Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 травня 2017 🕒 14 хвилин 👀 25760 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за глодом
• Рослина глід – опис
• Посадка глоду у відкритий ґрунт
  • Коли садити глід
  • Як садити глід
  • Як виростити глід
  • Пересадка глоду
  • Шкідники і хвороби глоду
  • Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)
  • Глід м’якуватий (Crataegus submollis)
  • Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)
  • Глід острожний (Crataegus crus-galli)
  • Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)
  • Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)
  • Корисні властивості глоду
  • Глід – протипокази
  • Коментарі

  Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років.

  Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

  Посадка й догляд за глодом

  • Посадка: краще восени, у період падолисту, але можна й навесні, до початку сокоруху.
  • Цвітіння: навесні або на початку літа.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: важкі, добре дреновані родючі ґрунти.
  • Полив: у звичайний сезон досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра на дорослий кущ. У посуху слід поливати частіше.
  • Підживлення: один раз за сезон, перед цвітінням, у ґрунт уносять розчин коров’яку (1:10).
  • Обрізування: навесні, в санітарних цілях і для надання форми кроні.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами, щепленням, відсадками та живцями.
  • Шкідники: зелена яблунева попелиця, комоподібні яблуневі щитівки, трояндові листовійки та білани.
  • Хвороби: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості.
  • Властивості: деякі види глоду мають цілющі властивості.

  Рослина глід – опис

  Чимало різновидів глоду – листопадні багатостовбурні дерева, але зустрічаються і напіввічнозелені види рослини. У висоту глоди сягають від 3 до 5 м, але в оптимальних умовах можуть рости і до 12 м. Крона у них округла, щільна, яйцеподібна або куляста, часто асиметрична. Кора сіра або коричнева, тріщинувата або ребриста, у частині видів вона відшаровується невеликими пластинами. Гілки прямі, звивисті або плакучі. Молоді пагони – з повстяним опушенням або голі, пурпурово-червоного кольору. Гілки багатьох видів озброєні безлистими колючками завдовжки від 5 мм до 10 см, що розвиваються із пазушних бруньок. У азійських і європейських видів глоду колючки маленькі або їх немає зовсім.

  Округле, ромбічне, еліптичне або яйцеподібне листя глоду з перисто-надрізаною, цільною або лопатевою пластинкою з пильчастими, зубчастими або розсіченими краями розташоване на пагонах по спіралі. Довжина листя від 1 до 12 см, воно може бути голим або густо опушеним, черешковим або майже сидячим. Восени листя багатьох видів забарвлюється в помаранчевий, пурпуровий або золотистий кольори, але деякі види зберігають листя зеленим до самого опадання.

  Білі, рожеві або червоні квіти глоду діаметром 1-2 см із п’ятьма пелюстками утворюють складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Іноді вони багатоквіткові, але у деяких видів квітки поодинокі або зібрані в букет по 2-3 штуки. Квітки містять диметиламін, котрий надає їм запах гниючої риби. Починається цвітіння глоду навесні або на початку літа.

  Плоди глоду – кулясті, грушоподібні або витягнуті дрібні яблучка розміром від 5 мм до 4 см. Усередині плодів зріє кілька великих тригранних кісточок. Забарвлення плодів залежить від виду та сорту рослини: вони можуть бути червоними, яскраво-помаранчевими, помаранчево-жовтими і майже чорними. Дозрівають плоди у вересні або жовтні. Максимального плодоношення глід досягає до 10 років.

  Ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за глодом у відкритому ґрунті: коли і як садити рослину, як і коли цвіте глід, як захистити його від хвороб і шкідників, коли можна пересаджувати глід, які види глоду можна вирощувати в культурі, в чому користь глоду і кому він може нашкодити.

  Посадка глоду у відкритий ґрунт

  Коли садити глід

  На садових ділянках глід висаджують, як правило, для створення непрохідного живоплоту, а також окремою рослиною для отримання плодів. Здійснюють посадку навесні або восени, причому осіння посадка, як і у випадку з іншими плодовими деревами, краща.

  Глід любить відкриті сонячні ділянки й важкі родючі ґрунти з гарним дренажем.

  Як садити глід

  Вибір місця і спосіб посадки глоду залежить від того, для якої мети ви його вирощуєте. Якщо вас цікавить урожай плодів, то краще посадити дві-три рослини на відстані приблизно двох метрів одна від одної – так вони будуть краще запилюватися. Для закладення посадкової ями потрібно приготувати суміш торфу, піску, перегною, верхнього родючого шару землі та з великою обережністю додати в неї трохи вапна.

  Посадка глоду для живоплоту здійснюється в загальну траншею завглибшки й завширшки 50 см. Саджанці поміщають у неї на відстані приблизно 50 см один від одного. При виборі місця для огорожі постарайтеся уникнути навіть найменшого затінення, оскільки в тісняві, та ще й у затінку дерева розвиватися не будуть.

  Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці. Для сольної посадки викопують яму завглибшки і завширшки близько 70 см, в яку поміщають шар битої цегли, щебеню або гравію завтовшки 15-20 см, а зверху насипають шар піску 5 см завтовшки. Коріння саджанця обережно розправляють, поміщають у яму і засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю таким чином, щоб коренева шийка виявилася на 3-5 см вище рівня поверхні. Після посадки саджанці рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурну ділянку мульчують шаром компосту, торфу або перегною завтовшки не менше 5 см, а пагони саджанців укорочують до 10 см.

  Догляд за глодом у саду

  Як виростити глід

  Догляд за глодом складається зі звичних для будь-якого садівника процедур: поливу, розпушування ґрунту й прополювання бур’янів у пристовбурних колах, підживленні, обрізуванні та заходах щодо захисту рослини від хвороб і шкідників. Дуже важливо стежити за загальним станом глоду та своєчасно обрізати хворі, засихаючі, загущуючі та конкуруючі гілки й пагони.

  Якщо ви хочете надати кроні деревця певних обрисів, потрібно буде проводити формуюче обрізування, і краще його робити навесні, як і санітарне прочищення. Зручніше ростити глід у формі куща, для чого йому залишають 5-6 скелетних гілок, підтримуючи їх висоту за допомогою обрізування на рівні 2-2,5 м. На саджанцях живоплоту перші кілька років пагони обрізають на половину річного приросту, а потім підтримують висоту кущів у межах 50-70 см.

  Що стосується зволоження ґрунту, то в звичайне літо глоду досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра води на дорослий кущ. Якщо ж літо видасться спекотним, то поливання можна зробити й більш частими. Після зволоження слід розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 10-15 см. Восени глід обкопують по периметру крони на глибину штиха лопати.

  Вирощування глоду і догляд за ним передбачають усього одне підживлення за вегетаційний період – перед цвітінням. У ролі добрива найкраще використовувати розчин коров’яку (1 частину коров’ячого гною розвести в 10 частинах води). Цього живлення рослині має вистачити на весь сезон.

  Пересадка глоду

  Якщо у вас виникла необхідність пересадити глід у саду, то потрібно заздалегідь підготувати для нього нову яму, а тільки потім братися до пересадки. Коли краще пересадити глід? Якомога раніше, оскільки до 5 років у нього вже формується довгий і потужний корінь.

  Підготуйте для глоду поживну ґрунтосуміш. Обкопавши кущ по проекції периметра крони, намагаючись не порушити коріння, піддіньте земляну грудку лопатою і, нахиливши рослину, витягніть кущ із землі, перекладіть на розстелену тканину або плівку, перетягніть до нової ями, обробіть оголені корені розчином Корневіну і посадіть кущ на нове місце.

  Шкідники і хвороби глоду

  Догляд за квіткою глід передбачає організацію її захисту від шкідливих комах і хвороб. Глід уражають ті самі шкідники і хвороби, що й інші плодові дерева: вишню, сливу, грушу, яблуню, абрикос, аличу, персик тощо. Але все-таки частіше він потерпає від таких захворювань: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості, а зі шкідників найнебезпечніша для рослини зелена яблунева попелиця, комоподібна яблунева щитівка, трояндова листовійка й білан.

  Борошниста роса утворює на листках і пагонах глоду білий павутинчастий або сірий повстяний наліт, який із часом темніє і підсихає, скручуючи листя та деформуючи пагони. Уражені пагони потрібно вирізати, а глід обробити препаратами Кумулус, Вектра або Скор. Через два тижні обробку рослини фунгіцидами слід повторити.

  Охряна плямистість проявляється на листових пластинах рослини в середині літа коричневими або вохряними плямами без чіткої облямівки, через що листя передчасно сохне й опадає.

  Коричнева плямистість виглядає як округлі або кутасті коричневі плями до 6 мм у діаметрі з темною облямівкою на верхній стороні листя глоду. У місцях, де вони утворилися, листя починає сохнути.

  Сіра плямистість – це численні округлі плями сірого кольору з темною облямівкою на листках. Активний період захворювання спостерігається в кінці літа.

  Біла плямистість проявляється до середини літа дрібними округлими плямами коричневого кольору, середина яких поступово біліє, а краї залишаються темними.

  Жовта плямистість діагностується появою на верхній стороні листя великих плям жовтого кольору, які з часом стають пурпурово-бурими в жовтому ореолі. А зі споду плям утворюються плодові тіла грибка. Листя жовтіє й опадає.

  У боротьбі з усіма видами плямистості глід обробляють одновідсотковою бордоською сумішшю або оксихлоридом міді. З профілактичною метою такі обробки проводять навесні до набубнявіння бруньок і восени після падолисту. Окрім того, необхідно прибирати рослинні залишки після обрізування глоду, а восени згрібати і знищувати опале листя.

  Зелена яблунева попелиця пошкоджує молоді органи рослини, висмоктуючи з них сік, через що листя згортається і передчасно в’яне, а пагони деформуються. Знищити тлю можна розчином 20 г Карбофоса в 10 л води або народними засобами – часниковим або тютюновим настоєм із милом. А в ролі профілактики гарний результат дає обробка глоду Нітрафеном до розпускання листя.

  Трояндова листовійка відкладає яйця в корі дерев, а гусінь, що з’явилася з них, виїдає бруньки рослини, загортає листя, прогризає зав’язі. Для боротьби з листовійкою застосовують обробку глоду розчином 20 г Хлорофосу в 10 л води, а профілактика від шкідника полягає в обприскуванні рослини до початку сокоруху Нітрафеном.

  Білан жилкуватий – метелик харчується нектаром квіток глоду і відкладає на верхній стороні листя яйця, а гусінь поїдає бруньки та листя. Знищують шкідника перед цвітінням і після нього обробкою Карбофосом або Хлорофосом (20 г на 10 л води).

  Щитівка яблунева комовидна – дрібна сисна комаха, що харчується, як і попелиця, клітинним соком листя й пагонів глоду. Позбутися її можна обробкою рослини Карбофосом, Фуфаноном, Актарою чи Актелліком.

  Види і сорти глоду

  Із безлічі видів рослини, крім глоду колючого, в культурі вирощують ще кілька видів:

  Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)

  відрізняється від інших видів трилопатевим листям, що нагадує листя калини. У природі його можна зустріти на Середньому Заході США. Це дерево заввишки до 12 м із прямими колючками до 5 см завдовжки. Квітки глоду грушевого зібрані в багатоквіткові щиткоподібні суцвіття, а яскраво-червоні плоди сягають у діаметрі 5-8 мм. Недоліком глоду грушевого є його низька зимостійкість, тому в середній смузі його не вирощують;

  Глід м’якуватий (Crataegus submollis)

  або глід напівм’який є типовим представником північноамериканської флори. Це дерево заввишки до 8 м із густою кроною у формі шатра. Листя у нього яйцеподібне, темно-зелене, з трьома-чотирма парами лопатей, спочатку сильно опушене, але з віком опушення залишається тільки вздовж жилок. Восени листя стає червоно-бурим. Великі квітки глоду м’якуватого, до 2,5 см у діаметрі, на тонких і довгих квітконіжках, зібрані в десяти-п’ятнадцятиквіткові щиткоподібні суцвіття з повстяним опушенням. Плоди помаранчево-червоні, діаметром до 2 см, із борошнистою смачною м’якоттю жовтого кольору. Найбільш декоративний цей вид у період плодоношення. У культурі з 1830 року;

  Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)

  часто називають китайським, оскільки в природі він росте в Приамур’ї, Примор’ї, Кореї та Північно-Східному Китаї. Це зимостійка, вологолюбна й невибаглива до складу ґрунту сильногілляста рослина заввишки від 4 до 6 м із розлогою кроною, темно-сірою корою, з невеликою кількістю колючок завдовжки близько 2 см. У нього невелике блискуче яскраво-зелене перисторозсічене листя і яскраво-червоні грушоподібні або кулясті плоди до 17 мм у діаметрі, всіяне дрібними білими бородавками. Декоративність дерево зберігає впродовж усього сезону. У культурі вид із 1860 року;

  Глід острожний (Crataegus crus-galli)

  або «півняча острога» родом зі східної частини США, де росте по долинах річок, узліссях, схилах гір і долин. У висоту рослини цього виду сягають від 6 до 12 м. Крона у них широкорозкидиста, зі спадаючими гілками, засіяними трохи вигнутими, схожими на півнячі остроги колючками завдовжки до 10 см. Листя цілісне, завдовжки 8-10 см, голе, шкірясте, видовжено-оберненояйцеподібне, з нерівномірними гострими зубцями по краях, темно-зелене, але восени воно стає яскраво-помаранчевим. Білі квітки діаметром до 2 см у кількості 15-20 штук зібрані в щитки. Плоди, що дозрівають у третій декаді вересня і залишаються на глоді впродовж усієї зими, можуть бути різного забарвлення – від білясто-зеленуватого до матово-червоного. Рослина посухостійка, нормально зносить умови міста, але морозостійкість у неї невисока. У культурі вид із 1656 року;

  Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)

  родом із лісів Камчатки, Сахаліну, Курил і Японії. Зростає цей вид кущем, сягаючи у висоту від 4 до 6 м. Кора на стовбурі і старих гілках сіра, а молоді пагони темно-пурпурового кольору в колючках завдовжки до 15 мм. Листя яйцеподібної форми, з широкою основою й гострою вершиною, лопатеве, голе або опушене, причому ворс зі споду пластини густий, а згори розсіяний. Білі квіти з темними пильовиками тичинок утворюють щільні щитки. У чорних кулястих плодів смачна зелена м’якоть, тому глід і називається зеленом’ясим. У культурі вид з 1880 року;

  Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

  в дикому вигляді зустрічається на Кавказі, у південних районах європейської частини Росії і в Середній Азії. За біологічними ознаками цей вид близький до глоду колючого, але відрізняється від нього швидким зростанням і рожевуватим забарвленням квіток. Тривалість життя рослини 200-300 років. У висоту дерево сягає від 3 до 6 м, але в сприятливих умовах може вирости й вище. У нього симетрична округла шатроподібна крона, голі пагони в нечисленних колючках завдовжки до 1 см, ромбічне або яйцеподібне листя і суцвіття з 10-18 квіток. У плоді глоду одноматочкового зріє тільки одна кісточка. Є у цього виду форми з махровими рожевими й білими квітками. Із садових форм більше за інші поширені:

  • пірамідальна – рослина з кроною у формі піраміди;
  • плакуча – кущ із гілками, опущеними донизу;
  • яскраво-червона (з поодинокими темно-червоними квітками);
  • рожева плакуча (з рожевими квітками й опущеними донизу гілками);
  • рожева – пелюстки квіток рожевого кольору в білу смужку;
  • біла махрова – з махровими білими квітками;
  • червона махрова;
  • завжди квітуча – витончена рослина, квітуча впродовж усього літа;
  • розрізнолиста – глід із глибоко розсіченим пір’ястим листям;
  • біло-строката – форма зі строкатим листям;
  • безколючкова.

  Гібридизацією було виведено сорт глоду одноматочкового Розеа Флоре Плено з махровими квітками темно-рожевого кольору.

  Що стосується сортів глоду колючого, опис якого ми давали на початку статті, то частіше за інші вирощують декоративні форми Біколор (білі квіти з червоними краями), Паулі (з махровими блискучими багряно-червоними квітками), дуболиста і золотиста (з жовтими плодами). Становлять інтерес і такі сорти глоду колючого:

  • Полз Скарлет – декоративна рослина заввишки 3-4 м з асиметричною широкою кроною і махровими квітками кармінового відтінку. Листя у цього культивара три-п’ятилопастне, темно-зелене згори і світліше зі споду. Плоди кулясті або яйцеподібні, червоно-бурі, злегка вилискують сріблом;
  • Арнольда – великоплідний глід із товстими колінчатими пагонами, шорсткою сіруватою корою, округлим листям, колючками завдовжки до 9 см, білими квітками в щиткоподібних суцвіттях і кисло-солодкими плодами з 3-4 кісточками.

  Окрім описаних видів, у культурі зустрічаються глоди алтайський, кримський, вогневий, віялоподібний, даурський, Дугласа, криваво-червоний, або сибірський, круглолистий, зеленоплідний, п’ятиматочковий, великопиляковий, або великоколючковий, Максимовича, понтійський, Пояркової, надрічковий і деякі інші.

  Властивості глоду – шкода і користь

  Корисні властивості глоду

  З початку XVI століття глід стали використовувати в медицині як в’яжучий засіб при кишкових розладах. Із XIX століття чаєм із його квіток і листя очищали кров, а з початку XX квітки і плоди рослини застосовують при хворобах судин і серця.

  Не всі види глоду мають однакову цілющу силу. Найбільш яскраво вираженими лікувальними властивостями вирізняються глоди криваво-червоний, звичайний, даурський, зеленоплідний, п’ятиматочковий і одноматочковий. Для виготовлення лікарських препаратів використовують квітки та плоди глоду.

  До складу плодів глоду входять цукри – переважно фруктоза, тому їх можна вживати в їжу діабетикам – і цілий комплекс біологічно активних речовин: тритерпенові, а також винна, кавова, хлоргенова і лимонна кислоти, ацетилхолін, холін, кверцетин, дубильні речовини, фітостерини, жирна олія, сорбіт і вітаміни A, P і C.

  Застосування глоду благотворно впливає на роботу серця, причому плоди рослини і препарати з них не мають побічних ефектів. Показаний глід людям похилого віку та як профілактичний засіб, оскільки сприяє зміцненню серцевого м’яза, запобігає змінам у коронарних судинах, прискорює кровотік, нормалізує та стабілізує рівень артеріального тиску, знімає втому, дратівливість і відчуття тривоги.

  Найвідомішим препаратом глоду є настоянка. У домашніх умовах її можна приготувати двома способами:

  • 100 (150) г висушених плодів потрібно добре потовкти дерев’яною ступкою, помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закоркувати й помістити в темне прохолодне місце на три тижні, після чого процідити через марлю;
  • 100 г свіжих квіток помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закрити й настоювати в прохолодному темному місці 10 днів, після чого процідити.

  Глід – протипокази

  Шкода глоду може позначитися на стані гіпотоніків, вагітних і жінок-годувальниць, а також людей, які страждають індивідуальною незносністю рослини. Якщо у вас таких протипоказів немає, не забувайте, що зловживати навіть дуже корисним засобом небажано.

  Глід сливолистний (crataegusprunifolia): опис, фото, посадка та догляд

  Глід Арнольда відрізняється своєю особливою декоративністю під час цвітіння та плодоношення. Складно вирощується із насіння. Перші 4-5 років росте дуже повільно, потім темпи зростання прискорюється.

  Невибагливий до родючості грунтів, посухостійкий, світлолюбний, морозостійкий. Добре переносить обрізку. Використовується в одиночних та групових посадках, деревно-чагарникових групах, живоплотах.

  Є одночасно плодовою, медоносною, лікарською та декоративною рослиною.

  Глід Максимовича родом із південних районів Східного Скандинавії та Далекого Сходу. Це дерево – чудовий медонос. Його плоди широко застосовуються у медицині. Невибагливий до родючості грунтів, посухостійкий, світлолюбний, морозостійкий.

  Декоративний блискучими червоними гілками з пурпуровими колючками. Ефектно виглядає під час цвітіння та плодоношення. Толерантний до міських умов.

  Використовується в групових та одиночних посадках, а також для створення живоплотів.

  Глід однопестичний – листяний чагарник або невелике дерево. Широко використовується в садах та парках, в алейних насадженнях, у живоплотах. Добре переносить стрижку, має велику пагоноутворювальну здатність. Невибагливий до родючості грунтів, посухостійкий, світлолюбний, морозостійкий. Використовується в групових та одиночних посадках, а також для створення живоплотів.

  (Crataegus monogyna Compacta)

  Глід однопестичний Компакта – низький сорт глоду, що часто прищеплюється на штамб. Росте повільно. Чудово переносить міські умови. Невибагливий до родючості грунтів, посухостійкий, світлолюбний, морозостійкий. Добре виглядає в групових і одиночних посадках.

  Глід сливолистний є видом гібридного походження. Колючки у рослини досить великого розміру (до 7 см), їхня форма злегка вигнута. Темп зростання середній.

  Світлолюбний, але виносить невелике затінення. Морозостійка. Особливо декоративний в осінній період.

  Використовуються в озелененні міських вулиць, створенні вільно-зростаючої або стриженої огорожі, декоративно-листяних композиціях.

  (Crataegus media Pauls Scarlet)

  Глід середній Паульс Скарлет досягає піку своєї декоративності під час цвітіння. Весною він рясно покривається щільними червоно-рожевими суцвіттями. Чи не плодоносить. Росте помірно швидко.

  До ґрунтів не вимогливий, витримує невелике затінення, морозостійок. У суворі зими можливе підмерзання молодих пагонів.

  Рекомендується для посадки в парках і садах, а також як живоплоти.

  У невеликому затишному саду, з густими острівцями з квітів та хаотично розкиданими дикими валунами, затишно оселився кущ пишного глоду Арнольда
  . І любов до нього у садівників завжди нова, сезонна; навесні за цвітіння, влітку за густоту зеленого листя, а восени із-за вбрання з ягід.

  Кожен знаходить у глоду Арнольда
  родзинку до душі. Молодий саджанець наростає швидко, щороку, збільшуючись на 30 см, зупинить свій зріст він на позначці 6 м. Цей садовий довгожитель може порадувати Ваших онуків і можливо правнуків, тому що життєвий цикл у нього приблизно в 120 років.

  Перше цвітіння Ви побачите не відразу, а лише на 5-8 рік. Настає воно у червні, коли виключені вже усілякі заморозки. Варто бути готовим до того, що використовують вони не дуже приємний аромат, тому милуватися ним краще на відстані. Білі суцвіття щільно наповнюють кущ, вбираючи його в білий фрак.

  Дозрілі ягідки набувають червоного кольору, м’якоть сухувата, але приємна на смак. Містить 3-4 невеликі кісточки. До знімання ягоди готові у вересні, якщо ягоди не зривати, то можуть провисіти, як декоративні прикраси до зими. Зими переносять непогано, проте різкі зміни температур можуть зашкодити. Розмножувати глоду Арнольда
  можна насінням і кореневими нащадками.

  Доставка саджанців глоду Арнольда
  здійснюється поштою України, транспортними компаніями ПЕК, КІТ або тією, яка зручна для Вас.

  Замовити та купити саджанці глоду Арнольда
  можна натиснувши кнопку в кошик.

  На краю села, в сарайчику, за кілька метрів від нашого саду жив старий кінь. Вона завжди довго дивилася на зарості глоду в нашому саду, на його гілки, що звисали за паркан. Іноді її виводили потрапити на покинутому полі, і завжди вона встигала поласувати глодом: взимку – гілочками, навесні – квітами, влітку – листочками, а восени – солодкими ягодами. Видно, все це допомагало краще битися її серцю, що старіє.

  Але це не все. У кущах глоду жив удод, точніше сім’я удодів щовесни прилітала з далекої Африки і вила гніздечко в ущелині між великими валунами, а колючий глід добре захищав пташенят від сільських кішок. Та й самі птахи виділяли пахучий секрет, що відлякує хижаків.

  И це не все. У густій ​​траві під кущем глоду жили мишки, їх охороняли колючки глоду та запах удуда. Мишки добрі, вони далеко не шастали, молоді яблуньки не обгризали, харчувалися ягодами глоду і запаси зберігали у своїх норках. Навколо кущів глоду було багато молодих сходів, це проростало насіння з мишачих запасів. Ми сходами глоду ділилися із друзями.

  Ніхто не терпить мишей у домі, і ми для цього тримаємо десять кішок, а в глід ми мишок любимо, від них одна користь.
  Діти іноді приносять маленьких кошенят у сад, кошенята граються з жабами, ганяються за ящірками, а мишок та пташенят удуда не чіпають.
  Удоди вчать дітей охайності, купаються в пилу і потім довгим дзьобом чистять свої пір’їнки. Вчать птахи та турботу про своїх дітей.

  Самка одна висиджує яйця, а самець постійно носить комах, потім всі разом збирають гусениць у нашому саду. Якось онука простягла руку до пташенят, коли батьків не було, вони всі разом витягли шиї, що звиваються, і зашипіли, як зграя змій, не встигла дівчинка відсмикнути руку, як вони всі разом обстріляли її рідким послідом.

  Ось які сміливі та дружні птахи, оцінили їхній самозахист діти.

  Кінь, проходячи повз, усміхається верхньою губою і пирхає, це вона каже, які у нас добрі дітлахи в саду. І онуки, і кошенята, і мишенята, і пташенята. Але найдобріший у нас колючий глід, це він поєднує нас усіх.

  • Щоосені я запрошую до свого саду друзів продегустувати груші, прищеплені в крону глоду, але вони чомусь приходять у захват від великих, яскраво-забарвлених плодів глоду, пробують його на смак, вибирають кращі кущі і просять дати відведення або черешок.

  Глід – ідеальний для огорожі

  Глід місцевий, дрібний, криваво-червоний, росте у нас скрізь у вигляді огорож біля алей у парках і біля доріг. Він корисний і їстівний і дуже декоративний восени, діти їм ласують після перших морозців, бабусі збирають, як ліки, але садівникам він цікавий тільки як огорожа.

  У захват капризних садівників приводить тільки великоплідний глоду з Канади та Далекого Сходу.

  Якось у вісімдесятих роках міські озеленіли в розплідниках закупили кілька тисяч саджанців сортового глоду великоплідного, видно насіннєву суміш із сортів глоду Перистонадрізаного, М’якуватого та Арнольда, тільки він у нас не вимерзає, і висадили навколо багатьох міських установ та в парках.

  Глід прижився, розрісся, дав багато прикореневих пагонів. З рослин, що сподобалися, я взяв відведення і висадив у північної сторони паркану, коли освоював ділянку для будівництва будинку. Нині вони перетворилися на величезні двадцятип’ятирічні дерева, які обігнали у рості верби та горобини.

  Груші в кроні глоду плодоносять довго

  У крону кожного глоду я прищеплював гілки груш, деяким вже по 15 років, і всі ці роки вони плодоносять, правда все на підпірках, підв’язані, частина груш вимерзла і відламалася після суворих зим під -35.

  А глід не хворіє, красиво цвіте навесні, радує гарним листям восени, захищає сад від північних холодних вітрів і з кінця літа радує незліченним урожаєм великих ягід.

  Ягоди на кожному кущі різні за величиною, відтінком кольору і смаку, так як це суміш з насіння, але всі вони солодкі та смачні.

  Як виростити глід з насіння

  Цей досвід мені сподобався, я вирішив розмножити глід насінням. Висаджував насіння восени кілька разів, але поодинокі сходи з’являлися лише через 2 роки, коли грядки заростали травою, і сходи у траві врятувати було важко.

  З літератури відомо, що насіння глоду вимагає дуже серйозної обробки, тому що зародок у них перебуває в глибокому спокої. Спокій насіння пов’язаний з поганою провідністю кисню через тверду оболонку, пробудження зародка відбувається одночасно і розтягується на 2-3 року.

  Знижена температура сприяє ліквідації спокою зародків та гальмівної дії насіннєвих покривів. Однак розтріскування оболонки навпаки йде швидше за підвищеної температури. Тому для прискорення проростання насіння потрібна попередня передпосівна підготовка кісточок – стратифікація.

  Її проводять у торфі: кісточки перемішують з вологим торфом у співвідношенні 1:3 та витримують не менше 4 місяців при температурі + 20-25, а потім 6-7 місяців при + 4-7.

  Іноді для руйнування оболонки кісточки обробляють концентрованою сірчаною кислотою протягом 15-20 хвилин або скарифікують надрізаючи з вершини секатором. У такому випадку при охолодженні насіння в торфі 6 місяців вони сходять вже навесні.

  Мені все це здалося складно, і я випробував спосіб, як у природі. Об’їздив у серпні все місто, зібрав відерце почервонілого, але недозрілого насіння з найбільших і солодких глодів, змішав його з комбікормом і згодував своїм мускусним качкам.

  Вигріб послід із насінням, змішав з торфом і одразу розсипав по периметру в новому саду, частину висадив на грядку біля будинку.

  З цього насіння в саду природним чином через траву пробилися і заплодоносили на 5 -7 рік близько трьох десятків великоплідних глоду, на яких я місцями прищепив груші і які захоплюють моїх друзів.

  На грядці в червні теж з’явилися сходи, які я висадив у сад, а частину використав як підщепу. Виявилося, що природа для того і створила тверду оболонку у насіння, щоб вони не перетравлювалися в шлунку птахів, і птахи їх розносили зі своїм послідом.

  Великоплідні глоду

  Зараз у продажу багато саджанців великоплідного глоду різних сортів від великих європейських фірм. Всі вони декоративні і хороші для півдня, а ось для півночі варто купувати глоду наступних трьох видів: далекосхідного Перистонадрізаного та американських Арнольда та М’якуватого.

  Глід перистонадрізаний – досить рідкісний у нас, але дуже декоративний, особливо у вересні, коли за рясним урожаєм не видно листя. Є деревом заввишки 4-5 м. Крона гілляста.

  Колючки нечисленні, довжиною 1-2 см глибоко перистонадрізані, звідси і назва цього виду. Листя зверху густо-зелені, голі, блискучі. Квітки білі, мають характерний різкий запах.

  Плоди кулясті у добірних садових форм – до 2-2,5 см, кармінно-червоні, з білими бородавками, з щільною, сухуватою м’якоттю, при перезріванні м’якою і пухкою, що стає, з 3-5 кісточками.

  Глід м’який — яскраво восени, видно з далека, листя має яскраве забарвлення. Є деревом заввишки 6-10 м. Крона округло-шатровидна. Пагони звивисті, тонкі. Численні довгі колючки (5-8 см) прямі або вигнуті, блискучі, коричневі. Листя велике, яйцеподібні, з округлим або клиноподібним підставою.

  Повстяне опушення яскраво виражене у молодого листя, особливо з нижньої сторони. Квітки великі, білі, із приємним запахом. Плоди великі, 2 см, грушоподібні, оранжево-червоні, з великими світлими чечевичками. М’якуш плода жовтий, борошнистий, солодкий на смак.
  Таким чином ці глоду легко відрізнити по листі, за запахом квітів і формою плодів.

  Глід Арнольда близький до глоду м’якуватого. Відрізняється більш колінчастими пагонами, округлими листками, округлими такими ж великими яскраво-карміновими плодами з характерними довгими білими волосками біля вершини. Плоди дозрівають раніше, ніж у глоду м’якуватого і швидко опадають.

  У саду він дуже декоративний, виглядають ефектно весь рік, вражає відвідувачів великими колючками до 8 см завдовжки, на звивистих гілках і великими різнобарвними листям.

  Всі ці глоду легко розмножити, тому що вони дають поросль і можна відкопати кореневі нащадки. Способи розмноження зеленими живцями звичайні, як у інших плодових дерев та ягідних чагарників.

  Але найбільш швидкий спосіб вегетативного розмноження великоплідних садових форм глоду – весняне щеплення живцем.

  Як підщепи використовують місцеві рослини глоду криваво-червоного, виростивши з кісточок дички або відкопавши у дорослих рослин численні нащадки.

  Агротехніка глоду

  Висаджувати треба саджанці до 2-х років, старші відкопати неможливо, тому що коренева система швидко йде на 2-3 метри в глибину. Коли говорять про глоду, то відразу згадують тіневитривалість, морозостійкість, посухостійкість. Не випадково його назва перекладається з латинської як «незламна».

  Свої глоду, що ростуть як огорожа, я не формую, а ось у декоративному саду формування крони у них починають, як у яблуні та груші та за такими ж законами. Щеплені на штамб рослини садових форм глоду самі добре формують крону.

  Обробка ґрунту під рослинами глоду і догляд за ними проводиться так само, як за грушовими деревами, я крім підсипання органіки по периметру крони глоду нічим не підгодовую. Хворіють вони на всі хвороби, як і груша, але набагато рідше.

  При регулярних обприскуваннях АКЧ в екологічному саду серед десятків видів інших дерев і трав глоду зовсім не хворіють та охороняють від хвороб мої яблуні.

  Глід – пікантен у будь-яких заготовках

  Я не використовую глід як ліки. Коли милуєшся його красивими деревами, листям, колючками та плодами – виділяються гормони ендорфіни, і це дає здоров’я. Коли разом із дітьми дегустуєш його плоди – це приносить нові біологічно активні речовини та здоров’я.

  Глід особливо цінний як добавка в різні плодово-ягідні заготовки, надає їм пікантний відтінок, він містить багато пектину і чудово підходить як добавка до різних джемів.

  Квіти глоду ми сушимо, в зимовий вечір їх варто додати в чай ​​і пригостити любителів трав’яного чаю, але це окрема велика глава про лікарські рослини мого саду.

  Варення з глоду

  Глід сливолистий Crataegus prunifolia

  Завдяки повільному зростанню, густоті розгалуження та листорозташування, це один з кращих серед глодів видів для живоплотів, які відрізняються великою щільністю та декоративністю. Добре переносить стрижку.

  Дорослі дерева або кущі щільні та компактні. Це досягається за допомогою своєчасної стрижки. Стовбур глоду Сливоволистого коричневого кольору, кора гладка з великою кількістю довгих вигнутих колючок (їхня довжина – близько 5-6 см). Навесні та влітку листові пластини темно-зелені, глянсові. Верхня частина листа блискуча. До осені забарвлення змінюється на полум’яно-оранжеве або насичено-червоне. Цвітіння глоду починається в травні і триває в червні. Суцвіття білувато-жовті, зібрані в парасольки. Дозрівання плодів посідає кінець вересня – початок жовтня.

  Ягоди глоду на початку зав’язування зелені, на момент збору стають криваво-червоними. Плоди сорту мають форму кулі, всередині знаходяться насіння-кістянки. Вони великі – близько 1,5 см у діаметрі.

  Характеристики рослини

  Розміри: Висота до см :500-700 Ширина до см :500

  Гліди світлолюбні, можуть виносити затінення, але при цьому цвітуть і плодоносять не так рясно, посухостійкі, відносно мало вимогливі до грунту. Глід ушкоджуються значною кількістю шкідників і хвороб, загальних з традиційними плодовими рослинами. Найголовнішими шкідниками є метелики (особливо глід), попелиці, яблучний червець, жуки-квіткоїди; з хвороб – борошниста роса і іржа листя. Розмножують довгостратифікованим насінням, кореневими нащадками, відведеннями; садові форми – щепленням. Глід чудово виносять формувальну стрижку, яка сприяє розвитку колючок. Глідові огорожі обрізають після цвітіння або восени.

  Щоб купити Глід сливолистний Crataegus prunifolia досить просто покласти товар у кошик та оформити замовлення, або приїхати до нас у садовий центр та особисто подивитися, отримати консультацію щодо рослин, посадки та догляду. Подробиці на сторінці оплати та доставки

  Глід Сливолистий опис фото — Опалення та теплопостачання

  Декоративні чагарники та дерева: глід сливовий.

  Більшість садівників вирощують на ділянках глоду Сливолистий. Ця рослина відрізняється особливою декоративністю протягом усього вегетативного сезону. Крім зовнішніх ознак, глоду дає гарний урожай їстівних плодів. Рослина невибаглива, не вимагає зусиль у догляді.

  Опис глоду Сливолистого

  Гібрид можна вирощувати у формі дерева або чагарника. Висота глоду сорту Сливолистий – від 5 до семи метрів. У рослини досить розлога асиметрична крона, діаметром близько п’яти метрів. Скелетні стебла мають густе розгалуження. На молодих кущах протягом року пагони відростають до 25 див, після величина приросту сповільнюється.

  Дорослі дерева або кущі щільні та невеликі. Це можна досягти за допомогою своєчасної зачіски. Стовбур глоду Сливолистого коричневого кольору, кора гладка з дуже пристойною кількістю довгих вигнутих колючок (їхня довжина – близько 5-6 см).

  Глід сорту Сливолистий crataegus prunifolia виділяється великими листками у формі еліпса. Весною і влітку листові пластини темно-зелені, глянсові. Верхня частина листа блискуча. До осені фарбування змінюється на полум’яно-жовтогарячу або насичено-червону.

  Цвітіння глоду починається у травні і триває у червні. Суцвіття білувато-жовті, зібрані в парасольки. Дозрівання плодів посідає кінець вересня – початок жовтня.

  Ягоди глоду на початку зав’язування зелені, на момент збору стають криваво-червоними. Плоди сорту мають форму кулі, в середині знаходяться насіння-кістянки. Вони великі – близько 1,5 см у діаметрі.

  Косточкові плоди – «яблука» глоду Сливолистого їстівні, міцно сидять на черешках, бережуть власні смакові та добрі властивості до новорічних свят.

  Характеристики сорту

  Підбираючи сорт дерева або чагарника для ділянки, садівників, крім опису, цікавлять певні характеристики. Стосується це стійкості рослини до посухи, морозів, хвороб та шкідників. Не менш необхідно знати, які плюси і мінуси має сорт глоду з листами, схожими на сливові.

  Стійкість до посухи, стійкість до морозів

  Слово «глод» латинського походження, означає «незламний». Рослина абсолютно відповідає найменуванню, оскільки вважається посухостійким та морозостійким. Коріння Сливолистого глоду потужні, тягнуться дуже глибоко, завжди можуть добути воду та харчування.

  Тільки молоді дерева або чагарники необхідно ховати на зиму та вчасно поливати.

  Урожайність та плодоношення

  Сорт глоду Сливолистого врожайний. Плоди придатні для варення, компотів. Як і в інших видів глоду, ягоди, листя, квіти і кора мають корисні та оздоровчі якості. Плодоношення сорту глоду Сливолистого починається на 6-7 рік.

  Стійкість до хвороб та шкідників

  Сорт Сливолистий стійкий до багатьох грибкових захворювань та шкідників. Але про профілактику слід пам’ятати. При найменших підозрах проводять обробку чагарників.

  Плюси та мінуси сорту

  Сорт Сливолистий має такі хороші якості:

  • декоративність;
  • ягоди з корисними та лікарськими якостями;
  • багатосторонність використання плодів;
  • посадку можна виконувати в різних регіонах;
  • сорт Сливолистий стійок до хвороб та шкідників.

  З поганих якостей садівники у відгуках відзначають наявність великих колючок, що ускладнюють догляд та збирання врожаю. На фото глоду Сливолистого це видозмінене листя відмінно видно.

  Характеристики посадки

  Посадка саджанців сорту глоду Сливолистого не доставить складнощів. Заходи фактично схожі на ті, які потрібні для будь-яких дерев з листям або чагарниками.

  Пропоновані терміни

  Молоді кущі сорту Сливолистий найбільш доцільно садити рано навесні, поки ще не відкрилися листи. За вегетативний сезон рослина встигне укорінитися, дасть перший приріст. Такий чагарник вдало перезимує. Хоча і осінні посадки глоду не забороняються. Тільки садити чагарник необхідно після закінчення листопада.

  Вибір відповідного місця та приготування ґрунту

  У природній обстановці чагарник росте на відкритих сонячних місцях.

  Що ж до грунту, вона повинна бути важкої і родючою. Перед посадкою перекопують ділянку, прибирають коріння бур’янів. Після чого копають яму, її дно застилають дренажем із щебеню, цегли битої, гравію (близько 15 см). Для глоду Сливолистого необхідний подібний склад ґрунту:

  У співвідношенні 2:2:1:1.

  Які культури можна і не можна садити поряд

  Глід Сливолистий – рослина дружня, росте практично з усіма культурами, не гнітить їх. Основне, щоб чагарник мав достатню площу харчування. Хоча є ряд фруктових дерев, сусідство яких небажане через загальні шкідники, це;

  Вибір та підготовка матеріалу для посадки

  1. Найбільш доцільно купувати саджанці у віці 2-4 років, висотою не більше 1,5 м, з добре розвиненою системою кореня.
  2. На стовбурі не повинно бути пошкоджень, ознак захворювань із глянсовою корою.
  3. Якщо саджанці сорту з відкритою системою кореня, то їх на день замочують у водній масі з марганцівкою або розчином, що стимулює розвиток коренів. Якщо не виходить відразу посадити рослини, то коріння обгортають мокрою мішковиною та целофаном.
  4. Рослини в контейнерах теж необхідно приготувати. Ком землі надрізають вертикально, щоб активізувати зростання кореневої системи.

  Алгоритм посадки

  При копанні ями орієнтуються на кореневу систему рослини: вона має бути вдвічі більше.

  1. Саджанець сорту Сливолистий при посадці не поглиблюють вище за кореневу шийку.
  2. Землю навколо стовбура затрамбовують і добре поливають.
  3. Приствольне коло мульчують для збереження вологи.

  Подальший догляд

  Рослина чудово відгукується на обрізку, тим більше що має здатність утворювати безліч пагонів. Завдяки стрижці можна отримати кущі різної форми. Санітарну та формуючу зачіску проводять навесні, поки не настав рух соку. Перед зимівлею теж необхідно зрізати ушкоджені пагони.

  Для підживлення цього сорту боярки застосовують органічні та добрива на мінеральній основі.

  Що ж до поливу, то його особливо потребують молоді кущі. Дорослі рослини зрошують тільки у випадку, якщо стоїть посушливе літо.

  Глибоке розпушування пріствольного кола на багнет лопати проводять навесні та восени. В інший час процедуру з’єднують із прополюванням бур’янів після поливу. Розпушують ґрунт на глибину не більше 10 см.

  Тому як глоду Сливолистий морозостійок, то дорослі рослини укриття на зиму не просять. Стовбури молодих посадок оберігають від морозу та шкідників, укутавши їх мішковиною.

  Захворювання та шкідники, методи боротьби та попередження

  Сорт глоду Сливолистий, як і інші представники культури, може уражатися грибковими захворюваннями:

  • борошнистою росою;
  • дірчастою плямистістю;
  • іржею.

  Ключові шкідники сорту:

  • кліщі;
  • довгоносики;
  • пильщики;
  • шовкопряд колечник;
  • яблучна та звичайна попелиця.

  Якщо рослини маленькі, або вирощуються як огорожа рослинна, їх легко обробляти спеціалізованими препаратами. Дорослий глід Сливолистий обприскують, стоячи на сходах.

  Застосування у дизайні ландшафту

  Ландшафтні декоратори вважають усі сорти боярки зручними для створення унікального дизайну садів, парків, ділянок за містом. Рослини можна садити поодинці, у групових композиціях. Більшість садівників з глоду Сливолистого роблять огорожу рослинну. Для цього приріст щорічно необхідно зістригати частково довжини.

  Висновок

  Глід Сливолистий виростити дуже легко. Необхідно лише вибрати йому гарне місце та “надійних сусідів”. Протягом усієї вегетації на ділянці буде декоративний куточок.

  Глід сливолистний Спленденс, фото, опис, умови вирощування, догляд

  Глід сливолистний Спленденс дуже ефектно виглядає восени завдяки незвичайному строкатому забарвленню листя (жовто-червоного) та численним яскраво-червоним плодам.

  Влітку листочки цього деревця блищать на сонці, ніби вони вкриті воском. Саме тому дослівний переклад назви цього сорту – “Блискучий”.

  Діаметр крони дорослої рослини: 5 м

  Висота дорослої рослини: 7 м Хвоя: Листя: темно-зелена

  Глід сливолистний «Спієнденс» (Crataegus prun. «Spiendens») — ширина крони 4-5 м, з асиметричною щільною кроною, з прямим стволом і симетричною конічною кроною, густорозгалуженими скелетними гілками, з віком, що стає більш щільною.

  У старих дерев крона широка і ажурна з розкидистими бічними гілками, що злегка повисають. Сіро-коричнева кора, гладка, із вигнутими колючками. Листя велике, широко еліптичні. Влітку листя темно-зелене, глянсове. Осіннє забарвлення листя полум’яно-оранжеве або червоне в осінній період.

  Блискучі, яскраво-червоні плоди зберігаються на кущі до Новорічних свят. Цвіте глід сливолистний «Спієнденс» у травні-червні численними білими квітками, зібраними в зонтикоподібні суцвіття.

  Найбільш ефектно виглядає восени завдяки незвичайному строкатому забарвленню листя (жовто-червоного) і численним яскраво-червоним плодам. Рекомендується садити в сухі або свіжі, нейтральні або лужні ґрунти. Добре росте на будь-яких добре дренованих субстратах.

  Особливості посадки: краще висаджувати на сонячні місця. У тіні цвіте і плодоносить гірше. Коренева шийка після осідання ґрунту має бути на рівні землі.

  Ґрунтова суміш: дернова земля, перегній, торф та пісок — 2:2:1:1. У посадкову яму додається 30-40 г вапна або 50 г фосфоритного борошна. Оптимальна кислотність ґрунту рН 7,5-8,0. Необхідний дренажний шар із 10 см щебеню та зверху 5-10 см піску.

  Підживлення: навесні вносять 120 г кемір-універсал або нітроамофоску. Перед цвітінням удобрюють розведеною гною 1:10, 8 л на дорослу рослину.

  Полив: полив не потрібний, якщо дощі випадають у нормальній кількості. Молоді рослини в посушливий період вимагають частого та рясного поливу.

  Розпушування: Перекопування пріствольних кіл навесні або восени на багнет лопати. В інший час на розпушування на 10 см одночасно з видаленням бур’янів або у разі ущільнення ґрунту після поливу. Мульчування: торф після посадки, шар 5-7 см.

  Посібник з догляду

  Обрізка: Добре переносить стрижку, має високу пагоноутворювальну здатність. Навесні видаляють сухі та хворі гілки. У живоплоті допускається сильне обрізання на 1/3 довжини втечі. Шляхом обрізки можна надати групі глоду різних форм: куба, кулі, піраміди.

  • Шкідники:
  • кліщ, довгоносик, пильщик, щитівка, ложнощитівка.
  • Хвороби:
  • борошниста роса, дірчаста плямистість, іржа.

  Підготовка до зими: морозостійкості та укриттів не вимагають. Молоді посадки декоративних форм краще вкривати на зиму. Штамбові форми для захисту від морозобоїну необхідно вкривати на зиму в перші 2-3 роки після посадки, обмотавши стовбур мішковиною в 1-2 шари.

  З віком зимостійкість Глід сливолистого Спленденс підвищується.

  Використовуються в озелененні міських вулиць, створенні вільно-зростаючої або стриженої огорожі, декоративно-листяних композиціях.