Зміст:
- 1 Підручник українська мова 5 клас
- 2 Яке закінчення у слові крокодил
- 3 Закінчення слова, нульове закінчення, слова без закінчення, слова з нульовим закінченням, приклади
- 3.1 Які є слова за схемою закінчення, приклади
- 3.2 Які є слова без закінчення?
- 3.3 Що таке закінчення в слові?
- 3.4 Яка буває частина слова без закінчення
- 3.5 Слова без закінчення з коренем і суфіксом, приклади
- 3.6 Слова без закінчення з приставкою, коренем і суфіксом, приклади
- 3.7 Слова з нульовим закінченням та слова без закінчення
Підручник українська мова 5 клас
Будова слова – це розділ науки про мову, що вивчає значущі частини слова, їхнє значення і функціонування.
§ 49. ОСНОВА СЛОВА І ЗАКІНЧЕННЯ. ЗМІННІ ТА НЕЗМІННІ СЛОВА
Про те, що виражають основа слова і закінчення, про нульове закінчення, а також про слова, які не мають закінчень
ПРИГАДАЙМО. 1. Що таке основа слова? 2. Як визначити закінчення у слові?
394 І. Прочитайте словосполучення. Визначте в них головні й залежні слова
Рвати яблука, вишневого варення, працювали за комп’ютером.
II. Дайте відповіді на запитання.
1. У якому відмінку й числі вжито виділений іменник?
2. У якому числі, відмінку й роді вжито виділений прикметник?
3. У якій особі й числі вжито виділене дієслово?
4. Яка значуща частина слова допомогла вам відповісти на ці запитання?
Слово має здатність ділитися на найменші значущі частини, які є будівельним матеріалом для слова.
Закінчення — це значуща частина слова, яка змінюється. НАПРИКЛАД:
Закінчення може бути звуковим і нульовим. Звуковим називають закінчення, що виражене звуком і позначене на письмі буквою.
Нульовим називають закінчення, що не виражене звуком і не позначене буквою. ПОРІВНЯЙМО:
Закінчення служить для зв’язку слів у словосполученні та реченні. Закінчення виражає граматичне значення слова (рід, число, відмінок, час тощо). НАПРИКЛАД, у слові хліб П нульове закінчення виражає таке граматичне значення: чоловічий рід, однина, називний відмінок.
Основа слова — це частина слова без закінчення.
Основа виражає лексичне значення слова. До її складу входить корінь, а також префікс (префікси) і суфікс (суфікси).
395 І. Використавши подані слова, відновіть прислів’я і запишіть. Позначте закінчення в тих словах, форму яких ви змінили
1. Голова, без, розум, як, ліхтар, без, свічка. 2. І, сила, перед, розум, никну. 3. Що, написано, перо, не, вивезеш, і, віл. 4. їж, борщ, з, гриби, держу, язик, за, зуби. 5. Гарними, розмови, гості, не, наситиш.
II. Підкресліть слова, у яких закінчення виражає граматичне значення множини.
396 І. Знайдіть форми п яти слів. Запишіть окремо форми кожного слова. Позначте закінчення та основу. Визначте усно граматичні значення 3 слів (на вибір), виражені закінченнями.
Біжимо, ніч, шелестимо, зеленій, картоном, ночами, біжиш, зеленого, ночі, шелестиш, зелене, біжу, картону, зелений, біжать, картон, ніччю, шелестять.
II. Доведіть, що виділені слова мають нульове закінчення. Поясніть лексичне значення цих слів Яка частина слова є носієм лексичного значення?
397 Назвіть якомога більше закінчень, які може мати кожне з поданих слів.
Закінчення мають лише змінні слова. Незмінні слова не мають закінчень.
Слова з нульовим закінченням потрібно відрізняти від слів, у яких немає закінчень. Так, слова мають нульове закінчення, яке стає звуковим («видимим») при зміні слова. А слова закінчень не мають, бо це незмінні слова.
398 Чому так? Поясніть, чому в словах першої групи є закінчення, а другої – немає.
2. Далеко, вгорі, влітку, ходити.
399 Попрацюйте в парах. Розподіліть між собою групи слів. Випишіть послідовно незмінні слова. Обміняйтеся зошитами й перевірте правильність виконання.
Ключ. Підкресліть у кожному виписаному слові першу букву. Якщо завдання виконано правильно, то з підкреслених букв можна прочитати назву міста, в якому знаходиться зображений на фото замок.
Група 1. Узимку, веселка, журі, гортати, горобець, обідати, далекий, раненько, образно, написаний, далеко.
Група 2. Улітку, веснянка, жувати, солодкий, голосно, обгородити, вибігаю, радіти, опівночі, червоний, дивно.
400 І. Запишіть слова в три колонки: а) зі звуковим закінченням; 6) з нульовим закінченням; в) без закінчення (незмінні).
Лісник, лісники, далеч, далеко, далекий, височина, високо, вись, вчора, вчорашній, поні, кінь, зебра, перехід, виходити, ходжу, малювати, малюнок, зоопарк, арена, метро, осінній.
II. Із двома словами останньої колонки (на вибір) складіть і запишіть речення. Підкресліть ці слова як члени речення.
Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування
Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.
Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.
Яке закінчення у слові крокодил
Іменники І відміни відмінюються майже строго за єдиними зразками відповідно для твердої, м’якої і мішаної груп (див. Відмінкові закінчення іменників). Відхилення незначні.
| Уваги до правопису окремих відмінків | |
|---|---|
| Н. | – |
| Р. | У родовому відмінку в іменників І відміни звичайно виступає нульове закінчення: парта — парт , хата — хат , зима — зим . Але при цьому: а) може відбуватися чергування о, е з і: підкова — підків, береза — беріз; б) іноді з’являються вставні о, е: іскра — іскор; вишня — вишень, земля — земель, сім’я [сˊімйа] — сімей; в) слово вівця має форму овець, дошка — дощок, зморшка — зморщок, гра — ігор; г) іменник стаття має форму статей (без подвоєння т). Кілька іменників цієї відміни мають закінчення –ів та -ей: суддя — суддів, ніздря — ніздрів, миша — мишей та ін. (див. винятки до таблиці); |
| Д. | У давальному й місцевому відмінках г, к, х, ґ перед закінченням і чергуються із з, ц, с, дз: дорога — дорозі, стежка — стежці, стріха — стрісі, мамалиґа — мамалидзі. |
| Зн. | – |
| Ор. | – |
| М. | У давальному й місцевому відмінках г, к, х, ґ перед закінченням і чергуються із з, ц, с, дз: дорога — на дорозі, стежка — на стежці, стріха — у стрісі. |
| Кл. | У кличному відмінку звичайно виступають закінчення -о (: мамо, сестро) і -е (: доле, теще). Але в пестливих назвах (в іменниках ) вживаємо закінчення -у (на письмі -ю): матусю, бабуню, Галю. |
Правопис закінчень іменників II відміни середнього роду
Зразки відмінювання іменників II відміни середнього роду дивіться на сторінці Відмінкові закінчення іменників
| Від- мінки | Особливості відмінювання іменників ІІ відміни середнього роду |
|---|---|
| Н. | — |
| Р. | Іменники середнього роду в родовому відмінку мають звичайно нульове закінчення: село — сіл , вікно — вікон , дно — ден , знання — знань , верховіття — верховіть , обличчя — облич , роздоріжжя — роздоріж . Закінчення -ів мають такі іменники середнього роду: море — морів, поле — полів, ікло — іклів, відкриття — відкриттів, укриття — укриттів, почуття — почуттів, життя — життів, подвір’я — подвір’їв, верхів’я — верхів’їв, міжгір’я — міжгір’їв, сузір’я — сузір’їв, прислів’я — прислів’їв, тім’я — тім’їв, вим’я — вим’їв. Іменники чудо і небо в множині має форму чудеса, чудес і чуда, чуд ; небеса, небес . |
| Д. | У давальному відмінку іменники середнього роду мають лише закінчення -у*: селу, сонцю, обличчю. Тільки можуть мати паралельні закінчення: дитятко — дитятку і дитяткові, лошатко — лошатку і лошаткові. *У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві. |
| Зн. | — |
| О. | — |
| М. | У місцевому відмінку іменники середнього роду звичайно мають закінчення -і: у вікні, на полі, в серці, у вусі, у молоці. Але більшість іменників з основою на –к(о) мають закінчення –у: у війську, у пальтечку, у горнятку. Закінчення –ові можуть мати : на лошаткові, на теляткові. Закінчення -у з’являється, коли іменник вжито : по селу (і по селі), по місту. |
| Кл. | — |
Правопис закінчень іменників III відміни
Для третьої відміни властиві такі ознаки: однотипність роду (жіночий рід) та омонімічність відмінкових закінчень (у родовому, давальному та місцевому відмінках однини). У багатьох основах слів при відмінюванні відбувається чергування о, е з і: якість — якості, радість — радості, річ — речі, ніч — ночі.
На сторінці Відмінкові закінчення іменників подано закінчення іменників III відміни.
| Від- мінки | Уваги до відмінкових форм третьої відміни | |
|---|---|---|
| Н. | У називному відмінку м’який знак пишемо тільки після (“де ти з’їси ці лини”): міь, залуь, блакиь, осіь. | В родовому, давальному, місцевому відмінках однини та називному іменники ІІІ відміни мають однакове закінчення -і: осені, круговерті. |
| Р. | В родовому, давальному, місцевому відмінках та називному множини іменники ІІІ відміни мають однакове закінчення -і: радості, блакиті, круговерті. | У родовому відмінку всі іменники ІІІ відміни (крім іменника мати) мають закінчення -ей: ночей, радостей, верфей. Іменник мати має форму матерів. |
| Д. | — | |
| Зн. | — | |
| О. | В орудному відмінку всі іменники III відміни мають лише закінчення -ю: тінь — тінню, честь — честю, ніч — ніччю, мати — матір’ю, любов — любов’ю. Проте основа цих іменників може писатися по-різному: а) в основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному — знахідному відмінку (пор. Чергування і з іншими голосними): радість—радістю (хоч радості), піч—піччю (хоч печі), мати — матір, матір’ю (хоч матері), подорож—подорожжю; б) перед закінченням приголосні (“де ти з’їси ці лини”) і (“ще [шче] їжджу”) між двома голосними подовжуються відповідно до правил (див. Подовжені м’які приголосні): папороть — папортт, річ — рчч, розкіш — розкшш, але не між двома голосними подовження нема: мудрість — мудрістю, жовч — жовчю, нехворощ [нехворошч] — нехворощю. Перед закінченням після (“мавпа Буф”) та р ставимо відповідно до правил апостроф (див. Вживання апострофа): любов’ю, Об’ю, Перм’ю, матір’ю. | |
| М. | В родовому, давальному, місцевому відмінках та називному множини іменники ІІІ відміни мають однакове закінчення -і: на(у) радості, на(у) блакиті, на(у) круговерті. | |
| Кл. | — | |
Правопис закінчень іменників IV відміни
Певні складнощі становлять відмінкові форми іменників IV відміни, у яких з’являється суфікс -ен-. Таких іменників залишилося три: ім’я, плем’я і сі́м’я* (лише в однині). Іменники тім’я і вим’я змінюються як іменники ІІ відміни (з деякими відхиленнями).
* тобто насіння, а не родина
| Від-мінки | Уваги до відмінкових форм іменників IV відміни |
|---|---|
| Н. | — |
| Р. | У родовому відмінку в іменниках із суфіксом -ен- виступає закінчення -і: імені (та ім’я), племені (та плем’я), сімені (та сі́м’я). В іменниках із суфіксом -ат- тут виступає закінчення -и: теляти, лошати. |
| Д. | — |
| Зн. | — |
| Ор. | В орудному відмінку два з цих іменників мають паралельні форми: іменем і ім’ям, племенем і плем’ям, але тільки сі́м’ям. |
| М. | — |
| Кл. | — |
Усі інші іменники IV відміни відмінюються строго за одним зразком (див. Відмінкові закінчення іменників).
Закінчення слова, нульове закінчення, слова без закінчення, слова з нульовим закінченням, приклади
Закінчення — це змінна частина слова, яка виражає його граматичні значення (рід, число, відмінок, особу, час тощо) і слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні.
Закінчення складається з одного або декількох звуків і не має самостійного лексичного значення. Воно є показником відмінку, числа, роду, особи, часу тощо.
Закінчення слова можна визначити за допомогою питань:
- Число: Книга – (багато) книг?
- Рід: Книга – (чоловічий рід)?
- Відмінок: Книгу – (називний відмінок)?
- Особа: Я читаю книгу – (1-ша особа однини)?
- Час: Я прочитав книгу – (минулий час)?
Наприклад, у слові “книга” закінчення -а виражає рід (жіночий), число (однина), відмінок (називний). У слові “книг” закінчення -и виражає число (множина). У слові “читаю” закінчення -ю виражає особу (1-ша), число (однина), час (теперішній).
Нульові закінчення зустрічаються в словах, які не змінюються за відмінками, наприклад, в числівниках, займенниках, прислівниках, дієприслівниках.
Закінчення відіграють важливу роль у морфології української мови. Вони допомагають правильно утворювати і змінювати слова, а також пов’язувати їх у словосполученні й реченні.
Які є слова за схемою закінчення, приклади
Закінчення слова — це змінна частина слова, яка виражає його граматичні значення (рід, число, відмінок, особу, час тощо) і слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні.
Схема закінчення слова складається з двох частин:
- Основа слова — це частина слова, яка не змінюється за відмінками, числами, родами тощо.
- Закінчення — це частина слова, яка змінюється за відмінками, числами, родами тощо.
Наприклад, у слові “книга” основа слова — “книг”, а закінчення — “а”.
Закінчення слова можуть бути:
Нульові закінчення зустрічаються в словах, які не змінюються за відмінками, наприклад, в числівниках, займенниках, прислівниках, дієприслівниках.
Схеми закінчень слів у українській мові бувають дуже різноманітними. Їх можна класифікувати за різними ознаками.
Залежно від того, чи є закінчення буквеним, чи нульовим, можна виділити такі схеми закінчень слів:
- Буквені закінчення:
- а: книга, олівець, дівчина
- и: книги, олівці, дівчата
- я: річка, казка, лялька
- і: місто, село, поле
- у: гора, річка, казка
- о: весна, літо, осінь
- е: море, небо, колесо
- ь: ніч, тінь, річка
- книги: книга
- дівчат: дівчина
- річки: річка
- міста: місто
- гори: гора
- весни: весна
- літа: літо
- осіні: осінь
- моря: море
Залежно від того, яка частина слова є основою, можна виділити такі схеми закінчень слів:
- Закінчення на основі іменника:
- а: книга, олівець, дівчина
- и: книги, олівці, дівчата
- я: річка, казка, лялька
- і: місто, село, поле
- у: гора, річка, казка
- о: весна, літо, осінь
- е: море, небо, колесо
- ь: ніч, тінь, річка
- ий: синій, чорний, білий
- ий: новий, старий, гарний
- а: красива, розумна, добра
- і: красиві, розумні, добрі
- ий: високий, низький, широкий
- а: висока, низька, широка
- і: високі, низькі, широкі
- а: одна, два, три
- и: дві, три
- а: одинадцять, дванадцять, тринадцять
- и: одинадцять, дванадцять, тринадцять
- а: одинадцяті, дванадцяті, тринадцяті
- и: одинадцять, дванадцять, тринадцять
- у: пишу, читаю, співаю
- еш: пишеш, читаєш, співаєш
- е: пише, читає, співає
- емо: пишемо, читаємо, співаємо
- ете: пишете, читаєте, співаєте
- уть: пишуть, читають, співають
Це лише деякі приклади схем закінчень слів у українській мові. Реально їх існує набагато більше.
Які є слова без закінчення?
Слова без закінчення в українській мові називаються незмінюваними. Вони не змінюються за відмінками, числами, родами тощо.
До незмінюваних слів належать:
- Іменники:
- імена власні: Париж, Львів, Україна
- географічні назви: Чорне море, Київ, Дніпро
- назва місяців: січень, лютий, березень
- назви днів тижня: понеділок, вівторок, середа
- назви чисел: один, два, три
- назви деяких абстрактних понять: добро, зло, щастя
- прикметники, утворені від назв осіб за їхнім соціальним станом, професією, посадою: професор, лікар, президент
- прикметники, утворені від назв тварин за їхнім виглядом, породою: кіт, собака, лисиця
- прикметники, утворені від назв рослин за їхнім виглядом, сортом: дуб, береза, яблуня
- порядкові числівники: перший, другий, третій
- збірні числівники: багато, мало, кілька
- прийменникові числівники: по два, по три, по чотири
- особові займенники: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
- присвійні займенники: мій, твій, його, її, наше, ваше, їхнє
- питальні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки
- неозначені займенники: хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись
- прислівники на -о, -е: добре, швидко, рано
- прислівники на -и, -и: близько, далеко, низько
- прислівники на -ій, -ій: ліворуч, праворуч, спереду
- прислівники на -ому, -ому: вдома, вчора, сьогодні
- дієприслівники на -ши, -ши: прийшовши, пішовши, сказавши
- дієприслівники на -вши, -вши: прочитавши, написавши, зробивши
Незмінювані слова зустрічаються в усіх частинах мови, крім дієслів. Вони можуть бути односкладними або багатоскладними.
Незмінювані слова відіграють важливу роль у морфології української мови. Вони допомагають правильно утворювати і змінювати слова, а також пов’язувати їх у словосполученні й реченні.
Що таке закінчення в слові?
Закінчення — це змінна частина слова, яка виражає його граматичні значення (рід, число, відмінок, особу, час тощо) і слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні.
Закінчення складається з одного або декількох звуків і не має самостійного лексичного значення. Воно є показником відмінку, числа, роду, особи, часу тощо.
Закінчення слова можна визначити за допомогою питань:
- Число: Книга – (багато) книг?
- Рід: Книга – (чоловічий рід)?
- Відмінок: Книгу – (називний відмінок)?
- Особа: Я читаю книгу – (1-ша особа однини)?
- Час: Я прочитав книгу – (минулий час)?
Наприклад, у слові “книга” закінчення -а виражає рід (жіночий), число (однина), відмінок (називний). У слові “книг” закінчення -и виражає число (множина). У слові “читаю” закінчення -ю виражає особу (1-ша), число (однина), час (теперішній).
Нульові закінчення зустрічаються в словах, які не змінюються за відмінками, наприклад, в числівниках, займенниках, прислівниках, дієприслівниках.
Закінчення відіграють важливу роль у морфології української мови. Вони допомагають правильно утворювати і змінювати слова, а також пов’язувати їх у словосполученні й реченні.
Ось кілька прикладів того, як закінчення слова впливають на його значення:
- Книга (називний відмінок, однина, жіночий рід) — це одиниця, яка є предметом для читання.
- Книг (родовий відмінок, однина, жіночий рід) — це кілька одиниць, які є предметом для читання.
- Книги (давальний відмінок, однина, жіночий рід) — це одиниця, яка призначена для читання.
- Книгу (знахідний відмінок, однина, жіночий рід) — це одиниця, яку хтось читає.
- Книгою (орудний відмінок, однина, жіночий рід) — це одиниця, за допомогою якої хтось читає.
- Книгу (місцевий відмінок, однина, жіночий рід) — це одиниця, яка знаходиться в певному місці.
- Про книгу (знахідний відмінок, множина, жіночий рід) — це розповідь про одиниці, які є предметом для читання.
Як бачимо, закінчення слова може змінювати його значення в залежності від відмінка, числа, роду та інших граматичних ознак.
Яка буває частина слова без закінчення
Частина слова без закінчення називається основою слова. Основа слова – це частина слова, яка не змінюється за відмінками, числами, родами тощо.
Основа слова складається з кореня і (за наявності) префікса і суфікса.
Наприклад, у слові “книга” основа – “книг”. Корінь слова – “книг”, префікса немає, суфікса – “а”.
Основа слова є основою для утворення нових слів, наприклад:
- від основи слова “книга” утворюється слово “книжковий” за допомогою суфікса -овий;
- від основи слова “книга” утворюється слово “книжки” за допомогою суфікса -и;
- від основи слова “книга” утворюється слово “книжку” за допомогою закінчення -у.
Основа слова також є основою для відмінювання слів, наприклад:
- основа слова “книга” змінюється за відмінками таким чином:
- називний відмінок – книга;
- родовий відмінок – книги;
- давальний відмінок – книзі;
- знахідний відмінок – книгу;
- орудний відмінок – книгою;
- місцевий відмінок – книзі;
- кличний відмінок – книго.
Отже, основа слова – це важлива частина слова, яка має багато функцій.
Слова без закінчення з коренем і суфіксом, приклади
Слова без закінчення з коренем і суфіксом – це незмінювані слова, які мають лише корень і суфікс.
- Прислівники:
- добре, швидко, рано
- близько, далеко, низько
- ліворуч, праворуч, спереду
- вдома, вчора, сьогодні
- прийшовши, пішовши, сказавши
- прочитавши, написавши, зробивши
- ООН, СБУ, ЄС
Ось кілька прикладів таких слів:
- добре (прислівник) – основа слова – “добре”, корінь – “добре”, суфікс – “е”
- близько (прислівник) – основа слова – “близько”, корінь – “близьк”, суфікс – “о”
- прийшовши (дієприслівник) – основа слова – “прийшовши”, корінь – “прийшов”, суфікс – “ши”
- ООН (абревіатура) – основа слова – “ООН”, корінь – “ООН”, суфікс – відсутній
Слова без закінчення з коренем і суфіксом можуть бути односкладними або багатоскладними. Вони можуть мати різні граматичні значення, наприклад, стан, дію, ознаку, кількість, час тощо.
Слова без закінчення з приставкою, коренем і суфіксом, приклади
Слова без закінчення з приставкою, коренем і суфіксом – це незмінювані слова, які мають у своєму складі приставку, корінь і суфікс.
- Прислівники:
- безоглядно, сміливо, по-перше
- натщесерце, по-українськи
- сплівши, схопивши, наспіх
- десь, кимось, чийсь
Ось кілька прикладів таких слів:
- безоглядно (прислівник) – основа слова – “безоглядно”, префікс – “без”, корінь – “огляд”, суфікс – “о”
- натщесерце (прислівник) – основа слова – “натщесерце”, префікс – “на”, корінь – “тщес”, суфікс – “е”
- сплівши (дієприслівник) – основа слова – “сплівши”, префікс – “с”, корінь – “пльов”, суфікс – “ши”
- кимось (займенник) – основа слова – “кимсь”, префікс – “ким”, корінь – “сь”, суфікс – “сь”
Слова без закінчення з приставкою, коренем і суфіксом можуть бути односкладними або багатоскладними. Вони можуть мати різні граматичні значення, наприклад, стан, дію, ознаку, кількість, час тощо.
Особливістю таких слів є те, що вони не мають закінчення, яке б вказувало на їхню граматичну форму. Замість закінчення їхня граматична форма визначається за допомогою приставки і суфікса. Наприклад, слово “безоглядно” має значення обставини способу дії, оскільки воно утворене за допомогою приставки “без” і суфікса “о”. Слово “кимось” має значення неозначеного займенника, оскільки воно утворене за допомогою префікса “ким” і суфікса “сь”.
Слова з нульовим закінченням та слова без закінчення
Слова з нульовим закінченням та слова без закінчення – це два типи незмінюваних слів.
Слова з нульовим закінченням – це слова, які мають закінчення, але це закінчення не виражається буквою. Наприклад, слово “книга” має закінчення -а, але це закінчення не виражається буквою, оскільки в слові немає голосних звуків після приголосного звуку “г”.
Слова без закінчення – це слова, які не мають закінчення взагалі. Наприклад, слово “ООН” не має закінчення, оскільки воно є абревіатурою.
Основна відмінність між словами з нульовим закінченням та словами без закінчення полягає в тому, що слова з нульовим закінченням мають закінчення, яке не виражається буквою, а слова без закінчення не мають закінчення взагалі.
Ось таблиця, яка показує основні відмінності між словами з нульовим закінченням та словами без закінчення:
Характеристика Слова з нульовим закінченням Слова без закінчення Закінчення Є Немає Вираження закінчення Не виражається буквою Немає Приклади Книга, ніч, річка ООН, метро, добре Слова з нульовим закінченням можуть бути односкладними або багатоскладними, а також можуть мати різні граматичні значення, наприклад, рід, число, відмінок, особу, час тощо.
Слова без закінчення також можуть бути односкладними або багатоскладними, а також можуть мати різні граматичні значення, наприклад, стан, дію, ознаку, кількість, час тощо.
Якщо наша стаття вам сподобалася, то чекаємо на нашій платформі ще і ще!