Цькування у школі: як вирішити проблему системно

Журналістку Мирославу Ільтьо у дитинстві цькували.

Росла у селі на Волині й до завершення місцевої школи почувалася “білою вороною”, терпіла знущання однокласників.

– У селі, де кожен знає сім’ю дитини, з кимось у приязних стосунках, з кимось в родинних, а з іншими – в якихось міжусобицях – у таких умовах важко бути просто дитиною, адже ти чиясь дочка, – розповідає вона. –

Зі мною було так, бо батько родом з Закарпаття і на Волині ніяк інакше, ніж гуцул, не звався. З молодшої школи й до старших класів я була гуцулкою. Це щось на кшталт іншого сорту людей .

Мирослава каже, що зараз це звучить смішно, але в той час почувала себе інакшою.

Вирішити проблему з допомогою дорослих було складно, бо глузування вважали чимось звичним: радили “не звертати увагу” та “не провокувати”.

– Бути психологом довелося самій собі, бо такого спеціаліста в моїй школі просто не було , – додає вона.

Завершилася історія цькування із завершенням 9-го класу школи у рідному селі й продовженням навчання у сусідньому.

ПРИЧИНА БУЛІНГУ – У ВИХОВАННІ НЕТОЛЕРАНТНОСТІ

Булінг (цькування), як 2014 року сформулювали американські Центр контролю і профілактики захворювань ( CDC ) та Департамент освіти – небажана агресивна поведінка, яка повторюється або може повторитися, і в якій нерівне співвідношення сил агресора та жертви.

За визначенням Центру, є два способи булінгу – прямий (у присутності “цільової групи”) та непрямий (наприклад, поширення чуток), а також чотири його типи: фізичний, вербальний, реляційний (наприклад, спроби завдати шкоди репутації чи стосункам), пошкодження майна.

Місце, контекст булінгу, як пояснюють американські експерти, можуть бути найрізноманітнішими, в тому числі він можливий і в онлайні.

За словами гештальт-терапевтки, викладачки кафедри реабілітаційної психології та психосоматики НПУ ім. М. Драгоманова Оксани Сідун, до подібних ситуацій призводить виховання нетолерантності.

– Самі батьки показують дітям, що вони нетолерантні до будь-кого з якимись особливостями чи потребами. І нетолерантність батьків унаслідується дітьми, – пояснює вона. –

Але діти, оскільки вони менш співчутливі за своєю натурою, проявляють нетолерантність у більш агресивній, ворожій формі.

Психолог пояснює, що в булінгу є три ролі: агресор, жертва і спостерігачі.

Найчастіше за допомогою звертаються саме спостерігачі, адже лякаються, що теж можуть стати жертвами.

Вони розповідають про ситуацію батькам, а ті вже можуть включитися і вирішувати проблему на рівні школи.

Самі вчителі можуть виявитися неготовими, щоб запобігти або допомогти ефективно вирішити проблему.

За словами Ільтьо, в її школі вчителям бракувало таких знань:

– Спілкування, вміння слухати і роз’яснення відмінностей у точках зору – основа здорових стосунків.

У моєму випадку досвіду в будь – якого вчителя було замало, щоб и зрозуміти , як та чи інша поведінка характеризує психологічний стан дитини.

А почитати чи пройти якийсь курс, не кажу вже про академічну освіту, де була б відведена належна увага темі виявленню конфлікту в середовищі учнів та рішенням – цього не було .

Крім батьків, на агресивну поведінку дітей впливають і вчителі, додає психолог:

– Вони мають поважати учнів і показувати приклад поваги один до одного та до дитини. Вчителі часто можуть займати авторитарну позицію щодо учнів, а це також може бути причиною розвитку цькування.

Щоби цькування не траплялося, вона радить дорослим учити дітей співчувати одне одному.

– Якщо ж конфлікт стався, його не треба замовчувати: збиратися учасникам і обговорювати усі ролі, що трапилося, як таке явище відбулося…, – пояснює Сідун.

ЩО МОЖНА ВДІЯТИ З ЦЬКУВАННЯМ У ШКОЛАХ

Проблема булінгу поширена серед дітей та підлітків по всьому світу.

Посилаючись на дані, зібрані дослідницькими мережами HbSC та GSHS у 106 країнах світу, у 2014 році Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ ) опублікував звіт .

Там йшлося про те, що підлітки 13-15 років зіштовхувалися з цькуванням по-різному: від 7% дітей у Таджикистані до 74% у Самоа.

За цим дослідженням, у розвинених країнах найменше булінгу серед 13-15 річних в Італії (9%), а найбільше – у Латвії (52%).

При цьому 48% з них нікому не розповідали про ці випадки, а 24% – стали жертвами цькування.

Першими кроками до її створення вона називає масову публічну кампанію (покликану змінювати нинішню культуру школи), навчання вчителів та шкільних психологів.

Неурядові організації тим часом уже зробили перші кроки у боротьбі з булінгом.

Щоб звернути увагу на можливі наслідки цього явища та що можна вдіяти, аби йому запобігти, ЮНІСЕФ у 2017 році почав інформаційну кампанію проти цькування.

Запустили stopbullying.com.ua для дітей та дорослих, на якому доступна інформація про цькування, а також поради психолога.

Він стане доступним у липні цього року, триватиме 7 тижнів і торкатиметься, з-поміж іншого, тем прав людини, дискримінації, толерантності, гендерночутливого підходу, цькування на підставі інакшості.

Серед викладачів – експерти з питань прав людини, недискримінації, гендерних питань, критичного мислення.

За словами ініціаторки проекту, голови ГО “Студена” Анастасії Мельниченко, після проведення опитування вчителів щодо бажаних для висвітлення у курсі тем, команда побачила, наскільки важлива проблема цькування для вчителів.

– Найбільш затребуваною темою курсу, як виявилося, стала практична інформація, як протидіяти цькуванню, що, власне, робити, – каже вона. – Це те, з чим вони стикаються щодня у роботі.

Тому в рамках курсу ми розглядаємо, які бувають види булінгу, як цькування призводить до насильства та прихованої дискримінації інакших дітей, які наслідки можуть виникнути у майбутньому, які дії можуть оперативно зробити вчителі та як може вести профілактичну роботу з батьками та дітьми.

У березні організація представила свій проект онлайн-посібника на спільнокошті, і задовго до завершення кампанії зібрала необхідну суму.

Галина Будівська, для УП Життя

Як можна боротися із цькуванням

Сьогодні все частіше в шкільному середовищі звучить слово «булінг». У перекладі з англійської воно означає знущання, цькування чи залякування. Булінг відрізняється від звичайної суперечки між дітьми тим, що супроводжується фізичним чи психологічним насиллям: дитину висміюють, залякують, б’ють, псують речі. За даними міністерства освіти, тільки минулого року шкільні психологи отримали близько 109 тисяч звернень через цькування учнів. Проте лише третина з них була від дітей, частіше про проблему булінгу наважувались говорити вчителі або батьки. Як розпізнати, що дитину ображають у школі, і як вирішується проблема дитячої жорстокості на державному рівні, досліджувати наші експерти.

Стоп булінг

У серпні цього року в рамках проекту «Я маю право!» міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей і їхніх батьків. Головна мета – розказати суспільству про види булінгу і його протидію.

Найбільш поширені різновиди цькування: психологічне і фізичне. Вони відрізняються за низкою ознак. До психологічних прикмет того, що дитина зазнає булінгу належать: відсутність у дитини друзів, страх ходити до школи, занижена самооцінка. Ознаками фізичного булінгу можуть бути зламані іграшки, зіпсовані особисті речі, брудна шкільна форма, синці. Через поширення ролі Інтернету і соціальних мереж з’явився новий вид цькування – кібербулінг. Один із його проявів – це надсилання погрозливих та образливих текстових повідомлень.

Фахівці радять, що дитині не варто намагатися вирішити ситуацію самостійно. Краще звернутися до батьків, вчителів або дорослих, яким дитина довіряє.

«Надзвичайно важлива небайдужість батьків до своєї дитини і постійне відстежування ситуації, настрою і стану дитини. Крім того, не варто забувати про тісний контакт із класним керівником, налагодження комунікації з іншими батьками в класі», –радять у міністерстві юстиції.

На думку психолога Катерини Данилевської, для вирішення проблеми з цькуванням у школах повинна проводитись системна робота з батьками, вчителями та самими учнями.

Відповідальність за цькування

Над вирішенням проблеми працюють і в парламенті. Так, 2 жовтня Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект №8584 про протидію булінгу у школах. Згідно з документом, в українському законодавстві вперше з’являється таке поняття як «булінг», а також штрафи за знущання над школярами.

У рамках цього закону до відповідальності можуть бути притягнені діти, їхні батьки, вчителі та директор школи. За моральне або фізичне насильство та агресію у будь-якій формі кривдникам загрожуватиме штраф на суму від 340 до 850 грн. Якщо правопорушення вчинив малолітній і ще не може відповідати перед законом, стягнення очікує на батьків.

За повторне порушення або вчинення дій із особливою жорстокістю будуть штрафувати від 1700 до 3400 грн. Будуть карати і вчителів – за приховування булінгу передбачається штраф від 850 грн до 1700 грн. Директори шкіл повинні будуть розглядати заяви про випадки цькування від учнів та їхніх батьків і за потреби звертатись до правоохоронців.

«Ініціатива ввести такі штрафи хороша – коли вдарять по гаманцю батьків, вони поміняють підхід у вихованні свого чада», – вважає психолог Лілія Вороніна.

Схвалюють законодавчу ініціативу і юристи. Адже на сьогодні змусити відповідати за знущання у школі вкрай складно.

«Батьків притягують до відповідальності за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою санкція, знаєте яка? 51 гривня! Багато разів у нашій практиці було, коли спілкувалися з батьками з приводу того, що з дитиною треба спілкуватись, відвести до психолога, бо вона б’є дітей, а натомість чуємо: «Ми віддали дитину в школу – займайтесь!». І коли ця дитина завдає іншій шкоди, виписується протокол, у суді виносять санкцію у 51 гривню. Батьки приходять і буквально в обличчя кидають цю сплачену квитанцію», – розповідає начальник відділу зв’язків з громадськістю управління патрульної поліції міста Києва Сергій Безпальчук.

Аби нові штрафи запрацювали, Верховна Рада повинна ухвалити закон у другому читанні, після цього його має підписати глава держави. Потім Кабмін і профільні міністерства (МВС і МОН) матимуть три місяці, аби підготувати необхідну нормативну базу.

Крім інформаційних та законодавчих ініціатив, проблема булінгу в українських школах порушується на міжнародному рівні. Так, у рамках візиту Президента Петра Порошенка в США для участі в 73-й сесії Генасамблеї ООН перша леді Марина Порошенко обговорила питання протидії булінгу з керівництвом Департаменту освіти Нью-Йорка. На зустрічі йшлося про вивчення досвіду США з профілактики цієї проблеми.

«Оскільки булінг в освітньому середовищі негативно впливає на розвиток особистості дитини і на формування її системи цінностей, дуже важливо своєчасно і ефективно протидіяти жорстокій і насильницькій поведінці школярів», – заявила Марина Порошенко за підсумками зустрічі.

Вчителі, психологи і правники погоджуються, що повністю викорінити булінг зі шкільного середовища майже неможливо. Але звести випадки знущань до мінімуму можна шляхом спільних зусиль батьків і вчителів, а також за належного контролю з боку держави.