300 років тому помер “король-сонце” Людовік XIV

1 вересня 1715 року у віці 77 років помер Людовик XIV, “король-сонце”, король Франції і Наварри, який правив 72 роки і 100 дні, більше, ніж будь-який король Європи. Він був переконаним прихильником абсолютної монархії і сприяв зростанню військової потужності Франції, її політичної ваги, інтелектуального престижу і розквіту культури.

Людовик народився 5 вересня 1638 року і зійшов на престол у 4-річному віці. Згідно із заповітом його батька, Людовика XIII, регентом при малолітньому королева стала його мати, Анна Австрійська, яка правила у союзі з першим міністром кардиналом Мазаріні. У 1660 році Людовик одружився з іспанською інфантою Марією-Терезією і через рік, відразу після смерті Мазаріні, заявив про намір правити одноосібно, не призначаючи першого міністра. Не маючи достатньої освіти, Людовик володів здатністю підбирати здібних людей на відповідальні посади. Це дало змогу зміцнити централізовану владу, підняти економіку країни і реформувати армію.

По смерті іспанського короля Філіпа IV у 1665 році Людовик XIV заявив претензії на частину Іспанських Нідерландів і зумів добитися приєднання до Франції частини Фландрії. Експансія Франції продовжилась в 1672 році, коли вона в союзі з Англією оголосила війну Нідерландам. За підсумками війни, яка переросла у загальноєвропейський конфлікт, Франція вийшла переможцем і змогла розширити свою територію за рахунок завоювань у Нідерландах, Іспанії, Ельзасі та Австрії. Це була вершина могутності Людовика XIV – його Версальський двір став предметом захоплення всіх монархів, французька дипломатія визначала політику Європи, досягнення у економіці, науці і мистецтвах були безспірними. Дитяче прізвисько Людовика, “сонце”, яке він отримав, коли дитиною одягався в костюм римського імператора із щитом, на якому зображалось сонце, стало синонімом королівської величі.

За правління Людовика XIV Франція стала великою колоніальною державою – вона набула значних територій у Північній та Південній Америках, Африці, Карибах.

У жовтні 1685 року Людовик XIV видав Едикт Фонтебло, яким скасував дію Нанського едикту і, фактично, заборонив протестантизм у Франції. Це привело до еміграції у Німеччину, Англію та Голландію понад 200 тисяч протестантів, майно яких було конфісковане. Намагаючись обмежити політичну залежність духовенства від папи римського, Людовик XIV прагнув заснувати незалежний від Риму французький патріархат, проте зазнав невдачі, не отримавши у цьому питанні підтримки французького духовенства.

Кінець епохи Людовика XIV супроводжувався і особистими трагедіями. У 1711 році помер його старший син, наступного року – другий син і внук, а ще через два роки – ще один внук; спадкоємцем Бурбонів залишився лише чотирирічний правнук Людовика XIV (його внук Філіп V посідав іспанський трон і зрікся прав на французький престол). Помер Людовик XIV 1 вересня 1715 року після кількаденної агонії. Його тіло було на 8 діб виставлено у Версалі для прощання і поховане в абатстві Сен-Дені з дотриманням усіх належних монарху обрядів.

§ 13. Завершення формування абсолютної монархії у Франції

1. Які зміни відбулися в управлінні Францією за абсолютної монархії?

2. Назвіть найважливіші події історії Франції XVI — початку XVII ст.

1. Кардинал Рішельє та зміцнення абсолютизму

Продовжувачем справи Генріха IV став перший міністр короля Людовіка XIII (1610-1643 рр.), кардинал герцог Арман Жан дю Плессі Рішельє (1585-1642).

Постать в історії

Кардинал Рішельє

Рішельє народився в незаможній дворянській родині. Спочатку хотів вступити до війська, але потім вирішив служити церкві. У 23-річному віці став єпископом. Мав неабиякі літературні здібності, отримав добру освіту, був честолюбним та енергійним. Коли йому виповнилося 30 років, став кардиналом. Із 1624 р. — член Королівської ради, згодом — перший міністр Франції (голова заряду). Упродовж 18 років фактично правив Францією за нерішучого Людовіка XIII. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік XIII лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр».

Одним із головних завдань кардинал вважав посилення авторитету королівської влади. У своєму «Політичному заповіті», складеному у вигляді листа до короля, Рішельє писав: «Коли Ви, Ваша Величносте, вирішили виявити мені велику довіру в управлінні Вашими справами, гугеноти ділили державу з Вами, а вельможі поводилися так, начебто не були Вашими підданими. Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою була могутність держави». Для досягнення цього Рішельє припинив скликання Генеральних штатів і обмежив права Паризького парламенту.

Нагальною потребою, без вирішення якої Францію не можна було вважати цілісною державою під необмеженою владою короля, була ліквідація гугенотської республіки на півдні країни. Війна проти гугенотів, що розпочалася 1620 р., тривала вісім років і завершилася перемогою королівської армії. Фортеці гугенотів було зруйновано. У 1629 р. було прийнято «Едикт милості», за яким гугенотам дозволялося сповідувати їхню віру, але заборонялося мати гарнізони і фортеці.

Людовік XIII, увінчаний богинею перемоги Вікторією

А. фон Вернер. Французький колонізатор і вождь індіанців

Кардинал розгорнув рішучу боротьбу проти старої родовитої аристократії. Усіх, хто не бажав підпорюватися королівській владі, було відправлено у вигнання або засуджено, їхні заліки зруйновано. Під загрозою смертної кари заборонили дуелі — поєдинки між дворянами. Для виконання своїх рішень на місцях кардинал реорганізував систему управління і зробив її залежною від короля. У провінції призначалися інтенданти — королівські урядовці, які повністю відповідали за надходження податків і стан справ у провінціях.

В економічній політиці Рішельє дбав про розвиток торгівлі, сприяв заснуванню торговельних компаній (за роїш його правління було створено 22 такі компанії). Сам Рішельє був головним учасником торговельної компанії «Нова Франція», яка здійснювала колонізацію французами Канади. За нього Франція розпочала створювати свою колоніальну імперію, вести суперництво й боротьбу проти Англії та Нідерландів за захоплення нових територій.

У зовнішній політиці перший міністр робив усе, щоб піднести престиж своєї країни у європейських справах. Її головним ворогом у Європі він вважав Іспанію, тому підтримував її ворогів — німецьких протестантських князів, Голландію, Данію, Швецію. У 1635 р. Франція втрутилася в Тридцятилітню війну. Завдяки дипломатичному мистецтву кардинала Франція домоглася послаблення впливу Іспанії у Європі.

Для проведення своєї політики Рішельє потребував багато коштів. Податки зросли в декілька разів, що наприкінці 30-х — на початку 40-х рр. XVII ст. призвело до численних селянських виступів.

Велику увагу кардинал приділяв також розвитку науки, культури, але вимагав від діячів культури підтримки його політики. За Рішельє у Франції з 1631 р. почала виходити перша газета. Кардинал салі писав до неї статті, а газета вихваляла успіхи його політики.

► Чи вдалося кардиналу Рішельє досягнути мети – зміцнити королівську владу?

2. Абсолютизм за Людовіка XIV

Формування абсолютної монархії було завершено за Людовіка XIV (1643- 1715 рр.), котрого проголосили королем у п’ятирічному віці. Від його імені правила мати Анна Австрійська, а фактичним правителем був її фаворит, наступник Рішельє на посаді першого міністра кардинал Джуліо Мазаріні. Він обіймав цю посаду 18 років, продовжуючи політику свого попередника, спрямовану на зміцнення Франції та посилення королівської влади.

Людовік XIV

За Мазаріні було успішно завершено Тридцятилітню війну, Франція здобула панівне становище в Європі.

Для ведення війни були потрібні чималі кошти, тож Мазаріні запроваджував нові податки. Це викликало невдоволення, із якого скористалася аристократія, щоб повернути свої давні права. Цей рух дістав назву Фронда. Мазаріні спромігся успішно її приборкати.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки; сприяння розвитку власної промисловості й торгівлі.

Джуліо Мазаріні

Після смерті Мазаріні король заявив, що не збирається призначати нового першого міністра та управлятиме салі.

Своєю подальшою діяльністю Людовік XIV довів, що він є лідером, гідним могутньої європейської держави.

Першою сферою, у якій король навів лад, були державні фінанси. Він наказав заарештувати генерального інтенданта Фуке за зловживання й кинути його до в’язниці. Новим міністром фінансів було призначено Жана Батиста Кольбера (1619-1683). Успіхи в економіці за роки правління Людовіка XIV пов’язані саме з діяльністю цього чиновника. Кольбер у дусі протекціонізму сприяв розвитку промисловості, підтримував торгівлю шляхом упровадження високого мита. Прокладалися нові дороги. Створювалися торговельні компанії (Ост-Індська та ін.). Його називали батьком французького флоту. Запроваджувалася чітка система звітності витрат і доходів. Було проведено реформу армії. Усіх офіцерів призначав король. Військо отримало уніформу й нове озброєння, збільшено кількість полків і модернізовано артилерію. У розпорядженні короля була добре озброєна армія, яка налічувала 550 тис, воїнів, найчисленніша в тогочасній Європі. Крім того, була проведена певна систематизація законів країни, що дозволило впорядкувати судову систему. Але король не схвалив планів Кольбера щодо ліквідації внутрішніх митних кордонів, поширення податків на дворян, зменшення кількості монастирів.

Панорама Парижа (1649 р.)

Фронда в Парижі (гравюра)

Жан Батист Кольбер

Едикт Фонтенбло, що скасовував Нантський едикт

Міцні фінанси, надійна армія — ось те, на що спиралася королівська абсолютна влада за Людовіка XIV.

Уся вища судова влада також належала королю. За таємним наказом Людовіка XIV дозволялося ув’язнити будь-кого без суду і відправити до паризької в’язниці Бастилії. Навіть відносини з католицькою церквою Людовік XIV побудував на її повній залежності від короля. Нантський едикту 1685 р. було скасовано, кальвінізм заборонено, а 200 тис. гугенотів змушені залишити Францію.

Зовнішня політика Франції в роки правління Людовіка XIV була відображенням його прагнень особистої слави та бажання стати арбітром у європейських справах. Король докладав чималих зусиль, щоб перешкодити Габсбургам панувати в Європі. Водночас він намагався збільшити територію своєї держави, загарбавши землі сусідів. За 54 роки самостійного правління Людовіка XIV Франція впродовж 33 років вела війни. У 1667-1668 рр. Людовік XIV завоював іспанські Нідерланди. Війна 1672-1678 рр. за загарбання Голландії закінчилася для Франції поразкою. Причиною цієї та наступних поразок (війна за іспанську спадщину 1701-1714 рр.) Людовіка XIV стало те, що європейські держави (католицькі й протестантські) об’єдналися проти Франції.

► Завдяки кому за часів Людовіка XIV здійснювалася успішна економічна політика?

3. Двір «Короля-сонця»

Друга половина XVII-XVIII ст. — період розквіту королівських дворів у Європі. Але взірцем королівського двору був двір Людовіка ХIV, якого стали називати «королем-сонцем». Для себе він наказав побудувати за 18 км від Парижа, у Версалі, розкішну резиденцію. Королівський палац, оточений парками й майданами, мав нагадувати всім і кожному про велич його володаря. Навіть статую античного бога Юпітера було виліплено з обличчям Людовіка XIV Сучасники приписували йому вислів «Держава — це я!».

Під час прогулянки короля містом вулиці оточували, тож люди могли подивитися на свого володаря лише здалеку. Коли королівська карета проїжджала повз, усі мали чекати на колінах, доки вона не проїде. Навіть якщо в кареті нікого не було, то кареті віддавалися особливі почесті.

Версаль (екстер’єр)

Версаль (інтер’єр)

Людовік XIV вважав, що життя короля мав бути публічним, королі повинні народжуватися і вмирати на очах у підданих. Із цією метою він запровадив цілу систему церемоній, які супроводжували життя монарха. Щодня о 10 годині вечора Людовік XIV вечеряв у присутності двору під супровід музики. Придворний композитор написав спеціальну «Симфонію для вечерь короля». Королівський стіл накривали навпроти каміну, а монарху в позолоченій скриньці тонкої ювелірної роботи підносили ложку, виделку і ніж. Звідси й походить вислів «поставити прибор». Також був створений чисельний королівський двір. Щоб залучити до нього аристократію, Людовік XIV зацікавлював її синекуратами (від латин, sine сига — «без турбот») — посадами при дворі, які високо оплачувалися.

Церемонії, палаци, бали, утримання великого двору потребували величезних коштів. Оскільки абсолютний монарх вважав себе володарем усієї країни, то він не обмежував себе у витратах, які лягали важким тягарем на тих, хто сплачував податки.

Відповідно до церемоніалу, навіть смерть корю ля мала бути прилюдною. Тож помираючого Людовіка XIV у похідному ліжку поставили по центру кімнати, щоб придворні та члени королівської родини могли бути присутніми при його смерті. 1 вересня 1715 р. король помер. Після цього впродовж тижня 72 священики, змінюючи один одного, молилися біля труни Людовіка XIV

Ж.-Л. Жером. Прийом у Версалі

Розгляньте малюнок. Складіть за ним розповідь про вихід короля з почтом.

Робота з історичними джерелами

Витяг із «Творів» Людовіка XIV

«Що ж до осіб, котрі мали допомагати мені в моїй праці, то я вирішив не брати зовсім першого міністра; і якщо зі мною погодитесь ви, . то це ім’я назавжди зникне у Франції, бо немає нічого негіднішого, ніж бачити в руках одного всі королівські функції, а в руках іншого — самий лише королівський титул.

Заради цього необхідно було розділити мою довіру і виконання моїх приписів, не віддаючи їх нікому повністю.

Ніхто не може розділяти вашої праці, не маючи деякої частки вашої влади. Залишайте іншому лише те, що вам неможливо утримати, тому що, хоч би як ви оберігалися, завжди від вас вислизне більше, ніж хотілося. ».

► Як Людовік XIV оцінював роль і місце короля в державі?

► Яке прізвисько дістав Людовік XIV?

► Де розташовувалася резиденція французьких королів?

4. Людовік XV

Наступником Людовіка XIV став його правнук Людовік XV (1715-1774). Він посів трон у п’ять років, тому тривалий час країною правили королівські міністри. Людовік XV виявився вкрай нерозсудливим правителем. Він віддавав перевагу розвагам, а не кропіткій державній праці, яка б вивела Францію із щораз глибшої кризи. Неодноразово Людовік XV заявляв: «На наш вік вистачить», «Після нас хоч потоп». Для покриття своїх витрат король щедро торгував державними посадами. Коли йому нагадували про важке становище народу, він відповідав, що на їхньому місці він би обурився, але нічого не робив для покращення становища в країні. За правління Людовіка XV переслідувалися просвітителі, а створену ними «Енциклопедію» було знищено. Французький абсолютизм опинився в глибокій кризі, із якої так і не зміг знайти вихід.

За правління Людовіка XIII його перший міністр Рішельє домігся значного зміцнення абсолютизму у Франції.

У період правління Людовіка XIV абсолютна монархія у Франції досягла свого розквіту. Король навіть ототожнював себе з державою: «Держава — це я!». Найбільші успіхи політика Людовіка XIV мала в економічній сфері, але прорахунки в релігійній політиці, поразки на міжнародній арені та непомірні витрати на королівський двір нівелювали ці здобутки.

За часів правління Людовіка XV виразно проявилися недоліки абсолютної монархії у Франції.

Закріпимо знання

1. Заради чиїх інтересів діяв кардинал Рішельє? Обґрунтуйте свою думку.

2. У який період діяв Нантський едикт? Чому він був скасований?

3. Кому з королів належать слова: «На наш вік вистачить», «Після нас хоч потоп»? Як це позначалося на внутрішньому становищі Франції?

4. Наведіть факти, що підтверджують завершення формування абсолютної монархії у Франції за Людовіка XIV.

5. Чи закономірним явищем була поява такого короля, як Людовік XV? У чому проявлялася криза французького абсолютизму?

6. Із якою метою Людовік XIV перетворив своє життя на суцільний спектакль, який спостерігали його піддані?

• Запам’ятайте дати:

1643-1715 рр. — правління Людовіка XIV

1685 р. — скасування Нантського едикту.

А тим часом в Україні.

1632 р. — відновлення ієрархії Православної церкви.

1648-1657 рр. — Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького.

1687-1708 рр. — гетьманство І. Мазепи.

1710 р. — Конституція П. Орлика.

Людовик XIV де Бурбон

Людовик XIV в молоді роки (Фото: ru.wikipedia.org)
Людовик XIV де Бурбон, який отримав при народженні ім’я Людовік-Додання («даний Богом»), народився 5 вересня 1638 в Сен-Жермен-ан-Ле. Він царював 72 роки — довше, ніж будь-який інший європейський монарх в історії.

Людовик вступив на престол малолітнім, тому управління державою перейшло в руки його матері і кардинала Мазаріні. У молодості пережив війни Фронди, в результаті чого став переконаним прихильником принципу абсолютної монархії і божественного права королів. Часто йому приписують вислів «Держава — це я».

Царювання Людовика XIV де Бурбона увійшло в історію як Великий Століття. Це був час значною консолідації єдності Франції, її військової могутності, політичної ваги та інтелектуального престижу, а також розквіту культури. Але разом з цим постійні війни, які вів Людовік, вимагали високих податків і плюндрували країну, а відміна віротерпимості призвела до масової еміграції гугенотів з Франції.

Однак Людовика не дарма прозвали Король — Сонце. Його дипломатія панувала над усіма європейськими дворами. Його армія була найчисельнішою, найкраще організованою і керованою. Французька нація досягла немислимих висот саме при його царюванні — це і досягнення в мистецтві, науках, і в промисловості, і, звичайно, в торгівлі.

Версальський двір при Людовіку (саме туди була перенесена королівська резиденція) став предметом заздрості і подиву майже всіх сучасних государів. При дворі був введений суворий етикет, який регламентував всю придворну життя.

Людовик до останніх днів життя залишався діяльним, твердо підтримував придворний етикет і зовнішній вигляд свого «великого століття», вже початківця своє падіння. «Король-Сонце» помер 1 вересня 1715 року.