Список областей України за чисельністю населення

стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно енциклопедія

Ця стаття є списком областей [1] України за кількістю наявного населення, площею та густотою населення, за даними Держстату на 1 січня 2020 року. Дані для Автономної Республіки Крим та міста Севастополя наведені за 1 квітня 2014 року.

Мапа України із зазначенням кількості населення за регіонами (на 01.04.2014) Густота населення районів України, 2010 рік Густота населення нових районів України, 2020 рік

Oops something went wrong:

§ 1. ЩО І ЯК ВИВЧАЄ КУРС «ГЕОГРАФІЯ: РЕГІОНИ І КРАЇНИ»

ЩО ВИВЧАЄ КУРС «ГЕОГРАФІЯ: РЕГІОНИ І КРАЇНИ». Курс «Географія: регіони і країни» вивчає суспільний розвиток територій та географічних місць у світі з позицій географічного країнознавства. Географічне країнознавство — це напрям суспільної географії, що комплексно вивчає території (країни і регіони), як середовища для життя і діяльності людини, особливості їх заселення й освоєння, соціальну і політичну організацію та економічний розвиток. Країнознавчі наукові дослідження спрямовані на систематизацію та узагальнення даних про природу, склад території, особливості населення і його культури, найважливіші риси господарства, суспільно-політичну організацію, зовнішні відносини. Об’єктом дослідження є країни як основні елементи будови економічного й політичного життя світу, а також їх регіональні угруповання. Кожна країна і територія унікальні внаслідок особливого поєднання компонентів природного та суспільно-географічного середовища. Виявлення, опис та пояснення регіональних особливостей територій — основне завдання країнознавчих досліджень.

Подорож у слово

Географічне місце — це територіально-господарська, територіально-політична або інша система (село, місто, район, область, країна, регіон) з її населенням, господарством, транспортними мережами, політичними рухами суспільства тощо.

Найважливішими тут є наявні економічні ресурси та чинники розвитку: забезпеченість земельними й мінеральними ресурсами, кількість та якість трудових ресурсів, рівень накопичення інтелектуального капіталу, ефективність державної системи управління та менеджменту на різних рівнях. Останні характеристики значною мірою залежать від стану культури країни або регіону: особливостей етнічної спільності людей, релігійної ситуації, ментальності народів, рівня розвитку їхньої літератури, мистецтва тощо. Водночас, стан середовища визначається також історичними особливостями економіки держави, внутрішніми політичними подіями, що відбуваються в ній, та співвідношенням політичних сил і геополітичною ситуацією в її відносинах із навколишнім світом.

РЕГІОНИ СВІТУ. Карта держав і народів світу така різноманітна, що одночасно охопити і систематизувати усю мозаїку форм соціокультурного, економічного та політичного життя практично не можливо. Тому виникає потреба виокремити регіони, що охоплюють групи країн зі спільними ознаками економічного розвитку, політичної і соціальної організації тощо. Так, розрізняють суспільно-географічні регіони за частинами світу (згідно з класифікацією ООН) — Європа, Азія, Америка, Африка та Океанія. У їхніх межах розрізняють менші субрегіони, що мають певну географічну єдність і спільність історичної долі. Як видно з табл. 1, найбільшим регіоном світу і за площею території, і за кількістю населення є Азія. Цей регіон розташований на одному материку з Європою. Межа між ними, що визначена на фізичній карті, доволі умовно сприймається на політичній карті світу. Америка охоплює два материки — Північну Америку й Південну Америку. Його разом з Океанією — найменшим регіоном — називають Новим Світом, на відміну від Старого Світу, яким є Європа, Азія та Африка. Африка — регіон, межі якого співпадають з материком. Він охоплює молоді незалежні країни, здебільшого, що розвиваються.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ — ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СВІТУ. Сучасний розвиток світової цивілізації нерозривно пов’язаний із поширенням капіталістичних відносин як основи суспільного виробництва. Поступ капіталізму привів до зростання обсягів виробництва, а отже, виникла потреба у розширених ринках збуту. Це обумовило бурхливе зростання міжнародної торгівлі і виникнення міжнародного географічного поділу праці, що об’єднали країни і континенти світу в єдиний господарський організм, поклавши початок глобалізації. У сучасному світі глобалізація охопила не лише торгівлю, а й культуру, політику, мистецтво, інші сфери життя. Її елементами є світове господарство і глобальний ринок, міжнародні організації та міжнародне право, транснаціональні корпорації (ТНК), глобальна культура, загальнолюдські цінності тощо. Глобалізації сприяють такі процеси, як міжнародний рух капіталу, розвиток міжнародного транспорту, виникнення новітніх засобів зв’язку та мережевих технологій. Важливим її «рушієм» є міжнародний туризм, що спрощує спілкування між людьми, сприяє взаєморозумінню. Розмиваються бар’єри, обумовлені віддаленістю, різницею мов і культур. Глобалізація є чинником становлення постіндустріального суспільства. Неодмінним наслідком глобалізації є поступове «зникнення» державних кордонів, втрата ролі урядів держав в управлінні потоками товарів, послуг, капіталів та інформації. Тому країнознавство також приділяє значну увагу проблемам глобалізації, зокрема впливу глобального середовища, основних трендів, міжнародних організацій та ТНК на розвиток країн і регіонів, формування сучасної економічної, політичної та соціокультурної карти світу.

Площа і населення основних регіонів світу (2017 р.)