§ 56. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. ЕТНІЧНІ ГРУПИ
• Національний склад населення України. Українська нація формувалася під впливом різних європейських народів і має тривалу й непросту історію становлення.
За даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001 р.), на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. Серед них переважають українці, які є корінним населенням країни, тобто вони споконвіку жили на цих землях. Чисельність українців становить 37,5 млн осіб, або близько 78 % загальної кількості населення.
Нині у складі України корінними народами, які віддавна проживали на своїх етнічних територіях, разом з українцями є також угорці в Закарпатській області, румуни в Чернівецькій і Закарпатській областях, молдавани у Чернівецькій та Одеській областях, кримські татари в АР Крим.
Загалом національний склад населення помітно різниться в різних областях України.
Представники інших народів в Україні належать до прийшлого населення. Серед таких і росіяни, яких в Україні налічують 8,3 млн осіб, що становить близько 17 % усього населення. За чисельністю росіяни посідають у країні друге місце. До п’ятірки лідерів за чисельністю увійшли також білоруси, молдавани і кримські татари. Чисельність кожної із цих націй коливається в межах 200-300 тис. осіб. Чисельність невеликих етнічних спільнот України, як-от: кримчаки, буряти і турки-месхетинці, – сягає від 1 тис. осіб до 300 осіб.
Існують певні особливості щодо територіального розселення корінного населення та національних меншин. Українці компактніше заселяють центр і більшість західних областей України. Так само компактно проживають і кримські татари, 98 % яких мешкає в АР Крим, до того ж їхня частка в загальній чисельності населення тут постійно зростає. Молдавани зосереджені переважно в Одеській та Чернівецькій областях, на які припадає 74 % їхнього населення. Водночас білоруси не віддають перевагу будь-якому з регіонів і загалом розсіяні по всій території нашої країни.
Росіяни мешкають переважно в Автономній Республіці Крим (де проживає понад третина росіян), а також у Луганській, Дніпропетровській та Харківській областях.
Загалом національний склад населення найстрокатіший у промислових регіонах і великих містах. Це зумовлено міграцією великої кількості людей у пошуках роботи. Так само він урізноманітнюється з наближенням до кордонів держави. Попри національне різноманіття, українську мову вважають рідною 67,5 % населення України. Російську мову визначили як рідну близько 30 % населення. Частка інших мов, які населення України визнало рідними, становить 2,9 %.
ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ
За даними сайта Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/ з’ясуйте поточні дані щодо кількості представників кожної з національностей нашої держави, що входять до п’ятірки лідерів за чисельністю.
• Етнічні групи. Етнічна група – частина нації або етносу (народу), що вирізняється мовою, побутом, культурою. Наша нація формувалася на перехресті різних культур і етнокультурних угруповань. Саме цим пояснюється існування нині серед українців кількох основних етнічних груп. Одні з них, як-от: гуцули, бойки і лемки, – представники Карпатського регіону, інші – поліщуки та литвини – мешканці Українського Полісся. Хіба не про них нам нагадують поширені серед українців прізвища – Поліщук, Литвин, Бойко?
Кожна етнічна група українців має власну говірку, власні звичаї і прадавні обряди, самобутній пісенний фольклор, звичний спосіб господарювання, розвинуті народні ремесла. Так, етнічну своєрідність бойків визначила насамперед господарська діяльність – переважно вирубно-вогневе землеробство. Воно зумовило простоту в усьому: віддалені одна від одної небілені хати, одяг за прадавніми зразками з простого полотна. І водночас – неповторна дерев’яна храмова архітектура. Зі специфічними мовними ознаками, зокрема вживанням частки «бое» у значенні «так», пов’язують і назву цієї етнічної групи.
Гуцули чи не єдина група українського етносу, для якої провідною галуззю господарства було саме скотарство (особливо вівчарство). Воно зумовило і своєрідність усього укладу життя цих горян та їхньої культури. Житло гуцулів, наче фортеця, мало оточений системою будівель двір. Самобутня кухня зорієнтована переважно на молочні та м’ясні страви. А надзвичайно мальовничий одяг добре пристосований до мінливої погоди гір. Більшість гуцулів мешкає в сільських поселеннях подекуди на висоті до 1400 м, а тому їх ще називають верховинцями.
Духовна і матеріальна культура лемків зазнала впливу словацько-польського оточення. Відносна простота побутових речей компенсувалася у них мальовничістю витворів народного мистецтва. Це і вишивки з переважно геометричним орнаментом, і різьблення по дереву, і писанкарство, і прикраси з бісеру. Основним напрямком господарювання лемків з давніх-давен було скотарство. Своєрідний фольклор лемків рясніє оригінальними весільними й жартівливими піснями.
Поліщуками в Україні називають мешканців Українського Полісся. Ця етнічна група сформувалася в районі українсько-білоруського міжетнічного порубіжжя. Завдяки відносній ізольованості і специфічності природних умов Полісся поліщуки зберегли для нас чимало з прадавньої слов’янської культури. Це й типи поселень часто з однією вулицею або у вигляді хуторів, і давня обрядовість, і особливий пісенний фольклор. Основні напрямки господарювання поліщуків — землеробство і скотарство, рибальство і мисливство.
Етнічна група литвини сформувалася на територіях, що на схід від Десни, під впливом української, білоруської і російської культур. Назва «литвини» пов’язана з тривалим перебуванням цієї частини українців у складі Великого князівства Литовського, що й позначилося на їхньому побуті, їхній культурі, мові. І дотепер вони вживають прадавні слова (аброть, атаба, прісак, летась), куштують забуті страви (вушка, кулагу, розінки), співають давньоруські весільні пісні.
Вагомий внесок у вивчення етнічних груп українського народу зробив Павло Чубинський. Він нині відомий як автор державного українського гімну. Між тим це є видатний український дослідник-етнограф XIX ст. У 1869 р. він очолив зорганізовану Географічним товариством етнографічну наукову експедицію. Під час експедиції Павло Платонович відвідав численні області й райони України, зібравши величезний матеріал. Загалом він склав 12 томів звіту, а обробка й друкування матеріалів тривали шість років. Завершена вона була лише в 1878 р., однак привернула увагу наукових кіл. Саме за цю працю під назвою «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» П. П. Чубинський і отримав високі нагороди Російського географічного товариства, а також премію Петербурзької академії наук. Тоді ж найкращі з експонатів були відібрані на виставку до Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875 р.). Вона пройшла дуже успішно, і результати проведеної під керівництвом нашого співвітчизника роботи отримали ще й міжнародне визнання.
• В Україні проживають представники понад 130 національностей і народностей.
• Корінним населенням України є українці, угорці, румуни, молдавани і кримські татари.
• Серед прийшлого населення в Україні найбільше росіян.
• В українській нації вирізняють етнічні групи – частини нації, що відрізняються мовою, побутом, культурою.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ
1. Назвіть найчисленніші національності України.
2. Які особливості територіального розселення різних національностей України?
3. У чому, на вашу думку, заслуга П. Чубинського?
4. Визначте етнічні групи, які мешкають у вашій області.
5. Зробіть власне наукове дослідження, визначивши кількість представників різних національностей у вашому класі та їх співвідношення.
” Які народи сусідили з греками на території сучасної України в I тис. до н.е.”
А ще ти можеш . Тема; Які народи сусідили з греками на території сучасної України в I тис. до н.е Склади 2-3 закриті та 2-3 відкриті запитання до теми.
Які народи сусідили з греками на території сучасної України в I тис. до н.е. А ще ти можеш Закриті запитання. Відкриті запитання
А ще ти можеш. Склади 2-3 закриті та 2-3 відкриті запитання до теми. Обговори їх з однокласниками / однокласницями. Закриті запитання: 1. Яка назва іраномовних племен, які у VII ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. жили у Північному Причорномор’ї й підкорили племена лісостепової зони України? Відповідь: скіфи 2. Як називають кочові племена індоіранської мовної групи, які заселяли степову і частково лісостепову зони українських земель у IX-VIIст. до н.е? Відповідь: кіммерійці 3. Кого греки і римляни у ІІІ ст. н.е. називали «оперезані мечем»?Відповідь: сарматів
Відкриті запитання:1. Кочівництво це? Відповідь: Кочівництво — це форма господарювання й побуту,в основі якої лежить скотарство із сезонним переміщенням худоби й населення. 2. Що називають скіфським курганом? Відповідь: Скіфський курган — поховання у формі штучно утвореного земляного насипу. де знаходяться поховання скіфських вождів та воїнів. У цих курганах часто знаходяться різноманітні предмети, такі як зброя, прикраси, посуд із зображеннями скіфської символіки. Крім того, на території України збереглися скіфські оборонні споруди, такі як укріплення та фортеці. Ці пам’ятки свідчать про важливість та вплив скіфів на історію регіону. 3. Коли в причорноморських степах сформувалася могутня держава — Велика Скіфія? Відповідь: Наприкінці VІ ст. до н. е. в причорноморських степах сформувалася могутня держава — Велика Скіфія 4. Які групи серед скіфів виділяв Геродот?Відповідь: Геродот виділяв серед скіфів такі групи: царські скіфи;скіфи-орачі;скіфи-землероби;скіфи-кочівники. 5. Геродот, хто він? Відповідь: Давньогрецький історик. Один з перших географів і вчених-мандрівників.