✅Частини річки і складові річки

В будові річки прийнято виділяти такі складові частини річки:

Перша частина річки – витік – початок річки

Витік – це частина річки, місце, де бере початок річка, де вона починається. Це може бути джерело, озеро, кінець льодовика, болото.

В останньому випадку витоком (початком річки) вважається місце, де водотік набуває постійне річище. Також початком річки може бути місце злиття двох річок з різними назвами, в цьому випадку за витік потрібно приймати місце початку довшою з двох річок.

Притока – річка, яка впадає в головну річку. Розрізняють праві і ліві притоки.

Берег – межа водотоку річки. Розрізняють правий і лівий береги щодо середньої лінії річища за течією річки.

Друга частина річки – річище річки

Річище – частина річки, найнижча частина річкової долини, по якій здійснюється водотік основної частини води. Річище зазвичай вимивається самим потоком.

У частині річки – річищі – розрізняють:

• плеса – глибокі місця;
• вир – найбільш глибоке в річці місце;
• перекати – мілководні ділянки річки;
• поріг — кам’яниста або скеляста ступінчастої форми ділянка в річищі річки з підвищеною швидкістю течії і відносно великим падінням відміток рівня води;
• водоспад – падіння водного потоку з різко вираженого уступу;
• мілина – прибережна, що йде від берега мілина;
• тальвег – лінія вздовж найглибших ділянок річище;
• фарватер – лінія суднового ходу;
• стрижень – лінія найбільших швидкостей течії річки.
• Осередок – відкладення в річищі річки, утворене наносами і не має рослинності. Може бути як надводних, так і підводним. У разі близького розташування до берега має назву побочень, а біля берегів – пляж;
• Руслові острови – осередки, закріплені рослинністю або чим-небудь іншим;
• Наноси – тверді частинки ґрунту, переносимі водним потоком. Утворюються за рахунок руйнування гірських порід і розмиву берега;
• Меандр – плавний вигин річища річки. Увігнутий берег при цьому зазвичай буває крутий, опуклий і плоский;
• Стариця – ділянка колишнього меандуючого річища річки. Зазвичай утворюється, коли річка під час повені знаходить більш короткий шлях;
• Рукав – другорядне річище річки, яке відділяється від головного річища, а нижче за течією знову з’єднується з ним (іноді тільки у вологі роки).

Третя частина річки гирло – кінець річки

Гирло – частина річки, місце, де кінчається річка, впадаючи в море, озеро чи іншу річку.

Біля річки може бути «сухе гирло», тобто вона може закінчуватися «сліпим кінцем», якщо в пониззі дуже малі ухили території, по якій тече річка і відбуваються великі витрати води на випаровування, фільтрацію в ґрунт або на зрошення (річки Чу Тарім, Мургаб і ін).

Частини річки, гирла, утворені при впадінні в море, бувають наступних видів:

• Дельта – гирло, розділене на окремі водотоки. Дельти утворюються в результаті занесення улоговин морських заток піском і мулом (р. Дунай) або затоплення річкових долин (Хатанга, Оленек і ін). Частини річок, дельти, можуть досягати величезних розмірів, наприклад дельта річки Ганг має площу 105,6 тис. км 2 , Дніпра – 350 км 2 , Амазонки – 100 тис. км 2 , Лєни – 28,5 тис. км 2 , Нілу – 24 тис. км 2 , Волги – 19 тис. км 2;
• Естуарії – глибокі, утворені припливами, затоки в гирлах річок, що розширюється у бік моря. Естуарії глибоко вдаються в сушу і доступні для судноплавства. У них не буває наносів, оскільки морська вода під час припливів і відливів забирає все зайве з собою в море. Прикладом частини річки, естуарію, може служити гирло річки Анабар;
• Губа – широкі і довгі затоки в гирлі річки. Довгаста форма як би є продовженням берегів річки;
• Гирловий лиман – неглибокі проточні затоки в гирлі річки, заповнені річковими наносами і відокремлені від моря пересипом – вузькою смужкою суші. Ця частина річки утворюється в результаті затоплення гирла річки або прибережної низовини.

Таблиця з поясненнями на тему “Частини річки і складові річки”

Висновок

Частини річки, такі як верхів’я, русло, заплава, меандр, гирло та притоки, відіграють важливу роль у формуванні річкової системи. Кожна частина має свої унікальні характеристики та функції, які впливають на екологічний баланс, географічний ландшафт та біорізноманіття.

Верхів’я річки є джерелом води та початком річкової системи, в той час, як русло та меандри формують шлях річки. Заплави мають важливе значення для сільського господарства та екосистем, а гирло річки є критичною точкою для біорізноманіття та взаємодії з морським середовищем. Разом ці частини формують динамічну і життєво важливу систему, що підтримує численні форми життя та забезпечує ресурси для людини.

§ 13. Води суходолу

• Підземні води: характер залягання і властивості. Підземні води – води, що містяться у верхній частині земної кори в рідкому, твердому або пароподібному стані й заповнюють порожнини, пори, тріщини гірських порід, а у ґрунті – капіляри. Підземні води утворюються внаслідок інфільтрації атмосферних опадів і поверхневих вод, конденсації водяної пари, магматичних процесів і метаморфізму тощо.

Усі гірські породи поділяють на водопроникні, водонепроникні, або водотривкі, розчинні. Оскільки кора вивітрювання має шарувату будову й шари можуть складатися як з водотривких, так і водопроникних порід, то підземні води залягають теж шарами. Шари водопроникних порід, що вміщують воду, називають водоносними. Шари водонепроникних порід, над якими залягають водоносні горизонти, називають водотривкими.

За умовами залягання розрізняють верховодку, ґрунтові, міжпластові й артезіанські води (мал. 1). Природний вихід підземних вод на земну поверхню на суходолі чи під водою називають джерелом.

За хімічним складом виділяють: прісні підземні води – із загальною мінералізацією до 1 г/л (використовують для питного водопостачання та зрошування); солонуваті – від 1 до 10 г/л; солоні – від 10 до 50 г/л і ропа – води із загальною мінералізацією 50-400 і більше г/л. Води, мінералізація яких значно перевищує 1 г/л, застосовують як мінеральні лікувальні (санаторно-лікувальні комплекси, зокрема Трускавець, Моршин, Свалява – Україна; Карлові Вари – Чехія; Баден-Баден – Німеччина; Кастільйоне – Італія тощо); з високомінералізованих вод видобувають різні солі.

• Річка та її характеристики Річка – це природний водний потік, що тече у природному річищі, або руслі, і живиться внаслідок поверхневого та підземного стоку з басейну. Місце, де річка бере свій початок, називають витоком. Витоком можуть бути озера, болота, джерела, льодовики. Річку, що впадає в іншу річку, називають притокою. Бувають притоки першого, другого та інших порядків. Притокою першого порядку називають ту, яка впадає в головну річку річкової системи. Головна річка – це річка, яка безпосередньо впадає в море, океан, озеро.

Мал. 1. Залягання підземних вод

Місце, де річка впадає в іншу водойму, називають гирлом. Гирла річок можуть бути дельтами й естуаріями. Дельти виникають на мілководних ділянках моря чи озера внаслідок нагромаджень річкових відкладів і мають форму трикутника. Русло річки тут розгалужується на багато рукавів. У естуаріях русло на рукави не розгалужується, а розширюється в бік моря. Зазвичай частина моря, яка прилягає до естуарію, має великі глибини, а річкові відклади відносяться морськими течіями.

Головна річка та її притоки утворюють річкову систему (мал. 2). Територію, з якої річка збирає свої води, називають басейном річки. Підвищені форми рельєфу, які є природною межею між басейнами рік, називають вододілом. Зазвичай вододілами є гори, плоскогір’я, височини, а також горбисті пасма, інколи незначні підвищення на великих просторах рівнин. Текучі води річок за тривалий час виробляють довгі й складні річкові долини. Це ввігнута звивиста форма рельєфу, що тягнеться від витоку до гирла й має нахил у бік гирла. Вона складається з русла, заплави, терас.

До характеристик річки належать падіння, похил, швидкість течії, витрата води й річковий стік. Падіння річки — різниця між висотою витоку й висотою гирла річки. Похил річки — це відношення її падіння до довжини. Швидкість течії водного потоку вимірюють у метрах за секунду (м/с). Вона неоднакова в різних частинах річки, адже послідовно збільшується від дна та стінок русла до середньої частини потоку.

Водний режим річки характеризується витратами й стоком. Витрата води – кількість води, що проходить через поперечний переріз річки за одиницю часу. Зазвичай витрату вимірюють у кубометрах за секунду (м 3 /с). Вона дорівнює площі поперечного перерізу, помноженій на середню швидкість річки. Витрату води за тривалий період (місяць, сезон, рік) називають річковим стоком. Найповноводніша, а за останніми даними й найдовша річка земної кулі – Амазонка. Її середня витрата – 200 000 м 3 /с, річковий стік – приблизно 7000 км 3 . На другому місці – Конго (витрата – 46 000 м 3 /с), потім Ганг, Янцзи.

Річки, залежно від рельєфу, поділяють на рівнинні й гірські. Багато річок у верхній течії є гірськими, а в середній і нижній – рівнинними. Гірські річки мають великі значення падіння і похилу та швидку течію. Ділянки річки із швидкими течіями, приурочені до місць виходу на поверхню порід, які важко розмиваються, називають порогами. Падіння води з високого уступу в руслі річки називають водоспадом. Найвищий водоспад на Землі – Анхель на р. Кароні (притока Оріноко в Південній Америці), заввишки 1054 м. Водоспад Вікторія на р. Замбезі в Африці – заввишки 120 м, завширшки – 1800 м.

Мал. 2. Схема річкової системи

Найважливішою характеристикою річок є характер їхнього живлення. Виділяють чотири типи живлення: снігове, дощове, льодовикове, підземне. Значення кожного з них в різні пори року і в різних місцях неоднакове. Більшість рік мають мішане живлення. Дощове живлення притаманне річкам екваторіальних і мусонних областей. Снігове – річкам помірних широт з холодними й сніжними зимами. Льодовикове – отримують річки, які беруть початок у високих, укритих льодовиками горах. Підземне – мають майже всі річки, завдяки йому вони не пересихають улітку.

• Озера, їхнє походження, властивості вод. Озеро – природна водойма повільного водообміну, розташована в заглибині суходолу й не пов’язана протоками з морями та океанами. Загальна площа озер Землі становить майже 2,1 млн км 2 (1,4 % площі суходолу). До великих належать озера, що мають площу понад 10 000 км 2 (таблиця). Озера вивчає наука лімнологія.

Таблиця. Найбільші озера світу

Максимальна площа поверхні, тис. км 2

Висота над рівнем моря, м

Максимальна глибина, м

У будь озеро впадає 336 річок, а витікає одна: назва, місце розташування на карті світу, коротка характеристика. Впадають і витікають річки озера Байкал: список великих річок

Озеро — водойма, який являє собою заглиблення на суходолі, заповнене водою. Його можуть живити підземні води, опади і навіть впадають річки. Існують озера, які за розмірами перевищують моря.

У будь озеро впадає 336 річок, а витікає одна: назва, місце розташування на карті світу, коротка характеристика

Це називається озеро Байкал. Воно дуже велике і глибоке. За розміром воно поступається тільки Каспійського моря, яке теж є озером. Але в цьому водоймищі солона вода, а в Байкалі прісна. Це озеро вважається найглибшим.

Являє собою улоговину або западину, заповнену водою. З одного боку гірські хребти, а з іншого — більш полога місцевість. Згідно з деякими даними, в озеро впадає 336 постійних річок і проток. Якщо враховувати струмки і річки, що іноді пересихає, то їх число дорівнює 1123.

Вода у водоймі прісна, в ній розчинено незначна кількість мінеральних солей і домішок. Але вона насичена киснем, що відмінно позначається на кількості риби і рослин.

Температура води в середньому дорівнює +8+9 градусів. У літній час на деяких ділянках прогрівається до 23 градусів, але таке спостерігається дуже жарким літом.

Які великі річки впадають в озеро Байкал: список, назви, де перебувають на карті світу?

Найбільшими річками, які впадають в Байкал, є Селенга, Баргузин і Турка. Все це гірські річки, які часто поповнюються струмками після відтавання снігу і стікання води вниз.

Великі річки, що впадають в Байкал:

• Селенга. Це величезна ріка, яка несе в собі чисту воду. Починається на території Монголії і протікає через Росію, впадає в озеро.
• Баргузин. Величезна ріка, яка починається на території Бурятії. Початок річки знаходиться на території заповідника, місцевість якого досить полога. Але незабаром річка тече в районі ущелини.
• Турка. Наголос робиться на останню букву. Річка в основному поповнюється за рахунок талого снігу, який стікає з гір.
• Снігова. Таку ласкаву річку полюбили туристи. Тут є не дуже небезпечні пороги, тому нерідко тут можна побачити людей, що займаються рафтингом. Природа в цих краях теж дуже красива, сюди часто приїжджають помилуватися водоспадами.

Яка єдина річка витікає з озера Байкал: назва, де знаходиться на карті світу?

Єдина річка, яка витікає з озера, це Ангара. З цією річкою пов’язана легенда. За легендою батько Байкал жбурнув у свою дочку камінь з-за того, що вона полюбила хлопця, який не подобався батькові. Таким чином, цей камінь перекриває дорогу річці, але все ж її частина витікає з озера.

Починається річка з озера, протокою, шириною 1,1 км. Вважається припливом Єнісею і розташовується в Красноярському і Іркутськом краї. На території річки розташовано кілька ГЕС. Від витоку до міста Іркутська річка представлена Іркутським водосховищем.

Це озеро — найбільше джерело прісної води в світі.