Алергія на воду

Алергія на воду (медичний термін аквагенна кропив’янка) — це специфічна форма хронічної кропив’янки, яка характеризується появою невеликих сверблячих пухирів після контакту шкіри з водою. Вони мають чітко окреслені краї, та оточені еритемою різного розміру. Вогнища локалізуються переважно на шиї, тулубі, плечах, руках і спині.

Люди з аквагенною кропив’янкою можуть безпечно споживати воду, але повинні уникати її взаємодії зі шкірою. Алергія на воду виникає після душу або ванни, під дощем або в басейні. Вона була вперше описана у 1964 році, і з того часу в літературі було опубліковано близько 100 випадків. Шкірні ураження можна сплутати з висипами холінергічної кропив’янки, проте вони не можуть бути викликані фізичним навантаженням, пітливістю, спекою або емоційним стресом.

Причини

Алергія на воду — ще недостатньо вивчений стан. Вона поділяється на спадкову (приблизно 20%) та набуту (приблизно 80%). Алергічна реакція виникає незалежно від температури або рН води й психогенних факторів. Дослідження щодо визначення точної причини алергії на воду продовжуються, і на сьогодні існує дві поширені теорії:

• припущення про незвичайну взаємодію води з компонентами у роговому шарі шкіри, в результаті якого утворюється токсична сполука. Проникнення цієї речовини в тканини викликає активацію опасистих клітин та вивільнення гістаміну;
• інша гіпотеза стосується водорозчинного алергену в епітеліальних тканинах. Вода розчиняє алерген, який потім проникає в глибокі шари шкіри, викликаючи вивільнення гістаміну із сенсибілізованих опасистих клітин.

Саме виділення гістаміну для боротьби з алергенною речовиною викликає симптоми алергії. Прояви найчастіше виникають у жінок і зазвичай починаються в період статевого дозрівання. З віком алергічні симптоми можуть зникнути.

На думку деяких дослідників, алергія на солону воду виникає частіше за рахунок кращого проникнення епідермального антигену. При проведенні досліджень з’ясувалося, що 5% сольовий розчин ефективніший, ніж дистильована вода, для виклику алергічної реакції. Тому вчені припускають, що концентрація солі та/або осмолярність можуть впливати на розвиток патогенного процесу.

Як виглядає алергія на воду?

Люди з контактною алергією на воду мають наступні симптоми:

• шкірний висип у вигляді пухирів;
• почервоніння шкіри;
• відчуття печіння;
• свербіж.

Клінічна картина складається з невеликих фолікулярних пухирів діаметром від 1 до 2 мм, оточених еритематозними полями розміром 1-3 см, які виглядають подібно до холінергічної кропив’янки. Спочатку вони з’являються на ділянках шкіри, які контактували з водою, через 10-30 хвилин після контакту, і провокують сильний свербіж шкіри.

Алергія на воду зазвичай розвивається на руках, плечах, грудях, шиї, животі та спині. Висип також може поширитися на ділянки, які не торкалися рідини. Симптоми зберігаються протягом 20-60 хвилин і мають спонтанне вирішення. Спирт та інші органічні розчинники, нанесені на шкіру, не викликають утворення пухирів.

Більшість випадків є спорадичними, проте повідомлялося про сімейну історію алергії. Системні симптоми бувають дуже рідко, але іноді зустрічаються.

При внутрішньому вживанні питної води алергічні прояви зазвичай не виникають. Але при контакті зі шкірою навколо рота вона може призвести до набряку ротової порожнини, горла, а в крайніх випадках до анафілаксії.

При попаданні води на обличчя алергія на воду може викликати наступні прояви:

• висип навколо рота;
• свистяче дихання;
• утруднення ковтання;
• задишка;
• головний біль;
• нудота;
• непритомність.

Інтенсивний або тривалий свербіж при алергії призводить до екскоріацій, які можуть вдруге інфікуватися, покритися виразками й рубцюватися. Також хворі можуть відчувати психологічний стрес через побоювання води.

Як діагностується алергія на воду?

Діагноз ґрунтується на клінічному анамнезі та результатах провокаційного тесту. Рекомендації щодо тестування: покласти рушник, змочений водою, на верхню частину тіла пацієнта на термін до 40 хвилин. Температура води має бути близько 35–37 градусів за Цельсієм. Результат тесту вважається позитивним, якщо через 10 хвилин після видалення рушника на місці дослідження з’являються пухирі. Таким чином проводять водний тест з водопровідною, дистильованою водою та фізіологічним розчином.

Алергію на воду необхідно диференціювати з аквагенним свербежем (свербіння без змін на шкірі) та іншими формами холінергічної кропив’янки (холодової та теплової).

Щоб визначити, чи є у пацієнта алергія на холодну або гарячу воду, прикладають холодний та гарячий водний компрес. Для виключення інших видів фізичної кропив’янки проводять тест із фізичним навантаженням та кубиком льоду.

Диференційна діагностика

Алергію на воду слід відрізняти від інших форм індукованої кропив’янки, включаючи:

• солезалежна аквагенна кропив’янка — висипання провокує морська вода, а не прісна;
• аквагенний свербіж — вплив води викликає свербіж без супутніх шкірних уражень;
• спадковий дермографізм — фізична кропив’янка з лінійними пухирями;
• холінергічна кропив’янка — пухирі з’являються при підвищенні температури тіла;
• холодова алергія — появу сверблячих пухирів викликає контакт з холодом;
• відстрочена кропив’янка від тиску — свербіж, набряк і біль через 4-8 годин після дії на шкіру тиску;
• місцева теплова кропив’янка — обмежується областю теплового впливу;
• сонячна кропив’янка — швидка реакція на ультрафіолетове випромінювання, яка проходить протягом 24 годин;
• вібраційний ангіоневротичний набряк — еритема та ангіоневротичний набряк з’являються після впливу на шкіру вібрації.

Як лікувати алергію на воду?

Специфічних ліків проти аквагенної кропив’янки не існує. Люди повинні по можливості обмежувати контакт із водою та приймати препарати від алергії.

Зменшити симптоми алергічної реакції допоможуть:

• антигістамінні препарати — блокують ланцюгову реакцію, яка відбувається при вивільненні гістаміну. Лікарі зазвичай рекомендують препарати другого покоління Кетотифен, цетиризин Цетрин, лоратадин Кларитин, фексофенадин Аллегра, оскільки вони не викликають сонливості. Їх можна приймати щодня в якості профілактики або за годину до миття;
• захисні креми, вазелін — наносяться безпосередньо на шкіру, допомагають запобігти просочуванню рідини в тканини та виникненню алергії;
• стероїдні препарати — використовуються, щоб послабити імунну відповідь та зупинити викид гістаміну;
• омалізумаб Ксолар — ін’єкція діє проти антитіл, які виробляються імунною системою, щоб запобігти загостренню симптомів;
• ультрафіолетова терапія (фототерапія) — зміцнює шкіру, роблячи її менш чутливою;
• адреналін (епінефрин) Епіпен — використовується при тяжких реакціях алергії, таких як анафілаксія.

Профілактика

Деяких тригерів алергії досить легко уникнути, але інших — неможливо. Людина не може наказати своєму організму, щоб він перестав виділяти піт або ніколи не плакав. Полегшити повсякденне життя дозволять деякі профілактичні заходи.

Перевірка прогнозу погоди допоможе не потрапити під дощ. Укриття від сильної спеки та уникнення дій, які викликають потовиділення, знижує вироблення поту. Вибір вологовідвідного одягу запобігатиме тривалому контакту з потом. Якщо повністю уникнути контакту неможливо, тоді необхідно звести до мінімуму симптоми після впливу.

Як митись при алергії на воду? Вихід один — не часто приймати короткочасний душ і використовувати засоби для очищення на спиртовій основі.

Як їсти й пити при алергії на воду? Для більшості людей з аквагенною кропив’янкою питна вода не є проблемою. Однак, якщо вона потрапить на шкіру, може виникнути набряк, свербіж, печіння на губах та в порожнині рота. Єдиний спосіб впоратися з цим — приймати антигістамінні препарати, пити рідину через соломинку та уникати продуктів із високим вмістом води.

Чи завжди кропив’янка — це алергія?

Кропив’янка або уртикарія, згідно зі світовою статистикою, щонайменше раз у житті виникає у 15-20 % населення. Хвороба проявляється висипом у вигляді червоних або рожевих пухирів: вони можуть бути поодинокими або численними, розташовуватися симетрично чи хаотично.

Пухирі безболісні, але часто супроводжуються свербежем. Зазвичай зникають протягом доби.

У 40 % хворих на кропив’янку на різних частинах тіла розвивається набряк Квінке: навколо обличчя, на кистях, стопах. Тільки набряки, без шкірних проявів, як симптом захворювання зафіксовані в 10 % випадків.

Жінки хворіють на кропив’янку вдвічі частіше за чоловіків. Захворювання проявляється у людей різного віку, але переважно у тих, кому від 30 до 50 років; після 70 перші епізоди кропив’янки дуже рідкі.

Від чого виникає і скільки триває кропив’янка

Всупереч поширеній думці, у виникненні уртикарії не завжди винна алергія. Причин багато: патології печінки, підшлункової або щитоподібної залоз, шлунково-кишкового тракту, ревматичні, аутоімунні й онкологічні захворювання, дуже рідко — наявність в організмі людини паразитів.

За тривалістю кропив’янку поділяють на гостру й хронічну. Перша триває до шести тижнів, друга — довше.

Хронічна форма

Більшість пацієнтів з хронічною кропив’янкою одужують протягом 6-12 місяців. Понад п’ять років захворювання може тривати в 10-20 % випадків. Менше десятої частини пацієнтів хворіють довше 20 років.

На хронічну уртикарію значно частіше хворіють дорослі, ніж діти. У 30-50 % пацієнтів її виникнення пов’язане з аутоімунними процесами, коли імунітет виробляє антитіла до власних тканин, органів або клітин.

Причину хронічної рецидивної кропив’янки у дорослих фахівці не можуть виявити в 70-90 % випадків.

Гостра форма

Алергія часто стає причиною гострої форми кропив’янки: вона розвивається як реакція гіперчутливості на певний зовнішній подразник, тобто алерген.

• Харчові продукти — молоко, яйця, арахіс, горіхи, морепродукти, риба — при вживанні або через прямий контакт зі шкірою.
• Різні частини рослин.
• Отрута та специфічні білки, що їх впорскують під час укусу комахи.
• Латекс, гума.
• Слина та/або шерсть тварин.
• Ліки:
  • антибіотики (пеніциліни, сульфаніламіди);
  • діуретики;
  • міорелаксанти;
  • болезаспокійливі й жарознижувальні нестероїдні препарати. Висип на шкірі та свербіж після приймання таких ліків виникають у 0,3 % населення світу, а алергія до аспірину зафіксована у 27-35 % хворих на хронічну кропив’янку.

  Іноді розвиток гострої форми уртикарії викликають імунні механізми або неімунні, але не пов’язані з алергією. Це може статися через:

  • застосування лікарських засобів певних видів (опіоїдів, бета-блокаторів, ванкоміцину, нестероїдних протизапальних препаратів);
  • використання рентгеноконтрастних речовин;
  • гормональні порушення;
  • вживання деяких харчових продуктів (ферментованих, гістамінолібераторів, наприклад, полуниці, апельсинів, сирів з цвіллю);
  • гострі вірусні інфекції, особливо у дітей;
  • ревматичні захворювання та ін.

  Види кропив’янки

  За причинами виникнення вчені виділяють декілька видів кропив’янки:

  • Механічна. Виникає при механічному подразненні шкіри. До неї відносять кропив’янку від надавлювання та дермографічну (інакше — уртикарний дермографізм), викликану появою пухирів через тертя / подразнення шкіри одягом або тупим предметом.
  • Сонячна. Причина — вплив на шкіру ультрафіолетового випромінювання або сонячних променів.
  • Нервова, інакше — психогенна. До її розвитку можуть бути залучені нейропептиди — білки, які беруть участь в передачі нервових імпульсів між шкірою і нервовою системою.
  • Холодова кропив’янка. Широко розповсюджена. Симптоми з’являються внаслідок контакту з холодом: безпосереднього дотику, вживання холодних напоїв або їжі, перебування на морозному повітрі.
  • Холінергічна. Виникає як реакція на підвищення температури людського тіла на 0,5-1 градус через стрес, фізичне навантаження, перебування в гарячій воді або задушливому приміщенні. Висип має специфічний вигляд: дрібні точкові пухирі, що поширюються на значній частині шкіри. Часто супроводжується набряком Квінке.
  • Аквагенна, коли від контакту шкіри з водою будь-якої температури з’являються пухирі, свербіж та набряк. Рідкісний вид захворювання.
  • Теплова уртикарія, причина якої — тактильний контакт з теплим або гарячим об’єктом. Ще один рідкісний вид.
  • Папульозна. Причина — укуси комах (постільних клопів, комарів, бліх). Виявляється характерним висипом у вигляді дрібних вузликів на шкірі (папули).
  • Пігментна. Одна з форм шкірного мастоцитозу — патології, що характеризується накопиченням опасистих клітин в різних тканинах і органах, включаючи шкіру.

  А ось діагнозу «харчова кропив’янка» офіційно не існує. При гострій формі захворювання характерний висип може з’являтись після вживання алергенної їжі. У хронічних хворих їжа може загострювати симптоми, але зазвичай не вона є головною причиною захворювання.

  При обох формах кропив’янки іноді рекомендують дотримуватися певної дієти, призначити яку може тільки лікар.

  Як правильно лікуватись

  До основних препаратів, що застосовуються в терапії кропив’янки, належать антигістамінні засоби й моноклональні антитіла.

  Але, оскільки захворювання може мати різні форми, причини та перебіг, поставити точний діагноз і призначити адекватне лікування може виключно лікар. Тільки фахівець здатний визначити, кропив’янка у пацієнта або інше захворювання, що має подібні до неї симптоми.

  Алергія на кропиву: симптоми, профілактика та лікування

  Стародавні цивілізації використовували настоянки з кропиви для лікування артриту. Ці рецепти актуальні й по сьогодні.

  За даними Фонду артриту США, кропива зменшує запалення, допомагає зняти біль при остеоартриті та полегшити стан при подагрі.

  Вчені ще не мають одностайної думки з приводу її дії. Але на практиці помічено, що кропива знімає запалення в тих випадках, коли організм виробляє гістамін . Останній викликає характерні симптоми алергії, такі як запалення, свербіж та кропив’янка .

  У дослідженнях також помічено, що кропива дводомна може сповільнити ріст аденоми простати , впливаючи на рівень гормонів або взаємодіючи з її клітинами. А також здатна значною мірою полегшувати симптоми діабету.

  Як виглядає кропива?

  Кропива ( Urtica ) зустрічається в усьому світі. Належить до сімейства кропивових. Період цвітіння рослини припадає на червень-вересень.

  Кропива звичайна, або дводомна ( Urtica dioica ) , вкрита жалкими волосками-емергенцами. Її листя розташовані хрест-навхрест.

  В Україні частіше за все зустрічаються дводомна, жалка та київська кропива. Їхні волоски при контакті зі шкірою жалять мов голки. Хімічні речовини проникають через волоски в шкіру, викликаючи поколювання та висипання.

  Дієві компоненти, які входять до складу рослини:

  В Україні росте і родичка кропиви, втім, вона нежалка. Це настінниця , або паріетарія (Parietaria officinalis, або Parietaria judaica) . Рослина схожа на кропиву і любить рости біля вертикальних об’єктів, зокрема стін. Тому й називається настінницею.

  Алергія на пилок кропиви

  Дійсно алергічною, тобто такою, що при ній формуються антитіла IgE , може бути алергія до пилку кропиви або настінниці.

  І хоча окремих молекул-алергенів з нього поки що не виділено, вважається, що алергія до пилку настінниці є однією з провідних у країнах Південної Європи.

  Важливим чинником алергії ця рослина є й в Америці. А от

  в Україні що настінниця, що кропива, алергенність пилку якої значно менша (за даними молекулярного тесту на алергію ALEX2 ), симптомів алергії практично не викликають.

  Причиною цього може бути вже визначена вченими низька перехресна реактивність між пилком кропиви та інших видів родини кропивових. Окрім настінниці це рамі (Boehmeria), або китайська кропива. Втім, в Україні вона не росте.

  А самі кропива та настінниця не спричиняють гіперчутливості приблизно в половині регіонів України. В решті сенсибілізація до них коливається від 0,3 до 11,1 % тих, хто має поліноз.

  Більше виражена чутливість до алергену настінниці Par j 2. Та й вона зафіксована лише у 0,9 % людей із сезонною алергією в Україні.

  Par j 2 — це білок-переносник ліпідів (LTP). Білки цього класу відомі стійкістю та високою алергенністю. І великою мірою сенсибілізація до Par j 2 в українців може бути обумовлена чутливістю до LTP в іншому пилку та в їжі .

  Які симптоми має реакція на кропиву

  А от при контакті з кропивою може виникнути широкий спектр шкірних реакцій, включаючи контактну кропив’янку .

  • висипання ,
  • набряки ,
  • світлі плями,
  • біль в ділянці вжалення,
  • почервоніння або свербіж шкіри .

  Вони є відповіддю організму на подразнення, викликане хімічними речовинами у волосках кропиви. Можуть виникати як зразу після контакту з ними, так і через деякий час (відтермінована реакція).

  Цікаво, що шкірні симптоми можуть виникати й у людей з алергією до пилку кропиви чи настінниці.

  Домашнє лікування шкірних реакцій на кропиву

  Важливо не дряпати й не терти висипи, бо це допоможе хімічним речовинам просунутися далі у шкіру. І посилить наявне подразнення.

  Слід також уникати носіння тісного, обмежуючого рухи одягу навколо висипань. Він може ще більше подразнювати шкіру та посилювати свербіж.

  Також варто уникати сильної спеки та подбати про те, щоб захистити ранки від прямих сонячних променів.

  Відразу після вжалення кропивою необхідно промити уражену ділянку. Це видалить зі шкіри хімічні речовини й волоски кропиви. Тоді дискомфорт від висипання має зменшитись протягом декількох годин.

  Найкраще використовувати мило та воду . Якщо проточна вода недоступна, у пригоді стане чиста волога тканина.

  Якщо після промивання місця ураження все ще відчуваються больові симптоми, можна спробувати інші способи зняти подразнення та заспокоїти свербіж.

  Наприклад, можна скористатись такими порадами:

  1. Змішати харчову соду з водою до утворення пасти й нанести суміш на висип. Або додати харчову соду до води у ванній.
  2. Прикласти до висипу прохолодний компрес.
  3. Прийняти прохолодний душ. Гаряча вода, потрапивши на висипання, спричинить подальше подразнення та біль.

  Якщо неприємні симптоми не минають, варто проконсультуватися із лікарем .

  Профілактика реакції на кропиву

  Найкращий спосіб попередити появу шкірних висипань — уникати ужалення кропивою. Навчіть дітей впізнавати рослину й обходити її десятою дорогою.

  Якщо вам потрібно позбутись кропиви на городі або навколо будинку, одягніть грубий одяг та товсті садові рукавиці. Це допоможе запобігти вжаленню.

  Ті, хто працює на відкритому повітрі й може контактувати з кропивою, повинні носити захисний одяг, щоб уникнути появи висипів.

  Висновки

  Висипання від кропиви можуть бути болючими але, як правило, минають протягом кількох днів.

  Полегшити симптоми можна за допомогою домашніх процедур. Якщо вони не допомагають, слід звернутися до лікаря .

  Його допомога не завадить і при важких довготривалих симптомах, які лише погіршуються з часом.