Особливості посадки, розмноження та вирощування в саду конюшини строкатого кольору

Стелющі та напівстелющі багаторічні рослини – відмінне рішення для облагородження прибудинкової території або створення цікавих ландшафтних експозицій. У переважній більшості випадків такі культури відрізняються невибагливістю до умов зростання. Сьогодні поговоримо про правила посадки та особливості вирощування в саду або на дачній ділянці конюшини строкатого кольору.

Ботанічний портрет культури

Конюшина – це багаторічна трав’яниста рослина родини Бобові. Найпоширенішим в природі та садівництві різновидом вважається конюшина повзуча, яку також називають голландською або білою. Із самої назви культури стає зрозумілим, що пагони рослини стеляться по поверхні землі. Трав’янисті гілочки можуть вкорінюватися міжвузловими частинами. Для цієї культури характерна розгалужена, стрижнева коренева система. Кореневі відростки переважно білого забарвлення.

Листя конюшини трироздільне, довгочерешкового типу. Для листових пластин характерна широкояйцеподібна форма та виїмчасті верхівки. При цьому середня довжина зеленого паростка складає 30 см. Забарвлення листової пластини залежить від видових та сортових характеристик культури. Більшість сортів мають листя зеленого або темно-зеленого кольору. Однак найбільш цікавими з естетичної точки зору вважаються різновиди строкатого забарвлення .

Конюшина характеризується тривалим періодом цвітіння – з кінця весни до початку осені. Пазушного типу суцвіття, для яких характерна кулеподібна пухка форма, утворюються на самісіньких кінчиках квітконосних паростків. Суцвіття формується із запашних квіток білого або ніжно-рожевого кольору. Так, в одному суцвітті налічується від 20 до 40 квіток. Після закінчення цвітіння бутон схиляється донизу.

Після запилення на паростках конюшини з’являються лінійні стручки, усередині яких знаходяться по 3-4 насінини довгастої плоскоподібної форми. Плоди забарвленні в оранжевий або сіро-жовтий відтінок.

Найкращі різновиди строкатої конюшини

Головний «герой» нашої сьогоднішньої розповіді – це конюшина строкатого забарвлення. Цей різновид не зустрічається в ботанічних довідниках, але відомий серед садівників. Строкатими називаються сорти конюшини , для яких характерне яскраве, незвичайне, різнокольорове забарвлення листових пластин.

Найбільш цікаві сорти конюшини строкатої для вирощування на дачі або в саду:

1. Атропурпуреа (Atropurpurea). Пагони висотою до 15 см густо покриті трилопатевими листовими пластинами. Сорт Атропурпуреа, який має схожість із кислицею ріжковою, легко піддається вирощуванню. При цьому головна особливість цієї багатолітньої рослини – це забарвлення. Темно-пурпурні листочки гармонійно поєднуються з тонкими яскраво-салатовими краями.
2. Кров дракону (Dragons Blood). Основна частина листка повзучої конюшини сорту Dragon Blood виконана в блакитно-білому тоні. Розташована ближче до черешка м’ясиста тканина пофарбована в гарний зелений колір. По всій зовнішній поверхні листової пластини проходять ефектні насичено-бордові смуги, які надають культурі особливої ​​привабливості.
3. Грін Айс (Green Ice). У дослівному перекладі з англійської мови «green ice» означає «зелений лід». Варто всього лише подивитися на забарвлення листових пластин повзучої конюшини, щоб зрозуміти етимологію цієї цікавої назви. Зеленувато-біле листя гармонійно доповнюють яскраво-зелені елементи.
4. Ізабелла (Isabella). Стелюща багаторічна рослина зі стеблами висотою не більше 15 см. Сорт Ізабелла виглядає дуже вишукано та витончено. Невеликого розміру листові пластини пофарбовані в пурпурно-червоні відтінки. Серцевина листочку салатово-зеленого тону.
5. Вільям (William). Культиватор з яскравим забарвленням листових пластин активно використовується в ландшафтному дизайні. Листя конюшини Вільям пофарбовані в зелений (серцевина) та червоно-фіолетовий (обрамлення) відтінки. Залежно від пори року змінюється забарвлення листя. Так, навесні листочки конюшини сорту Вільям світло-зелені з легким малиново-бордовим відливом. Влітку листові пластини стають гарного трав’янисто-зеленого кольору, а восени – з’являються бордово-червоні фрагменти.
6. Леонора (Leonore). Сорт відрізняється цікавим, багатобарвним забарвленням листових пластин. Серцевинна частина листочку пофарбована в трав’янистий відтінок, центральна – бордово-червоний. Широке обрамлення виконане у вигляді градієнту від білого кольору до відтінку морської хвилі.

Оптимальні умови для вирощування

Конюшина повзуча відноситься до невибагливих багаторічних рослин. Однак якщо плануєте вирощувати в саду строкаті різновиди культури, то вибирайте відкриті для сонця ділянки. При нестачі сонячного освітлення багаторічна рослина втрачає свої початкові декоративні якості.

Трав’яниста рослина може проростати на будь-яких ґрунтах: від вапняного глинистого ґрунту до важких субстратів. Але перший варіант вважається кращим! Що стосується рівню рН, конюшина гарно почуває себе в нейтральних, кислотних та навіть сильно лужних ґрунтах. Однак багаторічна трав’яниста рослина негативно реагує на застій вологи. Саме тому не рекомендуємо висаджувати культуру в низинах, де часто накопичується дощова вода. Також не забудьте подбати про належне дренування ґрунту напередодні посадки конюшини.

Тонкощі посадки та розмноження культури

Розмножувати конюшину повзучу можна як насіннєвим, так і вегетативними методами. Під вегетативним розмноженням мається на увазі живцювання багатолітника або розподіл кореневої системи кущика. Оскільки перший варіант займає багато часу, а другий – не завжди дає позитивні результати, доцільніше вирощувати конюшину з насіння.

Отже, алгоритм розмноження повзучої конюшини насінням досить простий:

1. Підготуйте ділянку до посадки. Видаліть бур’яни, перекопайте землю.
2. В окремій ємності змішайте насіння конюшини з родючим субстратом. На 1 кв.м газону знадобиться 300-350 насінин багаторічної рослини.
3. Розподіліть ґрунт із насінням рівномірним шаром по ділянці.
4. Присипте місце посадки тонким шаром родючого ґрунту. Висота такого шару не повинна перевищувати 1 см.
5. Протягом 7-10 днів від моменту посіву рясно зволожуйте ґрунт, використовуючи насадку «дрібний дощик». Слідкуйте, щоб земля постійно була помірно вологою.

Корисна порада. Щоб насіння зійшло рівномірно, не ходіть по газону перші два тижні. В іншому випадку сходи будуть нерівномірними. Також на деяких місцях можуть утворитися «залисини» газону.

Особливості догляду за багаторічною культурою

Правильний догляд – запорука життєстійкості будь-якої рослини. Конюшина, наприклад, дуже чутлива до порушення режиму поливу . Брак або, навпаки, надлишок вологи в ґрунті може стати причиною загибелі багатолітньої рослини.

Як правильно поливати конюшину строкатого кольору? Для зволоження культури рекомендовано використовувати відстояну воду кімнатної температури. Частота поливів залежить від кліматичних особливостей регіону та кількості атмосферних опадів. При відсутності опадів оптимальний інтервал між зволоженням – один раз в 7-10 днів. Але обов’язково дивіться на стан верхнього шару ґрунту. Як тільки земля просохне – прийшов час зволожувати трав’янисту рослину.

Другий важливий етап догляду – це підживлення. Оскільки конюшина рясно нарощує зелену масу, то препарати на основі азоту їй не потрібні. Досвідчені садівники рекомендують дотримуватися наступної схеми внесення добрив під конюшину:

• восени, коли планується перекопування ділянки, можна застосувати органіку;
• перед посівом насіння використовують калійно-фосфорні комплекси.

Оскільки конюшина швидко розростається, подумайте про обрізання пагонів. Зрізати можна всю зелену частину, залишаючи гілочки висотою кілька сантиметрів від поверхні ґрунту. Для «підстригання» конюшини рекомендовано використання бензинового або електричного триммеру.

Конюшина строкатого кольору в ландшафтному дизайні

Строкату конюшину активно використовують в ландшафтному дизайні. Найчастіше трав’янисту багаторічну рослину застосовують для оформлення передніх планів квітників та змішаних міксбордерів. Досить-таки цікаво культура виглядає в «килимовій» посадці. Якщо планується створення смуг, «шахової дошки» або малюнку, необхідно чітко розмежовувати зони. Конюшина повзуча схильна до активного розростання. Тому не рекомендуємо вирощувати цю багаторічну рослину поруч із повільно зростаючими декоративними культурами (наприклад, альпійськими багатолітніми рослинами).

Конюшину строкатого забарвлення можна застосовувати для створення газонів та оригінальних яскравих галявин. Також культура гарно доповнює листопадні чагарники та хвойні рослини.

Посадка та вирощування конюшини повзучого різновиду в саду – досить нескладний процес. Слідкуйте за вологістю ґрунту та контролюйте процес розростання культури – ефектний строкатий «килимок» стане відмінною прикрасою вашого присадибної ділянки!

Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 04 лютого 2019 Перша редакція: 04 жовтня 2017 🕒 8 хвилин 👀 38062 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за конюшиною лучною
• Конюшина лучна – опис
• Вирощування конюшини лучної
  • Посадка конюшини лучної
  • Догляд за конюшиною лучною
  • Лікувальні властивості конюшини лучної
  • Конюшина лучна – протипокази
  • Коментарі

  Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник».

  Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.

  Посадка й догляд за конюшиною лучною

  • Цвітіння: у кінці травня або на початку червня майже три місяці.
  • Посадка: посів насіння в відкритий ґрунт – напровесні, щойно зійде сніг.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: чорнозем, суглинні або супіщані ґрунти з pH 6,0-6,5.
  • Полив: помірно, у середньому один раз на тиждень, уранці або ввечері. У посуху поливають частіше.
  • Підживлення: тільки рідкими калійно-фосфорними підживленнями: азот рослина самостійно засвоює з ґрунту.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: бульбочкові й конюшинові довгоносики.
  • Хвороби: червону конюшину вражають антракноз, аскохітоз, рак і іржа.
  • Властивості: є не тільки кормовою, а й затребуваною лікарською рослиною, що має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію.

  Конюшина лучна – опис

  Конюшина лучна – дворічна або багаторічна трав’яниста рослина, що сягає у висоту від 15 до 55 см. Стебла у неї тягнуться вгору, гіллясті, листя трійчасте, з дрібнозубчастими широкояйцеподібними частками. Листочки цільні, війчасті по краях. Пухкі кулясті головчасті суцвіття сидять попарно й часто прикриті верхніми листками, їхній віночок може бути рожевим, білим або строкатим. Плід конюшини лучної – однонасінний біб яйцеподібної форми з жовтувато-червоним або фіолетовим насінням.

  Вирощування конюшини лучної

  Посадка конюшини лучної

  Сіють конюшину напровесні, відразу після того, як зійде сніг. Найкраще вона росте на сонці або в притінку на чорноземі, суглинних і супіщаних ґрунтах, де до неї росли злакові культури, картопля, кукурудза чи коренеплоди. А конюшину після конюшини можна буде сіяти тільки через п’ять років. Водневий показник на ділянці має бути в межах pH 6,0-6,5, тому кислі ґрунти доведеться вапнувати.

  Перед посівом землю на ділянці перекопують на глибину штиха лопати, очищають від бур’яну й розрівнюють, а через тиждень розкидають по поверхні комплексне мінеральне добриво. Ще через два тижні, коли ґрунт осяде, його розпушують граблями, зволожують, після чого, вибравши безвітряний день, беруться до посіву. Попередньо витримане впродовж години у воді й просушене дворічне насіння конюшини змішують із сухою землею в співвідношенні 1:5 і рівномірно розподіляють по ділянці рядами, після чого присипають зверху шаром ґрунту. Великі насінини вкривають шаром завтовшки 4-5 см, а дрібні – 1-2 см. Норма висіву – приблизно 10 г насіння на 1 м² ділянки. Полив після посіву здійснюють лійкою з душовою насадкою, щоб не вимити насіння з-під тонкого шару ґрунту. Проростає насіння конюшини через 5-10 днів.

  Догляд за конюшиною лучною

  Найважливішим пунктом догляду за конюшиною лучною є полив, оскільки затяжна посуха негативно позначається як на декоративності галявини, так і на якості лікарської сировини. Занадто часте і рясне зволоження теж погано впливає на стан рослини, хоча конюшина з білими головками до цього більш стійка, ніж рожева. Поливають конюшину помірно, в середньому один раз на тиждень, вибираючи для цього світанкові чи вечірні години.

  Оскільки конюшина лучна засвоює атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій, потребує вона тільки калійно-фосфорних добрив, які вносять у рідкому вигляді. Якщо ж конюшина росте в родючому ґрунті, підживлення їй зовсім не потрібні.

  Уражається червона лучна конюшина такими захворюваннями, як антракноз, аскохітоз, рак і іржа. Щоб уникнути знищення конюшини цими інфекціями, необхідно вибирати для вирощування стійкі до захворювань сорти, обов’язково знезаражувати їх перед посівом і збирати врожай або косити культуру в момент самого початку цвітіння. Окрім того, надзвичайно важливо дотримуватися сівозміни й при ураженні посівів конюшини на рак не вирощувати культуру на цій ділянці щонайменше 7 років. Проти таких хвороб, як аскохітоз і іржа, ефективні обпилювання посівів конюшини лучної порошком сірки, а з антракнозом борються фунгіцидами. Зі шкідників конюшини лучної найвідоміші бульбочкові й конюшинові довгоносики. Конюшинові довгоносики пошкоджують листя, бутони й квітки конюшини: одна личинка комахи здатна знищити до 11 зав’язей. Щоб уникнути зниження врожаю через шкідливу діяльність конюшинових довгоносиків і їхніх личинок, потрібно скошувати посіви в період бутонізації. Бульбочкові довгоносики навесні пошкоджують у сходів точку росту, а пізніше їхні личинки виїдають заглиблення в коренях і знищують бульби конюшини. Проти цих шкідників доведеться використовувати інсектициди.

  Збір конюшини лучної

  Збирають конюшину лучну на сіно на самому початку цвітіння. Якщо запізнитися зі збиранням, якість корму погіршується, оскільки в рослині зменшується вміст протеїну.

  У якості лікарської сировини використовуються тільки квітки конюшини червоної, які також знімають на початку цвітіння. Квітки після збирання розрізають уздовж верхнього стебла і вистеляють на сушку в тінистому місці саду або в напівтемному, добре провітрюваному приміщенні, температура в якому не має підніматися вище 35 ºC. Зберігають лікарську сировину в паперових пакетах або картонних коробках у сухому, темному й прохолодному місці.

  Види і сорти конюшини лучної

  У культурі поширені два типи конюшини лучної: пізньостигла одноукісна й ранньостигла двохукісна. Ранньостигла конюшина вирізняється швидким розвитком, великою кількістю зеленої маси, сильним розгалуженням, густою облистяністю і здатністю утворювати отаву. А пізня конюшина відрізняється від ранньої морфологічно: у неї довші прилистки й більша кількість міжвузлів – від 7 до 12. Пізні сорти дають гарний урожай у першому укосі, але здатність до утворення отави у них значно нижча, ніж у ранніх. Однак зимостійкість у пізньої конюшини вища, ніж у ранньостиглої.

  • Бурштинова – середньоранній, стійкий до раку та кореневих гнилей сорт, що забезпечує за вегетаційний період 2-3 укоси;
  • Багаторічна – ранньостиглий, високоврожайний зимостійкий гібридний сорт, виведений при схрещуванні сортів Слуцький ранньостиглий і Передкарпатський 33. За вегетацію ця конюшина формує три укоси;
  • Устойліви – ранньостиглий зимостійкий сорт білоруської селекції, стійкий до перезволоження, дає два укоси за вегетацію;
  • Тернопільський 2 – високоврожайний ранньостиглий і зимостійкий сорт української селекції, який формує по 2-3 укоси за сезон;
  • Маро – середньоранній, стійкий до раку та кореневих захворювань сорт німецької селекції;
  • Ренова – посухостійкий високопродуктивний сорт, дає два укоси за сезон;
  • Працавнік – високопродуктивний посухостійкий білоруський сорт, що вирізняється підвищеною стійкістю до вилягання і дає в середньому два укоси за вегетаційний період.

  Окрім описаних, у культурі часто вирощують такі сорти конюшини червоної, як Яскрава, Долина, Мерея, Вітебчанин, Слуцький, Мінський, Демена, Цудовни, Ранній-2, Тріо, Ветеран, Алтин, Амос, Грін, Витязь, Гефест і інші.

  Властивості конюшини лучної – шкода і користь

  Лікувальні властивості конюшини лучної

  Конюшина лучна є затребуваною лікарською рослиною, оскільки має велику кількість цінних речовин. Чим корисна конюшина лучна? Її листя і суцвіття містять мінеральні речовини та вітаміни, саліцилову кислоту, каротин, флавоноїди, дубильні речовини, фітоестрогени, ефірну та жирні олії, клітковину й інші необхідні для організму людини речовини.

  Конюшину здавна використовували в народній та офіційній медицині, на її основі виробляли лікарські препарати, сиропи й мікстури, біологічно активні добавки. Конюшина входить до складу зборів для лікування різних захворювань. У домашніх умовах із неї готують відвари, настої та настоянки, які, як і свіжий сік рослини, використовують для примочок, лікувальних ванн і полоскань. Конюшину додають у присипки, мазі, шампуні, лосьйони, засоби для вмивання та лікування шкірних хвороб.

  Конюшина має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію, тому її застосовують для лікування багатьох недуг. Наприклад, відварами конюшини лікують хвороби нирок, жовчовивідних шляхів, запалення придатків і сечового міхура, сечокам’яну хворобу, головні болі й запаморочення, астенію та анемію, туберкульоз легень, рахіт, отруєння, кровотечі та геморой. Відварами й настоями суцвіть конюшини виводять з організму зайву рідину, а використовуючи їх для полоскання, лікують гінгівіт, ангіну, стоматит.

  Оскільки конюшина має протисклеротичну дію, вона використовується при лікуванні хвороб серцево-судинної системи й атеросклерозу. Препарати конюшини сприяють зміцненню стінок судин, покращують стан вен, знижують рівень холестерину в крові, артеріальний і внутрішньочерепний тиск, підвищують гемоглобін. Уміщені в конюшині флавоноїди насичують тканини киснем, нормалізують обмін речовин, жировий обмін і захищають організм від передчасного старіння.

  Червона конюшина ефективна при лікуванні всіх видів ракових пухлин: вона очищає слиз і кров, припиняє ріст ракових клітин.

  Конюшина лучна – протипокази

  Застосування лучної конюшини протипоказане при таких захворюваннях і станах, як варикозне розширення вен, тромбофлебіт, екстрагенозалежна форма раку, діарея, індивідуальна незносність і вагітність. Не рекомендовані препарати конюшини тим, хто переніс інсульт або інфаркт.

  При тривалому вживанні препаратів конюшини може знижуватися потенція у чоловіків і виникає затримка менструації у жінок.

  Небажано застосовувати препарати конюшини для лікування дітей до двох років, але якщо ви вважаєте, що це необхідно, попередньо порадьтеся з педіатром.