Яка коренева система у буряків

Цукровий буряк-дворічна культура. У перший рік формується розетка листків і коренеплід. На другий рік виростають стебла, на яких розміщуються плоди.

Може спостерігатися відхилення від дворічного циклу розвитку. У холодну весну на першому році життя виростають квітконосні стебла. Це небажане явище має назву цвітушності. Коренеплоди таких рослин дерев’янисті з низьким вмістом цукру.

Частина коренеплодів, що висаджуються на другий рік для одержання насіння, можуть не формувати пагонів. Такі рослини називаються “впертюхами”. Наявність їх серед висадків-насінників знижує врожай насіння.

Цукровий буряк належить до родини лободових (Chenopo diaceae). Крім цукрового буряку Beta vulgaris saecharifera, до цього виду належать буряк кормовий (B.v.var. crassa), буряк столовий (B.v.var. esculenta) і буряк листяний (мангольд) (B.v.var. cicla).

Коренева система – стрижнева, проникає на глибину до 2- 2,5 м і розгалужується в ширину (в одній площині) на 1,0-1,2 м. У фазі 2-х листків головний корінь проникає на глибину до ЗО см, у фазі 4-х листків – до 40 см. У верхній частині головний корінь потовщується і формує коренеплід, що складається з головки, шийки, власне кореня і хвостика.

Листки буряка складаються з черешка і пластинки. Плас тинки великі, суцільні, гладенькі чи гофровані. Всього за вегетаційний період з листкових бруньок в центрі головки кореня виростає 50-60 листків, спірально розміщених на головці кореня. Рослина впродовж вегетаційного періоду постійно формує нові листки і скидає старі.

Стебло у рослини формується на другий рік життя. Стебла заввишки 80-150 см. їх формується на одному коренеплоді декілька (від 1 до 10) у вигляді куща. На стеблах розміщуються листки і квітки, що формують суцвіття – нещільний колос.

Квітки розміщені в пазухах листків по одній (однонасінні) або групами (багатонасінні). У багатонасінних буряків квітки в процесі росту зростаються між собою і утворюють клубочки (супліддя).

Плід – однонасінний горішок з товстим навколо плідником з пористої дерев’янистої тканини. Навколоплідник разом з кришечкою плоду захищає насінину від механічних пошкоджень і несприятливих умов зовнішнього середовища. Кількість плодів у клубочках коливається від 1 до 6. Вперше у світі в Україні були створені однонасінні цукрові буряки, у яких клубочки не утворюються. Використання однонасінних сортів і гібридів дає можливість обійтись без затрат ручної праці при формуванні густоти рослин.

Насіння розміщується в гнізді плоду, має буро-каштанову блискучу оболонку, яка щільно облягає зародок, зігнутий майже кільцем навколо перисперму, крохмаль якого є основним запасом поживних речовин для молодої рослини. Зародок складається з двох сім’ядоль, брунечки, підсім’ядольного коліна і зародкового корінця. Сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту (фаза вилочки), із брунечки формується головка коренеплоду, із підсім’ядольного коліна виростає шийка кореня, а зародковий корінець перетворюється у власне корінь.

Опис та характеристика рослини буряк кормовий

Буряк кормовий (Beta vulgaris L. subsp. vulgaris var. crassa) належить до роду одно-, дво- та багаторічних трав’янистих рослин родини Амара́нтові, щирицеві (Amaranthaceae). Дворічна рослина, у перший рік свого життя рослина формує коренеплід, в середньому вагою від 1,5 до 2,6 кг, та рясні кореневі розетки листя. У другий рік рослина дає високорослі квітконосні пагони, за допомогою яких відбувається розмноження цієї культури.

Коренеплід кормового буряка за своїм хімічним складом близький до інших видів буряків і містить клітковину, пектин, харчові волокна, вуглеводи, мінеральні солі та білок, які дозволяють зберігати здоров’я та хорошу продуктивність свійських тварин. Його відмінною особливістю є високий вміст харчових волокон, клітковини та рослинного білка, особливо важливих елементів у раціоні худоби.

Кормові буряки — досить високоврожайна культура: 800–1000 центнерів з гектара.

Кормові буряки виведено з дикоростучих форм, взятих з побережжя Середземного моря. До початку н.е. з’явилися культурні коренеплідні форми буряка звичайного (у 10-11вв. вони були відомі в Київській Русі), у 16-17вв. – столові і кормові форми, у 18 столітті з гібридних форм кормового буряка був відібраний цукровий буряк (у 1747 році німецький вчений-хімік Андреас Зиґмунд Маргграф у своїй лабораторії виділив з білого силезського кормового буряка кристалики цукру, аналогічні очеретяному, про що і доповів на засіданні Прусскої академії наук). З кінця 19 століття й у 20 столітті культура поширилося на всі континенти.

Буряк кормовий — незамінний продукт на фермерських господарствах та у дворах, де тримають худобу. Його використовують як соковитий корм для свиней, кролів, рогатої худоби. Буряк є відмінним засобом підвищення молочних надоїв у кіз, корів, при цьому не завдає жодної шкоди здоров’ю. Взимку коренеплоди буряка практично повністю заповнюють потреби тварин у вітамінах та мікроелементах, коли їх раціон складається в основному з сухих і консервованих кормів. Влітку в їжу йде і бадилля, і коренеплоди.

Буряк кормовий може їсти і людина, особливо, коли рослина молода. В їжу придатні як листя так і коріння. Листя можуть бути злегка оброблені парою для салатів. Коріння варять як картоплю для приготування пюре, існують навіть рецепти для приготування пива.

Буряк кормовий містить великий комплекс біологічно активних речовин, його рекомендують вживати при авітамінозах, недокрів’ї, підвищеному тиску, атеросклерозі, простудних захворюваннях, покращує обмін речовин, стимулює роботу кишечника.

Кормові буряки – це дворічна культура. В перший рік утворюється масивний коренеплід, а на другий рік – квітконосні пагони, плоди і насіння.

Кормовий буряк цвіте на другий рік вирощування.

Буряк кормовий розмножується насінням.

Насіння кормових буряків починає проростати при температурі +5°C, але сходи при цьому з’являються на 20-й день. При температурі +10°C сходи з’являються на 10-12-й день. Сходи кормових буряків переносять заморозки від 3 до 4°C.

Буряк кормовий вирощується в багатьох європейських країнах, в Америці (США, Канада, Бразилія та ін.), в Австралії, Новій Зеландії, Алжирі, Тунісі та ін.

Рослина волого- і світлолюбна, досить холодо- і засухостійка. Культуру вирощують на всіх континентах, в Україні – у всіх землеробських районах, окрім Криму. Оптимальна температура для росту коренеплодів +16..+22°С. Пристосована до підвищенної засоленості ґрунтів, але вони повинні бути нейтральними і удобреними.

Вегетаційний період у залежності від сорту 60-120 днів. Кожна насінина більшості сортів дає початок декільком проросткам, тому культура вимагає своєчасного проріджування. Існує і сорт одноростковою буряка (Однопаростковий).

Будова рослини

Листок буряка складається з черешка і пластинки. Листкова пластинка суцільна, у перших пар листків овальна, гладенька. У старіших листків черешок видовжений, пластинка серцеподібна, близька до трикутної, з гладенькою, брижуватою або гофрованою поверхнею і хвилястими краями. Колір їх від ясно- до темно-зеленого, форма розетки залежно від сорту може бути розлогою або піднятою. Біля основи листкових черешків на головці коренеплоду розміщуються репродуктивні бруньки, з яких на другий рік життя виростають квітконосні пагони.

Коренева система буряків стрижнева, проникає у грунт на глибину 1,5—2 м. Вона складається з головного кореня — коренеплоду і великої кількості бічних корінців, які виходять з двох протилежних боків кожного кореня. Коренеплід умовно поділяють на три частини: головку, шийку і власне корінь, або кореневе тіло. Ці частини мають неоднакове походження і господарську цінність. Головка (верхня частина) коренеплоду являє собою вкорочене стебло й утворюється з надсім’ядоль-ного коліна (епікотилю). На ній розміщуються бруньки і листки. Бічні корені не утворюються. Вона повністю розміщується над поверхнею грунту. На головку припадає 10—15% довжини кореня. Це найбільш здерев’ яніла частина коренеплоду, в якій міститься менша кількість цукру, ніж у інших частинах. У центрі головки міститься конус наростання, де утворюються молоді листки. Шийка розміщена між головкою і власне коренеплодом. На ній не ростуть ні листки, ні бічні корінці. Шийка — це коротка частина коренеплоду, у кормових вона досягає 5—10 см. Шийка утворюється завдяки розростанню підсім’ядольного коліна (гепікотилю) зародка. Більша частина її розміщується над поверхнею ґрунту. За вмістом поживних речовин шийка — повноцінна частина як для технічних, так і кормових цілей. Кореневе тіло (власне корінь) утворюється внаслідок розростання зародкового корінця. Це нижня, конічної форми частина коренеплоду, яка становить 65—70% довжини всього коренеплоду. Ця частина коренеплоду розвивається повністю в ґрунті і для неї характерна наявність бічних корінців. Бічні корінці у буряків розміщуються на двох протилежних боках кореня. Більш короткі ряди бічних корінців у кормових буряків з коротким кореневим тілом. Ряди бічних корінців знаходяться в одній площині з сім’ядольними листочками. У фазі двох пар справжніх листків вони досягають 8-10см. У дорослих рослин ці корені розростаються в боки на відстань 100-120см. Форма коренеплодів різноманітна: конічна, циліндрична, овальна та куляста.

Опис та характеристика рослини буряк столовий

Буряк (Beta) – одно- та дворічна, перехрестнозапильна трав’яниста рослина сімейства Марієвих, овочева, а також кормова і сахороностна культура. Коренева система буряків стрижнева, проникає у грунт на глибину 1,5—2 м. Вона складається з головного кореня — коренеплоду і великої кількості бічних корінців, які виходять з двох протилежних боків кожного кореня.

Коренеплід умовно поділяють на три частини: головку, шийку і власне корінь, або кореневе тіло. Ці частини мають неоднакове походження і господарську цінність. Головка (верхня частина) коренеплоду являє собою вкорочене стебло й утворюється з надсім’ядоль-ного коліна (епікотилю). На ній розміщуються бруньки й листки. Бічні корені не утворюються. Вона повністю розміщується над поверхнею ґрунту. На головку припадає 10—15% довжини кореня. Це найбільш здерев’яніла частина коренеплоду, в якій міститься менша кількість цукру, ніж в інших частинах. У центрі головки міститься конус наростання, де утворюються молоді листки. Шийка розміщена між головкою і власне коренеплодом. На ній не ростуть ні листки, ні бічні корінці. Шийка — це коротка частина коренеплоду цукрових буряків (1—3 см), у кормових вона досягає 5—10 см. Шийка утворюється завдяки розростанню підсім’ядольного коліна (гшокотилю) зародка.

Більша частина її розміщується над поверхнею ґрунту. Вегетаційний період у залежності від сорту 60-120 днів. Кожна насінина більшості сортів дає початок декільком проросткам, тому культура вимагає своєчасного проріджування. Існує і сорт одноросткового буряка (Однопаростковий). Кореневе тіло (власне корінь) утворюється внаслідок розростання зародкового корінця. Це нижня, конічної форми частина коренеплоду, яка становить 65—70% довжини всього коренеплоду. Ця частина коренеплоду розвивається повністю в ґрунті й для неї характерна наявність бічних корінців. Бічні корінці у буряків розміщуються на двох протилежних боках кореня. Більш короткі ряди бічних корінців у кормових буряків з коротким кореневим тілом. Ряди бічних корінців знаходяться в одній площині з сім’ядольними листочками. У фазі двох пар справжніх листків вони досягають 8—10 см. У дорослих рослин ці корені розростаються в боки на відстань 100-120 см. Форма коренеплодів різноманітна: конічна, циліндрична, овальна та куляста.

До початку н.е. з’явилися культурні коренеплідні форми буряка звичайної (у 10-11 вв. вони були відомі в Київській Русі), у 16-17 вв. – столові і кормові форми, у 18 столітті з гібридних форм кормового буряка був відібрано цукровий буряк (у 1747 році німецький вчений-хімік Андреас Зиґмунд Маргграф у своїй лабораторії виділив з білої силезського кормового буряка кристалики цукру, аналогічного очеретяному, про що і доповів на засіданні Прусскої академії наук). З кінця 19 століття й у 20 столітті культура поширилося на всі континенти.

За формою коренеплід буває округлий, плоский і циліндричний. Містить білка до 2%, цукрів 14,5%, солі калію, кальцію, магнію, фосфору. На відміну від моркви в буряку немає каротину, але більше аскорбінової кислоти.

У їжу вживають коренеплоди і листя молодих рослин, готують салати, буряківники, борщі, оладки, ікру, маринують і т.д. При ранньому споживанні (пучкового буряка) використовують молоді листя і черешки у свіжому, вареному і тушкованому виді.

Рослина волого- і світлолюбна, досить холодо- і засухостійка. Культуру вирощують на всіх континентах, в Україні – у всіх землеробських районах, окрім Криму. Буряк більш вимогливий до тепла, чим морква. Оптимальна температура для росту коренеплодів +16..+22°С. Пристосована до підвищенної засоленості ґрунтів, але вони повинні бути нейтральними і добре заправлені добривами.

Для споживання у свіжому вигляді у стравах та переробки

Можна виділити, як мінімум, вісім причин для включення червоного буряка в свій щоденний раціон харчування:

• Буряковий сік має лужну реакцію, запобігаючи ацидоз, джерело багатьох захворювань людини.
• Сік буряка стимулює регенерацію клітин печінки, очищає і захищає жовчні протоки, покращує роботу нирок, допомагаючи вилікувати подагру, діє як проносне, допомагаючи при запорах.
• Буряк очищає кров, стимулюючи утворення червоних кров’яних тілець. Так як дефіцит червоних кров’яних клітин з’являється при анемії, то щоденне вживання буряка допомагає при комплексному лікуванні анемії, лейкемії та інших видів раку. Для здорового організму будуть корисні протиракові властивості столового буряка.

Червоний буряк (коренеплід і бадилля) цінне джерело фолату. Фолат – це основа для утворення натуральної фолієвої кислоти. Фолієва кислота омолоджує тканини організму і стимулює утворення червоних кров’яних тілець. Особливо корисна фолієва кислота з буряка для вагітних жінок, набагато корисніше, ніж фолієва кислота отримана синтетично. Щоденне вживання буряка дозволяє виключити добавки фолієвої кислоти отриманої штучно.

Лютеїн і зеаксантин містяться в червоному буряку у великій кількості, допомагаючи загальмувати і навіть вилікувати макулярную дегенерацію і інші хвороби очей, допомагаючи людям похилого віку впоратися з проблемами із зором.

Буряк володіє сильними антиоксидантними, протизапальними властивостями. Овоч використовується для проведення детоксикації організму, завдяки наявності фитонутриентів.

Буряк корисний при гіпертонії – знижує кров’яний тиск на 7-10%, підтримує еластичність кровоносних судин, лікує варикозне розширення вен.

Червоний буряк містить калій, магній, кальцій, ніацин, залізо і біотин, багатий клітковиною.

Про цілющі властивості бурякового соку відомо давно. Він знижує артеріальний тиск, збагачує організм вітамінами С, А, В9, надає противосклеротичну дію і протидіє ожирінню печінки.

Експерименти виявили: буряковий сік має ефект енергетичного напою, збільшуючи витривалість людського організму на 16%.

Вживання чистого соку буряка, особливо в великих кількостях, може викликати нудоту або запаморочення. До звикання організму спочатку краще змішувати буряковий сік з морквяним, черносмородиновим або будь-яким іншим ягідним. Тоді і неприємних відчуттів не буде, і користь буде подвійна.

На другий рік вчервні-липні.