Поняття та ознаки держави

Держава, як продукт суспільного розвитку, є складним соціаль­ним явищем. Протягом століть мислителі та вчені намагалися зрозумі­ти, що являє собою держава, чому вона виникає і необхідна людству, якою є її природа, що відрізняє державу від інших організацій, ство­рених людьми. На ці питання існує багато відповідей. Але визначити загальне поняття держави, яке б відображало усі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з її періодів у минулому, дійсно­му і майбутньому неможливо.

Проте незважаючи на різноманітність підходів, у теорії держави і права є загальноприйнятим таке визначення держави.

Держава — це суверенна, політикотериторіальна організа­ція публічної влади певних соціальних груп населення в соціаль­но неоднорідному суспільстві, яка має спеціальний апарат управ­ління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, а також здійс­нювати керівництво суспільством.

Держава характеризується низкою ознак, які відрізняють її від суспільства та його політичних організацій.

До основних ознак держави належать: 1) територія. Порівняно з первісним суспільством держава є орга­нізацією територіальною, яка існує тільки у певних територіаль­них межах. Сама територія не породжує держави, вона лише створює простір, у межах якого держава поширює свою владу на населення, що проживає в ній. Територія держави визначається кордонами, які можуть бути сухопутними, морськими та повіт­ряними. У межах своїх кордонів держава має суверенітет і тери­торіальне верховенство. Необхідно підкреслити, що на території країни можливе існування тільки однієї державної організації;

• 2) населення. Воно розселене по всій території держави, яка поді­ляється на адміністративнотериторіальні чи політикотериторіальні одиниці. Державна влада розповсюджується на всіх людей, що проживають на її території. Більшість населення пов’язана з державою стійкими відносинами громадянства (під­данства). Громадяни (піддані) держави, у порівняні з іноземними громадянами або особами без громадянства, які теж можуть проживати на території даної держави, мають більш ширший правовий статус і більш стійкі правові зв’язки з державою, а та­кож права і обов’язки, яких позбавлені останні. На відміну від політичних партій, професійних спілок, інших громадських ор­ганізацій або релігійних утворень, тільки держава має право ви­ступати від імені всього народу в цілому. Це є одне із монополь­них прав держави;
• 3) наявність публічної влади, яка відокремлена від суспільства і стоїть над ним. Публічна влада має свою систему державних ор­ганів і посадових осіб, які захищають і охороняють інтереси тих, хто має владу. Апарат публічної влади складається із апарату управління, який забезпечує виконання функцій держави та апа­рату примусу. Примусові заходи застосовують спеціальні орга­ни: армія, поліція (міліція), прокуратура, пенітенціарна система, служба національної безпеки тощо;
• 4) суверенітет. Це політикоправова властивість державної влади, яка відображається у самостійності, повноті, єдності і верховен­стві у межах її території, а також незалежності і рівноправності країни у зовнішніх відносинах. Порушення суверенітету веде до часткової або повної втрати незалежності держави. За сучасних умов розвитку держав та міжнародних відносин, пов’язаних зі створенням органів світового співтовариства і добровільним вступом до них держав (ООН, Рада Європи, Європейський Со­юз, СНД, ЄЕП тощо), поняття суверенітету зазнає певних змін. При збереженні самостійності і незалежності у внутрішніх і зов­нішніх справах, країничлени названих міжнародних організацій добровільно визнають їх верховенство з окремих питань внутрі­шнього життя та міжнародних відносин (права людини, еколо­гія, безпека тощо). По суті — це втілення ідеї обмеженого суве­ренітету, однак на повній демократичній основі;
• 5) здатність видавати закони. Тільки держава має право видавати закони та інші нормативноправові акти, які є загальноо­бов’язковими для усіх громадян і посадових осіб на всій її тери­торії, а також вимагати та забезпечувати їх виконання. Державна влада є єдиним суб’єктом, який має таке право, оскільки вона виступає від імені всього суспільства, як ядро політичної систе­ми. Таких прав не мають інші суб’єкти політичної системи і громадянського суспільства. Діяльність по виданню законів — це виключна прерогатива держави; 6) наявність податкової системи, яка є фінансовою основою для виконання державою владних функцій. Держава встановлює та збирає податки, інші примусові збори зі своїх громадян, підпри­ємств і організацій, які знаходяться на її території, для суспіль­них потреб та утримання апарату управління, організації держа­вного механізму.

На сьогодні у світі не існує жодного суспільства, в якому не було б держави. Вона може бути світською або теократичною. Більшість держав світу — світські, тобто такі, в яких розмежовані сфери діяльнос­ті держави і церкви (церков відокремлена від держави). У теократичних державах влада належить церковній ієрархії (сучасний Ватикан).

Отже, держава являє собою соціальне явище, обмежене певними історичними рамками. Держава має сукупність зазначених ознак, про­те, навіть за відсутності деяких із них державність не втрачається.

Тема 2. Поняття, ознаки, сутність держави

Основні поняття: держава, суверенітет, функції держави, правова держава, громадянське суспільство.

§ 5. Поняття та ознаки держави

1. Які ознаки свідчать про існування держави?

2. Чим держава відрізняється від інших утворень та об’єднань людей?

Державу можна визначити як історично сформовану особливу політико-територіальну організацію, що володіє суверенітетом, має апарат управління й примусу та надає своїм вимогам обов’язкову для населення всієї країни силу.

Поняття держави, її характеристики конкретизуються під час розкриття ознак, які відрізняють її від недержавних організацій суспільства. Тобто аналіз ознак держави поглиблює знання про неї, підкреслює її унікальність як незамінної форми організації суспільства й найважливішого суспільно-політичного інституту. Виділяють такі ознаки держави.

1. Наявність публічної влади, що являє собою сукупність апаратів захисту суспільства від посягань зовні (збройні сили, спеціальні служби), примусу й охорони громадського порядку (правоохоронні органи), а також управління (уряд, місцеві адміністрації).

2. Територіальна організація населення та здійснення публічної влади в межах певної території. У додержавному суспільстві належність індивіда до того чи іншого роду зумовлювалася кровною або вдаваною спорідненістю. Причому рід часто не мав визначеної території, переміщувався з одного місця на інше. Держава має локалізовану територію, на яку поширюється її суверенна влада, а населення, яке на ній проживає, перетворюється на підданих або громадян держави.

Територія України — суходіл, води, надра й повітряний простір, що перебувають у межах державного кордону України. Загальна площа території України становить 603 628 км 2 , тобто 5,7 % території Європи та 0,44 % території світу. За цим показником вона є найбільшою країною, яка повністю розташована в Європі.

3. Державний суверенітет, тобто незалежність державної влади від будь-якої іншої влади всередині країни й поза нею, виражений у виключному праві самостійно вирішувати питання внутрішньої і зовнішньої політики.

4. Монополія на прийняття загальнообов’язкових норм. Лише держава може встановлювати норми, обов’язкові для всіх громадян. За їхньою допомогою держава може ефективно керувати суспільством і забезпечувати реалізацію своєї політики. Дотримання таких норм забезпечується державною владою. Влада — здатність за допомогою авторитету, заохочення та примусу впливати на поведінку особи.

5. Монополія на встановлення та збір податків із населення, що спрямовують на утримання органів державного управління, розвиток національної і регіональної економіки, підтримку соціальної сфери (охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення тощо).

6. Наявність державних символів — герба, прапора, гімну. Символи держави покликані позначати носіїв державної влади, належність чого-небудь до держави. Герби держави встановлюють на будівлях, де розташовані органи держави, на прикордонних стовпах, на спеціальному одязі державних службовців. Прапори вивішують на тих самих будівлях, а також у місцях, де проводять міжнародні конференції.

Держави без території

У сучасному світі існують державні утворення, що мають усі або майже всі ознаки державності (герб, прапор, гімн, закони, населення, грошову одиницю), але не мають території, або їхня територія надзвичайно мала. Наприклад, таким утворенням є Сіландія — держава, заснована колишнім військовим Падді Роєм Бейтсом на покинутій морській платформі поблизу територіальних вод Великої Британії в 1967 р. Велика Британія після судових розглядів визнала її незалежність. Засновник держави живе в Європі, займається роздачею титулів і продажем паспортів.

Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України (стаття 20 Конституції України).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Спробуйте встановити, від чого саме ми можемо відрізнити державу, визначивши її ознаки. 2. Визначте, яка з ознак держави безпосередньо стосується здобуття вами освіти в комунальному освітньому закладі на безоплатній основі. 3. Чому в державному суспільстві не можна обійтися без обов’язкового стягнення податків із громадян, які мають доходи? 4. Чому в первісному суспільстві був відсутній апарат публічної влади? 5. Яка ознака держави значною мірою притаманна первісному (додержавному) суспільству? У чому полягає відмінність? 6. Чому в первісному суспільстві не могло існувати такого поняття, як суверенітет роду (племені), і такої ознаки, як територія? У чому полягала відмінність між ознаками, за якими об’єднувалося населення в додержавному суспільстві й державі?