Что такое хейт и как его пережить. Объясняем простыми словами

Хейт (перевод с англ. hate — «ненависть») — сленговое понятие, означающее проявление ненависти к какой-либо деятельности человека: профессиональной, творческой или даже бытовой, а также к нему лично (в том числе внешности, нации). Словить хейт от общества можно даже после одной неосторожно брошенной фразы. Чаще всего он проявляется в интернете.

Проще говоря, хейт, когда девушка выкладывает в соцсеть фото в новой юбке, а ей в ответ пишут: «Фу, сними это немедленно!», — это хейт.

Он может быть выражен и чуть более изящно, но всё равно оставляет после себя неприятное ощущение: «Надо же, какая вы молодец, что не стесняетесь с такой фигурой носить такую одежду!».

Основная цель хейта — унизить честь и достоинство человека, задеть его чувства, вызвать негативную реакцию.

Хейт витает в основном в интернет-пространстве, ведь написать негативный комментарий, сидя у себя дома зачастую в сотнях и тысячах километров от адресата, намного проще, чем сказать что-то лично.

Хейту постоянно подвергаются знаменитости и блогеры, а также он часто сопровождает раскрученные бизнес-аккаунты. Просто потому, что где популярность — там больше людей, в том числе просто злых, обиженных на мир и тех, кто завидует чужому успеху.

Также хейту больше подвержены люди, чем-то отличающиеся от большинства: внешностью, национальностью, доходами, мнением по острым вопросам, политическими и сексуальными предпочтениями.

Слово «хейт» также можно перевести как глагол «ненавидеть», а слово «хейтер» соответственно как «ненавистник».

Хейтеры — кто это?

Хейтеры могут быть «профессиональными» и теми, кто пишет «для души». Первым специально платят, чтобы испортить репутацию конкурентам. Нанятые конкурентами хейтеры могут даже сделать «контрольную закупку» товара и обзор на него, чтобы прицепиться ко всему, чему только можно. Вторые — рядовые пользователи, которым по какой-то причине просто нравится кого-то хейтить. Есть даже термин «hate following» для людей, которые подписываются на страницы брендов и блогеров исключительно для того, чтобы сливать на них свой негатив. Фёдор Жуков, руководитель SMM-проектов в Kokoc Group и спикер Skillbox, выделяет следующие типы хейтеров:

– «Компенсаторы». Те, что просто выплёскивают свой гнев и обиды — максимум эмоций, минимум конструктива. – «Знатоки». Уверены, что разбираются в вопросе, и дают советы, как лучше. – «Перфекционисты». Постят неконструктивные негативные отзывы в духе: «Мне просто не понравилось», «Можно было и получше», «Ничего особенного», «Сами виноваты, надо было думать». – «Искатели внимания». С ними в основном встречается бизнес. Стремятся разрешать спорные ситуации максимально публично: объявить о своём негативном опыте везде, где только можно. На попытки урегулировать конфликт с поддержкой бренда могут и не пойти, и даже вновь публично высмеять их.

– «Ревизоры-провокаторы». Тоже «бизнес-хейтеры», которые устраивают проверку обратной связи. Задают вопросы, которые похожи на целевые, но строят их не в деловом ключе, а скорее в саркастическом. Например: «А эта сумочка точно из натуральной кожи? А то смахивает на голимую подделку, купленную на блошином рынке». Задача — вывести представителя бренда на негативные эмоции.

Хейт, буллинг, троллинг — в чём разница?

Буллинг (от англ. bullying — «запугивание», «издевательства», «дедовщина») — это систематическая травля человека, которая может выражаться в оскорблениях, издёвках, демонстративном игнорировании, причинении физического вреда. С этим часто сталкиваются школьники. Так, о систематической школьной травле из-за лишнего веса в одном из интервью рассказывал танцор Дмитрий Красилов (Пухляш). Отличительная черта буллинга — сговор против какого-то одного человека, и часто у сговорившихся есть предводитель. Буллинг может совершаться в режиме онлайн (кибербуллинг), но и там комментарии становятся спланированной акцией. Хейтеры же обычно действуют независимо друг от друга.

Именно к травле, буллингу, а не просто хейтерству стоит отнести ситуацию с телеведущей Региной Тодоренко в 2020 году, которая неосторожно высказалась по поводу жертв домашнего насилия в стиле «сами виноваты». Люди писали комментарии, чтобы осудить её поступок, а не просто из ненависти, желания унизить и тем более не из-за зависти, как это обычно бывает с хейтерами.

Троллинг — это умышленное высмеивание человека с целью вывести на эмоции и получить удовольствие от этого процесса. «Тролли» часто не имеют личной неприязни к объекту троллинга, в отличие от хейтеров. Троллить люди могут как онлайн, так и офлайн, причём в реале это делают даже в собственной семье — как правило, в максимально безобидных формах. Да и в онлайне часто троллят неопределённую группу людей с целью просто посмеяться: например, выкладывают картинку с изображением угла в 89 градусов, чтобы поддеть перфекционистов, обожающих всё ровное.

Особенности хейтспич

Хейтспич (или хейт спич, от англ. hate speech — язык вражды, риторика ненависти) — крайне негативные публичные суждения в отношении оппонентов, выражающие враждебное отношение к ним как к группе по принадлежности к определённому полу, возрасту, этносу, национальности, религии, культуре и т. д. То есть это форма проявления расизма, ксенофобии, шовинизма и прочей нетерпимости.

Хейтспич основывается на противопоставлении себя якобы чужой общности, различия с которой подчёркиваются в пользу «своих». «Чужие» часто воспринимаются как неблагополучные, неполноценные и/или опасные.

Хейтспич распространяет и провоцирует ненависть, поэтому с этим явлением борются социальные сети и государства.

В 2016 году Европейский парламент закрепил это понятие на законодательном уровне. Google, Microsoft, Facebook и Twitter согласились принять выработанные правила, обязывающие их мониторить и удалять посты и комментарии, призывающие к вражде, терроризму, дискриминации.

Примеры массового хейта

Бракоразводный и впоследствии судебный процесс между Джонни Деппом и Эмбер Хёрд открыли портал в ад с хейтерскими комментариями, причём в адрес обеих персон. Хёрд, в частности, называли «гнусной змеёй» и «монстром», а Деппа — пьяницей, наркоманом и абьюзером. Из российских звёзд регулярно подвергается интернет-травле, например, телеведущая и певица Ольга Бузова. Людей триггерит её творчество, внешний вид, манера речи, демонстрируемый уровень интеллекта и так далее. У Бузовой даже есть песня о хейте.

© buzova86/Instagram (запрещён в РФ, владелец компания Meta признана в России экстремистской и запрещена)

Актриса и певица Настасья Самбурская тоже терпит высмеивание своего творчества и внешности, но особенно жёстко по ней прошлись после того, как она сообщила, что вряд ли выйдет замуж за пожарного из-за того, что в этой профессии мало платят:

Балерина Анастасия Волочкова часто ловит волны негодования за то, что демонстрирует роскошную жизнь, увлекается нудизмом, а также за сомнительные поступки, идущие вразрез с моралью и законом — например, нарушение ковидного карантина или фото с закинутой на военный самолёт ногой. Но звезду балета это, кажется, уже давно не задевает:

«Когда улетаешь на отдых, всегда начинают завистливые злые люди, извините, из своих трущоб советовать, во что мне одеться, как мне плавать, загорать, что мне делать. Сами причём не создав ничего в этой жизни, кроме разглагольствований. Честно скажу, в моём случае чесать ногами гораздо сложнее, чем злыми языками». Певица Манижа после утверждения её как конкурсантки от РФ на «Евровидение» терпела массу злых комментариев, в основном касающихся её национальности. Пользователей Сети возмущало, что уроженка Таджикистана поёт песню под названием «Русская женщина». После выхода сериала «Слово пацана» в Сети захейтили как саму картину, так и её режиссёра Жору Крыжовникова. Но он счёл это только плюсом: «Они работают на нашу популярность. Чем больше обсуждений, споров, тем выше вероятность, что человек заинтересуется, решит проверить и составить собственное мнение о сериале. Поэтому, в общем, любой хейтер работает на нас».

Почему люди пишут гадости в Интернете

Психологи сходятся во мнении, что хейтерство во многом возникло благодаря интернету, а точнее, ощущению безнаказанности за своё поведение в киберпространстве. Несложно создать анонимный аккаунт и поливать грязью с фейковой странички кого угодно. Чтобы найти такого анонима, нужно сильно постараться: это доступно силовым структурам, а значит, нужно как минимум уголовное дело за высказывания. Хейтеры же часто до этого не дотягивают, либо их слишком много, и судиться за каждое оскорбление человеку просто некогда. В реальной же жизни за свои высказывания зачастую сразу приходится отвечать. Поэтому в офлайне часто не хейтят, а именно буллят компаниями, потому что против группы людей противостоять уже сложно.

Слово — зброя? Хейт-спіч у журналістиці та в житті

Чи часто ви ставили собі запитання: «Як написати/сказати так, щоб нікого не образити? Як підібрати правильне слово?». А чи часто думали над правдивістю прислів’я «Слово — не горобець , вилетить — не спіймаєш»? Для всіх слів, що мають негативну конотацію (іноді приховану) існує термін — хейт-спіч, або мова ненависті.

Толерантність, коректність, терпимість — необхідні складові сучасного мовця у широкому розумінні цього слова. Використовуючи мову ненависті, люди пропагують шкідливі ідеї, сприяють розпалюванню конфліктів на ґрунті раси, статі, релігії, національності або ж сексуальної орієнтації. Викорінити хейт-спіч з суспільства складно, але реально. Головною рушійною силою мають виступити ЗМІ, які послідовно знищуватимуть «дари» лексичного багатства хейт-спічу.

Чому сексизм найкращий друг регресу?

Людство зуміло підкорити космос, штучно вирощувати органи, створити штучний інтелект, однак воно не може відмовитись від стереотипів про жінок. Так, сексизм діє і на чоловіків, і на жінок… у різній мірі. За дослідженнями ІМІ (Інституту Масової Інформації) – 98,8% сексизму припадає на «прекрасну половину», або ж «слабку стать».

Як ви зрозуміли, ці словосполучення класний приклад хейт-спічу. Такі лексеми дискримінують та зневажають людину за статевою ознакою, сприяють виробленню хибних уявлень про жінок та їх роль у суспільстві, укріплюють гендерну нерівність і просто заважають прогресу всього світу.

Українські журналісти люблять наголосити увагу на «гарячих темах» для клікбейності, використовуючи хейт-спіч та сексуальну об’єктивацію жінок.

Найпопулярнішими є:

1. Описи жіночих тіл та облич;
2. Порівняння частин тіла з фруктами (звучить дико, тому додам приклад: «Зірка засвітила свої персики на фото в Instagram»);
3. Бодішеймінг у різних формах ( іноді шок-контентом стає ненафарбоване обличчя відомої жінки);
4. Пропагування «споконвічних сімейних цінностей», де жінка виступає безправним доповненням чоловіка ( часто у ЗМІ можна прочитати заголовок «Дружина когось там зробила ще щось там», тобто вона у першу чергу дружина, а потім вже особистість);
5. Рубрики по типу «Як провести жіноче дозвілля?» з порадами приготувати смачненьке для сім’ї, зробити б’юті процедури чи навести лад удома.

Надзвичайно рідко українські ЗМІ пишуть про досягнення жінок у «чоловічих» сферах, недостатньо висвітлюють боротьбу за права жінок, не беруть коментарі в експерток і так далі. Ось такі небанальні прояви хейт-спічу, адже хейт-спіч це не тільки не називати афроамериканця негром. Проблема набагато глибше.

Ті, чиї імена не можна називати, або стереотипні назви ЛГБТ

Наше суспільство мізерно освічене щодо ЛГБТ-спільноти, тому ставиться до них з ворожістю. Воно повторює слова, що лунають з інформаційного поля. У сучасних реаліях мова має значну вагу та вплив на людські дії. Доки ми будемо читати/чути мову ненависті, доти негативно-агресивні судження отруюватимуть життя.

Найперші словосполучення, які виникають у голові для опису представника ЛГБТ-спільноти, це «сексуальні меншини» та «люди з нетрадиційною орієнтацією». Багатьом здається, що це толерантність вищого рівня. Однак, ні. Це типовий приклад хейт-спічу.

Сексуальні меншини — евфемізм, котрий виник задля створення розколу суспільства на більшість та меншість (як відомо, люди прагнуть бути у більшості). Правильно говорити гомосексуали, геї, лесбійкі, бісексуали. Щодо «нетрадиційної» орієнтації все просто: поділ на тих, хто дотримується «традицій» та тих, хто нехтує ними. Краще використовувати термін гомосексуальність.

Хочу внести свою просвітницьку роботу у світ за допомогою шпаргалки №1 (неправильно — правильно):

• Натурал — гетеросексуал, гетеро;
• Голубі, рожеві — геї, лесбійки;
• Нетрадиційні пари — одностатеві пари;
• Гомосексуалізм, гомосексуаліст — гомосексуальність, гомосексуал (ATTENTION: термін гомосексуалізм раніше вважався назвою захворювання , тому його недопустимо використовувати, бо він може глибоко ранити людину);
• Сексуальні уподобання — сексуальна орієнтація.

Не варто вішати ярлики на людей, що не гармонують з вашим світоглядом. Це особливо важливо для журналістів.

Необмежений словниковий запас про людей з обмеженими можливостями

Пам’ятаймо: соціально орієнтоване суспільство на перше місце ставить особистість, а потім вже її характеристику. Передусім це стосується людей з інвалідністю. Порівняння слів зі зброєю у цьому випадку якнайдоречніше, бо від них залежить сприйняття людьми один одного.

По-перше, часто у журналістських матеріалах можна зустріти повторення слів про інвалідність людини, хоча акцентувати на цьому зайву увагу неетично. Краще називати на ім’я, згадати заняття/посаду людини, адже якісь проблеми зі здоров’ям не є головною рисою.

По-друге, необхідно припинити вживання емоційної лексики, що викликає жалість, наприклад, «прикутий до інвалідного візка», «лежачий», «жертва хвороби», «приречений на страждання» і так далі. Запитаєте чому співчуття – це погано? Та тому що така модель поведінки вибудовує ще міцніший бар’єр між людьми з інвалідністю та світом. Можливо, хтось і не думав про свою інвалідність як муку чи страждання, але інфопростір нав’язав стереотипи та упередження.

По-третє, люди з інвалідністю такі ж учасники суспільного життя, які потребують до себе поваги, адекватного сприйняття, а не жалості та «благодійництва». Місія ЗМІ — змінити ставлення громадськості до ОСОБИСТОСТЕЙ з інвалідністю та зруйнувати наявні ментальні й фізичні бар’єри.

Шпаргалка №2 (неправильно — правильно):

• Неповносправний, інвалід, каліка — людина з інвалідністю;
• Страждає на…, жертва … — має порушення стану здоров’я;
• Розумово відсталий, з розумовими відхиленнями — людина з психічними/розумовими порушеннями;
• Сліпий, глухонімий — особа з порушенням зору/слуху, незрячий/нечуючий;
• Діабетик, епілептик — особа з діабетом/епілепсією;
• Карлик, ліліпут — невисока людина.

Отже, журналісти як професійні комуніканти мусять дотримуватись етичних правил, застосовувати сучасні знання щодо природи людини, гендерної рівності та нових реалій. Ті ж, хто поширюють хейт-спіч через дискримінаційні висловлювання, необачливо сиплють стереотипами, то лише підливають масла у вогонь до ворожнечості між відмінними групами у суспільстві, провокують застосування насилля щодо «чужих» та виправдання агресії «своїх».

Слова — це зброя, що не завжди перебуває у надійних руках чи вустах.

Авторка : Ліза Бровко

Читати попередній матеріал цього автора: