12 українських заповідників та національних парків, до яких можна доїхати на авто із комфортом

В Україні чимало туристичних родзинок, які варто побачити хоча б раз у житті. Природні парки, заповідники, пам’ятки природи, які не знайдеш в інших країнах – вражають. Про них всі чули, проте не всі відвідували, через те що дістатися туди – справа важка і часом дуже затратна. Все через дороги, які не бачили ремонтів десятиліттями.

У 2020 році на автошляхи до туристичних родзинок почали звертати більше уваги – чиновники зайнялися ремонтом низки. Уже у 2021 році до 40 українських заповідників, національних парків та пам’яток культури можна доїхати із комфортом. Розповімо про найцікавіші.

Біосферний заповідник «Асканія Нова»

Заснований у 1989 році він і досі залишається однією із найцікавіших туристичних локацій України. Розміщений на півдні Херсонщини, заповідник займає понад 33 тисячі гектарів. «Асканія Нова» розділена на три частини: Північну, Південну та Великий Чапельський під. Саме територія останнього є найунікальнішою. Це виключно заповідне місце, де можна натрапити на надзвичайно рідкісні рослини, як от зіркоплідник частуховидний. Загалом у заповіднику росте 368 видів квіткових рослин. Також тут є чимало тварин.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – Hanna Aleksieieva.

Протягом всього року в «Асканії Новій» можна побачити коней Пржевальського, бізонів, сайгаків, муфлонів та навіть двогорбих верблюдів. Влітку фауна стає ще різноманітнішою. Можна зустріти зебр, антилоп канна, гну і гаялів.

Де розташований: селище Асканія Нова, Чаплинський район, Херсонська область.

Графік роботи: каса заповідника працює щодня з 8:00 до 16:30.

Як дістатися: найближчим до заповідника великим містом є Нова Каховка. Звідти дістатися до туристичної локації можна дорогою P47. Загальна протяжність маршруту – 106 км. У 2021 році 22 кілометри цього шляху, саме під’їзд до заповідника – відремонтували. Біля заповідника є платна стоянка для авто.

Gps-координати: 46.479219, 33.979905

Де зупинитися: у самому селищі Асканія Нова розташований готель «Kanna Nova». Здебільшого заклад пропонує двомісні номери, проте є кілька і для сімейного розміщення. Також поруч є кемпінг. У самому селищі є кілька кафе, де можна замовити страви до смаку.

Шацький національний природний парк

Парк об’єднує більш 30 озер, що мають різне походження. Це одна із найбільших озерних систем Європи. Найбільшим озером Шацького нацпарку є Світязь. Його глибина сягає 60 метрів, ширина – 4 км, а довжина – 9,2 км. Порівняно менші озера – Луки, Люцимир та Пулемецьке. Нацпарк також відомий своїми болотами та лісами. Парк заліснений трохи більше, ніж на 51%. Здебільшого це соснові ліси, решта – дубово-соснові. На території парку можна зустріти кабанів, лосів, зайців, лисиць, горностаїв та куниць.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – Helen Owl.

Де розташований: вулиця Жовтнева, 61, село Світязь, Шацький район, Волинська область.

Графік роботи: щодня з 09:00 до 17:00 (крім святкових та вихідних днів). Обідня перерва з 13:00 до 14:00.

Як дістатися: до нацпарку можна доїхати дорогами Т-03-02, Т-03-06 та Т-03-01. У загальному на цих автошляхах оновили 50 км покриття. Найбільше місто поруч – Луцьк. З нього зручно дістатися дорогами H22 та Т-03-02. Загальна протяжність маршруту – 161 км.

Gps-координати: 51.479035, 23.845716

Де зупинитися на ночівлю: біля Шацьких озер – чимало готелів. Тож кожен може знайти оселю на власний смак.

Національний дендрологічний парк «Софіївка»

Пам’ятка коханню графа Станіслава Потоцького до гречанки Софії Вітт. Так називають цю локацію, що стала садово-парковим шедевром та зачаровує архітектурою. Щорічно до «Софіївки» приїздить до пів мільйона туристів. Це чудова локація для всіх, хто прагне добре провести час. «Софіївка» підійде як для сімей з дітьми, так і для туристів, що прагнуть дослідити найкрасивіші куточки України. Робити це можна, замовивши екскурсії, катаючись на катамаранах, сігвеях, верхи на конях чи навіть у кареті.

Розташований: вулиця Київська, 12а, м. Умань, Черкаська область.

Графік роботи: екскурсійний сезон розпочинається 1 квітня. Парк працює щодня з 09:00 до 19:00.

Як дістатися: у 2020 році понад 7 кілометрів об’їзної дороги навколо Умані було відремонтовано, тож околицями можна дістатися до парку із комфортом. З Києва до Умані дорога автомобілем займе близько трьох годин, це 209 км автошляхом Е95. З Вінниці до дендропарку можна дістатися дорогою Е50, це займе трохи більше 2 годин.

Gps-координати: 48.763685, 30.222552

Національний природний парк «Мезинський»

Цей природний парк відносно новий – створений у 2006 році на базі кількох заказників. Основна частина Мезинського парку розміщена на правому березі річки Десна. На водойму відкривається чудовий краєвид із схилів пагорбів, які вкриті лісами. Річка має кілька приток, а у її долині розкинулися 17 поліських озер. У парку можна зустріти чимало тварин: зайців, бобрів, лисиць, єнотоподібних собак. Також там мешкають вовки, які занесені до Європейського червоного списку.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – Papa han.

Де розташований: Коропський район, Чернігівська область.

Графік роботи: екскурсії попередньо узгоджуються із персоналом природного парку.

Як дістатися: найближче велике місто – Чернігів. З нього до парку можна дістатися дорогою Р12. За 22 кілометри від «Мезинського» потрібно звернути на Т-25-19. Також дорогою Т-25-03 до парку можна потрапити із сторони міста Кролевець. Ремонт цього відрізку та Т-25-19 дорожники планують завершити до кінця 2021 року.

Gps-координати: 51.742862, 33.087921

Де зупинитися на ночівлю: Провести ніч можна безпосередньо у парку, орендувавши намет, спальник та інші необхідні для ночівлі речі. Ціни – дуже символічні. За намет на 1-2 дні доведеться сплатити 50 гривень. Спальник – 15 гривень, наплічник – 18, а дощовик та килимок – 5 та 10 гривень відповідно. Також можна винайняти ліжко у кімнаті відпочинку. У теплу пору це обійдеться у 130 гривень, взимку – 170.

Вхідний квиток – 20 гривень.

Національний природний парк «Залісся»

Якщо хочеться побачити місце, де побували історичні особистості, то варто прямувати до парку «Залісся». Понад пів сторіччя це місце було закрите для широкої громадськості. Його відвідувати Леонід Брежнєв, Микита Хрущов та навіть Фідель Кастро. Ще у 2014 році двері президентської резиденції були закриті для туристів, а зараз кожен може помилуватися місцевою природою та великою кількістю тварин, які там мешкають. У парку можна зустріти косуль, зубрів, лосів та диких кабанів.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – DiRudenko.

Де розташований: біля села Залісся, Київська область.

Як дістатися: дорога до національного парку стане більш комфортною. Шляховики взялися за ремонт автошляху М-01 у межах Київської області на відрізку Київ – Нові Яриловичі. Тож дістатися до парку без особливих проблем можна буде як із столиці, так із Чернігова.

Gps-координати: 50.698720, 30.858623

Де зупинитися на ночівлю: провести ніч чи навіть кілька, можна у готелях Броварів та навколишніх населених пунктів.

Верховинський національний природний парк

Унікальність парку у тому, що він розміщений у найбільш віддаленій частині Карпат, у верхів’ї Чорного та Білого Черемоша. Нацпарк «Верховинський» створено у 2010 році, щоб зберегти біорізноманіття Чивчинських та Гринявських гір. Здебільшого вони вкриті лісом, переважає – ялина.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – П.Роксана.

Тут живуть рідкісні тварини, зокрема рись, бурий ведмідь та кіт-лісовий. На території парку збереглися залишки кляуз. Це старі греблі, за допомогою яких раніше накопичували воду, а відтак сплавляли річками ліс. Востаннє на Верховинщині це робили у 1970-х роках.

Розташований: присілок Печіще, 3-а, с. Верхній Ясенів, Верховинський район, Івано-Франківська область.

Графік роботи: 9:00-18:00, субота та неділя – вихідні.

Як дістатися: на відстані 61 від парку розташоване смт Верховина. Їхати варто трасою Р62. Також дістатися до нього можна дорогами із Коломиї, Ворохти та Івано-Франківська. На під’їздах до парку влаштовують асфальтобетонне покриття та тротуари.

Gps-координати: 47.856669, 24.828348

Де зупинитися на ночівлю: житло на кілька днів можна знайти у Верховині та навколишніх селах.

Національний природний парк «Гуцульщина»

Центр парку «Гуцульщина» розташований у місті Косів. Його створено, щоб зберегти не тільки місцеве біорізноманіття, а й гуцульську культуру. Відвідувачів ваблять сюди стародавні ремесла та промисли. Найпопулярніша та найвідоміша місцева родзинка – гуцульська кераміка. Місцеві майстри використовують унікальну техніку виробництва глиняних виробів, що передається від покоління до покоління.

Для любителів природи, тут теж знайдеться що побачити. Гори тут більш пологі та невисокі, тож чудово підійдуть для сімейних прогулянок. Для любителів екстриму, місцеві пропонують славитися на рафті річкою Черемош.

Автор фото: Tetiana Smirnova IGotoWorld Photo Group.

Розташований: місто Косів, Івано-Франківська область.

Як дістатися: із Коломиї до Косова найзручніше добиратися трасою Р24. З Франківська – Н10 та також Р24. На під”їздах до парку влаштовують асфальтобетонне покриття та тротуари.

Gps-координати: 48.319631, 25.091451

Де зупинитися на ночівлю: у Косові чимало готелів та приватних садиб, де можна розміститися на ночівлю із комфортом.

Національний заповідник «Хортиця»

Чи не найвідоміша локація України. Також Хортиця є найбільшим островом на Дніпрі. Його площа – більше 23 кв.км. Перша думка, яка виникає при згадці слова «Хортиця», – історія українського козацтва. Тут справді є на що подивитися тим, хто цікавиться цією героїчною сторінкою української історії. І йдеться не тільки про експонати, на острові можна побачити козацькі бої. Їх реконструює гурт «Січові стрільці». Також біля музею судноплавства можна побачити виступи Кінного театру «Запорозькі козаки».

Джерело фото: wikipedia.org автор – Alexey Tolmachov.

• «Запорозька Січ» з 9:30 до 16:30; у суботу та неділю до 18:30, понеділок – вихідний.
• Музейні студії «Місто за програми» з 9:30 до 16:30, субота та неділя – вихідні.
• Музей судноплавства з 9:30 до 16:30, понеділок та вівторок – вихідні.

Де розташований: острів Хортиця на Дніпрі, Запоріжжя.

Як дістатися: необхідно дістатися міста Запоріжжя. На острів Хортиця можна потрапити як з правого, так і з лівого берега. По самій Хортиці є дороговкази. Влітку 2021 року на Хортиці відремонтували частину доріг, зокрема до оглядового майданчика. Координа зазначаємо нижче.

Gps-координати: 47.859562, 35.068316

Природний заповідник «Дніпровсько-Орільський»

Куточок дикої природи, який досі існує між двома великими промисловими містами – Дніпром та Кам’янським. Цей природний заповідник – рідкісне місце, де досі збереглися відомі дніпровські плавні. У заповіднику «Дніпровсько-Орільському» можна натрапити на біле латаття, яке розпускається протягом дня, та ховається під воду вночі. Також тут можна побачити водяний горіх, який досі популярний в Азії, проте в Україні – забутий. Можливо це трапилося через те, що його складно збирати. Здебільшого територію парку вкривають ліси, проте є також піскові степи та чагарники.

Джерело фото: wownature.in.ua, автор – Stihij.

Де розташований: село Кіровське, Дніпропетровська область.

Графік роботи: 09:00 – 17:00.

Як дістатися: із Дніпра до заповідника варто їхати дорогою М31. На Google maps автошлях досі позначений старою назвою «Р52». Дорогу звели з нуля. У 2021 році збудували 28 кілометрів автошляху.

Gps-координати: 48.506940, 34.807950

Дендропарк «Веселі Боковеньки»

Парк «Веселі Боровеньки» закладений у далекому 1893 році знавцем паркової справи Миколою Давидовим. Старожили розповідають, що збудувати парк його спонукало нерозділене кохання до сусідки Анни.

Через парк проходить річка Боровеньки також тут є три озера. Місцевість чудово підійде, щоб відпочити від міської суєти. Тут можна прогулятися, влаштувати пікнік та покататися на велосипеді. Під час прогулянки можна дослідити місцеві рослини. Загалом тут налічується 963 види кущів та дерев. Серед них – тюльпанове та залізне дерево.

Джерело фото: commons.wikimedia.org, автор – Dniprovych.

Де розташований: село Веселі Боровеньки, Долинський район, Кіровоградська область.

Як дістатися: з Кривого Рогу до дендропарку зручно добиратися дорогами H11 та H23. На останній у 2021 році відремонтовано 5 км покриття. Ще 76 – у стані поточного ремонту.

Gps-координати: 48.214833, 32.853883.

Природний заповідник «Розточчя»

Назва вже може розповісти про цей заповідник. Тут беруть початок багато річок, які стікаються до Дністра. А відтак – до Чорного моря. Заповідник створений у 1984 році і нині розташовується між Львовом та Польщею. Це горбисте пасмо, висоти в якому сягають максимальних 400 метрів. 40% території займають мішані ліси. Решта – орні землі та соснові бори. Ця територія здавана була рекреаційною, тож тут розміщені відпочинкові центри.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – Павло Мокрицький.

Де розташований: Яворівський район, Львівська область.

Як дістатися: Найближче велике місто – Львів. Найкраща дорога, яка оновлюється у 2021 році – Т-14-25.

Gps-координати: 49.954717, 23.657167

Де зупинитися на ночівлю: у Яворівському районі знайдеться немало варіантів для розміщення.

Державний історико-культурний заповідник Тустань

Сюди їдуть, щоб побачити пам’ятку, яка немає аналогів у Європі. Наскельна фортеця «Тустань» яка діяла у 12-16 століттях приваблює чимало туристів із різних куточків України та закордоння. У свій час це був потужний оборонний комплекс та адміністративний центр. Побачити як виглядала фортеця раніше можна на графічній реконструкції, яку створив український науковець Михайло Рожко ще у минулому столітті.

Автор фото: Tetiana Smirnova IGotoWorld Photo Group.

Де розміщений: вулиця Тустанська, Урич, Стрийський район, Львівська область.

Графік роботи: заповідник працює щодня:

Gps-координати: 49.189756, 23.408669

Як дістатися: Із Трускавця до заповідника можна доїхати дорогами Т1402 і Т1421. Це займе близько 40 хвилин. Також зі Сколе автотрасою Т1421 можна дістатися за пів години.

Де залишитися на ночівлю: варіанти для ночівлі можна підшукати у Сколе.

З року в рік все більше туристичних родзинок України стають більш доступними для відвідувачів. Не останню роль в цьому відіграють автошляхи, які ведуть до них. У часи коронавірусу українські туристи почали більше відкривати для себе Україну, тож комфортний шлях до заповідника чи парку – важлива умова відвідання місця. Особливо для візитерів, які звикли до європейських зручностей.

Навіщо потрібні заповідники і національні парки

Зі збільшенням зростання народонаселення зростає чисельність мешканців міст, що, в свою чергу, веде до ще більшого розвитку промисловості. Чим стрімкіше розвивається економіка, тим сильніше люди надають навантаження на природу: забруднюються всі сфери географічної оболонки землі. Сьогодні все менше залишається територій, не займаних людиною, де збереглася дика природа.

Якщо не охороняти природні зони цілеспрямовано від згубних дій людей, у багатьох екосистем планети немає майбутнього. Вже досить давно деякі організації і окремі люди власними зусиллями стали створювати заповідники і національні парки. Їх принцип полягає в тому, щоб залишити природу в первозданному вигляді, охороняти її та дати можливість звірам і птахам жити в дикому середовищі. Дуже важливо захищати заповідники від різних загроз: забруднень, транспорту, браконьєрів.

Причини створення заповідників

Існує безліч причин, за якими були створені заповідники. Одні є глобальними і загальними для всіх, а інші – локальні, виходячи з особливостей тієї чи іншої місцевості. Серед основних причин слід назвати такі:

• заповідники створюються для збереження популяцій видів флори і фауни;
• зберігається місце існування, яка ще не дуже змінена людиною;
• водойми в таких місцях будуть чисті
• розвиток екологічного туризму, кошти від якого йдуть на охорону заповідників;
• в таких місцях відроджуються духовні цінності і шанування природи;
• створення охоронюваних природних зон допомагає сформувати екологічну культуру людей.

Основні принципи організації заповідників

Існує велика кількість принципів, на яких ґрунтується організація заповідників. В першу чергу варто виділити такий принцип, як повна заборона господарської діяльності. Наступний принцип говорить про те, що реорганізовувати заповідники не можна. Їх територія завжди повинна знаходиться в стані незайманості людиною. Вся організація і управління заповідником повинна ґрунтуватися на свободі дикої природи. Крім того, не тільки дозволяється, але і заохочується вивчення біосфери в цих місцях. І один із найголовніших принципів організації заповідників говорить те, що вища відповідальність за збереження заповідників несе держава.

підсумок

Таким чином, заповідники потрібні в кожній країні. Це своєрідна спроба зберегти хоча б частину природи. Відвідуючи заповідник, можна спостерігати життя тварин в диких умовах, в яких вони можуть жити спокійно і збільшувати свою чисельність. І чим більше заповідників буде створено на планеті, тим більше у нас буде шансів відродити природу і хоч якось компенсувати ті збитки, яких завдали люди землі.

Охорона природи Башкортостану

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

БАШКИРСЬКА ДЕРЖАВНИЙ ПЕДОГОГІЧЕСКІЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ
Реферат
З дисципліни: ЕКОЛОГІЯ
На тему: «Охорона природи Башкортостану»
Виконав:
Перевірив:
Уфа 2007
Зміст
1. Охорона природи – визначення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

2. Державний природний заповідник «Шульган-Таш”
Бортевие угіддя: минуле і сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

3. Південно-Уральський державний природний заповідник – еталон природи Південного Уралу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

4. Національний парк «Башкирія» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

5. Башкирський державний природний заповідник . . . . . . . . . .13

6. Федеральні особливо охоронювані природні території Республіки Башкортостан в 2005 році . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

7. Порушення режиму охорони, виявлені інспекторським складом федеральних ООПТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 18

8. Охорона біологічного різноманіття Башкортостану: вчора, сьогодні і завтра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

9. Список джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
1.Охорона природи – визначення
Охорона природи, комплекс заходів щодо збереження, раціонального використання та відновлення природних ресурсів Землі, в т. ч. видового різноманіття флори і фауни, багатства надр, чистоти вод та атмосфери. Небезпека необоротних змін природного середовища в окремих регіонах Землі стала реальною через зрослі масштабів господарської діяльності людини. До 70-х рр.. 20 в. (З кін. 16 ст. Зникло св. 250 видів і підвидів хребетних тварин. З поч. 80-х рр.. В середньому 1 вид (чи підвид) тварин зникав щодня, а вид рослин – щотижня (під загрозою зникнення перебувають св. 20 тис. видів). Ок. 1000 видів птахів і ссавців (в основному мешканці тропічних лісів, приводяться зі швидкістю десятків га в хв) знаходяться під загрозою вимирання. Щорічно спалюється бл. 1 млрд. т умовного палива, викидаються в атмосферу сотні млн. т оксидів азоту, сірки, вуглецю (частина з них повертається у вигляді кислотних дощів), сажі, золи і пилу. Грунти і води забруднюються промисловими і побутовими стоками (сотні млрд. т на рік), нафтопродуктами (кілька млн. т), мінеральними добривами (близько сотні млн. т) і пестицидами, важкими металами (ртуть, свинець та ін), радіоактивними відходами. З’явилася небезпека порушення озонового екрану Землі. Здатність біосфери до самоочищення близька до межі.
Небезпека неконтрольованого зміни навколишнього середовища і внаслідок цього загроза існуванню Землі живих організмів, в т. ч. людини, зажадали рішучих практичних заходів для захисту і охорони природи, правового регулювання використання природних ресурсів. До таких заходів відносяться створення безвідходних технологій, очисних споруд, впорядкування використання пестицидів, припинення виробництва отрутохімікатів, здатних накопичуватися в організмі, рекультивація земель та ін Також створення охоронюваних територій (заповідники, національні парки та ін), центрів з розведення рідкісних і зникаючих тварин і рослин (у т. ч. для збереження генофонду Землі), складання світової та національних Червоних книг.
Природоохоронні заходи передбачено в земельному, лісовому, водному і ін національному законодавстві, яке встановлює відповідальність за порушення природоохоронних норм. У ряді країн у результаті здійснення урядових природоохоронних програм вдалося істотно поліпшити якість навколишнього середовища в окремих регіонах (напр., в результаті багаторічної і дорогої програми вдалося відновити чистоту і якість води у Великих озерах).
ВЕЛИКІ ОЗЕРА (Great Lakes), система озер (Верхній став, Гурон, Мічиган, Ері і Онтаріо) у США та Канаді. 245,2 тис. км2, об’єм води 22,7 тис. км3 – найбільше скупчення прісної води на Землі. Стік по р. Св. Лаврентія (з оз. Онтаріо) у Атлантичного ок. Інтенсивне судноплавство. Рибальство. Шлюзовані канали створили водний шлях для морських суден довжиною ок. 3000 км. Великі озера пов’язані судноплавними каналами з р. Гудзон і з бас. Міссісіпі. Головні порти: Чикаго, Мілуокі, Детройт, Клівленд, Буффало, Торонто.
У міжнародному масштабі поряд зі створенням різних міжнародних організацій з окремих проблем охорони природи діє Програма ООН з навколишнього середовища також Всесвітній союз охорони природи і «Грінпіс».

2.Государственное природний заповідник «Шульган-Таш”
Бортевие угіддя: минуле і сьогодення

Бортевое бджільництво було відомо на Русі понад тисячу років тому. За даними істориків, розквіту воно досягло в 9-10-му століттях, а згасати стало на початку 18 століття. Правителі Русі завжди звертали належну увагу на Бортний промисел, як істотну дохідну частину скарбниці. Ними були введені суворі покарання за пошкодження і руйнування бортей, а заняття бортництвом всіляко заохочувалося, що сприяло його процвітанню. Судячи з обсягів меду та воску, свого піку бортництво досягло за часів царювання Івана Грозного (1533-1584 рр..), Коли чисельність бортевих бджолиних сімей на Русі обчислювалася сотнями мільйонів. Такої кількості сімей бджіл не мала жодна інша країна світу того часу, а зараз в набагато більшою територією Росії їх в десятки разів менше.
Першим правителем, чиї укази не враховували інтереси бортників, став Петро I, який правив у 1682-1725 роки. Безумовно, його радикальні реформи дали могутній поштовх російської історичної життя. Петро I чудово розумів стратегічне значення лісів і приділяв їм небувале до нього увагу. Наприклад, усі ліси на 50 верст від берегів великих річок і на 20 верст від їх приток оголошувалися заповідними, в них не дозволялося рубати дуб, ільм, в’яз, ясен і сосну. За будь-яке порушення слід було суворе покарання. А ось липа – головний медонос бортевих бджіл за указом Петра I не визнавалася цінною породою, та й неможливо було залишити дерев’яно-лубову, взувалися в личаки Росію без можливості щодня користуватися липою. У результаті було віддано розпорядження «у всій державі рубати липові ліси всяких чинів людям безперешкодно». Негативну роль відіграло також накладення за указом царя мит на бджіл всіх категорій, в тому числі і на монастирські пасіки (які раніше звільнялися від податків), жорсткість обліку і покарань за приховування сімей бджіл. Отже, знищення Липняк і введення оподаткування на утримання бджолиних сімей завдали перший відчутний удар по лісовому бджільництву.
З розвитком капіталізму цей тип бджолиного промислу остаточно занепадає. Капіталізація країни, що почалася в 18 столітті, зажадала великої кількості лісу для будівництва промислових підприємств, обвуглення, морського флоту, розширення міст і робітничих селищ.
http://www.bashkortostan450.ru/photos/tash1.jpgПоследний удар по Бортництву Росії завдало поява цукру і мінеральних восків. У перший час цукор був дуже дорогим продуктом, але ціна знижувалася і незабаром стала значно нижче, ніж на мед. Дешевші мінеральні та рослинні воски (парафін, церезин, стеарин) поступово витіснили з ринку бджолиний віск.
Звичайно, як вид медоносна бджола не зникла з природи і господарства. З кризою бортництва не згас інтерес до розведення бджіл взагалі, він незмінно привів до нової системи – ульевой бджільництву. Винахід в 1814 році П.І. Прокоповичем рамкового вулика дозволило переселити медоносних бджіл з бортей і колод в житла нового типу. В даний час розведення і утримання бджолиних сімей у рамкових вуликах є традиційним методом бджільництва в усіх країнах світу.
У силу особливих природно-економічних умов до середини минулого століття бортництво збереглося практично тільки в гірничо-лісовій Башкирії, ставши унікальним світовим явищем. За даними Міністерства сільського господарства республіки, в 1927 році кількість бортевих бджолиних сімей склала 908, а в 1941 році – лише 180. Критичними для збереження бортевого промислу стали 1930-1950-ті роки, коли частина найбільш працьовитих і підприємливих башкир-бортевіков загинула в часи репресій та Великої Вітчизняної війни, інша стала активно переходити до рамкової бджільництву. Створення в 1958 році в Бурзянської районі Прибельська філії Башкирського заповідника дозволило зберегти бортництво до наших днів.
Цей промисел немислимий без малонарушенних великих лісових масивів. Антропогенний вплив на бортевих бджіл в першу чергу відбувається через впливу людини на ліси, що є головним природним умовою їх проживання. Тому варто нагадати історію природокористування в зоні збереженого бортництва.
Люди, які проживали на території нинішнього Бурзянського району, до 20 століття слабо експлуатували природні ресурси. Землеробство в гірничо-лісовій місцевості з працею проникало в середу башкирів, тут для нього були невідповідні умови. Розвивалися в основному побічні користування лісом – пасіння худоби, сінокосіння, збирання дикоросів, мисливство та бортництво. Обсяги вирубок лісу для побутових потреб та будівництва були невеликі і непорівнянні з сучасними.
http://www.bashkortostan450.ru/photos/tash2.jpgПервое відчутне антропогенний вплив на тутешні ліси зумовило бурхливе будівництво металургійних заводів після указу 1736 року, які приурочувалися в першу чергу до лісових ресурсів: Кананікольське (1751-1867 рр..), Вознесенського (1753-1774 рр..), Покровського (1755-1774 рр..) та Авзяно-Петровських. На підставі наведених у літературі даних з виробництва міді, витрат вугілля і деревини на одиницю продукції пораховано, що, наприклад, Кананікольське завод для виплавки 370 000 пудів міді використовував 200 000 м3 деревини. Однак у силу прііскова рубки сосни для углежогного промислу повнота різновікових первинних насаджень після таких рубок зберігалася в межах 0,3-0,4 і тому не відбувалося помітного руйнування лісового середовища.
Друге істотне вплив людини на ліси регіону спостерігалося в 1840-1870-х роках в результаті інтенсивного переселення селян з центральної частини Росії в Башкирію і що почався регулярного сплаву лісу по ріках Біла і Нугуш для потреб населення і промисловості. Так, наприклад, в 1905 році через митницю в селі Максютова було сплавлено 917 плотів, сумарний обсяг яких був близько 100-130 тис. куб.м деревини.
У 20 столітті лісоексплуатація в регіоні зберігся нині бортництва залишалося найважливішою галуззю господарства. Заготівлею лісу займалися і приватники на початку століття, і дрібні колгоспи в 1930-1940-х, і промартілі в 1950-1960-х роках, і величезні ліспромгоспи. З 1960-х років значним чинником впливу на ліси стала розкорчування лісів під ріллю. Одночасно збільшилося поголів’я громадської худоби, особливо на літніх відгінних фермах. За волею випадку бортевие угіддя бурзянцев до 1970-х років рубками лісу порушувалися мало, так як борті частіше розміщуються у змішаних лісах, а в промислову рубку відводилися хвойні.
Установа близько півстоліття тому заповідника “Шульган-Таш” дозволило згладити негативні наслідки минулого господарської діяльності, зберегти цінні ландшафти і генетичні ресурси. Так, порівняння розподілу площі заповідника за категоріями земель за матеріалами лісовпорядкування 1969 і 1997 років показує, що спостерігається тенденція збільшення лісових (на 3,1 відсотка) та скорочення нелісових земель (на 38,4 відсотка). Деревостани з переважанням липи займають в даний час 33,7 відсотка території заповідника, а насадження клена – 2,5. Територія, зайнята деревостанами з переважанням сосни, яка є основною породою для виготовлення нових бортей, за останні три десятиліття розширилася в 1,4 рази.
Враховуючи, що в силу територіальних параметрів найменший за площею заповідник Уралу (22,5 тис. га) не здатний забезпечити надійне збереження генофонду Бурзянської бджоли, нашим установою приділяється велика увага розширенню ареалу бортевой бджоли до науково обгрунтованих норм. За безпосередньою участю співробітників заповідника “Шульган-Таш” спроектований державний природний заказник «Алтин Солокія» (дослівно «Золота борть»), заснований кабінетом міністрів республіки в 1997 році. Він розташований поруч з північного та східного межами заповідника і має площу 90,6 тис.га, це найбільша ООПТ подібного рангу в Башкортостані. На жаль, перебуваючи у віданні Бурзянського лісгоспу, заказник «Алтин Солокія» належного розвитку отримати не зміг і потребує перепідпорядкування спеціалізованому відомству. Лист глави адміністрації Бурзянського району з подібним проханням у 2004 році спрямовано в кабінет міністрів республіки. Всіляко підтримується розвиток бортевого бджільництва на суміжній із заповідником території. В результаті було створено компактна територія з площею близько 200 тис. га, де є передумови збереження природних місць мешкання бортевой бджоли.
Останнім часом виникла нова загроза у зв’язку наростанням господарської активності у південній та східній частинах ареалу зберігся бортництва. Компенсувати несприятливий вплив Юмагузінского гідровузла і вирішити знову виниклі проблеми мешканців села Максютова можна шляхом розширення заповідника «Шульган-Таш” на 37 тис. га за рахунок неосвоєною території на стику Мелеузовського, Ішимбайського і Бурзянського районів у межиріччі Нугуш і урюк. Тут розташовані екологічно цінні старовікових лісу, де немає населених пунктів, тваринницьких ферм, лісозаготівельних об’єктів, збереглася значна кількість занедбаних бортей і перспективних для їх виготовлення дерев. Частина цих бортей використовуються бортевікамі заповідника. При цьому можна юридично коректно провести уточнення меж і передати 2800 га нинішній території заповідника в Бурзянський лісгосп для компенсації втрат затоплених водосховищем угідь. Практично на всіх рівнях Башкортостану проект розширення і оптимізації меж заповідника «Шульган-Таш” сприйнятий з розумінням, офіційна відмова надійшов лише з Державний лісовий служби республіки.
Читач може запитати: а чи варто в сучасних умовах зберігати якихось диких Бурзянський бджіл і архаїчне бортництво, адже це пройдений етап у розвитку бджільництва? Нам зрозуміло: варто і наше багатолике держава нашими з вами руками має спробувати це зробити. Постараємося цей висновок обгрунтувати.
По-перше, будь-яка збереглася природна популяція медоносної бджоли дуже цінна для селекції, так як це вважається домашнім тваринам громадське комаха на культурних пасіках легко і безконтрольно схрещується і зуючих. Проблема сільськогосподарська, керівництвом країни та регіону давно усвідомлена.
По-друге, бортництво – спосіб утримання, добре демонструє особливу витривалість Бурзянської бджоли, силу, спритність і завзятість башкирських бортевіков. Тут можна угледіти і комерційний, і патріотичний аспекти.
По-третє, бортевое бджільництво поставляє рідкісну і постійно дорожчає продукцію. Економічний і соціальний ефект у зв’язку зі збереженням цього промислу в Бурзянської районі вже відчутний, але ресурси для його розширення в республіці далеко не вичерпані.
По-четверте, бджільництво взагалі і бортництво особливо – традиційні здорових занять місцевого населення, що стимулюють суспільну природоохоронну активність, оскільки будь-який поважаючий себе бджоляр гірничо-лісової зони економічно зацікавлений у збереженні первозданності природи.
І, нарешті, якщо хочете, аспект політичний. В останні роки наша країна багато розгублені. Є проблема дефіциту об’єктів національної гордості. Але ось бортництво не збереглося більше ніде, хоча через цей промисел пройшли багато народів Європи, а у нас воно є. Директор Всеросійського НДІ культурної і природної спадщини Ю.А. Веденін підтвердив необхідність номінування заповідника “Шульган-Таш” та прилеглої до нього зони бортництва до Списку світової спадщини за критерієм «Культурний ландшафт», подібний об’єкт в Росії поки тільки один. У Республіці Башкортостан бортевое бджільництво і дикий мед вже давно сприймаються національними символами. Так чи маємо право, не зробити все від нас залежне, щоб зберегти це унікальне природно-історичну спадщину?

3.Южно-Уральський державний природний заповідник – еталон природи Південного Уралу

Серед особливо охоронюваних природних територій Південного Уралу по площі, а також за кількістю видів, що охороняються та екосистем безсумнівним і абсолютним лідером є Південно-Уральський державний природний заповідник (ЮУГПЗ). Він організований 1 червня 1979 з метою збереження унікальних природних комплексів Південного Уралу: гірничо-тайгових темнохвойних лісів і ділянок високогірної рослинності – гірської тундри, субальпійських лук і високогірних боліт. Заповідник розташований у найбільш високогірній частині Південного Уралу на півночі Бєлорєцького району, а близько 10 відсотків площі заповідника знаходиться на території Челябінської області. На території ЮУГПЗ відображені основні природні особливості гірської частини Південного Уралу. Тут зберігаються в первозданному вигляді унікальні гірські екосистеми, лісові і високогірні рослинні співтовариства, що знаходяться на південній межі свого поширення, а також багато видів рослин і тварин. Особливими об’єктами охорони є рідкісні види рослин і тварин. Серед них 12 видів вищих рослин, 2 види лишайників, 3 види грибів, 11 видів птахів, 5 видів риб, 3 види комах, внесені до Червоної книги РРФСР та Російської Федерації, а також рідкісні види рослин – ендеміки Уралу і релікти минулих геологічних епох.

http://www.bashkortostan450.ru/photos/ural.JPGОсобо охоронювані екосистеми – корінні біогеоценози: гірничо-тайгові темнохвойні ліси, реліктові модринові насадження, субальпійські подгольцовие луки, ділянки гірської тундри і високогірні болотні комплекси.
У відповідності зі своїм статусом ЮУГПЗ виконує дві найважливіші функції – еталона природи регіону та природного резервату для багатьох видів рослин і тварин. Заповідник як еталон природи повинен відображати основні природні особливості регіону. Для оцінки ступеня репрезентативності заповідника можна використовувати різні показники. Наведемо деякі з них. Оцінюючи репрезентативність Південно-Уральського заповідника щодо представленості основних типів ландшафтів, можна відзначити, що на його території представлені 6 типів ландшафтів з 7 і 4 роди ландшафтів з 7, що виділяються в гірській частині Південного Уралу (Макуніна, 1974).
У заповіднику досить повно представлена ​​лісова і особливо високогірна флора Південного Уралу. В даний час на території заповідника виявлено 665 видів вищих судинних рослин, 172 види мохів, 169 видів лишайників, 121 вид грибів. У складі виявленої флори заповідника налічується 22 ендеміка і субендеміка Уралу з 60 видів, що виростають в гірській частині Південного Уралу, в їх числі 11 – високогірних, 4 – скельних, 4 – лугових і 3 – лісових виду. При цьому необхідно врахувати, що інвентаризація флори на території в повному обсязі не проведена. Можна з великою часткою впевненості припустити, що на території заповідника ростуть 43 ендемічних виду, в тому числі всі види високогірних ендеміків (23 види), широколистяних лісів (4 види) та близько 50 відсотків (16 з 33 видів) скельних і гірничо-степових ендеміків .
http://www.bashkortostan450.ru/photos/ural1.jpgОценивая типовість заповідника, зазначимо, що в заповіднику представлені всі основні рослинні асоціації західного схилу і центральної гірської частини Південного Уралу – темнохвойні, гірничо-тайгові і соснові ліси, рослинні співтовариства подгольцового і гірничо-тундрового поясів.
У заповіднику досить повно представлена ​​фауна хребетних тварин, що мешкають на Південному Уралі. Достовірно встановлено проживання 48 видів ссавців, 180 видів птахів, 5 видів земноводних, 5 видів плазунів та 18 видів риб.
ЮУГПЗ є також еталоном неживої природи. На його території добре представлені стародавні протерозойські відкладення. У межах заповідника і поряд з ним знаходяться геологічні стратотіпіческіе розрізи ріфея, які, на думку геологів, претендує на роль міжнародних еталонів верхнього докембрію. Тут представлений весь висотно-поясної ряд грунтів Південного Уралу – від гірничо-лісових сірих і бурих до гірничо-лугових і горнотундрових включно.
Завдання заповідників як природних резерватів полягає в збереженні всіх мешкають на їх територіях видів організмів тривалий час. Вважається, що для підтримки достатньої генетичної варіабельності мінімальний розмір популяції повинен бути 50-100 особин. Виконання функції резервату залежить від його розмірів, ступеня ізоляції від навколишньої території, ступеня порушення екосистем резервату та навколишньої території. Розміри резервату-заповідника повинні бути такими, щоб забезпечувати нормальну життєдіяльність всім популяціям організмів. Найбільша територія потрібна для забезпечення життєдіяльності популяцій великих ссавців – копитних і великих хижих, які роблять значні просторові переміщення і міграції.
З копитних, що мешкають на території Південно-Уральського заповідника, найбільша площа потрібно для популяції лосів. За розрахунками умовна гіпотетична популяція лосів в 100 особин займає площу від 1000 до 2500 кв.км. З хижих ссавців найбільш великі ділянки проживання мають вовк, ведмідь і рись. Територія Південно-Уральського заповідника займає площу 2528 кв.км., яка дозволяє повністю забезпечити нормальну життєдіяльність популяціям цих видів. Згідно з розрахунками тут можуть жити до 5-8 зграй вовків, до 70-90 особин рисей і до 180-200 особин ведмедів. Популяція вовка займає територію більше площі заповідника, тому збереження популяції вовка залежить від оточуючих заповідник сусідніх територій. Площі інших заповідників Південного Уралу (від 225 до 496 кв.км.) недостатні для збереження популяцій цих видів.
Розглядаючи питання про нарушенности екосистем заповідника, слід вказати, що до встановлення заповідного режиму природний комплекс заповідника зазнав значних антропогенний вплив. Найбільш сильно від господарської діяльності постраждали лісові екосистеми. Значна площа лісів в заповіднику в тій чи іншій мірі порушена всілякими рубками. Найстаріші вирубки відносяться до кінця 19 століття. Найбільш інтенсивно рубки велися в 1960-і і 1970-і роки, коли широко застосовувалися суцільні рубки з використанням важкої лісозаготівельної техніки. У результаті рубок понад 50 відсотків лісової площі займають похідні лісові суспільства – березняки й осичняки. Не порушеними збереглися лісові масиви у важкодоступних місцях і у верхніх частинах гірських схилів. Крім того, вирубка лісів призвела до обміління річок, до зміни їх гідрологічного режиму. На багатьох річках заповідника здійснювався молевой сплав лісу, який негативно позначився на стані та чисельності популяцій багатьох видів риб (форель, таймень).
Вирубка лісів прямо або непрямим чином призвела до значних змін у тваринному світі. Зменшилася чисельність популяцій ряду видів тварин (білки, куниці, рисі, глухаря та ін), основні стації яких пов’язані з корінними і старовікових лісами. І навпаки, збільшилася чисельність сукцессіонного видів (лося, тетерева).
В даний час порушені екосистеми відновлюються. У лісах йдуть сукцессіонного процеси, спрямовані на відродження вихідних корінних типів лісу. Однак як показують дослідження, для відновлення природної структури порушених співтовариств буде потрібно досить тривалий період – від 100 до 300 років.
Заповідник розташований в порівняно слабко населеному лісовому районі. Від великих міст і промислових вузлів він відділений досить великими гірськими та лісовими просторами. Значення і можливості Південно-Уральського заповідника як резервату зростуть у зв’язку зі створенням природних парків на його східної та західної кордонах.
Екологічна роль, яку виконує Південно-Уральський заповідник, дуже значна і ще не повною мірою оцінена. Важко оцінити в грошовому еквіваленті його роль у стабілізації екологічної обстановки в промислово розвиненому регіоні Південного Уралу. Тут розташовані великі міста: Бєлорєцьк, Магнітогорськ, Катав-Івановськ. ЮУГПЗ виконує важливі средообразующую і средостабілізірующую функції в цьому регіоні.
Територія заповідника є найважливішим гідрологічним центром республіки. З заповідних гір стікає більше 300 гірських річок і струмків, тут знаходяться витоки декількох великих і відомих у республіці річок-приток Агидели – Юрюзань, Инзере, Катаве. Територія заповідника є невичерпним джерелом чистої води для жителів республіки, ресурси якого оцінюються в 0,8 куб.м на рік.
Заповідник покращує санітарно-гігієнічні характеристики і підвищує рекреаційні умови суміжних територій. На західному кордоні заповідника зводиться санаторій Асси, створюється основа майбутнього великого курортного центру Росії. Заповідник надає благотворний вплив на навколишні території. Служить місцем тимчасового перебування (у тому числі в період розмноження) для великого числа видів мисливських звірів і птахів, які поповнюють ресурси мисливських господарств.
Завдяки своєму видатному географічному положенню, значній площі, слабкому антропогенного зміни природний комплекс заповідника відповідає вимогам, необхідним для надання йому статусу біосферного заповідника.
Ще не всі розуміють значення заповідника для народів, які проживають на території нашої республіки. Тому співробітниками відділу екологічної освіти та служби охорони заповідника сьогодні проводиться велика еколого-просвітницька робота серед населення. З цією метою в ході спілкування з населенням фахівці пояснюють, що заповідник – це гордість нашого народу і його безцінне надбання, національний символ, а з біологічної точки зору – наукова лабораторія на природі. Для цього ми застосовуємо різні методи підвищення освітнього рівня населення: систематично проводимо лекції на екологічні теми з демонстрацією відеофільмів, природоохоронні акції, конкурси та вікторини з екології. Одним з таких дієвих екологічних заходів, яке у нас щороку проводиться, є міжнародна акція “Марш парків і заповідників”. З 1995 року заповідник – не тільки активний учасник акції “Марш парків”, але ініціатор та організатор цієї акції в Архангельському, Кармаскалінський, Белорецком, Учалинском районах республіки, Катав-Іванівському районі Челябінської області, в містах Міжгір’я, Бєлорєцьк, Учали, Катав-Івановськ . Якщо в 1995 році в ній взяли участь всього кілька шкіл селища Инзер, то в 2004 році в акції “Марш парків та заповідників” у 4-х районах Башкортостану брали участь 66 середніх і загальноосвітніх шкіл, Узянскій дитячий будинок, дитячий садок № 23 Бєлорєцька і населення цих районів. Це десятки тисяч людей, які хочуть зберегти прекрасні куточки незайманої природи рідного краю, дихати чистим повітрям і піклуються про молоде покоління свого народу.
У 21-му столітті зростає необхідність в особливо охоронюваних природних територіях, оскільки все важче стає зберегти здорове навколишнє середовище, а для порятунку природи, біорізноманіття зростає необхідність у наукових і екологічних знаннях. Саме в особливо охоронюваних природних територіях, в основному в заповідниках і національних парках, накопичений значний досвід у вирішенні екологічних проблем.
На закінчення хочеться зауважити, що заповідання території, припинення на ній господарської діяльності, згідно з сучасними науковими уявленнями, а також концепції сталого розвитку суспільства, є переходом до більш високої і соціально значимої формі використання території.

4.Національний парк «Башкирія»

Національний парк «Башкирія» розташований на західних відрогах Південного Уралу в межиріччі Нугуш та Білої, а також прилеглих до нього з півдня територіях східного відрогу Загальних Сирту і північній частині Зілаїрського плато. Він займає землі трьох адміністративних районів: Бурзянського (14252 га), Кугарчинський (9 634 га) і Мелеузовського (55914 га). Протяжність парку з півночі на південь близько 30 км, загальна площа території складає 82,3 тис. га. На сході парк межує з державним природним заповідником “Шульган-Таш” на протязі близько 40 км.
Національний парк «Башкирія» створений у вересні 1986 року, науковий відділ – в 2002 році, тому вивчення і дослідження території парку знаходяться на початковій стадії. Найбільш повно досліджена флора судинних рослин. Виявлено 646 видів покритонасінних, що відносяться до 92 родин, 5 видів голонасінних і 17 видів папоротей. Флору судинних рослин досліджували в різний час співробітники Інституту біології УНЦ РАН і співробітник парку. Мохи і лишайники знаходяться на стадії дослідження, і в даний час зареєстровано 6 видів мохоподібних, занесених до Червоної книги РБ: дікранум зелений, палюстріелла мінлива, рінхостегіум степової, рінхостегіум берегової, ентодон Шлейхера, ентодон стрункий; 3 види лишайників, занесених до Червоної книги РБ : уснея лапландська, лобарія легенева, флавопунктелія соредіозная. Також виявлено 17 видів папоротей, 2 з яких занесені в Червону книгу РБ: міхурник Дайка і костенец зелений.
На території Національного парку «Башкирія» знаходяться три пам’ятки природи:
– Карстовий міст «Куперля» («куперля» дослівно в перекладі з башкирської – «з мостом») знаходиться в зоні пізнавального туризму, квартал № 1;
– Урочище Кутуков-Сумгаїт («Кутуков» – «криниця», «Сумгаїт» – «пірнув») знаходиться в особливо охороняється зоні, квартал № 132, саме в цій зоні знаходиться знаменита печера Сумгаїті;
– «Ведмежа поляна» – місце зростання цибулі косого (Allium obliquum L.), знаходиться в зоні пізнавального туризму, квартали № № 174 та 176.
У флорі НП «Башкирія» виявлено 40 рідкісних і зникаючих видів, занесених до Червоної книги РБ (2001), 15 з яких занесені до Червоної книги РРФСР (1988): рябчик російський, ірис низький, пильцеголовнік червоний, венерин черевичок справжній (внесений Червону книгу МСОП), гулявника прямий, шиверекія подільська, шаровніца крапчаста, астрагал Клера, мінуарції Гельм, тонконіг твердолисті, ковила опушеннолістний, ковила пірчаста, ковила красивий, ковила Залеського. З голонасінних в Червону книгу РБ занесена ефедра звичайна. Н. Торгашовой, що досліджувала широколистяні ліси і березняки в околицях Нугушского водосховища, а також ялинові і модринові насадження гори Калмаш, було виявлено 107 видів грибів, в тому числі ксілотрофов – 100, гастроміцетов-лінгофілов – 7, з них один вид – геріцій коралоподібні занесений до Червоної книги РБ.
У центральній частині парку через важкодоступність збереглися масиви лісів, де можна зустріти багато старих дуплистих дерев, валежа, що є місцем життя багатьох живих організмів і підвищує біологічну різноманітність даної території. Менше значення у складанні рослинності парку мають луки, степи і болота.
У ході якісної і кількісної оцінки зоопланктону Нугушского водосховища виявлено 19 видів безхребетних, в тому числі коловерток – 4 види, кладоцер – 7, каляноідов – 1, копепод – 6. У порівнянні з дослідженнями 1991-1992 років у водоймі виявлено 7 нових видів зоопланктерів (Біккінін, 2002).
За літній період 2004 року І.В. Сладково закладені пробні площадки для обліку чисельності комах та інвентаризації. Вивчено 52 види, в тому числі 17 видів, занесених до Червоної книги РБ: мнемозина, махаон, падалірій, аполлон, адмірал, двубугорчатий паличник, джмелі (незвичайний, тулупчатий, мінливий, вірменський), вусач альпійський, хрущ мармуровий, восковик відлюдник, дибка степова, і бджола-тесля.
На території парку в Нугушском водосховищі та річці Білій виявлено 31 вид риб, з них занесені до Червоної книги РБ 5 видів: форель струмкова, звичайний таймень, європейський харіус, російська бистрянка, звичайний підкаменьщик; до Червоної книги МСОП занесено 3 види: звичайний таймень, чехоня і жерех.
На території парку мешкають 9 видів земноводних і 7 плазунів, у тому числі 5 занесені до Червоної книги РБ: веретільниця ламка, звичайна мідянка, візерунчастий полоз, водяний вуж і болотяна черепаха.
До кінця 2004 року було виявлено 214 видів птахів, у тому числі 129 гніздяться, з яких 29 занесені до Червоної книги РБ: чернозобая гагара, бугай, чорний лелека, лебідь-кликун, лебідь-шипун, білоокий нирок, гоголь звичайний, луток, великий крохаль, скопа, звичайний осоїд, степовий лунь, змієїд, великий підорлик, беркут, могильник, орлан-білохвіст, сапсан, степова боривітер, сіра куріпка, сірий журавель, кулик-сорока, великий кроншнеп, мала крачка, пугач, сизоворонка, одуд, сірий сорокопуд, біла лазоревка; з них 16 видів занесено до Червоної книги РРФСР: чернозобая гагара, чорний лелека, білоокий нирок, скопа, змієїд, великий підорлик, могильник, беркут, орлан-білохвіст, сапсан, кулик-сорока, великий кроншнеп, мала крячок, пугач, сірий сорокопуд, біла лазоревка і 4 види до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (МСОП): білоокий нирок, великий підорлик, могильник та орлан-білохвіст.
Зі ссавців тут живуть 56 видів, у тому числі 9 занесені до Червоної книги РБ: північний кажан, нетопир Натузіуса, водяна нічниця, нічниця Наттера, садові соня, звичайний бабак, видра та європейська норка.

5.Башкірскій державний природний заповідник

http://www.bashkortostan450.ru/photos/bgpz.jpgЧудесна і мальовнича природа Південного Уралу. Величні його гори і скелі, прекрасні і могутні ліси, незлічимі річки і струмки, багатий і різноманітний тваринний і рослинний світ. На землі, де споконвіку жили башкири, для збереження цього унікального острова багатющої за різноманітністю Бурзянської природи в 1929 році був утворений заповідник. Зараз він іменується Башкирська державним природним заповідником.
Гори і річки
Якщо подивитися на карту заповідника, відразу напрошується його умовний поділ на дві половини – західну і східну. Вони різко відрізняються один від одного. Викликано це тим, що розташовані вони в різних гірських системах: масиві Південного Крака й хребті Урал-Тау.

Неймовірно різноманітні ландшафти Південного Крака, якщо дивитися на них з висоти пташиного польоту або з однією з панівних вершин. Хребти звиваються велетенськими зміями, химерно гілкуються, стаючи схожими то на кільця, то на величезні пташині лапи, то на морських зірок. Між хребтами прорізані глибокі балки і долини, а подекуди навіть круті ущелини.
http://www.bashkortostan450.ru/photos/bgpz1.jpgВ глибокої давнини гори Уралу були набагато вище і крутіше, нагадуючи своїми обрисами сучасні Альпи або Кавказ. Але, як відомо, вода і камінь точить. За мільйони років вітер, вода, перепади температури округлили обриси гір, зруйнували йшли в надхмарну височінь піки. Так і придбав поступово Урал свої нинішні обриси.
Масив Крака складний глибинними породами: перидотитами, серпентинітів. Вони важкі, в них багато металу. Через щільний кристалічної будови ці породи тверді, важко руйнуються. Тому й зберіг за мільйони років Крака свої порізані обриси наперекір вивітрюванню.
Зовсім по-іншому виглядає Урал-Тау. Тутешні гори складені більш м’якими і легко руйнуються породами, вони набагато положе Крака, обриси м’якше.
Урал-Тау – вододіл між гігантськими річковими системами Уралу та Білої. До заповідника входить переважно західний його схил, що відноситься до Агідельскому басейну.
Головні водні артерії заповідника – річки Кага і Південний Узян, що обмежують територію заповідника з півночі і півдня. Вони беруть до себе воду сотень струмочків, струмують по логам майже від вершин хребтів і несучих до гирла найчистішу, абсолютно прозору і холодну навіть влітку воду, в якій водяться найцінніші породи риб – форель і харіус.
Ліси і степи
Сильно відрізняються між собою і ліси заповідника. На Крака – це сосняки, рідше змішані сосново-березові ліси, зустрічаються модрини. На Урал-Тау сосняків менше, тут переважають береза ​​і осика. Дуже різноманітна чагарникова рослинність.
Високо піднімаються гребені хребтів Крака. Тут царство буйних вітрів, не стримуваних нічим. Сюди ніколи не піднімаються звичайні для заповідника щільні і вологі ранкові тумани. У таких умовах ліс вже не росте, тільки подекуди самотньо стоять кряжисті і лапаті сосни та модрини, які дивом встояли в боротьбі зі стихіями висоти.
Гребені вкриті альпійськими степами. Урал – одна з небагатьох гірських країн, що лежать далеко від всіх морських узбереж, в глибині материка. Поєднання висоти, невеликий вологості, а також розташування на стику найрізноманітніших рослинних угруповань європейських степів і сибірської тайги створило умови для формування на хребтах Південного Крака абсолютно унікального природного комплексу, єдиного в світі, в якому самим фантастичним чином перемішані північні і південні, європейські і сибірські види. Багато серед них ендеміків Південного Уралу – рослин, які більше ніде не зустрічаються, реліктових видів, що збереглися тут з найдавніших часів.
http://www.bashkortostan450.ru/photos/bgpz2.jpgМногие рослини занесені до Червоної книги РБ і підлягають особливій охороні.
Зовсім інший вигляд мають безлісі ділянки схилів Урал-Тау. Це гірські луки, зарослі соковитим високотрав’ям, які дивно барвисті в період масового цвітіння.
Екологічна система альпійських лугів заповідника формувалася протягом тривалого часу. Вона неймовірно складна і вкрай вразлива.
З маралів пов’язана одна з серйозних екологічних проблем заповідника. Це сибірський підвид благородного оленя, завезений сюди для акліматизації з Алтаю. Прижилися в наших лісах марали швидко, почали успішно розмножуватися і розселятися на сусідні території. Завезення маралів не був грубим порушенням законів екології: за деякими відомостями, ще в минулому столітті на Уралі водилися шляхетні олені, винищені згодом. Проте останнім часом чисельність маралів стала зменшуватися, та й дрібніють звірі. Занадто вже схоже на виродження. Ось тільки з чим воно пов’язано? Або самі великі олені відстрілюються браконьєрами на суміжних із заповідником територіях, або самі здорові і сильні самці більше знесилюють після численних перемог на любовному фронті в період гону пізньої осені, а по зими стають легкою здобиччю вовків. А може бути, просто не вистачає свіжої крові – завезли-то їх мало, всього 39. Поки немає точної відповіді на це питання.
Ще одна екологічна проблема заповідного лісу пов’язана з пожежами.
Пожежна охорона в заповіднику функціонує відмінно, що виникають з різних причин загоряння ліквідуються швидко. Проте в абсолютно дикому лісі, де виключено людське втручання, пожежі періодично виникають з цілком природних причин. Але вони не знищують ліс, а швидше, навпаки, сприяють більш легкому проростання молодих сосен.
Справа тут ось в чому. У лісі, в якому десятиліттями нічого не горить, накопичується товста підстилка із сухого хмизу та опалого хвої, яка представляє собою відмінний горючий матеріал. Якщо горить дрібний хмиз і хвоя, то нічого страшного не відбувається. А от якщо сухий деревний матеріал не вигорає протягом тривалого часу, то пожежі виникають набагато більш інтенсивні, згубні для лісу. Таким чином, в цьому плані заповідний ліс не є саморегулюючим системою, він вимагає періодичного втручання. Проблема ускладнена ще тим, що заповідний ліс не ізольований. Навіть якщо якимось дивом зуміти повністю привести його у природний стан, то збережеться небезпека верхових пожеж, що прийшли ззовні, коли горять вже не підстилка, а крони дерев. Та й слабкі природні пожежі в заповіднику, перейшовши на суміжну територію, викличуть там страшні наслідки.
От і спробуй вирішити головоломку, підкинути природою, та ще ні на крок не відступивши від принципу «не нашкодь!»
Люди
А вирішують ці та багато інших головоломки звичайні люди – співробітники заповідника. Начебто і нічим не відрізняється їх життя від всіх інших – звичайна непросте життя в невеликому селі під назвою сарга: і дров заготовити потрібно, і сіно, і води додому натаскати . Як і скрізь, тут живуть люди з самими різними характерами, і відносини між ними складаються далеко не завжди гладко. Ось тільки треба всім цим тут постійно постає слово «Треба». «Треба» – і люди не сплять ночами, обробляючи науковий матеріал. «Треба» – і йдуть на обліки тварин, пішки, не звертаючи уваги на погоду, яка, м’яко кажучи, не балує. Це саме «Треба» визначає, скільки часу людині бути на роботі, решту часу – для своїх власних «Треба», якщо що-небудь залишиться – можна і поспати. Це тут відбувається само собою, нікого не дивує, не обурює і не є приводом для гордості: треба, значить, треба!
http://www.bashkortostan450.ru/photos/bgpz3.JPGВ колективі заповідника багато енергійних, ініціативних працівників, справжніх трудівників, відповідально відносяться до своєї справи, і на честь 75-річчя Башкирського державного природного заповідника вони представлені до нагороди: заступник директора з загальних питань Я. Касимов, головний науковий співробітник Н. Гордіюк, провідний науковий співробітник Т. Жирнова, старший науковий співробітник З. Багаутдінова, старші державні інспектори С. Нурітдінов, Р. Мухамедьянов, державні інспектора А. Мухамедьянов, Г. Валєєв, І. Кільдіяров, державний інспектор оперативної групи І. Шишков, лаборанти-дослідники Н. Гущенская, М. Янибаев, технічний ремонтник Г. Батиров.
У заповіднику працює кілька відділів. У завдання служби охорони входить докладна поінформованість про стан лісу: чи немає порушників, чи не горить ліс, не хворіють чи дерева і так далі. У кожного інспектора своя територія для патрулювання, про яку він може сказати все: де глухариний струм, де ведмежа барліг, де гніздо яструба . Пішки, верхи, на санях, на лижах, на снігоході – постійно тримати під контролем відведена ділянка. Одним словом, забезпечувати заповідний режим.
Науковий відділ постійно проводить дослідження природи заповідника. Вивчається екологія різних видів рослин і тварин. Крім того, з часу заснування заповідника ведеться «Літопис природи», у якій докладно фіксується стан всього природного комплексу: динаміка чисельності тих чи інших видів, фази річного циклу їх життєдіяльності та багато іншого.
Наймолодший відділ заповідника – еколого-просвітницький. І на ньому лежить вирішення складних завдань: робота з місцевим населенням, організація еколого-туристичної діяльності уздовж кордонів і на суміжній території, інформаційна робота зі ЗМІ.
Так і живе заповідник своєї неспокійним життям, зберігає вічну красу сивого гір, глухий тайги і прозорих річок – красу Життя. Зараз як ніколи потрібні планеті острова природи, наданій самій собі, острови чарівної казки – заповідники. І далеко не останнє по значущості місце серед них займає наш Башкирський державний природний заповідник.

6.Федеральние особливо охоронювані природні території Республіки Башкортостан в 2005 році

У 2005 році розроблена «Програма розвитку та функціонування, федеральних особливо охоронюваних природних територій Республіки Башкортостан» яка визначила основні напрями діяльності заповідників і національного парку в 2005 році.
Програма покликана оптимізувати роботу федеральних ООПТ, забезпечити збереження природних комплексів, розвиток мережі особливо охоронюваних природних територій Республіки Башкортостан, формування єдиної системи комплексного моніторингу стану природних систем і навколишнього природного середовища, наукове та методичне забезпечення системи функціонування заповідних територій.
Науково-дослідна діяльність
У ході реалізації програми заповідниками в 2005 році вживалися заходи щодо уточнення меж ООПТ.
Південно-Уральський державний природний заповідник отримав позитивний висновок експертної комісії державної екологічної експертизи про розширення його території. У розширення включені хребет Кумардак і розташовані на схід від нього Малий Кумардак, Машак, Інзерскіе зубчатки, гори М’яка, Осикова, а також збережена частина журавлиного болота, одного з найдавніших на Південному Уралі.
Продовжилася розробка та просування проекту розширення та оптимізації території заповідника “Шульган-Таш”. Проект був спрямований до Адміністрації Президента РБ для розгляду.
Визначено допустимі рекреаційні навантаження на екологічну стежку в ЮУГПЗ, рекреаційну зону Нугушского водосховища, на території пам’яток природи урочище Кутуков-Сумгаїт, карстовий міст «Куперля» (НП «Башкирія).
Відділами ООПТ і збереження біорізноманіття Управління Ропріроднадзора по РБ і ООТ МПР РБ спільно з Башгеолцентром підготовлена ​​база даних і видана картка «Мережа охоронюваних природних територій Республіки Башкортостан».
Еколого-просвітницька діяльність.
З 22 квітня по 22 серпня 2005 року в республіці проходила республіканська акція «Марш парків – 2005». Протягом останніх років керівництво республіки надавало всебічну підтримку, фінансувала заходи республіканського Маршу парків. У 2005 році федеральні ООПТ на проведення заходів Маршу парків фінансування з республіканського бюджету не отримували. Тим не менш, заповідники і національний парк «Башкирія» взяли участь практично у всіх заходах Маршу.
У 2005 році федеральні ООПТ взяли участь і провели наступні заходи:
1. Республіканський свято «День Землі» (22 квітня 2005 р., м. Уфа. Взяли участь команди всіх заповідників і національного парку «Башкирія»);
2. Проведено акції з очищення джерел та малих річок в Башкирському, Південно-Уральському заповідниках, НП «Башкирія». Очищено пам’ятник природи – р.Б. Апшак, Башарт, річки сарга, Іргізлінка, Нугуш, Маништа, Хакаткази, М. Инзер;
3. Свято народної творчості «У гармонії з природою» у заповіднику “Шульган-Таш” (21 травня 2005 кордон Капова печера, заповідник «Шульган-Таш”);
4. Конкурс знавців Башкирського заповідника. Нагородження переможців – екотабір на базі екостаціонара «ім. Т.С. Макарова ».
У республіці організовано дитячий рух «Друзі заповідних островів». Щорічно на базі одного з ООПТ проводиться республіканський фестиваль під такою назвою.
З 6 по 9 червня 2005 Управлінням Росприроднагляду по РБ, МПР РБ, Республіканським дитячим еколого-біологічним центром МО РБ в природному парку «Кандри-Куль» проведено V Республіканський дитячий фестиваль «Друзі заповідних островів».
Крім проведення республіканських акцій, заповідники і НП «Башкирія» ведуть повсякденну роботу з еколого-просвітницької діяльності. Ними проводяться конкурси віршів і творів, малюнків і виробів на тему «Мій заповідний край», лекції, виставки, екскурсії по екологічних стежках і в музеї та візит-центри. Видаються газети, листівки, буклети.
7.Нарушенія режиму охорони, виявлені інспекторським складом федеральних ООПТ.
Башкирський ГПЗ
Основними порушеннями режиму заповідника було незаконне сінокосіння та випас худоби. У поточному році зареєстровано 26 випадків незаконного випасу худоби, 4 факти незаконного проїзду на територію заповідника. Відповідно до ст. 8.39 КоАП РФ порушники притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів.
Південно-Уральський ГПЗ
Основні порушення режиму охорони заповідника пов’язано з туристичною діяльністю, незаконним полюванням і рибним ловом. У 2005 році на території заповідника зареєстровано 235 порушень режиму особливо охорони. З них 172 випадки незаконного проникнення в заповідник, 7 випадків незаконного полювання, 36 випадків самовільного захоплення земель і незаконного будівництва, 13 фактів незаконної рубки лісу. Відповідно до ст. 8.39 КоАП РФ на порушників режиму охорони заповідника накладені адміністративні стягнення у вигляді штрафів на загальну суму 241 тис. руб.
Заповідник Шульган-Таш
У 2005 році службою охорони державного природного заповідника “Шульган-Таш” було виявлено 33 порушення природоохоронного законодавства.
Національний парк «Башкирія»
У 2005 році службою охорони національного парку «Башкирія» було виявлено 75 порушень природоохоронного законодавства.
(За даними відділу ООПТ Управління Росприроднагляду по РБ)

8.Охрана біологічного різноманіття Башкортостану: вчора, сьогодні і завтра