень. Якщо мульчі немає, прополюють грунт два рази в тиждень.

  При посадці жимолості необхідно ретельно вибирати місце. Щоб ліана цвіла довго і рясно, необхідно посадити її в сонячному місці. Східна частина саду вважається ідеальним місцем для цієї рослини.

  У тіні воно може нормально розвиватися, але на сонці, буде виглядати декоративніше. У той же час важливо захистити рослину від вітрів і протягів. Наявність підземних вод в цьому районі не повинно бути поверховим. В іншому випадку коріння жимолості можуть згнити, і рослина загине. Щоб цього не сталося, роблять дренаж.

  Кислотність грунту може бути різною, від дуже низької – до високої. Однак садівники помітили, що рослина найкраще росте в грунті з нейтральною кислотністю.

  Жимолость потребує регулярного зволоження грунту, але не переносить сильну посуху, тому в спеку кількість поливу збільшують удвічі. У звичайну погоду поливати жимолость рекомендується один раз в тиждень, а в спеку – двічі. Нормальна вологість дозволить рослині рясно цвісти, продовжити його декоративний період.

  Важливо!Регулярно поливають особливо в перший рік, в тому числі взимку в періоди сухого холоду.

  Підживлення

  Після посадки у відкритий грунт рослина годують протягом трьох тижнів. Рекомендується використовувати мінеральний комплекс з азотом і калієм. Дорослі рослини годують один раз в сезон під час цвітіння. Восени, перед зимою додають деревну золу в кореневій коло, щоб забезпечити лозу підгодівлею до весни.

  Як садити жимолость?

  Вибирають ділянку з родючим і пухким грунтом, уникаючи надмірно сухою місцевості. Садять у відкритий грунт ранньою весною або восени, щоб саджанці встигли прижитися до зими. Весняні посадки – кращий вибір в цьому випадку.

  Додаткова інформація!Бажано садити чагарник там, де він буде рости постійно, тому що його дуже складно пересаджувати.

  Ліана може нормально рости і розвиватися, тільки якщо їй є за що чіплятися. Кожна вертикальна поверхня підходить в якості підтримки для плетистих гілок. Для підставки підійде спеціально виготовлені решітки, а також альтанки, стіни будинку, перголи і т. Д.

  Для посадки розсади готують посадкову яму крупніше кореневої грудки, приблизно 0,50×0,50×0,50 м. Витягнутий з ями грунт змішують з добривом або торфом. На дно поміщають дренаж з дрібних шматочків цегли або гравію. Перед посадкою жимолості видаляють всі бур’яни і багаторічники.

  Розвиток рослин залежить від здорових саджанців. Рекомендується вибирати їх дворічного віку, з 2-3 гілками і довжиною до 30 см. Перед покупкою розсади її необхідно оглянути, а якщо видимих ??дефектів немає, їх купують і садять на дачі.

  Зверніть увагу!Для формування живоплоту з жимолості, посадку виробляють в траншеї висаджуючи відразу кілька саджанців.

  Покрокова процедура посадки:

  • коріння злегка підрізають;
  • саджанець ставлять вертикально в яму, розладнується по дну ями коріння;
  • поливають, потім покривають грунтом;
  • при необхідності прикріплюють до опори
  • після засипання землею проводиться рясний полив;
  • землю навколо стовбура мульчують торфом або перегноєм.

  Кущі жимолості люблять добрива, особливо натуральні: підходить гумус, компост або гній. Восени рекомендується насипати попіл на корені.

  Формування куща

  Обрізка жимолості допомагає поліпшити її розвиток, і активізувати цвітіння. Процедура проводиться восени і навесні. Все замерзлі і сухі гілки або зі слідами хвороб видаляються. Щоб сонце проникало в кущ, деякі гілки в середині також видаляються.

  Перша процедура обрізання проводиться в перший рік, відразу після посадки куща на постійне місце. У молодому віці все недорозвинені пагони видаляють, залишаючи тільки найсильніші, близько 3-4 штук. Стебла вкорочують на третину їхньої довжини. Вся подальша обрізка проводиться кожні 5 років. Навесні до появи листя неможливо відрізнити живі пагони від мертвих. Тому необхідно видалити заморожені пагони, коли з’явилися бруньки.

  Щоб стимулювати появу нових пагонів після досягнення бажаної висоти, верхівки основного стовбура обрізають. Для основного омолодження крони використовується досить сильна обрізка, при якій видаляє всі, що знаходиться на відстані більше 0,5 м від землі.

  Чагарники починають плодоносити через 2 або 3 роки після посадки. Найбагатший колір на торішніх пагонах. Важливо, щоб кущ не був занадто загущених, погано освітлених всередині, тому що тоді квіти і плоди утворюються тільки по периметру. На старих трирічних і багаторічних гілках мало плодів, або їх зовсім немає.

  Розмноження жимолості

  Жимолость їстівна розмножується чотирма способами, кожен з них має свої особливості:

  Розмноження насінням є найбільш трудомістким і тривалим способом, тому його вибирають відносно рідко. Насіння збирають восени з плодів жимолості на другому році життя рослини. Навесні їх сіють в ящик з грунтом змішаної з піском. Під плівкою насіння проростає, виростають до міцних саджанців, а восени висаджуються у відкритий грунт.

  Можна добитися хорошого успіху в розмноженні вкорінюючи живці в червні і липні, довжиною близько 10 см з 2-3 міжвузлями. Живцювання – популярний спосіб, дає практично гарантований успішний результат. Живці нарізають влітку – відбирають сильний зразок. Вони зимують в суміші торфу, піску і грунту, а навесні висаджуються у відкритий грунт. Як правило, жимолость цвіте наступного літа.

  Розмноження жимолості живцями

  Пошарове розмноження жимолості досить просте. Для цього беруть гілку дорослої рослини, нахиляють її до землі і присипають. Коли вона вкорениться, її пересаджують.

  Метод поділу куща також популярний. Рослина дає величезну кількість пасинків, тому проблем з вибором посадкового матеріалу не виникне. Цей метод також хороший тим, що дозволяє відразу посадити нову рослину. Щоб відокремити частину куща, необхідно трохи викопати підставу коренів, потім обрізати відросток, у якого є коріння. Пагони вкорочують приблизно на третину і висаджують на новому місці.

  Зимостійкість

  В цілому зимостійкість рослини досить висока: добре переносить морози і практично не потребує укриття. Бажано укрити молоду ліану на зиму опалим листям або торфом, приділяючи особливу увагу кореневій зоні, щоб вона могла протистояти холоду. Робити це слід тільки протягом перших двох років, поки рослина не стане сильніше.

  Хвороби і шкідники

  Хоча жимолость не надто ніжне рослина, але може дивуватися шкідниками і хворобами. Вона найчастіше стикається з грибковими захворюваннями. Плями на листках є цим симптомом.

  Листя чутлива до борошнистої роси, якщо весна волога. Листя покриваються сірим нальотом і в’януть.

  Зокрема, тля може вплинути на рослину. Тому садову жимолость слід регулярно перевіряти на наявність попелиці.

  Хворі пагони слід негайно видалити, а решта рослина обробити розчином сульфату міді або препаратом «Фундазол». Якщо рятувальні заходи не дали позитивних результатів, кущ повинен бути викопаний і спалений.

  Корисні властивості жимолості

  Всі види жимолості, має цілющі властивості. Настоянки з листя і квітів рослини використовують для лікування різних захворювань. Аромат рослини здатний впоратися з нервозністю і стресом.

  Квітка жимолості містить ефірну олію і багато інших корисних речовин які відповідають за цілющі властивості.

  • при запалення слизових оболонок дихальних шляхів і травного тракту;
  • для лікування шкірних інфекцій (абсцесів);
  • лікування астми;
  • для лікування захворювання сечовидільної системи;
  • при кашлі.

  Японський сорт більш широко використовується в медичних цілях. Він має антибактеріальну дію. Європейський вид містить саліцилову кислоту.

  Жимолость – повзуче, прекрасно квітуча рослина добре поєднується з насадженнями троянд, хвойних і листяних чагарників. Регулярно доглядаючи за кучерявими кущами, можна створити красиву зону відпочинку на своїй ділянці, насолоджуючись ароматом квітів в приємній прохолоді.