Діагностика гепатиту В – лабораторні та інструментальні методи

Захворювання є потенційно небезпечною для життя вірусною інфекцією, що вражає печінку. У половині випадків гепатит B протікає безсимптомно. Виявити носіє вірусу дозволяють спеціальні діагностичні заходи.

1. Чим гепатит B відрізняється від інших видів
2. Особливості перебігу хвороби
3. Шляхи проведення діагностики
4. Збір анамнезу
5. Лабораторна діагностика гепатитів
6. Визначення вірусного навантаження
7. Інструментальні методи
8. Інвазивні методики
9. Малоінвазивні тести
10. Правила здавання аналізів
11. Відео

Чим гепатит B відрізняється від інших видів

Впроваджуючись у печінкові клітини (гепатоцити), збудник хвороби (вірус HBV) вибудовує на їх основі власну ДНК і починає активно розмножуватися, запускаючи цим аутоімунний процес. Стандартна терапія інтерферонами в даному випадку лише посилює аутоімунний цитоліз – руйнування клітин печінки імунною системою організму. Крім того, гепатит B відрізняється від інших форм хвороби наступним:

• Тяжкій формі інфікування супроводжують бурхливі початкові прояви. Блискавичний (фульмінантний) перебіг гепатиту B у пацієнтів призводить до летального результату.
• Інфікування новонародженої дитини тягне за собою перехід хвороби в хронічну форму.
• У дорослих пацієнтів у 90% випадків патологічний процес вдається усунути.
• Хронічна форма хвороби нерідко стає причиною цирозу та гепатоцелюлярної карциноми (раку).
• Через однотипність вірусу можлива вакцинація.

Особливості перебігу хвороби

Клінічні прояви зараження обумовлені порушенням відтоку жовчі та детоксикаційної функції печінки. У частини пацієнтів інфікування супроводжується отруєнням організму продуктами метаболізму, спричиненого розпадом гепатоцитів. Деякі хворі зазнають екзогенної інтоксикації, що виникає внаслідок всмоктування в загальний кровотік токсинів, що утворюються внаслідок травлення.

Порушення відтоку жовчі (холестаз) стає причиною розвитку жовтяниці. У разі її появи стан пацієнта з гепатитом B різко погіршується. Він відчуває нестерпний свербіж шкіри, симптоми астенії, диспепсії. Жовтяничний період хвороби триває кілька місяців. Залежно від переважання тих чи інших симптомів виділяють такі стадії вірусного гепатиту HBV:

Інкубаційний період (триває 12-15 тижнів)

У клітинах печінки відбувається активна реплікація вірусу. Симптоми відсутні

Виникають неспецифічні ознаки інфекційного процесу: слабкість, млявість, відсутність апетиту, міалгія

Виявляються специфічні ознаки: гепатомегалія (збільшення печінки), жовтушність склер, шкірних покривів, інтоксикаційний синдром. На цій стадії можна здійснювати серологічну діагностику

Реконвалесценція (одужання)/перехід хвороби до хронічної форми

Одужання пацієнта супроводжується покращенням його стану. Хронітизації хвороби супроводжують: субфебрильна температура, гепатомегалія, стійке підвищення активності печінкових трансаміназ, рівня білірубіну.

Шляхи проведення діагностики

Спочатку лікар орієнтується за клінічними проявами та скаргами пацієнта. Потім хворому пропонується пройти обстеження, щоб підтвердити чи спростувати наявні побоювання. Лабораторна діагностика вірусних гепатитів допомагає виявити наявність відповідних антигенів, антитіл та маркерів.

Оцінити загальний стан пацієнта можна лише після одержання результатів комплексного обстеження. На основі отриманих даних підбирається адекватний курс лікування.

Загалом шляхи діагностики гепатиту B наступні:

• збір анамнезу та фізичний огляд пацієнта (пальпація);
• лабораторні методи дослідження крові;
• інструментальна діагностика;
• інвазивні та малоінвазивні методи.

Збір анамнезу

При первинному огляді лікар проводить скрупульозне опитування пацієнта. Під час бесіди з’ясовується, чи було запровадження наркотичних чи інших препаратів внутрішньовенно, чи проводилося раніше переливання крові. Окрема увага приділяється сексуальним відносинам передбачуваного хворого. Крім того, пацієнта запитують про перенесені хірургічні втручання, контакти з носіями гепатиту B. Якщо що-небудь із названого мало місце, уточнюється коли і як довго відбувався вплив того чи іншого фактора.

Лабораторна діагностика гепатитів

Вірус (HBV) складається з трьох головних антигенів – HBsAg, HBcAg, HBeAg, до яких організм виробляє антитіла. Сьогодні існує низка аналізів, які допомагають виявити зазначені маркери. HBsAg є найпоширенішим антигеном і виявляється у кровоносній системі ще під час інкубаційного періоду хвороби. При переході гепатиту B на гостру стадію цей маркер не визначається. Антитіла до HBsAg починають вироблятися за кілька тижнів після інфікування. Діагностика серологічних маркерів вірусу HBV здійснюється за допомогою:

• Полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) – метод виявляє генетичний код вірусу та його кількість в 1 мл крові пацієнта, достовірний спосіб діагностики гепатиту;
• Імуноферментного аналізу (ІФА) – спосіб визначає специфічні антигени та антитіла, що вимагає верифікації;
• імунохроматографічний аналіз – тест на гепатит, який можна провести в домашніх умовах.

Пам’ятайте, що негативний результат лабораторного дослідження з НВsАg не виключає самого діагнозу. Вирішальною ланкою у цьому питанні є присутність у крові пацієнта анти-НВС IgМ. Відповідна діагностика проводиться під кінець переджовтяничного періоду. Присутність анти-НВС IgМ свідчить про подальше розмноження вірусу гепатиту. У разі одужання вказаний маркер не виявляється.

Біохімічний аналіз крові з визначенням рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ. лужної фосфатази) призначається всім пацієнтам із підозрою на гепатит. При ураженні печінкових структур змінюється рівень глобулінів, білірубіну, фібриногену, альбуміну, протромбіну. Іноді пацієнта направляють на коагулограму – комплексний аналіз показників згортання (коагуляції) крові. Якщо цей параметр знижений або сповільнений, існує ймовірність запалення печінки.

Загальне дослідження крові має важливе значення у диференціальній діагностиці. Так, при алкогольному ураженні печінки у пацієнтів спостерігаються яскраво виражений лейкоцитоз, зсув нейтрофільної формули вліво. Вірусні гепатити характеризуються уповільненим запальним процесом, що практично не позначається на кількості лейкоцитів, що циркулюють у крові.

Визначення вірусного навантаження

Завдяки цьому дослідження визначається стадія розвитку хвороби, кількість патогенних агентів. Фактично вірусне навантаження показує, скільки у крові пацієнта патогенних РНК. Отриманий результат є абсолютно достовірним і не вимагає верифікації. Показник РНК визначається за допомогою якісного та кількісного методів. Перший дає змогу виявити гепатит, тоді як другий – підібрати максимально ефективний курс лікування. З метою підрахунку вірусних РНК застосовують:

• Кількісний ПЛР – спосіб допомагає виявити в еритроцитарній масі навіть незначну кількість заражених клітин.
• Метод розгалуженої ДНК – дослідження застосовується з метою підтвердження діагнозу.
• Транскрипційна ампліфікація (ТМА) – достовірний метод визначення вірусного навантаження при гепатиті B. ТМА відрізняється від попередніх способів діагностики нижчою вартістю.

Інструментальні методи

Ефективним методом діагностики гепатиту є УЗД печінки. Під час обстеження лікар на моніторі бачить повну картину запального процесу, що допомагає оцінити стан органу. За потреби додатково обстежується шлунок, підшлункова залоза пацієнта. Недоліком УЗД можна вважати можливість спостерігати лише поверхневі зміни органу.

Крім ультразвукового дослідження, активно застосовується фіброеластографія. Метод уможливлює спостереження за динамікою гепатиту. Фіброеластографія проводиться за допомогою фіброскану, який обчислює патологічні зміни печінки на клітинному рівні. Іноді дані, отримані під час цього дослідження, є більш інформативними, ніж результати біопсії.

Інвазивні методики

Якщо після проведеного комплексного обстеження лікар має сумнів у діагнозі, проводиться забір клітин (біоптату) печінки. Біопсія – рутинний метод діагностики, який застосовується з минулого століття. Процедура проводиться за допомогою спеціальної голки. Місцева анестезія робить забір біологічного матеріалу безболісним. Прокол провадиться в праву міжреберну область. Отриманий зразок використовується вивчення патологічних змін тканин печінки.

Малоінвазивні тести

Сьогодні як альтернатива традиційної біопсії застосовуються спеціально розроблені тести. Вони дають можливість оцінити ступінь пошкодження печінки, активність запального процесу за допомогою виявлення специфічних біомаркерів венозної крові. Результати таких досліджень інформативні та достовірні незалежно від стадії гепатиту. Існують такі різновиди тестів:

Використовує дані біохімічного аналізу для визначення стадії фіброзу

• Можливість визначення ступеня, стадії фіброзу, стеатозу;
• низький коефіцієнт варіабельності результатів;
• мінімальні побічні ефекти;
• відсутність протипоказань

• Низька інформативність для пацієнтів із синдромом Жільбера, гострим запаленням, гемолізом, гострим гепатитом, підпечінковим холестазом;
• невисока прогностична цінність щодо суміжних стадій F2/F3.

На основі показників біохімічного аналізу крові визначає ступінь незапальної активності

ФіброАктіТест (Fibro ActiTest)

Поєднує можливості попередніх проб

Правила здавання аналізів

При направленні на діагностику гепатиту B лікар надає вичерпну інформацію про те, як підготуватися до процедури. Деякі пацієнти ігнорують такі рекомендації, вважаючи їх необов’язковими. Від дотримання правил збору біологічного матеріалу залежить точність отриманих під час діагностики даних. Помилкові результати можуть спричинити некоректне лікування гепатиту. Щоб уникнути подібної ситуації, необхідно:

1. повечеряти за 8-10 годин до забору крові;
2. напередодні аналізу виключити з раціону гостру, жирну, солону їжу;
3. не вживати алкоголь протягом дня до процедури;
4. виключити тяжкі фізичні навантаження;
5. призупинити прийом антибактеріальних, хіміотерапевтичних препаратів за 10-14 днів до аналізу.

Вірус гепатиту В (HBV), ПЛР кількісний аналіз

Гепатит В – небезпечне інфекційне захворювання. Його збудник – вірус гепатиту B (HBV). На відміну від вірусу гепатиту А, вірус гепатиту B характеризується значним різноманіттям форм (високою генетичною мінливістю). Зараження вірусом призводить до розвитку гострого гепатиту, проте в 90% випадків хвороба завершується одужанням. У 10% випадків захворювання гепатит В переходить з гострої в хронічну форму, небезпека якої полягає в ймовірному розвитку цирозу печінки.

Найбільш чутливим і точним методом, який дозволяє виявити вірус гепатиту в крові пацієнта, є метод ПЛР – полімеразної ланцюгової реакції. Його суть полягає в тому, що за допомогою спеціальної методики і реактивів генетична інформація вірусу (ДНК або РНК) багаторазово копіюється в лабораторних умовах, збільшуючи свою концентрацію в два рази на кожному циклі копіювання. Це дає можливість виявити вірус або бактерію навіть в тих випадках, коли її вміст складає лише сотню на мілілітр крові. Друга унікальна перевага методу ПЛР – це його надзвичайна, практично 100% вибірковість стосовно конкретного збудника захворювання. Якщо генетична інформація тестованої бактерії або вірусу в пробі відсутня – то вона не копіюється і не визначається.

Для виявлення ДНК вірусу гепатиту В прийнято, що діагностична чутливість і специфічність методу ПЛР складає приблизно 98%. Кількісне визначення вмісту ДНК вірусу дозволяє не лише діагностувати захворювання, але й контролювати ефективність його лікування, особливо у разі використання інтерферону альфа. Крім того, контроль кількості копій вірусу дає можливість прогнозувати вірогідність розвитку хронічного гепатиту. Цей метод чудово підходить для виявлення вірусу гепатиту В на самих ранніх стадіях захворювання. Звернемо увагу на ще одну перевагу цього методу – для його проведення підходить різноманітний біологічний матеріал, а не тільки сироватка крові. Таким матеріалом може бути зішкріб з уретри, плевральна рідина, ліквор, сперма, сік простати та інш.