У групі діуретиків препаратами вибору є тіазидні та тіазидоподібні діуретики.
Інгібітори АПФ (еналаприл, лізиноприл) – знижують артеріальний тиск шляхом блокування вироблення ангіотензину ІІ, що сприяє розширенню кровоносних судин.
При призначенні тіазидних діуретиків у хворих спостерігається зменшення АТ. Дану групу діуретиків використовують для довготривалого лікування гіпертонічної хвороби.
Практичне значення має класифікація діуретиків, за якою розрізняють:
- препарати, які впливають на функцію епітелію ниркових канальців — дихлотіазид, фуросемід, кислота етакринова, діакарб;
- калійзберігальні діуретики — тріамтерен, спіронолактон;
- осмотичні діуретики — маніт, сечовина.
4.2. Середньої тривалості дії (8–14 год) – діакарб, триамтерен, амілорид, гідрохлортіазид, теофілін, еуфілін, торасемід, індапамід, клопамід. 4.3. Тривалої дії (кілька діб) – спіронолактон, хлорталідон.
Хворого потрібно покласти, а якщо неможливо, посадити. Забезпечити доступ свіжого повітря, зняти або розстебнути одежу, яка стискає дихання, покласти на ділянку серця гірчичник, а до рук і ніг – грілки чи пляшки з гарячою водою. Першочерговими медикаментами є валідол, нітрогліцерин, корвалол, валеріана.
У кардіології для лікування АГ та СН частіше застосовують петльові та тіазидні діуретики. Рекомендовані для усунення набряків різного генезу: ниркових, цирозу, …